Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
Основні складові аграрний відносин: рентні відносини. Види земельної ренти: диференційна, абсолютна та монопольна. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти. Рента та орендна плата. Рента в неаграрному секторі економіки.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.08.2017 |
| Размер файла | 760,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
Складовою аграрних відносин є рентні відносини.
З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу - земельна рента.
Рента (від фр. rendre - віддана) - це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.
Отже, земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю.
Земельна рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капіталізму земельна рента формується на основі прикладання капіталу до землі й тому в загальній масі додаткового продукту є надлишком над середнім прибутком.
Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолютний монопольна (рис. 12.5).
рента аграрний земельний орендний
Рис. 12.5. Види земельної ренти
Диференційна рента
Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти наведено на рис. 12.6. Причиною її утворення є монополія на землю як об'єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб'єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділянках і одержання з них доходу у формі земельної ренти. В той же час ця монополія не дає можливості господарського використання цих ділянок землі іншими економічними суб'єктами.
Рис. 12.6. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти
Природними умовами існування диференційної ренти є обмеженість земельних ресурсів, відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок відносно ринків збуту сільськогосподарської продукції.
Земля обмежена у просторі, з одного боку, наявними земельними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого-кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільського господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.
Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектору роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.
Отже якщо людство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й стримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.
Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми витратами виробництва, яку промисловості, а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки й реалізації продукції сільського господарства.
За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації з кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і становить диференційну земельну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.
Сказане можна зобразити за допомогою графіків (рис. 12.7).
Рис. 12.7. Утворення диференційної земельної ренти
На рисунку подано три різні за родючістю земельні ділянки: І - краща; П - середня; Ш - гірша.
На осі абсцис показано урожайність ділянки у центнерах (в,), на осі ординат - ціна продукції {Р). Крива МК - середні суспільні витрати виробництва одиниці сільськогосподарської продукції; кривіАКі9АКг,АК9 - індивідуальні витрати виробництва одиниці продукції відповідно на І, II, III ділянках.
Як бачимо, на кращій ділянці (І) найвища урожайність і найнижчі витрати виробництва продукції (АК*,) порівняно із середніми суспільними витратами виробництва (МК). Це означає, що власник першої ділянки, продаючи урожай, отримує додатковий продукт у вигляді диференційної ренти, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника.
У власника середньої ділянки (П) індивідуальні витрати виробництва АК2 також нижчі від суспільних, і він також отримує додатковий дохід у вигляді диоеренційної ренти, однак дещо меншого розміру, оскільки у нього нижча урожайність
У власника гіршої ділянки (Ш) індивідуальні витрати виробництва АК3 дорівнюють суспільним витратам МК і урожайність найнижча (}3. Після реалізації продукції він покриє лише свої витрати й отримає нормальний середній прибуток. На гіршій ділянці додаткового доходу понад середній прибуток не створюється, отже, диференційна рента відсутня.
Слід розрізняти дві форми диференційної ренти - першу та другу.
Диференційна рента І - це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.
Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.
Взаємозв'язок першої і другої диференційної ренти полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а"друга - з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.
Абсолютна земельна рента
У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще Й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 12.9). її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві - понад середню норму.
Рис. 12.9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти
Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).
Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.
В інших галузях економіки внаслідок постійних перетікань капіталу з однієї галузі в іншу утворюється щось подібне до спільного "котла", з якого підприємці різних галузей господарства дістають середній прибуток на рівновеликий капітал. Але сільське господарство в процесі вирівнювання індивідуальних прибутків у середній не бере участі у зв'язку з існуванням приватної власності на землю, яка заважає вільному застосуванню капіталу в землеробстві. З цієї причини сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вартістю, яка містить у собі й субстанцію абсолютної ренти, тобто надлишок над середнім прибутком.
Вона є даниною, яку отримує землевласник на основі права приватної власності.
Деякі економісти заперечують існування абсолютної земельної ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу оприлюднення теорії абсолютної ренти класичною економічною школою. Свій висновок про відсутність абсолютної ренти, особливо за сучасних умов економісти обґрунтовують тим фактом, що в сільському господарстві розвинутих країн органічна будова капіталу не нижча, ніж у провідних галузях промисловості. Висока тут і технічна озброєність праці, скорочується чисельність працюючих у сільському господарстві. Тому, вважають вони, тут не може бути надлишку прибутку над середнім прибутком.
