Розвиток концепції колізійного регулювання недобросовісної конкуренції у доктрині міжнародного приватного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Розвиток концепції колізійного регулювання недобросовісної конкуренції у доктрині міжнародного приватного права

Ребриш Б.Ю., аспірант кафедри міжнародного права

Анотація

У статті проаналізовано рекомендаційні документи міжнародних наукових організацій щодо правил вибору належного до застосування права у сфері транскордонних відносин недобросовісної конкуренції.

Ключові слова: міжнародні наукові організації, рекомендаційні документи, транскордонна недобросовісна конкуренція, конфлікт законів стосовно недобросовісної конкуренції.

транскордонний недобросовісний конкуренція колізійний

Аннотация

В статье проанализированы рекомендательные документы международных научных организаций, касающиеся правил выбора, подлежащего применению права в сфере трансграничных отношений недобросовестной конкуренции.

Ключевые слова: международные научные организации, рекомендательные документы, трансграничная недобросовестная конкуренция, конфликт законов о недобросовестной конкуренции.

Annotation

Rebrysh B.Yu. DEVELOPMENT OF THE CONCEPT OF CONFLICT OF REGULATION OF UNFAIR COMPETITION IN THE DOCTRINE OF PRIVATE INTERNATIONAL LAW

In this article analyzed the reference documents of international scientific organizations, which deal with the choice of law issues in the field of cross-border relations of unfair competition.

Key words: international scientific organizations, reference documents, cross-border unfair competition, conflict of laws on unfair competition.

Постановка проблеми. Колізійне законодавство України не містить спеціальних норм щодо захисту від недобросовісної конкуренції (далі - НК). Хоча на сьогодні у національних кодифікаціях міжнародного приватного права переважної більшості країн світу такі норми закріплені. У цьому сенсі для країн-членів ЄС засадниче значення має Регламент «Проправо, що застосовується до недоговірних зобов'язань» (далі - Рим II), який містить спеціальні підходи до вирішення конфлікту законів у сфері протидії НК. Оскільки Україна взяла на себе зобов'язання адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС, вітчизняна наука приватного права повинна вивчити і проаналізувати зарубіжний механізм колізійно-правового регулювання цих відносин. Особливе значення для такого аналізу має досвід міжнародних організацій та наукових асоціацій у сфері розробки проектів міжнародно-правових угод, аналітичних доповідей та рекомендаційних документів, тому що висновки, зроблені у таких дослідженнях, лежали в основі прийняття багатьох правових актів.

Ступінь розробленості проблеми. Проблеми колізійно-правового регулювання відносин захисту від НК в Україні досліджувалися І.М. Проценко [1]. Але у цій статті ученою не було звернено уваги на доробок міжнародних наукових організацій щодо колізійних аспектів НК. Частково їхні аналітичні документи було розглянуто у працях зарубіжних науковців, зокрема М.М. Вознесенського, А. Дайєра (A. Dyer), Е. Когу (Й. Coureault), Н. Г. Маскаєвої, Х.Д. Пирцхалави, Б. Убертаці (B. Ubertazzi), С. Франска (S. Francq), М. Хел- нера (M. Hellner), П. Хубера (P. Huber) та ін.

Метою статті є висвітлення результатів роботи міжнародних наукових організацій, які стосуються проблематики колізійного регулювання транскордонної НК, для їх подальшого використання у вітчизняній законопро- ектній діяльності.

Виклад основного матеріалу. Ведучи мову про історичний відрізок часу, коли ідеї колізійного регулювання НК вперше з'явилися у теорії міжнародного приватного права (далі - МПП), потрібно спочатку з'ясувати, які об'єктивні передумови зумовили необхідність наукових досліджень у цій сфері. Зокрема відомо, що транскордонна НК тривалий період часу доктриною і практикою колізійного права зарубіжних країн розглядалася в абсолютній більшості випадків як частина міжнародного деліктного права [2, с. 225]. Виходячи із цього, до 60-х рр. XX ст. суди багатьох держав, зокрема Швейцарії, Німеччини та Австрії, при виборі права стосовно НК керувались загальним принципом lex loci delicti commissi (закон місця вчинення правопорушення). При цьому якщо в результаті акту НК наслідки наступали в іншій державі, суди цих держав керувалися принципом повсюдної відповідальності (Ubiquitaetsergel), який давав потерпілому можливість вибору між правом місця скоєння протиправних дій і правом настання їх наслідків [3, с. 727]. Щоправда на практиці застосування теорії повсюдності до актів транскордонної НК, з урахуванням вибору застосовуваного права потерпілим, призводило, за свідченням швейцарського дослідника Ф.Д. Данте (F.-J. Danthe), до систематичного застосування lex fori (закону країни суду) [4, с. 54-59].

