Відновлення втраченого судового провадження як процесуально-забезпечувальний засіб цивільного судочинства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Відновлення втраченого судового провадження як процесуально-забезпечувальний засіб цивільного судочинства

Лейба Євген Васильович

аспірант юридичного факультету

Анотація

У даній статті автор на підставі аналізу механізму реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку, що відновлення втраченого судового провадження виступає процесуально-забезпечувальним засобом, яких у цивільному процесі є надзвичайно багато. Саме таке розуміння юридичної природи відновлення втраченого судового провадження показує те, що воно, в якості такого засобу буде виступати цивільною процесуальною гарантією щодо усіх категорій цивільних справ. Разом із тим, відновлення втраченого судового провадження націлено на досягнення цілей і завдань цивільного судочинства.

Ключові слова: цивільне процес, відновлення втраченого провадження, процесуально-забезпечувальний засіб.

Аннотация

В данной статье автор на основании анализа механизма реализации субъективных гражданских процессуальных прав лиц, участвующих в деле, приходит к выводу, что восстановление утраченного судебного производства выступает процессуально-обеспечительное средство, которых в гражданском процессе есть очень много. Именно такое понимание юридической природы восстановления утраченного судебного производства показывает, что оно, в качестве такого средства будет выступать гражданской процессуальной гарантией по всем категориям гражданских дел. Вместе с тем, восстановление утраченного судебного производства нацелено на достижение целей и задач гражданского судопроизводства.

Ключевые слова: гражданское процесс, восстановление утраченного производства, процессуально-обеспечительное средство.

Annotation

Ye. V. Leiba Restoration of Lost Proceedings as a Security Procedural Means of Civil Proceedings

At the time of the development of civil procedure science, three concepts to explain the legal nature of the restoration of the proceedings in civil proceedings were formed. They are the concept of special proceedings case, type concept and the concept offacultative stage of civil process.

In this article the author has first formulated and substantiated the fourth concept that explains the legal nature of the restoration of the proceedings: the concept of security procedural means. This position is being argued: a) means of restoration of lost proceedings can be applied to all categories of civil cases that are considered in art. 15 of the CPC of Ukraine on the rules of civil procedure by general court; b) restoration of lost proceedings of the civil procedure is typical for any stage of civil process, ifproceedings in a civil case has ended; c) restoration of lost proceedings can be used by court of any instance, from the first one to the Supreme Court of Ukraine. Thus, the restoration of lost proceedings is a common procedure for all cases of civil proceedings.

Since the restoration of lost proceedings aimed at creating conditions for the implementation of a number of subjective procedural rights of persons involved in the case, we can conclude that the restoration of the proceedings is included in the structural mechanism of exercise of subjective civil procedural rights. It ensures those procedural rights which are linked to the implementation of an aim of the restoration of lost proceedings.

The ensuring character of the restoration of lost proceedings means makes it possible to compare it with the security measures in civil proceedings, among which we can name securing a claim, providing evidence, settlement agreement, a competitive exchange of documents and disclosure of evidence, discovery of evidence by the court, the appointment and conduct offorensic examination at the court's initiative etc.

This procedural means includes the restoration of lost proceedings. The procedure for considering an application for restoration of lost proceedings is generally directed to ensure the goals and objectives of civil proceedings, where private and public interests overlap.

The author also makes a distinction between the restoration of lost proceedings and other renewable means of civil procedure.

Keywords: civil process, restoration of lost proceedings, security procedural means.

Постановка проблеми. В доктрині цивільного процесу наразі сформульовано три підходи щодо юридичної природи відновлення втраченого судового провадження: концепція справи окремого провадження, концепція факультативного етапу цивільного процесу та концепція виду цивільного судочинства.

Правильне визначення юридичної природи відновлення втраченого судового провадження допоможе нам визначитися із тим, яка має бути процесуальна форма розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями юридичної природи відновлення втраченого судового провадження займалися надзвичайно мала кількість науковців (З. Х. Баймолдина, В. В. Комаров, В. А. Крецу, О. М. Штефан тощо). Найбільше це правове явище почало привертати увагу, коли норми по відновленні втраченого судового провадження із додатку до ЦПК були безпосередньо включені до основного змісту процесуального кодексу. На це безпосередньо вказує О. Штефан [1, с. 73].

