Етико-правові аспекти законодавчого забезпечення захисту тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ТВАРИН

Ворона В.А.

Постановка проблеми. Розвиток законотворчих процесів щодо поліпшення ставлення до тварин відображений у ряді міжнародних та національних нормативно-правових актах. Ухвалення національних нормативно-правових актів або приєднання до міжнародних конвенцій щодо захисту тварин є результатом впливу певної гуманістичної традиції, в якій було сформовано уявлення про належне ставлення до тварин. Звичайно, що це є лише один із факторів, які впливають на такі рішення державних законодавчих органів, адже, слід також враховувати, що держави, які ратифікують відповідні конвенції переслідують не лише гуманістичні цілі, але можливо у більшій мірі, політичні цілі. Так, наприклад, ратифікація Україною Європейської Конвенції про захист домашніх тварин, без сумніву, носить політичний характер, адже цей крок був необхідним, і є лише однією із тих вимог, які Україна повинна виконати, щоб мати можливість стати членом Європейського Союзу.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження етико-правових аспектів нормативного регулювання забезпечення благополуччя тварин та їх захисту від жорстокого поводження, з акцентом на аналізі сучасної концепції прав тварин та її впливу на законодавчу практику.

Останні дослідження та публікації. Темою поводження з тваринами, їх благополуччя та захисту від різноманітних форм видової дискримінації займаються такі сучасні вчені як Р. Райдер, Т. Ріган, П. Сінгер, М. Роулендс, Г. Франчоне, Е. Лінзі, В. Кімліка, М. Джой та ін.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. В статті приділена увага дослідженню взаємозв'язку між етико-філософськими здобутками у сфері прав тварин та законодавчою практикою.

Виклад основного матеріалу дослідження. На базі правових норм та стандартів, що були закріплені на національному рівні, закріплюються міжнародно-правові, які закріплюються завдяки діяльності Ради Європи, а також діяльності міжнародних неурядових організацій. Саме на міжнародно-правовому рівні стає можливим досягнення такої мети як загальнообов'язковістьвідповідних міжнародно-правових норм для кожної сучасної держави. І хоча законодавчі процеси, що пов'язані із захистом тварин, як в національному, так і міжнародному праві, ще не є такими, що долають спесишизм Термін «спесишизм» (англ. speciesism - видоцентризм; видова дискримінація; видовий шовінізм) у 1970 р. був запроваджений британським психологом Річардом Райдером., однак варто визнати, що ці законодавчі процеси є важливими для поліпшення становища тварин. Більшість національних нормативно-правових актів, що направлені на захист тварин, виходять із визначення, що тварини є специфічним об'єктом громадських відносин, яким притаманне не менш специфічне регулювання, що передбачає дві взаємопов'язані сфери -- регулювання поводження з домашніми тваринами, а також регулювання, що стосується поводження з дикими тваринами.

Законодавчо найбільш захищеними, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні, є саме домашні тварини. Власне, це є закономірним відображенням сучасного стану суспільної думки щодо видової дискримінації. Дискримінація домашніх тварин піддається моральному засудженню, в той час як дискримінація інших тварин переважно залишається поза увагою. Така ситуація може бути пояснена феноменом карнізму. Термін «карнізм» (походить від лат. «carne» -- плоть; м'ясо) запровадила американський доктор філософії Мелані Джой для позначення прихованої системи вірувань, ідеології, що обумовлює моральну легальність поїдання людьми деяких видів тварин. Карнізм являє собою приховану систему переконань, яка діє таким чином, що люди не усвідомлюють того морального зла, яке вони вчиняють [12]. Дискримінація деяких видів тварин є сьогодні морально виправданою лише тому, що завдяки феномену карнізму, ці істоти не сприймаються як істоти, що схожі на нас (принаймні за критерієм, на який ще вказував Дж. Бентам, -- за здатністю відчувати біль і страждання). В рамках ідеології карнізму, деякі види тварин, особливо свійські тварини сприймаються не як живі істоти, а як певні речі або абстракції. Така інтерпретація живих істот, як певних речей або абстракцій являє собою захисний механізм карнізму, що в свою чергу призводить до блокування у людей почуття емпатії та співчуття стосовно цих істот. Механізм карнізму не дає змоги помітити очевидні речі, а саме, що об'єктивного критерію для такого розподілу тварин на різні аксіологічні категорії -- не існує. Слід зазначити, що на цей момент при голосуванні у Верховній Раді України за ратифікацію Європейської конвенції про захист домашніх тварин звернула увагу народний депутат України, Г. Герман: «Я так уважно слухала письменника, але все-таки не можу зрозуміти: чим бідне теля, зі шкіри якого він носить туфлі, гірше ніж, скажімо, страус, з якого носять інші люди туфлі часом. Я думаю, що всі тварини однакові, і давайте ходити в гумових чоботах, і це теж буде вихід із ситуації» [5].