Такий підхід викликав критику в літературі, яка стала відправною точкою у науці МПП для формулювання спеціальної колізійної прив'язки. Дослідниками вже тоді було справедливо вказано на невідповідність між цілями конкурентного законодавства багатьох країн і власне колізійною прив'язкою, що використовувалась у приватних відносинах транскордонної НК. Матеріальне право НК на той момент було спрямоване на захист не тільки інтересів потерпілого конкурента, але й спільних інтересів споживачів, інтересів держави в підтримці нормальної конкуренції на ринку. Колізійні норми, незважаючи на це, враховували місце настання майнових наслідків для потерпілого господарюючого суб'єкта та, більш того, надавали останньому право вибору конкурентного права, створюючи тим самим певну нерівність на ринку через неврахування всіх охоронюваних законом інтересів. Окрім того, норми щодо НК застосовувалися передусім до відносин запобігання виникненню шкоди, тоді як колізійні правила орієнтувалися на негативні наслідки, що вже наступили і, отже, останні не були адекватними діючому у той час матеріально-правовому інституту НК [5, с. 83-84]. Таким чином, у другій половині XX ст. перед зарубіжною наукою і практикою колізійного права постала проблема розробки таких підходів до регулювання відносин захисту від транскордонної НК, які б відповідали фундаментальним засадам МПП.

У цьому контексті особливий інтерес для нашого дослідження становить доробок міжнародної наукової асоціації - Міжнародної ліги проти недобросовісної конкуренції (далі - Міжнародна ліга)¹. Як зазначають деякі учені, спочатку саме цією організацією було звернено увагу на проблематику вибору права стосовно НК і вперше запропоновано застосовувати принцип порушеного ринку до відносин захисту від транскордонної НК [6, с. 135]. Зокрема, у 1967 р. на черговому зібранні у м. Ніцца (Франція), за результатами доповіді австрійського юриста Ф.В. Мозінга (F.W. Mosing), конгресом цієї спільноти були прийняті Пропозиції щодо конфлікту законів у справах НК. В офіційному тексті документа було сказано, що в інтересах підприємств і в спільних інтересах доцільно розробити «єдиний критерій вибору компетентного права у справах щодо захисту від недобросовісної конкуренції за участю двох або більше держав». При цьому необхідно, щоб «національні суди при винесенні рішень у цивільних відносинах захисту від недобросовісної конкуренції за участю двох або більше держав, застосовували lex lod delid:i ^mmissi з урахуванням особливостей матеріальних норм, які регулюють ці відносини, а також інтересів, що охороняються відповідними правилами». Зважаючи на це, Міжнародна ліга місце вчинення правопорушення запропонувала трактувати, як «місце, де відбувається зіткнення інтересів» [7, с. 79]. Таким чином, у положеннях Резолюції вперше здійснено спробу врахувати особливості матеріального права НК у нормах колізійного законодавства, хоча, як доречно відзначає М.М. Вознесенський, самостійного принципу вибору права у цьому документі так і не було запропоновано [5, с. 85].

Прийнято вважати, що одним із перших наукових товариств, яке у цей час також звернуло увагу на проблему спеціального колізійного регулювання НК, був Інститут міжнародного права (далі - Інститут)У 1984 р. перейменована у Міжнародну лігу конкурентного права (LIDC). Основне завдання організації - вивчення проблем, пов'язаних з конкуренцією, а також розробка міжнародних правових стандартів захисту відносин конкуренції. Дет. див.: The International League of Competition Law (LIDC) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.ligue.org/index. ^php?page=presentation-2. Зо-

крема відомо, що протягом 1965-1969-х рр. членами цієї установи - проф. Й. Оферхау- зом (J. Offerhaus) і проф. О. Кан-Фрайндом (O. Kahn-Freund), розроблявся проект Резолюції «Про деліктні зобов'язання у міжнародному приватному праві». Основною метою авторів цього документа було створення універсальних правових підходів до вирішення конфліктів законів щодо недоговірних зобов'язань (далі - НЗ), які могли би стати «правовим орієнтиром для судової практики та академічних кіл багатьох європейських держав» [8, с. 164-165]. Однак Резолюція, прийнята офіційно Інститутом у 1969 р., не закріпила окремого колізійного правила для транскордонної НК, хоча у преамбулі чітко вказувалось на необхідність відмови застосування закону місця скоєння правопорушення до НК і розробки спеціальних колізійних підходів стосовно цього та інших видів економічних деліктів [9].

Лише через 15 років з моменту прийняття Резолюції щодо деліктних зобов'язань Інститут знову звертається до ідеї розробки колізійних правил для транскордонної НК. Відновлення наукового інтересу до окресленої проблематики, на нашу думку, зумовлювалось декількома причинами. З одного боку, відмова авторів Римської конвенції 1980 р. від уніфікації колізійних норм щодо НЗ, у тому числі НК, залишила невирішеною проблему непе- редбачуваності судових рішень стосовно цих питань у багатьох державах. З іншого боку, революційні зміни законодавчих підходів до вирішення колізійних проблем щодо деліктних зобов'язань (70-ті рр. XX ст.) зумовлювали необхідність напрацювання для судової та адміністративної практики певних наукових рекомендацій їх використання [10, с. 1]. До відома, австрійський Закон «Про міжнародне приватне право» 1978 р. вперше закріпив окремі правові норми щодо зобов'язань з НК [11], передбачивши при цьому спеціальну колізійну прив'язку - «право країни, на чий ринок недобросовісна конкуренція впливає».

