Відновні правові процедури як функція кримінального провадження на підставі угод

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний гуманітарний університет

ВІДНОВНІ ПРАВОВІ ПРОЦЕДУРИ ЯК ФУНКЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД

Неледва Н.В., к. ю. н.,

доцент кафедри кримінального права,

процесу та криміналістики

В статті розглянуто сучасні положення стосовно поняття та системи функцій кримінального процесу та доведена необхідність передбачення такої функції кримінального провадження, як відновлення прав та законних інтересів, порушених кримінальним правопорушенням.

Ключові слова: кримінально-процесуальні функції, відновні процедури, реабілітація. кримінальний процес провадження відновлення

В статье рассмотрены современные положения относительно понятия и системы функций уголовного процесса и доказана необходимость такой функции уголовного производства, как восстановление прав и законных интересов, нарушенных уголовным правонарушением.

Ключевые слова: уголовно-процессуальные функции, восстановительные процедуры, реабилитация.

The article considers contemporary provisions concerning the notion and the sistem of functions of criminal processs. It is proved in the article the necessity of prognosticaton of such function of criminal proceedings as restoration of rights and legal interests, violeted by criminal infrigement.

Key words: criminal-procedural functions, restorative procedures, rehabilitation.

Постановка проблеми. Функції кримінального провадження посідають фундаментальне місце у кримінальному процесі. Вони становлять нормативну і теоретичну основу виконання принципу поваги для людської гідності та забезпечення справедливості у кримінальному провадженні. У зв'язку з постійними реформами законодавства зміст функцій кримінального провадження постійно змінюється, з'являються нові функції, і проблема визначення їх сутності є однією з актуальних та значущих. На сьогодні на перший план виходять проблеми відновлення прав, інтересів особи, яка постраждала від кримінального правопорушення.

Ступінь розробленості проблеми. Різні аспекти проблеми функцій кримінального провадження досліджувалися як в російській (А.М. Ларін, Н.А. Яікубович, Ф.Н. Фаткуллін та інші), так і в українській (Ю.М. Грошевий, І.В. Гловюк, В.М. Тертишнік, М.Є. Шуміло та інші) науковій юридичній літературі. Аналіз наукових досліджень свідчить, що науковці у своїх пошуках торкалися важливих аспектів функцій кримінального процесу, разом з тим в наукових дослідженнях ще недостатньо приділяється уваги відновним процесам як функції кримінального провадження.

Мета статті - проаналізувати сучасні погляди на систему функцій кримінального провадження - відновлення прав та законних інтересів, порушених кримінальним правопорушенням.

Виклад основного матеріалу. Інтеграція України в Європейське співтовариство потребує системної імплементації у вітчизняну правову систему загальновизнаних міжнародних стандартів у сфері кримінального судочинства і, зокрема, основ відновного правосуддя.

Згідно з проектом резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН від 24 липня 2002 року «Основні принципи використання програм відновного правосуддя у кримінальних справах» програма відновного правосуддя визначається як будь-яка програма, в межах якої використовують відновні процеси та мають на меті досягнення відновного результату. Прийняте ООН визначення містить термін «відновний процес» та «відновний результат». «Відновний процес» означає будь-який процес, у рамках якого жертва та правопорушник і, за необхідності, інші особи, члени громади, на яких вплинув злочин, разом беруть активну участь у вирішенні питань, що виникли у результаті його скоєння. «Відновний результат» означає угоду, досягнуту в результаті відновного процесу, зокрема це може бути «репарація, реституція, виконання громадських робіт, спрямованих на задоволення потреб окремої особи або групи осіб, та визначення обов'язків сторін, а також реінтеграція жертви та правопорушника» [1].

Актуальність впровадження відновного правосуддя у кримінальний процес визнається сьогодні представниками всіх юридичних шкіл і знайшла своє відображення у затвердженій Указом Президента України № 311/2008 від 8 квітня 2008 року Концепції реформування кримінальної юстиції, яка визначає посилення захисту прав та інтересів потерпілих, гарантоване відшкодування завданої злочином шкоди. Тому одним із завдань реформування кримінального процесу має стати розширення сфери застосування примирних процедур відновного правосуддя.

