Грошово-вагові системи в Київській Русі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошово-вагові системи в Київській Русі

Андрій Зубко

Грошово-вагова система Київської Русі вивчається протягом тривалого часу. Ще 1703 р. вийшла «Арифметика, сиречь наука числительная» Л.Ф. Маг- ницького, в якій був розділ про міри давніх народів. Велику увагу цьому питанню приділив М.М. Карамзін в «Истории государства Российского». У працях А.І. Ламберті Ламберти А.И. О первоначальном происхождении и нынешнем состоянии Российской линейной меры и веса. -- СПб., 1827.

² Петрушевский Ф.И. Общая метрология. -- СПб., 1849.

³ Никитский А.И. К вопросу о мерах в Древней Руси // Журнал Министерства народного просвещения. -- 1894. -- № 4. -- С. 373-420.

⁴ Пашков А.М. Д.И. Прозоровский -- основатель русской исторической метрологии // Вспомогательные исторические дисциплины. -- Л., 1987. -- С. 24-32.

⁵ Болсуновский К.В. Русские монетные гривны, их формы и происхождение. -- К., 1903.

⁶ Кауфман И.И. Русский вес, его развитие и происхождение в связи с историею русских денежных систем с древнейших времен. -- СПб., 1906.

⁷ Черепнин Л.В. Русская метрология. -- М., 1944.

⁸ Устюгов Н.В. Очерк древнерусской метрологии // Исторические записки. -- М., 1946. -- Вып. 19.

⁹ Каменцева Е.И. Историческая метрология. -- М., 1978.

¹⁰ Шостьин Н.А. Очерки истории русской метрологии ХІ-ХІХ вв. -- М., 1975., Ф.І. Петрушевського², О.І. Нікітського³ наводяться деякі відомості про давньоруські міри ваги. У ХІХ ст. з'являються перші розвідки з історії вагової метрології. 1865 р. виходить праця Д.І. Прозоровского «Монета и вес в России до конца ХУІІІ в.», в якій були закладені теоретичні основи цього напряму дослідження⁴. Особливо слід відзначити роботи К.В. Болсуновського, в яких розглядалися знайдені в Києві в другій половині ХІХ ст. давні гривні, важки, терези й монети⁵. Давньоруську грошово- вагову систему вивчав також І.Г. Кауфман⁶.

У ХХ ст. значний внесок у розвиток історичної вагової метрології здійснили Л.В. Черепнін⁷, М.В. Устюгов⁸, О.І. Каменцева⁹, М.О. Шостьїн¹⁰. 1956 р. опублікована праця В.Л. Яніна «Денежно-весовые системы русского средневековья. Домонгольский период», яка вважається основною теоретичною працею з даного питання. В Україні давні вагові міри у своїх роботах вивчали О.Ф. Сидоренко Сидоренко О.Ф. Українська метрологія пізнього феодалізму // Український історичний журнал. -- 1980. -- № 9. -- С. 114-117.

¹² Сеник Я.Г. Деякі питання народної метрології на Україні (до початку ХІХ ст.) // Історичні джерела та їх використання. -- К., 1971. -- Вип. 6. -- С. 166-175.

¹³ Єрофієв І.Н. До питання про старі українські міри, вагу та грошовий обіг // Роботи з метрології. -- Х., 1927. -- Ч. 2. -- С. 5-52.

¹⁴ Барабой А.З. Про українську метрологію // Історичні джерела та їх використання. -- К., 1964. -- Вип. 1. -- С. 287-289.

¹⁵ Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. -- К., 1966., Я.Г. Сеник¹², І.Н. Єрофієв¹³, А.З. Барабой¹⁴, В.О. Винник¹⁵ та ін.Вагова метрологія доби Київської Русі ІХ-ХІІІ ст. вивчається вже протягом трьох століть. За цей час зроблено багато: визначені норми маси окремих одиниць грошово-вагової системи Київської Русі, виявлені в ній деякі запозичені іноземні грошові й вагові одиниці, встановлені співвідношення грошових одиниць між собою та з нормами ваги. Але повністю структура давньоруської грошово-вагової системи ІХ-ХІІІ ст. вітчизняною наукою все ще не відтворена. Не встановлено походження деяких норм ваги, час формування окремих частин структури грошово-вагової системи, етапи її розвитку в часі й просторі. Обсяг деяких одиниць ваги визначений лише приблизно. Усе це потребує подальшої розробки вказаної наукової проблеми, якій і присвячена ця стаття.

