Особливості реалізації процесуальних норм податкового права в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Норма податкового права - регулятор однієї з найбільш важливих сфер державно-правового та економічного життя.

Здавалося б, що процесуальна норма є похідною від матеріальної, а отже, всі можливі акценти слід робити саме на питання реалізації матеріальних податкових норм. Однак це не вірно. Матеріальна норма втілюється за допомогою процесуальних. Логічно, що без реалізації процесуальної норми матеріальна існує в «неживому вигляді».

Дослідження категорій «реалізація норм права», «правореалізація» є складним завданням як для юридичної науки, так і для практики. Етимологічне начало категорії «реалізація» походить від слова, що означає: 1) продаж товарів і послуг, що супроводжується отриманням грошової виручки; 2) виконання задуму, отримання результату.

Можна стверджувати, що для втілення права в життя недостатньо тільки прийняти закон, необхідно застосувати волю, бажання та зусилля учасників правовідносин, аби використати цей закон як для власних потреб, так і потреб інших осіб, у тому числі держави. Норми права віддзеркалюють свою соціальну цінність під час їх реалізації. Тобто вони легітимізують будь-яку активну поведінку особи як учасника правових відносин і таким чином забезпечують сталість та стабільність порядку в суспільстві. Але реалізацію права не можна абсолютно ототожнювати із суміжними категоріями, такими як реалізація норм права. Не будуть ідентичними і категорії «реалізація податкового права», «реалізація матеріальних норм податкового права», «реалізація процесуальних норм податкового права».

Говорячи про те, що норми права мають смисл, цінність для особи та суспільства, С.С. Алексєєв стверджує, що вони реалізується. О.В. Легка наголосила на тому, що реалізацією норми права є інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів права, яка спрямовується на використання, виконання, дотримання та застосування правових норм та досягнення бажаного особистого чи соціального результату.

Наукові дослідження феномену права в доктрині права в переважній більшості вчених не обходилось без концепції реалізації правових норм. Не виключенням із цього стали наукові доробки О.Ф. Скакун, яка під реалізацією норм права розуміє втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, стверджуючи, що її можна розглядати як процес і як кінцевий результат. Науковець вважає, що видами безпосередньої реалізації права є додержання, виконання, використання. Можна сказати, що позиція М.С. Кельмана та О.Г. Мурашина схожа з вищеописаною. Зокрема, вчені виокремлюють наступні критерії класифікації форм реалізації права: за кількісним складом (індивідуальну і колективну); за характером дій суб'єктів (дотримання, виконання, використання і застосування). О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко вважають, що основними напрямками досліджень феномену реалізації права повинні бути не тільки поняття та форми, а й принципи та механізм.

Стикаючись із такою науковою проблематикою, вітчизняна доктрина фінансового права йде шляхом загальнотеоретичної концепції реалізації права. Так, Г.В. Россихіна традиційно виокремлює чотири форми реалізації норм фінансового права: дотримання, виконання, застосування, використання.

На наш погляд, досліджуючи специфіку реалізації норм податкового права загалом, необхідно, в першу чергу, враховувати особливості регулювання відносин у сфері оподаткування, а вже потім - вироблену загальнотеоретичну концепцію щодо реалізації норм права. Припустивши, що норми податкового права є дуже багатогранними, виходить, що і вони не можуть вичерпувати себе лише такими формами реалізації, як виконання, використання, дотримання і застосування.

Та й загалом, тільки вивчення механізму їх реалізації дає розуміння всієї комплексності та складності такого питання. До того ж, дещо сумнівним являється те, що процесуальні норми можуть реалізуватися у всіх формах, виведених у загальнотеоретичних концепціях.

Із розвитком галузевих наук та усвідомленням ролі «процесуалізму» в праві вчені приходять до висновку, що більшість матеріальних норм не здатні самостійно реалізовувати свої функції, що, у свою чергу, породжує необхідність створення для їх реалізації відповідного процесуального підґрунтя.

Проблемність вивчення феномену реалізації норм податкового права або неправильного його інтерпретування уявляється, по-перше, з причини неврахування економічної природи в етимології податкового процесу; по-друге, дослідження процесуальної податкової норми як відірваного від матеріального права феномену або як тотожного з ним. Так, до прикладу, не можна вважати коректним ототожнення феноменів реалізації податкових матеріальних та процесуальних норм, висловлене А.С. Алімбековою: «Основними цілями реалізації податково-правових норм являються набуття і збереження соціальних благ: для платника податків - це здійснення свого зобов'язання при збереженні максимального рівня свого фінансового благополуччя; для держави - фіскальне поповнення бюджетів».

