Актуальні питання застосування виконавчого напису в сучасній правозастосовній практиці

Інститут виконавчих написів має тривалу історію і належить до несудових формзахисту інтересів кредиторів за безспірними зобов'язаннями - підтвердженими документами, що не викликають жодних сумнівів щодо їх достовірності. Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України захист цивільних прав юридичних та фізичних осіб здійснюється нотаріусом шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом [2, с. 347].

Ступінь розробленості проблеми. На теоретичному та практичному рівнях проблемні питання виконавчого напису в нотаріальному процесі досліджували як учені радянського періоду (зокрема, Дзера І.О., Комаров В.В., Юдельсон К.С., Клейман А.Ф., Ейдінова Е.Б., Кабанова М.А. та ін.), так і вчені сучасного періоду (Аргунов В.М., Фурса С.Я., Радзієвська Л.К., Комаров В.В, Баранкова В.В., Єрух А.М., Круковес Н.В., Нікітін Ю.В. та ін.).

Мета статті - дослідження проблемних питань інституту виконавчих написів на теоретичному та практичному рівнях у нотаріальному процесі, а також вивченню специфіки виконавчого напису нотаріуса, яка зумовлена його подвійною правовою природою, як виду нотаріального акту і виконавчого документа.

Виклад основного матеріалу. Порядок захисту суб'єктивних цивільних прав може здійснюватися у двох основних формах: судовій та позасудовій. Згідно зі статтями 16-19 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом, Президентом України, органами державної влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування, нотаріусом або шляхом самозахисту.

Оспорювання боржником виконавчого напису після відкриття виконавчого провадження є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження за п. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», про що державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС. Виконавче провадження зупиняється до вирішення судом питання по суті [3, с. 13].

Даний інститут забезпечує інтереси кредитора, полегшуючи і прискорюючи здійснення його прав за відсутності спору з боку боржника. У той же час закон під час вчинення виконавчого напису охороняє й інтереси боржника, відмовляючи у вчиненні виконавчого напису, якщо виникає спір, який буде вирішуватися в суді чи арбітражному суді. Якщо ж виконавчий напис вже вчинено, то боржник у праві його оспорити, подавши позовну заяву до суду чи арбітражного суду. При цьому суд може забезпечити позов, винісши ухвалу про зупинення стягнення за виконавчим написом.

Сьогодні діє Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у без - спірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Цією постановою значно зменшена кількість таких заборгованостей, їх тепер тільки десять:

1) стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами;

2) стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості;

3) стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом;

4) стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти;

5) стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації;

6) стягнення за диспашею; військовослужбовців, військовозобов'язаних;

7) стягнення заборгованості звільнених із військової служби, після закінчення зборів;

8) повернення об'єкту лізингу;

9) стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном;

10) стягнення за чеками.

Із цієї постанови Кабінету Міністрів України видно, що зберігається тенденція до значного зменшення підстав, з яких можна вчиняти виконавчі написи, деякі з них за вимогою часу змінили свою назву, а також з'явились нові підстави для вчинення цієї нотаріальної дії. Так, зокрема, це стосується стягнення заборгованості, що випливають із відносин, пов'язаних з авторським правом. Мова йде про стягнення заборгованостей підприємств, установ, організацій за відрахуванням творчим спілкам України за використання творів літератури і мистецтва.

Окрім указаних підстав, для вчинення виконавчих написів законодавство передбачає ще одну підставу, не передбачену названим переліком. Відповідно до ст. 93 Закону України «Про нотаріат» така дія можлива в разі несплати чеків.

Виконавчий напис вчиняється на прохання чекодержателя як проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.

Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі і надсилає повідомлення чекодавцю про несплату чека та видачу виконавчого напису.

Для вчинення виконавчого напису особу слід встановлювати за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідкою на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України та за іншими документами, якщо це не суперечить діючому законодавству України. Особа неповнолітнього встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження хоч би одного з батьків про те, що ця особа є їх дитиною [4, с. 48].

Дієздатність фізичної особи перевіряється, по-перше, шляхом встановлення віку та відповідної дієздатності особи, по-друге, нотаріус повинен впевнитись, що особа розуміє значення своїх дій та спроможна керувати ними.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установи документів та закону. У разі, якщо набувачем є юридична особа, нотаріус повинен перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи та чи вистачає повноважень в особи, яка представляє юридичну особу, для чого вимагає установчі документи, які передбачають повноваження та посвідчують службове становище або довіреність.

Коли представник діє за довіреністю, нотаріус на примірнику довіреності або її копії, що залишаються в справах нотаріуса, робить відмітку про перевірку дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, з обов'язковим зазначенням ідентифікаційного номера перевірки.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи тільки в разі одночасного виконання обох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли в стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Скарга по виконавчому напису подається до відповідного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса в 10-денний строк із дня вчинення неправильної нотаріальної дії. Тому під час звернення стягувача з виконавчим написом раніше 10-денного терміну з дня його вчинення він може бути оскаржений, але після - ні.

