Застосування рішень Європейського суду з прав людини Конституційним Судом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування рішень європейського суду з прав людини Конституційним Судом України

Чубенко А.А.

Постановка проблеми. За інформацією Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд, ЄСПЛ) станом на 31 грудня 2013 року на розгляді у Європейському суді перебувало 13 700 справ проти України, що складає 13,3 % від загальної кількості справ (станом на кінець 2012 і 2011 років - відповідно 8,2% і 7,0%). У порівнянні з іншими державами Україна перебуває на четвертому місці після Російської Федерації, Турецької та Італійської Республік за кількістю справ, які перебувають на розгляді у Європейському суді. З часу визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини кількість поданих скарг невпинно зростала. Велика кількість справ, порушених проти України свідчить про наявність проблем як з додержанням гарантованих Конвенцією прав, так і з їхнім ефективним судовим захистом, зокрема, Конституційним Судом України ( далі - КСУ). Така ситуація повинна стати важливим сигналом для органів державної влади про те, що система захисту прав людини в Україні потребує вдосконалення. Зокрема, необхідно говорити про потребу оновлення вітчизняного законодавства та судової практики. Як наслідок цього не можна не відзначити розробку Судом відповідної доктрини, яку було б доцільно використовувати в національному конституційному судочинстві.

Невирішені раніше проблеми. Конституційне судочинство є досить ефективним засобом пристосування правової системи країни до стандартів захисту прав і свобод людини. В правовій сфері життя українського суспільства і держави особлива роль в реалізації Конвенції 1950 року і рішень Європейського суду з прав людини належить органам судової влади і, перш за все, КСУ [1, с.237]. Тим самим аналіз такого явища як реалізація Конституційним Судом України рішень ЄСПЛ дозволить розкрити механізм забезпечення Конституційним Судом оптимальних параметрів взаємодії національного і європейського права, висвітлити всі сутнісні сторони заходів щодо імплементації рішень Європейського Суду і розвитку національного механізму захисту прав і свобод, гарантованих Конвенцією, в рамках діяльності КСУ. Але на національних теренах майже немає ґрунтовних досліджень, які б узагальнили практику застосування рішень Європейського суду з прав людини вищими органами державної влади України взагалі та Конституційним Судом України - зокрема, визначили вплив рішень Європейського Суду на розвиток можливостей безпосереднього захисту конвенційних прав в роботі КСУ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значна кількість наукових праць, присвячених дослідженню права на звернення особи до Європейського суду з прав людини, питанню природи рішень ЄСПЛ, впливу діяльності Суду на правову систему України, статусу рішень ЄСПЛ як джерела права та їх виконанню, свідчить про те, що досить часто автори звертають увагу на діяльність Суду та її наслідки для України. У зв'язку з цим необхідно згадати роботи П. Рабіновича, С. Шевчука, О. Климович, С. Тагієва, С. Перчаткіної, В. Стефанюка, В. Паліюка, Е. Шишкіної, В. Кампа та інших.

Метою цієї статті є дослідження та аналіз діяльності Конституційного Суду України в сфері захисту прав і свобод людини, розгляд правової природи і механізму реалізації ним рішень Європейського суду з прав людини.

Виклад основного матеріалу.

Європейський суд з прав людини розглядається сьогодні в якості наріжного каменю одного з найуспішніших механізмів в сфері захисту прав людини в світі. Він був створений на основі домовленості між групою західноєвропейських держав щодо гарантування основних громадянських і політичних свобод за допомогою додаткового механізму судового перегляду, яка тепер доповнена 14 протоколами, що істотно розширили сферу прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини та основних свобод 1950 року [2] і позиціонують ЄСПЛ в якості постійного органу з обов'язковою юрисдикцією над усіма державами-членами, до якого можливий прямий доступ.

Як сучасна європейська держава, Україна підтвердила свій твердий намір формувати та укріпляти демократичну, соціальну та правову державу, змістом діяльності якої, перш за все, є права і свободи людини та їх гарантії. Під час приєднання до Конвенції, шляхом прийняття Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна взяла на себе обов'язок виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, в яких вона була стороною відповідно до вимог статті 46 Конвенції.

Після підписання Конвенції і з початком діяльності Європейського суду з прав людини у Страсбурзі ідея захисту прав людини лише на основі Конституції чи Конвенції набула загальноєвропейського значення [ 3, с. 45].