Науковці, які досліджували грошово-вагову систему Київської Русі, завжди стикалися зі значними труднощами, тому що в Давньоруській державі користувалися грошовими й ваговими одиницями різного походження. Їхні маса та номінал не вкладалися в єдину систему. Як наслідок, до цього часу по-справжньому не відтворена в повному вигляді структура грошово-вагової системи Київської Русі.

У зв'язку з цим, автор даної статті пропонує власний погляд на походження, формування та устрій давньоруської грошово-вагової системи. Г олов- ною тезою цієї концепції є те, що в Київській Русі існувала не одна, як думали раніше, а відразу три системи грошово-вагових одиниць, незалежних одна від одної. Усі вони виникли в різні часи, мали свої норми обсягу грошових і вагових одиниць і визначене співвідношення між ними. Першу систему, найдавнішу, можна назвати месопотамсько-скіфсько-слов'янською, другу -- римсько-візантійсько-слов'янською, а третю -- варязько-новгородською.

Найдавнішою грошово-ваговою системою Київської Русі, без сумніву, є система грошових і вагових одиниць, яка входила до складу лічильної гривні кун. Саме на неї був орієнтований лік найдавніших слов'янських грошей -- шкурок куниць і соболів. У цій системі вагові одиниці були взаємопов'язані з грошовими -- металевими монетами й хутром. Головна одиниця -- лічильна гривня кун -- мала свою вагу.

Після остаточного утворення в Х ст. величезної держави Київської Русі система ліку грошей на її території набула такого вигляду: гривня = 20 ногат = 25 кун = 50 резан = 150 вивірок⁶ Янин В.Л. Денежно-весовые системы русского средневековья. Домонгольский период. -- М., 1956. -- С. 40.. Так її визначили історики, аналізуючи статті короткої редакції «Руської правди». Що ж до ваги давньоруської гривні, то в договорі князя Олега з Візантією від 911 р. зазначається, що 12 гривень руських = 5 літрам візантійським Літопис Руський. -- К., 1989. -- С. 20.. Імовірно, ідеться не про візантійську літру в 327,456 г, а про її половину -- малу літру -- у 163,728 г Фёдоров-Давыдов Т.А. Монеты -- свидетели прошлого. -- М., 1984. -- С. 117.. Тоді виявляється, що гривня важила 68,22 г, куна -- 2,73 г, ногата -- 3,41 г, резана -- 1,36 г. Зважування тисяч монет, які були в обігу в Київській Русі, підтвердило дві вагові норми: монети масою в 2,7-2,8 г -- куни, у 3,4-3,5 г -- ногати Янин В.Л. Указ. соч. -- С. 100, 125..

Гривня лічильна в 68,22 г -- не що інше, як 1/8 срібної ассірійсько- вавилонської міни в 545,75 г. Дослідниками давно вже помічений цей надзвичайно цікавий факт. І.Г. Кауфман пояснював його запозиченням Київською Руссю разом із арабськими монетами вагових мір середньовічного мусульманського Сходу -- антіохійського ратля в 545,75 г та старого бухарського ансиря (128 російських золотників у 545,75 г) Кауфман И.И. Указ. соч. -- С. 88-90.. Однак В.Л. Янін справедливо зауважив, що в основі карбування арабського дирхема, яким користувалися на Русі, був не антіохійський ратль у 545,28 г, а іракський -- 406,25 г Янин В.Л. Указ. соч. -- С. 193-194. Там же.. Ратль Антіохії не використовувався в карбуванні й рахунку монет, а був суто ваговою одиницею .

