Система деліктів, що посягають на соціально-трудові права громадян

Размещено на http://www.allbest.ru

СИСТЕМА ДЕЛІКТІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ПРАВА ГРОМАДЯН

викладач кафедри господарського та

адміністративного права

Національного технічного

університету України

«Київський політехнічний інститут»

Розглянуто особливості розробки системи деліктів у сфері трудових та соціальних правовідносин, вироблення наукових критеріїв їх класифікації.

Ключові слова: юридична відповідальність, делікт, трудові правовідносини, трудові та соціальні права, працівник, роботодавець.

делікт трудовий соціальний правовідносини

Рассмотрены особенности разработки системы деликтов в сфере трудовых и социальных правоотношений, разработка научных критериев их классификации.

Ключевые слова: юридическая ответственность, деликт, трудовые правоотношения, трудовые и социальные права, работник, работодатель.

Considered questions of features of delicts system development in the labor and social relations, formulation scientfic clearance of criteria for their classification.

Keywords: legal liability, delict, labor relations, labor and social rights, employee, employer.

У сучасних умовах державотворення України надзвичайної ваги набуває забезпечення соціальних прав громадян. У цій площині доцільно говорити про розроблення чіткого механізму забезпечення та захисту соціальних прав осіб, вироблення загальних стандартів соціального забезпечення. Незважаючи на те що сфера соціального забезпечення та захисту достатньо нормативно розроблена, є велика кількість спеціальних профільних законів, в яких закріплюються основні імперативні норми щодо соціального забезпечення, проте проблеми якісного виконання та дотримання норм цих актів залишаються донині не вирішеними.

Останнім часом вчиняється велика кількість протиправних діянь. Такий масив правопорушень не є систематизованим, вони мають різну юридичну природу, застосовуються різні підходи до їх виявлення та фіксації, всі вони спричиняють абсолютно різні наслідки для порушників. Крім того, порушення, вчинені в цій сфері, можуть передбачати втручання держави у сферу приватно-правових інтересів застосуванням видів державного примусу. Сьогодні відсутній єдиний підхід до розуміння сутності правопорушень у сфері соціально-трудових правовідносин та необхідності побудови системи протиправних діянь, яка дозволить оцінити всю повноту і специфічність трудового права.

Метою статті є науково-теоретична побудова системи деліктів, що вчиняються у сфері соціально-трудових відносин.

Науці достатньо дослідили проблеми як загальної юридичної відповідальності, так і окремих її видів. Наявні праці, присвячені аналізу юридичної відповідальності у сфері трудового права та трудових правовідносин. Ці питання у свій час вивчали Іншин М. І., Процевський О. І., Венедиктов В. С., Лихова С. Я., Шемелинець І. І., Топчій В. В.

Зазначені вчені досліджували не всю систему деліктів у сфері соціально-трудових правовідносин, а лише окремі їх види. Процевський О. І. виокремив специфіку та особливості дисциплінарної та матеріальної відповідальності в трудовому праві [1]. Лихова С. Я. детально розглядала лише кримінальну відповідальність за порушення законодавства про працю, розкриваючи проблемні аспекти злочинів у цій сфері [2]. Шемелинець І. І. детально дослідив адміністративні правопорушення, що посягають на трудові права громадян, їх співвідношення із іншими видами правопорушень, що можуть вчинятися у цій сфері [3].

Проте сьогодні відсутні комплексні праці, які б досліджували усю систему деліктів у сфері соціально-трудових відносин, які можливі при реалізації громадянами свого права на працю і не розглядаються лише в рамках трудового права. Побудова чіткої системи деліктів у сфері соціально-трудових правовідносин дає можливість виокремити особливості таких правовідносин, виявити логічні зв'язки між окремим елементами такої системи, побачити деформації у процесі застосування норм про юридичну відповідальність.

Як уже зазначалося в сфері соціально-трудових правовідносин можуть вчинятися правопорушення у вигляді невиконання сторонами таких відносин імперативно-визначених трудовим законодавством або встановлених трудовим договором зобов'язань. Таке невиконання чи неналежне виконання і потрібно називати деліктом, що посягає на соціально-трудові права громадян.

