Гендерна експертиза трудового законодавства та стан її реалізації в Україні

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Гендерна експертиза трудового законодавства та стан її реалізації в Україні

Кушнір Н.В., аспірант

Анотація

Здійснена тендерна експертиза сучасного трудового законодавства та аналіз стану її реалізації в умовах ринкової економіки і нових формах господарювання.

Ключові слова: гендерна рівність, гендерна демократія, гендерна дискримінація, трудове законодавство, трудові правовідносини.

Аннотация

Проведена гендерная экспертиза современного трудового законодательства и сделан анализ состояния ее реализации в условиях рыночной экономики и новых форм хозяйствования.

Ключевые слова: гендерное равенство, гендерная демократия, гендерная дискриминация, трудовое законодательство, трудовые правоотношения.

Annotation

Kushnyr N.V. GENDER EXPERT EXAMINATION OF THE LAW OF INDUSTRIAL RELATIONS AND THE STATE OF ITS REALISATION IN UKRAINE

Gender expert examination of the modern law of industrial relations has been carried out and an analysis of the state of its realisation under a free market economy and new patterns of economic activity has been done.

Key words: equality of the genders, gender democracy, gender discrimination, law of industrial relations, labour law relations.

Постановка проблеми. Українська держава сьогодні перебуває в стані формування тендерної демократії і створення нової правової системи, у якій жінки і чоловіки розглядаються як рівноправні суб'єкти розбудови держави та учасники соціально-трудових відносин. Але проблема тендерної рівності в українському суспільстві полягає в тому, що суспільство не усвідомлює її наявності, а відтак, і не прагне створити досконалий політико-правовий механізм забезпечення рівності жінок і чоловіків. Більш того, на всіх сходинках соціальної ієрархії є помітним певне роздратування, коли мова заходить про гендерний фактор. Тим паче, що українське суспільство, як і інші суспільства, не омине цієї проблеми, адже тут маємо справу з так званими «глибинними цивілізаційними зрушеннями». Ці зміни необхідно враховувати, передбачати, включати до стратегії розвитку країни, бо і Конституція України в ст. 24 передбачає,що жінки мають рівні з чоловіками права і свободи [1]. трудовий законодавство гендерний демократія

Викладення основного матеріалу. Важливим кроком України до цивілізованого інституційного вирішення питання гендерної рівності стало затвердження Верховною Радою України 8 вересня 2005 року Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», № 2866-ІУ [2]. Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Ст. 4 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначає, що чинне законодавство підлягає гендерно-правовій експертизі.

Гендерна експертиза трудового законодавства це міжнародно-правовий підхід до оцінки чинного законодавства з позицій свободи, справедливості, рівності та розвитку статей. Вона є стратегічною концептуальною лінією гендерних перетворень у правовій діяльності та виконує наступні функції: пізнавальну, наукову, політичну, практичну, мобілізаційну, інформаційну [3, с. 18 20]. Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» встановлюється, що державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на: утвердження гендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; застосування позитивних дій (спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України).

Так, наприклад, ст. 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» проголошує, що дискримінація за ознакою статі забороняється. Не вважаються дискримінацією за ознакою статі: спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом; різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я; позитивні дії [2].

Однак відносно такого положення, яке передбачене Законом України, стосовно різниці в пенсійному віці для жінок і чоловіків хотілося б зробити декілька зауважень.

Уведена ще на початку 30-х років. минулого століття диференціація віку виходу на пенсію за ознакою статі існує і сьогодні. Вона була закріплена у Законі України «Про пенсійне забезпечення» [4], ст. 12 якого вста-

новлювала, що право на пенсію за віком мають: чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Пільгові умови пенсійного забезпечення для деяких категорій жінок передбачені також ст. 13, 16, 17 та ін. вказаного Закону.

