Оскарження тримання під вартою: актуальні аспекти захисту

Размещено на http://www. allbest. ru/

Стаття

на тему: Оскарження тримання під вартою: актуальні аспекти захисту

Виконав:

Винокуров О.В.

У статті досліджено актуальні теоретичні й практичні проблеми захисту прав і свобод підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначено, що оскарження тримання під вартою є важливою гарантією захисту підозрюваного від незаконного та необґрунтовано- го взяття під варту й недопущення нелюдських умов утримання під вартою. Запропоновано внести зміни до чинного кримінального процесуального законодавства, спрямовані на підвищення рівня захисту прав і свобод підозрюваного при оскарженні тримання під вартою. оскарження запобіжний захід підозрюваний

Ключові слова: захисник, слідчий суддя, тримання під вартою, оскарження, кримінальне провадження, досудове розслідування, підозрюваний.

В статье исследованы актуальные теоретические и практические проблемы защиты прав и свобод подозреваемого, к которому применена мера пресечения в виде содержания под стражей. Указано, что обжалование содержания под стражей является важной гарантией защиты подозреваемого от незаконного и необоснованного заключения под стражу и недопущения нечеловеческих условий содержания под стражей. Предложено внести изменения в действующее уголовное процессуальное законодательство, направленные на повышение уровня защиты прав и свобод подозреваемого при обжаловании содержания под стражей.

Ключевые слова: защитник, следственный судья, содержание под стражей, обжалование, уголовное производство, досудебное расследование, подозреваемый.

The article addresses features of the actual theoretical and practical moments of the rights and freedoms protection of the suspect, against whom a measure of restraint has been enforced. Author noticed that challenging the custody is an important guarantee of a suspect defense against illegal and unproven commission to custody and non-admission of subhuman conditions of custody. The author has proposed the amendments to the enforceable criminal procedure law of Ukraine aimed at level upgrading rights and freedoms protection of the suspect in the course of challenging the custody.

Key words: defense counsel, investigating judge, custody, challenging, criminal proceedings, pre-trial investigation, suspect.

Постановка проблеми. Однією з ключових гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного на досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні є можливість реалізації права на оскарження дій і рішень слідчого, прокурора та слідчого судді.

Таке право гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім того, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом [1].

Пунктом 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним [2].

Частиною 2 ст. 24 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокуро-ра, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, брала така особа участь у судовому розгляді чи ні [3, с. 14].

Водночас практична реалізація стороною захисту права на оскарження тримання під вартою, незважаючи на суттєві законодавчі гарантії, свідчить про те, що інститут оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою потребує подальшого нормативного вдосконалення.

Ступінь розробленості проблеми. Теоретичним і практичним проблемам, пов'язаним із оскарженням рішень, дій і бездіяльності на стадії досудового розслідування, приділялась увага в наукових працях таких учених, як О.К. Антонович, О.М. Артамонов, С.В. Бєлобородов, В.Д. Бринцев, В.Л. Будін- ков, І.В. Гловюк, Н.В. Григор'єва, І.Р. Дочія, 1.1. Зарева, Л.М. Кирій, М.О. Колоколов, О.В. Кондратьєв, Н.С. Куришева, А.І. Алієв, В.І. Летучих, В.Т. Маляренко, П.С. Морозов, О.В. Носкова, В.В. Сідоров, Ю.В. Скрипіна, А.Р. Туманянц, Г.В. Федотова, О.Ю. Цурлуй, Л.В. Черечукіна, В.Г. Чернухін, А.І. Чорнобук, О.Г. Шило, О.Г. Яновська, Р.В. Ярцев та інші.

Однак до цього часу деякі питання захисту прав і свобод підозрюваного при оскарженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишаються недослідженими.

Метою статті є дослідження теоретичних і практичних проблем захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного при оскарженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за результатами якого будуть надані пропозиції про внесення змін до чинного кримінального процесуального законодавства України.

Виклад основного матеріалу. Оскарження ухвали слідчого судді про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є завершальним етапом діяльності захисника під час узяття під варту на стадії досудового розслідування.