Необхідно зауважити, що законодавстві, передбачено різні види юридичної відповідальності за вчинення деліктів у досліджуваній сфері. Кримінальний кодекс України містить окремі статті в яких встановлена кримінальна відповідальність за порушення трудових прав громадян. Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає, що у цій сфері є цілий ряд адміністративних правопорушень і визначає механізм провадження по цих правопорушеннях. Кодекс законів про працю, який поки що є чинним, передбачає види юридичної відповідальності, безпосередньо розроблені для трудових правовідносин, а саме дисциплінарну та матеріальну. Крім того, той само Кодекс законів про працю закріпив норму про фінансову відповідальність за правопорушення, що посягають на трудові та соціальні права громадян. Усі ці види юридичної відповідальності різні за своєю природою та суттю, стосуються різних суб'єктів. Мають різні механізми реалізації. Проте єдине, що їх об'єднує - це сфера, в якій вони можуть застосовуватися.

Безперечно усю цю сукупність видів юридичної відповідальності, а водночас і видів правопорушень, за які вони можуть наставати, потрібно розділити за основним критерієм - чи тягне правопорушення за собою застосування державного примусу чи ні.

У науковій літературі до засобів державного примусу відносять окремі види юридичної відповідальності. Так, Ровинський Ю. О., досліджуючи систему державного примусу, стверджує, що спеціальну характеристику необхідно дати такому засобу державного примусу, як юридична відповідальність, що є одним із найбільш поширених заходів державного впливу у сучасній правовій системі України. На сьогодні можна виокремити кілька основних напрямів стосовно визначення поняття, основних характеристик та видів відповідальності взагалі і юридичної відповідальності зокрема. Підставами застосування примусу є правопорушення (проступки та злочини). Отже, можна виділити адміністративні, дисциплінарні, цивільно- правові, фінансово-правові, процесуальні правопорушення (проступки) та злочини. Тому, напевно, можна говорити про адміністративний, дисциплінарний, цивільно-правовий, фінансово-правовий, самостійний процесуальний та кримінальний примуси [4, с. 38].

На підставі такого твердження, на нашу думку, юридична відповідальність є засобом державного примусу, коли її реалізація спрямована на задоволення функцій держави через застосування до осіб, винних у вчиненні правопорушень негативних наслідків з метою покарання органами державної влади. Виходячи з цього, засобами державного примусу у сфері соціально-трудових правовідносин будуть кримінальна, адміністративна та фінансова відповідальність. Стосовно інших видів юридичної відповідальності, таких як дисциплінарна та матеріальна, то вона полягає у застосуванні згадуваних негативних наслідків не органами державної влади в межах деліктних кодексів, а однією стороною соціально-трудових правовідносин щодо іншої. Роботодавець має право карати працівника за вчинення дисциплінарних проступків, невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків, накладаючи дисциплінарні стягнення, а також стягувати із заробітної плати завдану працівником матеріальну шкоду. Працівник, який є іншою стороною таких відносин, такого права не має. У процес застосування дисциплінарної чи матеріальної відповідальності державні органи практично не втручаються.

Зазначені три види юридичної відповідальності, що є у цій сфері, встановлені законодавцем як засіб контролю і покарання. Тобто делікти, які тягнуть за собою або кримінальну, або адміністративну чи фінансову відповідальність, можна віднести до однієї групи, а дисциплінарні проступки та трудове матеріальне правопорушення - до іншої.

Цей основний поділ деліктів дає можливість комплексно аналізувати правопорушення через їх законодавче розуміння.

Усі делікти у сфері соціально-трудових правовідносин можна розмежовувати по суб'єктному складу. Така класифікація випливає із попередньої. Як правило, якщо правопорушення тягне за собою вид юридичної відповідальності, що є засобом державного примусу, то воно вчинене швидше за все роботодавцем, оскільки більшість злочинів та адміністративних проступків у цій сфері визнають суб'єктом посадову особу підприємства, установи чи організації, тобто роботодавця. Фінансові правопорушення, закріплені у ст. 265 Кодексу законів про працю, взагалі суб'єктом визначають юридичних осіб, а не посадових осіб, чим і відрізняються від адміністративних правопорушень. Дисциплінарні проступки, так само як і трудове матеріальне правопорушення, можуть бути вчиненні тільки найманими працівниками, а в окремих випадках керівником юридичної особи, що дає можливість роботодавцю застосовувати дисциплінарну чи матеріальну відповідальність.

