Проблематика експедиторської діяльності в законодавстві України

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

здобувач кафедри цивільного права

Постановка проблеми. Інтенсивний розвиток ринкових відносин в Україні неможливо без глибокої інтеграції у світову економіку. В даний час важко собі уявити розвиток торгівлі, в першу чергу міжнародної, без розвитку транспортної інфраструктури, без вирішення проблем сумісності національних транспортних систем і пов'язаних з цим проблем правового регулювання взаємовідносин між учасниками транспортного процесу. У результаті науково-технічної революції на транспорті зросла роль експедиторських послуг в організації перевезень вантажів. Сучасний експедитор виступає на світовому ринку транспортних послуг не тільки як посередник, але і як організатор доставки вантажу за схемою «від дверей до дверей». Економічна доцільність здійснення перевізного процесу за допомогою експедитора обумовлена тим, що експедитор маючи у своєму розпорядженні пропозиції, як вантажовласника, так і перевізника, може вибирати найбільш раціональні шляхи переміщення вантажів, забезпечувати повне завантаження транспортних засобів, координувати перевезення різними видами транспорту.В даний час на Україні інститут транспортної експедиції регулюється нормами права, які не повною мірою сумісні з відповідними нормами індустріально розвинених країн і ініційованими ними міжнародними конвенціями.

Відсутність належного правового регулювання договору транспортної експедиції перешкоджає нормальному розвитку зовнішньоторговельних зв'язків України.Можна стверджувати, що дослідження проблем експедиторської діяльності продиктовано цілою низкою проблем, пов'язаних з правовим регулюванням транспортно-експедиторського обслуговування, які існують в українському законодавстві в даний час: несистематизованістю і суперечливістю чинних нормативних актів у зазначеній сфері, їх недосконалістю; відсутністю однакових підходів у правозастосовчій практиці.

Слід зазначити, що аналіз Господарського кодексу України (далі по тексту - ГКУ), Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦКУ) і ряду нормативно-правових актів дозволяють виділити ряд недоліків і прогалин у правовому регулюванні договору транспортної експедиції і їх невідповідність прийнятим міжнародним конвенціям і договорами, а саме: чітко не визначені види експедиторської діяльності; не окреслені межі втручання держави в здійснення експедиторської діяльності; не повною мірою врегульовані права та обов'язки сторін договору експедиції; недостатньо врегульована відповідальність експедитора і клієнта.

Потребує доопрацювання порядок вирішення спорів між експедитором і клієнтом. Не повною мірою врегульовано питання про можливість діяльності транспортного експедитора в якості представника одночасно кількох осіб, що беруть участь у транспортному процесі, вантажовідправника (вантажоодержувача) і перевізника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику договору транспортного експедирування в різний час досліджували такі вчені-правознавці як: М.М. Агарков, В.К. Андрєєв, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, В.В. Вітрянский, Є.М. Ворожейкін, Д.А. Медведєв, В.К. Мамутов, О.С. Іоффе, О.М. Садиков, Є.О. Суханов, Я.Ф. Фархутдінова А.І. Хаснутдінов та інші вчені-цивілісти.

Невирішені раніше проблеми. Недостатня нормотворча розробленість законодавства про експедиторську діяльність, необхідність перегляду нормативних правових актів України, неоднозначність сучасних теоретичних поглядів на даний предмет дослідження диктують потребу в проведенні наукових досліджень в даній галузі правовідносин.

Метою цієї статті є аналіз предмета договору експедирування і проблеми його правозастосування.

експедиторський транспортний спор вантаж

Виклад основного матеріалу

Експедиторська діяльність є невід'ємним і важливим елементом товарних операцій, спрямована на підвищення їх якості і прискорення просування товару від виробника до споживача.

Однак розвиток системи експедиторського обслуговування в Україні стримується відсутністю повноцінної нормативно-правової бази. І хоча застосування щодо нового Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р значно розширило обсяг правового регулювання порівняно зі ст. 316 ГКУ, ст.ст. 929-935 ЦКУ, багато питань залишилися не врегульованими.

Вважаємо, що дана проблема виникла через те, що договір транспортної експедиції завжди розглядався як один з видів транспортного обслуговування. У науковій літературі підкреслювалося, що поза зв'язку з транспортом договір транспортної експедиції існувати не може.