За результатами доповіді проф. В.Л. Різа (W.L. Reese) і проф. Ф.Б. Вішара (F.B. Vischer) на 22-й сесії Інституту міжнародного права у м. Кембридж (Велика Британія) приймається Резолюція «Колізійні правила стосовно недобросовісної конкуренції». Порівняно з раніше опублікованими документами ця аналітична записка носила комплексний характер, оскільки у ній містилось визначення НК; загальне колізійне правило; виключення із нього, які були побудовані за принципом «тісного зв'язку»; а також застереження про публічний порядок тощо. Сфера дії Резолюції була визначена шляхом посилання на ст. 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка трактувала НК як «будь- який акт конкуренції, що суперечить чесним Інститут міжнародного права - наукове товариство, засноване юристами-міжнародниками 8 вересня 1873 р. у м. Гент (Бельгія). Основне завдання інституту - розвиток міжнародного права без будь-яких упереджень щодо урядових інтересів держав. Дет. див.: Institut de Droit International [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://justitiaetpace.org/index.phpзвичаям у промислових і торговельних справах» [12]. Між іншим, цей документ не охоплював питання, пов'язані з порушенням прав на товарний знак, патент, авторство, а також «будь-якою відповідальністю за спеціальним законодавством, яка стосується обмежувальної або монополістичної практики» (ст. 1 Резолюції). У коментарі до тексту Резолюції указувалось, що таке виключення зумовлене територіальним характером охорони прав інтелектуальної власності.

Загальне колізійне правило щодо транскордонної НК було сформульоване у ч. 1 ст. 2 таким чином: «Якщо шкода господарській діяльності конкурента на певному ринку завдана у результаті дій, наслідки яких на такому ринку можна було б передбачити, для визначення прав і обов'язків сторін застосуванню підлягає внутрішнє право держави, де розташований такий ринок, незалежно від того, здійснені такі дії на території цієї держави чи іншої держави (ав)» [13]. Таким чином, у правилах Резолюції, на відміну від Пропозицій Міжнародної ліги 1967 р., акценти були зроблені на місці виникнення результату НК (lex loci damni), а саме на «ринку держави, де шкідливі наслідки виникли».

Однак, порівнюючи колізійні підходи, виражені в Пропозиціях Міжнародної ліги 1967 р. і в Резолюції Інституту 1983 р., А. Дайєр (A. Dyer) висловлює інше припущення. На думку ученого, вказані документи містять практично одинакові принципи визначення компетентного права для НК. Зокрема, «місце, де відбувається зіткнення інтересів» за Пропозиціями представляється, по суті, тим самим за Резолюцією «місцем, на ринку якого завдано шкоду господарській діяльності конкурента». Винятком лише є те, що у Резолюції Інституту 1983 р. передбачається додаткова вимога для визначення компетентного права, а саме - щоб наслідки на певному ринку могли бути передбачуваними [14, с. 433].

На наш погляд, погодитися з точкою зору А. Дайєра (A. Dyer) в цілому складно, оскільки учений не припускає можливості виникнення випадків, коли негативні наслідки від НК проявляються на ринку держави, де конкурентні інтереси сторін насправді не стикаються. Це, зокрема, може трапитись тоді, коли два господарюючі суб'єкти здійснюють виробництво продукції в одній державі, однак більшу її частину реалізують на ринку сусідньої. Зрозуміло, що якщо один із них, як приклад, без дозволу іншого суб'єкта неправомірно використовує позначення конкурента на власному товарі, то у такому випадку безпосередня шкода від протиправної поведінки в іншої сторони виникне на території сусідньої держави, оскільки значна частина товарної продукції реалізується саме там. Іншими словами, у цій державі потерпілий відчує суттєве зниження своїх доходів внаслідок переманювання власних клієнтів недобросовісним конкурентом. Однак така протиправна поведінка може також негативно вплинути й на конкурентне середовище держави місця виробництва продукції, тому що добросовісний учасник тут, врешті, може припинити свою господарську діяльність через недоодержання значних доходів в іноземній країні.

Оскільки Пропозиції Міжнародної ліги 1967 р. для НК компетентним визнають право «місця зіткнення інтересів», то у цьому випадку застосовним буде законодавство держави збуту товару обома конкурентами, адже саме тут ними ведеться боротьба за основну клієнтську базу. Натомість Резолюція Інституту 1983 р. пропонуватиме застосовувати одночасно право як місця реалізації продукції, так і місця її виробництва. У ч. 2 ст. 3 цього документа чітко указувалось, що якщо наслідки НК проявляються на території двох або більше держав, застосуванню підлягає внутрішнє право кожної із держав, де такий ринок знаходиться [13].