Невирішені раніше проблеми. Не дивлячись на втілення у законодавчих конструкціях окремих країн світу тих або інших концепцій, які пояснюють юридичну природу відновлення втраченого судового провадження, аргументація існуючих підходів є доволі слабкою, часто суперечливою та не враховує специфіки розгляду справ про відновлення втраченого судового провадження. Ось чому, на думку автора, настав час сформулювати інакший підхід, який буде адекватно пояснювати юридичну природу відновлення втраченого судового провадження, відрізняючи його від інших поновлювальних засобів у цивільному процесі.

Мета. Метою даної статті є визначення юридичної природи відновлення втраченого судового провадження в цивільному процесі як універсального процесуально-забезпечувального засобу, що допомагає реалізовувати суб'єктивні цивільні процесуальні права осіб, які беруть участь у справі та сприяє виконанні завдань цивільного судочинства.

Виклад основного матеріалу. В процесі аналізу концепцій юридичної природи відновлення втраченого судового провадження (концепції справи окремого провадження, концепції факультативного етапу цивільного процесу та концепції виду цивільного судочинства), можна виокремити таку властивість відновлення втраченого судового провадження як універсальність. Засоби відновлення втраченого судового провадження можуть бути застосовані до всіх категорій цивільних справ, які розглядає в порядку ст. 15 ЦПК України за правилами цивільного судочинства загальний суд. Тобто відновлення втраченого судового провадження є загальною процедурою щодо всіх справ цивільного судочинства. Ось чому не можемо погодитися із Я.П. Зейканом та М.Й. Штефаном, які зводять дані заходи тільки до відновлення справ позовного чи окремого провадження [2, с. 515; 3, с. 609]. Крім того, відновлення втраченого судового провадження цивільного процесу характерно для будь-якої стадій цивільного процесу, якщо вже відбулося закінчення провадження по цивільній справі. Тобто відновлення втраченого судового провадження є загальним щодо всього цивільного процесу. Також відновлення втраченого судового провадження у своїй діяльності може застосовувати суд будь-якої ланки та інстанції, починаючи від першої, закінчуючи Верховним Судом України. Тобто відновлення втраченого судового провадження є загальним щодо всіх судових інстанцій цивільного процесу. Звідси напрошується доволі очевидне припущення: відновлення втраченого судового провадження належить до таких правових явищ, правова природа яких має бути повністю винесена за рамки особливої частини цивільного процесуального права.

Крім вищевказаних аргументів, допоможе нам визначитися із природою відновлення втраченого судового провадження історія даного правового інституту. Його норми в тій чи іншій мірі пов'язувалися із правилами судового діловодства, що і зумовило спочатку нормативне вирішення даного питання на рівні загальної інструкції щодо всіх процесуальних кодексів, які діяли в 20 рр. ХХ ст. Правила судового діловодства, націлені на вирішення загальних питань у чинному ЦПК містяться серед норм загальної частини (зокрема, ст. 11і «Автоматизована система документообігу суду»).

Таким чином, може зробити цілком аргументований висновок, що правовий інститут відновлення втраченого судового провадження належить до правових інститутів загальної частини цивільного процесуального права. Але місце правового інституту у структурі галузі права ще не дає нам відповіді на природу того явища, яке його норми закріплюють.

Оскільки відновлення втраченого судового провадження націлено на створення умов по реалізації ряду суб'єктивних процесуальних прав осіб, що беруть участь у справі, можемо зробити висновок про те, що відновлення втраченого судового провадження структурно включається до механізму реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Воно носить гарантуючий характер щодо тих процесуальних прав, з реалізацію яких пов'язується мета відновлення втраченого судового провадження.

