Відшкодування збитків від зіткнення суден як особливий вид господарських санкцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВІД ЗІТКНЕННЯ СУДЕН ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ

Клепікова О.В., к. ю. н., доцент кафедри господарського права Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті пропонується коментар до окремих статей кодексу торговельного мореплавства України та наведена власна теоретична позиція щодо визначення відшкодування збитків від зіткнення суден особливим видом господарських санкцій.

Ключові слова: господарсько-правова відповідальність, господарські санкції, відшкодування збитків, зіткнення суден.

в статье излагается комментарий к отдельным статьям кодекса торгового мореплавания украины и предложена собственная теоретическая позиция относительно определения возмещения убытков от столкновения судов специальным видом хозяйственных санкций.

Ключевые слова: хозяйственно-правовая ответственность, хозяйственные санкции, возмещение убытков, столкновение судов.

A commentary on individual articles of Code of trade navigation of Ukraine and presented his own theoretical position regarding determination of damages from collisions a special kind of economic sanctions proposed in article.

Key words: economic-legal responsibility, economic sanctions, damages, ship collisions.

Вступ

Постановка проблеми. За умов розвитку транспортної системи України та її входження до європейської та міжнародних транспортних систем питання безпеки мореплавства набувають актуальності та важливого значення.

Актуальність теми пов'язується з відсутністю дослідження питань відшкодування збитків від зіткнення суден із позиції господарського права.

Ступінь розробленості проблеми. Розробці теорії транспортної безпеки та господарської відповідальності за правопорушення у сфері торговельного мореплавства не приділялося належної уваги. Питання господарсько-правової відповідальності були предметом досліджень В.С. Щербини, О.А. Заярного та інших науковців. Разом із тим окремі правові питання транспортної безпеки досліджувалися І.М. Аверічевим, Г.Х. Гудемою, О.О. Сапроновим, Ю.В. Степаненко та іншими науковцями.

Метою статті є визначення правової природи відшкодування збитків від зіткнення суден та розробка теорії транспортної безпеки з позиції науки господарського права у системному дослідженні родового поняття «безпека судноплавства».

відшкодування збиток зіткнення судно

Виклад основного матеріалу

Зіткнення суден - це один із видів аварії, який може мати наслідком спричинення збитків судну, вантажу, а також життю та здоров'ю людей. Тому з боку різних міжнародних організацій приділяється чимало уваги питанням зіткнення суден. Основним міжнародним актом є Міжнародна конвенція для об'єднання деяких правил відносно зіткнення суден (підписана в рамках ООН у Брюсселі 23.12.1910 р.), важливе значення також мають Конвенція про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року (підписана в рамках ІМО 20.10.1972 р.) [1], Правила відносно компенсації збитків від зіткнення суден (так звані Лісабонські правила, затверджені іМо у 1987 р.). Особлива правова природа Правил полягає в тому, що вони містять вимоги щодо безпеки судноплавства і тому розглядаються у контексті міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки судноплавства [2]. У главі 3 розділу ІХ Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМУ) [3] закріплені норми, що регулюють відшкодування збитків від зіткнення суден.

Оскільки у Кодексі торговельного мореплавства не наводиться визначення зіткнення суден, Д.Н. Джунусова вважає, що можна звернутися до визначення, яке пропонується у правовій літературі. Адже відомо, що під зіткненням слід розуміти ненавмисне зближення і фізичне зіткнення суден. Розповсюдженою є також думка про те, що зіткненням є пошкодження одного судна іншим. До зіткнення умовно прирівнюються випадки, за яких фізичного зближення суден не було, але внаслідок неправильних дій одного судна було спричинено шкоду іншому судну, вантажу, що на ньому знаходився, іншому майну та людям [4].

Згідно з Міжнародними правилами запобігання зіткненню суден на морі 1972 р. йдеться про основні заходи, спрямовані на унеможливлення зіткнення суден. Важливість таких заходів пов'язується з питаннями безпеки судноплавства:

1. Кожне судно повинно постійно вести належне візуальне та інше спостереження, так само як і спостереження за допомогою всіх наявних засобів, стосовно переважаючих обставин і умов, з тим щоб повністю оцінити ситуацію і небезпеку зіткнення.

