11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Сутність та зміст конституційного принципу рівності громадян перед законом

Чехович Тетяна Валеріївна -

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри конституційного права

У статті досліджено теоретичні й практичні проблеми з'ясування сутності, змісту та істотних ознак конституційного принципу рівності громадян перед законом. Проведено аналіз чинного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів із зазначеного питання. Автором зроблено висновок, що конституційно-правовий зміст принципу рівності громадян перед законом є сукупністю базових ідей та положень, що відображають усталені погляди на права людини, їх сутність, розкривають змістовні характеристики, фіксують правові цінності; є загальноприйнятими вимогами, вираженими в узагальненій формі й адресованими всім суб'єктам прав.

Ключові слова: рівність, засада, принцип, конституційний принцип, рівність перед законом.

Постановка проблеми. Конституційний з фундаментальних конституційних вимог, що принцип рівності громадян перед законом - одна входить до концепції верховенства права та є важливою умовою існування правової держави. Дослідження принципу рівності громадян перед законом як феномена суспільної дійсності, зв'язку теоретичних положень науки конституційного права з умовами практичного втілення принципу рівності громадян перед законом являє собою не тільки важливу наукову, але й практичну проблему. Історичний досвід функціонування державно-правових систем багатьох країн світу свідчить, що дотримання вимог рівності громадян перед законом сприяє розкриттю права не тільки як засобу втілення інтересів членів суспільства, але й як інструмента реалізації особистих інтересів людини і громадянина, його свободи тощо. За своєю суттю вони є якісною характеристикою права, забезпечують його зміст.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сучасному етапі конституційний принцип рівності громадян перед законом, особливості його застосування в процесі правотворчої і правозастосовної діяльності ставлять перед науковцями низку питань, що потребують теоретичного обґрунтування й практичного вирішення. Це зумовлює потребу загальнотеоретичного дослідження проблеми сутності та змісту конституційного принципу рівності громадян перед законом, розпочату в роботах М. Бондаря, Г. Гаджієва, Ф. Гаєка, А. Зайця, Є. Заковряшиної, В. Нерсесянца, П. Рабіновича, Дж. Ролза, Н. Рулана, Ю. Тодики, К. Хессе, С. Шевчука та ін. Однак, зазначимо, що єдиного комплексного дослідження окресленої проблематики проведено не було. Саме тому метою статті є визначення сутності та змісту конституційного принципу рівності громадян перед законом, його місця в системі принципів конституційного права.

Виклад основного матеріалу. За роки досліджень принципів права у науковій літературі сформувалося досить багато наукових позицій про те, що таке принцип права та яким ознакам він має відповідати. Так, одні спеціалісти вважають, що юридичні принципи є основними ідеями або поняттями, що виражають сутність історичного типу права [1, с.5]. Інші спеціалісти вважають, що принципи права є сферою правосвідомості, правової ідеології і науки [2, с.21-23]. Точаться також дискусії про те, чи можна вважати принципами права такі загальні положення, які не дістали прямого закріплення у нормативно-правовому акті, а лише випливають зі змісту його норм. Зустрічаються також визначення, що виходять з різниці між поняттями принципів права, як його найважливіших соціальних основ, і поняттям правових принципів, які, навпаки, властиві самій юридичній матерії [3, с.104].

Як справедливо звертає увагу А.М. Колодій будь-які принципи, у тому числі і принципи права, є продуктом людської діяльності, результатом якої вони виступають і інтереси якої вони задовольняють [3, с.92].

Але, на наш погляд, найкраще визначив суть поняття принципу права В.В. Копейчиков. Вчений зазначав: "Принципи права - це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення права" [4, с.108]. Безперечно, сформульоване вище визначення принципів права у повній мірі стосується принципу рівності громадян перед законом, адже цей принцип є фундаментальною, за своїм значенням, ідеєю, яка є важливою гарантією ефективної реалізації прав та свобод людини і громадянина, забезпечення правопорядку у суспільстві та у державі.