На цій стадії кримінального провадження сторонами в апеляційному порядку, відповідно ч. 1 ст. 309 КПК України, можуть бути оскаржені такі ухвали слідчого судді, пов'язані з триманням під вартою: 1) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 2) про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні. Інші ухвали слідчого судді з питань, пов'язаних із узяттям під варту, апеляційному оскарженню на стадії досудового розслідування не підлягають.

Ураховуючи зміст функції захисту в кримінальному провадженні, можемо констатувати, що стороною захисту до апеляційного суду оскаржуються ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою.

Як випливає з узагальнення Апеляційного суду міста Києва «Аналіз причин скасування ухвал місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року», за перше півріччя 2013 р. Апеляційним судом м. Києва переглянуто 1 115 ухвал слідчих суддів місцевих судів. Із загальної кількості розглянуто - 1 048 ухвал, залишок становить 67. Серед переглянутих ухвал скасовано з постановленням нової ухвали - 197, залишено ухвалу слідчого судді без змін - 647. Із цієї кількості справ перевірено а) 147 справ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких залишено без змін 125 (85,03%), скасовано й постановлено нову ухвалу - 16 (10,88%), відмовлено у відкритті провадження - 1 (0,68%), закрито апеляційне провадження - 5 (3,40%); б) 115 справ про продовження строку тримання під вартою, з яких залишено без змін 72 ухвали (62,61%), скасовано й постановлено нову ухвалу - 27 (23,48%), відмовлено у відкритті провадження - 6 (5,21%), закрито апеляційне провадження - 10 (8,70%) [4].

Як свідчать дані судової статистики за 2015 рік, за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів щодо 16,1 тис. осіб ухвали залишено без змін стосовно 11,1 тис. осіб, або 68,6 %, скасовано - щодо 5,1 тис. осіб, або 31,4% [5].

Зазначені статистичні показники судової практики свідчать про те, що слідчими суддями місцевих судів нерідко допускаються помилки під час вирішення питання щодо застосування або продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, і ця тенденція не зменшується.

При цьому основними причинами скасування ухвал місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовження строку тримання під вартою є такі: необґрунтоване взяття під варту, порушення вимог кримінального процесуального закону щодо територіальної підсудності розгляду клопотань, проведення розгляду клопотань за відсутності захисника підозрюваної особи у справах, у яких його присутність є обов'язковою, невизначення розміру застави, визначення слідчими суддями завідомо непомірно великих або занадто малих розмірів застави тощо.

При оскарженні тримання під вартою захиснику варто вживати найактивніших заходів задля недопущення судової помилки під час узяття особи під варту, в тому числі ініціювати шляхом подання апеляційної скарги перегляд незаконної та необґрунтованої ухвали слідчого судді про застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 310 КПК України визначено, що оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному провадженні [3, с. 177].

Порядок перевірки ухвал слідчого судді, регламентований ст. 422 КПК України, відрізняється від провадження в суді апеляційної інстанції з розгляду судових рішень, ухвалених судом першої інстанції (ч. ч. 1 і 2 ст. 392 КПК України), за предметом оскарження, порядком (зокрема дії, передбачені ст. ст. 398, 399 КПК України, під час розгляду скарги на ухвалу слідчого судді не проводяться) і строками розгляду [6].

Відповідно до ч. 1 ст. 422 КПК України, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує із суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніше як за день до апеляційного розгляду цієї скарги повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату й місце апеляційного розгляду [3, с. 229].

У зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 422 КПК України не деталізує поняття «невідкладно», Вищий спеціалізований суд України в п. 20 листа «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13 зазначив, що поняття «невідкладно» потрібно розуміти як «у день надходження скарги до суду або на наступний день».

Разом із тим дуже часто трапляються випадки, коли в день слухання справи апеляційним судом матеріали провадження про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще не надійшли до апеляційного суду, що на практиці спричиняє затягування розгляду справи, надмірне позбавлення особи свободи і тримання її під вартою.

