Пільги, які надаються особам, що поєднують навчання та працю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІЛЬГИ, ЯКІ НАДАЮТЬСЯ ОСОБАМ, ЩО ПОЄДНУЮТЬ НАВЧАННЯ ТА ПРАЦЮ

Пелех І.В., к.ю.н., викладач

Запорізький національний університет, вул. Жуковського, 66, м. Запоріжжя, Україна

На основі аналізу національного та європейського законодавства здійснюється розгляд пільг і знижок, які надаються працівникам, що навчаються в навчальних закладах. У статті розглядаються ті види пільг, які закріплюються в Кодексі законів про працю України та які деталізуються в підзаконних нормативних актах. Також розглядаються питання стосовно оплати витрат на дорогу під час пересування особи від місця роботи до місця навчання. Акцентується увага на можливості надання податкової знижки тій особі, яка сплачує за навчання відповідно до норм Податкового кодексу України. законодавство податковий кодекс

Ключові слова: пільги, знижка, трудова діяльність, працівник, відпустка, оплата.

Питанню освіти в Україні присвячено норми наступних правових актів: Конституції України (закріплюється гарантія права особи на отримання освіти), Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про професійно-технічну освіту», Закон України «Про вищу освіту». Що стосується прав особи на працю, то варто також зазначити норми Основного закону України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Закону України «Про відпустки», Закону України «Про оплату праці» та ін.

Відповідно до положень вказаних актів особи, що поєднують навчання та працю, мають право на надання їм певних пільг. Відпустки у зв'язку з навчанням роботодавці зобов'язані надавати й оплачувати працівникам незалежно від факту направлення працівника на навчання підприємством, зацікавленості роботодавця в спеціальності, яку здобуває працівник, та незалежно від того, передбачене направлення на навчання колективним договором чи ні.

На час навчальної відпустки за працівником на його основному місці роботи зберігається середня заробітна плата. А відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, нарахування виплат за час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням провадиться шляхом ділення загальної суми заробітної плати за останні 12 місяців, що передують навчальній відпустці (або за менший фактично відпрацьований період, якщо відпустка надається до спливу цього часу) на відповідну кількість календарних днів року (чи, відповідно, меншого відпрацьованого періоду) [2, с. 290] за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством. Отриманий результат помножується на кількість календарних днів навчальної відпустки.

Якщо громадянин України, який офіційно працює, отримує заробітну плату та сплачує податки, оплачує навчання в навчальному закладі (своє чи сім'ї), то він може скористатися податковою знижкою, яка гарантується державою. Згідно з п.14.1.170 ст.14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України. А п. 166.3.3 того ж Кодексу визначає, що сума коштів, витрачена на отримання середньої професійної або вищої освіти платником податків та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати, підпадає під податкову знижку [3].

Статтею 202 КЗпП України встановлено, що працівникам підприємств і організацій, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням [4]. Таке право закріплене Конвенцією Міжнародної організації праці № 140 про оплачувані навчальні відпустки. Відповідно до цієї Конвенції термін «оплачувана навчальна відпустка» означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на певний період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги [5, с. 100]. Оплачувана навчальна відпустка надається незалежно від щорічних та інших додаткових відпусток. Вона не може переноситися на інший період, продовжуватися у святкові та неробочі дні; за невикористані дні цієї відпустки компенсація не виплачується. Проте чинним законодавством України не передбачено надання навчальних відпусток працівникам, які навчаються дистанційно або в екстернаті [6, с. 96].

Статтею 216 КЗпП України установлено, що для працівників, які навчаються у ВНЗ за вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, чинним законодавством України може надаватися інша тривалість навчальних відпусток. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 червня 1997 року № 634, якою затверджено Порядок, тривалість і умови надання відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах за вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості [7].

Відповідно до ст.219 КЗпП, підприємство зобов'язане один раз на рік оплачувати працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах за вечірньою та заочною формою навчання, 50% вартості проїзду до місця розташування навчального закладу та назад для участі у настановній або заліково - екзаменаційній сесії, а також для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів [7].

Хоча закон прямо про це не говорить, але йдеться про оплату вартості проїзду, якщо навчальний заклад розташований в іншому населеному пункті, ніж місце роботи (проживання) працівника, адже питання оплати проїзду по одному населеному пункту на практиці не виникає. Тобто один раз на рік за письмовою або усною заявою працівника та за наявності підтвердних документів підприємство виплачує йому зазначену суму. Наприклад, якщо цього року в працівника передбачено виконання диплома чи складання державних іспитів, 50% вартості проїзду під час державних іспитів оплачується окремо. Умову щодо оплати проїзду, на нашу думку, доцільно зазначати в наказі про надання відповідної навчальної відпустки або в окремому рішенні керівника (заява з дозволом керівника чи окреме письмове розпорядження). Згідно з п.3.24 Інструкції зі статистики заробітної плати від 31 січня 2004 року № 5 оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад не належить до фонду оплати праці [8].