Варто зазначити, що правила цього документа також містили декілька гнучких колізійних підходів стосовно транскордонної НК. Зокрема, ст. 3 указувала, що визначене за нормами Резолюції право не підлягає застосуванню у випадку, якщо воно не має достатньо тісного зв'язку зі сторонами, їх поведінкою чи шкодою. За таких обставин доречним є право, з яким відповідна держава має тісний зв'язок. При цьому для його встановлення суд повинен брати до уваги всі необхідні фактори, включаючи громадянство і доміцилій сторін, а також зв'язок держави зі сторонами, подією тощо. Також у тексті Резолюції передбачалось, що зазначена прив'язка може бути використана у випадках, коли завдання шкоди на території багатьох держав робить неможливим застосування права кожної із цих держав. Тоді компетентним є право тієї держави, на території якої поведінка відповідача безпосередньо вплинула на комерційну діяльність позивача (за умови, що це можна визначити). Інакше - застосовним повинно бути право держави основного місця діяльності позивача [14].

Хоча Резолюція Інституту 1983 р. суттєво розвинула ідею спеціального колізійного регулювання НК, слід погодитись з точкою зору Н.Г. Маскаєвої про те, що застосування окремих положень цього документа на практиці могло би викликати певні труднощі. Мова йде, наприклад, про правила Резолюції, які для визначення компетентного права вимагали встановлювати факт того, що відповідач передбачав наслідки своєї поведінки і міг завчасно визначати територію, на якій вони могли би виникнути [15, с. 52].

Майже через десять років після прийняття Інститутом Резолюції 1983 р. Міжнародна ліга знову звертається до ідеї удосконалення раніше розроблених правил стосовно транснаціональної НК. Однак цього разу увага організації зосереджується переважно на механізмі правового регулювання транскордонної недобросовісної реклами. Зокрема, у тексті Резолюції, оголошеної Лігою за результатами амстердамського конгресу у 1992 р., зазначалося таке: «Підтверджуючи прийняті у 1967 р. у Ніцці пропозиції щодо конфлікту законів у справах недобросовісної конкуренції, необхідно додати, що в питаннях, які стосуються реклами, застосовним повинне бути право тієї країни, у якій реклама справляє свійефект, тобто, країни, у якій вона доходить до громадськості; і тоді, коли вона справляє свій ефект у більш ніж одній країні, застосовним повинне бути право кожної із цих країн» [16, с. 227].

Із указаного тексту можна зробити декілька висновків. По-перше, Міжнародна ліга не відійшла від висловленої раніше позиції спеціального регулювання транскордонної НК за принципом місця вчинення правопорушення, що за текстом Резолюції 1967 р. трактувалося як «місце, де відбувається зіткнення інтересів». По-друге, автори цього документа, зважаючи на особливості міжнародної маркетингової діяльності, уточнили колізійну прив'язку lex loci delicti commissi для такої форми НК, як недобросовісна реклама, пропонуючи розуміти під нею уже «місце, у якій реклама справляє свій ефект». Тим не менш, у Резолюції, подібно до Пропозицій 1967 р., не містилося відповіді на питання, право якої країни підлягає застосуванню, якщо недобросовісна реклама (НК) справляє негативний ефект у країні, де не стикаються конкурентні інтереси сторін.

Резолюція Міжнародної ліги 1992 р. містила також виключення із загальної колізійної норми. Спеціальне правило було сформульоване таким чином: «Для надання компенсації потерпілому застосовним повинне бути право держави походження реклами, якщо відповідач доведе, що він не міг розумно очікувати, що його поведінка могла стати причиною виникнення шкоди у позивача в країні, де приймалася така реклама». Як ми бачимо, розробники згаданого документа використали той самий підхід, що і автори Резолюції 1983 р., які для визначення компетентного права так само вимагали враховувати можливість передбачення недобросовісним конкурентом настання негативних наслідків від своєї поведінки на території тієї чи іншої держави. На думку Ф.-Д. Данте (F.J. Danthe), використання такого критерію у національному законодавстві дозволяє компанії, центральний офіс якої знаходиться у цій державі, чітко передбачати, конкурентне законодавство якої правової системи може бути застосоване до її діяльності, якщо вона прагне розпочати поглиблену рекламну кампанію у ряді країн [4, с. 82]. Іншими словами, подібного роду застереження колізійних норм спрямовані на захист учасників конкуренції від несподіваного та безпідставного застосування права певної країни.

Розглядаючи колізійні проблеми регулювання транскордонної НК, не можна залишити поза увагою результати роботи Постійного бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права. Зазначимо, що з 1988 до 1995 р. експертна діяльність спеціальних комісій Конференції щодо вивчення проблем НК у колізійному праві була пов'язана з ім'ям американського проф. А. Дайєра (A. Dyer), який на виконання доручень Постійного бюро опублікував три аналітичні записки, присвячені цій тематиці [17; 18; 19]. У цьому сенсі для Гаазької конференції актуальним залишалося питання можливості розробки для держав- учасниць цієї організації універсальної міжнародної конвенції, яка би уніфікувала правила колізійного регулювання транскордонної НК. Для цього у 1996 р. проф. Б. Дютва (B. Dutoit) опубліковує спеціально присвячену цьому питанню наукову статтю [20].