Крім того, норма ч. 1 ст. 422 КПК України не визначає, які саме «відповідні матеріали» витребовуються апеляційним судом для належного розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді по суті, що може призвести до неоднакового тлумачення цієї норми суддями апеляційного суду і, як наслідок, до ухвалення незаконного й необґрунтованого судового рішення.

У зв'язку з цим у ч. 1 ст. 422 КПК України словосполучення «відповідні матеріали» варто замінити словосполученням «матеріали, що стали підставою для постановлення ухвали слідчого судді», а також законодавчо конкретизувати строк витребування цих матеріалів із суду першої інстанції та строк їх направлення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 422 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніше як за три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції [3, с. 229].

Із цього приводу в тому ж таки п. 20 листа Вищого спеціалізованого суду України від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13 деталізовано, що визначений у ч. 2 ст. 422 КПК України строк апеляційного розгляду через використання законодавцем слова «розглядається» свідчить про те, що в цих часових межах суд апеляційної інстанції має розпочати розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Тобто якщо в судове засідання на судовий виклик суду не з'явився учасник кримінального провадження, участь якого, відповідно до КПК України чи за рішенням суду, є обов'язковою, суд із власної ініціативи може застосувати до нього привід або вжити інших заходів для забезпечення його участі в судовому засіданні та призначити судове засідання на інший день [6].

Знову ж таки, варто відмітити недоліки законодавчої техніки ч. 2 ст. 422 КПК України, оскільки подібне тлумачення норм КПК України з урахуваннями листа Вищого спеціалізованого суду України від 05.04.2013 № 223- 558/0/4-13 фактично призводить до того, що строк апеляційного розгляду на ухвалу слідчого судді не обмежений кінцевим терміном і особа може триматись під вартою протягом невизначеного часу апеляційного розгляду.

У цьому аспекті показовим для вітчизняного кримінального провадження є досвід Франції, кримінальний процес якої містить інститут ^еге-ІіЬеге (термін, що перекладається як «невідкладний розгляд питання про свободу особи») [7, с. 357]. Його сутність полягає в тому, що одночасно з подачею апеляції на рішення про взяття під варту обвинувачений має право направити клопотання про звільнення (ст. 187 КПК Франції), яке підлягає розгляду протягом 3 діб. Обов'язковим учасником такого засідання є захисник, причому неявка належним чином повідомленого прокурора не є перешкодою до розгляду клопотання. Після заслуховування доводів сторони захисту виноситься невмотивоване рішення, яке оскарженню не підлягає. У разі відхилення клопотання обвинувачений залишається під вартою й чекає розгляду апеляційної скарги. Якщо воно задовольняється, рішення судді по свободах та ув'язнених скасовується й обвинувачений негайно звільняється [8, с. 184].

Крім того, ч. 3 ст. 194 КПК Франції визначає, що апеляційну скаргу, яка надійшла від обвинуваченого, захисника й цивільного позивача (потерпілого), слідча камера має розглянути в найкоротші строки, що не перевищують 10 днів. Якщо в цей строк рішення за скаргою не буде винесено, обвинувачений негайно звільняється з-під варти, за винятком випадків, коли судом були витребувані матеріали справи або наявні інші обставини, що перешкоджають розгляду скарги в установлений законом строк [8, с. 185].

З огляду на це пропонується в ч. 2 ст. 422 КПК України передбачити, що «розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді призначається не пізніш як за три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції». При цьому варто доповнити ст. 422 КПК України частиною третьою такого змісту: «Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді має бути розглянута протягом десяти днів із дня її отримання апеляційним судом».

Крім того, у ч. 4 ст. 401 КПК України визначено, що обвинувачений, який утримується під вартою, підлягає обов'язковому виклику для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання [3, с. 220].

Разом із тим обвинувачений чи підозрюваний, який утримується під вартою, в певних випадках із тих чи інших причин (відсутність необхідних знань, зловживання працівників СІЗО, проблеми поштового зв'язку тощо) не має можливості направити до апеляційного суду клопотання про його особисту участь в апеляційному розгляді, що може призвести до порушення його права на особисту присутність у судовому засіданні.

