Управління навчальними округами Російської імперії у 1880-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління навчальними округами Російської імперії у 1880-х рр.

Володимир Милько

кандидат історичних наук, науковий співробітник,

Інститут історії України НАН України,

Анотація

Проаналізовано нормативно-законодавчу базу, що регулювала особливості функціонування системи управління навчальними округами Російської імперії у 1880-х рр. Основну увагу акцентовано на повноваженнях попечителів округів, а також на окремих аспектах освітньої політики Міністерства народної освіти у вказаний період. Простежено зміни штатного розпису та фінансування канцелярій і управлінь навчальних округів, особливості адміністративного та інспекторського нагляду за учнями і студентами.

Ключові слова: навчальний округ, попечитель, міністерство народної освіти, Російська імперія.

Численні дискусії щодо особливостей освітньої реформи в Україні здебільшого стосуються обговорення питань, пов'язаних із необхідністю покращення якості навчально-виховного процесу, демократизації та дебюрократизації процедури вступу до ВНЗ, реструктуризації системи держзамовлення, прискореного розвитку науки та інноваційної діяльності, тощо. При цьому недостатньо уваги приділяється таким стратегічних проблемам, як децентралізація вертикалі управління системою освіти. У зв'язку з цим, важливим є порівняльно- історичний аналіз попереднього досвіду, зокрема, періоду функціонування навчальних округів в Російській імперії.

Пропоноване дослідження присвячене аналізу нормативно-законодавчої бази (перш за все, імператорські укази та постанови Міністерства народної освіти), яка визначала особливості функціонування системи управління навчальними округами Російської імперії. При цьому головну увагу акцентовано на зміні повноважень попечителя та ради при ньому, посадових окладів чиновництва, тощо. Вибір хронологічних меж обумовлений прийняттям у 1881 р. нових штатів управлінь навчальних округів (нижня межа) та у 1888 р. -- змін до Уставу реальних училищ та збільшення штатів інспекцій народних училищ в окремих навчальних округах (верхня межа).

Аналізуючи розвиток системи навчальних округів Російської імперії у 1880-х рр. варто вказати, перш за все, на поступове збільшення витрат на утримання їх управлінь і канцелярій. Так, 27 січня 1881 р. імператорським указом було затверджено рішення Державної ради «Про нові штати управлінь навчальних округів Міністерства Народної Освіти». Основними змінами стало значне збільшення фінансування (з 93 657 руб. 92 коп. до 100 482 руб. 8 коп.) таліквідація з 1 січня 1881 р. посад «...чиновників з особливих доручень при Попечителях Віленського та Київського навчальних округів, а також члена Ради у фундушевих справах при управлінні Київського навчального округу.»¹.

Штати управлінь навчальних округів Міністерства народної освіти Російської імперії, затверджені 27 січня 1881 р. О новых штатах управлений учебных округов Министерства народного просвещения (1881) // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). -- Собр. 2-е. -- Т. ЦУ. -- Отд. 1-е. -- СПб., 1884. -- №61795. -- С. 845. Высочайше утвержденные, 21 Января 1881 года, штаты управлений учебных округов Министерства народного просвещения (1881) // ПСЗРИ. -- Собр. 2-е. -- Т. ЦУ. -- Отд. 2-е. -- СПб., 1884. -- К №61795. -- С. 711-714.

Як видно із таблиці, найбільше фінансування мало управління Московського навчального округу -- 26 550 руб. (за рахунок наявності посад помічника архітектора і кресляра та значних витрат на роз'їзди для огляду навчальних закладів), а також Київського -- 23 850 руб. і Санкт-Петербурзького -- 23 750 руб. Окремо варто вказати на наявність у Віленському навчальному Высочайше утвержденные, 21 Января 1881 года, штаты управлений учебных округов Министерства народного просвещения (1881) // ПСЗРИ. -- Собр. 2-е. -- Т. ЦУ. -- Отд. 2-е. -- СПб., 1884. -- К №61795. -- С. 711-714.окрузі такої специфічної витратної статті як «квартирні та міські повинності і здійснення ремонтних робіт в будинках управління округу» -- 690 руб.

У цілому, прийняття нових штатів управлінь навчальних округів стало наслідком прискореного розвитку системи освіти Російської імперії в умовах підвищеного попиту на кваліфікованих спеціалістів. Зокрема, численне відкриття нових навчальних закладів спричинило збільшення кількості діловодної документації та необхідність зростання апарату чиновництва.

