Конституційне право кожного звертатися за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини: критерії de minimis

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

Конституційне право кожного звертатися за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини: критерії de minimis

Дешко Л.М., к. ю. н., доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права

Анотації

Статтю присвячено виявленню критеріїв нової умови прийнятності заяв до Європейського суду з прав людини - de minimis, яку зазнав заявник. Виявлено, що такими критеріями є фінансова шкода для заявника; суспільний інтерес та характер права, про порушення якого стверджується заявником; суб'єктивне ставлення з боку заявника до питання порушення його права та/чи основоположної свободи та питань, які є об'єктивно значущими для нього в тій чи іншій справі; серйозність наслідків стверджуваного порушення для здійснення права та/або можливі наслідки такого порушення для особистої ситуації заявника.

Ключові слова: конституційне право кожного звертатися до Європейського суду з прав людини, індивідуальна заява, умови прийнятності, суттєва шкода.

Статья посвящена выявлению критериев нового условия приемлемости жалоб в Европейский суд по правам человека - de minimis. Выявлено, что такими критериями являются финансовый вред, причиненный заявителю; общественный интерес и характер права, о нарушении которого утверждает заявитель; субъективное отношение со стороны заявителя к вопросу нарушения его права и/или основной свободы и объективно значимых для него вопросов в том или ином деле; серьезность последствий предполагаемого нарушения для осуществления права и/или возможные последствия такого нарушения для личной ситуации заявителя.

Ключевые слова: конституционное право каждого обращаться в Европейский суд по правам человека, индивидуальное заявление, условия приемлемости, существенный вред.

The article is devoted to the identification of criteria for the eligibility of new applications to the European Court of Human Rights - de minimis. It was revealed that such criteria are: the financial damage caused to the applicant; public interest and the nature of rights which were violated; subjective attitude on the part of the applicant to the question of the violation of his rights and/or fundamental freedom and objectively important issues for him in a particular case; the seriousness of the consequences of the alleged violation of the right and/ or the possible consequences of such violation to the personal situation of the applicant.

Key words: constitutional right of everyone to appeal to the European Court of Human Rights, individual application, eligibility requirements, de minimis.

Частина 3 статті 50 Конституції України [1] гарантує кожному право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини. Зазначене право є гарантією здійснення інших конституційних прав і свобод людини і громадянина [2, с. 53-60; 3, с. 155-161]. Зробивши все, чого можна було обґрунтовано очікувати, щоб вичерпати всі національні засоби правового захисту [4], заявники подають індивідуальні заяви до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). З моменту винесення ЄСПЛ першого рішення проти України та станом на 15липня 2016 року Суд виніс рішення, в яких найбільше порушень встановлено щодо права на справедливий суд (36,7%), права на ефективний засіб правового захисту (26,4%), право на свободу та особисту недоторканність (16,3%), заборони катування (14,5%). Решта рішень стосувалися порушень інших статей Конвенції (6,1%) [5].

З метою збереження і покращення ефективності контрольної системи на тривалий період, головним чином у світлі дедалі більшої завантаженості ЄСПЛ та Комітету Міністрів Ради Європи; зважаючи, зокрема, на потребу забезпечити Суду можливість і далі відігравати свою провідну роль у захисті прав людини в Європі, Протоколом № 14 до Конвенції було запроваджено новий критерій прийнятності індивідуальної заяви - наявність «суттєвої шкоди» (пп. Ь п. 3 ст. 35 Конвенції)» [6]. В п. 80 Пояснювального коментаря до Протоколу № 14 зазначається, що Високі

Договірні Сторони очікують, що Суд виробить об'єктивний критерій для застосування нового правила за допомогою поступового розвитку прецедентної практики [7]. Станом на 1 лютого 2016 р. ЄСПЛ застосував цей критерій у більше ніж 30 справах. Відмовив у його застосуванні - більш ніж у 20 справах. Серед цих справ і справи проти України.