Комплексному дослідженню в радянський період були піддані проблеми, що випливають з природи допоміжного перевезення, ролі юридичних і фактичних дій при кваліфікації договору, централізованого завезення і вивозу вантажів на станції залізниць, можливості віднесення поштових відправлень до транспортно-експедиторських перевезень [8, с.46] .

До прийняття ЦКУ та ГКУ стійкою вважалась думка про те, що до договору транспортної експедиції слід субсидиарно застосовувати або договір доручення, або договір комісії. Ця обставина відображалась в законодавстві, що свідчило про його недосконалість.

З прийняттям нині діючих ЦКУ та ГКУ зняті деякі проблеми, пов'язані з правовим регулюванням договору транспортної експедиції, однак виникло безліч нових, які потребують вирішення.

На наш погляд, однією з таких проблем є недостатня розробленість поняття транспортно-експедиторської діяльності і як наслідок самого предмета договору транспортної експедиції.

Аналіз ЦКУ та ГКУ дозволяє зробити висновок, що вони повністю не розкривають поняття «транспортно-експедиційна діяльність», вони лише визначають приблизний перелік операцій.

Так, відповідно до ч.2. ст. 929 ЦКУ в договорі транспортної експедиції можуть бути передбачені обов'язки експедитора: організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраному експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку або отримання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

В якості додаткових послуг договір транспортної експедиції може передбачати перевірку якості та стану вантажу, його завантаження і вивантаження, сплату мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо [2].

Аналіз Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 також не містить зазначеного визначення в повному обсязі. Із змісту ст.1 зазначеного Закону можна зробити висновок, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів [3].

Таким чином, Закон, на відміну від ЦКУ та ГКУ, містить закритий перелік можливих послуг експедитора, який не охоплює всіх можливих варіантів здійснення транспортно-експедиторської діяльності.

У сучасній юридичній літературі предмет договору транспортної експедиції розглядається як сукупність послуг, що надаються експедитором, пов'язаних з організацією перевезення вантажів.

При цьому поняття транспортно-експедиторської діяльності розкривається шляхом перерахування послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу:

· комплектація суднових, повагонних і маршрутних відправок, формування укрупнених вантажних місць з дрібних партій вантажу;

· вибір найбільш раціональних за швидкістю та надійністю перевезень вантажу, видів транспорту і схеми доставки вантажу;

· виконання всіх необхідних формальностей по вантажу і передача документів органам транспорту відповідно до вимог чинних правил перевезень;

· доставка вантажу від відправника до місця завантаження на магістральні види транспорту, а в пунктах перевалки - зі складу одного виду транспорту на склад іншого;

· укладення договорів з усіма учасниками процесу доставки вантажу; здійснення розрахунків з організаціями транспорту та іншими учасниками перевізного процесу;

· супровід вантажу в процесі його транспортування; обладнання вагонів і суден для перевезення специфічних вантажів;

· захист інтересів вантажовласника в спірних ситуаціях;

· приймання вантажу від перевізника у місцях вивантаження, перевірка його якості та стану, оформлення з представниками транспорту та отримання від них комерційних та інших актів про виявлені дефекти вантажу, що прибув.

Як справедливо відзначав свого часу Х.І. Шварц: «У літературі, практиці і в джерелах права, що регулюють транспортну експедицію, немає єдиного розуміння транспортно-експедиторської діяльності. Деякі, кажучи про цю діяльність, розуміють під нею сукупність перевізних та експедиторських дій. Інші пов'язують це поняття з вужчим комплексом, а саме: з діями допоміжними стосовно до перевезення. І майже всі, хто торкався проблеми правового регулювання транспортної експедиції, підкреслюють допоміжний характер експедиторських дій по відношенню до завершеного або майбутнього перевезення »[9, с. 55].

Аналіз міжнародних нормативних правових документів дозволяє зробити висновок про те, що вони не містять визначення транспортно-експедиторської діяльності.