Аналіз зазначених нормативних положень в аспекті тендерної рівності показує наступ не: за радянських часів монополія держави в соціальній та економічній сферах дозволяла в пенсійній системі поєднувати елементи трудової й соціальної моделей, що в певній мірі маскувало соціалістичну експлуатацію працівників та реальну відсутність гендерної рівності. Так, наприклад, до виробничого стажу, що враховувався при нарахуванні пенсії та впливав на її розмір, включалися відпустки по догляду за дитиною, час очного навчання (якщо перед навчанням був хоч якийсь виробничий стаж), для матерів, що мали п'ять і більше дітей, знижувався вік виходу на пенсію тощо. У результаті виконання материнських обов'язків і навчання «зараховувалися» до виробничого стажу. Така практика пенсійного забезпечення дозволяла державі якоюсь мірою згладжувати суперечності між задекларованою рівністю чоловіків і жінок у всіх сферах життєдіяльності (у тому числі й сфері зайнятості) із державною сімейною політикою, за якої всі пільги, пов'язані із сімейними обов'язками, поширювалися лише на жінок. Саме тоді було закладено засади дискримінації жінок на ринку праці: роботодавцю було значно вигідніше укласти трудовий договір з чоловіком, який не користувався широким колом пільг, ніж із жінкою. Навіть така пільга, як право виходу на пенсію на п'ять років раніше чоловіків, була в той час для жінок правилом, що дискримінувало їх. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1988 року [5] та постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 22 лютого 1988 року «Про забезпечення ефективної зайнятості населення, вдосконалення системи працевлаштування та посилення соціальних гарантій для працюючих» [6], адміністрація отримала право зупиняти на свій розсуд, за погодженням профспілкового комітету, трудові відносини з працівником, що досяг пенсійного віку, а отже, звільняти жінок із роботи, навіть проти їх бажання, на п'ять років раніше, ніж чоловіків.

Проте за радянських часів, за відсутності ринкової економіки та панування державної власності на засоби виробництва, така дискримінація ще не носила масового характеру, що притаманно сучасній ситуації на ринку праці. Однак необхідно відзначити,, що завдяки зазначеній диференціації пенсійного забезпечення у суспільній свідомості закріпився наступний стереотип: жінка 45-50 років розглядається роботодавцями вже як особа перед пенсійного віку, тоді як 50-55літньому чоловікові ще відкриті шляхи просування по службі. Зрозуміло, що це значно знижує конкурентоспроможність жінок в умовах ринкової економіки та сприяє їх дискримінації у трудових правовідносинах.

Вказане викликає питання: а можливо, встановлення для жінок межі пенсійного віку зумовлено їх фізіологічними особливостями, що підтверджується відповідними дослідженнями медиків-геронтологів? Аналіз медичних джерел показує, що підстав для встановлення більш раннього пенсійного віку для жінок немає. Так, за даними медичних обстежень, проведених наприкінці 70-х початку 80-х років, «приблизно 80 % пенсіонерів першого пенсійного п'ятиліття (чоловіки 60-64 років, жінки 55-59 років) і значна частина пенсіонерів другого п'ятиліття є повністю або частково працездатними людьми» [7, с. 218]. Дану тенденцію підтверджують і сучасні медичні дослідження [8, с. 28 31].

До яких же наслідків призводить встановлення для жінок більш раннього пенсійного віку в умовах демографічного старіння, притаманного сьогодні переважній більшості країн світу? Демографічне старіння, яке є невід'ємною частиною демографічного розвитку, зафіксовано в Україні у середині XX століття: за період між переписами 1959 та 2001 років частка осіб у віці 60 років і старше зросла з 10,5 до 21,4 відсотка. За даними перепису 2001 року, частка осіб у віці 60 років і старше в містах становила 19,1, а в сільській місцевості 26,1 відсотка [9]. Причому спостерігається значна гендерна диференціація середньої тривалості життя: 73 роки серед жінок та 62 роки серед чоловіків. Тобто, за умови закінчення трудової діяльності у 55-річному віці жінка проводить на пенсії 40% свого дорослого життя.

Зростання частки осіб пенсійного віку призводить до збільшення обсягів споживання суспільних ресурсів на соціальне забезпечення в старості. За умов обмеженості таких ресурсів поширюється бідність та поглиблюється соціальна нерівність за віком. Бідність населення похилого віку зумовлює посилення тиску осіб пенсійного віку на ринок праці та додаткові матеріальні обов'язки працездатного населення. Найбільш потерпають від цього жінки: за соціально-економічним статусом переважну більшість бідних жінок-одинаків складають пенсіонери (94%); серед самотніх бідних чоловіків питома вага пенсіонерів менше 47%). [10, с. 12].

Вказане свідчить про необхідність впровадження рівного пенсійного віку для жінок та чоловіків. Зараз такий підхід до пенсійного забезпечення жінок уже поступово реалізується в нашій країні. Так, з 1 жовтня 2011 року набрали чинності окремі положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, № 3668. Цей Закон вводить деякі нові положення для жінок, стосовно віку виходу на пенсію. [11].