Науковці, які вивчали систему мір Київської Русі, виводили масу гривні в 68,22 г від норми маси іноземних монет, які були в обігу на її теренах. Так, І.Г. Кауфман вважав такою нормою арабські дирхеми УІІІ-ХІ ст. Кауфман И.И. Указ. соч. -- С. 82-84., В.Л. Янін -- римські денарії ІІ-XV ст. Янин В.Л. Указ. соч. -- С. 200-201.

Автор цієї статті дотримується іншої концепції, згідно з якою кольорові метали -- золото, срібло, мідь -- тривалий час продавали зливками на вагу. Лише потім певні одиниці ваги цих металів стали монетами. Норма маси гривні в 68,22 г з'явилася в слов'ян раніше, ніж римські й арабські монети. Рахунок монет був згодом підлаштований під масу гривні.

У УІІ ст. до н. е. в Північному Причорномор'ї виникла могутня Скіфська держава. Її населення складалося з іраномовних скіфів-кочовиків та землеробів, в яких деякі дослідники, зокрема академік Б. О. Рибаков, вбачали праслов'ян . У другій половині УІІ ст. до н. е. скіфські війська завоювали всю Передню Азію, підкоривши Урарту, Ассирію, Вавилонію, Мідію, Малу Азію. Володарювання скіфів у Передній Азії тривало 28 років, а перебування тут -- 100. За свідченням давньогрецького історика Геродота, скіфи збирали данину з підкорених народів зливками золота, срібла, ювелірними виробами. Ці події могли спричинити появу в Північному Причорномор'ї, де знаходилося Скіфське царство в УІІ-Ш ст. до н. е., ассірійсько-вавилонських мір -- вагової -- у 491,184 г, золотої -- у 409,32 г та срібної -- у 545,75 г, а також сікля у 8,186 г. Ассірійсько-вавилонські міни поділялися на 50 або 60 сіклів. Основою вавилонської системи ліку було число 6.

Праслов'яни з давніх-давен лічили на пальцях -- 5, 10, 20. Далі йшло подвоєння -- 40, 80. Магічне значення мало число 40, яким рахувалися хутра соболів, куниць і білок, бочка містила 40 відер, пуд -- 40 великих або 80 малих гривенок Там же. -- С. 201.. Відомий вислів давньослов'янського народного епосу -- сорок сороків -- символізував багатство.

Можна припустити, що срібну ассірійсько-вавилонську міну слов'яни поділили за власним принципом. По-перше, це був поділ за системою двох, відомою з давньоруських джерел. Тобто її поділили на дві половини, чотири чверті, вісім осьмін. «Гривня руська» в 68,22 г, що згадується в договорі князя Олега з Візантією від 911 р., і є такою осьміною. По-друге, відбувся поділ міни на 40 великих і 80 малих частин. Поділ срібної міни в 545,75 г на 80 дає одиницю в 6,822 г. Цікаво, що й золота ассірійсько-вавилонська міна в 409,32 г містить рівно 60 таких частин (6,822 г х 60 = 409,32 г). У свою чергу, вагова ассірійсько-вавилонська міна в 491,184 г достеменно складається із 72 таких частин (6,822 г х 72 = 491,184 г).

Одиниця в 6,822 г стала своєрідним золотим числом, «слов'янським сіклем», за допомогою якого можна було робити розрахунки за всією системою ассірійсько-вавилонських мір ваги. Саме одиниця в 6,822 г отримала назву «гривенки», дорівнюючи 1/80 намиста -- «гривні» масою в 545,75 г.

Основою системи вагових мір завжди є дрібні міри. Еталонами мір ваги в Месопотамії були ячмінне зерно масою в 0,06822 г Хинц В. Мусульманские меры и веса с переводом в метрическую систему. -- М., 1970. -- С. 42. (його достеменна вага -- 0,064 г), а також боб рожкового дерева масою в 0,189 г, що згодом отримав назву «карат» Там же. -- С. 24.. У Давній Індії двоє зерен ячменя своєю масою складали вагову одиницю «сурк» Петрушевский Ф.И. Указ. соч. -- С. 237.. У Месопотамії вагова міна в 491,184 г = 60 сіклів по 8,1864 г; сікль у 8,1864 г = 60 сурків по 0,13644 г.

