Стадії цивільного процесу в умовах гармонізації процесульного законодавства України та Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стадії цивільного процесу в умовах гармонізації процесульного законодавства України та ЄС

Постановка проблеми. Просування України по шляху демократичних, інституційних перетворень, вимагає організації і проведення системного реформування цивільного судочинства на основі посилення механізмів правової охорони і захисту усієї системи цивільних прав та інтересів, виходячи не лише із національного досвіду, а також міжнародних і європейських стандартів. Як відомо, сучасний етап розвитку цивільного процесуального права України відзначається посиленням взаємодії національних юрисдикцій, зокрема в аспекті вдосконалення цивільно-процесуальних відносин та приведення національної правової системи у відповідність із загальноєвропейськими стандартами цивільного судочинства.

Важливим аспектом проблеми впровадження зарубіжного досвіду функціонування цивільного судочинства, зокрема його стадій, є взаємодія національних та наднаціональних судових інституцій ЄС. Використання позитивного досвіду країн ЄС сприятиме вдосконаленню дії принципу верховенства права в Україні [1, с.14-15] та зміцненню демократичних засад в умовах громадянського суспільства. Доречно наголосити, що незворотні демократичні процеси, які відбуваються у відносинах суспільства, особи і держави, стремління до європейських соціальних, правових стандартів, засвідчує гостру закономірну необхідність організації і проведення реформ насамперед з питань цивільного судочинства, яке має відповідати сучасним тенденціям розвитку суспільства і держави, бути максимально адаптованим та ефективним у системі прав і свобод людини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання, пов'язані із стадіями цивільного процесу, так чи інакше висвітлюються фахівцями як вітчизняного, так і зарубіжного цивільного процесуального права. Зокрема, тему стадій цивільного процесу у своїх працях розкривали такі вчені, як В. В. Комаров, С. Я. Фурса, М. Й. Штефан, В. І. Тертишніков, С. С. Бичкова, М. Г. Митракова, В. Ф. Усенко, Ю. Д. Притика, та ін. Проблематикою цивільного процесуального права зарубіжних країн займалися такі українські і російські науковці, як А. С. Довгерт, Р. А. Петров, В. В. Комаров, Т. В. Комарова, М. Г. Єлісеєв, А. Г. Давтян, А. Д. Кейлин, Маклаков, Н. М. Юрова,

О. В. Кудрявцева, О. А. Папкова та інші вчені. Серед зарубіжних авторів, які у своїх працях висвітлювали проблемні аспекти розвитку цивільного процесу в країнах Європи, варто назвати: М. Каппеллетті (V. Cappelletti), М. Шторм (M.Storme), Г. Вагнер (G. Wagner), К. Крамер (X.E.Kramer), С. Кріфо (C.Crifo), К. ван Рее (C.H. van Rhee), Н. Ендрюс (N.Andrews) та інші зарубіжні науковці.

Невирішені раніше проблеми. Варто відмітити, що у сучасних наукових статтях, більше того - дисертаційних дослідженнях питання особливостей стадій цивільного судочинства, їх гармонізації із міжнародним досвідом практично не розкривається. Проте, це питання набуває особливої актуальності у сучасних умовах сьогодення, адже постійна трансформація законодавства України до міжнародних правил та стандартів вимагає здійснення наукового аналізу вказаного питання.

Метою цієї наукової статті є науково- теоретичний аналіз та комплексне узагальнення досвіду Європейського Союзу щодо здійснення цивільного судочинства як національному рівні, так і на наднаціональному.

Виклад основного матеріалу. Важко не погодитися з позицією дослідників цивільного процесу в умовах інтеграційного порядку Європейського Союзу, які наголошують на тому, що фундаментальною умовою, яка в наш час і в найближчій перспективі визначатиме розвиток процесуального права, є зближення структур цивільного процесуального права [2, с. 290]. Разом з тим, науковці загострюють увагу на значних відмінностях між системою загального права і континентального права. Наприклад, щодо стадій цивільного процесу зазначається, що у цивільному процесі континентального права має місце серія коротких слухань у справі щодо прийняття доказів, які долучаються до справи аж до фінальної стадії судового розгляду - аналізу і винесення рішення. Натомість у цивільному процесі в системі загального права відбувається одне або кілька попередніх слухань, а потім власне судовий процес, на якому усі докази надаються поступово [3, с. 6].