За новими змінами, пенсійний вік для чоловіків, яким буде призначатися пенсія за загальними правилами, тобто за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не збільшився і становить 60 років. Для жінок, які народилися у період з 1 жовтня 1956 року до 31 березня 1961 року включно, визначена така схема віку виходу на пенсію в залежності від дати її народження:

років які народилися до 30.09.1956 р. включно;

років 6 місяців які народилися з 02.10.1956р. по 31.03.1957р.;

років які народилися з 01.04. 1957 р. по 30.09.1957 р.;

років 6 місяців які народилися з 01.10.1957р. по 2.03.1958р.;

років які народилися з 01.04.1958 р. по 30.09.1958 р.;

років 6 місяців які народилися з 01.10.1958р. по 31.03.1959р.;

років які народилися з 01.04.1959 р. по 30.09.1959 р.;

років 6 місяців які народилися з 01.10.1959р. по 31.03.1960 р;

років які народилися з 01.04.1960 р. по 30.09.1960 р.;

років 6 місяців які народилися з 01.10.1960р. по 31.03.1961 р.

Жінки, які народилися, починаючи з 01.04. 1961 р., будуть виходити на пенсію по досягненню 60 років.

Це сприятиме подоланню дискримінації жінок у праві на здійснення оплачуваної трудової діяльності, зменшенню гендерного розриву в середньому рівні пенсій населення, оскільки в умовах накопичувальної пенсійної системи їх розмір залежатиме від заробітної плати працівника та тривалості страхового стажу, а отже скороченню фемінізації бідності. Згідно з економічними дослідженнями, встановлення рівного пенсійного віку для жінок і чоловіків (60 років) призведе до скорочення гендерного розриву в рівні середніх пенсій до 30% (за умови збереження чинного законодавства цей розрив становитиме 40% на користь чоловіків) [10]. З огляду на сучасну демографічну ситуацію в країні, це також сприятиме скороченню навантаження на державний бюджет у зв'язку із тенденцією до постаріння населення.

Переходячи до аналізу гендерних аспектів сучасного трудового законодавства України, зазначимо, що одним із найважливіших проявів рівноправності є рівність чоловіків і жінок на ринку праці. Трудове законодавство України проголошує формальну рівність, забороняє дискримінацію на ринку праці, але на практиці жінки мають менше можливостей кар'єрного зростання, нижчу заробітну плату, працюють переважно в низькооплачуваних сферах.

Розмір заробітної плати жінок становить у середньому 73% від розміру заробітної плати чоловіків. Про певну нерівноправність свідчить і незначне залучення жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади. У приватному бізнесі гендерний баланс щодо зайнятих зберігається більш-менш стало: 50,4% жінок 49,6% чоловіків [12].

Високі рівні економічної активності українських жінок супроводжуються тенденцією погіршення як кількісних, так і якісних характеристик зайнятості. Про більш сприятливе становище чоловіків свідчить гендерний аналіз зайнятого населення за статусом та формами зайнятості. За даними Обстеження населення з питань економічної активності Держкомстату, в 2002 р. жінки становилилише 25% роботодавців, маючи внаслідок цього менші можливості доступу до економічних ресурсів та обмежені можливості прийняття рішень. Водночас, серед жінок вищою є питома вага самозайнятого населення та безкоштовно працюючих членів родини (10,5% жінок проти 9,1% чоловіків), вони частіше зайняті неповний робочий час.

Протягом перехідного періоду на ринку праці України спостерігається посилення гендерної професійної сегрегації внаслідок переходу від регульованої політики зайнятості до ринкової системи з більш жорстким конкурентним середовищем. Розрахунки показників професійної сегрегації за видами економічної діяльності показують, що для досягнення гендерного паритету третина жінок або чоловіків в Україні мали б змінити свою професію за умови, що представники іншої статі залишаться на своїх робочих місцях. Це в загальних рисах відповідає тенденціям розвитку регіону з перехідною економікою, проте вище, ніж в розвинених країнах.

Негативний вплив тендерної сегрегації в «горизонтальній» формі (між різними професіями та видами економічної діяльності) полягає в зниженні гнучкості ринку праці, обмеженні для окремих працівників (у даному випадку жінок) можливостей займатися певними професіями, що зменшує ефективність використання людського потенціалу та сприяє посиленню розшарування населення за рівнем доходу.