Принципи права в цілому і принцип рівності громадян перед законом виконують низку важливих функцій у суспільстві та державі. Так, зокрема, принципи права покликані забезпечувати органічну взаємодію об'єктивного і суб'єктивного права, норм права і правових відносин, єдність діючих у країні правових норм, інститутів і галузей права. Вони характеризують зміст права в концентрованому виді і показують, на яких началах у ньому мають відбиватися економічні, політичні і моральні відносини, характеризують структуру права і співвідношення між джерелами права, законодавством і правосуддям, законом і державною владою, примусом і переконанням у правовому регулюванні [5, с.67].

Для принципів права в цілому і для принципу рівності громадян перед законом зокрема характерні певні ознаки. До таких ознак можна віднести наступні:

Регулятивність. Загальновідомо, що регулювання суспільних відносин є головною функцією права і принципів права зокрема. Таке регулювання здійснюється за допомогою механізму правового регулювання, під яким розуміють цілісне, результативне упорядкування і організацію суспільних відносин за допомогою системи правових засобів, у відповідності з вимогами соціально-економічного і політичного рівня розвитку суспільства [6, с.289]. Безперечно, регулятивність є важливою характеристикою принципу рівності громадян перед законом, адже цей принцип має в першу чергу практичне значення і визначає загальну вимогу законодавства України щодо рівного ставлення до будь-якого громадянина України, незалежно від його статті, віку, майнового стану та ін. характеристик, рівних можливостей реалізації прав та інтересів кожного. Причому така вимога не має бути виключно декларативною, і залишатися "на папері", а має реально втілюватися у регулюванні правовідносин між суб'єктами права.

Нормативність. По-суті вона є специфічним проявом нормативності самого права, і полягає у здатності принципів права охоплювати своїм регулюванням широке коло суспільних відносин через певні масштаби поведінки, якими є норми [7, с.39]. Як справедливо зазначає Г.В. Ігнатенко: "Принцип не є набором фрагментарних норм, а цілісним нормативним утворенням, що визначає якісні характеристики правової системи і її інститутів" [8, с.48]. Фактично нормативність як ознаку принципу рівності громадян перед законом можна розглядати з позиції того, що вона встановлює межі поведінки суб'єктів права. Ця вимога стосується як самих громадян, так і інших суб'єктів права, які залучаються до процесу реалізації прав і законних інтересів громадян. Так, наприклад, ст.21 Конституції України закріпила норму згідно із якою усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах [9]. Тобто кожна людина, в тому числі громадянин, володіє певним рівним із іншими людьми переліком прав. У свою чергу реалізація наданих прав громадянам та іншим фізичним особам не може здійснюватися у спосіб який завдає шкоди правам та законним інтересам інших осіб. Така вимога інколи прямо випливає із норм чинного законодавства України. Так, Конституція України при регламентації здійснення права власності, у ч.3 ст.13, виходить із того, що власність зобов'язує. Вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству [9]. Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України закріпила положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [9]. Таким чином, оскільки принцип рівності громадян перед законом отримав свого нормативного закріплення у Конституції України він є не просто ідеєю, а обов'язковою для виконання вимогою адресованою до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб підчас здійснення ними своїх повноважень.

конституційний принцип рівність громадянин

- Об'єктивна обумовленість. Ця ознака принципів права означає їх відповідність характеру суспільних відносин, економічних, політичних, ідеологічних процесів, що відбуваються в суспільстві; таким чином принципи права безпосередньо пов'язують зміст права з його соціальними основами. Принципи права виникають при наявності відповідних об'єктивних умов, мають історичний характер чи відображають результати раціонального, наукового осмислення закономірностей розвитку об'єктивної дійсності [10, с.134]. Говорячи про принцип рівності громадян перед законом можна говорити про те, що він є об'єктивною вимогою сучасності. На сьогодні суспільство і держава не може назватися демократичними та правовими якщо її громадяни не рівні перед приписами законодавства, якщо існує дискримінація і обмеження за ознакою походження, статі, політичними вподобаннями, віросповіданням та ін.