Зрештою у 2000 р. Постійним бюро конференції було оприлюднено записку «Про колізії законів з питань недобросовісної конкуренції: витоки і сучасність», у якій проаналізовано більшу частину раніше опублікованих робіт, а також зроблено попередні висновки щодо можливого варіанту тексту самої конвенції. Зокрема, членами Постійного бюро було запропоновано у проекті міжнародного договору закріпити лише широке визначення НК, яке охоплювало би всі її форми, які потенційно можуть бути заборонені матеріальним правом різних держав. На думку членів комісії, це дозволило б передбачити загальні колізійні принципи вибору права щодо всіх конкурентних дій. У якості основного колізійного принципу для НК було запропоновано використовувати «закон місцезнаходження ринку», щоправда, передбачалася також можливість конструювання окремого колізійного правила для тих актів НК, які торкалися інтересів виключно конкурентів [21]. Незважаючи на всеохоплюючу дослідницьку роботу Гаазької конференції протягом 15 років, проект конвенції стосовно конфліктів законів НК на дипломатичну сесію цієї організації винесений так і не був.

Суттєве значення для розвитку концепції колізійного регулювання транскордонної НК також має діяльність Європейської групи з міжнародного приватного права (GEDIP)Європейська група з міжнародного приватного права (GEDIP) - створена у 1991 р. у м. Люксембург наукова асоціація, яка складається з членів університетів держав-членів Європейського союзу або міжнародних організацій, зацікавлених у взаємодії і розвитку міжнародного приватного права та європейського права в цілому. Дет. див.: Groupe еигорйеп de droit international privn (GEDIP) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gedip-egpil.eu/gedip_groupe.html та Гамбурзької групи міжнародного приватного праваГамбурзька група міжнародного приватного права - неофіційне об'єднання науковців Інституту Макса Планка з порівняльного та міжнародного приватного права та учених з правничого факультету Гамбурзького університету.. Дослідницький інтерес, зокрема, становлять офіційні пропозиції, які надавалися цими науковими товариствами стосовно проекту конвенції, а пізніше - регламенту ЄС стосовно права, що застосовується до НЗ. Хронологічно початок роботи Європейської групи стосовно указаних питань припадає на 90-ті рр. XX ст. Зокрема, у жовтні 1994 р. Європейська Рада оголосила план, метою якого було прийняття європейської конвенції щодо конфліктів законів у сфері НЗ. У якості першого етапу реалізації цього плану було передбачено розробку декількох можливих проектів цього документа, один із яких пізніше став результатом детального обговорення Європейської групи у рамках проекту Grotius [22, c. 35].

Необхідно відзначити, що тоді ідея спеціального колізійного регулювання щодо НК серед представників проектної групи GEDIP викликала жваву дискусію. В одній із робочих доповідей зазначалося, що застосування колізійної прив'язки «держава, ринок якої порушений недобросовісною конкуренцією» може призвести до певних труднощів, оскільки вплив НК на ринок має більш економічне, а не юридичне значення. Окрім цього, використання у контексті всього ЄС такої прив'язки може бути неоднозначним, адже воно змушує компетентні органи визначати ринок у межах юрисдикції певної держави, у той час коли законодавство Співтовариства прагне створити ринок унікальним і єдиним [23].

Зрештою у Пропозиціях ЄЕйІР щодо європейської конвенції спеціальне колізійне правило для НК було збережено. Щоправда воно мало певні особливості. По-перше, колізійний принцип - «держава, ринок якої порушений недобросовісною конкуренцією», за задумкою членів групи, повинен був застосовуватись як у зобов'язаннях з НК, так і в зобов'язаннях, що виникають внаслідок обмежувальної торгової практики. По-друге, цей принцип використовувався лише для цілей визначення тісного зв'язку, оскільки у ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 4 Пропозицій указувалось, що до НЗ, яке виникає із правопорушення, застосовується право держави, з яким таке правовідношення має тісний зв'язок. Між тим Пропозиції закріпили також цілий ряд загальних колізійних норм (імперативні норми, публічний порядок, зворотне відсилання тощо), серед яких, відзначимо, свободу сторін у виборі компетентного права, яка також могла бути реалізована у відносинах захисту від транскордонної НК (ст. 8) [24].

У травні 2002 р. Генеральний директорат Європейської комісії з питань юстиції та внутрішніх справ опублікував для публічного обговорення попередній проект Регламенту [25]. Зазначимо, що вказаний документ аналогічно містив спеціальну колізійну норму, присвячену НК. Зокрема, ст. 6 проекту Пропозицій звучала так: «До недоговірних зобов'язань, які виникають з недобросовісної конкуренції або інших видів недобросовісної практики, застосовується право країни, де недобросовісна конкуренція або інша практика впливає на конкурентні відносини або колективні інтереси споживачів». Як ми бачимо, проект визначав обсяг спеціальної колізійної норми не тільки щодо зобов'язань, які виникають з НК, а також щодо всіх інших видів недобросовісної практики. Очевидно, що в останньому випадку мова йшла про ту поведінку, яка потенційно могла би торкатися також інтересів споживачів. Між тим Проектом не передбачалися спеціальні правила вибору права щодо зобов'язань, які виникають з НК, якщо вони стосуються виключно інтересів конкурентів. У положеннях документа також не містилося окремих колізійних норм, присвячених діям, що обмежують конкуренцію.