Неефективність кримінальної юстиції і системи традиційного покарання потребує поступової зміни карального правосуддя на відновне, яке спрямоване на захист прав та законних інтересів потерпілого від злочину, що у свою чергу приводить до зміни парадигми кримінального процесу, до появи нової концепції реагування держави на кримінальні проступки та злочини невеликої і середньої тяжкості та, стосовно кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, до появи нової відновної функції кримінального провадження.

Термін «функція» (від лат. Іипсііо - виконання, здійснення), який запровадив у науковий обіг німецький вчений Г. Лейбніц, означає здійснення, виконання, коло діяльності, призначення, а також зміст самої діяльності [2, с. 719].

Майже віковий досвід активного дослідження функцій у праві не дає можливості констатувати наявність єдиної позиції щодо цієї проблеми. Якщо синтезувати чисельні точки зору з цього питання, то під функцією, зокрема права, розуміють соціальне призначення права або напрямок правового впливу на соціальні відносини, або перше і друге разом. А правовий характер кримінального провадження, враховуючи, що воно здійснюється відповідно до кримінального процесуального законодавства України, є беззаперечним.

У науковій літературі поняття кримінально-процесуальної функції трактується по-різному: як напрямок, вид кримінально-процесуальної діяльності [3, с. 5; 9]; як вид, напрямки діяльності суб'єктів кримінального процесу, зумовлені їх роллю, призначенням або метою участі у справі [4, с. 83]; як сукупність прав та обов'язків, що дають змагу суб'єкту кримінально-процесуальної діяльності захищати свої права чи законні інтереси або здійснити свої професійні повноваження [5, с. 20]. Має місце і комплексний підхід: «як виражені в законі основні напрямки процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального провадження суб'єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у кримінальному провадженні для захисту своїх прав та законних інтересів» [6, с. 17].

У Новому тлумачному словнику української мови дається таке основне визначення функції: робота кого-, чого-небудь; обов'язок, коло діяльності когось, чогось; повинність, місія, величина, яка змінюється зі зміною незалежної змінної величини (аргументу) [7, с. 675].

Аналіз вищезазначених положень з цього непростого питання дає змогу стверджувати, що мають місце мінімум декілька підходів до цієї проблеми: статусний - коли сутність функції розкривається через повноваження суб'єктів, які її реалізують; діяльний - коли функція трактується як вид або напрямок роботи, а також комплексний підхід. Не вдаючись до детальнішого розгляду даного поняття, зазначимо, що ми є прихильниками комплексного підходу, адже тільки він надає можливість розкрити повніше сутність функцій кримінального провадження. Разом з тим системоутворювальними категоріями для визначення цього поняття, на наш погляд, є, в першу чергу, слова «властивість» та «призначення». Стосовно властивості може бути менше заперечень, адже безсумнівно функція - це властивість, яка похідна, залежна від сутності кримінального провадження. Що стосується слова «призначення», то у правовій науці функцію завжди пов'язували із призначенням права чи держави.

У контексті нашого дослідження важливо підкреслити, що соціальне призначення кримінального провадження слід розглядати з позицій конфліктології, тобто як засіб для вирішення соціального конфлікту. У межах кримінальної юстиції цей конфлікт має кримінально-правовий характер (оскільки пов'язаний з порушенням кримінально-правової заборони) і може бути вирішений шляхом ефективного застосування норм матеріального кримінального права для відновлення становища, що існувало до вчинення кримінально-караного діяння, забезпечення, за загальним правилом, невідворотності кримінальної відповідальності, відновлення порушених прав і законних інтересів осіб, що постраждали від вчинення кримінально-кара- ного діяння [8, с. 57].

