12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний екологічний університет

Правові стандарти функціонування військово-морських сил у ХVІІІ-ХІХ ст.

Борисов Євген Михайлович,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри військової підготовки

Досліджено історико-правові аспекти правового регулювання діяльності військово-морських сил періоду XVIII-XIX ст. Висвітлено релевантні правові акти, механізми й інституції, охарактеризовано організаційний та політико-правовий виміри цих відносин на українських землях під владою Російської імперії. Вказано на значення Статуту морського 1720 р., як ключового акту з питань функціонування та обов'язків екіпажів кораблів у плаванні та на березі, що запозичив західноєвропейський досвід вітрильних морських сил та діяв більше сторіччя.

Ключові слова: військові злочини, військовий корабель, військові обов'язки, екіпаж, морський статут, морський флот.

Постановка проблеми. В останні роки аспекти правового забезпечення діяльності Військово-морських Сил України, в умовах іноземної агресії, окупації Криму та війни на Сході стали актуальною проблемою вітчизняної юриспруденції. Нагальна потреба у схваленні нових статутних документів, у визначенні специфіки діяльності ВМС в умовах гібридних війн, протидії незаконному судноплавству та піратству зумовлює необхідність відповідних наукових досліджень. Невід'ємною складовою наукового аналізу в цій сфері має стати визначення передумов тієї правової реальності у сфері функціонування ВМС України, яка є успадкованою від радянського та імперського періодів. Тому актуальним є й визначення нормативного та організаційного змісту відповідних правничих механізмів періоду їх становлення у XVШ-ХІХ ст.

Аналіз досліджень. Історія правового та організаційного забезпечення військово - морських сил є певною мірою відображеною у окремих роботах Ю.О. Веремєєва, М.О. Воскресеньского, В.І. Дмітрієва, С.Г. Лисенкова та ін.; водночас дослідження цих та інших, зокрема англомовних авторів, не визначають нормативний зміст статутних актів щодо діяльності флоту у Російській імперії.

Метою статті таким чином визначено встановлення відмінних ознак та особливостей правого забезпечення морських сил Російської імперії у XVШ-ХІХ ст. в умовах розвитку вітрильного морського флоту на південноукраїнських землях.

Невирішені раніше проблеми. Задля реалізації наведено мети необхідно виконати такі завдання: визначити наявність еволюції правових норм, що становили статутне морське законодавство того періоду, висвітлити передумови схвалення та особливості застосування таких актів, окреслити їх зміст та структуру. Основним об'єктом аналізу є Статут Морський 1720 р. що сьогодні існує у вигляді архівних видань, нормативний аналіз яких досі системно не здійснювався.

Виклад основного матеріалу. Правове забезпечення функціонування флоту на українських теренах у XVIII ст. після встановлення контролю над північним узбережжям Азовського та Чорного морів стало відбуватися за законодавством Російської імперії. На той момент ключовими актами у цій сфері був Статут морський 1720 р. ("Книга статут морський про все те що належить до доброго керування у бування флоту на морі" від 13 січня 1720 р., виданий 13 квітня 1720 р. та його друга половина, "Частина друга регламенту морського, у якій визначено все що стосується доброго управління у бування флоту в порту а також про утримання портів та рейдів", видана 5 квітня 1722 р.) [5]. та Регламент про управління адміралтейства та верфі та про посади колегії адміралтейської та інших чинів що є при адміралтействі, виданий уперше 5 квітня 1722 р. [9].

Поза Статутом 1720 р. певне значення для регламентації діяльності на флоті мав і Артикул військовий 1715 р. [6, с.13]. Артикул був актом, що передбачав покарання для військовослужбовців, як явно кримінально-правові (страта) так і дисциплінарні (відсторонення від посади, тимчасове розжалування, додаткові стройові вправи тощо). Із змісту цього акту важко чітко встановити, чи поширюється він на персонал військового флоту. Статті Артикулу мають явною метою врегулювання діяльності солдат та офіцерів на суходільному театрі військових дій; водночас, наприклад, у наведеній присязі йдеться про виконання військового обов'язку "на водах", а у арт.50 вказано про роботи солдат "на кораблях" [1].