Таким чином, сучасне міжнародно-правове та національне правове закріплення щодо захисту тварин цілком відображає сучасний стан суспільної думки, а саме, що домашні тварини більш захищені на правовому рівні, аніж усі інші видитварин. Теза Всесвітньої Декларації прав тварин про те, що усі види тварин мають право на життя поки що залишається суто декларативною [1].

Згідно сучасного міжнародно-правового забезпечення, що стосується порядку поводження із тваринами, можна виділити декілька основних аспектів, навколо яких зосереджується сучасна правова нормотворчість щодо захисту тварин. До таких основних аспектів належать: правила утримання, придбання та розведення тварин; правила поводження та утримання фермерських тварин; правила поводження із тваринами, що використовуються в науково-дослідних цілях;захист домашніх тварин від жорстокого поводження; правила та умови транспортування тварин;регулювання правил та умов, відповідно до яких здійснюється зниження чисельності безпритульних тварин. Ці аспекти регулюються наступними міжнародними правовими документами:

1. Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні 1968 р. (була переглянута в 2003 р.);

2. Європейська конвенція про захист тварин, які утримуються тримаються на фермах 1976 р.;

3. Європейська конвенція про захист хребетних видів тварин, що використовуються для експериментів та інших наукових цілей 1986 р.;

4. Європейська конвенція про захист домашніх тварин 1987 р.

Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні 1968 р. встановлює загальні умови міжнародного транспортування тварин. В конвенції встановлюються загальні правила підготовки тварин до перевезення, вимоги до ветеринарного контролю, вимоги до транспортних засобів, ступінь комфортності транспорту для тварин, сертифікації та деталізації умов перевезення окремими видами транспорту -- автотранспортом, залізничним транспортом та морським транспортом [7].

Європейська конвенція про захист тварин, які утримуються тримаються на фермах 1976 р. визначає принципи змісту, догляду та розміщення тварин на фермах, в тому числі при інтенсивному розведенні тварин [9].

Європейська конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментів та інших наукових цілей 1986 р., яка декларує моральний обов'язок людини перед усіма тваринами і заявляє про необхідність зменшити страждання тварин при дослідах на них, оскільки тварини здатні відчувати біль і страх, тобто вона дозволяє людям проводити над тваринами дії, завдяки яким вони відчувають біль і страх, але морально бути відповідальними за це і все ж зменшувати страждання, визначає умови утримання, розміщення тварин, призначених для експериментів, характер досліджень, в яких можуть бути використані тварини, контроль за розмноженням, навчання персоналу і складання звітності та статистики. Дана конвенція містить два додатки технічного характеру щодо умов утримання лабораторних тварин і складання статистики [8].

