Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами щодо провадження негласних слідчих (розшукових) дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ЩОДО ПРОВАДЖЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

З часу набрання чинності Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) [1] він зазнав чимало змін, що пояснюється інтеграційними процесами входження України у міжнародне співтовариство, також необхідністю гармонізації правової системи та приведення її за формою і змістом до кращих європейських стандартів.

Ухваленню першого КПК незалежної України передувала багаторічна напружена робота провідних вчених та практиків України, результатом якої стало напрацювання низки базових, концептуальних положень (ідей), які не тільки втілилися у КПК України, а й стали стрижнем сучасної кримінальної процесуальної політики України та визначили подальший розвиток законодавства України щодо кримінального провадження на наступні роки.

До концептуальних положень чинного КПК України можна віднести організацію слідчої та оперативно-розшукової діяльності щодо розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, що є однією з нагальних проблем, які стоять перед правоохоронними органами нашої держави.

У протидії злочинності правоохоронні органи утворюють єдину систему при здійсненні досудового розслідування кримінальних правопорушень щодо посягань на права та законні інтереси громадян, юридичних осіб та держави. Особливої уваги потребують слідчі органи та підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, проблема взаємодії яких є досить актуальною сьогодні, оскільки має важливе значення для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування, якості проведення слідчих (розшукових) дій, для добування доказової інформації, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, вжиття передбачених чинним законодавством заходів щодо відшкодування заподіяної злочинами шкоди.

Питанням взаємодії слідчих та оперативних підрозділів присвячено значну кількість наукових праць та рекомендацій. Проблема взаємодії під час розкриття та розслідування злочинів порушена в публікаціях О. М. Бандурки, А. Ф. Волобуєва, В. І. Галагана, В. С. Зеленецького, В. П. Корж, Є. Д. Лук'янчикова, В. В. Топчія, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила та багато інших, які велику увагу приділяють правовій основі, організації, видам і формам взаємодії, характеру взаємодії слідчого з оперативними підрозділами на різних етапах досудового розслідування.

На думку науковців та практиків ефективність досудового розслідування кримінальних правопорушень у значній мірі залежить від налагодження належної взаємодії між органами досудового розслідування та оперативними підрозділами. Важливе значення для такої взаємодії повинен відіграти інститут негласних слідчих (розшукових) дій, передбачений в чинному КПК України, який, на перший погляд, сприятиме налагодженню такої взаємодії названих структур.

Однак, аналіз практики показує, що з набуттям чинності КПК України 2012 року сталося розбалансування взаємодії між слідчим та оперативними підрозділами. Саме тому метою цієї статті є спроба дослідити організацію взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час провадження негласних слідчих (розшукових) дій та запропонувати вирішення окремих проблем.

З прийняттям чинного КПК України запроваджено новий термін - негласні слідчі (розшукові) дії, який визначається у ч. 1 ст. 246 КПК України і трактується як «різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом»[1]. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті негласні слідчі (розшукові) дії має право проводити слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи. Тобто, законодавець наділив слідчого правом здійснювати традиційно неприродну для нього пошукову функцію, що підкреслюється найменуванням «слідчі (розшукові) дії». Водночас слідчий наділений правом ініціювати й проводити й негласні слідчі (розшукові) дії, які за своєю сутністю є реалізацією оперативно-розшукових методів. Крім того, у КПК України окрім проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій не передбачається можливості проведення будь-яких інших оперативно-розшукових заходів.

На практиці це призводить до того, що оперативні підрозділи припиняють будь-яку активну діяльність в очікуванні відповідних постанов або окремих доручень слідчого.

На наш погляд, таке положення стало можливим у зв'язку зі змінами, закладеними в чинний КПК України та внесеними в Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (надалі - ЗУ «Про ОРД») [2]. Так, із завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та ст. 1 ЗУ «Про ОРД» виключене завдання швидкого і повного розкриття злочинів, виконання якого значною мірою покладалося на оперативні підрозділи. Крім того, а ні КПК України, а ні зазначений Закон не передбачають заходів по профілактиці правопорушень, які теж виконували оперативні підрозділи.

Таким чином оперативні підрозділи позбавлені активної ролі у досудовому розслідуванні, а роль оперативно-розшукової діяльності значно послаблюється.

З метою збереження раніше роками вироблених та удосконалених практикою організаційних форм взаємодії МВС України в Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень[3] (затв. Наказом МВС України від 14.08.2012 N° 700) здійснило спробу виправити недоліки (надалі Інструкція).

Зокрема, йдеться про взаємодію за наступними напрямками: 1) при надходженні до органу внутрішніх справ заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та реагування на них; 2) при направленні оперативним підрозділом матеріалів за результатами оперативно- розшукової діяльності до слідчого підрозділу; 3) при здійснені оперативно-розшукового супроводження досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів, а також кримінальних правопорушень, які викликали значний суспільний інтерес, шляхом створення слідчо-оперативних груп; 4) при досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень та зупиненні досудового розслідування.

