Правомочності використання творів, розміщених в мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра інтелектуальної власності

аспірант Зеров Костянтин Олександрович

Анотація

В статті здійснено аналіз правомочностей використання твору в мережі Інтернет. Зроблено висновок, що розміщення твору в мережі Інтернет охоплюється двома правомочностями - відтворенням та поданням твору до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору із будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором. Черговість зазначених правомочностей, залежно від способу розміщення твору, може суттєво відрізнятися,

Ключові слова: Інтернет, об'єкт авторського права, твір, використання, відтворення, подання до загального відома публіки.

Аннотация

В статье осуществлен анализ правомочий использования произведений в сети Интернет. Сделан вывод, что размещение произведения в сети Интернет охватывается двумя правомочиями - воспроизведением и подачей произведения для всеобщего сведения публики таким образом, что ее представители могут осуществить доступ к произведению с любого места и в любое время по собственному выбору, хотя очередность указанных правомочий, в зависимости от способа размещения произведения, может существенно отличаться.

Ключевые слова: Интернет, объект авторского права, произведение, использование, воспроизведение, представление для всеобщего сведения публики.

Annotation

Keywords: Internet, object of copyright, work, use, reproduction, submission to general public information.

Постановка проблеми. При дослідженні питання правового статусу творів, що розміщені в мережі Інтернет, важливо розглянути окремі правомочності використання творів. Не викликає сумнівів, що розміщення твору в мережі Інтернет (англ. - file sharing) є його використанням, а відтак можливе лише з дозволу правоволодільця (за винятком відтворення та використання твору в некомерційних цілях (в особистих, у тому числі для навчання тощо) [1, п. 40]. Таке використання складається з декількох етапів, які складають різні правомочності (способи) використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В науці права інтелектуальної власності до питання використання творів, що розміщені в мережі Інтернет, звертались В.О. Калятін, А. Керевер, О. Мацкевич, П.А. Калениченко, С. Зятіцький, В. Терлецький, К. Леонтьєв, М. Федотов.

Невирішені раніше проблеми. Незважаючи на праці зазначених науковців, досі немає комплексної наукової роботи, яка б стосувалася саме аналізу окремих правомочностей та етапів використання творів, що розміщені в мережі Інтернет.

Отже, метою цієї статті є здійснення комплексного системного аналізу щодо того які саме правомочності охоплюють використання твору в мережі Інтернет.

Виклад основного матеріалу. У Законі України “Про авторське право і суміжні права” (далі - Закон) наведений невичерпний перелік самостійних способів використання твору, серед яких розміщення твору в мережі Інтернет як окремий спосіб використання твору, не виділяється.

Українська судова практика не виробила єдиного підходу щодо використання творів у мережі Інтернет. Так, у Постанові Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», у п. 31, вказується, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів із будь- якого місця й у будь-який час за їх власним вибором [2]. Водночас Пленум ВГС України визнає розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання відтворенням твору [1]. Матеріали судової практики свідчать, що окремі суди визначають розміщення твору в мережі Інтернет також як публічне сповіщення твору [3; 4].

Наукова доктрина також не виробила єдиного підходу з зазначеного питання. Деякі науковці пропонують виділяти принципово новий спосіб використання твору, що передбачає активну участь користувача мережі Інтернет (В.О. Калятін) [5, с. 9-10]. На думку О. Мацкевич, має місце нова форма відтворення твору, оскільки цифрове й аналогове середовище є різними сферами використання твору. У кожній із цих сфер діють свої «закони», зумовлені середовищем, та спричиняють різне розуміння понять використання та відтворення [6, с. 122]. А. Керевер пропонує ввести поняття цифрової передачі -- комплексної операції, що поєднує в собі акти відтворення на постійних носіях, тимчасове копіювання в пам'яті комп'ютера, передачу електронних сигналів і виведення на екран монітора переданих творів [7, с. 142]. Така передача, на думку вченого, поєднує довговічні копії й тимчасові, ефемерні копії, а також власне передачу сигналу в умовах, відмінних від умов мовлення [7, с. 138].