Вато вказати, що Статут морський 1720 р. декілька разів перевидавався - тричі у 1720 р. (перша частина), щорічно у 1722-1724 р., потім у 1746 р., 1763 р., 1771 р., 1778 р., 1780 р., 1785 р., 1791 р., 1795 р., 1804 р. та 1850 р.; місцем його видання слугували типографії Морського шляхетного кадетського корпусу та Академії наук. У 1797 р. за Павла І Статут морський був замінений Статутом військового флоту [10], із додатковим виданням Штатів російських флотів, що утримуються на Балтійському, Чорному та Каспійському морях 1798 р. [11], але у 1804 р. відбулося повернення до Статуту морського 1720 р. Тільки у 1850-1853 рр. відбулося опрацювання та заміна Статуту 1720 р. новими актами [7; 8].

Отже, саме положення Статуту 1720 р. діяли на теренах України з моменту захоплення Північного Причорноморя і до Кримської війни, тому необхідно зробити докладний аналіз цього документу. Статут 1720 р. складається з п'яти книг що містять 60 глав; відкривається акт коротким маніфестом від царя, далі йде "Передмова доброхітному читачеві", порядок схвалення та текст морської присяги, "Регламент щодо рангів кораблів та яких чинів людей слід мати на кораблі якого рангу" [6].

У першій книзі Статуту містяться норми щодо статусу генерал-адмірала та іншого командуючого (33 артикули), генерала крігскомісара (4 артикули), інтенданта або особи що виконує його обов'язки (7 артикулів), цейгместера, або офіцера, що виконує його обов'язки (10 артикулів), лікаря та головного лікаря при флоті (5 артикулів), маеора (4 артикули), фіскалів (1 артикул) тощо. У другій книзі йдеться про ранги та команди офіцерів (8 артикулів), про почесті флагманам та іншим командуючим (3 артикули), про прапори, вимпели, ліхтарі, обвеси (8 артикулів), про корабельні салюти (12 артикулів) [3, с.34].

Третя книга Статуту 1720 р. визначала обов'язки, права та компетенцію членів екіпажу, зокрема, капітана (95 артикулів) та окремо - капітана брандера, капітан-лейтенанта (3 артикула), лейтенанта (13 артикулів), корабельного секретаря (18 артикулів), унтер - лейтенанта (1 артикул), офіцера артилерії - констапеля (16 артикулів), корабельного комісара (1 артикул), начального та корабельного священиків (4 артикули), лікаря (9 артикулів), шкіпера та підшкіпера (12 артикулів), штурмана та підштурмана (12 артикулів), боцмана (2 артикули), мічмана (1 артикул), квартирмейстера (5 артикулів), теслі (4 артикула), купора (1 артикул), конопатника (2 артикули), вітрильного майстра (1 артикул), гардемаринів (3 артикули) та профоса (3 артикули) [5].

У четвертій та п'ятій книгах Статуту 1720 р. було встановлено форми належної та неналежної поведінки на кораблі. Серед іншого, у четвертій книзі визначено засади статутних відносин ("благої поведінки") на кораблях (48 артикулів), питання слуг офіцерів (1 артикул), видачі провіанту на кораблях (8 артикулів), винагороди (8 артикулів), розподілу здобичі (9 артикулів). У п'ятій книзі містяться склади правопорушень за які передбачено як дисциплінарну так і кримінальну відповідальність. Так, було встановлено кару за злий умисел проти імператорської величності, спротив командиру чи його образу (17 артикулів), за самовільне оголення зброї, хибну тривогу та караул (22 артикули), ухилення від роботи рядових (6 артикулів), втрату або неутримання кораблів, арсеналів, військових корабельних припасів, зброї, мундирів, амуніції (8 артикулів), порушення правил смотрів, забезпечення та видачі жалування (5 артикулів) [4, с.24].

Окремо Статутом 1720 р. було встановлено відповідальність за ухилення іноземців від служби під час компанії та відпуск підлеглих додому без наказу (2 артикули), для дезертирів та втікачів (3 артикули), за порушення під час бою з ворогом (5 артикулів), за здачу кораблів (2 артикули), за порушення порядку взяття добичі та полонених (5 артикулів), за зраду та листування з ворогом (11 артикулів), за заворушення, бунт чи бійку (13 артикулів), за наклеп у листах та лайку (4 артикули), за вбивство (11 артикулів), за "тілесний блуд та насильство в тому" (5 артикулів), за підпали, грабіж та крадіжку (9 артикулів), за лживу присягу (7 артикулів), за спротив під час захоплення (1 артикул) та за переховування та вивезення злочинців (7 артикулів) [6].

