Кримінальне право як наука: методологічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ЯК НАУКА: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Т.П. Яцик

Кримінальне право сучасної України перебуває на етапі бурхливого розвитку та вдосконалення. Наука кримінального права є сукупністю юридичних норм, які визначають злочинність і кримінальну караність конкретних діянь (дії або бездіяльності), які становлять загрозу для цінностей, що охороняються законом. Кримінальне право як наука побудована на принципах гуманізму, рівності, невідворотності, персоніфікованості та невинуватості. Предметом науки кримінального права є дослідження норм кримінального законодавства, їх реалізація та особливості застосування.

У сучасному правовому світі відбувається переосмислення місця та значення кримінального права в загальній системі наукових знань. Багато аспектів його теоретичного та практичного характеру потребують більш глибокого дослідження. Одним із таких є питання методології кримінального права, а саме питання вибору та використання методологічного інструментарію в наукових дослідженнях.

Методологія кримінального права включає в себе розуміння та критерії застосування методів пізнання, прийомів, способів наукового дослідження. Це співвідношення філософських та загальнонаукових методів. Тому дослідження проблем методології оновленого, вдосконаленого, сучасного кримінального права, її співвідношення з філософією, діалектикою, а також визначення перспектив наукових досліджень є актуальним.

Сучасний стан методології юридичної науки, зокрема кримінальної, має описовий характер. У науковому розумінні відсутні уявлення про методологічний інструментарій кримінально- правових досліджень.

Аналіз досліджень останніх років свідчить, що у кримінально-правовій науці потребують модифікації традиційні методологічні підходи. Необхідно окреслити методологічний контекст кримінального права як науки. Проблеми нової методологічної парадигми кримінального права розглядають сучасні українські науковці Є. М. Вечерова [1, 2], В. О. Туляков [6], Л. М. Демидова [3], Є. С. Назимко [4], О. П. Рябчинська [5], А. О. Фальковський [7] та інші. У своїх роботах вони визначають нові методологічні аспекти оновленої вітчизняної кримінально- правової науки.

Причинами, які зумовлюють потребу формування чіткого методологічного комплексу кримінальної науки, є істотні зміни історичної організації суспільного життя та започаткування нового етапу національної правової системи, яка формується на основі правової ідеології, правової політики та юридичної практики. Переосмислення потребують концептуальні підходи методологічної науки, що повинні відповідати правовому прогресу та сучасним запитам кримінальної практики.

Новітні методології та теорії повинні стати підгрунтям для оновлення кримінального права як науки.

Методологія є проявом саморефлексії юридичної науки, яка виступає не лише як сукупність ідей, теорій, концепцій, а й взаємодія прийомів, методів та засобів наукового мислення, пізнання [2, с. 233].

Виходячи з цього, поняття методології є філософським, адже саме філософія надає розуміння наукового пізнання, методів наукового мислення [8, с. 112].

Методологію не можна зводити лише до тієї чи іншої (однієї) компоненти, наприклад, до окремого (одного) методу або до вчення лише про деякі засоби, методи, методики, оскільки за їх межами в такому випадку безпідставно залишатимуться інші, внаслідок чого й методологія як така не буде визначена з відповідною повнотою [3, с. 140]. Термін «методологічний аспект» дозволяє виокремити існуючі або визначити потрібні нові знання про основний методологічний інструментарій наукового розв'язання проблем кримінального права, який є оптимальним і забезпечує результативність кримінально- правового дослідження.

Методологічний інструментарій визначається відповідно до мети і завдань кримінально- правового дослідження. Об'єкт і предмет такого дослідження, а також історичні, теоретичні, правові та емпіричні передумови, передбачають вибір методів і способів використання методологічного інструментарію.

Однією з форм вираження ідеї кримінально-правового дослідження, а також теоретичним підґрунтям для обрання, розроблення й формулювання методологічного інструментарію є гіпотеза. Гіпотези висуваються як на початку пізнавального процесу при підкресленні науковості дослідження з урахуванням результатів аналізу історичних, теоретичних, правових та емпіричних передумов наукового пізнання, так і в його процесі. Вони мають певне значення для організації дослідження, а саме: методологічне (концептуальне, організаційне); теоретико- правове; правозастосовне. Висунуті гіпотези підлягають узагальненню, подальшій перевірці і служать підґрунтям для похідних або нових, наприклад, для уточнення або розвитку існуючих.

Проблеми наукового пізнання обраного об'єкта (предмета) дослідження та досягнення зазначеної мети можна розв'язати тільки комплексним шляхом на емпіричному й теоретичному рівнях кримінально-правового дослідження, а також при їх об'єднанні. Методологічні засади таких досліджень складають: положення онтології, аксіології, праксеології, антропології, загальної теорії пізнання, теорій натуралізму та ін.; філософські й загальнонаукові методи - діалектичний, системно-структурного та системно-функціонального аналізу, історико-правовий, порівняно-правовий, герменевтичний, статистичний, соціологічний, математичний, моделювання тощо. Причому до методів емпіричного рівня треба віднести опис, порівняння, експеримент, моделювання, спостереження; до методів теоретичного рівня - діалектичний, загальнологічні (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію) [8, с. 74].