Проте причина виникнення абсолютної ренти - монополія приватної власності на землю-залишається. Ось чому слід брати до уваги можливість існування деяких інших соціально-економічних факторів і умов утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, яка є джерелом абсолютної ренти (прискорений рух оборотних коштів, використання дешевої робочої сили, економія на основних фондах, податкові пільги, регулювання цін, дотації, субсидії держави тощо).
Монопольна рента
Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента (рис. 12.10). Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії тощо).
Рис. 12.10. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти
Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з'являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів.
Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.
Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сільського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців. Тому монопольну ренту можна вважати "незаробленим" доходом землероба або "квазірентою".
Рента та орендна плата
Орендна плата - це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою.
В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташованими на ній будівлями, іригаційними спорудами, на ній проведено меліоративні роботи тощо, то орендар за користування цим основним капіталом, вкладеним в землю, повинен платити амортизаційні відрахування. А оскільки орендар користується цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичковий відсоток від нього. Таким чином, орендна плата крім ренти може містити амортизацію за використання основного капіталу, вкладеного в землю, та відсоток на нього (рис. 12.11). На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.
Рис. 12.11. Структура орендної плати
Рента в неаграрному секторі економіки
Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільському господарстві, а й у несільськогосподарських галузях.
Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Особливості цих рент пов'язані зі специфікою використання землі у несільськогосподарських галузях - гірничодобувній промисловості, будівництві, організації зон відпочинку, туризмі і т. ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і монопольна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сільському господарстві.
Наприклад, диференційна гірна рента (у гірничодобувній промисловості) залежить від природних умов залягання корисних копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. Монопольна гірна рента існує на земельних ділянках, з яких добувають рідкісні копалини (дорогоцінні метали, алмази, уранову руду тощо). На величину будівельної ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо.
Екологічна рента - це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими екологічними умовами. На її величину впливають якість природного середовища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (курортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.
Туристична рента - це дохід, який отримує власник туристичних ресурсів. Туристичні ресурси - це природні, історичні й соціально-культурні фактори, здатні задовольнити духовні потреби людей і сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил.
Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками і тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, підприємці тощо).
Економічна рента
У сучасній західній літературі використовують термін "економічна рента", який є більш широким поняттям, ніж земельна рента.
В загальноекономічному розумінні економічна рента-це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмежена, тобто пропозиція якого нееластична.
При такому визначенні економічної ренти інші види рент, в тому числі і земельна, виступають різновидами економічної ренти. Економічну ренту отримують і власники людського ресурсу - талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки, топ-моделі, шахісти у вигляді супергонорарів за свій рідкісний професійний ресурс.
Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.
Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
В умовах ринкової економіки земля не лише здається в оренду, а є об'єктом купівлі-продажу, отже, має ціну (рис. 12.12).
Рис. 12.12. Мета купівлі землі
На відміну від інших товарів, земля - особливий товар, продукт природи, а не праці, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, - ренті.
Ціна землі - це дисконтований потік її доходу (ренти).
Дисконтування - це метод визначення поточної вартості (ціни) будь-якого капітального ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибутку при існуючій ставці банківського відсотка. Інакше кажучи, дисконтування дозволяє визначити, яку ціну необхідно заплатити за капітальний ресурс (землю) сьогодні, щоб від його використання через визначений час отримати бажаний результат. Щоб визначити теперішню цінність капітального блага, необхідно здійснити операцію дисконтування.
Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка.
Так, якщо ділянка землі приносить щорічно Я доходу (ренти), а ставка позичкового відсотка дорівнює 5, то поточна ціна (Я) ділянки визначатиметься за формулою
Власник погоджується продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною до банку, принесе йому річний дохід у вигляді процента не нижчого від того, який він одержував би у формі ренти.