Гамбурзька група щодо вказаного проекту в цілому висловила схвальні відгуки, за винятком декількох принципових зауважень. По-перше, учені слушно зауважили, що поряд з указівкою у колізійній нормі на негативних наслідках на певному ринку, авторам проекту необхідно також врахувати потенційну можливість їх настання. У Пропозиціях підмітили, що

поправка до тексту документа шляхом зазначення «або може вплинути» дозволятиме потерпілим особами у рамках транскордонних спорів звертатися до суду з судовими заборонами НК ще до настання шкоди. По-друге, Регламент повинен містити також окреме колізійне правило щодо обмежувальної практики і недобросовісної реклами. Щодо останньої спеціальна колізійна прив'язка - «держава, де рекламна компанія має своє основне місце діяльності», враховуватиме новітні підходи вже уніфікованого на той час права рекламної діяльності в ЄС [26, с. 19-20].

У свою чергу, Європейська група (ОЕйіР) також підтримала проект, однак запропонувала словосполучення - «колективні інтереси споживачів», з тексту документа виключити. Науковці звернули увагу, що у контексті самої норми, незрозуміло було, яку роль відіграє таке формулювання - чи альтернативну прив'язку, чи ту саму форму прив'язки, що і «місце конкурентних відносин», чи, навпаки, є застосовним судами лише в окремих випадках захисту громадськими організаціями колективних інтересів споживачів [27]. Як ми бачимо, рекомендаційні документи Європейської (ОЕйіР) та Гамбурзької груп висловлювали різні погляди на зміст проекту. Однак спільна позиція науковців щодо необхідності збереження спеціальної колізійної норми стосовно НК вплинула на те, що в остаточному тексті Регламенту 2007 р. її виключено не було.

Останнім часом у проектно-аналітичний роботі міжнародних наукових організацій спостерігаються нові тенденції. Зокрема, у 2008 р. Американським інститутом права були опубліковані Принципи інтелектуальної власності, що регулюють юрисдикцію, вибір права і судові рішення у транснаціональних спорах. Метою авторів цього документа була розробка практичних рішень для більшості питань, які виникають у процесі розгляду транснаціональних спорів інтелектуальної власності [28, с. 3]. Позаяк на момент розробки указаних принципів у міжнародно-правовій практиці були відсутні уніфіковані правила вибору права стосовно транснаціональної НК, указаний акт відобразив позицію розробників також щодо цієї проблеми. Зокрема, ч. 2 ст. 301 Принципів міститься правило: «До недоговір- них зобов'язань, які виникають з недобросовісної конкуренції, застосовується право кожної держави, у якій прямі і суттєві шкідливі наслідки такої поведінки виникли або могли би виникнути, незалежно від держави або держав, у якій (их) відповідне діяння було скоєне» [29, с. 164-167]. У коментарі до статті зазначається: «принципи визнають той факт, що акти недобросовісної конкуренції в одній державі можуть справляти свій ефект на конкуренцію в іншій. У таких випадках компетентним є право тієї держави, у якій конкурентні відносини мають місце». Зазначене дозволяє зробити висновки, що американська доктрина права підтримує ідею застосування права місцезнаходження ринку у відносинах захисту від транскордонної НК.

Проте на сьогодні неоднозначний науковий підхід стосовно спеціального колізійногорегулювання НК висловлюють академічні кола Японії та Південної Кореї. Наприклад, у ст. 303 Пропозицій транспарентності щодо юрисдикції, вибору права, визнання і приведення у виконання іноземних судових рішень у сфері інтелектуальної власності, зазначається, що «до акту недобросовісної конкуренції застосовується право того місця, де результати недобросовісної конкуренції виникли або могли би виникнути» [30, с. 394-402]. Іншими словами, документом передбачається застосування до НК загальної колізійної прив'язки lex loci damni.

Натомість у Принципах міжнародного приватного права стосовно прав інтелектуальної власності, які були прийняті у 2010 р. Міжнародною асоціацією приватного права Кореї і Японії, відображається інший підхід. Зокрема, у ч. 3 ст. 304 Пропозицій указується: «До не- договірних зобов'язань, які виникають у результаті акту (ів) недобросовісної конкуренції, застосовується право держави, у якій пряма і суттєва шкода виникла або може виникнути». В окремо опублікованому науковому коментарі до цих рекомендацій зазначається, що таким місцем є «держава, на конкурентний ринок якої впливає або може вплинути акт недобросовісної конкуренції» [31]. На думку Т. Коно (T. Kono), доктринальне уточнення колізійної прив'язки повинно вирішити дві суттєві проблеми, які постають перед японськими і корейськими судами: по-перше, вибору права стосовно спорів, які виникають внаслідок порушення прав інтелектуальної власності в мережі інтернет; по-друге, розмежування колізійних підходів щодо захисту прав інтелектуальної власності і НК [32, с. 139].

