Досвід експертної оцінки кризових явищ у сфері кримінально-правового регулювання

Досвід експертної оцінки кризових явищ у сфері кримінально-правового регулювання

докт. юрид. наук, проф. М. В. Карчевський

Систематизація досліджуваних чинників у такий спосіб дає можливість побудови обґрунтованих стратегій розвитку кримінально-правового регулювання, встановлення актуальних напрямів наукових досліджень, визначення динаміки кримінально-правового регулювання у разі організації моніторингового дослідження.

Склад експертів. Кількість експертів, які приймали участь в опитуванні - 71. Із них 44 експерти представляли науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади; 27 - практичні підрозділи Національної поліції України, суди, прокуратуру, Державну пенітенціарну службу України, адвокатуру тощо. Такий склад експертів дозволив розглянути проблематику ефективності кримінально-правового регулювання з точки зору не тільки науковців, а й юристів-практиків.

Мета роботи - на підставі аналізу думок експертів встановити можливі напрями підвищення ефективності кримінально- правового регулювання в Україні.

Отримані в процесі дослідження експертні оцінки дають можливість представити матрицю SWOT-аналізу кримінально-правового регулювання .

Як і в попередньому році, показовим є те, що середній рівень експертної оцінки наявних ресурсів та можливостей складає 33 % для внутрішньої сфери та 36 % для зовнішньої. Водночас середній рівень оцінки чинників негативного впливу складає 73 % для внутрішньої сфери та 61 % для зовнішньої. Отже, у загальних рисах стратегія «антикризового» управління кримінально-правовим регулюванням має полягати в пошуку додаткових ресурсів, збільшенні ефективності використання наявних, а також мінімізації впливу негативних чинників. Більш детальний аналіз Карчевський М. В. Ефективність кримінально-правового регулювання в Україні: інформаційно- аналітичні матеріали за результатами опитування експертів. - 44 с. дозволяє встановити можливі напрями підвищення ефективності кримінально-правового регулювання.

Порівняння результатів опитувань 2015 та 2016 років свідчить в цілому про сталість позицій експертів, дозволяє стверджувати, що під час дослідження нами встановлені ті проблеми, які дійсно потребують розв'язання та є актуальними для національного процесу кримінально-правового регулювання.

Сприйняття експертами запропонованого підходу до оцінки ефективності кримінально-правового регулювання. На думку 69 % експертів, доцільно розглядати кримінально-правове регулювання в контексті системи «видатки-результат»; 76 % погодилися з тим, що кримінально-правове регулювання є ефективним тоді, коли необхідні соціальні видатки на його реалізацію відповідають фактичним соціальним видаткам, що можуть бути виділені державою та суспільством для цього; 93 % вважають слушним те, що до соціальних видатків на реалізацію кримінально-правового регулювання належать не тільки матеріальні витрати, а й інші соціальні наслідки застосування кримінального права.

Скорочення обсягу кримінально-правового регулювання. Необхідність скорочення обсягу кримінально-правового регулювання є очевидною. На переконання 79 % експертів негативним чинником кримінально-правового регулювання є його необґрунтоване розширення. При цьому необхідно зазначити, що матеріально-технічне забезпечення органів державної влади, що здійснюють досудове розслідування, є недостатнім на думку 87 % експертів, а органів державної влади, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування - 84 % експертів.

Ефективний розподіл ресурсів. Результати проведеного дослідження свідчать про збереження експертних оцінок здатності досліджених систем (законотворчої, суддівської, науково-дослідної, вищої освіти, досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування) забезпечувати ефективне кримінально-правове регулювання. Найбільш оптимальним розміщенням ресурсів слід вважати збільшення фінансування наукових досліджень та вищої юридичної освіти. Названі системи (наука та освіта), за оцінками експертів, мають найвищий рівень здатності забезпечувати ефективне кримінально-правове регулювання (наука - 65 %, освіта - 75 %, середня оцінка здатності інших досліджених систем - 31 %) й серед інших краще забезпечені кваліфікованими кадрами (наука - 78 %, освіта - 75 %, середня оцінка достатності кваліфікації кадрів для інших досліджених систем - 37 %).