Писемні джерела доби Київської Русі ХШ ст. згадують дрібні міри ваги -- «почку» та «пирог» Каменцева Е.И., Устюгов Н.В. Русская метрология. -- М., 1975. -- С. 58-59., проте не дають зрозумілих співвідношень мір. Знаючи, до якої вагової системи вони належать, можна встановити їхню точну вагу. Пирог -- не що інше, як маса ячмінного зерна в 0,06822 г, почка -- маса двох ячмінних зерен у 0,13644 г: почка = 2 пироги.

Співвідношення вагових одиниць найдавнішої месопотамсько- скіфсько-слов'янської системи мір можна подати так:

- гривенка в 6,822 г = 50 почек по 0,13644 г = 100 пирогів по 0,06822 г;

- «гривня руська» князя Олега в 68,22 г = 500 почек по 0,13644 г = 1000 пирогів по 0,06822 г;

- велика гривня в 545,75 г = 8 малих гривень по 68,22 г = 80 гривенок по 6,822 г = 4000 почек по 0,13644 г = 8000 пирогів по 0,06822 г.

Слід звернути увагу на те, що давні слов'яни в основу своєї системи вагових мір поклали не месопотамську вагову міну в 491,184 г, а месопотамську срібну -- у 545,75 г, яка дорівнює 50 срібним сіклям по 10,915 г. Срібний сікль Месопотамії в 10,915 г = 80 сурків по 0,13644 г. У свою чергу, в слов'янській системі вагових одиниць гривня в 545,75 г = 80 гривенок по 6,822 г. Гривенка в 6,822 г = 50 почек по 0,13644 г.

Згодом в якості еталона ваги слов'яни стали використовувати, крім зерна ячменя в 0,06822 г, зерно пшениці масою в 0,0426 г. Почка подвоюється - рахується в 4 зерна пшениці = 0,17 г. Це підтверджує маса монет Х- ХІ ст. на Русі, обрізаних у коло під цю вагову норму. За таким ваговим рахунком: гривня в 68,22 г = 400 почек по 0,17 г = 1600 зерен пшениці по 0,0426 г; ногата в 3,41 г = 20 почек по 0,17 г = 80 зерен по 0,0426 г.

У ІІ-І ст. до н. е. в Північному Причорномор'ї з'являються перші римські монети. У 101-102 та 105-106 рр. римський імператор Ульпій Траян здійснив два походи проти Дакії, яка була підкорена, і кордони Римської імперії впритул наблизились до земель слов'ян. Початок панування римлян у Дакії точно збігається з масовим постачанням римської монети на терени Північного Причорномор' я. Приток римського срібла тривав у лісостепу декілька століть -- до гунської навали кінця ІУ ст. Брайчевський М.Ю. Римська монета на території України. -- К., 1959. -- С. 56-57. Автор «Слова о полку Ігоревім» згадує «Троянові віки» як щасливу епоху слов'янського мину- лого Слово о полку Ігоревім. -- К., 1986. -- С. 16.. Хоч деякі дослідники вважають, що тут мова йде не про імператора, а про бога зими Трояна. Так чи інакше, «Троянові віки» означають дохристиянські часи.

У І ст. срібний денарій імператора Нерона (54-68 рр.) важив 3,41 г = 1/96 римської лібри в 327,45 г Янин В.Л. Указ. соч. -- С. 197.. В основу римської монетної системи було покладено фунт (лібру) масою 327,45 г. Монетна й торгова лібри поділялися на 12 унцій Зварич В.В. Нумизматический словарь. -- Львов, 1980. -- С. 100.. Римський ваговий фунт (лібра) являв собою не що інше, як 1/80 афінського таланта класичної доби масою 26,196 кг. У свою чергу, афінський талант є 4/5 вавилонського срібного таланта в 32,745 кг. Так розповсюджувались месопотамські міри ваги.