Приймаючи до уваги вищезазначене, функція кримінального провадження як різновид юридичної діяльності - це така властивість, яка характеризує його призначення та визначає здатність сторін та учасників кримінального провадження вирішувати завдання щодо «захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав і свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду». Функція - це така властивість кримінального провадження, без якої неможлива протидія злочинності у сучасному правовому полі.

Кримінальне провадження поліфункціональне, і науковцями надаються різні переліки таких функцій.

Н.А. Якубович перераховує функції через повноваження суб'єктів кримінального процесу, зокрема, дізнавачів та слідчих, обвинувачених та захисників, потерпілих та представників учасників процесу, цивільних позивачів, свідків, експертів, перекладачів з розкриттям відповідних функцій [9, с. 57].

Ф.Н. Фаткуллін зазначає, що кримінальному процесу властиві такі функції: швидке та повне розкриття злочину; викриття та обґрунтування кримінальної відповідальності обвинуваченого; захист від обвинувачення та охорона прав усіх учасників судочинства; відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди; відправлення правосуддя; попередження злочинів та усунення їх причин; виховання громадян у дусі неухильного виконання законів щодо поваги правил правосуддя [10, с. 62-63].

О.А. Солдатенко зазначає, що систему основних кримінально-процесуальних функцій у кримінальному судочинстві України складають: розслідування, обвинувачення, захист і правосуддя» [11].

В.М. Тертишник виділяє функції розслідування, нагляду, обвинувачення, захисту та правосуддя [12, с. 12].

Ю.М. Грошевий визначає три основні функції - обвинувачення, захисту та судового розгляду. Крім основних, до функцій віднесено: функції досудового розслідування, судового контролю, прокурорського нагляду

за додержанням законів, підтримання цивільного позову, заперечення проти цивільного позову [13, с. 17-18].

І.В. Гловюк, яка на монографічному рівні досліджувала цю проблему, розкриваючи рівні кримінально-процесуальних функцій, пропонує їх систему із чотирьох елементів: основоположний - кримінальне переслідування, захист та правосуддя; вторинний - розслідування, прокурорський нагляд, відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, коригувальна функція, судовий контроль, забезпечення слідчим суддею доказів, забезпечення законності та обгрунтованості обмеження прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та інших осіб, міжнародне співробітництво, законно охоронна функція; обслуговуючий рівень - функції, спрямовані на забезпечення реалізації перших двох рівнів (допоміжна функція); паралельний (приєднаний рівень) - забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, заперечення протицивільного позову, реабілітаційна функція [8, с. 145]. Відповідно до теми дослідження необхідно окремо звернути увагу на таку функцію, як реабілітація.

На наявність реабілітаційної функції у кримінальному процесі звертає увагу і В.А. Чернишов, який пропонує в якості кримінально-процесуальних функцій виділяти: обвинувачення, захист, вирішення справи в суді, відшкодування завданої злочином шкоди, попередження злочинів, реабілітація невинно обвинувачених та засуджених, виховання громадян у дусі дотримання законів та поваги правил людського співжиття [14, с. 11].

На поновленні обмежених прав під час реабілітації наголошує М.Є. Шумило, який на монографічному рівні дослідив проблеми реабілітації в кримінальному процесі України [15, с. 67-68]. На відновлення матеріальних, моральних прав, порушених злочином, звертають увагу всі автори, які займалися проблемою функцій кримінального процесу, але ми не знайшли серед чисельних наукових джерел з цієї проблеми аргументів на користь того, що має місце окрема відновна функція кримінального процесу.

Приймаючи до уваги, що головним завданням кримінального провадження, яке поставлене першим в ст. 2 КПК України, є захист особи від кримінальних правопорушень, процесуальні процедури відновлення прав потерпілого та справедливості відносно цієї особи відповідно до її потреб, пов'язаних із злочинною подією, повинні складати пріоритетне завдання під час досудового розслідування конкретних злочинів. Адже світова практика все частіше вдається до відновного правосуддя. Так, давно відомо, що у США близько 88% кримінальних проваджень вирішуються через договір між підозрюваним та потерпілим, що дозволяє невідкладно вирішити кримінально-правовий конфлікт та відновити права потерпілого.