Відтворення відповідно до положень ст. 1 Закону означає виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер [8].

А. Керевер справедливо вказує, що в аналоговому середовищі право на відтворення здійснюється переважно відносно довготривалих носіїв (книг, фотографій, фільмів, фонограм). Однак із появою цифрової комунікації все більше оцифрованих творів зберігаються в пам'яті комп'ютерів на тимчасовій основі як передумова для інших операцій [7, с. 139].

Оскільки правомочність відтворення включає в себе запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій) формі, вона повністю відповідає правовідносинам, які виникають з приводу розміщення творів у цифровій формі в мережі Інтернет.

Зазначена правомочність включає в себе:

• первинне введення твору в цифровій формі в мережу Інтернет;

• короткострокові відтворення, які можуть мати місце між первинним введенням до мережі й прийомом одержувачем [7, с. 146-147]. Короткострокові відтворення, згідно з положеннями українського законодавства, не включаються до випадків вільного використання твору із зазначенням імені автора, на відміну від положень ст. 5 (1) Директиви 2001/29/ЄС європейського парламенту та ради від 22 травня 2001 року «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві» [9], які за певних умов дозволяють вільне тимчасове відтворення. Проте питання короткострокових (тимчасових) відтворень творів, що розміщені в мережі Інтернет, потребує додаткового дослідження і не входить до предмету цього дослідження.

Крім того, збереження копії твору в цифровій формі на пристрої одержувача також є відтворенням, однак таке відтворення буде здійснювати вже інша особа.

Такого підходу також дотримуються суди в іноземних державах, зокрема в США. Так, Районний суд округу штату Массачусетс (США) у справі London-Sire Records, Inc. v. John Doe 1 (2008) зазначив: «Коли особа-користувач Р2Р- мережі завантажує файл, вона завантажує певну цифрову послідовність, що представляє твір. Така послідовність закодована на відрізку його жорсткого диску (або на іншому засобі зберігання інформації у цифровій формі). При відповідному програмному та апаратному забезпеченні, одержувач може використовувати цифрову послідовність відтворити твір» [10, с. 32].

Районний суд Південного округу Нью- Йорка в справі CAPITOL RECORDS, LLC проти REDIGI INC (2013) прийшов до висновку, що відтворення твору відбувається й у тому випадку, коли є тільки однин файл, який переміщується (а не копіюється) з одного матеріального об'єкта - комп'ютера користувача до іншого - на сервер відповідача, а звідти - на сервер іншого користувача [11, с. 6-7].

Враховуючи особливості оборотоздатності твору в цифровій формі, вважаємо, що введення твору в цифровій формі в мережу Інтернет та збереження копії твору в цифровій формі на пристрої одержувача є відтворенням саме копії твору, а не примірника твору, який зберігається в особи, що розмістила відповідний твір у мережі Інтернет.

Примірником твору є копія твору, що виконана в матеріальній, а не цифровій формі. При цьому така копія залишається ідентичною первинному запису, оскільки оригінал і копія виготовлені за допомогою однієї й тієї ж комбінації бінарних знаків [7, с. 136].

Таким чином, вбачається викласти правомочність відтворення в такій редакції: виготовлення одного або більше примірників твору (чи копій твору), відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Аналіз правомочності подання своїх творів для загального відома публіки (п.9 ч.1 ст. 15 та ст.1. Закону) дає підстави зробити висновок, що зазначена правомочність є різновидом розповсюдження твору (тобто така дія, за допомогою якої твір безпосередньо чи опосередковано пропонується публіці) і повинна відповідати таким умовам: 1) доступність для публіки в будь-який час; 2) доступність для публіки з будь-якого місця [8]. Зазначена правомочність міститься і у ст. 174 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Далі - Угода) [12]. правомочність твір інтернет доступ

