Перспективи розвитку нормативної основи правового регулювання ціноутворення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи розвитку нормативної основи правового регулювання ціноутворення в Україні

Гембара О.Ю.

Порядок визначення цін на товари, роботи й послуги, незалежно від сфери господарської діяльності, визначено законодавством про ціноутворення, що сьогодні складається з численної кількості нормативно-правових актів, яка, на жаль, нині не утворює єдиної узгодженої системи нормативних приписів. Суперечливість, недостатня чіткість законодавчих вимог, великий обсяг підзаконного нормативно-правового регулювання, неврахування об'єктивних потреб практики, зумовлених у тому числі різкою зміною економічно-соціальних показників, призводять до негативних наслідків у правовому регулюванні ціноутворення в Україні, відсутності належної правової основи для стабільного ведення господарської діяльності. Як убачається, основною причиною такої ситуації є недостатність наукових напрацювань із питань правового регулювання ціноутворення в господарській діяльності, які можуть стати основою для подальшого вдосконалення законодавчого регулювання суспільних відносин у цій сфері, а також розв'язання проблем, виявлених судовою практикою під час вирішення спорів, пов'язаних із ціноутворенням.

Сьогодні перед Україною також стоїть завдання щодо приведення свого законодавства, у тому числі у сфері ціноутворення, у відповідність до вимог Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, виконання якого також потребує наукового опрацювання.

Ступінь розробленості проблеми. Окремим питанням правового регулювання ціноутворення в господарській діяльності приділяли увагу такі вчені, як Н.В. Барах- тян, В.М. Василенко, В.М. Гайворонський, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойський, Г.Л. Зна-менський, В.К. Мамутов, В.С. Мартемьянов та інші. Питаннями ціноутворення й цінової політики займались такі науковці, як-от: А.В. Волошенко, Г.Д. Джумагельдієва, В.С. Пінішко, І.К. Салімжанов, Д.М. Стеченко, Ю.Г. Тормо- са, Л.О. Шкварчук та ін. Дослідження різних аспектів регулювання цін відображено в наукових працях зарубіжних учених: Ф. Еджуор- та, Дж. Карлі, Э. Ласпейреса, В. Парето, А. Маршалла, Г. Пааше, І. Фішера, Дж. Хікса й інших. Однак динамічність сфери ціноутворення, виникнення нових викликів і потреб розвитку ставить нові завдання перед юридичною наукою.

Метою статті є аналіз правового регулювання ціноутворення відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом і визначення в цьому аспекті перспектив розвитку нормативної основи правового регулювання ціноутворення в Україні.

Виклад основного матеріалу. Перспективи розвитку нормативної основи правового регулювання ціноутворення в Україні великою мірою пов'язано з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-УІІ [1]. Цей документ містить низку положень, що безпосередньо впливають на сферу ціноутворення. Зокрема, ч. 1ст. 118 установлює, що сторони Угоди забезпечують, щоб будь-який постачальник послуг, який має право надавати електронні комунікаційні послуги, мав право та зобов'язання проводити переговори щодо взаємного підключення з іншими постачальниками електронних комунікаційних мереж і послуг. Взаємне підключення, як правило, має погоджуватися на основі комерційних переговорів між відповідними юридичними особами. Відповідно до ч. 3 ст. 118 Угоди, сторони зобов'язуються забезпечити, щоб в разі отримання висновку згідно зі ст. 116 цієї Угоди про те, що відповідний ринок, зокрема ті ринки, які зазначені в доданих до цієї Угоди Додатках, не є дійсно конкурентним, регуляторний орган мав необхідні повноваження для того, щоб установити стосовно постачальника послуг, визначеного таким, що має суттєвий ринковий вплив, одну або декілька з таких вимог щодо взаємного підключення та/або доступу, зокрема зобов'язання відшкодування видатків і контролю за цінами, вимоги щодо пов'язування цін із витратами та вимоги щодо систем обліку витрат, щодо надання конкретних видів взаємного підключення та/або доступу, в ситуаціях, коли аналіз ринку вказує на відсутність ефективної конкуренції, утримання відповідним оператором цін на надмірно високому рівні або застосовування цінового витискання, що завдає шкоди інтересам кінцевих споживачів. ціноутворення рада правовий законодавчий

Окремі вимоги висунуто щодо регулювання цін на постачання газу й електроенергії для промислових споживачів. У ч. 1 ст. 269 Угоди встановлено загальне правило, відповідно до якого ціни на постачання газу й електроенергії для промислових споживачів визначаються виключно попитом і постачанням. Але можливими є винятки. Зокрема, сторони Угоди можуть установити в загальних економічних інтересах зобов'язання щодо ціни на постачання газу й електроенергії, тобто йдеться про регульовані ціни.

Згадку про «загальний економічний інтерес» потрібно шукати в ст. 106 Договору про функціонування Європейського Союзу. У ч. 2 цієї статті зазначено, що суб'єкти господарювання, яким довірено бути операторами послуг загального економічного інтересу або які мають характер прибуткової монополії, підпадають під дію правил, що містяться в Договорах, зокрема правил конкуренції, тією мірою, якою застосування таких правил не заважає, de jure або de facto, виконанню окремих завдань, які їм доручено. Розвиток торгівлі не повинен зазнавати впливу такою мірою, якою це суперечить інтересам Союзу.

Окреме уточнення ч. 4 ст. 269 Угоди містить щодо ситуації, яка насправді вже є в Україні, а саме: якщо ціна, за якою продаються газ та електроенергія на внутрішньому ринку, регулюється, то Сторона забезпечує, щоб методологія, яка визначає розрахунок регульованої ціни, була опублікована до набрання чинності регульованою ціною.

Варто врахувати, що 8 травня 2015 року набув чинності Закон України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII [2]. Цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів і безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природногогазу. Його проект було розроблено Міністерством енергетики та вугільної промисловості України разом із Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 17 вересня 2014 року № 847-р [3].

Варто відзначити певну синхронізацію принципів ціноутворення, що закладено в Угоді. Але важливо, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики й комунальних послуг, втратила повноваження щодо забезпечення проведення цінової політики на ринку природного газу (в частині встановлення цін на природний газ для споживачів України). Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником і споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Водночас до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать (ч. 3 ст. 4 Закону) затвердження правил для постачальника «останньої надії» як частини правил постачання природного газу, у тому числі правил для визначення ціни природного газу, що постачається таким постачальником. Якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється в порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Ціна природного газу, за якою постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу, повинна бути не вище ніж на 5% від максимальної ціни, яка склалась на ринку природного газу за попередній місяць (пункт 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 [4]).

Окремі правила в Угоді встановлено для експортних цін (заборона подвійного ціноутворення). Жодна зі Сторін і регуляторний орган не повинні здійснювати або підтримувати заходи, в результаті яких підвищується ціна на експорт енергетичних товарів для іншої Сторони порівняно із ціною на такі товари, призначені для внутрішнього споживання. Сторона, що експортує, на запит іншої Сторони надає підтвердження, що різні ціни на однакові енергетичні товари, які продаються на внутрішньому ринку й експортуються, не є результатом заборонених заходів відповідно до п. 1 цієї статті (ст. 270 Угоди). Фактично встановлено принцип паритету експортних і внутрішніх цін на енергоносії, який має обмежувати практику субсидування одних категорій споживачів за рахунок інших, у тому числі прямого субсидування споживачів через бюджетні компенсації постачальникам і цінового субсидування між різними видами генерації.

Варто також ураховувати, що Угодою питання гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу не обмежується. Крім Угоди, діє Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року № 1629-IV [5], який містить Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації. Серед європейських документів, на які в ньому містяться посилання, - Директива 89/105/ЄЕС від 21 грудня 1988 року щодо прозорості заходів, які регулюють ціни на лікарські засоби, призначені для споживання людьми, і їх включення до сфери дії національних систем страхування [6].

Крім того, ст. 421 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачено залучення всіх зацікавлених сторін, зокрема соціальних партнерів та організацій громадянського суспільства, в контексті впровадження реформ в Україні; відповідно до ст. 415 Угоди, сторони співпрацюють з метою забезпечення високого рівня захисту прав споживачів. На виконання цього припису розроблено проект Закону України про внесення змін до ст. 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» щодо участі організацій громадянського суспільства в державному регулюванні цін (реєстраційний номер 2677 від 20 квітня 2015 року) [7]. Як справедливо вказують автори Законопроекту, умовою успішної модернізації, європейської інтеграції і сталого розвитку держави є участь інститутів громадянського суспільства, у тому числі профспілок, в управлінні державними справами. Проте аналіз розвитку громадянського суспільства в Україні свідчить про наявність комплексу проблем, що є актуальними як для суспільства, так і для держави, а саме:

- зберігаються тенденції до непрозорості й забюрократизованості діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, замість налагодження ефективного діалогу із суспільством;

- недосконалість чинного законодавства створює штучні бар'єри для діяльності інститутів громадянського суспільства;

- не реалізовуються належним чином механізми участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики;

- низький рівень взаємної довіри між владою, підприємницькими колами й інститутами громадянського суспільства, що виявляється у відчуженості солідарної відповідальності за стан суспільного розвитку.

Законодавчо встановлене право здійснення контролю за додержанням державної дисципліни цін професійними спілками, організаціями споживачів, іншими громадськими організаціями у взаємодії з уповноваженими органами, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення й застосування державних регульованих цін і державне спостереження у сфері ціноутворення, в контексті впровадження реформ в Україні дасть змогу на належному рівні реалізувати завдання щодо забезпечення відкритості й прозорості прийняття та реалізації соціально важливих рішень органів влади задля покращення якості людського життя, скорочення бідності й посилення соціальної єдності.

Проектом Закону України пропонується доповнити ст. 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» частиною третьою, якою передбачена взаємодія уповноважених органів, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін і державне спостереження у сфері ціноутворення, з професійними спілками, організаціями захисту прав споживачів та іншими громадськими організаціями.

«3. Уповноважені органи, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін і державне спостереження у сфері ціноутворення, у своїй діяльності взаємодіють із професійними спілками, організаціями захисту прав споживачів та іншими громадськими організаціями».

Водночас маємо вказати на певні недоліки цього Законопроекту. Зокрема, в ньому не вказуються форми участі інститутів громадянського суспільства в здійсненні контролю у сфері ціноутворення. Крім того, суб'єкти здійснення такого контролю обмежуються громадськими організаціями, усуваючи від можливості участі в здійсненні такого контролю інші громадські об'єднання, зокрема громадські спілки. Фактично сьогодні Законопроект прописаний так, що інститути громадянського суспільства не набувають можливості реального впливу на механізм контролю у сфері ціноутворення (не вказано ані того, в яких випадках державні органи зобов'язані залучити інститути громадянського суспільства до його здійснення, ані наслідки незалучення тощо).

Крім того, Планом заходів щодо дерегуля- ції господарської діяльності, затвердженим Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 357-р [8], серед іншого передбачено необхідність обмеження державного регулювання цін на продовольчі товари (на Мінекономрозвитку покладено завдання розроблення та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту закону щодо обмеження державного регулювання цін на продовольчі товари); скасування граничної торговельної надбавки (націнки), вимог щодо укладення договорів і строків отримання виручки, зокрема узгодження норм Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» з нормами Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Обсяг нормативного матеріалу, яким забезпечується правова регламентація відносин у сфері ціноутворення, повинен відповідати предмету регулювання, тобто має бути адекватним тим суспільним відносинам, які врегульовані конкретним масивом юридичних актів. До того ж законодавець під час прийняття нормативно-правових актів у вказаній сфері повинен уникати як прогалин, так і надмірної їх «зарегульованості», а також колізій між правовими нормами актів різної юридичної сили.

Література

1. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Закон України від 16.09.2014 № 1678-УП // Офіційний вісник України. - 2014. - № 75. - Том 1. - С. 82. - ст. 2125.

2. Про ринок природного газу : Закон України від 09.04.2015 № 329-УПІ // Офіційний вісник України. - 2015. - № 37. - С. 67. - ст. 1117.

3. Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 847-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/ cardnpd?docid=247612342.

4. Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 92. - С. 618. - ст. 3161.

5. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18.03.2004 № 1629-ГУ // Офіційний вісник України. - 2004. - № 15. - С. 30. - ст. 1028.

6. Директива 89/105/ЄЕС від 21.12.1988 щодо прозоро

7. сті заходів, що регулюють ціни на лікарські засоби, призначені для споживання людьми, та їх включення до сфери дії національних систем страхування [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/

8. TXT/?uri=CELEX%3A31989L0105.

9. Проект Закону про внесення зміни до статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» щодо участі організацій громадянського суспільства у державному регулюванні цін (реєстраційний номер 2677 від 20.04.2015) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?id=&pf3511=54837.

10. План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 357-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/357-2015- %01%80.

Размещено на Allbest.ru