У ситуації, коли інші досліджені системи недостатньо забезпечені кваліфікованими кадрами, просте збільшення їх фінансування не спричинить підвищення ефективності кримінально-правового регулювання. Водночас розвиток освіти й науки обумовить покращення якості кадрових корпусів та створити передумови для підвищення ефективності відповідних систем кримінально-правового регулювання. Однак, необхідно зазначити, що, на думку 71 % експертів, кількість вищих юридичних навчальних закладів в Україні є надмірною (36 %) або скоріше надмірною, ніж достатньою (35 %). Таким чином, розміщенню ресурсів у сфері освіти має передувати оптимізація цієї системи.

Політизація діяльності та вплив радикалізації суспільних настроїв.

На переконання експертів, значний негативний вплив на кримінально - правове регулювання чинять політизація діяльності та радикалізація суспільних настроїв, що обмежує можливість прийняття неупереджених рішень. Так, 89 % експертів уважають вагомим чинником неефективних законодавчих рішень політично вмотивовану криміналізацію (декриміналізацію); на думку 89 % експертів, політизація діяльності судів, прийняття політично вмотивованих рішень негативно позначається на ефективності кримінально-правового регулювання; 74 % експертів відзначають негативний вплив політизації органів державної влади, що здійснюють досудове розслідування злочинів та нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; 65 % експертів вважають, що радикалізація суспільних настроїв негативно впливає на роботу законодавця, обмежує можливість прийняття неупереджених рішень. Що ж до впливу цього чинника на діяльність інших суб'єктів у сфері кримінально-правового регулювання, то думки експертів розподілилися так: судді - 57 %; працівники органів досудового розслідування - 61 %; працівники органів нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування - 58 %.

При цьому рівень громадського контролю у сфері кримінально-правового регулювання є недостатнім. За оцінками 85 % експертів недостатнім є громадський контроль за законодавцем; 65 % - за діяльністю судів; 64 % - за діяльністю органів державної влади, що здійснюють досудове розслідування злочинів; 72 % - за діяльністю органів державної влади, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Отже, як і за результатами попереднього дослідження, маємо значний негативний вплив політизації діяльності та радикалізації суспільних настроїв разом із недостатністю громадського контролю. Такі дані наочно свідчать про те, що найбільш оптимальним шляхом мінімізації впливу названих негативних чинників слід вважати створення дієвих інститутів громадського контролю. Завдяки цим інститутам можна забезпечити розв'язання потенціалів соціальних конфліктів. Реалізація таких потенціалів поза межами цивілізованого розв'язання конфліктів являє собою одну з найбільш значних загроз для ефективного кримінально-правового регулювання.

Стосовно чиннику політизації варто також зазначити, що його вплив на системи науки та освіти за оцінками експертів є найменш інтенсивним. Так, 51 % експертів вважають, що політизація наукової діяльності чинить незначний вплив або не впливає на практичну цінність результатів наукових досліджень. Таку саму думку висловлюють 62 % щодо політизації навчального процесу на якість вищої освіти. Такі дані можна розглядати як самостійний аргумент на користь висловленого раніше положення про оптимальний розподіл ресурсів. Оскільки наука та освіта є більш стабільними системами, використання ними соціальних ресурсів буде ефективнішим.

Неформальні практики. Експерти відзначили негативний вплив наявності неформальних практик на ефективність кримінально-правового регулювання. Рівень впливу цього чинника розподілився так: законодавча система - 89 %, судова - 88 %, досудове розслідування - 85 %, нагляд - 85 %, вища освіта - 71 %, наука - 66 %.