- Фіксація принципів в міжнародних договорах, законах та інших зовнішніх формах права. Як зазначає Т.І. Фулей ця ознака є важливою ознакою принципів права, котра відрізняє їх від принципів правосвідомості. Зазначена фіксація свідчить про те, що вони - не просто думки чи ідеї, а саме позитивне право - чітка зовнішня об'єктивована реальність [7, с.41]. Ми підтримуємо цю наукову позицію і вважаємо, що принципами права не може називатися приватна позиція з того чи іншого питання. Говорячи про принцип рівності громадян перед законом можна відзначити його історичну обумовленість та загальновизнаний характер, хоча сама ідея рівності людей незалежно від будь-яких ознак, яка була покладена в підґрунтя цього принципу, була сформульована окремими видатними мислителями, а зокрема Т. Гоббсом, Дж. Локком, Вольтером, Т. Пейном та ін. [11, с.150-151; 12, с.46-47]. Так, на думку Дж. Локка, стан, притаманний усім людям від природи, - це стан повної свободи і рівності. "Нікому не належить більше, ніж іншим: бо ніщо не є настільки очевидним ніж те, що створіння одного виду та класу. мають бути також рівними між собою, без будь-якого підпорядкування чи підлеглості." [13, с.131].

Варто відзначити те, що практика виробила різні підходи до фіксації принципів права. Так, за способом матеріалізації принципів у праві можна виділити такі, що закріплені у нормативно-правових актах, по-перше, шляхом безпосереднього їх формулювання у нормах чи приписах права (текстуальне закріплення) і, по-друге, шляхом виведення принципів права із змісту нормативно-правових актів (змістове закріплення) [7, с.41]. Крім того, як справедливо звертає увагу Л.С. Явич: "деякі принципи права можуть формуватися, вдосконалюватися і діяти, не будучи до певного часу чітко вираженими в законодавстві, можуть функціонувати в сфері судової практики і правових звичаїв (традицій), в області комплексів суб'єктивних прав і конкретних правовідносин" [14, с.150].

Визначаючи специфіку цієї ознаки принципів права по відношенню до принципу рівності громадян перед законом варто відзначити те, що цей принцип права знайшов свого нормативного закріплення, як на рівні міжнародного права, а зокрема у ст.7 Загальної декларації прав людини так і на рівні національного законодавства, а зокрема у ст.24 Конституції України [9].

Забезпеченість. Аналізуючи цю ознаку принципів права Т.І. Фулей приходить до висновку про те, що оскільки принципи права зафіксовані у зовнішніх формах права і є невід'ємною частиною правової матерії, то їм властива така ознака, як забезпеченість, що передбачає можливість застосування правового примусу [7, с.42]. Безперечно, можливість

застосування примусу у випадку порушення вимог чинного законодавства є характерною ознакою норм права і відрізняє їх від інших видів соціальних норм. Так, наприклад, у випадку порушення моральних норм до порушника, як правило, не буде застосовуватися заходи державного примусу. Крім того, застосування заходів правового примусу є виключним повноваженням держави, оскільки тільки вона має можливість його використовувати у випадку порушення норм права. Таким чином, говорячи про забезпеченість, як ознаку принципів права в цілому та принципу рівності громадян перед законом зокрема ми маємо говорити про те, що така забезпеченість реалізації цього принципу має бути саме зі сторони держави.

Крім того, обмежувати забезпеченість виключно застосування заходів державного примусу, на наш погляд, є недоцільним. Це, насамперед, пов'язано із тим, що забезпечення реалізації принципів права має здійснюватися не лише шляхом застосування примусу у випадку їх невиконання, але й шляхом надання достатніх матеріальних, організаційних та ідеологічних засобів для реалізації відповідних принципів права на практиці. На наш погляд, це у повній мірі стосується принципу рівності громадян перед законом. Так, наприклад, закріплене у ст.38 Конституції України [9] право громадян брати участь в управлінні державними справами, а зокрема право обирати не може бути реалізоване всіма у рівній мірі, шляхом вільного і рівного доступу до місць голосування, без належного матеріального забезпечення виборчого процесу зі сторони держави. Те саме стосується реалізації інших прав і свобод громадян, на засадах рівності - рівноправ'я, які випливають із принципу рівності громадян перед законом. Так, наприклад, реалізація громадянином наданого ст.40 Конституцією України та спеціальним Законом України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. [9, 15] права на звернення громадян не може бути реалізовано без ефективного функціонування, зокрема, органів державної влади та їх посадових осіб. Організація діяльності органів державної влади та їх посадових осіб покладається на Українську державу в цілому. Окремо необхідно звернути увагу на ідеологічне забезпечення реалізації принципу рівності перед законом. Саме держава має виховувати, в першу чергу, своїх громадян у дусі поваги до прав і свобод людини, визнання людини їх життя та здоров'я, честі та гідності найвищою соціальною цінністю. Крім того, саме на державу покладається обов'язок не лише створювати законодавство але і офіційного його оприлюднювати, доносити зміст його приписів до відповідних адресатів норм.