Поза вказаними книгами та артикулами у Статуті 1720 р. містилися зразки суднових документів - "Форми табелів, які слід тримати капітаном або іншим хто командуватиме кораблем, секретарям та комісарам" та "Табелі зразкові, як їх слід здійснювати для запису приходу, розходу та залишку щомісячно, які ведуться за єдиним аркушем зразкового табелю усіх посад з іменуванням належних речей". У Статуті 1720 р. також встановлювався порядок сигналів - якірних, вітрильного ходу, зокрема вночі та у туман, про виклики офіцерів до адмірала, про командування галерами, про буксирування, про молитву та про поход; додатково встановлювалися порядки караулів та прапорів [6].

Статут Морський 1720 р. поділяв екіпажі військових кораблів на рядовий склад (включно з унтер-офіцерами), офіцерів та флагманів [2]. При цьому відповідний статус члену екіпажу надавала його реальна посада, спеціальних окремих від посади звань Статут не передбачав. З норм Статуту випливали конкретні обов'язки основних корабельних посад флоту XVIII ст.; окремо слід зупинитися на відповідному статусі офіцерів. Капітан за Статутом - це вищий корабельний чин, що командував кораблем 1-3 рангу. Статутом 1720 р. поділ капітанів на ранги прямо не передбачався, але в тексті Статуту декілька разів зустрічається іменування капітанів за рангами в залежності від рангу корабля. Капітан-лейтенант був старшим помічником капітана на кораблі 1-3 рангів та самостійно командував 32-гарматним кораблем. Лейтенант (порутчик) був "простим" помічником капітана або самостійним командиром корабля 4 рангу; на кораблі 3 рангу, лейтенант був старшим помічником капітана; фактично ця посада передбачала функції вахтового офіцера.

При цьому секретар корабельний був помічником капітана з обліку особового складу, обліку, контролю за роботою всіх служб постачання, штабній роботі, листування. Він був зобов'язаний вести бортовий журнал, знайомити екіпаж з Статутом, письмовими наказами та розпорядженнями флотських начальників, вести судові протоколи, складати контракти постачання припасів, контролювати видачу їжі та майна екіпажу, обліковувати трофеї ("добич"), бойові витрати пороху і ядер, складати заявки в порт на поповнення припасів, переписувати речі загиблих і померлих, передавати їх родичам [2; 6].

Слід додати, що ундер-лейтенант (підпорутчік, молодший помічник капітана) за відсутності лейтенанта виконував його обов'язки; лейтенант мав відповідати за лікарів, стан хворих і поранених. Констапель (молодший офіцерський чин) і його помічники - підконстапелі (унтер-офіцери) займалися виключно артилерією, відповідали за констапельскі (артилерійські) припаси; в бою управляли вогнем артилерії корабля. На кораблях 1 рангу ці обов'язки виконували артілерний лейтенант та підконстапелі, на кораблях 2 рангу - артілерний унтер-лейтенант та підконстапелі. Комісар корабельний (молодший офіцерський чин) відповідав за продовольче, амуніційне, грошове забезпечення корабля, був безпосереднім начальником купорів і ботелерів [2; 6].

Обов'язки унтер-офіцерів, визначались як завдання для частини рядового складу корабля. Мічмани були безпосередніми помічниками офіцерів, їх основний обов'язок полягав у стеженні за повним і точним виконанням усіма членами екіпажу наказів офіцерів, а також за організацією укладки та розміщення в приміщеннях корабля майна та ведення журналу його обліку. Боцман і його помічники боцманмати займалися зберіганням канатів, якорів, анкерштоків, буїв. Боцман спільно зі шхіманом наглядали над усім такелажем і під час постановки і прибирання вітрил боцмана, боцманмати, шхімани і шхіманмати мали знаходитися на реях. Квартирмейстери командували матросами, розміщеними в окремих кубриках; вони були зобов'язані стежити за наявністю "своїх" матросів на кораблі, за їх здоров'ям, чистотою та справністю їхнього одягу, за видачею матросам харчування і за повернення на кухню залишків їжі і посуд, за тим, щоб продукти, зброю, речі, снасті не розтаскувалися ними з корабля. Квартирмейстер також був командиром шлюпки, стежив за її справністю, оснащеністю, керував нею на воді і командував "своїми" матросами, які були екіпажем шлюпки [6].