У 2012 р. Європейським Інститутом Макса Планка були опубліковані «Принципи колізійного регулювання відносин інтелектуальної власності» [33]. У п. б ч. 3 ст. 1:101 цього документа указано, що «ці принципи також застосовуються mutatis mutandis до спорів, пов'язаних зі звинуваченнями в недобросовісній конкуренції, які випливають з того ж набору фактів, що і звинувачення стосовно прав інтелектуальної власності». Інакше кажучи, колізійні правила Принципів передбачають можливість їх застосування лише щодо таких форм НК, як: порушення авторських прав, прав на товарні знаки, промислову власність у сфері конкуренції тощо. Однак відносин захисту від дезорганізації суб'єкта господарювання чи від незаконного використання комерційної таємниці ці колізійні норми не охоплюють [34, с. 414].

Тим не менше, на думку А. Кур (A. Kur) і Б. Убертаці (B. Ubertazzi), різноманіття підходів у Пропозиціях дозволяє для НК обирати не тільки право місця вимоги захисту від скоєного правопорушення [35, с. 116]. Наприклад, ст. 3:603 Принципів передбачає застосування до інтелектуальної власності (НК) правил тісного зв'язку, якщо протиправна поведінка здійснювалася у мережі інтернет. Для визначення того, з якою державою відповідні відносини мають тісний зв'язок, береться до уваги: 1) звичне місце проживання порушника; 2) основне місце господарської діяльності порушника; 3) місце, де основні дії самого порушення були вжиті; 4) місце, де шкода, завдана порушенням, є істотною по відношенню до всієї іншої завданої шкоди [36].

Висновки

Підсумовуючи викладене вище, слід сказати, що сучасне колізійне регулювання транскордонної НК є об'єктивним відображенням історичного розвитку наукових поглядів, сформульованих у рекомендаціях наукових товариств та міжнародних організацій. Серед них особливу роль відіграли офіційні документи Європейської та Гамбурзької груп міжнародного приватного права, оскільки завдяки їхнім пропозиціям спеціальна колізійна норма НК у тексті Регламенту ЄС 2007 р. була збережена. Однак у контексті міжнародної гармонізації колізійного права перспективними на сьогодні залишаються ідеї прийняття у рамках Гаазької конференції універсальної конвенції щодо вибору права для НК. Зважаючи на інтенсивну міжнародну торгівлю і посилення конкуренції на світових ринках, потреба у міжнародно-правовій визначеності правил конфлікту законів стосовно НК є цілком очевидною. Правовим матеріалом для проекту такої конвенції, на нашу думку, могли би стати також положення Регламенту Рим II, які на сьогодні успішно застосовуються судовими та адміністративними органами країн-членів Спільноти, а також безпосередньо Судом ЄС. Однак відповідні правила секундарного права ЄС необхідно гармонізувати з принципами англо-американської моделі конкурентного законодавства, позаяк чимало колізійно- і матеріально-правових конструкцій Регламенту Рим II багатьом державам на сьогодні невідомі.

Література

1. Проценко І.М. Деякі аспекти вибору права для регулювання зобов'язань, що виникли внаслідок недобросовісної конкуренції / І.М. Проценко // Юридичний журнал. - 2003. - № 11. - С. 24-26.

2. Кох Х. Международное частное право и сравнительное правоведение [Текст] / Х. Кох, У. Магнус, Винклер П. фон Моренфельс ; Пер. с нем. Ю. М. Юмашева. - М. : Междунар. отношения, 2001. - 476 с.

3. Kegel G. Internationales Privatrecht / G. Kegel, K. Schurig. - Mьnchen : C. H. Beck, 2004. - 1190 p.

4. Danthe F.-J. Le droit international privй Suisse de la concurrence dйloyale / F.-J. Danthe. - Genиve : Librairie Droz, 1998. - 328 p.

5. Вознесенский Н.Н. Обязательства вследствие недобросовестной конкуренции в международном частном праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Вознесенский Николай Николаевич; Ин-т государства и права РАН. - М., 2008. - 209 c.

6. International Litigation in Intellectual Property and Information Technology / Nuyts A., Hatzimihail N., Szycho- wska K. and others. - Alphen aan den Rijn : Kluwer Law International, 2008. - 336 p.

7. Motion of International League Against Unfair Competition of 30 April to 4 May 1967 // Industrial Property. - 1968. - № 3. - Pp. 79-80.

8. Cavers D. F. New approaches to the choice of tort law / D. F. Cavers // Collected Courses of the Hague Academy of International Law. - 1970. - V 131. - Pp. 143-171.

9. Resolution of Institut de Droit International on Delictual Obligations in Private International Law [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wwwjustitiaetpace.org/idiE/ resolutionsE/1969_edi_04_en.pdf

10. Звеков В.П. Обязательства вследствие причинения вреда в коллизионном праве / В.П. Звеков. - М. : Волтерс Клу- вер, 2007. - 128 с.

11. Комментарий к Части 3 Гражданского кодекса РФ Статья 1222. Право, подлежащее применению к обязательствам, возникающим вследствие недобросовестной конкуренции [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://msk- gid.ru/docs/show/5269.html

12. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. - 1990. - № 1. - Ст. 320.

13. The Conflict-of-laws Rules on Unfair Competition // Yearbook of Institut of international Law. - 1983. - V 60(1). - Pp. 120-132.

14. Dyer A. Unfair competition in private international law / A. Dyer // Collected Courses of the Hague Academy of International Law. - 1988. - T. 211. - Pp. 373-446.

