Реформування протидії корупції у сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФОРМУВАННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Мозговий Д.О., здобувач

кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Сумський державний університет

Статтю присвячено аналізу стану корупції в Україні в контексті зміни влади та прийнятих положень нового законодавства з питань боротьби та протидії корупції, а також вдосконаленню та усуненню суперечностей у нормах антикорупційного законодавства.

Ключові слова: корупція, боротьба з корупцією, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції, Національна рада з питань запобігання та протидії корупції, Національна рада з антикорупційної політики.

антикорупційний законодавство влада суперечність

Статья посвящена анализу состояния коррупции в Украине в контексте изменения власти и принятых положений нового законодательства по вопросам борьбы и противодействия коррупции, а также усовершенствованию и устранению противоречий в нормах антикоррупционного законодательства.

Ключевые слова: коррупция, борьба с коррупцией, Национальное антикоррупционное бюро Украины, Национальное агентство по вопросам предотвращения и противодействия коррупции, Национальный совет по вопросам предотвращения и противодействия коррупции, Национальный совет по антикоррупционной политики.

Mozhovyi DO. THE STATE REFORMATION OF COUNTERACTION A CORRUPTION IN MODERN UKRAINE

The article analyzes the state of corruption in Ukraine in the context to fregime changing and the enactment to new legislation on combating and countering corruption in our country, as well as improvement and elimination of contradictions in the norms of anti-corruption legislation.

Key words: corruption, fight against corruption, National anti-corruption bureau of Ukraine, National agency is on questions prevention and counteraction to the corruption, National advice on questions prevention and counteraction to the corruption, National advice is from anticorruption politics.

Постановка проблеми. У прагненні нашої держави приєднатися до європейської спільноти та у подоланні корупційних діянь проведено низку важливих та основоположних реформаторських дій. Україна стала на порозі значних звершень у питанні подолання корупції. Тому процеси боротьби та протидії хабарництву є більш ніж актуальними. Прагнення державної влади до подолання корупції не завжди дають позитивні результати. Із прийняттям нових законодавчих актів та створенням новітніх антикорупційних органів виникає чимало проблем. Насамперед наявні суперечності і прогалини у нормативному регулюванні статусу органів, функціями яких є боротьба і протидія корупції. Саме наявність прогалин і колізій у законодавстві та невчасне їх усунення указує на відсутність політичної волі у подоланні корупції.

Ступінь розробленості проблеми. Питанням протидії і боротьби з корупцією присвячували свої наукові роботи вітчизняні та зарубіжні дослідники: О.В. Шевченко, В.І. Чеченський, М.В. Корнієнко, О. Барановський, С. Роуз-Аксерман, В.М. Соловйова, М.В. Бурошенський, Паоло Мауро та ін.

Мета статті - проаналізувати стан боротьби та протидії корупції під час зміни політичної влади в Україні, реформування антикорупційної політики та створення нових антикорупційних органів, надати практичні рекомендації щодо ліквідації прогалин та колізій у галузі антикорупційного законодавства.

Виклад основного матеріалу. Одним із важливих завдань інституту держави є створення всіх необхідних передумов і механізмів для боротьби і протидії корупції. Не є винятком і Україна, яка обрала шлях розвитку демократичного, громадянського суспільства. У правовій, демократичній державі, а саме так зазначено у ст. 1 Конституції України, повинні бути лише правові засоби подолання корупції. Усі ті методи боротьби з корупцією, які є дієвими, але суперечать конституційним засадам функціонування правової держави та суспільства, є неприйнятними.

Саме тому на основі вищеперерахованого виділяють такі основні принципи у боротьбі з корупцією: верховенство права; законність; системність; комплексність; об'єктивність; науковобґрунтованість; економічна доцільність; взаємодія провладних структур із суспільними інститутами. Важливо виділити і ще один важливий принцип - прозорість влади [9].