«Процес конституалізації Суду набирає обертів», слушно наголошує Н. Севостьянова [8]. Безумовно, що тлумачення та застосування цього критерію прийнятності ЄСПЛ має безпосередній вплив на національне право країн-учасниць Конвенції. Судді Конституційного суду України у відставці П. Євграфов та В. Тихий слушно підкреслюють, що у рішеннях ЄСПЛ з'ясовує і роз'яснює конвенційні норми, їх зміст і обсяг. Від справи до справи він виробляє і формулює правові позиції (положення) щодо інтерпретації конвенційних норм. Такі загальні та усталені позиції щодо розуміння конвенційних норм мають загальну дію, тобто поширюються на невизначене коло осіб і на необмежену кількість подібних ситуацій, випадків («невичерпність» роз'яснення). Тому в подальшому ними Суд керується і спирається на них під ас розгляду інших аналогічних справ. Разом з конвенційними нормами правові положення Європейського суду з прав людини регулюють діяльність держав - учасниць Ради Європи, всієї державної влади, особливо законодавчої [9].

Сьогодні законодавство України щодо поняття та критеріїв суттєвої шкоди потребує свого вдосконалення. Так, по-перше, законодавство України використовує термін «істотна шкода», а не «суттєва шкода», наповнюючи його іншим змістом, ніж ЄСПЛ. П. Євграфов та В. Тихий з цього приводу констатують: в законодавстві держав - учасниць Конвенції для позначення одного і того ж правового поняття використовують різні терміни. Такі термінологічні розбіжності неминучі, адже на відміну від понять слова і словосполучення, в яких вони виражаються і закріплюються, у всіх мовах різні і тому одне і те саме поняття виражається в різних мовах по-різному. Тому значення конвенційних слів і термінів необхідно встановлювати в значенні, визначеному цими нормами та тлумаченнями, наданими Судом [9].

По-друге, потребує перегляду закріплений в законодавстві України критерій оцінки суттєвої шкоди «спричинені матеріальні збитки», який наразі розраховується залежно від перевищення в певну кількість разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також необхідним є виявлення та закріплення в законодавстві України й інших критеріїв суттєвої шкоди відповідно до практики ЄСПЛ.

Водночас у юридичній літературі, на жаль, відсутні комплексні наукові дослідження з зазначеного питання в контексті практики ЄСПЛ, які б склали наукове підгрунтя вдосконалення національного законодавства із зазначених вище питань.

Отже, для науки конституційного права актуальним наразі є визначення поняття суттєвої шкоди, якої зазнав заявник, та виявлення взаємопов'язаних критеріїв оцінки її наявності або відсутності.

Мета цієї статті - за матеріалами практики ЄСПЛ виявити критерії суттєвої шкоди, якої зазнав заявник.

Як вже зазначалося вище Протоколом № 14 до Конвенції, було запроваджено новий критерій прийнятності заяви до ЄСПЛ - deminimis. У рішення у справі «Корольов проти Росії» ЄСПЛ зазначає, що цей критерій передбачає, що порушення права, яким би справжнім воно не було суто з юридичної точки зору, може бути предметом розгляду в міжнародному суді лише в разі, якщо таке порушення досягло мінімального рівня тяжкості (п. 100). Оцінка такого мінімального рівня має, звичайно, відносний характер; вона залежить від усіх обставин справи.

Фінансова шкода для заявника

У вчених та практиків як України, так і закордонних країн, немає одностайності в питанні змісту критерію deminimis. Так, А.Цибуляк-Кустевич,, посилаючись на науково-дослідницький звіт ЄСПЛ щодо дворічної судової практики застосування нового критерію допустимості та рішення ЄСПЛ у справі «Хворостяной та інші проти України» від 25 липня 2013 р., виосновує, що фінансова шкода, яку зазнав заявник, має становити мінімум 500 євро [10].