Слід сказати, що доктрина цивільного процесу «механізм реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав» загалом не вивчала. Зумовлено це тим, що в цивільному процесі, на відміну від цивільного права, суб'єкти володіють різноманітною цивільною процесуальною правоздатністю. Ось чому є наявні наукові дослідження щодо механізму реалізації процесуальних прав окремих учасників цивільного процесу (напр., сторін, третій осіб, заявників та заінтересованих осіб тощо), де досліджувалися процесуальні гарантії реалізації їхніх процесуальних прав. Зокрема, досліджуючи процесуальні гарантії сторін та третіх осіб, В.М. Захаров вказує, що під «цивільними процесуальними гарантіями суб'єктивних прав ... слід розуміти закріплені в нормах цивільного процесуального права засоби, що повинні забезпечувати на всіх стадіях процесу сприятливі умови для безперешкодного здійснення особами наданих їм процесуальних прав» [4, с. 11]. До вказаного визначення, з метою його уніфікації, слід добавити, що забезпечувальний вплив процесуальних гарантій повинен проявлятися не тільки на всіх стадіях цивільного процесу, але також в межах всіх видів цивільного судочинства та в рамках діяльності всіх судових інстанцій, задіяних до розгляду цивільних справ.

Механізм здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків доцільно розглядати як інтелектуально-вольовий процес досягнення мети правоволодільцем, виражений в певному порядку юридично значущих дій суб'єкта, умов і засобів реалізації [5, с. 120]. Вказаний механізм складається із багатьох елементів, до яких слід також віднести забезпечувальні (гарантійні) елементи [5, с. 9]. Особливістю вказаних елементів є те, що всі вони, будучи присутні в механізмі реалізації суб'єктивних прав, забезпечують рух суб'єктивного права від його виникнення до фактичної реалізації.

Юридичні гарантії покликані забезпечувати реальність наданих прав, встановлених свобод та охоронюваних законом інтересів [6, с. 38]. Без створення державою умов для здійснення прав, свобод, обов'язків вони залишаються «заявами про наміри». Однак юридичні гарантії є факторами реалізації правового статусу особи [7, с. 379].

Оскільки відновлення втраченого судового провадження нами розглядається як загальна процесуальна гарантія щодо процесуальних прав, реалізація яких пов'язується із закінченим судовим провадженням по цивільній справі, то його можна порівняти із забезпечувальними заходами в цивільному судочинстві. Зокрема, забезпечення як правовий інститут передбачає встановлення спеціальними (забезпечувальними) правовими мірами (способами, засобами) великої степені можливості (гарантованості) досягнення правових цілей, у тому числі й встановлення більшої степені гарантованості реального захисту прав та охоронюваних законом інтересів [8, с. 5]. «Правовими забезпечувальними засобами є також юридичні засоби, що гарантують безперешкодне здійснення суб'єктивних прав» [9, с. 20]. Так, забезпечення доказів націлене на успішне здійснення та виконання прав і обов'язків (залежно від правового статусу учасника цивільного процесу) щодо збору доказів у цивільній справі; забезпечення позову націлено на реалізацію права на виконання судового рішення. Вказані забезпечувальні заходи щодо суб'єктивних цивільних процесуальних прав та обов'язків також виступають щодо останніх процесуальними гарантіями.

Проте багато правових явищ у системі цивільного процесуального права виступають процесуальними гарантіями, поняття, розуміння та місце в системі цивільного процесу яких визначено чітко. Визначивши гарантуючий вплив відновлення втраченого судового провадження, нам слід чітко «прив'язати» дану процесуальну гарантію до відомих нам правових явищ.

В 2002 році М.А. Плюхіна вперше запропонувала в доктрині цивільного процесу визначення забезпечувально-процесуальних засобів як «врегульовані нормами ЦПК дії, що забезпечують досягнення цілей і завдань цивільного судочинства і тим самим підвищують ефективність судочинства у цивільних справах». Виділення процесуально-забезпечувальних засобів умовно, оскільки всі процесуальні дії охоплені як цивільним процесуальним правом, так і цивільною процесуальною формою. Разом з тим вони різняться. У цивільному процесі справа рухається за певними стадіями, але для виконання цілей і завдань судочинства на різних етапах стає важливим вчинення певної дії. При цьому характер даних дій саме забезпечувальний, так як вони спеціально спрямовані на досягнення цілей, значить і на підвищення ефективності судочинства. Засоби, здатні підвищити ефективність судочинства, можуть бути названі процесуально-забезпечувальними, де «процесуальні» означає, що вони здійснюються на основі і в точній відповідності з нормами ЦПК і в рамках встановленої ним процесуальної форми. «Забезпечувальні» означає те, що ці дії гарантують (забезпечують) досягнення ефективності судочинства за умови здійснення їх у суворій відповідності до вимог процесуального закону. При цьому процесуально-забезпечувальні засоби можуть носити як обов'язковий, так і факультативний характер [10, с. 7, 14-15].