Доречно наголосити, що згідно з проектом уніфікованих Правил і принципів транснаціонального цивільного процесу, у звичайному порядку розгляду останній складається з трьох стадій: подання позову, проміжна стадія і фінальна стадія цивільного процесу. На стадії подання позову сторони заявляють свої вимоги, заперечення та інші матеріали у письмовій формі, а також вказують на їхні головні докази. Під час проміжної стадії розгляду цивільної справи суд, в разі потреби: 1) проводить наради організаційного характеру, встановлює розклад ведення процесу, вивчає матеріали щодо юрисдикції, забезпечувальних та обмежувальних заходів; 2) розглядає питання щодо допустимості, належності доказів, обміну доказами, а також визначає потенційні можливості для раннього вирішення спору в цілому чи в окремій частині; 3) розглядає представлення сторонами доказів тощо. Фінальна стадія передбачає можливість надання у сконцентрованому розгляді тих доказів, які не розглядалися на проміжній стадії. На цій же стадії слухань сторони наводять свої підсумкові аргументи [4, с. 28]. Крім розгляду в суді першої інстанції, вказані Правила передбачають можливість оскарження рішення суду в апеляційному порядку [4, с. 47].

Зрештою, Європейський Союз прийняв низку регламентів, які можна об'єднати в систему європейського цивільного процесуального законодавства, зокрема: Регламент Ради ЄС № 1346/2000 від 29.05.2000 щодо процедури неплатоспроможності [5],

Регламент Ради ЄС № 2201/2003 від 27.12.2003 щодо юрисдикційної компетенції з сімейних справ, а також щодо провадження, що стосується відповідальності батьків [6], Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 805/2004 від 21.04.2004 про впровадження виконавчого листа щодо неоспорюваних боргових зобов'язань [7], Регламент Європейського Парламенту і Ради ЄС № 1896/2006 від 12.12.2006 про запровадження європейського наказного провадження щодо платежів [8], Регламент Європейського Парламенту і Ради ЄС № 861/2007 від 11 липня 2007 року про врегулювання спорів із невеликою сумою позову [98], Регламент № 1259/2010, яким вводиться посилена співпраця у сфері застосовного права до розлучень та роздільного проживання подружжя за рішенням суду [10], Регламент № 650/2012 щодо юрисдикції, застосовного права, визнання та виконання рішень, прийняття і виконання нотаріальних актів з питань спадщини, а також щодо створення європейського свідоцтва про спадщину [11] тощо. цивільний процесульний законодавство судочинство

Аналізуючи окремі положення Регламенту Ради ЄС № 44/2001 про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень щодо цивільних та комерційних питань [12],

В. Кіселичник та О. Київець зазначають, що основна мета прийняття цього документа - належне здійснення правосуддя та зведення до мінімуму можливості проведення паралельних судових розглядів, що має убезпечити правову систему ЄС від того, що у державах - членах ЄС виноситимуть суперечливі рішення, а також формування чіткого й ефективного механізму розгляду цивільних та комерційних справ і вирішення проблем, що виникають у зв'язку із національними розбіжностями, зокрема щодо строків та термінів [13, с. 6]. Тому, очевидно буде справедливим ставити за мету формування ефективного механізму розгляду цивільних справ відносно й інших актів законодавства ЄС у цій частині.

Крім зазначеного вище, аналіз судової практики в окремих європейських країнах свідчить про існування кількох напрямків вдосконалення судочинства в Європі. Основними інструментами поліпшення стану здійснення судочинства є, по-перше, розгляд за спрощеною процедурою, а по-друге, розгляд справи у невідкладних випадках. Прикладом спрощеної процедури є розгляд позовних заяв про стягнення беззаперечної заборгованості (наприклад, Money claim online у Сполученому Королівстві). У термінових випадках суд може негайно прийняти попереднє рішення, вислухавши на початковій стадії розгляду цивільної справи позиції сторін та розглянувши докази, які вони змогли надати суду у дуже короткий строк [14, с. 87].