Штюрман мав специфічну компетенцію - він відповідав за штюрманское майно (прапори, сигнальні прапори, вимпели, гюйс корабельні і шлюпочні, компаса, пісочний годинник, лаги, лоти, лампади), за його отримання, зберігання, використання, витрачання, вів журнал обліку такого майна, стежив за його поповненням і справністю, відповідав за морські карти, лоції, справність рульового керування корабля, вивіряв компаси та пісочний годинник. Під час плавання він повинен був звіряти карти з реальною береговою лінією, островами, скелями, рифами і наносити на карти всі їх зміни. Штюрман мав повідомляти офіцерам і капітану про небезпеки курсу корабля (мілини, рифи, скелі) та наполягати на його зміні. Навіть якщо капітан чи інший судноводій-офіцер його не послухали, і корабель був втраченим, штюрман за Статутом 1720 р. мав бути страченим або відправленим на каторгу. При постановці на якір штюрман мав стежити, щоб у цьому місці не було дрібно і корпус корабля не проломило би своїм якорем [2; 6].

Водночас шхіпер відповідав за облік, наявність, зберігання, використання, ремонт, поповнення, заміну шкіперського майна, до якого ставився весь знімний рангоут (щогли, реї), такелаж (канати, мотузки, блоки), якоря, ліхтарі, мийний і прибиральний інвентар, свічки, теслярський інвентар та інструменти, шлюпочні вітрила, всі металеві вироби, інвентар, матеріали та інструмент конопатника, мастильні матеріали, кріпильний матеріал (цвяхи, скоби, болти), вів журнал цього майна. Шхіпер відповідав за організацію прибирання корабля, наведенням порядку, наглядав за роботою матросів, карав недбайливих та навчав невмілих.

військовий морський правовий російська імперія

Лікар, підлікар і лікарські учнів відали обліком, постачанням ліками, медичними інструментами, вели облік хворих, відповідали за них, за якість і кількість видаваної їм їжі. Якщо встановлювалося, що хворий або поранений помер від нехтування лікаря, то останній розглядався як вбивця і підлягав страті. Головний лікар у флоті відповідав за роботу всіх корабельних лікарів і їх помічників, за навчання лікарських учнів, постачання кораблів ліками, медичним інструментом. Священики мали відправляти всі релігійні заходи, вони були зобов'язані відвідувати поранених і хворих і полегшувати їх душевні страждання, відповідали за священицькі припаси (похідна церква, престол з одяганням, Євангелія, хрести тощо), вели їх облік і використання [2; 6].

Вітрильний майстер і (під його керівництвом) вітрильні учні мали стежити за справністю вітрил і лагодити їх. Конопатники були зобов'язані стежити за тим. щоб не було течі в корпусі, щоб люки і гарматні порти були щільно закриті; при появі течі вони спільно з корабельним теслею мали їх усувати. Купори відповідали за стан бочок для води, продуктів, пороху, здійснювали контроль за справністю, ремонт бочок, здачу в портові магазини порожніх бочок. Тесляри на кораблі мали три ранги - тесля, добрий тесля, десятник теслярський, вони мали стежити за всіма дерев'яними деталями корпусу і рангоуту, лагодити їх та стежити щодо надходження води в корпус. Тесляри вели журнал обліку надходження і витрати дерев'яних деталей, матеріалів і мали знати розміри і конструкцію всіх таких деталей з тим, щоб грамотно замовити на березі їх виготовлення для даного корабля [6].

Профос мав стежити за тим, щоб ніде не було сміття, нечистот, щоб всі люди оправлялись тільки в спеціально відведених місцях (гальюні), щоб мотузки і канати не зазнавали б впливу нечистот. Також обов'язком профоса було виконання обов'язків ката - заковування в кайдани, виконання тілесних покарань та страт. Гардемарини виконували обов'язки матросів, але чотири години на день вони мали освоювати обов'язки інших чинів - півтори години в день з ними займався штюрман, 30 хвилин відводилося на поводження з мушкетом, година - на поводження з гарматами та ще година - на управління кораблем під керівництвом капітана або одного з офіцерів [2; 6].

