Процесуально-правова природа справ про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Траса Шевченка

Процесуально-правова природа справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу

Круковес В.В., аспірант

кафедри правосуддя

У статті досліджуються основні характеристики справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, які дають змогу визначитися із процесуально-правовою природою таких справ. Обгрунтовується значення та доцільність встановлення таких фактів для осіб, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також аналізуються основні теоретичні проблеми справ даної категорії, які суттєво впливають на практичне застосування.

Ключові слова: окреме провадження, факти, що мають юридичне значення, проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спір про право, спір про факт, охорона прав, захист прав.

осіб сім'я шлюб

В статье исследуются основные характеристики дел об установлении факта проживания одной семьей мужчины и женщины без брака, которые позволяют определиться с процессуально-правовой природой таких дел. Обосновывается значение и целесообразность установления таких фактов для лиц, проживающих одной семьей без регистрации брака, а также анализируются основные теоретические проблемы дел данной категории, которые существенно влияют на практике.

Ключевые слова: особое производство, факты, имеющие юридическое значение, проживание мужчины и женщины одной семьей без регистрации брака, спор о праве, спор о факте, охрана прав, защита прав.

Krukoves V.V. PROCEDURE-LEGAL NATURE OF CASES OF ESTABLISHING THE FACT OF MEN AND WOMEN LIVING TOGETHER WITHOUT MARRIAGE

The paper investigates the main characteristics of the cases to establish the fact of living together men and women without marriage which allow to determine the procedural and legal nature of such cases. The author emphasizes on the value and feasibility of establishing such facts for people who living together without marriage, and also analyzes the main theoretical problems of this category of cases, which significantly affect in practice.

Key words: special proceeding, facts of legal significance, men and women living together without marriage, dispute of law, dispute offact, protection of right, pleading.

Постановка проблеми. Вивчення процесуально-правової природи будь-якої справи, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, має неабияке теоретичне та практичне значення, адже від цього залежить правильне розуміння сутності та значення справ. Вивчення сутності справ є гарантією забезпечення конституційних прав громадян, а законність та обґрунтованість судових рішень у цих справах забезпечить належну охорону та захист прав та інтересів особи.

На сьогодні справи окремого провадження мають питому вагу розгляду в місцевих судах, проте більшість цих справ є недосконалими через недостатнє теоретичне дослідження. Так, кількість судових справ, що виникають із сімейних правовідносин1 у порядку окремого провадження, у порівнянні із загальною кількістю розглянутих місцевими судами справ становить близько 25% [1]. В 20І4 році в порядку окремого провадження було розглянуто 64 204 таких справи, в 2015 році - 6б 264 справи [2]. В першому півріччі 2016 року - 31 636 справ, з них справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення - 23 759 (до речі, це найбільший з показників) [3].

Оскільки це питання не було предметом дослідження в науці цивільного процесуального права, воно зумовлює підвищений інтерес до дослідження. У контексті нашого аналізу принципово важливим для вивчення цього питання буде виявлення основних характеристик, які виокремлюють справи цієї категорії від інших справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спеціального дослідження щодо справ цієї категорії не було проведено, проте в окремих наукових дослідженнях це питання розглядалося. Зокрема, М.О. Німак, Г.В. Чурпіта, В.В. Комаров, С.Я. Фурса, А.Г. Григор'єва, Ю.В. Пилипенко, М.М. Ясинок, П.Ф. Єлісейкін, І.Б. Морейн, А.А. Мельников, С.В. Васильєв та ін., вивчаючи інститут окремого провадження, поверхнево розглядали і справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Ю.В. Пилипенко, Г.В. Чурпіта, П.Ф. Єлісейкін, М.А. Кабакова, Л.І. Поволоцький, Г.К. Крючков та ін., досліджуючи справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, так само в контексті загального дослідження таких справ розглядали і питання щодо встановлення факту проживання однією сім'єю. Проте окремого та комплексного наукового дослідження з цього питання здійснено не було.