Фактично ціна може коливатися не тільки від маси ренти, і норми позичкового відсотка, а і від вартості освоєння і поліпшення землі, співвідношення попиту і пропозиції на продукцію сільського господарства, напрямків економічної політики щодо державного регулювання аграрного сектору економіки тощо.
Пропозиція землі залежить від багатьох факторів, які сумарно можна звести до двох: якість або родючість землі та місцезнаходження ділянки.
Пропозиція землі на ринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною.
Фіксований (у конкретний час) обсяг сукупної пропозиції землі визначає криву пропозиції на землю як абсолютно нееластичну. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю (рис. 12.13).
Попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.
Формування в Україні повноцінного ринку земельних ресурсів зумовлює потребу якнайшвидшої реальної грошової оцінки кожної земельної ділянки.
Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
Процес агропромислової інтеграції - це встановлення сталих прямих зв'язків селянських господарств із підприємствами йорганізаціями суміжних галузей (промисловості, транспорту, сфери заготівлі, зберігання, переробки й реалізації продукції, а також обслуговування сільського господарства).
Форми агропромислової інтеграції залежать від того, на якому рівні здійснюється цей процес. У масштабі всієї країни й у великих регіонах інтеграція виявляється через посилення міжгалузевих зв'язків сільського господарства, формування і розвиток галузевих та регіональних агропромислових комплексів. На рівні підприємств і районів агропромислова інтеграція виявляється в утворенні різних агропромислових сформувань - агропромислових підприємств, об'єднань і комбінатів, агрофірм, районних агропромислових об'єднань, виробничих і науково-виробничих систем.
Завдяки взаємозв'язку і взаємодії сільського господарства з іншими галузями народного господарства формується цілісна багатогалузева організаційно-економічна система, орієнтована на виробництво продукції із сільськогосподарської сировини та її реалізацію споживачам.
У результаті поглиблення агропромислової інтеграції формується агропромисловий комплекс (АПК).
Агропромисловий комплекс - це організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.
Структура АПК визначається особливостями сільськогосподарського виробництва як результату взаємодії різних груп факторів і законів - природно-біологічних і соціально-економічних. Відповідно до стадії відтворювального циклу в складі АПК виділяють такі сфери:
І-ресурсна: галузі, які забезпечують АПК засобами виробництва і виробничими послугами, включаючи будівництво, ремонтні й меліоративні роботи;
П - аграрно-сировинна: власне сільське та лісове господарство;
Ш - переробна: галузі, що займаються заготівлею, зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції;
IV - виробнича і соціальна інфраструктура: галузі, які забезпечують загальні умови соціально-економічного розвитку, - шляхово-транспортне господарство, зв'язок, складське і тарне господарство, підготовка кадрів, житлові й культурно-побутові об'єкти, вт. ч. заклади охорони здоров'я та ін. (рис. 12.14).
Рис. 12.14. Взаємозв'язок галузей АПК
В Україні склалася структура АПК, характерна для країн з відносно низьким рівнем господарського розвитку. Основна частина капіталу і робочої сили зайняті в галузях І і II сфери, тобто в самому сільському господарстві й виробництві засобів виробництва; у переробній (III) сфері задіяно непропорційно мало ресурсів (включаючи оптову і роздрібну торгівлю). Недостатньо також розвинута виробнича і соціальна інфраструктура (IV сфера). Усе це зумовлює і недостатню загальну ефективність АПК, значні втрати продукції на шляху до споживача. Підраховано, що якби всю продукцію, вироблену в сільському господарстві України, було збережено і своєчасно перероблено, то приріст обсягу виробництва і продовольства становив би не менше як 25 %, а за деякими видами - 35-40 %. У країнах з розвинутою ринковою економікою структура АПК значно відрізняється за рахунок більшої питомої ваги III сфери (насамперед харчової промисловості, системи торгівлі, громадського харчування).