- Засадничість. Як ознака принципів права зводиться до їх трактування як певних основоположних для права ідей [7, с.42]. Так, наприклад, Є.А. Лукашова, ототожнюючи правові принципи і принципи права, вважала, що різниця між ними може бути проведена лише умовно, оскільки, будучи втіленими в системі права, правові принципи залишаються принципами правової свідомості і виявляють вплив на функціонування всієї системи правового регулювання [16, с.108]. Засадничість принципу рівності громадян перед законом полягає у його фундаментальному значенні для всієї правової системи України. По-суті, це одна із найважливіших ідей, яка лежить в основі функціонування, як інституту громадянства, так і в основі функціонування українського суспільства і держави.

- Концентрованість. Ця ознака принципів права, на думку спеціалістів, забезпечує їх широкий регулятивний вплив як через їхній власний зміст, так і через норми, що склалися під їхнім впливом [7, с.42]. Мова в цьому випадку йде про те, що принципи права в цілому і принцип рівності громадян перед законом зокрема відображають основне, суттєве у системі права, закономірні зв'язки у ній. Як зазначає Е.А. Аюєва: "у принципах права певною мірою відбиваються визначальні ("магістральні") лінії чи сторони існуючої системи суспільних відносин в цілому" [17, с.14-15]. Розглядаючи цю ознаку принципів права В.М. Семенов зазначав те, що концентрованість як ознаки принципів права виявляється не лише у широті регулюючого впливу, але й у виділенні найбільш важливих предметів правового впливу, прийомів правового регулювання, в утвердженні найбільш стабільного і довгочасного закріплення існуючих суспільних відносин [9, с.15]. Ця ознака характерна і для принципів міжнародного права: "Основні принципи - це норми, що концентровано виражають найважливіше в сучасних міжнародних відносинах, породжене в кінцевому рахунку провідними закономірностями епохи" [18, с.53].

- Високий рівень абстрагування. Ця ознака принципів права безперечно властива принципу рівності громадян перед законом. Так, на думку Г.Г. Шмельової високий рівень абстрагування принципів права проявляється у тому, що їм, на відміну від звичайних норм, властива гранично висока нормативна узагальненість для даного роду чи виду суспільних відносин і максимальна абстрактність їх змісту [19, с.34], що передбачає необхідність їх конкретизації. Практична реалізація і конкретизація принципів відбувається на рівні окремих нормативно-правових актів. Так, в загальному вигляді принцип рівності перед законом закріплений у ст.24 Конституції України [9]. Проте він в тому чи іншому вигляді конкретизується у багатьох нормах чинного законодавства України. Так, наприклад, у п.3 ч.1 ст.7 КАС України закріплена певна деталізація принципу рівності громадян перед законом, а зокрема принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом [20].

- Імперативність. Загальновизнано, що принципи володіють вищою юридичною силою по відношенню до всіх інших норм у системі права, а тому норми не можуть суперечити принципам [7, с.43]. Наділені вищою юридичною силою, принципи права визначають зміст інших норм, а також їх правомірність: принципи можуть бути підставою зміни окремих норм позитивного права. Так, зокрема, у випадку прийняття закону або іншого нормативно-правового акту, який порушує принцип рівності громадян перед законом він має бути змінений з метою усунення цього дефекту. При цьому, кожен принцип, зазначає В.Н. Карташов, складається з різноманітних юридичних імперативів, котрі тісно взаємопов'язані і взаємодіють між собою [21, с.223].