В той же час, як відзначає В.С. Стефанюк, необхідно пам'ятати, що ЄСПЛ ніколи не намагався абсолютизувати певну моральну норму - встановити, так звану «євронорму» моралі. Суд виходить з того,що в різних країнах пануючі моральні приписи не завжди співпадають, тому визнати єдино прийнятними, загальнообов'язковими будь-які з них було б недемократично та недоцільно [4, с. 34]. В свою чергу, Конституційний Суд України уповноважений вирішувати питання про відповідність Конституції України законів України, правових актів парламенту, уряду, президента, а також надавати офіційне тлумачення Конституції України та законів України [5]. Оскільки предметом врегулювання зазначених актів є широке коло суспільних відносин, судова практика Конституційного

Суду України сприяє розвитку різних галузей права.

Крім цього, деякі науковці значну увагу приділяють також правозахисній функції КСУ. На шляху до її здійснення набуває доцільності та час від часу стає корисним звернення до відповідних рішень Європейського суду з прав людини. Як справедливо зазначив

М.Д.Савенко, діяльність Конституційного Суду України є реалізацією правозахисної функції держави, а тому сам КСУ наділений правозахисною функцією [6, с. 8]. Саме ця функція національного органу конституційної юрисдикції найбільш тісно пов'язує його з діяльністю Європейського суду з прав людини як активного компонента механізму захисту прав і свобод, значного досягнення європейської системи, наднаціональної судової установи, що забезпечує надійність і ефективність дії європейського публічного порядку, від якого залежить демократична стабільність континенту [7].

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»[8] зобов'язує суди при розгляді справ застосовувати положення Конвенції і прецедентного права Європейського суду з прав людини як джерело права і вказує на юридично обов'язковий характер виконання Україною рішень, винесених проти неї. Тим самим не всі рішення Європейського Суду в частині тлумачення Конвенції, включаючи ті, які прийняті за скаргами проти України, підлягають обов'язковому прийняттю до уваги національними органами.

Тож щоб зрозуміти сутність Конвенції простого аналізу її тексту недостатньо - необхідно дивитися на неї крізь призму судових рішень. Застосування Конвенції значною мірою трансформувалося у реалізацію рішень Європейського суду. КСУ, засновуючи свої висновки на нормах Конституції, в той же час, звертається до Конвенції у пошуках додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Застосування в якості таких доказів положень Конвенції і рішень Європейського суду з прав людини стало для КСУ можливістю ще раз відчути себе частиною загальноєвропейського механізму захисту прав людини. Залучаючи в якості доказів правову позицію Європейського суду з прав людини, Конституційний Суд

України проявляє своє прагнення тісно пов'язувати свою позицію з позицією Європейського суду з прав людини, приймаючи рішення, які не просто відповідають, а спираються на практику ЄСПЛ.

Власне термін «реалізація» майже в усіх тлумачних словниках використовується для позначення втілення будь-чого в життя( плану, проекту тощо). Дивлячись на це поняття в площині взаємодії КСУ та Європейського суду з прав людини, побачимо що воно може означати різні варіанти поведінки (наприклад, як просте цитування рішень ЄСПЛ, так і неухильне виконання їх), що допускає широку свободу розсуду для дій щодо реалізації рішень Європейського суду. У цьому зв'язку під механізмом реалізації Конституційним Судом рішень Європейського Суду можна розуміти систему послідовних дій з втілення в правовій аргументації Конституційного Суду вимог, що випливають з Конвенції та правових позицій ЄСПЛ.

Російський науковець Перчаткіна С.О. пропонує виділяти способи реалізації конституційними судами рішень Європейського Суду за критерієм формального звернення до них: 1) явне застосування - звернення до норм Конвенції в тлумаченні Європейського Суду, але без посилань на рішення Європейського Суду, або облік Конвенції та рішень Європейського Суду в тексті свого вирішення;

2) неявне застосування - сприйняття сенсу тлумачення конкретних норм, принципів і інститутів, закладених у Конвенції та рішення Європейського Суду, і аргументація з їх допомогою своїх висновків без наведення конкретних посилань на Конвенцію та (або) рішення Європейського Суду [9].

На думку С.Г. Серьогіної, з аналізу рішень Конституційного Суду України можна виявити наступні підходи до застосування ним рішень Європейського суду для обґрунтування власних правових позицій: 1) «відсильний » спосіб - КСУ лише побіжно згадує про наявність певних європейських стандартів з питання, що є предметом спору, не конкретизуючи його, тобто без посилання на конкретні статті Конвенції та рішення ЄСПЛ; 2) «казуїстичний » спосіб - КСУ при обґрунтуванні своєї позиції наводить конкретні статті Конвенції та перелік відповідних рішень;

3) «казуїстично-змістовний» спосіб - звернення не тільки до конкретної статті міжнародного договору чи конкретного судового рішення, а й до його істинного розгорнутого змісту [10, с. 42-43].