15. Маскаева Н.Г Недобросовестная конкуренция в международном частном праве / Н.Г. Маскаева. - Минск : Би- знессофсет, 2016. - 92 с.

16. Kabel J.C. Transborder Advertising and Unfair competition: Country of Origin v. Country of Destination? Clarification of the Resolution of the International League of Competition Law / J.C. Kabel // Eenvormig en vergelijkend privaatrecht. - 1994. - Pp. 285-301.

17. Dyer A. Exploratory Study on the law applicable to unfair competition law / A. Dyer // Proceedings of the Sixteenth Session (1988), Miscellaneous matters. - 1988. - T. I. - Pp. 60-103.

18. Dyer A. Note on civil liability for unfair competition and related conservatory measures / A. Dyer // Proceedings of the Seventeenth Session (1993), Miscellaneous matters. - 1995. - T. I. - Pp. 96-106.

19. Dyer A. Update on civil liability for unfair competition / A. Dyer // Proceedings of the Eighteenth Session (1996), Miscellaneous matters. - 1999. - T. I. - Pp. 90.

20. Dutoit B. Une convention multilatйrale de droit international privй en matiиre de concurrence dйloyale: Mythe ou nйcessitй? / B. Dutoit // Liber amicorum Georges A. L. Droz. - 1996. - Pp. 51-66.

21. Note on conflicts of laws on the question of unfair competition: background and updated. Preliminary Document No 5 of April 2000 for the attention of the Special Commission of May 2000 on general affairs and policy of the Conference [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://assets.hcch.net/ upload/wop/gen_pd5e.pdf

22. Wasylkowska-Michфr M. Looking for the law applicable to non contractual obligations in the regulation Rome II / M. Wasylkowska-Michфr // COFOLA 2008 Conference: Key Points and Ideas, 2008 : Theses. - Brno, 2008. - Pp. 35-36.

23. Groupe europйen de droit international privй. Compte rendu des seances de travail, Venise, 20 au 22 septembre 1996 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gedip- egpil.eu/reunionstravail/gedip-reunions-6t.html

24. Groupe europйen de droit international privй. Proposition pour une convention europйenne sur la loi applicable aux obligations non contractuelles, 27 et 28 septembre 1997 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gedip- egpil.eu/documents/gedip-documents-7pf.html

25. Consultation on a preliminary draft proposal for a council regulation on the law applicable to non-contractual obligations on 3 May 2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/justice/news/consulting_public/rome_ ii/news_hearing_rome2_en.htm

26. Hamburg Group for Private International Law: Comments on the European Commission's Draft Proposal for a Council Regulation on the Law Applicable to Non-Contractual Obligations // The Rabel Journal of Comparative and International Private Law. - 2003. - № 67 (1). - Pp. 1-56.

27. Groupe europйen de droit international privй. Compte rendu des seances de travail, Paris, 20-22 septembre 2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gedip-egpil.eu/ reunionstravail/gedip-reunions-12t.html

28. Dessemontet F. American Law Institute Principles: Intellectual Property and Transnational Disputes / F. Dessemontet // InDret: revista para el analisis del derecho. - 2009. - V 2. - Pp. 1-24.

29. Dreyfuss R.C. Intellectual Property Principles Governing Jurisdiction, Choice of Law, and Judgments in Transnational Disputes / R.C. Dreyfuss, J. C. Ginsburg, F. Dessemontet. - P. : American Law Institute, 2008. - 219 p.

30. Basedow J. Intellectual property in the global arena : jurisdiction, applicable law, and the recognition of judgments in Europe, Japan and the US / J. Basedow, A. Metzger, T. Kono. - T. : Mohr Siebeck, 2010. - 404 p.

31. Commentary on Principles of Private International Law on Intellectual Property Rights (Joint Proposal Drafted by Members of the Private International Law Association of Korea and Japan) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.win-cls.sakura.ne.jp/pdf/28/08.pdf

32. Research Handbook on Cross-Border Enforcement of Intellectual Property (Research Handbooks in Intellectual Property series) / Torremans P., Arezzo E., Bariatti S. and others. - Nottingham : Edward Elgar Pub, 2014. - 904 p.

33. Conflict of Laws in Intellectual Property: The CLIP Principles and Commentary / Basedow J., Asensio P. M., Dinwoodie G. and others. - Oxford : OUP Oxford, 2013. - 554 p.

34. Arbitration of International Intellectual Property Disputes / Halket T.D., Certilman S.A., Lutzker J. and others. - New York : JurisNet, LLC, 2012. - 652 p.

35. Kur A. The ALI Principles and the CLIP Project: A Comparison /A. Kur, B. Ubertazzi // Studi e pubblicazioni della Rivista di diritto internazionale privato e processuale. - 2010. - Pp. 89-150.

36. Principles on Conflict of Laws in Intellectual Property,

Prepared by the European Max Planck Group on Conflict of Laws in Intellectual Property (CLIP) [Електронний ресурс]. - Режим до ступу:http://www.cl-ip.eu/_www/files/pdf2/Final_Text_1_December_2011.pdf

Размещено на Allbest.ru