Відповідно до Лісабонського договору Суд Правосуддя ЄС буде охоплювати Суд Справедливості, Загальний Суд та спеціалізовані суди [15, с. 27]. Повертаючись до Суду

Справедливості як суб'єкта цивільного судочинства в ЄС, слід зазначити, що в межах процесу виділяють дві основні фази судового процесу: письмову (підготовчу) і усну (публічні слухання). Спочатку усі задіяні сторони подають судді, відповідальному їхню справу, письмові заяви. Суддя на підставі поданих документів готує узагальнений письмовий висновок та правову основу справи. На наступному етапі відбуваються публічні слухання перед колегією суддів у кількості 3, 5, 13 або повного складу суддів Суду, залежно від складності справи. У межах усної стадії розгляду справи у Суді ЄС, суд може заслухати позицію генерального адвоката Суду Справедливості ЄС в тому випадку, коли суд вважає, що та чи інша справа породжує правову новелу. Суд не завжди слідує висновкам генерального адвоката [16]. Для більшості спорів, що входять до компетенції Суду Справедливості, властива стадія адміністративного розгляду, під час якої Європейська Комісія докладає зусиль до врегулювання спору в адміністративному порядку, адже правом подавати позов наділені лише привілейовані позивачі - держави-члени та інститути ЄС.

Подібну структуру судового процесу мають Загальний Суд та спеціалізовані суди ЄС, оскільки вони покликані розвантажити Суд Справедливості ЄС, а також забезпечити можливість вдосконалення Загальним Судом рішення, прийнятого нижчими судами відповідно до спеціалізації та предмету спору. Запровадження системи судів ЄС першої інстанції призвело до розширення юрисдикції та перерозподілу компетенції в межах судової системи ЄС.

Зважаючи на те, що до юрисдикції Загального Суду відносяться, зокрема, прямі позови фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування шкоди, завданої інституцією, органом чи агенцією ЄС, а також позови проти регуляторних інституцій ЄС, предметом яких є об'єкти інтелектуальної власності (торгові марки, наприклад), доцільно буде коротко охарактеризувати порядок розгляду таких позовів.

Загальний Суд має свою процедуру розгляду спорів, хоча і подібну до процедури Суду Справедливості, а саме виділення письмової та усної фаз судового процесу. Провадження відкривається реєстрацією позовної заяви, складеною юристом або агентом, основні положення якої публікуються усіма офіційними мовами в офіційному виданні. Реєстратор також надає отримані матеріали для ознайомлення іншій стороні в справі, яка має сформулювати позицію у свій захист впродовж нетривалого проміжку часу. Відповідно, позивач і відповідач можуть обмінятися заявами на подані протилежною стороною акти. Саме на цій стадії, переважно, можуть вступити у справу інші зацікавлені особи, які спроможні довести перед Судом, що рішення по цій справі може вплинути на їхні інтереси, хоча в окремих випадках треті особи можуть робити заяви і під час усної стадії судового процесу.

Як уже зазначалося вище, усна фаза розгляду справи у Загальному Суді ЄС відбувається публічно. Під час слухань суддя може задавати запитання представникам сторін. Суддя-доповідач готує проект рішення у вигляді узагальненої доповіді, вказуючи в ній факти та аргументи, надані кожною зі сторін, а також третіми особами (якщо такі в процесі є). Суд обговорює проект рішення, підготовлений суддею-доповідачем, і на відкритому судовому засіданні приймає рішення.

Таким чином, судовий процес у Загальному Суді поділяється на письмову та усну фази. Письмова фаза складається з таких стадій:

1) звернення до Суду із заявою; 2) надсилання матеріалів позову стороні відповідача для ознайомлення; 3) опублікування інформації про звернення до суду з позовом у офіційному виданні Official Journal of the EU (C Series); 4) передача провадження по справі судді (колегії суддів); 5) призначення судді-доповідача по справі; 6) відповідь сторони відповідача (заперечення, повторне заперечення та інші заяви); 7) суддя-доповідач готує попередній висновок по справі. На кожній із цих фаз можуть вступити в справу зацікавлені особи, а також сторони можуть звернутися по правову допомогу. Усна фаза передбачає такі стадії: 1) публічні слухання в справі; 2) нарада суду; 3) публічне оголошення судового рішення [Е7І6].

Одним із складних питань в системі судочинства ЄС є співвідношення між Судом ЄС та національними судами країн-членів ЄС, наділених цивільно-правовою юрисдикцією. Відповідно до принципу верховенства права національні суди не можуть прийняти рішення, яке суперечить позиції Суду Справедливості, хоча вони і не перебувають у прямій підпорядкованості [18, с. 39]. Тому, за наявності підстав вважати, що їхнє рішення може суперечити позиції Суду ЄС, або вони сумніваються у змісті норми права законодавства ЄС, національні суди можуть призупинити розгляд справи та звернутися до Суду ЄС по преюдиціальне рішення. Відтак, розгляд Судом ЄС звернення в преюдиціальному порядку є факультативною стадією цивільного процесу в судочинстві національних судів ЄС.