Слов'яни швидко помітили, що гривенка в 6,822 г = 2 денарії Нерона в 3,411 г. Під назвою «ногата» (відповідав за цінністю хутровій шкурці з ногами) римський денарій увійшов до слов'янської грошово-вагової системи: «гривня руська» в 68,22 г = 20 ногат -- римських денаріїв по 3,411 г; ногата в 3,411 г = 25 почек по 0,13644 г = 50 пирогів по 0,06822 г.

У УІІІ-ХІ ст. на територію Київської Русі линули арабські срібні монети -- дирхеми, якими розраховувались за товар східні купці. Їхня вага в 2,82 г і в 2,96 г Хинц В. Указ. соч. -- С. 11. була також пристосована до слов'янської грошово-вагової системи у співвідношенні: гривня руська в 68,22 г = 25 кун-дирхемів. Насправді, все це умовно: 68,22:2,82 = 24,19; 68,22:2,96 = 23,04.

Таким чином, протягом двох тисячоліть була утворена грошово-вагова система, представлена в «Руській правді» ХІ ст.: гривня в 68,22 г -- 1/8 месопотамської срібної міни в 545,75 г = 20 ногат -- римських денаріїв по 3,411 г = 25 кун -- арабських дирхемів по 2,82 г = 50 резан -- половинок дірхему по 1,41 г.

Величезна імперія Траяна, кордони якої в результаті дакійських війн впритул наблизились до земель антів -- давніх слов' ян, потребувала поповнення запасів продовольства. Торгівля римлян з антами в ІІ-У ст. відбувалася на підставі використання римських мір ваги й сипких тіл. Окремі римські міри, зокрема ваги, були запозичені слов'янами в часи Антської держави ІУ-УІ ст. Брайчевський М.Ю. Вказ. пр. -- С. 44.

Первинною ваговою системою римлян була десятична. У УІ ст. до н. е. вони запозичили у фінікійців дванадцятикратну систему, в основі якої був «асс» («одиниця»), який мав вагу в 272,84 г Зварич В.В. Указ. соч. -- С. 18.. Римські асси доби архаїки мали форму видовженого металевого бруса та поділялися на 12 частин Там же. -- С. 100.. У ІІІ ст. до н. е. асс мав вагу в 327,45 г Там же. -- С. 18.. Пізніше вагова одиниця отримала латинську назву «лібра», по-грецьки -- «літра», що означає «вимір», «зважування» Там же. -- С. 102.. Лібра в 327,45 г =12 унцій по 27,288 г; унція в 27,288 г = 24 скрупула по 1,137 г; скрупул в 1,137 г = 6 сілікв по 0,189 г.

Цікаво, що серед дрібних римських мір ваги були: «сіцилік» у 6,822 г = 6 скрупулів по 1,137 г та «драхма» в 3,411 г = 3 скрупули по 1,137 г. Обсяг вагових мір Риму через Афіни був пов' язаний із ассірійсько-вавилонською системою мір ваги.

Поступово давні слов'яни стали використовувати римську систему вагових мір не тільки для потреб зовнішньої, але й внутрішньої торгівлі. Незважаючи на спільне походження від ассірійсько-вавилонської системи мір, за масою одиниць римська та слов'янська системи вагових мір не співпадали. Головний еталон ваги -- найменша одиниця римської системи сіліква -- відповідав масі бобу ріжкового дерева (боби чорних стручків) у 0,189 г. Тому масу римського скрупула, який відповідає масі 6 бобів чорних стручків, неможливо без залишку поділити на масу слов' янських вагових одиниць почки й пирога в 2 і 1 ячмінне зерно. Крім того, слов'яни, на відміну від римлян, не запозичили в ассірійсько-вавилонській системі вагових одиниць поділ на 6.