Крім того, ч. 4 ст. 401 КПК України передбачає обов'язковий виклик до апеляційного суду лише обвинуваченого. Питання щодо обов'язкової участі під час апеляційного розгляду підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, КПК України не вирішено.

Ураховуючи вищевикладене, вважаємо за необхідне викласти ч. 4 ст. 401 КПК України в такій редакції: «Підозрюваний чи обвинувачений, який утримується під вартою, підлягає обов'язковому виклику для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а підозрюваний чи обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання або клопотання його захисника».

Проблемним також є питання визначення повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Так, згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати й постановити нову ухвалу [3, с. 223].

Слушно відзначено А.Р. Туманянц, що в ч. 3 ст. 407 КПК України не конкретизовано, яку саме ухвалу вправі постановити апеляційний суд за умови скасування ухвали слідчого судді суду першої інстанції. А відсутність єдиного підходу в застосуванні положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України призводить до прийняття апеляційними судами неоднакових рішень за результатами апеляційного розгляду апеляцій на ухвали слідчого судді. Ми погоджуємося з автором у тому, що питання щодо повноважень апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів має бути конкретизовано на законодавчому рівні [9, с. 105].

Варто також зазначити, що чинним законодавством України взагалі не передбачено ефективних засобів правового захисту від неналежних умов тримання під вартою.

17 червня 20І5 року Міністерство юстиції України спільно з Комітетом Міністрів Ради Європи було проведено круглий стіл з метою обговорення можливих шляхів забезпечення превентивних і компенсаційних засобів правового захисту від неналежних умов тримання під вартою, в ході якого обговорено питання щодо можливості застосування в Україні превентивних і компенсаційних засобів юридичного захисту, запровадження посади спеціального судді, вибору форми судочинства, що буде найкраще підходити для надання ув'язненим можливості отримати відшкодування у зв'язку зі скаргами на умови тримання під вартою в Україні, ухвалення спеціального законодавчого акта, який передбачатиме превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту для оскарження умов тримання під вартою тощо [10].

Ми погоджуємося з тим, що впровадження в кримінальне процесуальне законодавство України превентивних і компенсаційних засобів юридичного захисту від неналежних умов тримання під вартою є нагальною необхідністю.

Водночас з огляду на межі статі, комплексність і змістовність проблеми впровадження в національне законодавство ефективних засобів правого захисту від неналежних умов тримання під вартою цю проблему буде окремо розкрито в наступних наукових публікаціях автора.

Висновки. З урахуванням вищевикладе- ного вважаємо, що запропоновані шляхи вдосконалення чинного КПК України сприятимуть зміцненню рівня й ефективності захисту прав підозрюваного при оскарженні застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й підвищать рівень практичної реалізації законодавчих гарантій права особи, підозрюваної в учиненні злочину, на свободу та особисту недоторканність. Порушені в статті проблеми не є остаточно вирішеними й підлягають подальшій науковій розробці.

Література

1. Конституція України : Закон від 28.06.1996 № 254к.

2. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 .

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 9 лют. 2015 р. (офіц. текст). - К. : Паливода А.В.

4. Аналіз причин скасування ухвал місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою за період з 01 січня 2013 р. по 30 червня 2013 р. : узагальнення судової практики Апеляційного суду м. Києва [Електронний ресурс]. -

5. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Києва за 2015 рік.

6. Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження : Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13 [Електронний ресурс]. -

7. Головко Л.В. Республика Франция / Л.В. Головко // Уголовный процесс западных государств / под ред. К.Ф. Гу- ценко. - 2-е изд., доп. и испр. - М. : Зерцало-М, 2002. - С. 294-402.

8. Туманянц А.Р. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування: досвід Франції і Німеччини / А.Р. Туманянц.

9. Туманянц А.Р. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування: проблеми застосування / А.Р. Туманянц // Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали пост, діючого наук.-практ. семінару, 17 жовт. 2014 р. - Х., 2014. - Вип. 6. - С. 103-106.

Размещено на Allbest.ru