Департамент Юрисконсульта ЄСПЛ у четвертому виданні практичного посібника щодо прийнятності заяв, яке було завершене до 1 січня 2014 р., акцентує увагу, що у багатьох випадках суттєвість шкоди визначається, виходячи з фінансових вимірів питання, що розглядається, та з важливості справи для заявника [11]. Фінансовий вимір оцінюється з точки зору матеріальної та моральної шкоди. у рішенні у справі «КІусі проти Греції» Суд постановив, що сума у 1000 євро, якої заявник вимагав за моральну шкоду, не була визначальною для оцінки справжньої значущості справи для заявника. Це пояснюється тим фактом, що заявники часто самостійно оцінюють розмір моральної шкоди, виходячи з власних припущень щодо відповідної суми [11]. європейський суд законодавство

Якщо йдеться про незначну фінансову шкоду, Суд зробив висновок про відсутність «суттєвої шкоди» у наступних справах, де відповідні суми були меншими або не перевищували 500 євро: провадження, де оскаржувана сума дорівнювала 90 євро («lonescu проти Румунії); справа, в якій мова йшла про несплату органами держави-відповідача суми, що була менше одного євро («Korolev проти Росії»); справа, в якій органами влади не було сплачено заявникові суму, що приблизно дорівнює 12 євро («Vasilchenko проти Росії»); невідшкодування 125 євро («Stefanescu проти Румунії»); несплата державою заявникові 12 євро («Fedotov проти Молдови»); несплата державою заявникові 107 євро плюс 121 євро за видатки, тобто всього 228 євро («Burov проти Молдови»); справа, в якій Суд визначив, що сума матеріальної шкоди складає 504 євро («Kiousi проти Греції»); справа, в якій початкове звернення заявника про повернення йому адвокатом 99 євро

було долучено до сплати йому суми, еквівалентної 1515 євро, за тривалість провадження по суті («Havelka проти Чеської Республіки»); виконання рішення, за яким надавалася сума у розмірі 34 євро («ЗИеІегпротиРосії»), У рішенні «Havelka проти Чеської Республіки» Суд взяв до уваги той факт, що хоч сума у 1515 євро і не являла адекватного і достатнього відшкодування за судовою практикою Суду, ця сума не настільки відрізнялася від наданого справедливого відшкодування, щоб заявник міг зазнати серйозної шкоди [11].

І навпаки, якщо Суд вважає, що заявник зазнав суттєвої фінансової шкоди, він може відмовитися від цього критерію. Приклад тому - рішення ЄСПЛ у справі «Гагліоне та інші проти Італії», в якій мало місце запізнення виконання рішень суду про виплату компенсацій за надмірну тривалість провадження розміром від 200 до 13 749.99 євро на строк від дев'яти до сорока дев'яти місяців. Справа стосовно тривалості цивільного провадження строком у п'ятнадцять років і п'ять місяців і відсутність можливості апеляції, тоді як скарга стосувалася «значної суми» («Giusti проти Італії»); справа стосовно тривалості цивільного провадження, в якій ішлося про виплату як допомогу з інвалідності суми, що не можна було вважати незначною («Deleso проти Італії»); справа, в якій від заявниці вимагалося сплатити судові витрати, що на 20% перевищували її місячну зарплатню («Piзtka проти Польщі») [11].

У справі «Фернандез проти Франції» Суд зазначає, що він усвідомлює, що наслідки матеріальної шкоди не повинні вимірюватися абстрактно, адже навіть незначна фінансова втрата може бути суттєвою з огляду на конкретний стан особи та економічну ситуацію в країні чи регіоні, де вона проживає. У справі «Гюран проти Румунії» Суд визнав суму 350 євро значною, оскільки середній розмір пенсії в Румунії на той час складав 50 євро.

Є ряд справ, при розгляді яких ЄСПЛ визнав суттєвою фінансову шкоду, яка становила менше 100 євро. Так, у справі «Будченко проти України» заявник надав тільки деякі з квитанцій за період з грудня 1999 року по квітень 2004 року на загальну суму 65 євро. Оскільки заявник надав тільки частину своїх рахунків, Суд, зазначаючи, що він не може робити припущення з приводу загальної суми витрат, яких зазнав заявник внаслідок стверджуваного порушення, тим не менш нагадав, що «оцінка є відносною і залежить від усіх обставин справи. Тяжкість стверджуваного порушення повинна оцінюватися з урахуванням як суб'єктивного сприйняття заявника, так і того, наскільки предмет спору об'єктивно є важливим для заявника у цій конкретній справі. .Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною».

Отже, оцінка фінансової шкоди, яку зазнав заявник, не має проводитись абстрактно та оцінюватись з огляду на те, дорівнює або перевищує вона 500 євро. Жодним рішення

ЄСПЛ не встановлено фіксований розмір фінансової шкоди, спричиненої заявникові, яка б визнавалась Судом суттєвою.