Висновки. Таким чином, загальний аналіз процесу вдосконалення системи правосуддя ЄС, вказує на те, що основними цілями ЄС є створення європейського простору справедливості, який ґрунтується на взаємному визнанні та взаємній довірі. Громадяни, споживачі та підприємці повинні мати можливість бути впевненими у реалізації своїх прав як в межах країни ЄС, так і за межами національних кордонів, а це передбачає повне дотримання принципу верховенства права, фундаментальних прав, а також незалежність та доступність судочинства. З цією метою ЄС прагне покращити доступ до правосуддя, запроваджує взаємне визнання судових рішень, а також збільшує конвергенцію у сфері процесуального права, що відповідає загальним тенденціям гармонізації цивільного процесуального права. Доречно відзначити, що 12 лютого 2015 року за ініціативою Президента України Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» [19]. Серед концептуальних новел цього Закону, певне посилення повноважень Верховного Суду України у цивільному процесі. Поділяючи європейську спрямованість цього важливого і фундаментального закону, справедливим буде підкреслити, що повною мірою він не відображає міжнародні і європейські стандарти судочинства. Це засвідчує ту обставину, що процес гармонізації цивільного процесу України та ЄС потребує більш активної динаміки.

З огляду на вищезазначене, можна констатувати, що гармонізація стадій цивільного процесу за законодавством України та ЄС має провадитись шляхом: 1) визначення стратегії адаптаційної процедури щодо мети, завдань та напрямів гармонізації цивільного процесу України та ЄС; 2) визначення засадничих принципів та механізмів цивільного процесу ЄС, які найбільш важливі і прийнятні, з огляду на національний досвід і практику нашої держави; 3) посилення механізмів щодо доступності, дієвості і справедливості здійснення цивільного судочинства; 4) розвиток новітнього цивільного процесуального законодавства, яке забезпечувало ефективність і доступність стадій цивільного судочинства.

Список використаних джерел

1. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації : автореф. дис... д- ра юрид. наук : 12.00.01 / А. П. Заєць ; Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 1999. - 36 с.

2. Комаров В. В. Гражданский процесс в глобальном контексте / В. В. Комаров // Право Украины. - 2011. - № 9/10. - С. 279-303.

3. Principles and Rules of Transnational Civil Procedure // The American Law Institute; UNIDROIT. - Cambridge University Press, 2004-2005. - 478 p.

4. Council regulation (EC) No 1346/2000 of 29 May 2000 on insolvency proceedings // Official Journal L 160, 30/06/2000. - P. 1-18.

5. Council Regulation (EC) No 2201/2003 of 27 November 2003 concerning Jurisdiction and the Recognition and Enforcement of Judgments in Matrimonial Matters and the Matters of Parental Responsibility, Repealing Regulation (EC) No 1347/2000 // Official Journal L 338,23/12/2003 - P. 1-29.

6. Regulation (EC) No 1896/2006 of the European Parliament and of the Council of

7. Право Європейського Союзу : навчальний посібник / за заг. ред. Р. А. Петрова. - 2-ге вид. К. : Істина, 2009. - 376 с.

8. Право Европейского Союза: основные категории и понятия : навч. посібник / Л. М. Ентін. К. : ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2003. - 101 с.

9. Европейский гражданский процесс и исполнительное производство : сборник материалов Международной научно-практической конференции, г. Казань, Казанский (Приволжский) федеральный университет, 25 марта 2011 г. / отв. ред. Д. Х. Валеев. - М. : Статут, 2012. - 335 с.

10. Про забезпечення права на справедливий суд : закон України від 12 лютого 2015 року // Офіційний вісник України. - 2015. - № 17. - Ст. 447.

Анотація

Ключові слова: гармонізація, законодавство, стадії судочинства, суд, цивільне судочинство.

В научной статье осуществляется исследование стадий гражданского процесса в условиях гармонизации процессуального законодательства Украины и Европейского Союза. Именно поэтому основной задачей органов государственной власти является формирование эффективного механизма рассмотрения гражданских дел в отношении и других актов законодательства ЕС. Из содержания статьи следует, что основными целями ЕС является создание европейского пространства справедливости, основанный на взаимном признании и взаимном доверии.

Ключевые слова: гармонизация, законодательство, стадии судопроизводства, суд, гражданское судопроизводство.

Keywords: harmonization of legislation, the stage of proceedings, the court of civil proceedings.

Размещено на Allbest.ru