Встановлення фактів, що мають юридичне значення, було предметом розгляду багатьох науковців, проте справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не виявляли підвищеного інтересу у науковців. Так, з теоретичної точки зору досі не вирішено питання щодо наявності так званого «спору про факт» у справах даної категорії. Також не до кінця досліджено питання реалізації охорони та захисту у справах даної категорії. Так само не було проаналізовано питання щодо інших підстав встановлення такого факту, окрім «матеріальних», та інші питання. Отже, все це говорить про те, що хоча такі справи і були предметом загального розгляду, проте окремих важливих теоретичних питань вирішено не було.

Мета статті - визначити процесуально-правову природу справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Виклад основного матеріалу. Кожна справа, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, характеризується особливою процедурою розгляду, системою доказів, спеціалізованим суб'єктним складом, персоніфікованим об'єктом захисту, особливим порядком виконання судових рішень тощо. На перший погляд здається, що питання визначення процесуально-правової природи справ має суто теоретичну основу і не має практичного значення, проте вважаємо, що дослідження даного питання дасть змогу правильно та ефективно захистити своє право, адже в такому випадку особа знатиме, в якому провадженні і яким чином правильно реалізувати своє право на захист.

Перше, на що необхідно звернути увагу, це те, що такі справи можуть розглядатися лише судом у порядку окремого провадження як справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, оскільки в цьому випадку немає спору про право, немає сторін з протилежними інтересами і йдеться про надання можливості реалізації особою права, яке за певних умов не може бути реалізоване. У разі встановлення наявності або відсутності певного юридичного факту у носія такого інтересу з'являється можливість підтвердити або здійснити свої особисті майнові та немайнові права.

Так, на сьогодні в науці цивільного процесуального права активно розглядається ідея щодо відміни окремого провадження, оскільки такі факти можна встановлювати і в поза- судовому порядку [4]. В Україні поки що ця ідея йде шляхом поступового розвантаження судової системи через передачу до компетенції нотаріусів частини справ окремого провадження, зокрема вирішення питання щодо визнання спадщини відумерлою, встановлення часу відкриття спадщини тощо [5]. Проте, на відміну від інших справ окремого провадження, такі справи не можуть розглядатися нотаріусом, оскільки ця категорія справ підлягає оцінці великої кількості доказів.

Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу встановлюється в окремому провадженні, коли немає необхідності вирішити спір про саме суб'єктивне право, існування якого залежить від наявності або відсутності даного факту. Дійсно, коли дві особи визнають існування між собою таких відносин і встановлення цього факту їм потрібне для особистих потреб, не пов'язаних навіть із майном, то немає необхідності витрачати час на розгляд справи в порядку позовного провадження. Констатуючи наявність юридичного факту при відсутності спору про право, суд вносить чіткість в матеріальне правовідношення, усуваючи для заявника перешкоди для розпорядження своїм суб'єктивним правом. Цим самим захист та охорона права здійснюється простішим способом, оскільки суду не потрібно досліджувати цілий масив обставин.

Зазначивши в ст. 256 ЦПК таку категорію справ, законодавець цим самим вважав, що в таких справах не може бути спору, і встановлення такого факту необхідне не для вирішення спорів, а для унеможливлення виникнення їх у майбутньому. Проте на сьогодні бачимо ситуацію, коли у відкритті провадження у таких справах все частіше відмовляють через наявність спору про право, і як наслідок практика пішла інакшим шляхом, аніж передбачалося на початку законодавцем.

Деякі науковці зазначають, що якщо між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім'єю без шлюбу, немає спору щодо поділу майна, то їм немає потреби встановлювати факт спільного проживання [6]. Вважаємо цю тезу актуальною з точки зору дослідження доцільності встановлення таких фактів, проте не дуже погоджуємося з нею з наступних підстав.

Виникнення будь-яких майнових чи не- майнових прав закон пов'язує з певними обставинами, а саме юридичними фактами. Встановлення певного факту судом обов'язково тягне за собою настання певних юридичних наслідків із метою забезпечення реалізації заінтересованими особами належних їм суб'єктивних прав. Юридичного значення такі факти набувають в силу того, що від них залежить виникнення, зміна або припинення майнових чи немайнових прав.