Європейська конвенція про захист домашніх тварин 1987 р. визначає основні стандарти поводження з домашніми тваринами та їх утримання, положення про захист домашніх тварин від жорстокого поводження, порядок створення та утримання притулків для безпритульних тварин, порядок і умови придбання тварин, правила купів- лі-продажу домашніх тварин, а також особливості регулювання кількості безпритульних тварин [6].

Незважаючи на важливі здобутки на іжнарод- но-правовому рівні щодо благополуччя тварин та їх захисту від жорстокого поводження, необхідно підкреслити, що все це не повинно вводити в оману, адже навіть ті конвенції, що направлені на забезпечення благополуччя тварин, і були прийняті Радою Європи, ґрунтуються на спесишистському принципі, що людина заради свого блага може використовувати тварин, з поправкою на те, що при цьому людина «має моральне зобов'язання забезпечити в розумних межах, здоров'я і благополуччя тварин, і в кожному окремому випадку не піддавати їх зайвому ризику». Вірогідно, що саме тому ці конвенції були підписані багатьма державами-членами Ради Європи, адже по суті в них відображена сучасна європейська суспільна думка, яка полягає у тому, що життя тварин допустимо використовувати для людського блага, однак потрібно робити це гуманно.

Таку ситуацію, за аналогією, гіпотетично можна порівняти хіба що із встановленням правових норм на поліпшення становища рабів, гуманне їх утримання, перевезення та умертвіння, однак все це було б в рамках легальності самого інституту рабства. Така ж ситуація і з правовим забезпеченням благополуччя тварин, правові норми європейських держав та норми відповідних конвенцій спрямовані на більш гуманне ставлення до тварин. Все це не скасовує інституту експлуатації тварин в цілях на благо людини, однак інакше і бути не могло, адже правові норми є лише відображенням сучасної суспільної думки, а точніше, моральних уявлень.

Хоча, законодавча практика до певної міри ґрунтується на етико-філософських здобутках, однак в першу чергу враховує сучасну громадську думку щодо зазначеної проблеми. Адже сучасна етико-філософська думка щодо проблеми поводження із тваринами значно випереджає існуюче законодавче забезпечення у сфері забезпечення благополуччя та захисту тварин. Аналіз сучасної концепції прав тварин передбачає виявлення етико-правових ідей, що стали передумовою нормативної регламентації забезпечення благополуччя тварин та їх захисту від жорстокого поводження, як на національному, так і на міжнародно-правовому рівнях.

Концепція прав тварин має декілька інтерпретацій. Так, наприклад, американський філософ Т. Ріган обґрунтовує права тварин, спираючись на поняття «суб'єкта життя». На його думку, тварини мають право на задоволення потреб і реалізацію своїх природних цілей, адже тварини мають моральний статус, тобто статус «суб'єкта життя» [13, с,266]. Однак, згідно Т. Рігана тварини не тільки не володіють можливістю самим виступити на захист своїх прав як це робили чорношкірі та жінки, але фактично змушені захищатися від тих, хто покликаний захищати їх. адже, на відміну від нас, вони не можуть самі себе захистити, однак не можуть також відмовитись від захисту. Тому, на думку філософа, моральне завдання, що стоїть перед захисниками тварин, зростає через неможливість говорити з тваринами, що в своючергу збільшує тягар відповідальності за можливі помилки. [13, с. 325]. Том Ріган, наголошує на тому, що проголошуючи своє засудження сталих культурних практик, позиція прав тварин не проти бізнесу, не проти свободи індивідуума і не проти науки. Позиція прав тварин виступає на користь справедливості, наполягаючи тільки, щоб охоплення справедливості розглядалося як таке, що включає повагу до прав тварин. Адже протестувати проти позиції прав тварин, так, ніби справедливість застосовна тільки до людських істот, і що ми діємо в межах своїх прав, коли ми поводимося з тваринами, як з «поновлюваними ресурсами, або замінними вмістищами, або інструментами, або моделями, або речами -- протестувати проти цього -- означає не відповідати на виклик, який позиція прав кидає виклик тим, хто хотів би відкинути її» [ІЗ, с. 390]. На думку Т. Рігана, моральна філософія не є заміною для політичної дії, однак вона може внести свій вклад.