Як слушно відзначив Ю.Є. Зайцев, текст Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року через надмірно узагальнені формулювання не може слугувати самодостатнім інструментом правозастосування, а тому потребує тлумачення через ЄСПЛ [11, с.9].

Слід зазначити, що в історії конституційної юрисдикції України дія рішення ЄСПЛ уперше була визнана у рішенні Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року № 11- рп/99 (справа про смертну кару) [12]. І хоча Конституційний Суд України уникнув прямого посилання на правову позицію Європейського суду з прав людини, невідповідність смертної кари як виду покарання положенням статті 3 Конвенції, була очевидною. Основою для обґрунтування цього рішення був принцип цілеспрямованості законодавства: зокрема, було відзначено, що за період існування смертної кари в українському кримінальному законодавстві мета призначення смертної кари рішенням суду була юридично невизначеною і це не відповідало істотним вимогам природного закону та позитивного законодавства, які повинні служити інструментом досягнення законних і суспільно значущих цілей. Вищезазначений приклад є свідченням формування правового розуміння Конституційним Судом України позицій, викладених ЄСПЛ.

Конституційний Суд України застосовує положення Конвенції при розгляді справ, що стосуються прав і свобод людини і громадянина. Іноді в рішеннях КСУ є тільки згадка про вплив положень Конвенції на правову система України, але є й численні посилання на конкретні положення Конвенції. Наприклад, на статтю 3 Конвенції (заборона катування) КСУ посилається у своєму рішенні від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99 (справа про смертну кару); на статтю 5 (право на свободу та особисту недоторканість) у рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10 - рп/2011 (справа про строки адміністративного затримання) [13]. Найбільше прикладів посилань у рішеннях КСУ на статтю 6

Конвенції (право на справедливий судовий розгляд). Це, зокрема, рішення від 11 березня року № 8-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України [14], рішення від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України [15], рішення від 18 січня 2012 року № 1 рп/2012 ( справа про

ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи) [16] та інші. суд правовий страсбурзький юрисдикція

У цьому зв'язку можна також згадати право на повагу до приватного і сімейного життя і посилання на статтю 8 Конвенції, що гарантує це право у рішенні КСУ від 20 січня 2012 №2-рп/2012 [17], свободу вираження поглядів (стаття 10) та рішення від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей)[18].

Аналізуючи певну кількість рішень Європейського Суду та Конституційного Суду України, можемо побачити приклади посилань на правові позиції ЄСПЛ. Зокрема, можна виділити такі:

- особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи ( рішення ЄСПЛ у справі «Гарькавий проти України» від 18 лютого 2010 року [19] та кореспондуюче йому рішення КСУ № 10-рп/2011 від 11 жовтня року) [20];

- право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого за статтею 6 Конвенції, в цілях, для яких виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинно розглядатись як невід'ємна частина судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року [21] та рішення КСУ № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року) [22];

- використання свідчень осіб, коли вони були свідками без адвоката або іншого фахівця в галузі права, щоб довести провину за злочини, є порушенням статті 6 п. 1 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України» від червня 2008 року [23], «Луценко проти України» від 18 грудня 2008 року[24],

«Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року [25] та рішення КСУ від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (справа про право на правову допомогу) [26];

- у рішенні від 10 квітня 2003 року №18- РП/2003 у справі щодо поширення інформації Конституційний Суд України прийняв позицію ЄСПЛ про те, що прийнятні межі відомостей про посадових осіб можуть бути ширшими, ніж ті ж відомості про пересічних громадян, вираженої у цілях застосування статті 10 Конвенції (рішення «Нікула проти Фінляндії» [27], «Яновський проти Польщі» [28] та інші);

- під час вирішення справ про усиновлення особливе значення надається принципу пріоритету інтересів дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року[29] та рішення КСУ від 3 лютого 2009 року № 3-рп/2009 [30]).

М. Мазур, С. Тагієв, А. Беніцький вважають, що під час винесення ЄСПЛ рішення застосування положень Конвенції, Суд фактично формулює нові правові норми, що стають невідємною частиною конвенційної системи захисту прав людини [31, с. 236]. На противагу цьому, В. Нерсесянс бачить сутність правосуддя і всієї судової діяльності в застосуванні права, тобто у владній юридичній кваліфікації певного факту, а не у правотворчості [ 32, с. 38].

