10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормотворчі процедури у сфері оподаткування та дотримання принципу законності в процесі їх реалізації

Мінаєва О.М., к. ю. н., суддя

Харківський апеляційний адміністративний суд

м. Харків, Україна

Стаття присвячена дослідженню особливостей нормотворчих процедур у сфері оподаткування та дотримання принципу законності в процесі їх реалізації. Автором розкрито зміст та визначено співвідношення таких понять, як "податкові процедури" та "нормотворчі процедури у сфері оподаткування". Здійснена характеристика "нормотворчих процедур" за декількома критеріями. Визначено вимоги, дотримання яких є обов'язковим для визнання податків і зборів "законно встановленими". Констатовано певну обмеженість дії принципу законності під час реалізації нормотворчих податково-правових процедур. Розкрито досвід застосування принципу законності у деяких зарубіжних країнах, серед яких Велика Британія, Франція, США, Швейцарія. Відмічено, що реалізація принципу законності у сфері нормотворчих податково-правових процедур характеризується певною непослідовністю.

Ключові слова: податкові процедури, нормотворчі процедури, принцип законності, нормотворчі процедури у сфері оподаткування, поточна нормотворчість, нормотворчість щодо впорядкування існуючого нормативно-правового матеріалу.

Податки та збори відіграють надзвичайно важливу роль у забезпечені існування будь - якої суспільної формації, адже складають чи не основну частку економічного базису, на основі якого держава здійснює свої функції. Встановлення будь-яких обов'язкових фіскальних платежів розпочинається з їх нормативного закріплення. Нормотворчі процедури у сфері оподаткування є одним із найважливіших складових елементів податкових процедур. Зважаючи на специфіку відповідного термінологічно-категоріального апарату, буде доцільним спочатку розкрити зміст та визначити співвідношення таких понять, як "податкові процедури" та "нормотворчі процедури у сфері оподаткування".

При написанні статті були проаналізовані позиції таких вітчизняних та зарубіжних науковців: О.В. Яковенка, А.В. Реут, М.П. Кучерявенка, О.М. Козиріна, В.М. Горшеньова, П.М. Рабіновича.

Завданням нашого дослідження є з'ясування особливостей нормотворчих процедур у сфері оподаткування та дотримання принципу законності в процесі їх реалізації.

Як зазначає О.В. Яковенко, "правова процедура" - це встановлений порядок здійснення юридичної діяльності, який своїм завданням має реалізацію норм матеріального права та матеріальних правовідносин, що мають своїм джерелом відповідні матеріально - правові норми [1, c.7]. Якщо ж вести мову про "податкові процедури", то слід погодитись з А.В. Реут, яка розглядає відповідне поняття з двох боків - організаційно-управлінського та майнового. Розкриваючи зміст "податкових процедур" з їх організаційно-управлінської сторони, можна прийти до висновку, що це суспільні відносини, що складаються в процесі діяльності держави та муніципальних утворень зі стягнення податків і зборів. Звертаючись до майнової характеристики такого поняття, як "податкові процедури", ми можемо говорити про те, що це суспільні відносини, пов'язані з переходом права власності на кошти від індивідів і колективних суб'єктів до публічних утворень [2, c.13-14]. Щодо такого поняття, як "нормотворчі процедури у сфері оподаткування", то слід погодитись із М.П. Кучерявенком, який зазначає, що нормотворчі процедури у сфері оподаткування - це специфічна діяльність, здійснювана уповноваженими інститутами публічної влади, з підготовки, затвердження та доведення до відома громадян змісту нормативних актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування [3, c.133].

Як зазначає А.В. Реут, необхідність виділення правотворчих процедур у сфері оподаткування зумовлена складністю процедури розроблення та прийняття нормативно-правових актів, що стосуються встановлення та адміністрування податків і зборів [2, c.14-15]. Проте вважаємо за доцільне погодитися з М.П. Кучерявенком, який зазначає, що нормотворчі процедури у сфері оподаткування складно виокремити як специфічні нормотворчо-податкові процедури, адже вони не вирізняються якимись особливостями у порівнянні з іншими процедурами прийняття нормативно - правових актів інших галузей права [3, c.111].

О.М. Козирін виділяє два основні види правотворчих процедур у сфері оподаткування: процедури прийняття законодавчих актів у сфері оподаткування та процедури прийняття підзаконних актів, що стосуються регулювання податків і зборів [2, c.56]. Інший класифікаційний критерій щодо видової диференціації нормотворчих процедур у сфері оподаткування пропонує застосовувати М.П. Кучерявенко. Він пропонує класифікувати їх за суб'єктом нормотворчості: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України [3, c.133]. Також М.П. Кучерявенко пропонує диференціювати податково-нормотворчі процедури, що стосуються прийняття законодавчих актів, які безпосередньо встановлюють податки та збори, та підзаконні акти, які деталізують виконання податкового обов'язку платниками податків [3, c.133].