Слід зазначити, що оцінки негативного впливу цього чинника в минулорічному дослідженні були нижчими. Можливо, причина полягає у зміні тексту анкети (було додано конкретизацію питання). Разом із тим не можна не зазначити того, що результати опитування підтвердили актуальність здійснюваних у державі антикорупційних заходів і заходів, спрямованих на забезпечення прозорості роботи правоохоронних та судових органів. Крім цього, високий рівень експертної оцінки неформальних практик в освіті та науці свідчить про актуальність проблематики академічної доброчесності (academic integrity). Варто зазначити і те, що встановлені показники впливу неформальних практик можна розглядати як самостійний аргумент на користь наведеного раніше висновку про найбільш оптимальний розподіл ресурсів. Оскільки освіта та наука найменш «уражені» неформальними практиками, розміщення ресурсів у цих системах здатне забезпечити порівняно більший ефект.

Комунікація. Відсутність зацікавленості в результатах відповідних наукових досліджень суб'єктів законодавчого кримінально-правового регулювання, на думку 74 % експертів, чинить на нього негативний вплив. При цьому 49 % експертів розглядає результати здійснених в Україні наукових досліджень як значний ресурс підвищення ефективності кримінально-правового регулювання. Як убачається, такі дані свідчать про необхідність налагодження конструктивної комунікації між соціальними інститутами, задіяними у сфері

кримінально-правового регулювання. Сьогоднішня обмеженість такої комунікації призводить до неоптимального використання ресурсів, значно зменшує можливості суб'єктів кримінально-правового регулювання та його ефективність. Потреби української громади, виявлені в процесі наукових досліджень, не представлені на рівні законотворчої роботи. Наслідком збереження подібної тенденції може стати остаточна втрата національною науковою спільнотою статусу суб'єкта суспільно-політичного дискурсуКарчевський М. В. Практичний доказ деяких соціальних теорем та їх застосування в контексті політики боротьби зі злочинністю / М. В. Карчевський, О. В. Карчевська // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2016. - Вип. 1. - С. 12-26. «Save Our Science»: молоді науковці прийшли під стіни уряду, аби домогтися реформування науки [Електронний ресурс] // Українська правда. - 8.12.2015. - Режим доступу : http://life.pravda.com.ua/ technology/2015/12/8/204527/. - Заголовок з екрану..

Такий розвиток подій не є сугубо гіпотетичним. Плани різкого скорочення фінансування наукових установ, реорганізації їх структури та адміністрування не тільки неодноразово оголошувалися керівництвом держави, а й були частково реалізовані. Зазначене рішення пов'язане не тільки з необхідністю економії державних коштів. Однією з його важливих передумов є відсутність чітких позицій української науки у суспільно- політичному дискурсі. У сфері державного управління сформувалася така практика прийняття рішень, за якої наукове супроводження не є (не стало за понад 20 років незалежності) затребуваним, тому складається хибне уявлення про недоцільність державного фінансування наукової діяльності. Тут варто зазначити і те, що на думку 78 % експертів, рівень активності науковців (їхніх товариств) у питанні впровадження результатів своїх досліджень у законодавчу та правозастосовну діяльність є недостатнім або скоріше недостатнім ніж достатнім.

Важливо і те, що проблемою законодавчого рівня правового регулювання є не тільки відсутність уваги до результатів наукових досліджень. Вплив досвідчених юристів практиків на законодавчі процеси у сфері кримінально- правового регулювання 75 % експертів оцінює як незначний або відсутній.

Враховуючи встановлену проблему ми більш докладно зупинимося на різниці оцінок експертів, що представляли освіту та науку, та експертів практиків.

Одна з найбільш відчутних різниць стосується оцінки цінності проведених наукових досліджень. Більшість експертів, що представляють освіту та науку (61 %) вважають, що такі дослідження є значним або скоріше значним, ніж незначним ресурсом підвищення ефективності кримінально - правового регулювання. Тоді як більшість практиків (60 %) не розглядають або скоріше не розглядають проведені наукові дослідження як такий ресурс.

Варто зазначити, що низький рівень довіри до результатів наукових досліджень певною мірою підтверджується оцінками, що дають експерти практики рівню кваліфікації науковців. На думку 27 % експертів-практиків, він є недостатнім або скоріше недостатнім; 42 % експертів-практиків вважає, що створена в Україні система дослідницьких та навчально-дослідницьких установ скоріше нездатна або нездатна забезпечити ефективне наукове супроводження законодавчого процесу у сфері кримінально -правового регулювання.

