Особливості правового регулювання питань щодо створення господарських товариств - об’єднань осіб шляхом перетворення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Реформи в економіці та правовому регулюванні суспільних відносин протягом останніх років сприяють розширенню можливостей ефективного господарювання та реалізації економічного потенціалу за допомогою різноманітних форм і методів. Водночас загалом позитивне явище має і суттєві недоліки, які перешкоджають залученню в процес інтеграції економіки України як фізичних і юридичних осіб, так і їх об'єднань. Серед таких недоліків - відсутність системного нормативного регулювання в умовах діяльності та інтеграції в спільний європейський простір. У різні періоди розвитку держава регламентує можливість створення та діяльність багатьох організаційно-правових форм здійснення підприємництва. Недостатнє правове регулювання порядку створення, діяльності та припинення господарських товариств - об'єднань осіб як однієї з форм ведення підприємницької діяльності, недостатня розробленість проблеми співвідношення правового статусу повних учасників, вкладників і самого товариства, а також важливість їх вирішення з метою упорядкування цивільних відносин зумовлюють актуальність цієї проблематики.

Доктрина торгового права особливого значення надає поділу підприємницьких товариств на об'єднання осіб (персональні об'єднання) та об'єднання капіталів, хоча ця класифікація, як і будь-яка інша, є певною мірою умовною. До об'єднань осіб (персональних об'єднань) належать повне командитне товариства, а також виробничі кооперативи (останні, втім, посідають особливе місце серед персональних об'єднань).

У юридичній літературі вказується, що наведене визначення повного товариства в Законі України «Про господарські товариства» (далі - Закон) є дещо некоректним, оскільки дає підстави вважати додаткову відповідальність солідарною, тоді як у законодавстві та теорії цивільного і господарського права вона іменується субсидіарною відповідальністю. Більш вдалим, на думку В.С. Щербини, є визначення поняття повного товариства в ч.1 ст. 119 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яке і має бути відтворене в Господарському кодексі України (далі - ГК України) і Законі. Згідно з ч.1 ст.119 ЦК України повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦК України, командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Відтак при поділі господарських товариств на персональні товариства та об'єднання капіталів застосовується додатковий критерій - ступінь складності системи інтересів в товаристві та ймовірності виникнення корпоративних конфліктів, що обумовлює необхідність застосування різних правових підходів до регулювання корпоративних відносин залежно від виду товариства.

Процес утворення та діяльності юридичної особи є неможливим поза волею держави в тій чи іншій формі її прояву. Власне, цим і обумовлюється необхідність правового регулювання певних суспільних відносин, зокрема пов'язаних зі створенням господарських товариств - об'єднань осіб шляхом перетворення та, відповідно, вдосконалення законодавчих норм. Так, за допомогою інституту реорганізації зберігається стабільність цивільного обороту, забезпечується правонаступництво за всім комплексом прав та обов'язків щодо третіх осіб і, таким чином, стабільність договірних відносин; максимально гарантуються права кредиторів; зникає необхідність оплати додаткових податків, скорочуються тимчасові витрати, виробничий капітал залишається цілісним, не дробиться між учасниками юридичної особи і не виключається зі сфери виробництва. У результаті використання механізму реорганізації призводить до досягнення значного організаційного та фінансового ефекту.

Перетворенням повних і командитних товариств визнається комплекс спеціальних заходів, визначених законодавством та пов'язаних з істотними змінами в їх структурі та (або) існуванні. Із прийняттям чинного ЦК України перетворення юридичної особи визнане як зміна її організаційно-правової форми. Організаційно-правовою формою юридичної особи є спосіб її внутрішньої побудови або організаційна структура, якої не має фізична особа - підприємець. Відповідно до ч.2 ст.108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство на повне товариство. Отже, перетворення призводить до припинення юридичних осіб - правопопередників та характеризується універсальним правонаступництвом.

У юридичній літературі до характерних ознак перетворення відносять наступні: 1) у реорганізації в формі перетворення бере участь одна юридична особа, що припиняє своє існування після його завершення; 2) на місці реорганізованої юридичної особи виникає юридична особа - правонаступник іншої організаційно-правової форми; 3) правонаступництво новоутвореної юридичної особи щодо реорганізованої оформлюється окремим документом - передавальним актом. Крім того, специфічною ознакою перетворення є особлива процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом перетворення.

Водночас аналіз чинного законодавства виявив низку суперечностей у сфері правового регулювання створення повних і командитних товариств шляхом перетворення. Ці суперечності зумовлені наступними обставинами:

- особа може бути учасником тільки одного повного товариства або повним учасником тільки одного командитного товариства;

- учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва;

- повні та командитні товариства діють на підставі єдиного установчого документу - засновницького договору.

У літературі вказується, що, наприклад, акціонерний закон Німеччини не припускає можливості перетворення акціонерного товариства на повне товариство чи звичайне командитне товариство (на відміну від нього, акціонерна командита, про яку йдеться в німецькому законі, - це своєрідне господарське/торгове товариство, що має ознаки і акціонерного товариства, і командитного товариства; акціонерна командита українським законодавством не легалізована); перетворення акціонерного товариства на повне товариство чи командитне товариство тягне за собою зміну обсягу та характеру відповідальності всіх (у повному товаристві) чи частини (у командитному товаристві) учасників; крім того, при перетворенні акціонерного товариства на командитне товариство має бути визначено, які акціонери в результаті такого перетворення набувають статусу повного учасника, а які - статусу вкладника. Відтак, на думку О.М. Вінник, подібні рішення мають прийматися одностайно всіма акціонерами товариства, до якого застосовується таке перетворення, а в іншому випадку існує значна ймовірність виникнення спорів, пов'язаних, наприклад, з поділом акціонерів на повних учасників та вкладників створюваного в процесі такої реорганізації (перетворення) командитного товариства.