Агропромисловий комплекс є одним з найважливіших секторів народного господарства України. Тут зосереджено близько ЗО % основних виробничих фондів; працює майже третина загальної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві; виробляється третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу. Продукція АПК є однією з основних статей експорту. Порівняльні переваги української економіки зосереджуються головним чином у сільському господарстві. За оцінками експертів, Україна належить до числа країн із найвищим рейтингом щодо потенційних можливостей АПК. Основними складовими цього потенціалу є концентрація найродючишіх у світі чорноземів (понад 65 % ґрунтового покриву країни), достатньо висока кваліфікація і відома у всьому світі працелюбність українських селян. За умов інтенсивного розвитку Україна має цілком реальні можливості приєднатися до групи країн - основних виробників сільськогосподарської продукції та продовольства для населення. Дослідження підтверджують, що використання значних наявних можливостей України для виробництва продовольства може забезпечити найближчими роками не тільки розв'язання продовольчої проблеми в країні, а й створити значний експортний потенціал.
Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалася під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної афери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням.
Головними завданнями державного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою в аграрній сфері є:
- підвищення прибутковості сільського господарства і розширення експорту основних видів продовольчих товарів;
- попередження перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;
- обмеження монополізму в суміжних із сільським господарством галузях промисловості.
Потребу й особливості державного регулювання агропромислового комплексу визначають низка об'єктивних чинників (рис. 12.15).
Політика держави відносно аграрного сектору не може бути раз і назавжди даною. Для кожної конкретної країни у певний період її історичного розвитку складається одна з трьох типових ситуацій:
- коли існує дефіцит сільськогосподарської продукції;
- коли попит на сільськогосподарську продукцію та ЇЇ пропозиція відносно збалансовані;
- коли пропозиція сільськогосподарської продукції перевищує попит на неї.
Зрозуміло, що в усіх цих випадках політика держави щодо аграрного сектору і його агентів не може залишатися однаковою. Вона залежатиме від рівня економічного й соціального розвитку держави, збалансованості попиту і пропозиції на аграрних ринках (рис. 12.16).
Розвинуті країни світу щорічно надають дотації виробникам сільськогосподарської продукції на суму понад 300 млрддол.,з них тільки США - більше 100 млрд дол. Дотації сільськогосподарським виробникам у країнах ЄС становлять до 40 % вартості валової продукції сільського господарства.
Рис. 12.15. Необхідність державного регулювання АПК і його особливості
Рис. 12.16. Головні важелі державного регулювання АПК
В Україні рівень відповідної державної фінансової підтримки сільського господарства зростає, але залишається ще недостатнім (рис. 12.17), що ускладнює конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників на внутрішньому! зовнішньому ринках із зарубіжними.
Рис. 12.17. Динаміка державної фінансової підтримки сільського господарства в Україні
В умовах подальшого ринкового реформування економіки України державне регулювання і підтримка аграрної сфери мають бути ширшими і різноманітнішими.
Державна підтримка селянських господарств має стати невід'ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень і розвитку країни.
Навчальний Тренінг
Основні терміни і поняття
Аграрні відносини. Суб'єкти аграрних відносин. Економічна рента. Земельна рента. Диференційна рента. Абсолютна рента . Орендна плата. Монопольна рента. Земельний податок. Ціна землі. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Виникнення та розвиток договору ренти, його види. Поняття та юридична характеристика договору ренти. Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів. Характер і специфіка цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору ренти.
реферат [36,1 K], добавлен 06.05.2009Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлен 20.08.2011Розвиток земельних відносин в Англії та їх відображення в законодавстві VII-поч. ХІ ст. Аграрна система від нормандського завоювання до XVI ст. Вотчинна система, грошова та натуральна рента. Характеристика соціальних змін в середовищі дворянства та селян.
курсовая работа [70,3 K], добавлен 06.07.2012Понятие и основные функции аренды. Обеспечение передачи имущества во временное пользование. Раскрытие сущности арендных отношений. Понятие "земельная рента". Механизм образования цен при аренде. Определение цены земли. Абсолютная земельная рента.
реферат [27,3 K], добавлен 09.12.2014Значения понятия "рента" и истории развития института ренты. Элементы договора ренты: форма, права и обязанности сторон, предмет, цена и сроки. Разновидности сделок с рентой: постоянная рента, пожизненная рента, пожизненное содержание с иждивением.