При цьому позиції обох груп експертів щодо практичної спрямованості наукових досліджень поділилися майже навпіл. Так, серед експертів, що представляють освіту та науку, 46 % вважає, що недостатня практична спрямованість та надмірна теоретизація чинять значний або більше ніж значний вплив на цінність результатів наукових досліджень. Відповідний показник серед експертів практиків склав 50 %. Наведені дані підтверджують відому тезу про те, що проблема практичної цінності наукових досліджень не має очевидного розв'язання й потребує додаткового самостійного вивчення.

Необхідно також звернути увагу на інші позиції, з яких думки груп експертів є різними. Так, експерти, що представляють науку та освіту, негативно оцінили здатність створеної в Україні системи наукового супроводження законотворчої діяльності (Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України тощо) забезпечити передумови для прийняття ефективних законодавчих рішень у сфері кримінально-правового регулювання. На відповідне питання 43 % зазначили: здатна або скоріше здана, 50 % - ні або скоріше ні. Тоді як експерти-практики більш впевнено позитивно охарактеризували зазначену систему: 59 % вказали, що вона здатна забезпечити передумови для ефективних законодавчих рішень, 38% відмітили, що ні або скоріше ні.

Кваліфікацію суддівського корпусу оцінюють як достатню 52% експертів, що представляють науку та освіту. Аналогічної позиції дотримується значно більша частина експертів-практиків - 78%.

Різною є оцінка впливу надмірного законодавчого обмеження суддівського розсуду. Лише 16 % експертів, що представляли освіту та науку, вважають, що таке обмеження чинить більше ніж значний або значний вплив на ефективність кримінально-правового регулювання. У свою чергу, аналогічний показник серед експертів практиків складає 34 %.

Оцінка впливу радикалізації суспільних настроїв на прийняття неупереджених рішень співробітниками органів державної влади, які здійснюють досудове розслідування злочинів, також виявилася різною. Остання чинить більше ніж значний або значний вплив за оцінками 74 % експертів-практиків. Аналогічний показник серед експертів, що представляють науку та освіту, складає 48 %. Схожу, хоча й менш інтенсивну різницю оцінок, маємо й при аналізі впливу радикалізації на рішення органів державної влади, що здійснюють нагляд за дотриманням законів під час досудового розслідування.

Різними є оцінки рівня громадського контролю за законодавцем. Недостатнім або скоріше недостатнім, аніж достатнім його вважають 96 % експертів, що представляють науку та освіти. Аналогічний показник серед експертів практиків - 74 %. Схожа ситуація спостерігається і в оцінці громадського контролю за діяльністю суддів. Достатнім або скоріше достатнім аніж ні його вважають лише 16 % експертів, що представляють науку та освіту. Тоді як серед експертів практиків так вважають 44 %.

Принципово різний погляд представників освіти й науки та практичних працівників продемонстрували й результати відповіді на запитання щодо закону про кримінальні проступки. Так, відсутність закону про кримінальні проступки не дозволяє ефективно використовувати ресурси правоохоронних органів для проведення якісного розслідування кримінальних правопорушень, на думку 59 % експертів практиків. Аналогічний показник серед експертів, які представляли вищі навчальні заклади та науково-дослідні установи, складає 37 %.

Отже, встановлена проблема відсутності комунікації наукових, освітніх та практичних систем у сфері кримінально-правового регулювання проявляється не тільки цінності результатів наукових досліджень. Науковці, освітяни та практики по-різному оцінюють значний комплекс проблемних питань законодавчого та правозастосовного рівнів кримінально-правового регулювання. На нашу думку, таку ситуацію доцільно розглядати як ресурс підвищення цінності наукових результатів, якості вищої освіти та ефективності правозастосовної діяльності. Використання цього ресурсу передбачає активізацію та диверсифікацію форм професійної комунікації: залучення науковців до розв'язання практичних проблем, залучення практиків до освітнього процесу, створення експертних майданчиків на основі сучасних інформаційних технологій тощо. Така діяльність здатна якісно змінити позиції як науковців, так і практиків на рівні законотворчого процесу.

