Порядок визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порядок визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України

Постановка проблеми. Процедура банкрутства - це передбачена законодавством сукупність юридичних і фактичних дій щодо неплатоспроможного боржника, які в кінцевому підсумку мають наслідком відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію.

Сучасні фахівці звертають увагу на недосконалість законодавчо закріплених процедур банкрутства. Так, С.В. Заболотній указує на необхідність проведення змін до законодавства, спрямованих на усунення колізій у правовому регулюванні процедур банкрутства в Україні [1, с. 61]. І.В. Олександренко та Л.І. Іщук зазначають, що процедура банкрутства в Україні, унаслідок недосконалості законодавчої бази, може тягнутися роками [2, с. 224]. Ю.О. Шекера вказує на необхідність приведення потреб організації процедури банкрутства до реальної правової ситуації [3, с. 171].

При цьому система заходів щодо визнання боржника неплатоспроможним має допомагати оздоровленню фінансово-господарського становища боржника, а також задоволенню в повному обсязі або частково вимог кредиторів [4, с. 111].

У цих умовах важливим завданням сучасної юридичної науки є формування наукової думки з питань порядку визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України.

Ступінь розробленості проблеми. Правовідносини неспроможності й банкрутства були предметом дослідження вітчизняних учених: Р.Г. Афанасьєва, А.М. Бірюкова, О.М. Борейко, В.В. Джуня, В.А. Малиги, Б.М. Полякова, П.Д. Пригузи, В.В. Радзивілюк, О.О. Степанова, М.І. Тітова та ін.

Однак ступінь дослідженості порядку визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України наразі залишається недостатнім.

Метою статті є дослідити порядок визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України; проаналізувати основні етапи визнання фізичної особи неплатоспроможною, що закріплені в чинному законодавстві України; розробити авторське бачення класифікації та змісту процедур визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України

Виклад основного матеріалу. Статтями 90-92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], серед іншого, визначено особливості банкрутства фізичних осіб.

Науковий аналіз змісту зазначених статей дає змогу виокремити такі етапи (процедури) процесу визнання фізичної особи неплатоспроможною.

1. Подання заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи може бути подана в господарський суд фізичною особою, яка є боржником, або його кредиторами.

2. Заходи щодо запобігання банкрутству фізичної особи та позасудові процедури (необов'язковий етап).

Відповідно до частини 4 статті 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], до заяви фізичної особи про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого надсилаються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється (частина 7 статті 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

3. Подання кредиторами заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) фізичної особи, пов'язаних із відчуженням або пере - данням іншим способом майна фізичної особи заінтересованим особам протягом року (необов'язковий етап).

Правочини (договори) фізичної особи, пов'язані з відчуженням або переданням іншим способом майна фізичної особи заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів (частина 10 статті 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

4. Накладення господарським судом арешту на майно фізичної особи.

Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи, за винятком майна, на яке, згідно із законодавством України, не може бути звернено стягнення, і майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності (частина 1 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

За клопотанням фізичної особи господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання фізичної особи третіми особами.

5. Тимчасове призупинення провадження у справі або перенесення дати розгляду за визначеними в законодавстві обставинами (необов'язковий етап).

За заявою фізичної особи господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення фізичною особою розрахунків із кредиторами чи укладення мирової угоди (частина 2 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь фізичної особи господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення в установленому законом порядку питання щодо спадщини (частина 3 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

6. Визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Якщо в установлений частиною другою статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5] строк фізичною особою не подано доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає фізичну особу банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру (частина 4 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- строки виконання зобов'язань фізичної особи вважаються такими, що настали;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями фізичної особи, крім зобов'язань, не пов'язаних зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності;

- припиняється стягнення з фізичної особи за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, і за вимогами, не пов'язаними зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

7. Оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, установленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5] із зазначенням строку висунення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох місяців (частина 8 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

8. Розрахунки з кредиторами банкрута.

У постанові про визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута в порядку, установленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], для призначення розпорядника майна (частина 6 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

Ліквідатор відкриває спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, і здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута.

Продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів (частина 1 статті 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

До задоволення вимог кредиторів із коштів, унесених на спеціальний банківський рахунок, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи й виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом.

Згідно з частиною 2 статті 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

- у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи; вимоги громадян, перед якими фізична особа несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому Фонді в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, вимоги щодо стягнення аліментів; розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне й інше соціальне страхування;

- у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- у третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.

За недостатності коштів для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їхніх вимог.

Після завершення розрахунків із кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом третім частини третьої статті 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5].

Вимоги, заявлені після закінчення строку, установленого частиною восьмою статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], задовольняються в останню чергу.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи, відповідно, в повному обсязі або в неза - доволеній їх частині в порядку, установленому цивільним законодавством.

Про заборону звільнення фізичної особи від зобов'язань у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню (частина 6 статті 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]).

9. Припинення підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до частини 11 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про припинення підприємницької діяльності боржника, після завершення ліквідаційної процедури господарський суд виносить ухвалу про припинення підприємницької діяльності боржника.

Отже, процес визнання фізичної особи неплатоспроможною, згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], включає у себе 3 необов'язкові етапи і 6 обов'язкових етапів.

При цьому варто зауважити, що порядок визнання фізичної особи неплатоспроможною, закріплений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], не відповідає за змістом характеру цивільно-правових відносин, а отже, не може використовуватися без додаткового опрацювання в науці цивільного права.

Зокрема, боржником, згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], є «юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом» [5]. Оскільки цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України [6]), відповідно, порядок визнання фізичної особи неплатоспроможною, закріплений у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], не може бути застосований у розрізі цивільних правовідносин.

Питання неплатоспроможності фізичної особи Цивільним кодексом України [6] детально не врегульовані. Поряд із цим саме Цивільний кодекс України [6], як одне з основних джерел цивільного права допускає можливість визнання фізичної особи неплатоспроможною (відповідні згадки містяться, зокрема, у статтях 1178 і 1207 Цивільного кодексу України [6]).

У цих умовах потрібно звернути увагу на той факт, що питання неплатоспроможності фізичної особи в розрізі цивільних правовідносин не раз ставали предметом законодавчих ініціатив.

Так, у 2009 р. був зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства фізичної особи)» [7].

Стосовно порядку визнання фізичної особи неплатоспроможною зазначений Законопроект містив такі положення.

1. Було запропоновано доповнити Цивільний кодекс України статтею 30-1, згідно з якою фізична особа може бути визнана банкрутом у порядку, установленому законом.

2. Пропонувалося доповнити Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимогами щодо змісту Плану погашення боргів. Зокрема, на думку розробників законопроекту, План погашення боргів повинен включати таке:

- перелік боргів громадянина-підприємця, які він визнає та має намір погасити;

- строк його виконання, який не може перевищувати п'ять років, а за зобов'язаннями, що виникають з іпотеки, - двадцять років;

- перелік і повний опис майнових активів гро - мадянина-підприємця (кошти, майно та майнові права), які належать йому на праві власності на момент складення плану погашення боргів;

- відомості про дебіторську заборгованість громадянина-підприємця;

- відомості про постійні доходи громадяни - на-підприємця;

- розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання;

- розмір сум, спосіб і строки, протягом яких громадянин-підприємець направлятиме їх на погашення вимог кредиторів;

- заяву громадянина-підприємця про достовірність і повноту відомостей, зазначених у плані погашення боргів громадянина-підприємця;

- інші умови, які громадянин-підприємець уважає за необхідне вказати в плані погашення боргів.