П.А. Калениченко вважає, що правомочність доступу не здатна забезпечити охорону прав на твори, що розміщені в мережі Інтернет, оскільки її зміст обмежений умовами, що обходяться користувачами. Доступ у будь-який час нівелюється шляхом серверного програмування, а доступність для публіки з будь-якого місця обходиться шляхом допуску до вебсайту відвідувачів із ІР-адресами певної країни чи навіть регіону [13, с. 195-196]. Однак, на нашу думку, ключовим у цій проблематиці є поняття «публіки». Законодавство України не містить тлумачення цього поняття. Згідно із тлумаченням Словника української мови під публікою можна розуміти певні кола глядачів, читачів [14, а 32]. Тобто особа, що розміщує файл у мережі Інтернет з певними обмеженнями доступу, сама визначає певну публіку, для якої будуть доступними певні об'єкти. І саме для цієї публіки умови зазначеної правомочності відповідатимуть повною мірою. Такий же підхід справедливий і до локальних мереж.

Водночас мусимо наголосити на певних проблемних аспектах зазначеної правомочності. Так, нею охоплюється подання саме твору до загального відома, водночас при використанні P2P-мереж файл (яким може бути і твір), сегментується на певну кількість частин. Така частина не може використовуватися самостійно, а отже, не підпадає під правову охорону відповідно до ст.9 Закону. Тому з технічної точки зору відбувається подання до загального відома не власне твору, а його сегментів.

Крім того, справедливим вбачається зауваження М.Федотова щодо необхідності розрізняти «будь-яке місце мережі» та «будь-яке місце поза мережею». Якщо стосовно будь-якого місця мережі це визначення істинне, то стосовно будь-якого місця поза мережею - помилкове: користувач, комп'ютер якого не підключений до мережі Інтернет, не може отримати доступ до твору, розміщеного в мережі Інтернет [15].

Відтак вбачається за доцільне внести зміни до п.9 ч.1 ст. 15 Закону і викласти їх в такій редакції: подання своїх творів (або їх частин) до загального відома публіки таким чином, щоб її представники можуть здійснити доступ до копій творів із будь-якого місця (зокрема телекомунікаційної мережі) і в будь-який час за їх власним вибором.

Що стосується інших можливих правомочностей, то слід погодитися з О.М. Пастуховим, який наголошує, що публічне виконання та публічний показ неможливі в мережі Інтернет, оскільки в Законі (ст.1) прямо зазначено, що не є публічним виконанням та публічним показом випадки передачі в ефір чи по кабелях [16, с. 82]. Контент у мережі Інтернет у будь-якому випадку буде передаватися по кабелях (навіть у випадках бездротового прийому сигналу в кінцевого користувача).

Крім того, публічне виконання та публічний показ спрямовані на пасивних адресатів, що одержують їх одночасно; при передачі цифровими мережами передавач як такий відсутній, одержувачі можуть бути одночасно і відправниками; доступ до контенту можливий у будь-який час доби (приймання сигналів не обов'язково співпадає з часом їх передачі) [17, с. 9].

Публічне сповіщення означає передачу твору в ефір, а не до мережі Інтернет. Відповідно до ст. 170 Угоди термін «ефірне мовлення» означає передачу бездротовими засобами для приймання публікою звуків або зображень та звуків або їх відтворення; така передача за допомогою супутника, а також передача закодованих сигналів, якщо засоби для декодування надаються для публічного використання організацією мовлення або з її дозволу [12]. Крім того, як і у випадку публічного виконання та публічного показу, передбачається певна позитивна дія з боку творця -- або мовлення за допомогою телекомунікаційного процесу, або передача твору через супутниковий зв'язок, -- що передбачає акт передачі сповіщення одержувачу [7, с. 143]. При розміщенні твору в мережі Інтернет не відбувається позитивного акту передачі твору відносно інших користувачів мережі.

Щодо етапів використання твору в мережі Інтернет необхідно зазначити таке.

С. Зятіцький, В. Терлецький та К. Леонтьєв вважають, що при деякому спрощенні можна виділити три етапи використання твору в мережі Інтернет: запис твору на сервер ( правомочність відтворення твору),

розповсюдження в мережі Інтернет (правомочність подання твору до загального відома публіки), поява на пристрої виведення інформації користувача (правомочність відтворення твору) [17, с. 7].