2. Кожне судно повинно завжди прямувати з безпечною швидкістю, з тим щоб воно могло вжити належні та ефективні дії для попередження зіткнення і могло бути зупинене в межах відстані, необхідної при існуючих обставинах і умовах.

3. Кожне судно повинно використовувати всі наявні засоби згідно з переважаючими обставинами та умовами для визначення наявності небезпеки зіткнення. Якщо є сумніви щодо наявності небезпеки зіткнення, то варто вважати, що вона існує.

Дії щодо попередження зіткнення суден визначаються комплексом заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію морських суден і характеризуються наступним чином:

а)будь-яка дія, що застосовується для попередження зіткнення, якщо дозволяють обставини, повинна бути впевненою, вчасною і відповідати хорошій морській практиці;

б)будь-яка зміна курсу та (або) швидкості, що застосовується для попередження зіткнення, якщо дозволяють обставини, повинна бути досить великою, з тим щоб вона могла бути легко виявлена іншим судном, що спостерігає його візуально або за допомогою радіолокатора; варто уникати ряду послідовних невеликих змін курсу і (або) швидкості;

в)якщо є достатній водний простір, то зміна тільки курсу може бути найбільш ефективною дією для попередження надмірного зближення за умови, що зміна зроблена завчасно, є суттєвою і не викликає надмірного зближення з іншими суднами;

г)дія, що застосовується для попередження зіткнення з іншим судном, повинна бути такою, щоб призвести до розходження на безпечній відстані. Ефективність цієї дії повинна ретельно контролюватися до тих пор, доки інше судно не буде остаточно пройдене і залишене позаду;

д)якщо необхідно відвернути зіткнення або мати більше часу для оцінки ситуації, судно повинно зменшити хід або зупинитися, застопоривши свої машини або давши задній хід.

Зіткнення - це подія за участю двох або більше суден, яка спричиняє збитки або шкоду навіть за умов відсутності дійсного контакту. Тому обов'язок відшкодувати збитки внаслідок зіткнення виникає за наявності таких умов: 1) факт господарського порушення; 2) наявність збитків внаслідок порушення; 2) вина правопорушника; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими збитками. Наведений перелік умов є класичним для визначення господарсько-правової відповідальності

Разом із тим умови мають свої особливості, що пов'язано із сферою виникнення правопорушення та застосовуванням спеціальних нормативних актів.

В юридичній літературі пропонується визначення господарського правопорушення, як правопорушення, що виникає при здійсненні господарської діяльності та керівництві нею

Зіткнення суден може бути визначено, як окремий вид господарського правопорушення з огляду на те, що зіткнення пов'язане з експлуатацією морського судна, тобто його господарським використанням, яке у більшості спрямоване на одержання прибутку судновласником. З огляду на характер зіткнення та його суб'єктний склад, у ньому наявні щонайменше дві сторони, однією завжди є суб'єкт господарювання - судновласник, а другою - інший суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є морські перевезення, інша діяльність із використання морських суден та/або володіння чи використання та утримання об'єктів транспортної інфраструктури.

Прийнято вважати, що протиправна дія (бездіяльність), що характеризують зіткнення, мають місце тоді, коли поведінка того, хто спричинив шкоду, не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють порядок плавання суден. У цьому разі мова може йти про порушення Міжнародних правил попередження зіткнення суден (МППЗС - 1972), місцевих правил плавання, морської практики, порушення статутів служби на судах тощо. Що стосується вини, то, як правило, зіткнення суден відбувається за необережності. Випадки навмисного зіткнення суден є на практиці поодинокими. Вина має значення для визначення особи, яка буде відшкодовувати спричинені зіткненням збитки. Однак слід мати на увазі, що зіткнення може мати місце і за відсутності вини (наприклад, випадково або за наявності форс-мажорних обставин). Питання про причинний зв'язок ставиться задля того, щоб визначитися, чи дійсно протиправна дія (бездіяльність) призвели до спричинення збитків.