В основу здійснення відновного правосуддя покладено такі ключові положення, як: пріоритетність надання підтримки та забезпечення зцілення жертви/потерпілого; правопорушники несуть відповідальність за свої дії, але ж не в розумінні покарання, а в розумінні усвідомлення наслідків власної поведінки та активних дій з боку правопорушника, спрямованих на виправлення завданої шкоди; активна участь у розв'язанні ситуації всіх осіб, на яких вплинула подія злочину; громада сприяє реінтеграції жертви та правопорушника - це один із найбільш важливих принципів відновного правосуддя, що сприяє ефективному попередженню вчинення повторних злочинів (особливо у ситуації соціального сирітства неповнолітніх правопорушників); добровільність участі у відновному процесі всіх зацікавлених сторін [16, с. 21-22].

Соціальне призначення відновних процесів слід розглядати з позицій конфліктологіїї як ефективний засіб для вирішення конфлікту, який виник при вчиненні злочину. Кримінально-правовий характер конфлікту ставить його в низку проблемних і може бути вирішений не тільки шляхом ефективного застосування норм матеріального та процесуального права, але й обов'язково з використанням методів та засобів психології для нейтралізації та подолання конфлікту, для відновлення становища, що існувало до вчинення кримінально-карного діяння. Необхідно діяти за правилом забезпечення не тільки невідворотності кримінальної відповідальності, але й відновлення порушених прав і законних інтересів осіб, що постраждали від вчинення кримінального правопорушення - відшкодування почуття безпеки, а в окремих випадках - і захищеності та контролю над власним життям.

Сутність функції відновлення полягає в тому, що сторони конфлікту повинні вирішити конфлікт, який виник при вивченні злочину, відповідно до кримінального процесуального законодавства, вдаючись при цьому до допомоги третіх осіб - медіаторів. Під час медіації підозрюваного шляхом переговорів переконують у тому, що необхідно компенсувати заподіяну злочином шкоду, а від потерпілого отримують згоду на таке відшкодування поза судовим рішенням та узгоджують з потерпілим покарання за злочин або звільнення від його відбування та укладають добровільну угоду.

Пріоритетною метою зазначених дій є відновлення справедливості та збалансування потреб потерпілого, правопорушника та громади [17, с. 11].

Передбачене кримінальне провадження на підставі угод (глава 35 КПК України) та у формі приватного обвинувачення (глава 36 КПК України) створило надійні правові основи реалізації відновних процедур як важливої функції кримінального провадження. У результаті позитивної угоди виграють обидві сторони. Підсумком медіації стає, як правило, добровільне врегулювання конфлікту, викликаного вчиненням злочину, задоволення інтересів учасників конфлікту і економія кримінальної репресії. У результаті медіації можуть кардинально мінятися початково ворожі стосунки між сторонами. Коли сторони мають змогу висловити свої переживання та емоції, зустрічають підтримку та розуміння, вони починають по-іншому сприймати один одного та ситуацію. Потерпілі, в свою чергу, мають змогу позбутись ненависті до підозрюваного, визначити та задовольнити свої потреби. Крім цього, пом'якшуються кримінальні репресії за вчинений злочин, прискорюється кримінальне провадження, зменшується навантаження на слідчу та судову системи, зменшується кількість засуджених, осіб, які пройдуть “тюремні університети”, що у свою чергу означає зменшення рецидивної злочинності та “вчителів” вчинення злочинів; сімей, які залишилися без тих, хто їх утримував. Медіація розглядається як найефективніший метод запобігання скоєнню повторних правопорушень, особливо з боку неповнолітніх осіб, які вчинили злочин вперше.

Компроміс у кримінальному провадженні є також предметом криміналістичної тактики,, розробляються тактичні основи діяльності слідчого з нейтралізації та вирішення кримінально-правових конфліктів між підозрюваним та потерпілим [18].