3. Згідно із Законопроектом, якщо заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи подається боржником, він зобов'язаний обґрунтувати в ній неможливість виконання грошових вимог кредиторів у повному обсязі. До заяви про порушення справи про банкрутство фізична особа не додає документи, указані в частині третій статті 7 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за винятком переліку та повного опису заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження й вартості на момент виникнення права застави. Якщо заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи подається боржником, боржник може одночасно подати план погашення боргів. Якщо заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи подається кредитором, боржник має право протягом місяця з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи подати до господарського суду план погашення боргів, копії якого одночасно направляються боржником кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

4. Боржник протягом місяця з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство зобов'язаний надати господарському судові, кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство перелік і повний опис своїх майнових активів (кошти, майно й майнові права), які належать йому на праві власності на момент складення такого переліку, за винятком випадків, коли боржник подає план погашення боргів згідно з частиною третьою цієї статті.

5. Уведення процедури розпорядження майном боржника і призначення розпорядника майна допускається на будь-якій стадії розгляду справи лише в разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим погашення вимог кредиторів та інших учасників провадження у справі про банкрутство, а також у разі, якщо боржник не надав перелік і повний опис своїх майнових активів у порядку і строк, передбачені частиною четвертою цієї статті.

6. Вимоги кредиторів фізичної особи задовольняються в такій черговості:

- у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими фізична особа несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

- у другу чергу задовольняються інші вимоги особистого характеру;

- у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи;

- у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

У грудні 2012 р. на розгляд парламенту був унесений Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення порушення прав боржників та запровадження процедури банкрутства фізичної особи» [8].

Щодо порядку визнання фізичної особи неплатоспроможною зазначений Законопроект містив такі положення.

1. Запропоновано доповнити Цивільний кодекс України статтею 30-1, згідно з якою фізична особа може бути визнана банкрутом у порядку, установленому законом.

2. Запропоновано доповнити Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положенням, відповідно до якого справи про банкрутство фізичних осіб розглядаються судами загальної юрисдикції за правилами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

3. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи подається боржником, який зобов'язаний обґрунтувати в ній неможливість виконання грошових вимог кредиторів у повному обсязі. Одночасно із заявою боржник подає план погашення боргів. Якщо заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи подається кредитором, то боржник має право протягом місяця з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи подати до суду план погашення боргів, копії якого одночасно направляються боржником кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство. План погашення боргів повинен включати таке:

- перелік боргів фізичної особи, які вона визнає та має намір погасити;

- строк його виконання, який не може перевищувати п'ять років, а за зобов'язаннями, що виникають з іпотеки, - двадцять років;

- перелік і повний опис майнових активів фізичної особи (кошти, майно та майнові права), які належать йому на праві власності на момент складення плану погашення боргів;

- відомості про постійні доходи фізичної особи;

- розмір суми, яка щомісячно залишається фізичній особі та членам її сім'ї на споживання;

- розмір сум, спосіб і строки, протягом яких боржник направлятиме їх на погашення вимог кредиторів;

- заяву фізичної особи про достовірність і повноту відомостей, зазначених у плані погашення боргів;

- інші умови, які боржник уважає за необхідне вказати в плані погашення боргів.

4. Боржник протягом місяця з дня прийняття судом заяви про порушення справи про банкрутство зобов'язаний надати суду, кредиторам та іншим учасникам провадження в справі про банкрутство перелік і повний опис своїх майнових активів (кошти, майно та майнові права), які належать йому на праві власності на момент складення такого переліку, за винятком випадків, коли боржник подає план погашення боргів.

5. Уведення процедури розпорядження майном боржника і призначення розпорядника

майна допускається на будь-якій стадії розгляду справи лише в разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим погашення вимог кредиторів та інших учасників провадження в справі про банкрутство.

6. Вимоги кредиторів фізичної особи задовольняються в такій черговості:

- у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими фізична особа несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

- у другу чергу задовольняються інші вимоги особистого характеру;

- у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи;

- у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

У квітні 2015 р. був зареєстрований Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства» [9].

Основною метою Законопроекту стало запровадження ефективної процедури врегулювання проблемної заборгованості фізичних осіб перед кредиторами, у тому числі за зобов'язаннями, пов'язаними зі здійсненням підприємницької діяльності.

Під час розгляду справи про банкрутство фізичної особи, у тому числі за зобов'язаннями, пов'язаними зі здійснення ними підприємницької діяльності, запропоновано застосовувати такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном,

- реструктуризація боргів,

- реалізація майна;

- мирова угода.