Гендерна нерівність у трудовій сфері знайшла своє відображення у громадській думці. Так, за даними одного з вітчизняних досліджень, 50 % українських громадян вважають, що в українському суспільстві існує гендерна нерівність, при цьому 62% кажуть, що порушуються саме права жінок [13]. Опитування, проведене в 2013 році Всеукраїнською громадською організацією «Ліга соціальних працівників», підтвердило факти порушення трудових прав за ознакою статі. Так, майже 30% жінок стикалися з відмовою в прийнятті на роботу з причин вагітності, наявності малої дитини; 50% змусили звільнитися саме з цих причин. Практика додаткових перерв для годування дитини на робочому місці, закріплена у діючому КзпП, на українських підприємствах майже відсутня. Щорічно до 50 тисяч жінок не можуть повернутися на роботу після відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами через дискримінацію роботодавців. Згідно з дослідженнями, 14% жінок, що йдуть в відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, не можуть відновитися на посаді, а тим, хто може повернутися на колишню роботу, складніше, наприклад, одержати просування по кар'єрних сходах; більше 25% вказали, що отримали відмову від роботодавця на своє прохання про гнучкий графік [14]. З метою впровадження гендерних підходів в усі сфери життєдіяльності суспільства, постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2013 р. № 717 була затверджена Державна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року, [15] яку пропонувалось здійснити за допомогою комплексного підходу шляхом:

удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема, шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;

здійснення заходів щодо виконання положень Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй, зокрема, в частині забезпечення тендерної рівності;

проведення серед роботодавців інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань запровадження європейських стандартів рівності працівників у сфері праці;

здійснення заходів щодо скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати жінок і чоловіків;

проведення інформаційних компаній з метою висвітлення питань необхідності рівного розподілу сімейних обов'язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;

здійснення заходів, спрямованих на розвиток у жінок лідерських навичок для участі у прийнятті управлінських рішень та навичок провадження підприємницької діяльності, приділяючи особливу увагу жінкам із сільської місцевості, представникам національних меншин та жінкам з особливими потребами;

підвищення рівня компетенції фахівців із питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

виконання на постійній основі робіт із впровадження гендерних підходів у систему освіти;

проведення інформаційних компаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

розроблення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі та вжиття необхідних заходів за результатами розгляду випадків такої дискримінації;

виконання договірних та інших міжнародних зобов'язань у частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

залучення до виконання завдань, передбачених Програмою, міжнародних організацій та громадських об'єднань, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Висновки. Розвиток гендерного законодавства в Україні здійснюється швидкими темпами, тоді як його практична реалізація, діючі механізми та інструментарії забезпечення гендерної рівноваги залишаються недосконалими [16, с. 176]. Державні соціальнігарантії тендерної рівності в Україні не відповідають їх реальному стану, складаючи лише законодавче підґрунтя для подальшої реалізації.

Тому необхідно створити такий соціально-правовий механізм реалізації законодавчого підґрунтя, за яким питання тендерної рівності не буде проблемою правової та соціальної держави.

Література

1 .Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996. № 30. Ст. 141.

2. Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» від 8. 09. 2005 р. № 2866 IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), № 52. 2005. Ст. 56.

3. Мельник Т.М. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методологічні основи. К.: Логос, 2001. 46 с.

4. Закон України «Про пенсійне забезпечення.» // Відомості Верховної Ради України (ВВР) 1992. № 3. Ст. 10.

5. Ведомости Верховного Совета СССР. 1988. № 6. Ст. 95.

6. СП СССР. 1988. № 5. Ст. 13.

7. Микульский К.И., Роговин В.3., Шаталин С.С. Соціальна політика КПРС. М.: Политиздат, 1987. 218 с.

8. Архипова В.С., Шендерович А.Г. Гендерные особенности старения // Проблемы геронтологии. 2004. № 2. с. 26 34.

9. Концепція демографічного розвитку на 2005 2015 роки: Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р. № 724 р.

[Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon 2. rada/ qov.ua./laws/show/m/724 97 p.

10. Герасименко Г.В. Гендерні аспекти соціально-економічної політики в Україні : Автореф. дис. канд. економ. наук за спеціальністю 08. 09. 01. Демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика. Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2001. 23 с.

11. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08. 07. 2011 № 3668. / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 12 13, Ст. 82.

12. Гендерні дослідження та комерційне право в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://commersianawcom.ua/ukr/Outreach/Gender/

13. Гендерна рівність у світі праці в Україні. Проблеми гендерної дискримінації на підприємствах [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // koda.gov.ua / genderna rivnsst u sviti pratsi v ukrajini.

14. Права людини в Україні 2013. Доповідь правозахисних організацій. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.phpid=1398060713).

15. Державна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2013 р. № 717. [Електронний ресурс] Режим доступу: http: // zakon 4. rada. gov. va (laws/show (717 2013. % DO % BF)

16. Ропаєва М.В. Законодавче підґрунтя і реалії гендерних аспектів соціального виключення в Україні. / М.В. Ропаєва // Юридична наука, 2015. № 3. с. 170 178.

Размещено на Allbest.ru