Перейнявши окремі римські міри ваги, слов'яни створили свою другу оригінальну римсько-візантійсько-слов'янську систему вагових мір. Римський талант центупондій у 32,745 кг = 100 лібр по 327,45 г. Від поділу центу- пондія на два була утворена відома слов'янська вагова одиниця пуд у 16,3725 кг. У слов'янську вагову систему були включені римська лібра в 327,45 г і її половина -- пізніша візантійська мала літра в 163,725 г.

Давні слов'яни у своїй системі вагових мір поділили лібру не на 12 римських унцій, а на пальцях -- на 20-40. Лібра в 327,45 г: 40 = 8,18625 г. Отримана маса вагової одиниці в 8,18625 г повністю відповідає масі ассірійсько-вавилонського вагового й золотого сікля. Одиниця у 8,18625 г = 60 почек по 2 зерна ячменя в 0,13644 г = 120 пирогів по 1 зерну ячменя в 0,06822 г.

У другій половині ХІХ ст. К.В. Болсуновський зібрав у Києві колекцію з 35 важків, переважна більшість яких датується добою Київської Русі. Перша група важків -- № 1-7, 7-а, 8, 9, 15⁴⁰ -- відноситься до місцевої римсько- візантійсько-слов'янської системи. Друга -- № 10-14, 17, 20, 22, 28⁴¹ -- призначалася для перевірки ваги римських, візантійських, арабських, західноєвропейських монет. Інші важки колекції К.В. Болсуновського належали до наступних історичних епох.

Важки місцевої системи мали масу в 1/20 2/20, 3/20, 4/20, 5/20 малої літри в 163,725 г⁴². Маса 1 ногати цієї системи складала 8,18625 г⁴³. Норма маси важків не дуже точна. Внаслідок угару металу маса літри-гривні знизилася з 163,725 г до 150-159 г⁴⁴, ногати -- з 8,18625 г до 7,4-7,9 г⁴⁵.

1882 р. у Києві на Дорогожицькій вулиці було розкопане поховання ХІ ст. У ньому було знайдено: дві мідні чашки від терезів, складне коромисло до них, дев'ять важків із нормою маси в 1, 2, 3, 4, 5 ногат по 8,186 г, а також мідна монета візантійського імператора Костянтина Порфірородного (913959 рр.), обламана так, що важить 3,1 г⁴⁶. Усі важки залізні, обковані міддю, однакової форми, зі схожими прикрасами. Належать вони до римсько-візан- тійсько-слов'янської системи мір ваги. Це стосується й важка-монети.

1802 р. у київських печерах на Володимирській гірці був знайдений мідний брусок, на одному боці якого було вибите ім'я «Глєб», на іншому -- цифра 7 (літерою) і в подвійному колі -- сім крапок. Знахідку визначили як «пробну вагу», яку використовували за часів князювання Гліба в 11701171 рр.⁴⁷ Д.І. Прозоровський висловив думку, що цей важок у 22,952 г є 1/7 гривні в 160,14 г ПрозоровскийД.И. Монета и вес в России до ХУШ в. -- СПб., 1865. -- С. 254.. Однак кількість крапок на важках, як правило, показує кількість вагових одиниць, з яких вони складаються. Тому 22,952 г: 7 = 3,278 г. Це точна вага срібної монети Ярослава Мудрого («сребро Ярославле»).

На думку автора даної статті, монета Ярослава Мудрого карбована за нормою маси одиниці римсько-візантійсько-слов'янської вагової системи. Важок-монета має ту саму вагу. Таким чином:

- лібра в 327,45 г = 2 малі літри по 163,725 г = 40 ногат по 8,186 г = 100 кун по 3,278 г -- «сребро Ярославле»;

- пуд в 16,372 кг = 50 лібр = 100 малих літр = 2000 ногат = 5000 кун.

У цій системі ногата = 2,5 куни.