Ми не можемо повністю погодитись із наведеними вище, враховуючи такі факти. Використання твору в мережі Інтернет може розпочатися не із завантаження твору на окремий сервер. Особа може відкрити доступ до тих об'єктів, що вже знаходяться на певному апаратному забезпеченні (наприклад, шляхом створення власного FTP-серверу, чи обмін файлами за допомогою Р2Р-мереж). При цьому відтворення твору може бути здійснено цілком законно. Таким чином, дії особи, яка відкрила доступ до твору, не є безпосередньо пов'язаними з правомочністю відтворення [5, с. 9-14].

Крім того, зазначені науковці розглянули тільки однин спосіб розміщення твору в мережі Інтернет - завантаження твору на певний сервер у мережі Інтернет. (Зазначимо, що твір, завантажений таким чином, може бути доступним як на загальнодоступному веб-сайті, так і на веб-сайті, доступ до якого обмежений (процедура оплатного доступу, тобто підписка, чи проходження процедури аутентифікації).

Розвиток технологій надав поштовх існуванню нових способів розміщення творів у мережі Інтернет. Зазначена різноманітність проявляється в різному чергуванні дій стосовно твору, що представлений у цифровій формі (а отже, і правомочностей використання), а тому, на нашу думку, виключає можливість виділення окремої правомочності для розміщення твору в мережі Інтернет.

Новітніми способами розміщення твору мережі Інтернет є:

- Використання твору за допомогою програмних засобів, які включають багаторазове розповсюдження твору між користувачами (Peer- 2-Реег-обмін). Якщо обмін файлами відбувається за допомогою P2P, здійснюється відтворення одночасно з наданням доступу частин твору (а не твору в цілому) до загального відома публіки, доки копія твору не буде збережена (відтворена) у цільному вигляді на апаратному забезпеченні користувача. При цьому в особи, яка володіє 100% копії твору, уже не відбувається відтворення.

- Розповсюдження твору за допомогою хмарних технологій (Cloud-based file syncing). При оновленні творів у цифровій формі в окремій директорії апаратного засобу, вони завантажуються на хмарний сервер (правомочність відтворення) і факультативно - на інші апаратні засоби користувача (правомочність відтворення). Файли, розміщені в цій директорії, також, як правило, доступні через веб-сайт хмарного сервісу й мобільний додаток (правомочність подання твору до загального відома публіки).

- Потокове онлайн мовлення. Безперервна трансляція творів у потоковому режимі. Не

вдаючись до технічних аспектів діяльності зазначеного способу, зазначимо, що головною її особливістю є те, що твір подається до загального відома публіки й відтворюється (за замовчуванням) лише для тимчасового (поточного) використання на апаратному засобі користувача. Не передбачає довільної зупинки відтворення твору користувачем із наступним відтворенням із тієї ж точки (хоча провайдером відповідних послуг можуть підтримуватися додаткові функції відкладеного перегляду (таке збереження є відтворенням). Різновидами потокового онлайн мовлення є: IPTV(англ.

Internet Protocol Television) - система доставки аудіовізуальних творів із використанням інтернет-протоколу (IP). Доступна у фіксованих мережах інтернет-провайдерів або операторів зв'язку через пристрої, що підтримують до них доступ; OTT (англ. Over the Top) - метод (формат), за допомогою якого інформація, набір даних (цифровий контент, файли), сегментується на IP-пакети і доставляється від одного комп'ютера до іншого по некерованій мережі Інтернет (по мережах сторонніх операторів зв'язку) від джерела до одержувача. Принципова відмінність OTT від IPTV полягає в тому, що інтернет-провайдер мережі не контролює OTT- сервіс, а OTT-сервіс не контролює мережу (і не гарантує якість сигналу) [18]. Крім того, доцільно виділяти такий різновид як подання відео за запитом (VOD) (англ. Video on Demand) - системи індивідуальної доставки аудіовізуального твору за запитом користувача. Як правило, передбачає індивідуальний доступ до перегляду самостійного аудіовізуального твору.