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 року № 695 для працівників, які скеровуються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки та навчання інших професій з відривом від виробництва, встановлено низку додаткових гарантій. Зокрема, для них передбачено оплату вартості проїзду (тобто не лише раз на рік і не 50%), виплату добових за кожен день перебування у дорозі та протягом першого місяця навчання у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, відшкодування витрат, пов'язаних з орендою житлового приміщення (у разі відсутності гуртожитку). Звичайно, для цих осіб передбачено і збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи на час навчання [9].

Зазначені гарантії стосуються насамперед працівників, що направляються підприємствами в іншу місцевість для підвищення кваліфікації, зокрема у випадках, якщо таке підвищення кваліфікації є обов'язковим згідно з чинним законодавством (наприклад, лікарі, провізори, вчителі, аудитори). Цим особам оплачуються вартість проїзду, добові, вартість проживання (за відсутності гуртожитку) тощо. Оформлювати такі витрати доцільно у повній відповідності до порядку оформлення відряджень.

Проте, на нашу думку, зазначені гарантії можуть стосуватися і студентів, що навчаються без відриву від виробництва у ВНЗ, але не в кожному випадку, а тоді, коли саме підприємство направило такого працівника на навчання (зокрема й у випадках, коли підготовка спеціаліста з вищою освітою чи аспіранта здійснюється за кошти підприємства на підставі договору з навчальним закладом). Тоді, на нашу думку, підприємство не лише має право, а й зобов'язане забезпечити виплату працівникові відповідних сум, з урахуванням установлених державою гарантій. На нашу думку, підприємство має право на визнання витрат щодо фінансування цих гарантій у податковому обліку в загальному порядку як витрат на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації, якщо дотримані критерії, передбачені п.140.1.3 Постанови. Оскільки ж зазначеною Постановою КМУ № 695 передбачено оплату добових та проживання у готелі (в разі відсутності гуртожитку) в порядку, встановленому для службових відряджень, на нашу думку, підприємство може прийняти рішення щодо обліку відповідних витрат не як витрат на навчання, а як витрат на відрядження в установленому порядку [9].

Звернемо, однак, увагу на те, що в цьому разі йдеться саме про збереження середнього заробітку, тоді як при оплаті відряджень на сьогодні працівникам виплачується не середній заробіток, а зарплата за дні відрядження [10].

Також на практиці нерідко трапляються випадки, коли тривалість настановних та заліково - екзаменаційних сесій перевищує максимальну тривалість навчальних відпусток, передбачених законодавством. Це може пояснюватися різними обставинами. По-перше, навчальні заклади частіше впроваджують скорочені, інтегровані, комплексні та інші навчальні програми, що перед бачають здобуття вищої освіти у коротший строк, здобуття одночасно кількох спеціальностей чи інші особливості. Другою причиною може бути навчання працівника у кількох навчальних закладах одночасно.

У таких випадках законодавством не передбачено обов'язкового надання відпусток без збереження заробітної плати (крім випадків, зазначених вище). У цьому разі працівникові надається щорічна відпустка (для осіб, що навчаються, їх надання має певні особливості) або відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.

Але, на жаль, на практиці досить часто виникають певні проблеми щодо застосування норм законодавства: роботодавці не бажають надавати тривалу відпустку працівникам, що навчаються, не знаходять кошти на оплату проїзду. Тому працівникам необхідно чітко знати свої права та вимагати неухильного їх виконання.

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підруч. - [5-те вид., перероб. і доп.] / Н.Б. Болотіна. - К.: Знання, 2008. - 860 с.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI

4. Олуйко В.М. Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення: збірник наук. праць / В.М. Олуйко, Р.І. Кондратьєв, Н.М. Хуторян. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2007. - 209 с.

5. Трудове право України у запитаннях та відповідях: навчально-методичний посібник / за ред. В.В. Жернакова. - X.: «Одіссей», 2010. - 280 с.

6. Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634 Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати: Наказ Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5

7. Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 року № 695

8. Домбругова А. «Навчальна відпустка»: кого відпустити та як оплатити? [Електронний ресурс] / А. Домбругова // Консультант кадровика. - 2012. - № 15 (27).

Размещено на Allbest.ru