Згідно позиції австралійського філософа, П. Сінгера, в основу має бути покладений принцип рівності інтересів, а саме -- рівного їх дотримання. У 1994 році виходить книга Пітера Сінгера «Звільнення тварин». Це найбільш значна подія в етико-філософському дискурсі ХХ ст. в контексті обґрунтування необхідності подолання видової дискримінації. Книгу «Звільнення тварин» справедливо називають Біблією у справі захисту тварин. До цього ще не було написано такої фундаментальної праці, в якій би так детально і компетентно розглядалась проблема дискримінації за видовою ознакою. Перш ніж розглянути обгрунтування принципу рівності усіх тварин П. Сінгера, варто зазначити, що в його книзі також подається історія такого явища як спесишизм, наводяться наукові та моральні підстави відмови від вживання м'яса та підтримки товарів, які проходять тестування на тваринах. В книзі також детально розглянуті масштаби (масштаби сучасного промислового господарства обчислюється мільярдами тварин щороку) та негативні наслідки промислового тваринництва. Автор доволі детально описує становище тварин у сучасному промисловому господарстві, а також описує жахливі експерименти, які проводяться в наукових, медичних та комерційних лабораторіях над мільйонами різних тварин щороку. Згідно П. Сінгера, основний елемент -- прийняття до уваги інтересу істоти, яким би цей інтерес не був -- повинен, відповідно до принципу рівності, поширюватися на всі істоти -- чорних і білих, жінок і чоловіків, людей і не-людей. «Незалежно від природи істоти (кількості ніг, ворсистості шкіри, кольору шкіри тощо) принцип рівності вимагає, щоб з його стражданням рахувалися в такій же мірі, як і зі стражданням іншої істоти. Крім того -- уникнути страждань і болю -- це вже інтереси, з якими необхідно рахуватися, адже «біль -- це щось, що ми відчуваємо, і ми можемо дійти висновку, що й інші його відчувають по різних зовнішніх проявах» [4, с. 31].

Згідно П. Сінгера, почуття та емоції у тварин розвинені не набагато менше ніж у нас: «Хоча кора головного мозку у людей більш розвинута, ніж в інших тварин, ця частина мозку відповідає за розумові функції, а не основні імпульси, емоції і почуття. Ці імпульси, емоції і почуття розташовані в проміжному мозку, який також добрерозвинений у багатьох інших видів тварин, особливо у ссавців і птахів». Вони також володіють ідентичною нашій нервовою системою, «їх реакції на біль дивно схожі на наші, хоча їм і бракує (наскільки нам відомо) філософських і моральних тонів. Емоційний елемент також дуже очевидний, в основному у формі страху і люті, однак люди, які відчувають біль, мають одну відмінну ознаку, якої не мають тварини -- розвинену мову» [4, с. 31]. П. Сінгер на прикладі людського немовляти шестимісячного віку проводить аналогію -- якщо воно не може говорити, це не означає, що воно не відчуває болю і не здатне страждати.

Однак існують інші відмінності між людьми і тваринами, що створюють інші складності. Людина володіє ментальними здібностями, які за певних обставин змусять її страждати більше, ніж тварин. «Якщо, наприклад, ми вирішимо здійснити дуже хворобливі або смертельні експерименти на дорослих людях, викрадатимемо для цього навмання з парків, люди, які люблять гуляти в парках, будуть уникати цих прогулянок. Цей страх буде формою страждання, додатковою до відчуття болю. Ті ж досліди на тваринах вироблять менше страждань, тому що тварини не будуть відчувати страх від можливості бути спійманими і підданими дослідам» [4, с. 32]. Для доказу страждання тварин П. Сінгер наводить приклад війни -- коли людину брали в полон, в разі потрапляння у полон у неї була надія, що їй не буде завдано шкоди і її відпустять додому. Якщо ж ми ловимо диких тварин, ми не можемо їм пояснити, що нічого не загрожує їх життю. «Дика тварина не може розрізнити спробу позбавити її волі, і намір убити, і те й інше жахливо» [4, с. 32].