Слід відмітити деяку зміну кадрових повноважень попечителів навчальних округів у 1881 р. Так, останнім, відповідно до затвердженого імператорським указом від 24 червня 1863 р. рішення Державної ради, належало виключне право призначати та звільняти правителів їх канцелярій, посада яких була зарахована до VII класу. Однак новими штатами 1881 р. вона підвищувалася до наступного VI класу. Це означало, що питання затвердження правителів канцелярій на посаді, звільнення та підвищення чину за вислугу років відтепер мало узгоджуватися з Міністерством народної освіти Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округов о порядке определения и увольнения правителей канцелярий попечителей учебных округов // Журнал Министерства народного просвещения (ЖМНП). -- Т. ССХХІ. -- 1882. -- Май. -- СПб., 1882. -- С. 9-10.. освітній політика російський імперія

Традиційно значний вплив на особливості розвитку освіти (а відтак і навчальних округів) мав міністр народної освіти. У період з 24 березня 1881 р. по 16 березня 1882 р. цю посаду займав барон О.П. Ніколаї, якому, незважаючи на досить ліберальні погляди, не вдалося стримати консервативний курс імператора Олександра II. Про його особистісне бачення розвитку освіти в державі можна судити з циркуляру попечителям навчальних округів від 5 травня 1881 р. Останні, йшлося у документі, окрім виконання прямих службових обов'язків, повинні були шляхом постійного спілкування з регіональною владою та громадськими колами регулярно з'ясовувати потреби місцевого населення та інформувати про це центральне управління. Особливо підкреслювалося значення цієї роботи для підвищення авторитету та поваги до діяльності попечителів навчальних округів.

По відношенню до вищої освіти, О.П. Ніколаї вказував на першочергову необхідність розвитку науки, забезпечуючи при цьому збереження університетської автономної корпорації, яка була дещо обмежена в умовах наростання революційного руху серед студентства після прийняття ліберального Уставу 1863 р. Подібно до цього, міністр вказував на особливу довіру до викладацького складу середньої та початкової школи. Втім, згадуючи про «звичку до порядку», «законність», «чесне виконання обов'язку», «шкільну дисципліну», «контроль» та ін., основний заклик стосувався розвитку розумових здібностей, формування обдарованої особистості учня. «Не суворість навчальної та виховної дисципліни викликає скарги у благомислячому суспільстві -- вона необхідна для виконання високого завдання..., оскільки дисципліна в житті створюється дисципліною в школі -- однак холодний формалізм, будь-які прояви пристрасті, всіляке ухилення від духовно-морального завдання, вирішення якого покладено на школу, викликає справедливі зауваження та заслужені докори» -- підсумовувавО.П. Ніколаї Циркуляр министра народного просвещения попечителям учебных округов 5-го мая 1881 года, №5562 // ЖМНП. -- Т. ССХ^ -- 1881. -- Июнь. -- СПб., 1881. -- С. 54-60.. Однак, ліберальні погляди міністра, спроби послабити адміністративно-інспекторський нагляд за навчально-виховним процесом не відповідали консервативній політиці Олександра ІІ. Вже 16 березня 1882 р. його було замінено графом І.Д. Деляновим, відомого на цій посаді, перш за все, проведенням освітніх контрреформ (університетський Устав 1884 р., циркуляр «про кухарчиних дітей» та ін.).

Одним із перших свідчень поступової зміни урядового освітнього курсу в напрямку посилення нагляду за навчально-виховним процесом після призначення І. Делянова міністром є циркулярна пропозиція попечителям навчальних округів від 20 листопада 1882 р. Головним об'єктом уваги в цьому документі стали навчальні заклади середньої освіти, зокрема, падіння в них дисципліни учнів, що проявлялося в поширенні «згубного впливу злочинної пропаганди» у «13-ти гімназіях і 1-ій прогімназії і в 10-ти реальних училищах», «колективних безладів або ж небачених і майже неймовірних безчинств окремих учнів» в 14-ти гімназіях та 4-х реальних училищах, а також «недостатньо суворому виконанню встановлених для них правил відносно форменого одягу, зовнішніх благопристойності і благопристойності...» Выписка из циркулярного предложения министерства народного просвещения попечителям учебных округов от 20-го ноября 1882 года за №14147 // ЖМНП. -- Т. CCXХVШ. -- 1881. -- СПб., 1883. -- С. 9-10.. Виходячи з цього, міністр просив попечителів вжити ряд заходів для посилення нагляду за вихованцями, а саме:

— запропонувати навчально-виховному персоналу (директорам, інспекторам, класним наставникам та ін.) у випадку накладення стягнень на учнів точно керуватися чинними правилами службовими інструкціями та ін. правовими актами;

— звернути увагу батьків, родичів, опікунів та попечителів учнів на необхідність контролю за виконанням учнями усіх розпоряджень керівництва;

— запропонувати керівництву середніх навчальних закладів інтенсивніше інформувати учнів про чинні правові акти (в тому числі й правила, що складалися педагогічними радами), які регулювали їх поведінку;

— звернути особливу увагу керівників середніх навчальних закладів на їхній обов'язок і повну відповідальність не лише за проведення навчальної, а й виховної та дисциплінарної роботи;

— за допомогою навчально-виховного персоналу сприяти встановленню «.правильних, близьких та довірливих стосунків між сім'єю та школою.»;

запропонувати керівникам та педагогічних радам середніх навчальних закладів «.не знижувати і не послаблювати дисциплінарних вимог по відношенню до учнів старших класів.», однак поряд з цим «.не обмежуватися лише заходами стягнень, а якомога більше користуватися позитивними способами виховної дії на учнів.» Там же. -- С. 10-14..Насамкінець, відповідно до вказаного документу попечителі були зобов'язані вказувати у річних та ревізійних звітах усі дані та відомості, що стосувалися дисциплінарного та виховного стану навчальних закладів, зокрема наступне:

«а) у якій мірі виконується їхніми керівниками головний їх обов'язок, який полягає у нагляді за процесом викладання та навчання;

б) наскільки вони встигли... об'єднати виховну діяльність усіх викладачів ввіреного їм навчального закладу і налагодити в його межах правильні стосунки з батьками.»;

в) наскільки педагогічні ради та окремі їхні члени користуються вказівками щодо позитивних способів виховної дії на учнів.;

г) хто з осіб навчально-виховного персоналу надав у цьому відношенні найбільші послуги навчальному закладу» Там же. -- С. 15..

По суті, основним лейтмотивом цієї циркулярної пропозиції було намагання Міністерства народної освіти Російської імперії протидіяти поширенню «злочинної пропаганди» серед учнів середніх навчальних закладів шляхом посилення нагляду за ними та прискореного реагування на подібні випадки в межах трирівневої вертикальної системи управління -- «керівництво закладу -- попечитель округу -- міністерство». Поряд із вказаними методами виконання цього завдання, до уваги брався також і потенційно-шкідливий вплив літератури, яка може знаходитися в бібліотеках гімназій, прогімназій та училищ. Так, незмінними були обов'язки попечителів навчальних округів щодо надання дозволу на підписку газет і журналів, які не мають статусу наукових, а також нагляд за підбором книг для безпосередньо викладацького процесу. Натомість у 1881 р. було відмінено розпорядження міністра Д.А. Толстого 1869 р. про використання закладами середньої освіти лише тієї навчальної літератури, яка була схвалена та рекомендована міністерством. Однак, вже 6 травня 1883 р. його дія знову була відновлена: «.вважаю за необхідне, -- йшлося у відповідному розпорядженні, -- щоб всі навчальні заклади купували на майбутнє лише ті твори педагогічного змісту (тобто, присвячені педагогіці, методиці, дидактиці, училище- знавству і загалом навчально-виховній справі) та періодичні видання, які будуть для цього схвалені Вченим комітетом міністерства народної освіти.» Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округов относительно выбора книг библиотек средних учебных заведений (6 мая 1883 г.) // ЖМНП. -- Т. CCXХVШ. -- 1881. -- СПб., 1883. -- С. 18-19..

Окрім питань, пов'язаних з безпосередньо навчально-виховним процесом у полі зору профільного міністерства знаходилися й проблеми фінансового плану. Так, у циркулярі до попечителів навчальних округів від 31 березня 1883 р., вказувалося на необхідність вжиття усіх можливих заходів з метою уникнення випадків перевищення витрат навчальними закладами над прибутками Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округов о недопущении превышения расходов над доходами по содержанию учебных заведений // ЖМНП. -- Т. CCXХVП. -- 1883. -- СПб., 1883. -- С. 8-9..