контрольная работа [40,6 K], добавлен 27.12.2016Изучение и характеристика общих положений, характеризующих договор ренты и правовых отношений возникающих по нему. Анализ основных особенностей каждого из видов договоров ренты: постоянная рента, пожизненная рента и пожизненное содержание с иждивением.
контрольная работа [14,8 K], добавлен 09.12.2010Природная рента - доход, который получает собственник природного ресурса, сдавая его в аренду или эксплуатируя самостоятельно. Виды и формы дифференциальной ренты, условия ее образования, исчисления; экономическая и социальная выгода от рентных платежей.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 08.03.2011Понятие и общая характеристика договора ренты. Постоянная и пожизненная рента: особенности, признаки, субъектный состав. Последствия существенного нарушения договора. Пожизненное содержание с иждивением как важная разновидность пожизненной ренты.
реферат [58,2 K], добавлен 20.06.2015Загальні положення по виплаті пенсій. Порядок переказу пенсій за кордон. Порядок виплати пенсій пенсіонерам-іноземцям, які проживають в Україні. Кошти на переказування і виплату пенсій. Особливості виплати пенсій військовослужбовцям. Ренти і допомоги.
контрольная работа [35,2 K], добавлен 13.08.2008Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Використання моделі гедоністичних цін у практиці ціноутворення. Поняття міської ренти як економічної вартості землі. Фактори розвитку ринку міської землі.
контрольная работа [2,9 M], добавлен 14.12.2010Отличие пожизненной ренты от пожизненного содержания с иждивением. Правовое регулирование рентных отношений. Субъектный состав, общие условия заключения и исполнения договоров, ответственности сторон, прекращения договора. Возмездность договора ренты.
контрольная работа [30,5 K], добавлен 06.02.2010Сущность и понятие ренты. Передача имущества под выплату ренты. Форма и размер ренты, форма договора. Пожизненное содержание с иждивением. Ответственность за просрочку выплаты ренты. Право плательщика бессрочной ренты. Выкупная и постоянная цена ренты.
реферат [354,7 K], добавлен 14.02.2009Общая характеристика договора ренты, индивидуально-определённое имущество как ее объект. Обеспечение выплаты ренты, ее форма и размер. Выкуп постоянной ренты. Особенности и содержание договора пожизненной ренты. Срочный характер действия договора.
презентация [2,5 M], добавлен 17.11.2016Предмет, форма договора ренты. Договор пожизненной ренты. Права и обязанности сторон по выплате и получению ренты. Перечень случаев, предоставляющих право требования получателю ренты к плательщику о ее выкупе. Договор пожизненного содержания с иждивением.
реферат [20,0 K], добавлен 02.11.2010Общая характеристика договора ренты: гражданско-правовой аспект. Правовой механизм регламентации договора ренты. Порядок заключения договора, его содержание и ответственность сторон по договору. Основания и правовые последствия расторжения договора ренты.
курсовая работа [72,8 K], добавлен 28.03.2009Економічна сутність відносин власності. Новітні тенденції у розвитку відносин власності. Аналіз підприємств в Україні за формами власності. Поняття, види та організаційні форми підприємств. Регулювання відносин власності.
курсовая работа [43,7 K], добавлен 04.09.2007Види правоохоронних відносин та специфіка їх суб’єктного складу. Види юридичних фактів і їхній вплив на динаміку правоохоронних відносин. Зміст понять "правова презумпція", "правова преюдиція" та "юридична фікція". Аспекти правоохоронної діяльності.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 15.10.2014Правові відносини як врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, їх прояв в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами. Види та основні ознаки правових відносин, їх юридичний зміст. Класифікація юридичних фактів.
курсовая работа [262,2 K], добавлен 23.12.2010Поняття та види заходів процесуального примусу в цивільному процесуальному законодавстві України. Підстави та порядок застосування процесуальних фікцій. Сутність та особливості тимчасового вилучення письмових чи речових доказів для дослідження їх судом.
курсовая работа [43,5 K], добавлен 08.06.2014Розвиток та концептуальні засади земельної реформи як складової частини аграрної та економічної реформ в Україні; законодавче та нормативне забезпечення. Суспільні правовідносини у сфері земельної реформи, соціально-економічні та еколого-правові проблеми.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 03.06.2014