В.М. Горшеньов говорить про існування поточної нормотворчості та нормотворчості щодо впорядкування існуючого нормативно-правового матеріалу [4, c.67-68]. Можна також запропонувати класифікацію нормотворчих процедур у сфері оподаткування в залежності від приналежності органу публічної влади до тої чи іншої гілки влади, а саме нормотворчі процедури здійснювані органами законодавчої, виконавчої чи судової влади (за умови визнання правових позицій судових органів джерелом права). Застосовуючи такий класифікаційний критерій, як джерело влади, на основі якого здійснюється нормотворчість у сфері оподаткування, можна виокремити безпосередню нормотворчість (здійснюється за допомогою такого інституту, як плебісцит (Швейцарія)) та делеговану нормотворчість (здійснюється органами публічної влади (США, Франція, Україна тощо)). Розглядаючи нормотворчість у сфері оподаткування, можна виділити наступні її стадії: створення податково-правових норм; відновлення системи податково-правових норм; вдосконалення податково-правових норм (усунення колізій та заповнення прогалин); систематизація податково-правових норм [3, с.134].

При здійснені нормотворчих процедур у сфері оподаткування слід також звертати особливу увагу на дотримання принципу законності. Як зазначає П.М. Рабінович, принцип законності слід розуміти як режим відповідності відносин, що виникають в процесі суспільної взаємодії, законам та підзаконним актам органів публічної влади, який утворюється за умови їх безумовного дотримання всіма суб'єктами права [5, с.104]. Для того щоб вважати податки та збори "законно встановленими", слід дотримуватися таких вимог:

- вони повинні бути встановлені суб'єктом публічної влади, в компетенцію якого входить здійснення нормотворчості у сфері оподаткування;

- вони повинні встановлюватися у відповідній формі, тобто знаходити свою формалізацію в тому чи іншому нормативно-правовому акті;

- відповідні нормативно-правові акти у сфері оподаткування повинні прийматися в порядку, визначеному законом [6].

Прийнято вважати, що принцип законності у сфері нормотворчості знаходить свою реалізацію під час прийняття законодавчих актів представницькими органами влади. У більшості держав світу на конституційному рівні закріплюються положення про те, що прийняття нормативних актів щодо встановлення та адміністрування податків входить у компетенційну сферу органів представницької влади. Проте слід відзначити, що межі дії принципу законності в процесі нормотворчості у сфері податків знаходяться на перетині діяльності органів законодавчої та виконавчої влади.

Незважаючи на те, що законодавчий орган є компетентним у податковій сфері та безпосередньо його актами (законами) встановлюються нормативні положення у сфері оподаткування, ми повинні зважати на те, що проекти відповідних актів в основному розробляються органами публічної влади, у сферу компетенції яких входить реалізація державної фінансової та фіскальної політики. Після того, як відповідні урядові відомства або ж фіскальні органи розробили відповідний проект нормативно - правового акта, він подається на затвердження парламенту. Таким чином, повноваження законодавчого органу щодо нормотворчості у сфері оподаткування зводяться до прийняття або ж відхилення законопроектів, що подаються органами виконавчої влади. Виходячи з цього, ми можемо констатувати певну обмеженість дії принципу законності під час реалізації нормотворчих податково-правових процедур.

Як приклад дії таких обмежень можна розглядати Велику Британію, де право законодавчої ініціативи у сфері оподаткування належить уряду. У цій державі історично склалося так, що парламент скликався для того, щоб надати право королю стягувати той чи інший податок. Парламент Великої Британії не може самостійно вносити пропозиції щодо прийняття законів, якими б встановлювалися загальнообов'язкові податки та збори. Характерні обмеження законодавчої ініціативи з фінансових питань успадкували і деякі інші держави Британської Співдружності, наприклад Канада [6].

Слід відзначити, що подібні обмеження принципу законності також діють у Франції. Кабінет міністрів Франції володіє численними прерогативами щодо прийняття положень податкового законодавства. Саме розроблені урядом проекти податкових законів вносяться на розгляд парламенту Франції. У Франції існує своєрідний механізм спрощеного прийняття положень, що стосуються податків і зборів, шляхом їх внесення до закону про бюджет. Відповідний нормотворчий механізм пришвидшує та оптимізує процес прийняття відповідних положень. Як зазначає Л. Філіп, левова частка змін, що вносилися до податкового законодавства Франції та, зокрема, запровадження нових податків, відбувалася шляхом внесення податково-правових положень до закону про державний бюджет [7].