Важливе значення має порядок документарного оформлення випадку зіткнення суден. Цей процес у більшості покладається на капітана судна і стосується вчинення такого роду дій, що спрямовуються на збір доказів та врегулювання взаємних вимог по відшкодуванню шкоди. Порядок оформлення випадку зіткнення суден напрацьований на практиці і його складають такі дії: 1) заява морського протесту; 2) надсилання судновласнику або капітану іншого судна заяви про відповідальність за зіткнення; 3) огляд пошкоджень судна та визначення збитків від зіткнення; 4) укладання угоди про юрисдикцію (тобто вирішення питання про місце розгляду вимог щодо відшкодування збитків внаслідок зіткнення); 5) забезпечення майнових вимог та за необхідності затримання чи арешт судна.

Порядок застосування права у разі зіткнення дає відповідь на питання: законодавство якої країни слід застосовувати у випадку відшкодування шкоди внаслідок зіткнення суден. Звернемося до основних правил.

1. Якщо зіткнення сталося у внутрішніх водах або територіальному морі, то до відносин, пов'язаних із відшкодуванням збитків, застосовується законодавство держави, де трапилося зіткнення. Зазначимо, що правова класифікація морських просторів наведена в Конвенції ООН по морському праву 1982 р., про правовий режим йдеться в Законі України від 04.11.1991 р. «Про державний кордон України», Конвенції про територіальне море та прилеглу зону, 1958 р. Внутрішні води та територіальне море є складовою частиною державної території. Правовий режим внутрішніх вод визначається правом прибережної держави, а режим територіального моря - також прибережною державою, однак з урахуванням права мирного проходу іноземних суден.

2. Якщо зіткнення трапилося у відкритому морі і спір у зв'язку із зіткненням розглядається в Україні, то застосовуються правила КТМУ.

3. Якщо всі судна, що зіткнулися, плавають під одним прапором і не зачіпають інтересів третьої сторони, застосовується законодавство держави прапора цих суден незалежно від того, де трапилося таке зіткнення.

У ч. 1 ст. 297 КТМУ закріплено основний принцип, покладений в основу правил про зіткнення суден: місце зіткнення значення не має, але зіткнення завжди має місце, якщо в ньому бере участь хоча б одне морське судно. А це значить, що місцем зіткнення може бути відкрите море, територіальне море, внутрішні води. Одним із учасників зіткнення має бути морське судно, а іншим може бути морське судно або судно внутрішнього плавання.

Разом із тим слід звернути увагу на те, що правила гл. 3 розділу ІХ КТМУ застосовуються не лише у випадках зіткнення суден, а й у випадках, що підпадають під зіткнення. Мова йде про ті випадки, коли зіткнення суден не відбулося, але неправильні дії з боку одного судна (виконання або невиконанням маневру чи недотримання правил судноплавства) призвели до спричинення шкоди іншому судну, особам, вантажу чи іншому майну, що знаходяться на судні. Такі випадки є підставою для відшкодування завданих у зв'язку з цим збитків.

За своєю природою зобов'язання щодо відшкодування шкоди внаслідок зіткнення є зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Однак для застосування гл. 3 розділу ІХ КТМУ важливим є те, що спричинення шкоди не повинно бути результатом невиконання чи неналежного виконання договору, оскільки в останньому випадку відносини сторін мають регулюватися договором або законом, що застосовується до відповідних договірних відносин. Отже, правила КТМУ не застосовуються, наприклад, у випадках зіткнення буксира з судном, що взято на буксир; у випадку спричинення збитків фрахтувальникові за договором тайм-чартеру внаслідок аварії, що мала місце відносно судна у разі зіткнення; у випадку відповідальності перевізника перед вантажовласником за пошкодження вантажу внаслідок зіткнення та в інших такого роду випадках. У таких випадках відносини сторін визначаються за відповідними договорами (буксирування, фрахтування, морського перевезення вантажу тощо). Виняток становлять випадки ушкодження здоров'я чи смерть внаслідок зіткнення суден.

Особливо слід звернути увагу на те, що відповідальність судновласника за позадоговірну шкоду, спричинену судном, заснована на принципі передбачувальної вини (презумпції), згідно з якою судно, що рухається, вважається винним у зіткненні з портовими спорудами, які побудовані з дотриманням всіх вимог і правил. Саме за таких підстав у англо-американському праві судно не розглядається як джерело підвищеної небезпеки [7].