Одним із головних критеріїв організації кримінально-правових досліджень є спрямування пошукового процесу на досягнення наукового результату, що виконує методологічну функцію. Спираючись на розробки українських дослідників у галузі методологічної науки, визначено обов'язковість пред'явлення до накопичених нових знань гносеологічних, онтологічних, правових, економічних, етичних, праксеологічних і соціально-психологічних вимог.

У науковій літературі донині не існує єдиного підходу до визначення поняття «методологія». Методологія розглядається як вчення про наукове пізнання; принципи і способи організації наукової діяльності; сукупність методів, які застосовуються у науці чи науковому дослідженні; сукупність принципів та способів організації й побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

У наукознавстві методологія розуміється як теоретична основа та способи організації пізнавального процесу, що характеризують пізнання з погляду його загальних форм, можливостей пізнавальних засобів та механізмів, які зумовлюють логічну послідовність наукового дослідження; вчення про метод, який пов'язують з логікою наукового дослідження; сукупність загальних і окремих методів.

У філософії під методологією розуміють систему принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему; систему принципів і способів організації та побудови теоретичної й практичної діяльності, а також вчення про цю систему або систему соціально випробуваних правил і нормативів пізнання та дії, які співвідносяться з властивостями і законами дійсності; внутрішньо диференційовану і спеціалізовану сферу знання, що акцентується на методах, шляхах досягнення істинного і практично ефективного знання [8, с. 202].

Підсумовуючи визначимо, що методологія - це певний інструментарій, сукупність взаємодіючих методів, прийомів, засобів, процедур, принципів, необхідних для проведення наукового дослідження.

Визначений інструментарій не несе методологічної значущості доки його елементи, складові частини не будуть прив'язані до конкретного об'єкта пізнання. Такий підхід має назву - конкретно-наукова методологія - сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що застосовуються в конкретній науковій дисципліні, а саме у кримінальному праві [2, с. 234].

Предметом методології є вивчення тих методів, засобів та прийомів, за допомогою яких набуваються та обґрунтовуються нові знання в науці. Зазначене надає можливість виокремити в методології науки динамічний та статичний аспекти аналізу.

Динамічний аспект пов'язаний з аналізом проблем генезису, походження та розвитку наукового знання, що дає можливість говорити про методологію наукового дослідження, зорієнтовану на пошук нового знання.

Статичний аспект методології зорієнтований на вивчення та аналіз результатів отриманого знання, його форм та структур. У даному випадку говорять про методологію існуючого знання, як результат попереднього дослідження [4, с. 82].

Методологія кримінального права має свою структуру. Вона відображається у взаємодії її компонентів, що відповідає методологічному принципу детермінізму. Крім того, методологія кримінального права розглядається у взаємодії його трьох векторів: як науки, як навчальної дисципліни та як галузі права. У зв'язку із цим під методом кримінального права потрібно розуміти засоби, способи та прийоми пізнання кримінально-правових явищ; засоби та способи, за допомогою яких здійснюється державно-правовий вплив на кримінально-правові відносини, а також прийоми викладання та роз'яснення навчального матеріалу з дисципліни «Кримінальне право».

Розглядаючи кримінальне право як науку, можна виділити такі основні комплекси методології як філософсько-світоглядна, загальнотеоретична, спеціально-теоретична та конкретно-наукова.

Філософсько-світоглядна методологія формує певне знання про об'єкт кримінально- правового дослідження, його місце в соціальному просторі та правовій реальності. Така методологія виступає як сукупність принципів, ідей та методологічні підходи, які виявляють себе на всьому шляху дослідження. Вони дозволяють пізнати різні аспекти кримінально- правових явищ у взаємозв'язках з елементами суспільного життя і визначають стратегію вирішення завдання кримінального права.

Ця методологія базується на аксіологічному або ціннісному підході щодо визначення методів пізнання. Глобальні та регіональні, соціальні та культурні конфлікти створюють нові ситуації, форми поведінки, процеси, що вимагають застосування сучасних, адаптованих методів дослідження [6, с. 31]. Використання загальних теоретичних принципів наукового пізнання, дослідницьких підходів, системи методів і способів характерне загальнотеоретичній (загальнонауковій) методології. Вона складається з аналітико-синтетичного методу; методів абстрагування і конкретизації; методів індукції та дедукції; методу моделювання; спостереження; експерименту тощо. Ця методологія встановлює конкретні критерії, форми пізнання. Її завданням є виключення упередженості, суб'єктивності, непослідовності процесу пізнання.

Спеціально-теоретична методологія охоплює методи науки кримінального права, які лежать в основі досліджень його предмета.