Між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виникають наступні права: 1) право спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання, якщо інше не встановлено договором між ними, і поширення на правовий режим такого майна положень глави 8 Сімейного кодексу України (далі - СК) [7]; 2) право на утримання у того з них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, якщо тривалий час проживали разом (ч. 1. ст. 91 СК); 3) право на утримання у того з них, з ким проживає їхня дитина (ч. 2 ст. 91 СК); 4) право на укладення договорів між собою (ч. 2 ст. 9 СК); 5) можливість усиновлення ди- тини( ч. 4, 5 ст. 211 СК); 6) право на спадкування за законом в порядку четвертої черги один після одного за умови, що жінка чи чоловік проживали однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) [8]; 7) для особистих потреб (підтвердження таких відносин перед третіми особами, право врегулювати свої відносини задля уникнення у майбутньому спорів тощо). Проте для реалізації вищезазначених прав їм недостатньо наявності просто факту спільного проживання. Г.В. Чурпіта зазначає, що хоч зазначені права чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без шлюбу, виникають саме в силу факту спільного проживання, тільки на підставі зазначеного факту вони здійснені бути не можуть [9].

Відповідно до ч. 1 п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають з юридичних фактів. Виходячи з указаної норми цивільного законодавства, зазначені права виникають у чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без шлюбу, в силу «юридичного факту - дії» - спільного проживання. При цьому з моменту настання зазначеного юридичного факту у чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без шлюбу, не тільки виникають відповідні цивільні права, але й відповідно до ч.1 ст.12 ЦК чоловік та жінка можуть здійснювати їх вільно, на власний розсуд. Тобто встановлення даного факту означає надання йому юридичного значення, що в свою чергу дозволяє належним чином реалізувати свої права.

Наступним питанням є тема наявності або відсутності спору про право у справах цієї категорії, яка на сьогодні є дискусійною в науці цивільного процесуального права. Окреме провадження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, з самого початку не призначене для вирішення спорів про право. Проте концепція відсутності спору п ро право у сп равах окремого провадження потроху починає змінюватися у протилежний бік. Так, практика пішла у протилежний від науки бік та все частіше більшість справ щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу тягнуть за собою автоматичне залишення заяви без розгляду через наявність «спору про право» [10].

Наперекір усталеній думці про те, що подання заяви про встановлення такого факту обов'язково зумовлює спір про право, можемо зазначити наступне. Такі особи, так само, як і подружжя, мають право на врегулювання своїх відносин за допомогою договору, проте для реалізації цього їм необхідно встановити зазначений факт, адже нотаріусу необхідне офіційне підтвердження таких відносин відповідно до закону. Це стосується і випадку, коли помирає чоловік або жінка і після спадкодавця єдиним спадкоємцем залишається особа, яка з ним постійно проживала протягом багатьох років. Тому звернення із зазначеною заявою не передбачає автоматично наявність спору.

Саме в цьому випадку ми можемо бачити особливість реалізації захисту та охорони у справах даної категорії, яка полягає в тому, що у першому випадку особи звертаються до суду за встановленням даного факту через невизнання його іншими особами, а в другому - звернення до суду із такою заявою необхідне для установлення даного факту задля уникнення в майбутньому можливих спірних майнових або інших питань [11]. Тобто в останньому випадку спірність існування такого факту у третіх осіб сумнівів не викликає, а встановлення його необхідне для особистихпотреб заявника. Захист зумовлений невизнанням або оспоренням наявності цього факту, тоді як при охороні має місце існування даного факту, потреба в захисті якого може і не виникнути.

З цього також випливає актуальна дискусія щодо наявності спору про факт у справах даної категорії [12].