Третя грошово-вагова система Київської Русі, варязько-новгородська, виникла на початку Х ст. Ще в І--III ст. давні германці запозичили в римлян грошово-вагову лібру в 327,45 г, яка складалася з 12 унцій. На початку ІХ ст. Карл Великий замінив її фунтом, що містив 15 римських унцій Зварич В.В. Указ. соч. -- С. 179.. Отже, грошово-вагова система імперії Карла Великого мала такий вигляд: фунт у 407,22 г = 20 солідів = 240 денаріїв = 480 оболів Там же. -- С. 179..

Половинні або двохтретинні частки цієї одиниці під назвою «марка» були відомі в усій Західній Європі аж до введення метричної системи. Фунт Карла Великого було покладено в основу системи карбування західноєвропейського денарія Там же. -- С. 52..

Сферичні важки цієї системи зустрічаються в археологічних комплексах Скандинавії ІХ ст., а в середині Х ст. за безпосередньої участі варязьких купців вони з'являються на землях Новгорода.

Запозичивши масу фунта Карла Великого, новгородці поділили його за принципом розподілу одиниць месопотамсько-скіфсько-слов'янської системи. Новгородська гривня в 204,5 г була половиною маси європейського фунта. У Х-ХІ ст. за основу грошово-вагового ліку в варязько-новгородській системі було взято малу гривню -- гривенку, що становила % новгородської гривні Янин В.Л. Указ. соч. -- С. 204..

Гривня лічильна в 51,19 г = 20 ногатам по 2,56 г = 25 кунам по 2,05 г = 50 резанам по 1,02 г = 150 веверицям по 0,34 г Там же. -- С. 160..

Тут мається на увазі саме маса золотих і срібних зливків. Серед монет, що були в реальному обігу на землях Новгорода та Пскова, у цій системі рахувалися лише резана, роль якої виконував німецький пфеніг, та подвійна вевериця -- фризький денарій Там же. -- С. 161..

З ХІІ ст. у джерелах згадується берковець -- скандинавська міра ваги в 10 пудів. Його вживали в оптовій торгівлі переважно для зважування воску, а іноді для продажу меду та іншого товару Каменцева Е.И., Устюгов Н.В. Указ. соч. -- С. 42..

У ХІІІ ст. у цю систему мір був включений золотник -- не як монета, а як міра ваги. Золотником на Русі в Х-ХІІ ст. називався солід -- золота візантійська монета в 4,55 г = 1/72 римської лібри = 1/6 унції = 4 скрупули. У значенні монети він зустрічається ще в договорі князя Олега з Візантією від 911 р. Літопис Руський. -- С. 21. У метрологічному значенні золотник уперше згадується в договорі, складеному 1230 р. смоленським князем Мстиславом із Ригою й Г отландом.

У ХУ-ХУІ ст. варязько-новгородська система мір ваги була перероблена та набула іншого вигляду:

- 1 берковець у 163,8 кг = 10 пудам по 16,38 кг = 400 фунтам по 409,6 г = 800 гривням по 204,75 г.

- 1 гривня в 204,75 г = 4 гривенкам по 51,19 г = 48 золотникам по 4,27 г = 1200 почкам по 0,17 г = 4800 пирогам по 0,042 г.

Тут слід звернути увагу ось на що. У варязько-новгородській системі мір ваги золотник із візантійської монети в 4,55 г стає 1/12 гривенки в 51,19 г = 4,265 г. Маса пирога вже не відповідає масі 1 зерна ячменя в 0,06822 г і стає 1/100 нового золотника = 0,04265 г, дорівнюючи масі 1 зерна пшениці. Згодом у Російській імперії були створені два стандарти ваги: гран у 0,062 г Энциклопедический словарь: В 3-х т. -- М., 1953. -- Т.1. -- С. 470. і доля в 0,04443 г Там же. -- С. 571..

Почка також втрачає своє значення як маса двох пирогів у 0,13644 г і стає фракцією нового золотника в 4,265 г. Були створені два стандарти маси почки: «важка» -- 1/20 і «легка» -- 1/25 золотника (відповідно 0,21 і 0,17 г) Каменцева Е.И., Устюгов Н.В. Указ. соч. -- С. 58-59..

Гривенка в 51,19 г = 12 золотників = 300 почек = 1200 пирогів -- легка вага: почка = 4 пироги.