Щодо вбивства тварин П. Сінгер наполягає на тому, що простий принцип однакового ставлення до болю і задоволення є достатньою підставою для протесту проти зловживань, що здійснюються людьми над тваринами [4, с. 34]. Порівнюючи вбивство людей, вірніше, заборону на вбивство людей з позиції «святості людського життя» з вбивством тварин, Сінгер приводить в приклад розумово відсталих людей: «Ми можемо з повною підставою заявити, що завдяки деяким особливостям деяких істот їхнє життя буде більш цінним, ніж життя деяких інших істот, але крім цього, існують деякі тварини, чиє життя буде більш цінним, ніж життя деяких людей» [4, с. 35]. Згідно спесишистського підходу, різниця між життями тварини і життям людини, що народилася із патологією мозку проводиться лише за критерієм приналежності до виду Homo sapiens [4, с. 36].

Таким чином, основою, на якій грунтується вимога поваги до життя тварин, для П. Сінгера став принцип рівності інтересів тварин і людини, адже як він підкреслює, -- що людина так само переживає за своє життя, як кішка або олень, тому розумові здібності більше не повинні бути підставою для дискримінації [4, с. 41].

Твердження, що контрактуалістська теорія (її форма, що представлена у філософії Дж. Ролза) є одним із найбільш сильних союзників захисників прав тварин,- висловив Марк Роулендс у своїй праці «Права тварин: моральна теорія і практика» [14]. В історії філософії контрактуа- лістську теорію прийнято розглядати як таку, що не може брати під свій захист життя тварин. правовий дискримінація тварина стандарт

І хоча це дійсно випливає із форми контракту- алізму, яка представлена в філософії Т. Гоббса, однак не можна дійти такого висновку, виходячи з форми контрактуалізму, що представлена в політичній філософії Джона Ролза. Заслуга американського доктора філософії Марка Роуленд- са полягає у тому, що він намагається версію контрактуалізму, яка сформульована Джоном Ролзом, зробити більш послідовною, і пропонує не зупинятись лише на тому, щоб піддавати тесту на справедливість лише наше соціальне та економічне становище, адже сама теорія дозволяє нам піти далі, і з'ясувати чи є справедливим наше переконання, що сам факт народження людиною дає нам моральне право на експлуатацію інших видів тварин. Суть контрак- туалізму Ролза пов'язана із поняттям вихідного становища, з яким у свою чергу пов'язана ідея завіси невідання. Для контрактуалістської теорії Дж. Ролза важливо виявити на які принципи погодяться люди, які були б позбавлені знання певних фактів про себе. Люди тут перебувають у вихідному становищі, і не знають про факти, що приховані завісою невідання. Вони не знають свого соціально-економічного становища, а також вони не знають своїх природних талантів та здібностей, а також вони не знають свого власного уявлення про благо. Тобто, якщо існують можливі варіанти переконань про те, який спосіб життя є правильним, то люди, що перебувають у вихідному становищі, не знають, яким варіантом переконань вони будуть володіти. Отже, ці люди перебувають у вихідному становищі, вони є раціональними, і основна мета для них полягає у тому, щоб сформулювати таку систему правил, щоб після зняття завіси невідання поставити себе у найбільш вигідні умови. [2, с. 196]. Сам принцип вихідного становища, ні у Дж. Ролза, ні у М. Роулендса не є положенням, що відображає будь-який стан справ, скоріше це є механізм для прояснення того, що має розумітися під справедливими принципами.