Конкретно-наукова методологія визначається сукупністю методів і процедур щодо застосування та інтерпретації загальнонаукових методів і категорій. кримінальний правовий юридичний закон

На підставі характеристики методологічного підходу до визначення основних методів кримінального права як науки можна констатувати, що кримінальне право у науковому дослідженні використовує не тільки власні методи пізнання, а й методи інших галузей соціальних знань.

Отже, наука кримінального права використовує такі методи дослідження, як діалектичний, догматичний, статистичний, конкретно-соціологічний, історико-правовий та метод порівняльного правознавства.

Діалектичний метод полягає у використанні норм і категорій діалектики у дослідженні конкретних положень кримінального права.

Догматичний метод ґрунтується на правилах логіки та синтаксису і використовується при систематизації кримінально-правових норм, визначені певних термінів та тлумаченні понять. В юридичній літературі його називають формально-логічним, логічно-структурним або юридичним методом. Основним завданням методу є коментування кримінального закону та практики його застосування.

Для визначення чітких показників, виявлення ефективності дії кримінального закону використовують статистичний метод.

Конкретно-соціологічний метод необхідний для аналізу соціальних умов, явищ та факторів, для яких діє кримінальний закон. Він визначає розуміння норм кримінального права та ставлення до їхнього застосування окремих категорій громадян. Він реалізується через опитування, анкетування, експертну оцінку.

Історико-правовий метод застосовується для дослідження історії розвитку кримінального права у просторі та часі.

Метод порівняльного правознавства допомагає зіставити, проаналізувати норми і положення кримінального права України з аналогічними нормами кримінального права інших країн.

Кожний з наведених методів має свої особливості. Це надає можливість ґрунтовно висвітлювати ті чи інші аспекти предмета дослідження кримінально-правової науки. Водночас, доповнюючи один одного, вони утворюють одну складну діалектичну єдину систему взаємопов'язаних прийомів наукового пізнання.

Отже, методологія наукового пізнання кримінального права як науки - це явище інтегральне, яке об'єднує систему конкретних компонентів, що її утворюють. Такими компонентами виступають світоглядні, загальні та спеціальні теорії й концепції, філософські закони й категорії, закони і правила логіки, загальнонаукові та приватно наукові методи й методики дослідження реальної дійсності. Методологія кримінального права як одна з юридичних наук потребує переформування, встановлення нової методологічної парадигми, яка б відповідала потребам сучасної юридичної науки. Вона повинна слідувати історичним та соціокультурним змінам, включати в себе нові підходи до створення методів та прийомів, які відповідають принципам методологічного плюралізму, міждисциплінарності наукових пошуків та науковій конвенційності.

Список використаних джерел

1. Вечерова Є. М. Потенціал філософської методології щодо системно-структурного аналізу кримінального права та кримінального закону як різновидів соціального управління / Є. М. Вечерова // Юридичний науковий електронний журнал. - 2016. - №9 1. - С. 72-75.

2. Вечерова Є. М. Методологія сучасної кримінально-правової науки: орієнтири для переформатування / Є. М. Вечерова // Порівняльно-аналітичне право. - 2015. - № 5. - С. 233-235.

3. Демидова Л. М. Кримінальне право в загальній системі наукових знань: методологічний аспект кримінально-правових досліджень / Л. М. Демидова // Юридичний вісник. - 2015. - № 3(36). - С. 139-143.

4. Назимко Є. С. Структура методології кримінального права / Є. С. Назимко // Вісник Академії адвокатури України. - 2012. - №9 1(23). - С. 81-90.

5. Рябчинська О. П. Методологія досліджень проблем кримінального права: постановка проблеми / О. П. Рябчинська // Право і безпека. - 2013. - №9 1(48). - С. 157-163.

6. Туляков В. О. Порівняльний метод у науці кримінального права / В.О. Туляков // Вісник Асоціації кримінального права України. - 2014. - №9 1 (2). - С. 29-40.

7. Фальковський А. О. Аксіологічний підхід у методології сучасної юриспруденції : автореф. дис. ... канд. юрид. наук за спец.: 12.00.12 «філософія права» / А. О. Фальковський. - Одеса, 2011. - 17 с.

Анотація

Ключові слова: метод, методологія наукових досліджень, методологічний інструментарій, кримінальне право, кризові явища методології.

Проанализирована методология уголовного права. Рассмотрены отдельные вопросы методологического инструментария научных исследований в уголовном праве. Установлены уровни методологии уголовного права. Определены кризисные явления методологии уголовной науки. Очерчены ожидаемые результаты дальнейшего развития методологического инструментария уголовного права.

Ключевые слова: метод, методология научных исследований, методологический инструментарий, уголовное право, кризисные явления методологии.

Keywords: method, methodology of scientific researches, methodological tools, criminal law, crisis phenomena of methodology.

Размещено на Allbest.ru