В юридичній літературі якнайбільше звертається увага до зіткнення суден як на підставу виникнення цивільно-правової відповідальності [8]. Звертається увага на те, що відповідальність судновласника наступає за наявності певних умов: протиправність дії чи без дії, яка призвела до зіткнення; вина судна у зіткненні; наявність збитків від зіткнення; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та наслідками (збитками). Дія, яка призвела до зіткнення, визнається протиправною, якщо вона заборонена національним або міжнародним нормативним актом. А цивільно-правова відповідальність за збитки наступає лише в разі, якщо зіткнення відбулося з вини судна. Під виною судна пропонується розуміти вину членів екіпажу та інших працівників судновласника [4].

Зіткнення суден може бути визначено, як окремий вид правопорушення. Суб'єктний склад правопорушення й характер такої відповідальності можуть бути підставами для віднесення її саме до господарсько-правової відповідальності, а відшкодування збитків від зіткнення - до виду господарських санкцій, а саме - відшкодування збитків. Отже, правопорушення, пов'язане із зіткненням суден, є окремим видом позадоговірних правопорушень і може бути підставою господарсько-правової відповідальності. Але наявність спеціального нормативного регулювання зіткнення суден зумовлює необхідність звернення до особливих підстав такої відповідальності та особливого порядку відшкодування збитків. Вочевидь визначення зіткнення суден як особливого виду господарських санкцій набуває теоретичного інтересу і потребує спеціального дослідження.

Нами вже зазначалося, що для відшкодування збитків внаслідок зіткнення необхідно довести вину того, хто спричинив збитки. Тому в таких випадках мова може йти про солідарну або субсидіарну відповідальність судновласника перед третіми особами відповідно до ст. 298 КТМУ. Отже, у випадку зіткнення суден без вини - випадково, внаслідок непереборної сили, або якщо неможливо встановити причини зіткнення, збитки несе той, хто їх зазнав. Причому задля майнової відповідальності судновласника за зіткнення судна не має значення факт перебування суден у русі або стоянки. Ці відносини не регулюються гл. 3 розділу ІХ КТМУ, а регулюються іншими нормами КТМУ, а також ЦКУ і ГКУ.

Згідно зі ст. 299 КТМУ основною умовою відповідальності за зіткнення суден є наявність вини одного із суден у зіткненні суден. У цьому випадку має місце так звана «персоніфікація», тобто наділення судна людськими властивостями. Персоніфікація використовується для спрощення викладення окремих правових норм у законодавстві багатьох країн. Із персоніфікацією пов'язані дві форми позову, а власне судовий процес «проти судна» і судовий процес «проти судновласника». Отже, коли мова йде про неправильні дії або упущення одного із суден чи про вину судна, то в дійсності мова повинна йти про неправильні дії чи вину членів екіпажу або службових осіб судновласника, самого судновласника чи власника судна або осіб, що здійснюють експлуатацію судна на підставі договору чи в силу закону (наприклад, може мати місце вина лоцмана) [9]. Таким чином, судновласник винного у зіткненні судна несе не лише свої збитки, він повинен відшкодувати збитки, спричинені судновласнику іншого судна, а також відшкодувати збитки, спричинені у зв'язку з зіткненням третім особам.

У разі зіткнення з вини всіх суден, що зіткнулися, відповідальність кожної сторони визначається відповідно до ступеня вини у зіткненні відповідно до ст. 300 КТМУ. Ступінь вини визначається, виходячи з конкретних обставин зіткнення з урахуванням характеру допущених сторонами правопорушень. Розмір відповідальності при зіткненні з вини всіх суден визначається по кожному судну окремо. Він повинен бути пропорційним вині судна у зіткненні.