Висновки

Таким чином, можна зробити висновки, що розміщення твору в мережі Інтернет повністю охоплюється двома самостійними майновими правомочностями - правом на відтворення та правом подання твору до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів із будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором. Черговість зазначених правомочностей, залежно від способу розміщення твору в мережі Інтернет, може суттєво відрізнятися, а тому, на нашу думку, недоцільно встановлювати окрему нову правомочність щодо розміщення твору в мережі Інтернет.

Вбачається викласти правомочність відтворення в такій редакції: виготовлення одного або більше примірників твору (чи копій твору), відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Відтак вбачається за доцільне внести зміни до п. 9 ч.1 ст. 15 Закону і викласти їх в такій редакції: подання своїх творів (або їх частин) до загального відома публіки таким чином, щоб її представники можуть здійснити доступ до копій творів із будь-якого місця (зокрема телекомунікаційної мережі) і в будь- який час за їх власним вибором.

Список використаних джерел

1. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності : Постанова Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. N° 12 // Вісник господарського судочинства. - 2012. - № 6. - С. 57.

2. Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав : Постанова Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 // Вісник Верховного суду України. - 2010. - № 6. - С. 4.

3. Рішення Подільського районного суду міста Києва по Справі № 758/4012/15-ц від 21 липня 2015 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/47686172.

4. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва по Справі № 2601/7669/12 від 06.06.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/24651132.

5. Калятин В. О. Право на использование произведения в электронной форме / В. О. Калятин // Патенты и лицензии. - 2000. - № 9. - С. 9-14.

6. Мацкевич О. Пристосованість авторського права до умов цифрового середовища / О. Мацкевич // Правове регулювання інформаційних відносин та сфери інтелектуальної власності в умовах кіберцивілізації : матеріали науково- практичної конференцї (26 березня 2015 р., м. Київ). - К. : НДІІП НАПрН України, НТУУ «КПІ», 2015. - С. 121-124.

7. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід : у 2-х кн. / за ред. А. С. Довгерта. -- Кн. 2 : виступи, статті європейських спеціалістів / уклад. В. С. Дроб'язко. -- К. : Ін Юре, 2001. -- 460 с.

8. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII // ВВР. - 1994. - № 13. - Ст. 64.

9. Directive 2001/29/EC of the European Parliament and of the Council of 22 May 2001 on the harmonisation of certain aspects of copyright and related rights in the information society [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=0J:L:2001:167:0010:0019:EN:PDF.

10. United States district court for the district of Massachusetts London-Sire Records, INC. v. DOE 1 et al. No. 04cv12434-NG, March 31, 2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.eff.org/files/filenode/riaa_v_people/london-sire_v_does.pdf.

11. United States district court southern district of New York No. 12 Civ. 95 (RJS) Capitol Records, LLC versus Redigi Inc. Memorandum and Order March 30, 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://digitalcommons.law.scu.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1334&context=historical.

12. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони // Офіційний вісник України. - 2014. - № 75. - С. 83.

13. Калениченко П. А. Проблеми охорони авторського і суміжних прав у мережі інтернет / П. А. Калениченко // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 2. - С. 192-199.

14. Словник української мови : в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наукова думка. 1977 - Т.8 : Природа - Ряхтливий. - 929 с.

15. Федотов М. Киберпространство и его обитатели: государство, общество, человек [Електронний ресурс]. / М. Федотов. - Режим доступу : http://old.president-sovet.ru/chairman/speech/2537/.

16. Пастухов О. М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі інтернет : дис. ... канд. юр. наук : 12.00.03 / О. М. Пастухов ; Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2002. - 174 с.

17. Зятицкий С. Ф. Авторское право в интернете: три стадии одного процесса / С. Ф. Зятицкий, В. В. Терлецкий, К. Б. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. - 2001. - № 8. - С. 5-11.

18. В Минкомсвязи России утвердили словарь ОТТ-терминов [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://minsvyaz.ru/ru/events/33396/.

Размещено на Allbest.ru