Відповідно до Законопроекту, заява про визнання фізичної особи банкрутом може бути подана в господарський суд фізичною особою, яка є боржником, або її кредиторами за місцем проживання боржника - фізичної особи.

Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження в справі про банкрутство фізичної особи здійснюються господарським судом на підготовчому засіданні. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше двох місяців і десяти днів після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення фізичної особи і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані фізичною особою та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

10. Розпорядження майном.

Якщо в установлений строк розпорядником майна не отримано жодного проекту плану реструктуризації боргів фізичної особи, розпорядник майна подає на розгляд зборів кредиторів пропозицію про визнання фізичної особи банкрутом і введення реалізації майна фізичної особи.

Господарський суд приймає рішення про визнання фізичної особи банкрутом у разі:

- фізичною особою або конкурсними кредиторами не надано суду проект плану реструктуризації боргів фізичної особи протягом установленого строку;

- зборами кредиторів не схвалено план реструктуризації боргів фізичної особи, за винятком випадку, коли господарський суд затверджує план реструктуризації боргів без його схвалення зборами кредиторів;

- судом скасовано план реструктуризації боргів фізичної особи;

- провадження в справі про банкрутство фізичної особи поновлено.

Процедура розпорядження майном фізичної особи вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, зборів кредиторів або фізичної особи не більше ніж на два місяці.

Участь розпорядника майна в справі про банкрутство фізичної особи є обов'язковою.

Збори кредиторів у провадженні в справі про банкрутство фізичної особи скликаються розпорядником майна за його ініціативою, за ініціативою зборів кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третина всіх вимог, унесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом і внесені до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу кредитори, вимоги яких увійшли до реєстру вимог кредиторів окремо, і розпорядник майна. У зборах кредиторів без права голосу можуть брати участь фізична особа та/або її представник.

11. Реструктуризація боргів.

Реструктуризація боргів передбачена на кількох етапах процесу визнання фізичної особи неплатоспроможною.

Так, фізична особа за наявності джерел доходів може додати проект плану реструктуризації боргів до заяви про визнання фізичної особи банкрутом.

Кредитор або фізична особа (якщо проект плану реструктуризації боргів не подано разом із заявою про визнання фізичної особи банкрутом або якщо такий план потребує уточнень) протягом десяти днів з дати затвердження реєстру вимог кредиторів має право направити розпоряднику майна проект плану реструктуризації боргів фізичної особи або уточнення до проекту плану реструктуризації боргів, поданого фізичною особою.

Господарський суд затверджує зазначений план після задоволення фізичною особою всіх поточних вимог, які підлягають задоволенню, погашення заборгованості перед кредиторами першої і другої черги, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. Якщо зборами кредиторів не схвалено план реструктуризації боргів фізичної особи, господарський суд за наявності вмотивованого клопотання учасника в справі про банкрутство фізичної особи про надання додаткового строку на доопрацювання зазначеного плану, який не може перевищувати один місяць, відкладає розгляд питання про

затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи.

Відомості за результатами розгляду плану реструктуризації боргів підлягають офіційному оприлюдненню. Фізична особа або збори кредиторів мають право направити розпоряднику майна пропозиції про внесення змін до плану реструктуризації боргів.

Не пізніше ніж за місяць до закінчення встановленого строку виконання плану реструктуризації боргів розпорядник майна зобов'язаний підготувати звіт про результати виконання фізичною особою затвердженого господарським судом плану реструктуризації її боргів. Зазначений звіт із копіями документів, що підтверджують погашення вимог кредиторів, направляється кредиторам, вимоги яких уключено в план реструктуризації боргів фізичної особи, а також до господарського суду для його розгляду. Якщо вимоги кредиторів, уключені до плану реструктуризації боргів, не задоволені на дату виконання плану реструктуризації, передбаченої таким планом, розпорядник майна скликає збори кредиторів для розгляду питання про звернення до господарського суду з клопотанням про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи і про визнання її банкрутом.