Традиційно (починаючи ще з створення навчальних округів) повноваження попечителів округів залежали і, в деякій мірі, визначалися, міністерською полі-тикою щодо закладів вищої освіти. Зокрема, прийняття у 1884 р. реакційного університетського Уставу, який був частиною освітніх контрреформ 1880-х рр. імператора Олександра ІІ, сприяло посиленню ролі та значення попечителя. Зокрема, останній, у державній вертикалі управління університетською освітою, знову (як це було у 1835-1864 рр.) зайняв місце після імператора та міністра народної освіти. Окрім основного положення про підпорядкування університетів попечителям (ст. 4), варто перерахувати наступні повноваження вказаного чиновника:

— нагляд за навчальним процесом і дотриманням в університеті чинних правил та розпоряджень, відкриття дисциплінарних справ у випадку їх порушення і ініціювання заохочення «достойних»;

— право скликати Раду і Правління університету, збори факультетів та бути присутнім на їх засіданнях; вирішувати питання, які виходять за межі компетенції цих зібрань і не перевищують повноваження попечителя;

— керівництво виконанням усіх розпоряджень, які стосуються охорони порядку та дисципліни в університетах; подача ректору обов'язкових для виконання рекомендацій щодо нагляду за студентами;

— необмежене (у надзвичайних ситуаціях) право вживати заходи з метою охорони порядку, якнайшвидше інформуючи при цьому профільного міністра;

— посередництво у будь-яких відносинах міністерства та університету;

— призначення деканів факультетів із подальшим затвердженням міністром народної освіти;

— затвердження рішень зборів факультету про: 1) призначення на посади лаборантів та їх помічників, хранителів кабінетів і музеїв, прозекторів та їх помічників, астронома-спостерігача, вченого садівника, механіків та препараторів по кафедрах фізики; ординаторів клінік медичних факультетів, провізорів та діловодів факультетів; 2) надання дозволу особам, які мають право бути приват-доцентами, на публічне читання лекцій із присвоєнням вказаного звання; 3) вибори осіб, які залишені університетами в якості стипендіатів, для приготування їх до отримання вчених ступенів та командирування за кордон за державний кошт;

— затвердження на посаді секретаря Ради університету;

— затвердження рішень Ради університету про: 1) вибори осіб на посади лекторів; 2) розподіл зборами факультетів виділених коштів на навчальний процес; 3) щорічне призначення дня урочистих Зборів університету;

затвердження рішень Правління університету про: 1) понадштатні витрати зі спецфонду університету на суму не більше 1 тис. руб./рік; 2) укладання контрактів на підряди та поставки на суму не більше 7 тис. руб.; 3) вдосконалення адміністративно-господарської частини університету; 4) призначення стипендій студентам та клопотання про звільнення від оплати; 5) розподіл приміщень університету під навчально-підсобні кабінети та квартири посадовим особам; 6) запрошення вчителів мистецтв та призначення їм плати із спеціальних коштів університету; 7) вибори бібліотекаря і помічників, секре-таря бібліотеки, секретаря правління, бухгалтера та їх помічників; скарбника, архітектора, університетського лікаря, екзекутора, архіваріуса та ін.;

-- подання міністру народної освіти кандидатури інспектора студентів та загальне керівництво його роботою; затвердження помічників і секретаря у справах студентів¹¹.

Таким чином, Устав 1884 р. практично ліквідував автономію університетів, які стали повністю залежними від міністерства та попечителів навчальних округів. Ці зміни були спричинені поширенням в студентському середовищі соціал-демократичних ідей та прагненням уряду нейтралізувати їх за рахунок посилення дисциплінарного нагляду та інспекторського контролю. Як результат, це призвело до деформації традиційної для демократичної університетської корпорації системи виборності та розподілу повноважень, зокрема, обмеження прав професорсько-викладацького складу у регулюванні навчально- виховного процесу та передача їх призначуваним чиновникам (наприклад, попечителю округу чи інспектору студентів).

Подібно до цього, у середині 1880-х рр. спостерігалося також збільшення кількості окружних інспекторів (до 1860-х рр. -- інспектори казенних училищ), які наглядали за навчально-виховним процесом. Так, імператорським указом від 21 лютого 1884 р. було ліквідовано посаду помічника попечителя Дерптсько- го навчального округу та запроваджено замість неї посаду другого окружного інспектора Высочайше утвержденный Общий Устав Императорских Российских Университетов

(1884) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. IV. -- СПб., 1887. -- №2404. -- С. 456-464. Об упразднении в Дерптском учебном округе должности Помощника Попечителя и об учреждении в сем округе должности второго Окружного Инспектора (1884) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. IV. -- СПб., 1887. -- №2046. -- С. 67-68.. У наступному 1885 р. штати Казанського та Варшавського навчальних округів поповнилися додатковими посадами окружного інспектора (укази від 28 травня та 12 листопада відповідно) Об учреждении при Попечителе Кавказского учебного округа должности третьего Окружного Инспектора (1885) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. V. -- СПб., 1887. -- №2992. -- С. 241-242; Об учреждении должности Окружного Инспектора в Варшавском учебном округе

(1885) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. V. -- СПб., 1887. -- №3275. -- С. 453-454..