- Стабільність. Ця ознака принципів права є важливою характеристикою усіх принципів права в цілому та принципу рівності громадян перед законом зокрема. Ця ознака проявляється у тому, що відображаючи якісний стан системи права, вони діють протягом більш тривалого періоду часу і за своєю природою не такі мінливі, як норми права [1, с.44]. Як категорія сутнісного порядку, принципи у порівнянні з нормами володіють більшою стабільністю, оскільки є не просто правилами поведінки суб'єктів, а вихідними нормативними засадами. Зміна принципів права пов'язана з якісним перетворенням системи права, її розвитком на інших керівних засадах, на новій ідейній основі [7, с.44]. На наш погляд, стабільність принципу рівності громадян перед законом забезпечується насамперед тим, що він закріплений не лише на рівні окремих законів та підзаконних нормативно-правових актів, але й на конституційному рівні. При цьому, Конституція України встановлює спеціальну процедуру внесення змін і доповнень до її положень, що додатково гарантує стабільність її норм у тому числі і закріпленого у ст.24 принципу рівності громадян перед законом.

Маємо звернути увагу на те, що принцип рівності громадян перед законом функціонує не відособлено, а входить до системи принципів права. Як справедливо зазначає Т.І. Фулей: "Принципи права не розрізнені, а перебувають в стрункій системі і субординації" [7, с.45]. При цьому, ця система функціонує на засадах внутрішньої єдності принципів права, яка полягає у їх системно-структурній внутрішній збалансованості, несуперечності, інтегрованості і водночас диференційованості на певні види [7, с.45]. Таким чином, принцип рівності городян перед законом взаємодіє із такими принципами права як: рівності та рівноправ'я, соціальної справедливості, демократизму, законності, взаємної відповідальності держави і особи та ін.

Зрозуміти суть принципу рівності громадян перед законом неможливо без аналізу такої категорії як "рівність". При цьому, маєво відзначити те, що незважаючи на нібито зрозумілу суть ця ідея і досі залишається предметом численних дискусій у науковій літературі. Так, на думку авторів оксфордського політичного словника, ця нормативна вимога передбачає чотири основні аспекти, які суттєво відрізняються один від іншого, хоча і не є незалежними:

1) рівна повага в межах певної схеми процесу ухвалення постанов - вимога виявляти рівну повагу до думки кожного;

2) об'єктивне ставлення - вимога однакового розгляду однакових випадків;

3) рівність розподілу - вимога отримання кожним рівної частки певного блага;

4) рівність результату - вимога, згідно з якою індивіди після процедури розподілу повинні опинитися в однакових умовах [22, с.596]. Таким чином, ми можемо побачити те, що тлумачення ідеї рівності у юриспруденції залежить від конкретної ситуації, від контексту в якому використовується ця ідея.

На сьогодні ідея рівності реалізується в праві за допомогою чотирьох пов'язаних між собою загальних принципів:

1) принципу

рівності перед законом;

2) принципу рівності перед судом;

3) принципу рівності прав і свобод людини і громадянина;

4) принципу рівності обов'язків людини і громадянина [23, с.144].

Таким чином, принцип рівності громадян перед законом виступає однією із площин реалізації ідеї рівності у праві.

Ми підтримуємо наукову позицію С.П. Погребняка про те, що суть рівності перед законом полягає у вимозі однакового підходу до людей - усупереч тому, що вони різні [23, с.144]. Як справедливо зазначає Ф.А. Гаєк: "Хоча безмежна різноманітність людської природи, широкий діапазон відмінностей в індивідуальних здібностях і можливостях є, поза всяким сумнівом, однією із найхарактерніших ознак людського роду проте спільні ознаки людей з точки зору права є набагато важливішими, ніж очевидні розбіжності між ними" [23, с.92]. Безперечно, саме це дає можливість утвердження вимоги загальної рівності перед законом. Як зазначає К. Хессе: "Це правило вимагає застосування права без винятків до будь-кого, незважаючи на особистість: унаслідок нормування прав кожний наділений рівною мірою правами й обов'язками, а державній владі заборонено використовувати чинне право в інтересах чи на шкоду окремій особі" [24, с.214215].