Оцінка фінансової шкоди, яку зазнав заявник, проводиться як оцінка у сукупності матеріальної шкоди з огляду на конкретний фінансовий стан особи та економічну ситуацію в країні чи регіоні, де заявник проживає, та моральної шкоди з огляду на значущість впливу, який вона мала на заявника.

Суспільний інтерес та характер права, про порушення якого стверджується заявником

Суддя Європейського суду з прав людини у відставці А. Ковлер акцентує увагу на рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Корольов проти Росії», в якій ЄСПЛ зазначає, що суттєвість шкоди має оцінюватись з урахуванням об'єктивного суспільного інтересу.

Щодо питання оцінки суспільного інтересу при визначенні значущості шкоди, на сьогодні практикою Суду був вироблений принцип, згідно з яким скарги на порушення основних абсолютних прав, таких як, наприклад, право на життя або заборона тортур, завжди будуть піднімати об'єктивно важливі питання і не можуть бути визнані неприйнятними.

При цьому непоодиноко Уряди країн зазначають, що, оцінюючи прийнятність індивідуальної заяви за критерієм, ЄСПЛ має враховувати заходи держави зі зменшення або усунення наслідків порушення прав заявника та/чи основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гагліано Джорджі проти Італії», «Ієсо проти Італії» тощо).

Так, у рішенні у справі «Гагліано Джорджі проти Італії» Уряд наголошував на неприйнятності індивідуальної заяви оскільки завдану заявникові шкоду було відшкодовано на національному рівні шляхом надання грошової компенсації. З цього приводу ЄСПЛ зазначає, що визнання державою-відповідачем порушення і надання заявнику компенсації на національному рівні не може автоматично бути підставою для визнання індивідуальної заяви неприйнятною. У рішенні у справі «Ієсо проти Італії» ЄСПЛ наголошує, що збиток, заподіяний у зв'язку з порушенням положень Конвенції, не може бути скорочений чисто економічним заходом. У рішенні у справі «Аграрна реформа проти Португалії» позиція ЄСПЛ зводиться до того, що навіть у випадках, коли запропонована на національному рівні компенсація вища за ту, яку зазвичай присуджує Суд в аналогічних справах, така компенсація не може бути вирішальним фактором в питанні про неприйнятність, оскільки дане питання вимагає оцінки характеру порушення і суттєвості завданої шкоди, а не тільки його наслідків.

Суб'єктивне ставлення з боку заявника до питання порушення його права та/ чи основоположної свободи та питань, які є об'єктивно значущими для нього в тій чи іншій справі

У справі «Ватрік проти Румунії» заявник скаржився на те, що, відмовивши йому у вегетаріанському харчуванні, якого вимагали його буддистські вірування, тюремна влада порушила його право на свободу сповідувати релігію (ст. 9 Конвенції). Суд зазначив, що предмет скарги становить принципово важливе питання і визнав справу прийнятною. У справі «Гюран проти Румунії» найбільш істотним моментом з точки зору Суду було те, що для заявника принциповим питанням був саме захист його права на повагу до його майна і житла. Виходячи з цих міркувань, дана скарга була визнана прийнятною. У справі «Еон проти Франції» скарга на підставі ст. 10 Конвенції полягала у з'ясуванні, чи образа голови держави може вважатися кримінальним правопорушенням. Суд відхилив заперечення уряду, зазначивши, що це питання мало суб'єктивно важливе значення для заявника і що об'єктивно воно становить громадський інтерес. У справі «Діасенко проти Румунії» принциповим питанням для заявника було визнання його права на презумпцію невинуватості, гарантоване п. 2 ст. 6 Конвенції. У справі «Берладір та інші проти Росії» Суд визнав прийнятною скаргу заявника, оскільки вона порушувала принципові питання.

Серйозність наслідків стверджуваного порушення для здійснення права та/або можливі наслідки такого порушення для особистої ситуації заявника

У справі «Лучанінова проти України» Суд зауважив, що результати провадження, яке заявниця вважала несправедливим і проведеним з порушеннями правил, мали особливо негативний вплив на її професійне життя. Засудження заявниці стало підставою для її звільнення з роботи. Отже, Суд зробив висновок про наявність суттєвої шкоди.