Поряд із розширенням кадрового складу управлінь та канцелярій навчальних округів, зумовленого об'єктивними умовами розвитку освіти (збільшення кількості навчальних закладів), а також загальною динамікою урядової політики у 1880-х рр. (посилення нагляду за вихованцями), у вказаний період відбулося завершення процесу пошуку організаційних моделей управління навчальними закладами в окремих віддалених регіонах Російської імперії. Як приклад -- відновлення указом від 26 квітня 1883 р. Кавказького навчального округу та створення указом від 12 березня 1885 р. Західно-Сибірського навчального округу (включив Тобольську та Томську губернії; Акмолинську, Семипалатинську і Семиреченську області) Об учреждении Западно-Сибирского учебного округа (1885) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. V. -- СПб., 1887. -- №2808. -- С. 102..У відновленому Кавказькому навчальному окрузі характерною особливістю було збереження деяких повноважень місцевої адміністрації. Зокрема, головно- начальствуючий мав право приймати остаточне рішення (за поданням попечителя) щодо: 1) вибору та зарахування учнів на навчання у пансіони краю за державний кошт; 2) зарахування на навчання осіб, які не відповідали віковому цензу та залишення учнів в одному класі на третій рік навчання; 3) зарахування представників місцевого населення на навчання у вищі та спеціальні навчальні заклади за державний кошт. Крім того, головноначальствуючий міг вносити пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу Высочайше утвержденное Учреждение Управления Кавказского края (1883) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. III. -- СПб., 1886. -- №1522. -- С. 194-195..

Натомість створення Західно-Сибірського навчального округу стало можливим лише після ліквідації у 1882 р. посади генерал-губернатора (якому з 1859 р. підпорядковувалися навчальні заклади) та прийняття у 1878 р. рішення про відкриття Томського імператорського університету (університети традиційно були центрами округів). Відтак, наслідком цього стала уніфікація місцевої системи управління освітою із загальноімперською окружною, адже, по суті, відбулося вилучення її з підпорядкування інституту губернаторської влади та передача у виключне управління Міністерства народної освіти БлиновА.В. Организация и развитие Западно-Сибирского учебного округа / А.В. Блинов // Актуальные вопросы истории Сибири / отв. редактор Ю.Ф. Кирюшин. -- Барнаул, 2001. -- С. 372..

Подібно до посилення адміністративно-інспекторського нагляду за учнями і студентами середніх та вищих навчальних закладів, такі ж процеси відбувалися й у системі початкової освіти. Зокрема, прискорений розвиток мережі початкових шкіл у 1880-х рр. в Російській імперії зумовив ускладнення процесу інспекторського контролю за ними в окремих регіонах. З метою ліквідації цієї проблеми, за поданням Міністерства народної освіти, 21 листопада 1888 р. було прийнято два імператорські укази про збільшення штатів інспекцій народних училищ Київського та Дерптського навчальних округів. Зокрема, у кожному з вказаних округів створювалися дві додаткові посади інспекторів з окладом у розмірі 1,5 тис. руб. та додатковим виділенням по 1 тис. руб. для їх роз'їздів Об усилении инспекции народных училищ Киевского округа (1888) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. VIII. -- СПб., 1890. -- №5568. -- С. 549; Об усилении инспекции народных училищ Дерптского округа (1888) // ПСЗРИ. -- Собр. 3-е. -- Т. VIII. -- СПб., 1890. -- №5569. -- С. 549-550..

Таким чином, аналізуючи специфіку функціонування системи управління навчальними округами в Російській імперії варто говорити про декілька тенденцій, які визначали цей процес. Серед них варто назвати, перш за все, об'єктивні особливості розвитку системи освіти в умовах модернізаційних процесів в економіці (зростання потреби в кваліфікованих освічених кадрах) та зміни внутрішньополітичної ситуації (контрреформи у вищій школі), які «сприяли» зростанню повноважень попечителів та посиленню адміністративно- інспекторського нагляду за учнями і студентами.

Размещено на Allbest.ru