Враховуючи важливість означеної проблеми, Міжнародна асоціація транспортних експедиторів (ФІАТА) розробила і прийняла Типові правила транспортно-експедиторської діяльності, в яких міститися тільки визначення експедиторської послуги - будь-якого виду послуги, що відносяться до здійснення перевезення, консолідації, зберігання, складування, обробки і доставки товару адресату за призначенням, так само як і надання допоміжних та консультаційних послуг, що відносяться до виконання вище перерахованих робіт, включаючи послуги, пов'язані з митним очищенням, рішенням податкових питань, декларуванням, забезпеченням страхування, виробництвом платежів, випискою документів, що відносяться до товарів і їх перевезення.

Даний перелік був розширений, так в 2004 році ФІАТА спільно з КЛЕКАТ (Європейська асоціація з надання експедиторських, транспортних, логістичних та митних послуг) доповнили вказаний перелік ще й логістичними послугами [6, с. 17].

Висновки

Як бачимо, предмет договору транспортної експедиції являє собою сукупність послуг, що надаються експедитором, у законодавстві сформульований надзвичайно широко.

Відсутність закріпленого вичерпного переліку послуг, які складають транспортно-експедиторську діяльність, призводить до того, що всі спроби дати визначення транспортно-експедиторської діяльності призводить до того, що вказується досить широкий спектр дій, який призводить до «змішування» договору транспортної експедиції з іншими договорами на надання послуг.

Проте вважаємо, що для визначення транспортної експедиторської послуги необхідно встановлювати не перелік, а саме характерні ознаки, властиві договору транспортної експедиції.

Необхідно чітко вказати предмет самого договору транспортної експедиції, оскільки договір транспортної експедиції є складним зобов'язанням, в якому можна виявити елементи договорів доручення, комісії, зберігання та ін.

Але при цьому його не можна відносити до змішаних зобов'язань, оскільки всі елементи договору транспортної експедиції підпорядковані єдиній правовій меті - надати вантажовідправнику (вантажоодержувачу), послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Вважаємо, що головним критерієм є те, що послуги транспортного експедитора завжди спрямовані на задоволення інтересів вантажовідправника чи вантажоодержувача, але не перевізника, інакше в наявності договір транспортного агентування, а також самостійний вибір засобів виконання договору.

Відповідно, можливість самостійного виконання експедитором послуг дозволяє відмежувати договір транспортної експедиції від договорів доручення, комісії, агентування.

Ст. 929 ЦКУ передбачає поділ транспортно-експедиційних послуг на основні та додаткові, який на думку автора в даний час практичного значення не має, оскільки не встановлено критерій такого поділу, а переліки, як основних, так і додаткових послуг є відкритими.

Як ми вважаємо, критерієм такого поділу не може служити приналежність експедиторських дій до юридичних чи фактичних.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 № 436- IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 № 436-ГУ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356.

3. Про транспортно-експедиторську діяльність : Закон України від 01.07.2004 р № 1955-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 52. - Ст. 562.

4. Витрянский В. В. Новый Устав железнодорожного транспорта Российской Федерации (УЖТ) и договор перевозки / В. В. Витрянский // Хозяйство и право. - 2003. - № 4. - С. 18-19.

5. Воронина Е. В. Актуальные проблемы современного правового регулирования транспортно-экспедиционной деятельности / Е. В. Воронина // Транспортное право. - 2000. - № 1. - С. 16-18.

6. Даніліна І. Є. Предмет договору транспортної експедиції: проблеми правозастосування / І. Є. Даніліна // Транспортне право. - 2005. - № 2. - С. 16-19.

7. Морозов С. Ю. Предмет договора транспортной экспедиции / С. Ю. Морозов // Российский юридический журнал. - 2001. - № 3. - С. 45-47.

8. Морозов С. Ю. К вопросу о соотношении договоров транспортной экспедиции и перевозки грузов / С. Ю. Морозов // Транспортное право. - 2003. - № 2. - С. 24-27.

9. Шварц Х. И. Правовое регулирование перевозок на автомобильном транспорте / Х. И. Шварц. - М. : Юридическая литература, 1966. - 262 с.

Анотація

Проблематика експедиторської діяльності в законодавстві України. Довгуша Микола Петрович - здобувач кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Статтю присвячено проблематиці експедиторської діяльності в законодавстві України. В статті аналізується поняття експедиторської діяльності, визначається перелік послуг, які складають транспортно-експедиторську діяльність, окреслюються ознаки властиві договору транспортної експедиції.