У будь-якому випадку, існує певна ніша, в якій відбувається фактичне втілення процесуальних норм - тобто форма їх реалізації. Вважаємо, що, досліджуючи ці норми, потрібно виходити за рамки традиційного бачення щодо форм реалізації норм права через виконання, застосування, дотримання тощо. Якщо дійсно абстрагуватися від загальних теоретичних уявлень про форми реалізації норми і підійти до більш глибокої ідеї існування процесуальної податкової норми та сутності її втілення, то можна стверджувати про таку форму її реалізації, як податково-процесуальна поведінка. Як відмітила Л.А. Дроботова, формальний характер таких норм встановлює межі поведінки суб'єктів податкових відносин та дозволяє чекати їм від інших учасників належної поведінки. Отож, по-даткова-процесуальна поведінка - це форма втілення суб'єктами податкового права податкових процесуальних норм, що виражена в їхніх діях, рішеннях і направлена на реалізацію прав та обов'язків (компетенції).

Розвиток самого податкового процесу багато в чому залежить від реалізації процесуальних норм, оскільки вони дозволяють виявляти проблемні сторони податкових правовідносин та швидко реагувати на них. У зв'язку із цим процес їх реалізації може супроводжуватися появою нових норм. Окрім того, реалізація процесуальних норм податкового права є одним з інструментів для пошуку нових методів та форм взаємодії між контролюючими органами та платниками податків.

З огляду на викладене вбачається, що реалізація податково-процесуальних норм є об'єктивно обумовленим закономірностями права втіленням податково-процесуальних норм у життя.

Звичайно, на реалізацію будь-якої норми (не становить виключення податково-процесуальна) мають вплив різні фактори зовнішнього життя та розвиток самої правової системи. Беручи до уваги особливості правового життя країни та стан податкової сфери, фактори, що впливають на реалізацію процесуальних податкових норм, можна систематизувати у дві групи: правові (зовнішньоправові, внутрішньоправові) та неправові (політичні, економічні, соціальні та психологічні).

На наш погляд, зовнішньоправовими (безпосередньо не залежать від самої процесуальної податкової норми, виражаються в різних обставинах, за різних умов правової дійсності) є:

1) рівень правосвідомості платників податків та їхньої податкової культури, впевненість у власній правовій захищеності.

Як відомо, податкова культура є елементом загальної культури осіб в правовому середовищі. Що стосується конкретно процесуальних правовідносин, що рівень правосвідомості та податкової культури виражатиметься в окремо взятих відносинах в оподаткуванні. Тут необхідно відмітити, що особливим чином прослідковується взаємозв'язок процесуальної поведінки із зловживанням суб'єктивним правом (процесуальним суб'єктивним правом) та його проявами. Наприклад, умисне затягування процесу оскарження рішень, дій та бездіяльності контролюючих органів, що переслідується корисливими цілями платника податків;

2) рівень тиску на правове становище платника або правовий ступінь можливого втручання з боку контролюючих органів. Ебергард Шмідт-Ассманн, з-поміж іншого, наголосив, що громадянин діє в межах встановлених правом свобод. Публічні органи діють у межах компетенцій, наданих правом. Отже, чим більший процесуальний тиск на платника податків, - тим менший рівень його процесуальної свободи;

3) правова «зарегульованість».

Нерідко правова система страждає «надлишковими» компонентами, у тому числі й нормами права, які породжують незрозумілості, зокрема в ході реалізації норм податкового права;

4) розвиненість інституту юридичної відповідальності.

Наявність інституту юридичної відповідальності є стимулюючим фактором, аби учасники податкових правовідносин діяли згідно з буквою закону та реалізовували матеріальні і процесуальні норми податкового права;

5) ступніть правового регулювання автоматизованості електронної обробки документообігу. податковий процесуальний правовий

Одним із завдань інформатизації та автоматизації податкової системи є здешевлення податкового обслуговування платників та системи податкового адміністрування в цілому, а також мінімізація часових затрат у ході податкового адміністрування. До прикладу, впровадження електронного документообігу та його належне правове регулювання суттєво підвищує продуктивність роботи податкового органу та економить час платників податків під час реалізації відповідних норм;