До процесуально-забезпечувальних

засобів можна віднести забезпечення позову, забезпечення доказів, укладення мирової угоди, обмін змагальними документами та розкриття доказів, витребування доказів судом, призначення та проведення судової експертизи за ініціативою суду тощо [10, с. 15-18].

Одні процесуально-забезпечувальні засоби можуть вчинятися постійно, інші доволі рідко, на факультативній основі, при наявності відповідних умов до цього. Проте їх факультативність анітрохи не применшує їх значущості, так як вони забезпечують нормальний рух процесу, сприяють кращому захисту прав та інтересів осіб, що беруть участь у справі, допомагають їм домагатися законного, обґрунтованого, справедливого винесення рішення або рішення, яке можна виконати.

Вважаємо, що до вказаних процесуально-забезпечувальних засобів можна віднести відновлення втраченого судового провадження. Порядок розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження загалом направлений на забезпечення досягнення цілей і завдань цивільного судочинства, де пересікаються не тільки приватні, але й публічні інтереси. Особливо дуже добре це проявляється коли відновлення втраченого судового провадження застосовується за ініціативою суду. Ось чому, в деякій мірі можна погодитися з думкою В.М. Захарова, що механізм гарантування суб'єктивних цивільних процесуальних прав виступає складовою частиною механізму реалізації законності в цивільному процесі [4, с. 12]. В інтересах не тільки осіб, які беруть участь у справі, але і встановленого державою правопорядку в сфері цивільного судочинства буде збереження матеріалів цивільної справи у такій формі, щоби можна отримати достовірну інформацію з неї.

Відновлення втраченого судового провадження як універсальний засіб, що направлений на поновлення змісту процесуальних документів з матеріалів закінченої цивільної справи слід відрізняти від багатьох інших судових процесуальних засобів поновлюваного характеру, які притаманні цивільному судочинству.

Можна виділити в цивільному судочинстві декілька процесуальних засобів поновлюваного характеру, що націлені на усунення перешкод у реалізації суб'єктивних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі без вирішення справи по суті.

По-перше, відновлення втраченого судового провадження слід відрізняти від відновлення провадження у цивільній справі.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України відновлення провадження у справі відбувається після того, як були усунуті обставини, що викликали зупинення провадження у справі. Вказані обставини передбачені ст.ст. 201 та 202 ЦПК України, серед яких можна назвати призначення або заміна законного представника, призначення та проведення судової експертизи, дата завершення якої невідома тощо.

Цікавим є те, що відновлення провадження у справі як і відновлення втраченого судового провадження може бути проведено за заявою осіб, які беруть участь у справі або за ініціативою суду. Наприклад, після завершення судової експертизи висновок експерта направляється зразу до суду, а не до осіб, які беруть участь у справі. Суд, знаючи, що відпали обставини, які викликали зупинення провадження у справі, за власною ініціативою винесене ухвалу про відновлення провадження у справі.

Відновлення провадження у справі на відміну від відновлення втраченого судового провадження націлено на поновленні розгляду цивільної справи, провадження в якій ще на закінчено ухваленням рішення або її закриттям чи залишенням заяви без розгляду. До речі саме це показує, що відновлення провадження у справі є засобом, направленим на поновлення вчинення процесуальних дій судом та учасниками процесу. Ось чому маємо не відповідність терміну «втрата судового провадження» його дефініції, що пропонується в доктрині цивільного процесу. Крім того, відновлення провадження у справі не пов'язується із необхідністю поновлення змісту процесуальних документів матеріалів цивільної справи: підстави цієї судової процедури абсолютно інакші.

По-друге, відновлення втраченого судового провадження слід відрізняти від поновлення або продовження процесуальних строків у цивільній справі.

Як поновлення, так і продовження процесуальних строків націлено на усунення перешкод у реалізації невизначеного наперед законом кола суб'єктивних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, що взяті в часові рамки. У цьому виражається спільність між відновленням втраченого судового провадження та поновленням або продовженням процесуальних строків. Поточний характер вирішуваних питань також об'єднує вказані судові процесуальні заходи.