Під спором про факт пропонують розуміти стан правової невизначеності юридичного факту, тобто неочевидність його існування в правовій дійсності, яка може з'ясуватися лише після дослідження та оцінки судом відповідних доказів [9, 38]. Г.Л. Осокіна вважає, що існування шуканого юридичного факту може виявитися спірним незалежно від того, чи будуть оскаржувати цей факт заявник та заінтересовані особи [і3, с. 466]. Г.А. Жи- лін вважає, що при відсутності спору про право може виникнути спір про факт і будь- яких перешкод для вирішення такого спору в окремому провадженні не існує [4, с. 165]. І.Б. Морейн також підтримує це твердження [14, с. 9]. М.А. Кабакова зазначає, що під час окремого провадження суд, встановлюючи факти, що мають юридичне значення, має право розв'язувати спори про такі факти, що виникають при цьому [15, с. 9].

На нашу думку, це не є вірним. Адже якщо є правова невизначеність, то ми звертаємось до суду для її усунення шляхом підтвердження наявності того чи іншого факту. Дійсно, суд не вирішує питання щодо прав та обов'язків учасників матеріальних правовідносин, проте він встановлює за допомогою процедури доказування наявність або відсутність юридичних фактів, існування яких не є очевидним. До того ж окреме провадження називають «безспірним провадженням», що вже виключає наявність будь-якого спору. На підтримку цього А.А. Мельников зазначає, що в порядку безспірного провадження розглядаються справи, в яких відсутній спір і відповідно немає сторін, які сперечаються [16, с. 23]. А.В. Аргунов зазначає, що окреме провадження відрізняється від позовного тим, що воно призначене для розгляду та вирішення справ, у яких немає необхідності вирішувати будь-які спори [17, с. 10].

Якщо звернутися до зарубіжного досвіду, то одним із критеріїв різниці між окремим та позовним провадженням відповідно до ст. 25 НГПК Франції є відсутність будь-якого спору (abscente de litige) [17, с. 157]. У французькому праві відсутні проблеми розмежування спору про факт та спору про право. У окремому провадженні виключається можливість існування будь-якого спору, а не лише спору про право, тому будь-які юридичні суперечки перетворюють окреме провадження на позовне (спірне), без залишення заяви без розгляду або закриття провадження [17, с. 158].

Деякі процесуалісти вважають, що виникнення спору про факт обов'язково тягне за собою виникнення спору про право [9, с. 38; 15, с. 9]. Проте І.Б. Морейн зазначав, що ніякого штучного розмежування питань факту та питань права бути не може, бо фактичні та правові питання тісно переплітаються і роз'єднати їх не видається можливим [14, с. 17]. Так само П.Ф. Єлісейкін зауважив, що будь-який спір про факт і є спором про право [18, с. 6]. Отже, наявність спору по факт не має потужного наукового обгрунтування та не має права на існування, оскільки не відповідає всій суті окремого провадження.

Необхідно також звернути увагу на віднесення справ щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу до певної групи. Так, М.О. Німак відносить їх до справ, які виникають із шлюбних правовідносин, вважаючи, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу є «фактичним шлюбом», а положення СК щодо поняття шлюбу потребує уточнення [19, с. 14]. Цієї ж думки притримується і Г.В. Чурпіта [9, с. 191]. В.В. Комаров відносить їх до справ, які виникають із цивільних, сімейних та інших правовідносин, поряд з іншими фактами, які мають юридичне значення [20, с. 187]. С.В. Васильєв, С.Я. Фурса вважають, що такі справи не потребують віднесення до тієї чи іншої групи, а достатньо того, що це факти, які мають юридичне значення [21, с. 275; 22, с. 262]. Ми теж підтримуємо цю позицію і вважаємо, що занадто вузький розподіл справ не має ніякого практичного значення. Навіть звертаючись до досвіду зарубіжних країн, бачимо, що за багатьма ЦПК країн СНД, наприклад, такі справи відносяться до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення [23].

Висновки. Справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - це справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються в порядку окремого провадження цивільного судочинства, необхідність встановлення яких обумовлена неможливістю забезпечення реалізації свого права у інший спосіб, ніж отримання судового рішення, наявність якого забезпечує реалізацію чоловіком та (або) жінкою відповідних прав.

Відсутність спору про факт у таких справах обумовлюється тим, що виникнення спору про юридичний факт завжди тягне за собою спір про право, яке такий факт обумовлює, тому їх не можна роз'єднати, адже встановлення у судовому порядку того чи іншого юридичного факту здійснюється не як самоціль, не заради самого факту, а заради тих прав, які нерозривно пов'язані з цим фактом.

Література

1. Онишко О.Б. Судовий розгляд шлюбно-сімейних справ відповідно до чинного законодавства України та Польщі [Електронний ресурс] / О.Б. Онишко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/ oldjrn/Soc_Gum/NvMuvs/2010_3/oobutp.pdf.

2. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2015 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал «Судова влада» - Режим доступу до ресурсу: court.gov.ua/ шеіЛ^/^1^_2015^Г

3. Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку цивільного судочинства за перше півріччя 2016 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал «Судова влада» - Режим доступу до ресурсу: court.gov.ua/userfiles/ Copy%202-C_1%202016.xls

4. ЖилинГ.А.Правосудиепогражданскимделам: актуальные вопросы: монография. - Москва: Проспект, 2014. - 576 с.

5. Нотаріуси пропонують розвантажити суддів [Електронний ресурс] // Газета «Закон і бізнес» - Режим доступу до ресурсу: http://zib.com.ua/ua/pda/114161.html

6. Гражданский процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий/ [Червоный Ю.С., Волосатый Г.С., Ермолаева В.О. и др.]; отв. ред. С. Червоный. - Х.: Одиссей, 2007. - 792 с.

7. Сімейний кодекс України [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.

8. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15

9. Чурпіта Г.В. Захист сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства: [моногр.]. - К. : Алерта, 2016. - 434 с.

10. Ухвала Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 11 грудня 2014 року № 320/12594/14-ц [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень - Режим доступу до ресурсу: http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/42099473

11. Круковес В.В. Охорона та захист у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу: порівняльний аспект / Круковес В.В. // Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. - 2016. - С. 46-51.

12. Круковес В.В. До питання щодо наявності «спору про факт» у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу / Круковес В.В. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2016. - С. 56-67.

13. Осокина Г.Л. Гражданский процесс. Особенная часть [учебн. пособие] М. : Норма, 2010. - 960 с.

14. Морейн И.Б. Основные вопросы теориии особого производства в советском гражданском процессе: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук / И.Б. Морейн. - Л., 1951. - 29 с.

15. Кабакова М. Особое производство по установлению фактов, имеющих юридическое значение в советском гражданском процессе: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук / М. Кабакова. - Л., 1951. - 31 с.

16. Мельников А.А. Особое производство в гражданс- ском процессе / Мельников А. А. - Москва, 1964. - 23 с.

17. Аргунов А.В. Особое производство в гражданском процессуальном праве России и Франции / А.В. Аргунов. - Москва: Проспект, 2013. - 285 с.

18. Елисейкин П.Ф. Судебное установление юридических фактов: автореф. дис. канд. юр. наук. - Л., 1960. - 16 с.

19. Німак М.О. Окреме провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин: дис. канд. юр. наук : 12.00.03 / М.О. Німак - Львів, 2012. - 221 с.

20. Комаров В.В. Ореме провадження: монографія /

21. В. Комаров, Г.О. Світлична, І.В. Удальцов; за ред. В.В. Комарова. - Х.: Право, 2011. - 312 с.

22. Васильєв С.В. Особливості розгляду окремих категорій цивільних справ: навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2012. - 370 с.

23. Фурса С.Я. Окреме провадження у цивільному процесі України: навчальний посібник. - Київ, 1999. - 309 с.

24. Круковес В.В. Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу: досвід країн СНД / Круковес В.В. // O noua perspectiva a proceselor de integrare europeana a Moldovei si Ucrainei: aspectul juridic, cobferinta international stiintifico-practica (2016:Chisinau) - 2016. -252-255.

Размещено на Allbest.ru