Починаючи із 2011 р. в Україні діяла державна антикорупційна програма, яка мала закінчитися у 2015 р. Аналізуючи вказану програму, можна говорити про прорахунки та проблеми, які виникали під час її виконання. Зокрема, у тексті програми наявний ряд помилок. Серед виконавців десяти заходів програми певні функції покладені на орган, якого не існує, - «Військову службу управління справами у Збройних Силах». Деякі фінансові заходи програми взагалі не стосувалися боротьби з корупцією. Фінансування на протидію хабарництву на місцевому рівні не узгоджувалось. Також програма не передбачала фінансування та видання науково-практичного коментаря до Закону України «Про засади запобігання корупції» та Кримінального кодексу України. І найголовніший прорахунок указаної програми - те, що надбання громадських експертів щодо протидії корупції органами держави до уваги не брались узагалі. Заходи влади щодо дій програми та зміни, які вносились, не були доступні громадськості [5].

Указані прорахунки негативно вплинули на протидію корупції і призвели до поглиблення корупційного процесу в Україні. Як показав порівняльний аналіз досліджень рівнів корупції в Україні, які проводились компаніями Transparency International, Gallup International та Центр Разумкова у 2013-2015 рр., стан корупції в Україні не змінився, а, навпаки, зріс на 5-18%. Згідно з результатами досліджень корупція пронизує всі сфери життєдіяльності. Зростання хабарництва спостерігається у всіх сферах: у судовій на 20%, у правоохоронній на 18,6%, у державних органах на 11%, у медицині на 13,4% порівняно із 2013 роком [7].

29 квітня 2015 р. Кабінетом Міністрів Україні схвалено Постанову № 265, яка стосується впровадження нових засад антикорупційної стратегії на 2015-2018 рр. Згідно із цією програмою встановлено нові засади формування антикорупційної політики. Започатковується періодичний перегляд норм та методів протидії корупції для забезпечення відповідності актуальним корупційним загрозам.

Програма передбачає дотримання доброчесності між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Впроваджуються нові антикорупційні стандарти: запобігання конфлікту інтересів між органами влади, електронне декларування майна та доходів, виявлення корупції та доступ до інформації. Програма націлена на ефективне розслідування корупційних злочинів, конфіскацію майна, яке було предметом злочинної діяльності або було набуте внаслідок такої діяльності, а також на проведення ефективної профілактики корупційних кримінальних правопорушень [4, с. 6].

Фундаментом для ухвалення антикорупційної програми став Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. Цей Закон чітко затверджує основні поняття: «корупція», «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода», «подарунок», «правопорушення, пов'язане з корупцією», що є важливим у процесі боротьби та протидії корупції [2].

Встановлення понять, принципів, а також впровадження того чи іншого методу для подолання корупції в Україні замало. Потрібно впроваджувати, аналізувати та випробовувати.

За часів незалежності України, зокрема у 2014 р., відбулося найбільш масштабне та системне реформування антикорупційної політики. Серед іншого, ліквідовано посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та започатковано діяльність двох незалежних антикорупційних інститутів.

Національне агентство з питань запобігання корупції - центральний орган виконавчої влади, якому надано спеціальний статус для забезпечення формування та реалізації державної антикорупційної політики. До основних функцій агентства віднесено проведення аналізу стану запобігання корупції, діяльності державних органів, статистичних даних, досліджень стосовно ситуації щодо корупції, а також розроблення проектів Антикорупційної стратегії, нормативно-правових актів та ін. [2].

Національне антикорупційне бюро України - державний правоохоронний орган, функціями якого є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, що вчинені вищими посадовими особами, на яких покладено виконання функцій держави або місцевого самоврядування [3].

Також при Президентові України розпочав роботу консультативний орган - Національна рада з питань антикорупційної політики, функціями якої є системний аналіз стану запобігання та протидії корупції, ефективності впровадження антикорупційної діяльності, а також надання Президентові пропозицій для покращення координації між суб'єктами, які функціонують у сфері запобігання та протидії корупції. Склад Ради формується на основі рівності між громадськими організаціями.

Також бере участь у формуванні та реалізації основ антикорупційної політики і законодавчий орган держави - Верховна Рада України, яка схвалює антикорупційні стратегії, проводить парламентські слухання із приводу антикорупційної політики, приймає щорічні доповіді щодо стану корупції у країні.