Разом із тим, на відміну від відновлення втраченого судового провадження поновлення або продовження процесуальних строків має інакшу підставу свого застосування, що буде обумовлювати інакші процесуальні наслідки застосування цих засобів. Крім того, поновлення або продовження процесуальних строків можливе виключно за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, а не за ініціативою суду.

Відновлення втраченого судового провадження та поновлення або продовження процесуальних строків як поновлювальні судові засоби можуть йти разом. Наприклад, якщо подається заява про відновлення втраченого судового провадження для звернення судового рішення до виконання, то вказана процедура буде розглядатися тільки в тому разі, якщо не був пропущений строк виконавчої давності або якщо він був пропущений, проте судом поновлений для вчинення цієї процесуальної дії (ч. 4 ст. 408 ЦПК України). Ось чому поновлюючі дії вказаних засобів слід розрізняти.

По-третє, відновлення втраченого судового провадження слід відрізняти від видачі дублікату процесуального акту з матеріалів цивільної справи.

Спільність між вказаними заходами полягає в тому, що всі вони пов'язуються не тільки із правилами цивільного судочинства, але й із правилами діловодства в середині суду. Спільність буде також зумовлюватися тим, що видача дублікату процесуального акту буде пов'язуватися з його втратою, тобто зникнення із розпорядження особи, що брала участь у справі. Проте відмінністю є те, що під час відновлення втраченого судового провадження вказані матеріали відсутні у розпорядженні суду. Ще однією спільністю видачі дублікату процесуального акту, що поєднує її із відновленням втраченого судового провадження є те, що тексти процесуальних документів мають бути відновленні із тим змістом, який вони мали раніше, тобто відповідати вимогам незмінності.

Відповідно до ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або подання державного виконавця видати його дублікат (ч. 1). За видачу такого дублікату стягується судовий збір у встановленому розмірі (ч. 3 ст. 370 ЦПК України) на відміну від процедури відновлення втраченого судового провадження (ст. 409 ЦПК України).

Отже, відновлення втраченого судового провадження, будучи процесуально-забезпечувальним засобом поновлюваної дії, слід відрізняти від інших подібних засобів: відновлення судового провадження, поновлення та продовження процесуального строку, видача дублікату процесуального акту з матеріалів цивільної справи. Таким чином, відновлення втраченого судового провадження слід розглядати як процесуально-забезпечувальний засіб, що належать до загальних цивільних процесуальних гарантій, які, будучи структурним елементом механізму реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав осіб, що беруть участь у цивільній справі, направлені на забезпечення їх реалізації. Відновлення втраченого судового провадження сприяє досягнення цілей і завдань цивільного судочинства.

Список використаних джерел

1. Штефан О. Порядок відновлення втраченого судового провадження / О. Штефан // Юридична Україна. - 2005. - № 5. - С. 73-76.

2. Зейкан Я. П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Я. П. Зейкан. - К. : Юридична практика, 2006. - 560 с.

3. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. Й. Штефан. - К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - 624 с.

4. Захаров В. Н. Гражданские процессуальные гарантии субъективных прав сторон и третьих лиц при рассмотрении и разрешении гражданских дел : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. Н. Захаров ; Саратовский юридический институт им. Д. И. Курского. - Саратов, 1980. - 23 с.

5. Вавилин Е. В. Механизм осуществления гражданских прав и исполнения обязанностей : дисс. ...доктора юрид. наук : 12.00.03 / Е. В. Вавилин ; Саратовская государственная академия права. -С., 2009. - 428 с.

6. Бичкова С. С. Цивільний процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження : монографія / С. С. Бичкова. - К. : Атіка, 2011. - 420 с.

7. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун. - Х. : Консул, Ун-т внутр. дел, 2001. - 656 с.

8. Кузнецов С. А. Обеспечительные меры в гражданском и административном судопроизводстве / С. А. Кузнецов. - М. : Волтерс Клувер, 2007. - 152 с.

9. Гонгало Б. М. Учение об обеспечении обязательств / Б. М. Гонгало. - М. : Статут, 2002. -222 с.

10. Плюхина М. А. Процессуальные средства обеспечения эффективности судопроизводства по гражданским делам : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук.. : спец 12.00.15 / М. А. Плюхина ; Уральская государственная юридическая академия. - Екатеринбург, 2002. - 22 с.

Размещено на Allbest.ru