Незважаючи на це, в Україні все ж склалася практика припинення господарських товариств шляхом перетворення у товариства - об'єднання осіб. Так, як вбачається з Постанови Вищого Господарського Суду України від 20 жовтня 2015 року у справі № 908/1226/14, оформленою протоколом № 23, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» від 21.01.2011 р. вирішено припинити ВАТ «ЗЗВА» шляхом його перетворення на командитне товариство, а викуп акцій здійснювати товариством за їх номінальною вартістю, що складає 0,75 грн. за одну просту іменну акцію. У процесі реорганізації ВАТ «ЗЗВА» у командитне товариство випуск (емісія) акцій не проводився, а відбулося скасування обігу акцій, тому що організаційно-правова форма «командитне товариство» передбачає поділ статутного капіталу на частки. При цьому в задоволенні позову про зобов'язання провести оцінку та викуп акцій судами було відмовлено, оскільки позивач набув права на викуп його акцій відповідачем за ціною, визначеною загальними зборами акціонерів, і перешкоди для реалізації цього права відсутні, а тому права позивача у цьому випадку не порушено.

Водночас, незалежно від того, у якій організаційно-правовій формі діяла юридична особа - правопопередник повного чи командитного товариства, на практиці можуть виникнути наступні проблемні ситуації:

- рішення про створення повного чи командитного товариства шляхом перетворення прийнято, проте частина учасників юридичної особи - правопопередника уже являються учасниками повного товариства чи повними учасниками командитного товариства;

- рішення про створення повного чи командитного товариства шляхом перетворення прийнято, проте фізичні особи, які мали б стати учасниками повного товариства чи повними учасниками командитного товариства, відмовляються чи просто не поспішають набувати статусу фізичної особи - підприємця;

- учасники після прийняття рішення про перетворення не можуть дійти згоди щодо статусу вкладника чи повного учасника в командитному товаристві, що створюється;

- рішення про створення повного чи командитного товариства шляхом перетворення прийнято, проте частина учасників (повних учасників) відмовляється підписувати засновницький договір.

Якщо вести мову про перетворення акціонерних товариств на командитні товариства, то тут може виникнути ще одне невирішене питання.

Так, Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку у своєму листі № 12/03/95/НК від 13.1.14 р., на запит (лист) Професійної асоціації корпоративного управління № 036-08/12 від 08.12.14 р., надала, зокрема, наступні роз'яснення:

- відповідно до абз.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про акціонерні товариства» у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники;

- як передбачено ч.3 ст.40 Закону України «Про акціонерні товариства», реєстрація акціонерів (їх представників) проводиться на підставі переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складеного в порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України, із зазначенням кількості голосів кожного акціонера;

- згідно з ч.ч.І, 2 ст.41 Закону України «Про акціонерні товариства» наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій;

- ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що голосуюча акція - це акція, власнику якої надається право голосу на загальних зборах акціонерів для вирішення питань, передбачених законом та статутом акціонерного товариства; правовий командитний меморандум

- згідно з п.10 розд. VI Закону України «Про депозитарну систему України» власник цінних паперів, які були дематеріалізовані, зобов'язаний звернутися до обраної емітентом депозитарної установи та укласти з нею договір про обслуговування рахунку в цінних паперах від власного імені або здійснити переказ прав на цінні папери на свій рахунок в цінних паперах, відкритий в іншій депозитарній установі. Якщо власник цінних паперів протягом одного року з дня набрання Законом чинності не уклав з обраною емітентом депозитарною установою договору про обслуговування рахунку в цінних паперах від власного імені або не здійснив переказ належних йому прав на цінні папери на свій рахунок у цінних паперах, відкритий в іншій депозитарній установі, цінні папери такого власника (які дають право на участь в органах емітента) не враховуються при визначенні кворуму та при голосуванні в органах емітента.

Однак, як свідчить практика, на сьогодні в Україні досі зберігається велика кількість акціонерних товариств, в яких багато акціонерів володіють «неголосуючими акціями». Відповідно, на якій правовій підставі визначати їх статус у створюваному командитному товаристві (повний учасник чи вкладник), чинним законодавством України не визначено.

Підсумовуючи написане та конкретизуючи деякі питання, вважаємо, що вищевказані проблемні питання доцільно вирішити шляхом доповнення ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» нормою наступного змісту: «Рішення про створення повних і командитних товариств шляхом перетворення юридичних осіб приймається учасниками таких юридичних осіб одноголосно. Питання про затвердження умов та підписання засновницького договору (меморандуму) підлягає обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників щодо такого перетворення. Неприйняття одноголосного рішення про затвердження умов та/або непідписання засновницького договору (меморандуму) повного/командитного товариства вважається відмовою учасників від створення такого товариства».

Размещено на Allbest.ru