Дослідники вважають, що обов'язки рядових служителів в Статуті окремими головами та артикулами не розписані, а по тексту Статуту про них згадується побіжно. Водночас із самих таких згадок випливала наявність на судні таких рядових посад, як повари, слюсарі, трубачі, караульні солдати, кают-юнги, дек-юнги, солдати, матроси, корпорали та сержанти від капонір, пісарі, шхиманмати, шхимани, ботелери та унтерботелери. Відповідно авторами висуваються припущення, що кают-юнги мали обов'язки слуг офіцерів, а дек-юнги - учеників матросів, що основною функцією матросів була робота з парусами, а солдат - обслуговування гармат, абордажна та десантна команди, що шхиманмати та шхимани виконували унтер - офіцерські функції в управлінні вітрилами [2].

Висновки. Отже, саме Статут морський 1720 р. був ключовим нормативним актом, що регламентував діяльність військового морського флоту Російської імперії, функціонування екіпажів кораблів у плаванні та на березі, окреслював обов'язки екіпажу та порядок їх реалізації. Статут поєднував у собі правила корабельної, внутрішньої та караульної служби, господарські та навігаційні вимоги, норми дисциплінарного та військового кримінального права, окремі цивільно-правові норми. Конструкція та зміст цього акту були запозичені імперським нормотворцем у західноєвропейській (насамперед, голландській) правовій практиці. Практичність та утилітарність норм Статуту призвела до його дії у консервативному середовищі імперського соціуму протягом 130 років (з невеликою перервою) без яких-небудь істотних змін. Зміна передбачених Статутом 1720 р. механізмів несення служби відбулася не стільки через еволюцію суспільних відносин на флоті, скільки внаслідок розвитку технологій та поступовим відходом від використання вітрильного флоту. Аспекти практичного застосування та використання органами військово-морської влади та військової юстиції норм Статуту 1720 р. під час військових операцій та знаходження військових суден на Чорному та Азовському морях у ХУШ - першій половині ХІХ ст. мають стати предметом нового наукового пошуку.

Список використаних джерел

1. Артикул воинский с кратким толкованием, напечатася повелением ея императорскаго величества, вторым тиснением. - СПб.: При Имп. Акад. наук, 1735. - 255 с.

2. Веремеев Ю. Анатомия армии [Електронний ресурс] / Ю. Веремеев. - Режим доступу: http://army. armor. kiev.ua/.

3. Воскресенский Н.А. Законодательные акты Петра I. Редакции и проекты законов, заметки, доклады, доношения, челобитья и иностранные источники / Н.А. Воскресенский; под ред. и с предисл. Б.И. Сыромятникова. - Т.1. Акты о высших государственных установлениях. - М., Л.: Изд-во АН СССР, 1945. - 601 с.

4. Дмитриев В.И. История Корабельного устава / В.И. Дмитриев. - Л.: ВМИОЛУ им.Ф.Э. Дзержинского, 1984. - 140 с.

5. Книга Устав морской: О всем что касается доброму управлению, в бытности флота на море. Напечатася повелением царскаго величества. - 7-м тиснением. - СПб.: При Имп. Акад. наук, 1791. - 239 с.

6. Лысенков С.Г. Из истории правового регулирования воинской дисциплины / С.Г. Лысенков, С.А. Олейник // Военно-юридический журнал. - 2010. - № 9. - С.28-30.

7. Морской устав - СПб.: Тип. Морского кадетского корпуса, 1853. - 272 с.

8. Обзор работ Комитета, учрежденного в 1850 году для составления Морского Устава. - СПб., 1853. - 115 с.

9. Регламент Благочестивейшего Государя Петра Великого Отца Отечества Императора и Самодержца Всероссийского о управлении Адмиралтейства и Верфи и о должностях Коллегии Адмиралтейской и прочих всех чинов при Адмиралтействе обретающихся. - СПб.: Тип. Морского шляхетного кадетского Корпуса, 1764. - 250 с.

10. Устав военного флота по высочайшему повелению имп. Павла Первого изданный в 1797 году - СПб.: Тип. Морского шляхетского корпуса, 1797. - 360 с.

11. Штаты российских флотов, содержащихся на Балтийском, Черном Каспийском морях, по повелению Государя имп. Павла Первого, особым комитетом сочиненные в 1798 году - СПб., 1798. - 230 с.

Размещено на Allbest.ru