Згідно М. Роулендса, людина, перебуваючи у вихідному становищі, одним із моральних принципів світу, у якому їй довелось би жити, обрала б вегетаріанство, адже у вихідному становищі вона не знає чи стане вона людиною або твариною, яка буде страждати від практики промислового тваринництва чи буде використана як матеріал для медичних, військових чи наукових експериментів [14, с. 150].

Поняття «громадянства» щодо тварин вперше застосовується у спільній праці В. Кімліки і С. Дональдсона «Зоополіс» (2001). Автори описують світ відносин людей і тварин, заснованих на справедливості та політичній теорії громадянства. В праці порушується наступне питання: якщо ми звільняємо тварин від свого домінування -- чи означає це, що ми повинні зробити їх незалежними від нас, щоб вони могли жити самостійно? Автори переконані, що ми повинні відновити наші взаємовідносини, але на засадах поваги і співчуття. Зростаюча кількість притулків для тварин може бути моделлю справедливого мирного співіснування людей і тварин [11].

Британський доктор психології Р. Райдер, автор праць «Революція тварин. Зміна ставлення до спесишизму» та «Спесишизм, пайнізм та щастя». Власне, саме Р. Райдер став засновником самого терміну «спесишизм». Також Р. Райдер є засновником терміну терміну «пайнізм», який він вперше сформулював у в 1990 році, щоб описати свою позицію, що всі істоти, які відчувають біль, заслуговують на право [16]. Він стверджує, що займає третій шлях, між утилітарною позицією Пітера Сінгера і деонтологічниим підходом Тома Рігана. Р. Райдер зазначав: «Одна з проблем, з утилітарної позиції, що, наприклад, страждання жертви в груповому згвалтуванні може бути виправдане, якщо таке зґвалтування дає велику сукупність задоволення насильників.» [10]. Таким чином, позиція Р. Райдера поєднує в собі утилітарну думку, що моральний статус залежить від здатності відчувати біль з імперативом на заборону використання інших в якості засобу для досягнення мети.. Він також піддав критиці ідею утилітаризму, що експлуатація інших, може бути виправдана, якщо є загальний коефіцієнт досягнення задоволення.

Висновки

Отже, концепція прав тварин послужила підставою для громадського руху із захисту тварин та обґрунтуванням необхідності правового закріплення стандартів благополуччя тварин та розробки і прийняття законодавства про захист тварин. Однак, можна дійти висновку, що етико-філо- софські засновки концепції прав тварин значно випереджають законодавчу практику щодо правового регулювання та закріплення стандартів благополуччя та захисту тварин.

Список літератури

1. Joy Melanie. Why we love dogs, eat pigs and wear cows. An introduction to Carnism. - San Francisco: Conari Press, 2010. - 204 р.

2. Regan T. The case for animal rights. Berkeley; Los-Angeles, 1983. - 425 p.

3. Rowlands M. Animal Rights: Moral Theory and Practice / Rowlands. - New-York: Palgrave Macmillan, 2009. - 240 р.

4. Ryder R. D. Animal rights. Changing Attitudes towards Speciesism. - Basil Blackwell, 1989. - 385 p.

5. Ryder R. D. Speciesism, Painism and Happines. A morality for the twenty-first century. - SOCIETAS, 2011. - 156 p.

Анотація

Статті досліджуються етико-правові аспекти нормативного регулювання забезпечення благополуччя тварин та їх захисту від жорстокого поводження. Актуальність даного дослідження пов'язана із поширеною практикою видової дискримінації. Виявлено вплив сучасних етико-філософських здобутків на законодавчу практику у сфері захисту тварин. В статті аналізується сучасна концепція прав тварин. Окрема увага приділена аналізу ідей таких вчених як Р. Райдер, Т. Ріган, П. Сінгер, М. Роулендс, В. Кімліка, М. Джой. Ключові слова: права тварин, благополуччя тварин, спесишизм, карнізм, контрактуалізм.

Размещено на Allbest.ru