Однак, аналіз показників протидії злочинності в Україні показує, що ефективність реалізації названих напрямків взаємодії знаходиться на низькому рівні. досудовий розслідування кримінальний правопорушення

При надходженні заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення оперативний черговий територіального органу внутрішніх справ зобов'язаний негайно надати її начальнику слідчого підрозділу, який відповідно до ст. 214 КПК України визначає слідчого, що здійснюватиме досудове розслідування, а той в свою чергу невідкладно, але не пізніше 24 годин вносить відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та повідомляє прокурора про початок досудового розслідування. Під час досудового розслідування слідчий самостійно або у складі слідчо-оперативної групи (далі СОГ) проводить слідчі дії та інші заходи щодо виявлення, фіксації та вилучення слідів кримінального правопорушення, речових доказів, встановлення свідків та потерпілих, осіб причетних до його вчинення, з'ясування інших обставин кримінального правопорушення. Крім того, здійснюючи досудове розслідування слідчий, відповідно до ст. 40 КПК України має право надавати письмові доручення співробітникам оперативних підрозділів про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Водночас необхідно відмітити, що проведенню негласних слідчих (розшукових) дій повинна передувати громіздка процедура узгодження, затвердження та надання дозволу на їх проведення.

Слідчий здійснюючи повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Витребування для ознайомлення матеріалів кримінальних проваджень та інформації щодо досудового розслідування та процесуальної діяльності слідчого здійснюється відповідно до стст. 36, 39 КПК України виключно особами уповноваженими на такі дії.

Організація взаємодії при направленні оперативним підрозділом матеріалів, зібраних за результатами оперативно-розшукової діяльності, до слідчого підрозділу здійснюється у відповідності до ст. 214 КПК України, стст. 7, 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Інструкції.

На цьому етапі керівник оперативного підрозділу перед направленням матеріалів до слідчого підрозділу зобов'язаний вивчити їх особисто і у разі встановлення невідповідності вимогам нормативних документів та Інструкції надати вказівки щодо усунення недоліків та забезпечити їх виконання і тільки після цього приймає рішення про направлення матеріалів до слідчого підрозділу, попередньо упевнившись, що рекомендації із доопрацювання виконані. У разі заведення оперативним підрозділом оперативно-розшукової справи (далі - ОРС) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у злочині або у підготовці до вчинення злочину, начальник оперативного підрозділу звертається до начальника слідчого підрозділу про закріплення за цією ОРС слідчого для забезпечення методичного супроводження її реалізації та надання практичної допомоги оперативному підрозділу. Необхідні матеріалами ОРС надаються слідчому з дотриманням режиму таємності для вивчення та надання у разі потреби рекомендацій щодо повноти та якості матеріалів, фіксації додаткових фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, які засвідчують наявність в їх діях ознак злочину, або письмових доручень про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Під час досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів, а також кримінальних правопорушень, які викликали значний суспільний резонанс, утворюються СОГ, керівником якої є слідчий, який визначений начальником слідчого підрозділу здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення. Він організовує роботу СОГ на підставі планів проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, в яких відображаються версії учинення кримінального правопорушення, конкретні виконавці та терміни виконання. На виконання цих планів слідчий надає доручення оперативним підрозділам, а також конкретним співробітникам оперативного підрозділу, включеним до складу СОГ, письмові доручення про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. При цьому результати роботи СОГ знаходяться під постійною увагою начальника територіального органу внутрішніх справ та відповідних керівників структурних підрозділів, які заслуховуються під час оперативних нарад.

Розслідуючи нетяжкі кримінальні правопорушення слідчий забезпечує взаємодію з оперативними підрозділами шляхом надання письмових доручень, які реєструються в канцелярії територіального органу внутрішніх справ та передаються для виконання в порядку, передбаченому Інструкцією про організацію діловодства в системі МВС України. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться оперативним підрозділом у строк, що встановлений у дорученні чи постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, суду.

У разі неможливості виконати доручення слідчого у визначений строк, керівник оперативного підрозділу, після закінчення визначеного строку негайно направляє керівнику слідчого підрозділу мотивований рапорт, у якому вказує причини невиконання письмового доручення слідчого, а також орієнтовний строк закінчення проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Водночас, досить часто є випадки, коли підозрюваний переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, у такому випадку слідчий відповідно до ст. 280 КПК України виносить постанову про зупинення досудового розслідування, яку погоджує з прокурором. Якщо в досудовому розслідуванні необхідно проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії і інші заходи, які не пов'язані з підозрюваним, слідчий відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України досудове розслідування не зупиняє, а виносить окрему постанову про оголошення розшуку підозрюваного. У кримінальних провадження про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких підозрюваного оголошено в розшук, слідчим в обов'язковому порядку вноситься за погодженням з прокурором клопотання до слідчого судді про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу та застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Організація розшукової роботи покладається на керівника оперативного підрозділу, який при необхідності, з додержанням режиму секретності, надає можливість ознайомлення з матеріалами ОРС начальнику слідчого підрозділу та слідчому.

Підсумовуючи вищезазначене ми дійшли висновку, що ефективна взаємодія між слідчим та оперативними підрозділами під час розкриття та досудового розслідування кримінальних правопорушень розбалансована. Чинним КПК України оперативні підрозділи позбавлені активної ролі у досудовому розслідуванні, тотальна залежність оперативних підрозділів від волі слідчого не сприяє профілактиці кримінальних правопорушень та своєчасному їх розкриттю, така взаємодія визначається, перш за все, їх самостійністю в прийнятті рішень щодо питань віднесених до їх компетенції.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: - К.: «Центр учбової літератури», 2012. - 254 с.

2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. N° 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - С. 303.

Анотація

Ключові слова: взаємодія, слідчий, оперативний підрозділ, негласні слідчі (розшукові) дії.

Рассматриваются вопросы взаимодействия следователя и оперативних подразделений при производстве негласных следственных (розыскных) действий во время досудебного расследования уголовных правонарушений.

Ключевые слова: взаимодействие, следователь, оперативное подразделение, негласные следственные (розыскные) действия.

Keywords: interaction, the investigator, the operational arm, the unspoken investigation (investigative) action.

Размещено на Allbest.ru