Висновки. Отже, для принципу рівності громадян перед законом як принципу права властиві такі ознаки: регулятивність, нормативність, об'єктивна обумовленість, фіксація в міжнародних договорах, законах та інших зовнішніх формах права, забезпеченість, концентрованість, засадничість, високий рівень абстрагування, імперативність, стабільність. Всі ці характеристики цього конституційного принципу права мають суттєве значення, адже дають можливість отримати комплексне уявлення про його природу.

Рівність громадян перед громадян законом передбачає те, що кожен є адресатом вимог закону у рівній мірі. Виключається створення штучної диспропорції у правах і обов'язках, за якої одні громадяни будуть мати виключно права, а на інших будуть покладатися виключно обов'язки. Крім того, рівність перед законом передбачає рівну відповідальність будь - кого на рівних підставах, у аналогічних ситуаціях, при вчиненні правопорушення. Тобто виключається можливість безпідставного звільнення від юридичної відповідальності правопорушника, а також настання додаткових санкцій для правопорушника за ознакою статі, расовою, віросповіданням, належністю до будь-якої політичної сили та ін.

Список використаних джерел

1. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права / О.В. Смирнов. - М.: Юрид. лит., 1977. - 213 с.

2. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права / Е.А. Лукашева // Сов. гос-во и право. 1970. - № 6. - С.21-29.

3. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02/А.М. Колодій; Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1998. - 382 с.

4. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков ті інші; за ред.В. В. Копейчикова. - Стер. вид. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.

5. Иоффе О.С. Структурные подразделения системы права / О.С. Иоффе. - Учен. зап. ВНИИСЗ. - 1968. - Вып.14. - С.63-70.

6. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. / С.С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1981. - Т.1. - 360 с.

7. Фулей Т.І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01/Т.І. Фулей; Львів. нац. унів. ім. Івана Франка. - Л., 2003. - 253 с.

8. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах / А.М. Васильев // Сов. гос. и право. - 1975. № 3. - С.11-18.

9. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

10. Общая теория права и государства: учебник / под ред.В. В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2002. - 520 с.

11. Г оббс Т. Левіафан / Т. Г оббс; пер. з англ. - К.: Дух і Літера, 2000. - 606 с.

12. Пейн Т. Права людини / Т. Пейн; пер. з англ. - Львів: Літопис, 2000. - 288 с.

13. Лок Дж. Два трактати про врядування / Дж. Лок; пер. з англ. - К.: Основи, 2001. - 265 с.

14. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы / Л.С. Явич. - М.: Юрид. лит., 1978. - 224 с.

15. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст.256.

16. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность / Е.А. Лукашева - М.: Юрид. лит., 1973. - 344 с.

17. Аюева Е.А. Взаимодействие единичного, общего и особенного в правовых явлениях / Е.А. Аюева II Сов. гос. и право. - 1969. - № 3. - С.10-17.

18. Бобров Р.Л. Мирное сосуществование и международное право / Р.Л. Бобров. - М.: Междунар. отношения, 1978. - 88 с.

19. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании / Г.Г. Шмелева. - Львов. изд-во при Львов. гос. ун-те изд. объед. Вища школа, 1988. - 106 с.

20. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, № 37. - Ст.446.

21. Карташов В.Н. Принципы права. - В кн.: Теория государства и права: учебник / под ред.В.К. Бабаева. - М.: Юристъ, 1999. - С.222-234.

22. Короткий оксфордський політичний словник / за ред.І. Макліна і А. Макмілана; пер. з англ. - К.: Основи, 2006. - 789 с.

23. Погребняк С.П. Основоположні принципи права: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01/С.П. Погребняк; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2009. - 433 с.

24. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ / К. Хессе; пер. с нем. - М.: Юрид. лит., 1981. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru