Спірні питання визначення змісту корпоративних прав та іх відчуження

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський університет права

Національної академії наук України

Спірні питання визначення змісту корпоративних прав та іх відчуження

Чірко Т.І., магістрант

Стаття присвячена дискусійним питанням, що обговорюються в науковій літературі щодо корпоративних прав учасників господарських товариств, а саме: визначення правової природи цього феномену, порядок відчуження корпоративних прав, питання єдності чи множинності змісту корпоративних прав.

Ключові слова: корпоративні права, частка у статутному капіталі, відчуження корпоративних прав, оборо- тоздатність корпоративних прав.

Статья посвящена дискуссионным вопросам, обсуждаемым в научной литературе по поводу корпоративных прав участников хозяйственных обществ, а именно: определение юридической природы этого феномена, порядка отчуждения корпоративных прав, вопросы единства или множественности содержания корпоративных прав.

Ключевые слова: корпоративные права, доля в уставном капитале, отчуждение корпоративных прав, оборотоспособность корпоративных прав.

Chirko T.I. DISCUSSION QUESTIONS DETERMINE THE CONTENT OF CORPORATE RIGHTS AND THEIR DISPOSAL

The article deals with the discussion questions determine the content of corporate rights such as: legal nature of corporate rights; procedure for disposal of corporate rights; question of the unity or plurality rights.

Key words: corporate, share in capital, alienation of corporate law, corporate law transferable.

корпоративний право товариство

Постановка проблеми. З набуттям Україною незалежності суспільні відносини у сфері корпоративних прав почали стрімко розвиватися та набувати особливої актуальності у зв'язку із розбіжностями та суперечностями, викликаними неузгодженістю нормативно-правових актів з питань корпоративних прав. Корпоративні права починають відігравати все більшу та вагомішу роль у сфері господарської діяльності.

Корпоративні права є одним із активно обговорюваних у вітчизняній правовій науці явищ, внаслідок чого між науковцями не припиняються дискусії з приводу: 1) юридичної природи корпоративних прав; 2) єдності чи множинності корпоративних прав; 3) відчуження корпоративних прав чи частки у статутному капіталі товариства.

Аналіз останніх досліджень. Корпоративні права досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як В.А. Васильєва, В.В. Галов, О.В. Долинська, Ю.М. Жорнокуй, С.Я. Зінчен- ко, С.С. Кравченко, В.М. Кравчук, В.О. Лапач, Г. Ломідзе, Н.Н. Пахомова, Л.В. Сіщук,

В. Спасибо-Фатєєва, Є.О. Суханов, І.Т. Тарасов, С.І. Шимон, І.С. Шиткіна та інші, але єдиної точки зору вони так і не дійшли. Більш того, як правило, ці питання досліджуються фрагментарно, а не комплексно. Це й обумовило обрання теми для дослідження, яка має не лише теоретичне, а й практичне значення.

Довгий час у літературі не здійснювалась класифікація підходів щодо розуміння юридичної природи корпоративних прав. Спостерігається прогалина у вивченні питання єдності чи множинності корпоративних прав. Потребують дослідження проблеми відчуження корпоративних прав, питання їх оборотоздатності. Необхідно зауважити, що не всі з названих проблемних питань були висвітлені в працях вказаних авторів, тому в статті здійснюються вивчення зазначених суперечливих моментів та пошук шляхів їх вирішення.

Метою статті є класифікація підходів щодо розуміння юридичної природи корпоративних прав, дослідження питання єдності чи множинності корпоративних прав та проблем відчуження корпоративних прав.

Виклад основного матеріалу. В юридичній літературі склалися три підходи щодо розуміння юридичної природи корпоративних прав.

Перший підхід полягає в тому, що корпоративні права є майновими за своєю правовою природою. Так, на думку В.О. Лапача, ядром корпоративного права є квота кожного учасника у спільному майні корпорації, що виступає передумовою всіх інших прав. Науковець вважає, що право участі є майновим правом, аргументуючи це так: як учасник товариства особа зобов'язана внести певний вклад і користується правом голосу, правом на дивіденди, на ліквідаційну квоту, їй належить ідеальна квота у майні, а сукупність вкладів всіх учасників становить статутний капітал. Логічним, на думку автора, є висновок про те, що праву на ліквідаційну квоту передує квота у майні [1, с. 488-492]. Прихильниками зазначеного підходу є також В.В. Галов та С.Я. Зінченко, які вважають корпоративні права абсолютним майновим, ускладненим немайно- вим елементом, правом участі [2, с. 117-118]. І. Т. Тарасов вважає, що права акціонера за своєю правовою природою є майновими, і тому «акціонер зобов'язаний відповідати своєю часткою за компанію», а також «акціонер має право на повернення своєї частки капіталу відповідно до закону та статуту» [3, с. 483.] Проте з цією точкою зору важко погодитись, оскільки акціонер втрачає безпосередній зв'язок із майном, що вноситься до статутного капіталу як вклад. У разі ліквідації акціонерного товариства учасник отримує не свій первинний вклад, а частину майна, що пропорційна розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Н.Н. Пахомова, наполягаючи на майновій природі корпоративних прав, зазначає: «Суб'єкти, котрі бажають організувати відносини шляхом створення корпорації, повинні надати організації, що створюється, правомочності власника на майно, що ними об'єднується; це можна зробити лише шляхом надання організації обсягу влади на це майно - титулу власності. З метою збереження зв'язку з майном юридичної особи засновники, створюючи її, не передають їй всю владу на майно, що об'єднується, а діляться з нею, зберігаючи частку владних економічних можливостей за собою» [4, с. 68-72] На майновій природі корпоративних прав наполягають також і українські науковці. Так, на думку В.А. Васильєвої, здійснення корпоративних прав безпосередньо чи опосередковано спрямоване на задоволення майнових інтересів їх носіїв. Тому їх слід вважати майновими правами, а допоміжна роль організаційних прав зводиться до мети набуття корпоративних прав. Наприклад, участь у створенні товариства з обмеженою відповідальністю передусім спрямована на отримання прибутку, а право брати участь в управлінні товариством є певною мірою похідним [5, с. 80].

На думку О.В. Долинської, учасник юридичної особи, втративши право власності на чітко визначене майно, набуває майнових прав на частину статутного капіталу. При цьому за своєю сутністю майно, яке передавалося особою до статутного капіталу, та частка учасника у статутному капіталі не є тотожними. Майно, яке передається, визначається такими ознаками, як найменування, кількість, якість, а частка - лише розміром та співвідношенням з усім статутним капіталом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можутьбути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, водночас у створеній юридичній особі особа набуває права власності на частку лише як майнове право [6, с. 191].

Другий підхід виходить із зобов'язальної природи корпоративних прав. О.Г. Ломідзе вважає, що частка учасника (акція) виражає зобов'язальне право, яке учасник має щодо товариства [7, с. 17]. У літературі висувались й інші аргументи, згідно з якими зобов'язальні відносини пов'язують не тільки окремого акціонера з акціонерним товариством, а й акціонерів між собою. Зміст останніх правовідносин полягає у тому, що акціонери домовились між собою надати певну суму для облаштування та експлуатації підприємства і не відступати при експлуатації акціонерного підприємства від тих приписів закону та статуту, якими регулюється діяльність товариства. Виходячи з цього, можна сказати, що у всіх випадках прийняття незаконного рішення загальними зборами акціонерів, яке завдало шкоди іншим учасникам товариства, на акціонерів, що голосували за прийняття такого рішення, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану шкоду. При цьому не має значення, чи знав заздалегідь акціонер про можливість заподіяння шкоди та чи були його дії необережними або умисними [8, с. 150].

Представники третього підходу вважають, що корпоративні права мають свою особливу природу, власне корпоративну. Прибічником цього підходу є І.С. Шиткіна, яка заперечує майнову природу корпоративних прав, оскільки учасники корпорації, передаючи своє майно в обмін на акції (частку в статутному капіталі, пай), втрачають на нього право власності. Власником майна стає корпорація. Автор наводить такий приклад: загибель майна, яке передане як оплата частки у статутному капіталі, не припиняє зв'язку учасника з корпорацією та не змінює розмір його частки. І.С. Шиткіна також вважає, що корпоративні відносини не є зобов'язальними у чистому вигляді [9]. На думку Є.О. Суханова, корпоративні права мають власну корпоративну природу, а не зобов'язальний характер окремих прав учасників. «Завдяки корпоративним правам учасники корпорації (господарські товариства, кооперативи тощо) можуть брати участь у різних формах управління корпорацією та її майном. Реалізую- чи свої корпоративні права, учасники корпорації впливають на формування волі цього корпоративного утворення, що є самостійним суб'єктом цивільного права - юридичною особою. Така ситуація є нетиповою для цивільно-правового регулювання, оскільки за загальним правилом у цивільному обороті суб'єкти самостійні та незалежні одне від одного, а тому не можуть безпосередньо брати участь у формуванні волі контрагента» [10, с. 103].

У літературі висловлюються й інші погляди, які також заслуговують на увагу.

Вважаємо за необхідне навести точку зору І.В. Спасибо-Фатєєвої, яка вважає, що корпоративні права є парними, тобто такими, що складаються з майнових та немайнових прав. Автор зазначає, що єдність особистих немайнових та майнових прав як парних категорій розуміється як їх максимально тісний зв'язок, завдяки якому реалізація одного з них має враховувати й реалізацію іншого або завдяки реалізації одного з них відбувається й реалізація другого. Аспект єдності парних прав має включати у відсутність їх збігу однакове їх розуміння як таких, що врешті-решт згруповують всі можливості особи і дають тим самим цілісний правовий ефект. Не продуктивно кожне з них розглядати окремо, бо тільки у своїй нерозривній сукупності вони дають той правовий ефект, що покликаний максимально задовольнити всі інтереси і потреби їх носіїв і надати регулюванню той рівень, який здатний це зробити [11, с. 41-51].

На нашу думку, корпоративні права за своєю правовою природою є майновими. Вони виникають у засновників (учасників) товариства в результаті їхньої майнової участі у формуванні статутного капіталу, отже, корпоративні права тісно пов'язані з майном товариства. Так, майнові права, що є складовими елементами корпоративних прав, надають можливість учаснику претендувати на частину прибутку, частину майна у разі ліквідації, придбання долі у статутному капіталі товариства тощо. А немайнові права, які є не менш важливим складовим елементом корпоративних прав, надають можливість брати участь в управлінні товариством, метою якого є отримання прибутку, і цій меті підпорядковано будь-який акт управління товариством.

Так, у праві участі багато схожого з правом власності. Не маючи матеріальної оболонки, це прав має фактично всі характеристики речі. Це не дивно, адже це право виникає в результаті розвитку права власності.

Майнове право на частку у спільній власності засновників трансформується у право участі в корпорації, втрачає свою майнову природу, оскільки безпосереднім об'єктом нового права стає не майно (воно тепер належить корпорації), а «участь в корпорації». Між учасниками та майном корпорації виникає новий суб'єкт права на це майно - корпорація. У такому випадку учасники корпорації не розглядаються як власники майна корпорації. Для учасників корпорації майно корпорації стає чужою власністю.

В юридичній літературі також немає єдності серед науковців відносно того, що становить корпоративне право. Так, прихильники першого підходу наполягають на тому, що корпоративне право є універсальною єдністю певних можливостей (правомочностей). їх опоненти дотримуються іншої точки зору: вважають корпоративні права множинністю суб'єктивних прав учасників корпорації.

І.Т. Тарасов обстоює позицію єдиного (цілісного) акціонерного права, що містило декілька правомочностей. Підставами такого твердження є позиція вченого, висловлена в тому, що право акціонера брати участь в управлінні повинно належати кожному акціонеру як складова частина акціонерного права. Як наслідок, право бути обраним до складу управління компанією входить до змісту акціонерного права, а тому не може бути відібраним у жодного акціонера, хоча б він володів однією лише акцією [3, с. 436, 438-439].

На універсальній єдності корпоративного права наполягає Ю.М. Жорнокуй, який зазначає, що суб'єктивне корпоративне право складається з певної кількості правомочностей, які мають місце залежно від частки у статутному капіталі товариства (кількості акцій) та впливають на обсяг його можливостей щодо реалізації ним відповідного права (наприклад, скликати позачергові загальні збори вправі лише акціонери, яким сукупно належить 10%) або залежно від наявності юридичного факту, який служитьпідставою для зміни обсягу права учасника (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про акціонерні товариства» [12, с. 115-116].

Іншу правову позицію займає С.С. Кравченко, на думку якого корпоративні права становлять складний феномен із наявністю у їх складі дрібніших прав (або правомочностей) - право на участь в управлінні товариством, право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації останнього, інші правомочності, передбачені законом та установчими документами. Вони становлять наповнення корпоративних прав, хоча кожне з них має самостійні етапи та форми здійснення, охорони та захисту. Тобто як корпоративні права існують самі по собі, так і їх складові можуть існувати певною мірою окремо. Склад правомочностей (склад корпоративних прав) має бути наявним повністю в кожного суб'єкта корпоративних прав [13, с. 29-32].

Прихильником такої позиції є також В.М. Кравчук, який вважає, що корпоративні права є комплексними (множинними), подільними за обсягом і неподільними за змістом. Зі складу корпоративних прав можуть бути виділені окремі елементи, які мають характер майнових прав, зокрема право на одержання частини прибутку, право на одержання частини майна товариства в разі ліквідації. Однак ці майнові права не можуть розглядатися як самостійний об'єкт правовідносин, оскільки корпоративні права є неподільними за змістом. Законом не передбачена і одночасно не відповідає йому ситуація, коли, наприклад, право участі в управлінні належить одній особі, а право на одержання частини майна в разі ліквідації (або право на одержання частини прибутку) - іншій. Відчуження навіть частини корпоративних прав означає одночасний перехід до набувача всіх прав та обов'язків, які становлять зміст корпоративних прав. У ст. 53 Закону «Про господарські товариства» прямо зазначено, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, які належали учаснику, котрий відступив її повністю або частково [14, с. 261].

Ця дискусія є актуальною і тому, що сам законодавець, даючи визначення корпоративним правам у Господарському кодексі України та Законі України «Про акціонерні товариства», вживає термін «корпоративні права» у множині, отже, він припускає множинність корпоративних прав, проте у кінці визначення зазначено «та інші правомочності». Таким чином, відповідь на це питання залишається відкритою.

Зауважимо, що в юридичній літературі існує також дискусія з приводу того, чи виступає предметом відчуження частка у статутному капіталі корпорації або корпоративне право є самостійним оборотоздатним об'єктом.

Не до кінця з'ясованим залишається питання з приводу того, що саме відчужується: корпоративні права чи частка у статутному капіталі? На жаль, законодавство України не містить положень, які б регулювали порядок вчинення пра- вочинів щодо корпоративних прав. Відчуження корпоративного права відбувається шляхом виходу зі складу товариства його учасника або відступленням своєї частки у статутному капіталі товариства. За домовленістю осіб відступлення частки у статутному капіталі та вихід із числа учасників товариства завжди мають матеріальний підтекст, а отже, вартісну (грошову) оцінку, хоча зовні волевиявлення осіб вчиняється у формі іншої угоди. Такі угоди мають удаваний характер, оскільки вони є нічим іншим, як продажем особою свого корпоративного права.

Так, Л.В. Сіщук вважає, що застосовані законодавцем терміни «частка», «акція» - це тільки правова форма, у якій корпоративні права переходять від учасника товариства до інших осіб. Корпоративне право як єдиний неподільний об'єкт, що становить комплекс прав майново-організаційного характеру, зміст яких визначається установчими документами та законом, заслуговує на окреме місце серед об'єктів цивільних прав [15, с. 345].

Як слушно зазначає С.І. Шимон, при відчуженні корпоративних прав об'єктом передачі виступає частка у статутному капіталі (акція), внаслідок такої передачі особа стає власником частки і набуває право на участь в управлінні господарським товариством. При цьому немайнові права не фігурують як предмет відчуження, їх перехід до власника відбувається автоматично внаслідок передачі майнових прав. У цьому випадку не- майнові права слідують за майновими, поділяючи їх юридичну долю. Тому можна стверджувати, що таким немайновим правам властиве право слідування, як і майновим правам. Варто зазначити, що всі права у сфері корпоративних правовідносин пов'язані з майном господарського товариства; майнові права надають право на отримання прибутку (дивідендів), на частину майна при ліквідації товариства, а немайнові - на участь в управлінні товариством. Метою такого управління, як і будь-якої іншої дії з управління товариством, є отримання прибутку, тому право на управління є «немайновим правом на майно». Таким чином, корпоративні права охоплюють майнові права та персональні немайнові права (участь в управлінні товариством), що обумовлені майновими [16, с. 38].