У справі «Гагліано Джорджі проти Італії», що розглядається, Суд зазначає, що тривалість судового процесу призвела до того, що 11 червня 1998 року апеляційний суд оголосив про закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за хабарництво, у зв'язку з чим суд скоротив призначений заявникові строк покарання, оскільки з двох злочинів, в яких він обвинувачувався, цей карався суворіше; але в наявних у Суду матеріалах не зазначено, наскільки саме було скорочено цей строк, і не уточнюється, чи існував, зрештою, будь-який зв'язок між скороченням строку покарання та порушенням вимоги «розумного строку». Суд також зауважує, що заявник вирішив не відмовлятися від права скористатися закінченням строку позовної давності, тимчасом як можливість такої відмови була передбачена італійським законодавством. За таких обставин Суд вважає, що скорочення призначеного строку покарання принаймні компенсувало або суттєво зменшило шкоду, яку спричиняє надмірна тривалість провадження у кримінальній справі. Крім того, Суд не визнає доречним посилання заявника на те, що рішенням від 1 березня 1996 року йому було надано відстрочку виконання вироку. З цього приводу Суд зазначає, що тим самим рішенням Міланський апеляційний суд вже визнав, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за хабарництво закінчився. Отже, Суд дійшов висновку, що заявник не зазнав «суттєвої шкоди» стосовно свого права на розгляд його справи впродовж розумного строку.

Висновки

Встановлено, що фінансову шкоду, яку зазнав заявник, складають у сукупності матеріальна шкоди з огляду на конкретний фінансовий стан особи та економічну ситуацію в країні чи регіоні, де вона проживає, та моральна шкода з огляду на значущість впливу, який вона мала на заявника.

Виявлено критерії de minimis, яку зазнав заявник: фінансова шкода для заявника; суспільний інтерес та характер права, про порушення якого стверджується заявником; суб'єктивне ставлення з боку заявника до питання порушення його права та/ чи основоположної свободи та питань, які є об'єктивно значущими для нього в тій чи іншій справі; серйозність наслідків стверджуваного порушення для здійснення права та/ або можливі наслідки такого порушення для особистої ситуації заявника.

Запропоновано імплементувати правило de minimis та його критерії в законодавство України з метою приведення його у відповідність з практикою Європейського суду з прав людини.

Література

1. Конституция Украины от 28 июня 1996 р // Ведомости Верховной Рады Украины. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Дешко Л. Конституційно правові гарантії прав людини і основоположних свобод у сфері охорони здоров'я / Л. Дешко // Право України. - 2011. - № 1 1-12. - С. 53-60.

3. Дешко Л. Право кожного звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ чи до органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, як самостійне суб'єктивне юридичне право / Л. Дешко // Публічне право. - 2012. - № 2. - С. 155-161.

4. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/rU/980_110.

5. European Court of Human Rights: Case-Law [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://echr.coe.int/Pages / home.aspx?p=caselaw&c=.

6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 жовтня 1950 р. // Офіційний Вісник України. - 1998. - № 13. - С. 270-302.

7. Пояснювальний коментар до Протоколу № 14Електро- нний ресурс. - Режим доступу : http://echr.coe.int/Pages.

8. Севостьянова Н.І. Звернення до Європейського суду з прав людини як реалізація права на правосуддя : авто- реф...дис. канд. юрид. наук: 12.00.11 - міжнародне право / Н.І. Севостьянова. - 20 с.

9. Євграфов П. Правотлумачна діяльність Європейського суду з прав людини і її значення для України П. Євгорафов, В. Тихий [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. lawyer. org.ua/?d=692&i=12&w=r.

10. Цибуляк-Кустевич А. Доцільність створення міжнародного мирового суду / А. Цибуляк-Кустевич // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. - 2014. - № 10-2. - С. 193-194.

11. Практичний посібник щодо прийнятності заяв [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.echr.coe.int/ Documents/Admissibility_guide_UKR.pdf.

Размещено на Allbest.ru