6) наявність сервісної підтримки з боку контролюючих органів. Із впровадженням новітніх форм інформатизації набувають розвитку й нові форми взаємодії контролюючих органів із платниками податків. Загалом, сервісні процедури входять до системи податкового адміністрування. У процесуально-правовому регулюванні сервісні послуги та відповідний обмін інформацією імплементовані в податковий процес. Найбільшим чином їх легітимізація відбувається на підзаконному рівні. Наприклад, Примірним положенням про Центр обслуговування платників, що затверджене Наказом ДФС України 20.05.2016 № 458, визначається діяльність Центрів обслуговування платників та порядок наданнями ними адміністративних та інших послуг фізичним та юридичним особами-платників податків. Поява нових сервісів обумовлює виникнення нових процесуальних норм, що забезпечують їх діяльність, а відтак змінюється процесуальна поведінка платників податків.

Внутрішньоправова (безпосередньо пов'язана із системою процесуальних податкових норм чи їх окремими видами) група факторів представлена наступними.

Зрозумілість та коректність логіко-функціональної конструкції окремої процесуальної податкової норми.

Для суб'єкта, який реалізує процесуальні норми, конструкція кожної з них впливає на їх сприйняття та розуміння. Незважаючи на те, що ПК України являється основним податковим законом, він містить низку бланкетних та відсильних норм, у зв'язку з чим учасники податкових правовідносин вимушені звертатися до інших нормативно-правових актів. Інша проблема, яка є похідною від першої, - це наявність великої кількості правових помилок, колізій, повторень, що часто зустрічаються навіть у різних статтях одного нормативного акта.

Відповідність податково-процесуальної норми умовам загальносуспільного розвитку. Суспільний розвиток вимагає адаптації до його умов ряду процесуальних норм, зокрема процесуальних податкових. До прикладу, відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня в письмовій формі. Проте, враховуючи, що розвиток інформаційно-комунікаційних систем цілком дозволяє здійснювати обмін інформацією в електронній формі, то письмовий спосіб і письмова форма подання такої скарги значно б спростила процедуру оскарження в адміністративному порядку.

Наявність розвиненої судової практики, зокрема щодо тлумачення норм, практики діяльності контролюючих органів, та обґрунтованість доктриною реалізації процесуальної норми.

Діяльність судів із тлумачення процесуальних норм, практики діяльності контролюючих органів з узагальнення досвіду їх правозастосування, а також обґрунтованість тих чи інших процесуальних норм у доктрині права, без сумніву, має безпосередній вплив на поведінку суб'єктів процесуальних правовідносин. Важливість судової практики в правореалізаційній діяльності важко недооцінювати. Слід погодитися із думкою Н. Савчин, що судова діяльність у конкретному правовому середовищі з конкретними процесуально-правовими нормами в змозі вирішити ряд завдань, зокрема: вирішити правові прогалини, конкретизувати і деталізувати зміст приписів загального характеру, правильно розтлумачити норми права. Наявність норм-роз'яснень, рекомендаційних листів, індивідуальних податкових актів, які надають вказівки учасникам податкових-процесуальних правовідносин, є предметом нормотворчої діяльності контролюючих органів як під час реалізації податкової політики, так і в ході узагальнення своєї виконавчої практики.

Політичні фактори, як різновид неправових, представлені:

1) видом політичного режиму;

2) особливостями політико-ідеологічної спрямованості в державі тощо.

До економічних факторів можна віднести:

1) рівень валового внутрішнього продукту;

2) рівень інфляції;

3) макроекономічну та мікроекономічну політику у регіоні;

4) систему оподаткування, на якій перебуває платник;

5) форму власності, вид економічної діяльності, ступінь корпоратизованості тощо.

Соціальними та психологічними факторами є:

1) загальний рівень добробуту населення;

2) рівень соціального захисту платників податків та посадових (службових) осіб контролюючих органів;

3) рівень довіри до податкових органів та податкової системи в цілому тощо.

Враховуючи вищевикладене, під реалізацією податково-процесуальних норм слід розуміти об'єктивно обумовлене закономірностями права втілення податково-процесуальних норм у життя. Формою реалізації податкових процесуальних норм являтиметься податкова-процесуальна поведінка, що виражена в діях, рішеннях суб'єктів податкового права, направлена на реалізацію їхніх прав та обов'язків (компетенції). Вплив на втілення досліджуваних норм у життя мають дві групи факторів: правові і неправові.

Размещено на Allbest.ru