Законодавством конкретно не передбачено, яким чином державний виконавець може дізнатися про існування такої скарги. Тому на практиці досить часто виникають питання стосовно того, хто поставить до відома державного виконавця про оскарження виконавчого напису нотаріуса. Зрозуміло, що таке повідомлення протирічить інтересам стягувача, і від нього важко очікувати такої заяви. У даному випадку доцільно, щоб боржник звернувся до суду з відповідним клопотанням, а суд направив до виконавчої служби повідомлення, що дана скарга прийнята до розгляду, і це буде вважатися підставою для зупинення виконавчого провадження.

Виконавчий напис виконується на загальних підставах, із дотриманням процесуального порядку вчинення виконавчих дій.

Для вчинення виконавчого напису необхідно перевірити наявність певних умов, за яких може бути вчинена нотаріальна дія.

Перша умова - перевірка нотаріусом, чи входить заборгованість, відносно якої треба вчинити виконавчий напис, до Переліку. Наявність цієї умови перевіряється шляхом ознайомлення та звірення зі змістом Переліку.

Друга умова - перевірка всіх необхідних для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують наявність зобов'язання та його безспірність. Наявність цієї умови також перевіряється шляхом ознайомлення та звірення із змістом Переліку, де в кожному розділі після найменування вказуються документи, які необхідно пред'явити для вчинення виконавчого напису по кожній заборгованості.

Третя умова стосується перевірки того, чи немає спору щодо наявності чи змісту зобов'язання або іншої відповідальності між стягувачем і боржником. Ця умова перевіряється на підставі представлених документів, указаних в Переліку, які підтверджують існування зобов'язання та безспірність заборгованості. За наявності спору між сторонами нотаріус відмовляє у вчиненні виконавчого напису та роз'яснює порядок стягнення заборгованості в судовому порядку.

Дані про наявність спору можуть бути вказані і в представлених документах. Наприклад, заперечення боржника проти розрахунку заборгованості. У цьому випадку заборгованість не представляється безспірною.

Четверта умова - звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису в установлені законом строки.

За відсутності хоча б однієї з умов нотаріус не має права вчинити цю нотаріальну дію і відмовляє в її вчиненні.

Виконавчий напис може бути пред'явлений до виконання протягом трьох років, якщо стягувачем чи боржником є громадянин, за іншими вимогами - протягом одного року.

Оскільки строки є процесуальними, їх можна поновити, якщо вони були прострочені з поважних причин. Разом із заявою про поновлення пропущеного строку пред'являється і виконавчий напис. Заява про поновлення пропущеного строку розглядається судом за місцем виконання.

Після порушення виконавчого провадження державний виконавець надає боржнику п'ять днів для добровільного виконання стягнення по виконавчому напису, а після невиконання цієї вимоги стягує заборгованість у примусовому порядку.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією, спрямованою на надання документу виконавчої сили. За юридичною природою виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове виконання зобов'язання зі сплати грошових сум чи передачі майна. Визначаючи значення цієї нотаріальної дії, слід зазначити, що вчинення виконавчого напису є одним із проявів здійснення нотаріатом завдань попереджувального правосуддя, що дозволяє не доводити справу до суду шляхом усунення або зниження ймовірності виникнення спорів. Функція попереджувального правосуддя визнана як постулат діяльності європейського нотаріату.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого правочину; б) другий примірник претензії кредитора, що направлена боржнику самостійно або через нотаріуса, з доданим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, на якому повинна бути відмітка відділення зв'язку про вручення претензії або про повернення, із зазначенням причин повернення; в) для вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки іпотекодержатель повинен також документально підтвердити, що майно, на яке звертається стягнення, не належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває в державній власності.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк позовної давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Специфіка виконавчого напису нотаріуса зумовлена його подвійною правовою природою як виду нотаріального акту і виконавчого документа.

У цьому зв'язку в сучасній правозасто - совній практиці актуальними є питання щодо особливих вимог, які висуваються до виконавчих написів нотаріусів законодавством про нотаріат і державну виконавчу службу під час відкриття виконавчого провадження.

Висновки. Таким чином, під час вчинення виконавчого напису нотаріусами може бути використана інформація з Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, а саме: Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного реєстру заборонвідчуження об'єктів нерухомого майна. Використання цієї інформації надасть можливості нотаріусу мати повну та актуальну інформацію для вчинення виконавчого напису, а учасникам цивільного обороту - можливості ефективної реалізації виконавчого напису [5, с. 20].

Література

виконавчий напис нотаріус

1. Безсмертна Н. Виконавчий напис як один із способів захисту суб'єктивних прав / Н. Безсмертна - К.: Вісник: юридичні науки, 2007, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченко.

2. Другова В. Удосконалення правового регулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису / В. Другова. - К.: Держава і право: Юридичні і політичні науки, 2009. - Вип. 44.

3. Єщенко А. Вчинення виконавчих написів нотаріусом / А. Єщенко. - К.: Мала енциклопедія нотаріуса, 2005. - №1.

4. Єщенко А. Вчинення виконавчих написів нотаріусом / А. Єщенко. - К.: Мала енциклопедія нотаріуса, 2005. - №4.

5. Майданик Р Виконавчий напис нотаріуса як спосіб захисту цивільних прав: теорія і практика застосування / Р Майданик. - К.: - Бюлетень Мінюста України, 2009. - №8.

Размещено на Allbest.ru