Разом із позитивними проявами щодо подолання корупції варто зазначити і вказати на помилки у впровадженні антикорупційної політики та прийнятті законодавчих актів. Насамперед потрібно наголосити на відсутності політичної волі у подоланні корупції з боку керівництва країни. Відбулося затягування відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції. Президент зволікав із визначенням складу Національної ради з питань антикорупційної політики, через що Рада розпочала свою роботу з річним запізненням. Так і не були покарані особи, яких публічно звинуватили у вчиненні корупційних злочинів і які підпадали під заходи арешту коштів та майна іноземними правоохоронними органами [1].

Як показує аналіз прийнятих законодавчих актів, існують проблеми стосовно діяльності суб'єктів запобігання та протидії корупції. Так, передбачений порядок затвердження керівника Національного антикорупційного бюро України може діяти лише після внесення змін до Конституції України. Визначена законом процедура не відповідає ст. ст. 8, 19, 106 Конституції України, що може призводити до оскарження рішення щодо призначення керівника органу. Законом введено інститут детектива, який наділяється і оперативно-розшуковими, і слідчими повноваженнями. Але окрім технічного закріплення назви «детектив», внесення відповідних змін у кримінально-процесуальне законодавство не здійснено [8].

Висновки. Основні носії політичної влади - Президент України, парламентські фракції політичних сил у Верховній Раді України, Кабінет Міністрів України - повинні довести громадськості наявність політичної волі щодо реформування в антикорупційних та інших сферах життєдіяльності країни, показати активний підхід до впровадження реформ у сфері боротьби з корупцією, а не вимушено реагувати на критику з боку суспільства та міжнародних організацій, залучити до впровадження державної антикорупційної програми для більшої ефективності експертів громадського суспільства та міжнародних організацій, забезпечити активну діяльність Національної ради з питань антикорупційної політики шляхом організації та моніторингу реалізації антикорупційної політики, гармонізувати законодавство України, щоб усі корупційні правопорушення одержали спеціальну підслідність антикорупційних органів та належне розслідування.

Таким чином, для вдосконалення державної діяльності із протидії корупції в Україні потрібно: вдосконалити чинне законодавство, привести у відповідність прийняті законодавчі акти до норм основного Закону - Конституції України, використовувати закордонний досвід у питаннях боротьби та протидії корупції, залучати до впровадження антикорупційних програм широкі верстви населення та громадські організації.

Для вдосконалення антикорупційного законодавства пропонуємо: внести зміни до Закону України «Про національне антикорупційне бюро» в частині діяльності конкурсної комісії з обрання директора Антикорупційного бюро, удосконалити процедуру обрання директора Антикорупційного бюро та привести процедуру у відповідність із нормами Конституції України, надати Антикорупційному бюро повноваження з перевірки, виявлення та кримінального переслідування фінансування політичних партій в Україні.

Література

1. Антикорупційна політика в Україні : Доповідь від платформи громадського суспільства [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/document/248851517/ СSP%20UAo/o20AntiCorraptюn%20Report_ukr.pdf.

2. Про запобігання корупції : Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 49. - Ст. 2056.

3. Про національне антикорупційне бюро України : Закон України від 14 жовтня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1698-18.

4. Корнієнко М.В. Проблеми питання корупції та шляхи їх розв'язання / М.В. Корнієнко // Науковий вісник НАВС України. Науково-практичний журнал. - 2003. - Ч. 2. - № 1. - С. 3-13.

5. Незалежна оцінка результативності державної антикорупційної програми на 2011-2015 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ti-ukraine.org/system/files/ research/anticorruption_program_monitoring_first_results.pdf.

6. Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 265 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/ cardnpd?docid=248l47826.

7. Стан корупції в Україні : Порівняльний аналіз загальнодержавних досліджень 2007, 2009, 2011 та 2015 років [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uniter.org.ua/upload/ files/PDF_files/CorraptюnFULL_20l5_Ukr_for%20puЫic.pdf.

8. Чеченський В.І. Окремі проблеми нормативного реагування статусу Національного бюро розслідувань України / В.І. Чеченський // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2015.

9. Шевченко О.В. Основні принципи протидії корупції / О.В. Шевченко // Вісник Вищої ради юстиції. - 2011. - № 1(5).

Размещено на Allbest.ru