За підсумками розгляду результатів виконання плану реструктуризації боргів скарг кредиторів господарський суд приймає одне з таких рішень:

- ухвалу про завершення процедури реструктуризації боргів фізичної особи у випадку, якщо заборгованість, передбачена зазначеним планом, погашена і скарги кредиторів визнані необґрунтованими;

- ухвалу про скасування плану реструктуризації боргів і постанову про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури реалізації майна фізичної особи.

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання перед конкурсним кредитором відповідно до умов плану реструктуризації боргів конкурсний кредитор, зобов'язання перед яким не виконані й вимоги якого включені в план реструктуризації боргів фізичної особи, має право звернутися до господарського суду з клопотанням про скасування плану реструктуризації боргів фізичної особи.

Якщо на дату судового засідання з розгляду клопотання конкурсного кредитора про скасування плану реструктуризації боргів фізична особа не виконала зобов'язання перед конкурсним кредитором відповідно до умов плану реструктуризації боргів фізичної особи, господарський суд скасовує зазначений план.

12. Реалізація майна.

У разі прийняття судом рішення про визнання фізичної особи банкрутом суд приймає рішення про введення процедури реалізації майна фізичної особи. Реалізація майна фізичної особи вводиться на строк не більше ніж шість місяців.

Усе майно фізичної особи на дату прийняття рішення суду про визнання фізичної особи банкрутом і введення процедури реалізації майна фізичної особи, виявлене або придбане фізичною особою після дати прийняття зазначеного рішення, становить конкурсну масу.

Протягом 45 днів із дати винесення ухвали про визнання фізичної особи банкрутом розпорядник майна зобов'язаний подати до господарського суду зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів, положення про порядок, умови і строки реалізації майна фізичної особи із зазначенням початкової ціни продажу майна.

Коштовності та інші предмети розкоші, вартість яких перевищує шістдесят розмірів мінімальних заробітних плат, і, незалежно від вартості, нерухоме майно підлягають реалізації шляхом проведення торгів у формі аукціону.

За підсумками розгляду звіту про результати реалізації майна фізичної особи господарський суд виносить ухвалу про завершення процедури реалізації майна фізичної особи.

Після завершення розрахунків із кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, не заявлених під час уведення процедури розпорядження майном фізичної особи та введення процедури реалізації майна фізичної особи.

13. Мирова угода.

Укладення мирової угоди є підставою для припинення провадження в справі про банкрутство фізичної особи. Укладена в ході провадження в справі про банкрутство фізичної особи мирова угода поширюється на вимоги конкурсних кредиторів, уключених до реєстру вимог кредиторів на дату проведення зборів кредиторів, що прийняли рішення про укладення мирової угоди.

Мирова угода може бути затверджена господарським судом тільки після погашення заборгованості фізичної особи за поточними вимогами, а також вимогами кредиторів першої та другої черги.

У разі укладення мирової угоди, яка затверджена господарським судом, припиняється виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи, а також дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Із дати припинення провадження в справі про банкрутство фізичної особи у зв'язку з укладенням мирової угоди припиняються повноваження розпорядника майна. У разі поновлення провадження в справі про банкрутство фізичної особи у зв'язку з порушенням умов мирової угоди фізична особа визнається банкрутом і щодо неї вводиться процедура реалізації майна.

У липні 2015 р. у Верховній Раді України було зареєстровано Законопроект «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом» [10].

Справи про банкрутство фізичної особи, відповідно до запропонованого проекту Закону України, мають розглядатися господарським судом за місцем проживання фізичної особи, що надасть можливість забезпечити професійний розгляд такої специфічної категорії справ, про що свідчить чинний вітчизняний досвід.

Авторами Законопроекту пропонується впровадження двох типів процедур - судових і досудових. Передбачено дві судові процедури: реструктуризація боргів боржника (строк виконання плану реструктуризації боргів боржника в справі про банкрутство не може перевищувати три роки) і задоволення вимог кредиторів. Процедура задоволення вимог кредиторів уводиться в справі про банкрутство разом із визнанням боржника банкрутом. Мирова угода представлена в Законопроекті як інститут процесуального права, метою якого є припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості сторонами справи.