Рішення ЄСПЛ все частіше використовуються при тлумаченні норм Конституції або законів, щоб забезпечити їх реальний зв'язок з міжнародною правовою системою, наповнити практичним змістом норму ч.1 ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, аналіз рішень судів загальної юрисдикції України показує багато прикладів застосування тих рішень ЄСПЛ, що враховуються в рішення Конституційного Суду

України, як при прийнятті рішень по справах, так і в прийнятті процесуальних рішень. Як правило, це відбувається як відтворення вмісту правових позицій ЄСПЛ у формі і контексті, в якому вони з'являються в рішеннях Конституційного Суду України. Але є й прості посилання у відповідних рішеннях цих судів та презентація більш розширеної версії правових позицій ЄСПЛ, ніж просто цитата з рішення Конституційного Суду України. Останнє свідчить про те, що суди загальної юрисдикції України не тільки враховують рішення ЄСПЛ, на які послався Конституційний Суд України у своїх рішеннях, але і безпосередньо розглядають контекст, в якому були виражені відповідні правові позиції ЄСПЛ.

Висновки. В цілому, судова практика України характеризується кількісним зростанням прикладів застосування рішень ЄСПЛ в діяльності Конституційного Суду України. КСУ, спираючись на позиції ЄСПЛ в своїх рішеннях, матиме змогу не лише інтегрувати їх в національну правову систему, а й сприятиме створенню ефективної української системи захисту прав і свобод людини і громадянина, орієнтуватиме органи державної влади на врахування та дотримання європейських цінностей та принципів під час вдосконалення вітчизняної правової системи. Аргументація, що використовується

Конституційним Судом, допомагає впровадженню єдиного розуміння і сприйняття у всій правозастосовчій практиці міжнародно- правових стандартів прав людини і прецедентів наднаціональної Страсбурзької юрисдикції.

Подальші дослідження в цій сфері повинні допомогти КСУ відійти від суто ілюстративного характеру міжнародно-правової аргументації у своїх рішеннях, що використовується головним чином для посилення аргументів, що знаходяться у внутрішньодержавному правопорядку, спрямувати Конституційний Суд України на шлях використання практики ЄСПЛ не лише в якості додаткової аргументації власних рішень, а й як основного критерію роз'яснення змісту положень Конституції та законів України.

Список джерел

1. Кампо В. Европейская Конвенция 1950 г. и проблемы защиты прав граждан в деятельности Конституционного Суда Украины / В. Кампо // Право Украины. - 2011. - № 5. - С. 237247.

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950

3. Шевчук С. Щодо обов'язковості рішень Конституційного Суду України у контексті доктрини судового прецеденту / С. Шевчук // Право України. - 2000. - № 2. - С. 45-48.

4. Стефанюк В. Рішення Європейського суду з прав людини: усвідомлення, реалізація / В. Стефанюк // Укр. часопис міжнародного права. - 2003. - № 1. - С. 27-35.

5. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

6. Савенко М. Д. Правовий статус Конституційного Суду України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :12.00.02 / М. Д. Савенко ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. -- Х., 2001. -- 16 с.

7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - № 1114. - Ст. 260.

8. Рішення ЄСПЛ у справі «Гарькавий проти України» від 18 лютого 2010 року

9. Мазур М. В. Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України / М. В. Мазур. - Луганськ : Луган. держ. ун-т внутр. справ, 2006. - 600 с.

Анотація

У статті висвітлюються актуальні проблеми застосування рішень Європейського суду з прав людини Конституційним Судом України. Обґрунтовується, що робота Конституційного Суду України характеризується зростанням прикладів застосування рішень Страсбурзького суду, що, в свою чергу свідчить про значний вплив рішень Європейського суду з прав людини на розвиток правової системи України в рамках європейської правової традиції.

Ключові слова: Конституційний Суд України, Європейський суд з прав людини, застосування рішень Європейського суду з прав людини.

В статье освещаются актуальные проблемы применения решений Европейского суда по правам человека Конституционным Судом Украины. Обосновывается, что работа Конституционного Суда Украины характеризуется увеличением примеров применения решений Страсбургского суда, что, в свою очередь, свидетельствует о значительном влиянии решений Европейского суда по правам человека на развитие правовой системы Украины в рамках европейской правовой традиции.

Ключевые слова: Конституционный Суд Украины, Европейский суд по правам человека, применение решений Европейского суда по правам человека.

Размещено на Allbest.ru