Зазначимо, що за умов зіткнення двох суден визначення розміру відповідальності кожного з них після визначення ступеня вини не викликає на практиці складнощів. Однак такі складнощі можуть мати місце тоді, коли при зіткненні двох суден третє судно, уникаючи зіткнення, отримує пошкодження чи несе загибель. У цьому разі спочатку слід визначитися, чи мало місце зіткнення з вини одного чи обох суден. Якщо буде встановлено, що зіткнення виникло з вини обох суден, то тоді визначається ступінь вини суден у зіткненні й відповідно до неї - розмір відповідальності судновласників. Потім окремо розглядається питання про вину у спричиненні пошкоджень чи загибелі третього судна, що не брало участі у зіткненні. Якщо третє судно отримало пошкодження чи загинуло з вини обох суден чи власної вини, то визначається ступінь вини кожного, у тому числі третього судна. Наприкінці визначається доля відповідальності кожного з судновласників перед третім судном (тобто відповідно до ступеня їх вини у спричиненні пошкоджень чи загибелі третього судна).

Особливістю КТМУ є закріплення у ст. 301 презумпції невинуватості суден. Отже, задля того, щоб вважати судно винним у зіткненні, потрібно довести його вину. Доказування при цьому покладається на іншу сторону. Якщо потерпілими від зіткнення є два судна, то кожна зі сторін повинна надати докази вини іншого судна. Такий собі принцип змагальності: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами вини судна у зіткненні можуть бути матеріали розслідування аварій компетентними органами, записи у судновому та машинному журналах, у тому числі експертиза судноводіння. Для огляду пошкоджень судна судновласники можуть запрошувати фахівців - сюрвейєрів. За результатами огляду сюрвейєр складає акт, в якому фіксуються пошкодження, зазначається вартість ремонтних робіт тощо.

У випадках зіткнення з вини всіх суден, що зіткнулися, та за наявності збитків, що виникли внаслідок смерті або ушкодження здоров'я людей, застосовуються правила солідарної відповідальності судновласників перед третіми особами, закріплені у ст. 302 КТМУ. В цьому разі потерпілий має право вимагати відшкодування збитків як від усіх судновласників, винних у зіткненні суден, так і від будь-кого з них окремо, як у повному обсязі, так і частини. Тому потерпілий, що не отримав повного відшкодування від одного з судновласників, має право вимагати недоотриману частину відшкодування від інших судновласників. Якщо судновласник одного судна, до якого була адресована вимога про відшкодування шкоди, задовольнив її повністю, хоча повинен був сплатити меншу суму, то він вправі вимагати відшкодування надлишкової виплаченої суми з інших судновласників. У таких випадках регресивні вимоги задовольняються відповідно до ступеня вини суден у зіткненні.

В усіх інших випадках заподіяння шкоди третім особам збитки відшкодовуються відповідно до ступеня вини судна, і правило про солідарну відповідальність не застосовується.

Висновки

Транспортна безпека є складовою господарської безпеки, заходи якої спрямовані на реалізацію мети національної безпеки, безпеку економіки, безпечне здійснення різних видів господарської діяльності та безпечне функціонування транспортної системи. Безпека судноплавства є інституційною складовою транспортної безпеки. Зіткнення суден може бути визначено як окремий вид господарського правопорушення, яке пов'язане із порушенням вимог законодавства, що регулюють безпеку судноплавства. Відшкодування збитків від зіткнення суден визначається різновидом такого виду господарських санкцій, як відшкодування збитків.

Перспективи подальших розвідок полягають у необхідності подальшої розробки концепції транспортної безпеки з позиції господарського права шляхом дослідження її інституційних складових.

Література

1. Постанова Верховної Ради України «Про приєднання України до Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 673.

2. Анцелевич Г.А. Международное транспортное право: учебное пособие. - К.: Видавництво УАЗТ, 1999. - 71 с.

3. Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 47-52. - ст. 349.

4. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Ін- тер, 2012. - С. 301-302.

5. Щербина В.С. Збірка статей. - К.: Вид. Ліра-К, 2015. - 56 с.

6. Гуцуляк В.Н. Морское право: учебное пособие. - М.: РосКонсульт, 2000. - 295 с.

7. Транспортное право: учебное пособие. - М.: «Былина», 2001. - 137 с.

Юридический справочник по торговому мореплаванию / Под ред. А.С. Кокина. - М.: Спарк, 2002. - 239 с.

Размещено на Allbest.ru