Такої ж точки зору дотримується В.М. Кравчук. Автор вважає, що поняття корпоративного права пов'язане з часткою в статутному капіталі. Одне неможливе без іншого. Частка в капіталі і корпоративні права співвідносяться між собою як причина і наслідок. Первинною є частка в статутному капіталі юридичної особи. її розмір визначає обсяг належних особі корпоративних прав. Відчуження частки в статутному капіталі однозначно приводить до відчуження корпоративних прав, оскільки вони є невіддільними [14, с. 269].

Висновки

Є підстави вважати, що предметом відчуження є частка у статутному капіталі товариства, адже вона має первинний характер по відношенню до корпоративних прав. Особа набуває останні лише внаслідок внесення певного майна до статутного капіталу створюваного суб'єкта або внаслідок відчуження такої частки, спадкування тощо. Тобто корпоративніправа слідують за часткою у статутному капіталі та не можуть відчужуватись окремо від неї.

Отже, корпоративні права є складним правовим явищем, яке потребує подальшого дослідження та належного законодавчого закріплення.

Література

Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: теория и судебная практика / В.А. Лапач. - М. : Юридический центр Пресс, 2002. - 568 с.

Галов В.В. Собственность и производные вещные права: теория и практика : [монография] / В.В. Галов, С.А. Зинченко. - Ростов-на-Дону : Изд-во СКАГС, 2003. - 200 с.

Тарасов И.Т. Учение об акционерных компаниях И.Т. Тарасов. - М. : Статут, 2000. - 666 с.

Пахомова Н.Н. Природа права участия учредителя (участника) хозяйственного товарищества (общества) / Н.Н. Пахомова // Юридический мир. Общероссийский научно-практический правовой журнал. - 2007. - № 2. - С. 68-72.

Васильєва В.А. Поняття суб'єктивного корпоративного права / В.А. Васильєва // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - 2010. - Вип. 22. - С. 76-82.

долинська о.В. Юридична природа корпоративних прав учасників господарських товариств / О.В. Долинська // Університетські наукові записки. - 2008. - № 4 (28). - С. 190-194.

Ломидзе О.Г. Переход обязательственных прав участников юридических лиц / О.Г. Ломидзе // Российская юстиция. - 1999. - № 10. - С. 15-17.

Роднова О.М. Природа прав, принадлежащих акционеру / О.М. Роднова // Юридические записки Ярославского государственного университета имени П.Г Демидова. - 2000. - Вып. 4. - C. 148-157.

Шиткина И.С. Правовое регулирование корпоративных прав и обязанностей / И.С. Шиткина // Хозяйство и право. - 2011. - № 1. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // shitkina-law.ru/publikatsii/pravovoe-regulirovanie-korp-prav. html.

Гражданское право : [учебник] : в 2 т. / под ред. Е.А. Суханова. - М. : БЕК, 2000- . - Т 1. - 2000. - 646 с.

Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрин: вибр. наук. пр./ І.В. Спасибо-Фатєєва. - Х. : Золоті сторінки, 2012. - 470 с.

Жорнокуй Ю.М. Суб'єктивне корпоративне право: універсальна єдність чи множинність прав / Ю.М. Жорнокуй // Вісник Академії правових наук України. - 2011. - № 3. - С. 106-116.

Кравченко С.С. Юридична природа корпоративних прав : [монографія] / С.С.Кравченко. - К. : Вид-во Європ. унту, 2010. - 180 с.

Кравчук В.М. Корпоративне право: аналіз законодавства та судової практики / В.М. Кравчук. - К. : Істина, 2005. - 720 с.

Сіщук Л.В. Проблеми обороноздатності корпоративних прав та перспективи вдосконалення корпоративного законодавства щодо обігу корпоративних прав у цивільному обороті / Л.В. Сіщук // Актуальні проблеми приватного права : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 92-й річниці з дня народж. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. АН УРСР В.П. Маслова, 28 лют. 2014 р. - Х., 2014. - С. 342-346.

Шимон С.И. Сущность корпоративных прав: несколько ремарок к научной дискуссии / С.И. Шимон // Закон и жизнь. - 2013. - № 7. - С. 35-39.

Размещено на Allbest.ru