Гривенка в 51,19 г = 12 золотників = 240 почек = 1200 пирогів -- важка вага: почка = 5 пирогів.

Між іншим, почку як міру ваги згадував у XV ст. мандрівник Афанасій Нікітін: в Індії «[...] продають почку (діаманту. -- А.З.) по пяти рублев, а доброго по десяти рублев» Хождение за три моря Афанасия Никитина. -- Л., 1986. -- С. 25..

Отже, в Київській Русі в ІХ-ХІІІ ст. паралельно існувало три грошово- вагові системи: 1. Месопотамсько-скіфсько-слов'янська; 2. Римсько-візантій- сько-слов'янська; 3. Варязько-новгородська. Їхнє формування відбувалося в І тис. до н. е. -- І тис. н. е. В основу цих систем були покладені іноземні еталони ваги -- месопотамська срібна міна в 545,75 г, римська лібра в 327,45 г, західноєвропейський фунт у 407,22 г. У свою чергу, структура розподілу вагових одиниць у кожній системі мір, створеній давніми слов'янами, абсолютно оригінальна.

Повірка маси еталонів ваги першої системи здійснювалася за допомогою зважування визначеного числа зерен ячменя, другої та третьої -- металевих важків. грошовий ваговий міра слов'янський

Найдавніша, месопотамсько-скіфсько-слов'янська, система мір за два тисячоліття використання поступово втратила своє вагове значення, перетворившись у систему лічильних і грошових одиниць кунної гривні. А дві інші системи в Київській Русі використовувались саме як системи вагових одиниць. Не випадково срібні металеві гривні -- київська в 163,72 г і новгородська в 204,76 г -- за своєю масою вкладаються в структуру одиниць цих систем. У ХІ-ХІІІ ст. переливкою стертих срібних монет і прикрас у гривні займалися не лише купці, але й князівські двори. У Іпатіївському літописі під 1288 р. зазначено, що князь волинський Володимир Васильович «блюда велика серебряная и кубъкы золотые и серебряные сам перед своими очима поби и полья в гривны» Ипатьевская летопись. -- СПб., 1871. -- С. 601..

У сучасній науці реконструкція структури вагових систем Київської Русі ще не довершена. Так, можна припустити, що в ній існували два стандарти поділу пуда -- у 40 і 50 гривень. За єдиної норми маси пуда в різних системах мір він поділявся на одиниці неоднакової ваги. Пуд у 16,38 кг = 40 новгородських гривень по 409,6 г = 50 римських лібр по 327,45 г. Можливе також і використання слов'янами центупондія масою в два пуди. Центу- пондій в 32,745 г = 2 пуди по 16,38 кг = 60 месопотамських гривень по 545,75 г.

За даними О.Ф. Сидоренко, у торгівлі в Лівобережній Україні в ХУІІ- ХУІІІ ст. використовували пуд у 40, 50, інколи в 60 фунтів. При масі фунта в 393 г маса пуда складала 15,72 кг, 19,65 кг або 23,58 кг. Пуд у 50 фунтів називали пудом «черкаської ваги» Сидоренко Е.Ф. Единицы измерения в торговле на Левобережной Украине ХУШ в.: Автореф. дис. ... канд. ист. наук / Академия наук УССР, Институт истории. -- К., 1971. -- С. 20-21.. Можна припустити, що стандарти поділу пуда на 40, 50, 60 збереглися в Україні з часів Київської Русі, а вживання в ХУП-ХУТТТ ст. єдиної норми маси фунта мало наслідком різні маси пуда.

Після ХІІІ ст. перша та друга системи мір ваги вже не використовуються. На території України й Білорусі відбувається взаємовплив давньоруських мір із польсько-литовськими. У Росії розповсюджується новгородська гривня, на підставі якої був створений російський фунт (204,76 г х 2 = 409,52 г). Фунт у 409,52 г був головною ваговою одиницею Російської імперії до 1917 р.

Размещено на Allbest.ru