Прямо протилежним вищезазначеним підходам слід вважати порядок прийняття законів, що стосуються податків і зборів у США. Згідно з розділом 7 ст.1 Конституції США із законодавчою ініціативою щодо податків може виступати тільки палата представників Конгресу США [8]. У даному випадку принцип делегованого народовладдя знаходить свою практичну реалізацію у сфері встановлення загальнообов'язкових податків і зборів, тим самим не порушуючи змістовний зв'язок первинного (народ) та вторинного (представницький орган) джерел влади.

Щодо України, то реалізація принципу законності у сфері нормотворчих податково-правових процедур характеризується певною непослідовністю. Згідно з ч.1 ст.5 Конституції України джерелом влади в Україні є український народ. Таким чином, можемо говорити про те, що головним суб'єктом владних повноважень на теренах нашої держави є народ України. Згідно з положенням ст.69 Конституції України народне волевиявлення в Україні може здійснюватися за посередництвом такого інституту, як референдум. Проте ст.74 Основного закону України містить положення про те, що проведення референдуму не допускається з питань податків. З цього випливає, що фактично правосуб'єктність народу України обмежується в його можливості бути учасником нормотворчих процедур у сфері оподаткування [9]. Такий підхід законодавця щодо обмеження владних повноважень українського народу зумовлений неможливістю надання громадянам в державі з низьким соціально-економічним розвитком права встановлення загальнообов'язкових фіскальних платежів. Проте в рамках конституційних положень закріплено, що громадяни мають право делегувати свої владні повноваження представницькому органу влади (Верховній Раді України), який і приймає публічно-владні рішення щодо встановлення загальнообов'язкових податків і зборів.

Слід звернути увагу на позитивну практику Швейцарії щодо реалізації принципу народовладдя в процесі реалізації нормотворчих процедур у сфері оподаткування. У листопаді 2014 року у Швейцарії було проведено загальнодержавний референдум з питань, присвячених встановленню податку для багатих. У даному випадку на референдум виносилося питання про встановлення так званого паушального (акордного) податку. Сплачується відповідний податок іноземними фізичними особами, а кошти від його сплати надходять до бюджету Швейцарії. Ставка паушального податку розраховується в залежності від обсягу витрат, здійснюваних іноземною фізичною особою. Сплативши даний податок, іноземець отримує дозвіл від відповідного кантону Швейцарії на проживання [10]. Таким чином, можна говорити про взаємовигідний характер паушального податку як для іноземної особи, яка сплачує його, так і для органів державної влади, які, акумулюючи кошти від його надходження, отримують можливість збільшити видаткову частину бюджету.

Отже, нормотворчі процедури у сфері оподаткування є досить специфічним та багатоаспектним явищем. Маючи свою специфіку, вони принципово не вирізняються якимись особливостями порівняно з іншими процедурами прийняття нормативно-правових актів інших галузей права. Нормотворчі процедури у сфері оподаткування мають неоднаковий прояв в різних країнах, щодо їх змісту точаться дискусії серед науковців. Це зумовлено їх значущістю як для податкового права, так і існування країни взагалі.

податкова нормотворча процедура оподаткування

Література

1. Яковенко О.В. Правовая процедура: автореф. дисс. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец.12.00.01 "Теория и история права и государства; история правовых учений" / О.В. Яковенко. - Саратов, 1999. - 16 с.

2. Налоговые процедуры: учеб. пособ. / под ред.А.Н. Козырина. - М.: Норма, 2008. - 256 с.

3. Кучерявенко М.П. Податкові процедури: правова природа і класифікація / М.П. Кучерявенко. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. - 460 с.

4. Теория юридического процесса / под общ. ред.В.М. Горшенева. - Х.: Вища школа, 1985. - 180 с.

5. Рабинович М.П. Основи загальної теорії права та держави / М.П. Рабинович. - К.: Рад. шк., 1994. - 104 с.

6. Пепеляев С.Г. Основы налогового права: учебно-методическое пособие / под ред. С.Г. Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 2000. - 496 с.

7. Philip Loпc Les fondements constitutionnels des finances publiques. - P.: Economica, 1995. - 168 p.

8. U. S. Constitution [Electronic resource]. - Access mode: https: // www.law. cornell.edu/constitution/articlei#section7

9. Конституція України від 28.06.1996 № 254 к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

10. Швейцария решит на референдуме судьбу налога для богатых [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://business-swiss. ch/2014/10/shvejtsariya-reshit-na-referendume-sud-bu-naloga-dlya-bogaty-h/.

Размещено на Allbest.ru