Варто звернути увагу й на низку інших проблем, установлених під час дослідження. Актуальним питанням ефективності законодавчих рішень у сфері кримінально-правового регулювання є відсутність чітких та зрозумілих критеріїв оцінки балансу соціальних видатків, необхідних для здійснення певного рішення, й значимості охоронюваного соціального блага. Відсутність таких критеріїв чинить більше ніж значний або значний негативний вплив на думку 75 % експертів.

Значним, на переконання 74 % експертів, є вплив такого чиннику неефективних законодавчих рішень у сфері кримінально-правового регулювання як недостатній рівень юридичної техніки.

На ефективності кримінально-правового регулювання на правозастосовному рівні(суди) негативно позначається надмірна

мінливість законодавства. Думки експертів у цьому питанні розподілилися у співвідношенні 74 % на 25 %. Експертні оцінки впливу цього чинника на рівні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та на рівні досудового розслідування становили відповідно 59 % на 35 % та 55 % на 40 %.

На думку 68 % експертів, актуальною проблемою на правозастосовному рівні кримінально-правового регулювання є недостатня діяльність щодо узагальнення судової практики, установлення типових недоліків судових рішень.

Непідтвердженою, як і у минулорічному дослідженні, залишилася гіпотеза про обмеження практичної цінності наукових досліджень через розмежування кримінально-правової та кримінально-процесуальної тематик. На переконання 59 % експертів, цей чинник є незначним або не впливає на практичну цінність наукових досліджень. Разом із цим, враховуючи, що близько третини експертів визначають існування проблеми, актуальним видається більш детальний її аналіз. Перспективним є встановлення тих напрямів наукової роботи, де розмежування кримінально-правової та кримінально-процесуальної тематик найбільш негативно впливає на цінність результатів досліджень.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі положення для подальшої дискусії щодо ефективності кримінально - правового регулювання.

1. Перспективним є розгляд ефективності кримінально-правового регулювання з позицій балансу соціальних видатків, які фактично можуть бути виділені для здійснення кримінально-правового регулювання, та видатків, які необхідно здійснити з огляду на прийняті законодавчі та судові рішення. Комплексний аналіз нематеріальних соціальних видатків кримінально-правового регулювання разом із дослідженням фінансових можливостей держави дозволить розв'язати проблеми балансу соціальної значимості охоронюваних благ та обґрунтованого обсягу необхідних соціальних видатків.

2. Розвиток науки та освіти сьогодні є найбільш обґрунтованим розв'язанням проблеми ефективного розподілу ресурсів у сфері кримінально - правового регулювання. Вказані системи характеризуються найвищими показниками готовності забезпечити передумови для підвищення ефективності кримінально-правового регулювання та забезпеченості кваліфікованими кадрами. У той же час наука та освіта розглядаються експертами як системи з найменш негативним впливом чинників політизації та неформальних практик.

3. Політизація діяльності органів державної влади у сфері кримінально-правового регулювання, а також радикалізація суспільних настроїв чинять значний негативний вплив на ефективність кримінально - правового регулювання. Рівень громадського контролю у сфері кримінально-правового регулювання визначається експертами як недостатній. Істотною є небезпека соціальних конфліктів, зумовлених відсутністю цивілізованих інструментів та практик впливу громадськості на діяльність правоохоронців.

4. Негативний вплив неформальних практик на кримінально-правове регулювання залишається значним.

5. Існує проблема відсутності комунікації між системами, задіяними у сфері кримінально-правового регулювання. Вплив науковців та практиків на законодавчі процеси визначається як незначний. Потреби громади, встановлені під час правозастосовної та наукової діяльності, переважно не представлені у законотворчому дискурсі.

Список використаних джерел