Також Законопроектом передбачено спрощений порядок застосування процедур у справі

про банкрутство. Спрощений порядок розгляду справи про банкрутство застосовується у випадках:

- у боржника виявився тільки один кредитор;

- у боржника виявились тільки забезпечені кредитори;

- протягом розгляду справи про банкрутство боржник помер або порушено справу щодо померлої особи;

- у боржника в наявності є майно тільки для покриття судових витрат і вимог кредиторів першої черги;

- процедура задоволення вимог кредиторів була введена в разі невиконання плану реструктуризації.

Законопроект містить положення про центральну концепцію - звільнення від боргів. Автори не пропонують надавати списання боргів усім автоматично, це право має бути зароблене. Відповідно, у разі невиконання передбачених у проекті Закону вимог, пов'язаних із добросовісністю, суд має право винести вмотивоване рішення про відмову у звільненні від боргів. Формальні підстави в Законопроекті передбачено.

Згідно із законопроектом, господарський суд має право за мотивованим клопотанням сторін у справі про банкрутство боржника чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. До заходів забезпечення вимог кредиторів належать, зокрема, заборона боржнику укладати правочини (договори); зобов'язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам; учинення або утримання від учинення певних дій; заборона боржнику розпоряджатись його нерухомим майном; накладення арешту на конкретне майно боржника, інші заходи для збереження майна боржника; заборона виїзду боржника за кордон.

Важливу увагу в Законопроекті також приділено можливим випадкам шахрайства.

Підсумовуючи отримані результати, можемо дійти висновку, що порядок визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України на сьогодні належним чином не врегульований. За результатами дослідження, ми вважаємо за необхідне виокремлювати такі процедури, що доцільно застосовувати в ході визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України.

Досудові обов'язкові процедур: з'ясування наявності підстав для порушення провадження в справі про банкрутство фізичної особи.

Досудові необов'язкові процедури:

- розробка проекту плану реструктуризації боргів;

- задоволення вимог кредиторів у досудовому порядку.

Судові обов'язкові процедури:

- перевірка обґрунтованості вимог заявника;

- порушення справи про банкрутство фізичної особи;

- задоволення вимог кредиторів.

Судові необов'язкові процедури:

- укладення мирової угоди;

- реструктуризація боргів боржника;

- розпорядження майном боржника;

- реалізація майна.

Висновки. За результатами дослідження ми вважаємо за необхідне виокремлювати такі процедури, що доцільно застосовувати в ході визнання фізичної особи неплатоспроможною в цивільному праві України: досудові необов'язкові процедури; досудові обов'язкові процедури; судові необов'язкові процедури; судові обов'язкові процедури.

Указані процедури, на наше переконання, мають бути закріплені у відповідному законодавчому акті, спрямованому на врегулювання відносин у сфері банкрутства фізичних осіб.

Література

неплатоспроможний законодавство цивільний право

1. Заболотній С.В. Правове регулювання судових процедур банкрутства та порядок їх застосування / С.В. Заболотній // Юридичний вісник. - 2010. - №2. - С. 58-61.

2. Олександренко І.В. Основні причини банкрутства підприємств / І.В. Олександренко, Л.І. Іщук // Економічний форум. - 2015. - №2. - С. 222-226.

3. Шекера Ю.О. Проблемні питання застосування господарських процесуальних строків у справах про банкрутство / Ю.О. Шекера // Порівняльно-аналітичне право. - 2015. - №4. - С. 170-172.

4. Мелех Л.В. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство / Л.В. Мелех, К.І. Круць // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2015. - №7. - С. 110-114.

5. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. №2343-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31. - С. 440.

6. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № №40-44 (зі змінами).

7. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства фізичної особи)» від 27.03.2009 №4273 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada. gov.ua.

8. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення порушення прав боржників та запровадження процедури банкрутства фізичної особи» від 21.12.2012 №1145 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru

...