Висновки

Відповідні процедури, які мають місце у кримінальному провадженні, стають дедалі розповсюдженішими і мають всі ознаки функцій, адже вирішують задання захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень та забезпечують охорону прав, свобод та законних інтересів таких учасників кримінального провадження, як потерпілий та підозрюваний; відновлюють справедливість та забезпечують збалансування потреб потерпілого, правопорушника та суспільства. Тенденція до розширення відновної функції кримінального провадження за КПК України є, на наш погляд, не тільки аксіоматичною, але й закономірною.

Серед напрямків прояву цієї функції можливо зазначити: а) відновлення прав, які були порушені внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Законодавець передбачив реальний захист майнових прав потерпілих та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, матеріальних збитків, пов'язаних із лікуванням; б) формування у підозрюваної особи усвідомлення наслідків власної поведінки та активних дій з боку правопорушника, спрямованих на виправлення завданої шкоди для нейтралізації та подолання конфлікту, для відновлення становища, яке існувало до вчинення кримінально-карного діяння, з метою недопущення подальшої кри- міналізації винного під час відбування суворішого покарання, реінтеграції правопорушника у громадське суспільство та попередження здійснення рецидивних злочинів; в) реабілітація осіб, стосовно яких були допущені порушення прав та законних інтересів під час кримінального провадження; г) відновлення інтересів суспільства та держави.

Література

1. Див.: [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www. commonground.org.ua.

2. Философский энциклопедический словарь. Гл.ред.: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. 2-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1989. 840 с.

3. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А.М. Ларин. М.: Юрид. лит., 1986. 160 с.

4. Каменнобродский С.Л. Сущность уголовно-процессуальных функций // Закон и право. 2008. № 12.

5. Яновська О.Г Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: монографія / О.Г. Яновська. К.: Прецедент, 2011. 303 с.

6. Кримінальний процес: підручник /Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, В.П. Пшонка та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки. Х.: Право, С. 2013-824.

7. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах/ 3 том П-Я, Видання друге виправлене/ Укладачі: В. Яременко, О. Сліпушко. К.: Вид-во «АКОНІТ», 2001. 862 с.

8. Гловюк І.В. Кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на основі положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 р.:/ І.В. Гловюк. Одеса: Юридична література, 2015. 712 с.

9. Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия: учебное пособие / Н.А. Якубович. М.: Нии- РИО, 1971.

10. Фаткуллин Ф.Н. Обвинение и судебный приговор: автореф. дис.... докт. юрид. наук.:12.00.09 /Ф.Н. Фаткулин. М, 1965. 30 с.

11. Солдатенко О.А. Досудове слідство в Україні: становлення та перспективи розвитку: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / О.А. Солдатенко. Київ. нац. ун-т внутр. справ. К., 2006.

12. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. 5-те вид. доп. і перероблене / В.М. Тертишник К: А.С.К., 2007. 848 с.

13. Кримінальний процес: підручник / за ред. В.Я Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. Х.: Право, 2013. 824 с.

14. Чернышов В.А. Проблемы функций в росийском уголовном процессе: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.А. Чернышов. Ижевск. 1999.

15. Шуміло М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України / М.Є. Шуміло. Харків: Арсіс, 2001. 320 с.

16. Землянська В.В. Відновне правосуддя в кримінальному процесі України. Посібник. К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. 200 с.

17. Айртсен И. Реконструкция связей в сообществе - медиация и восстановительное правосудие в Европе / [И.Айрт- сен, Р.Маккей, М.Райт и др.]; пер. с англ. К.: Издатель Захаренко В.А., 2008. 183 с.

18. Потапова И.А., Полстовалов О.В. Тактико-криминалистическое обеспечение компромиссных процедур в уголовном судопроизводстве: монография. М: Юрлитинформ. 2013. 168 с.

Размещено на Allbest.ru