Якщо відійти від класифікації деліктів за видами юридичної відповідальності, а використати прийнятий поділ трудових правовідносин, то делікти у цій сфері можна поділити на такі, які вчинені у сфері індивідуальних трудових правовідносин, вчинені у сфері колективних трудових правовідносин та у сфері охорони праці. До першої підгрупи сміливо можуть бути віднесені усі злочини, адміністративні проступки, фінансові порушення, що посягають на соціальні права громадян на оплату праці, на захист від неправомірного звільнення (ст. 172, 173, 175 Кримінального кодексу України, ст. 41, 179, 200 Кодексу про адміністративні правопорушення, ст. 265 Кодексу законів про працю), а також дисциплінарні поступки та трудове майнове правопорушення. До другої групи - делікти, визначені ст. 41№-41і Кодексу про адміністративні правопорушення, ст. 174 Кримінального кодексу України. До третьої - делікти, закріплені ст. 270, 271 Кримінального кодексу України, ст. 42, 93-95 Кодексу про адміністративні правопорушення. Отже, така класифікація проводиться по об'єкту посягань.

Доцільно зауважити, що проведення класифікації деліктів у сфері соціально-трудових правовідносин повинно торкатися і більш глибшої класифікація в межах кожного делікту. Так, Шемелинець І. І. запропонував усі адміністративні правопорушення у сфері трудових правовідносин поділити на чотири групи: адміністративні правопорушення, вчинені у сфері індивідуальних правовідносин, адміністративні правопорушення, вчиненні у сфері колективних трудових правовідносин, адміністративні правопорушення, вчинені у сфері охорони праці та адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління [3]. Лихова С., досліджуючи діяння, визначене в ст. 173 Кримінального кодексу України, зазначає, що формулюючи норму, передбачену ст. 173 ККУ законодавець мав на увазі взяти під кримінально-правову охорону трудові права не тільки окремих працівників, а й колективні трудові правовідносини. Ступінь суспільної небезпеки значно вищий, адже тут порушуються інтереси багатьох осіб. Тому і санкція ст. 173 вища порівняно із ст. 172. До угод про працю потрібно віднести також і колективний договір, і угоду [2, с. 105].

Досліджувані делікти швидше за все не матимуть сталого вигляду. Останнім часом ведеться наукова дискусія щодо запровадження разом із уже існуючими деліктами у цій сфері кримінальних проступків, які займатимуть проміжне місце між адміністративними правопорушеннями та злочинами. Такий вид деліктів уже закріплений Кримінально-процесуальним кодексом. Крім того, потрібно детально проаналізувати можливість існування адміністративно-господарських правопорушень і їх співвідношення з адміністративними та фінансовими деліктами.

У цілому, в системі деліктів, що посягають на соціальні та трудові права громадян, необхідно виділити кілька особливостей:

- ця система не є сталою, вона динамічна, постійно розвивається та змінюється. Це пояснюється не динамічністю соціально-трудових правовідносин, а необхідністю постійно змінювати систему наглядово-контрольної діяльності. Змінюваність деліктів супроводжується введенням нових видів юридичної відповідальності, такої як фінансова, нових складів деліктів, урізноманітненням санкцій та стягнень тощо;

- ця система містить різні за своєю сутністю делікти, деякі з яких донині не мають законодавчої дефініції. До таких необхідно віднести дисциплінарний проступок, фінансовий проступок та трудове майнове правопорушення. Відсутність легального визначення таких деліктів, законодавчого закріплення його ознак сприятиме якісному розумінню усієї системи деліктів у цій сфері.

У цьому контексті доцільно погодитись із класифікацією деліктів, запропонованій Шемелинцем І. І. ЇЇ можна проводити за такими критеріями:

1. За суб'єктним складом:

- а) що вчиняються найманими працівниками: дисциплінарний проступок;

- трудове майнове правопорушення.

б) що вчиняється роботодавцем:

- адміністративні проступки;

- злочини;

- фінансові правопорушення

2. За сферою вчинення:

а) у сфері індивідуальних правовідносин:

- дисциплінарні проступки;

- трудове майнове правопорушення;

- адміністративні проступки;

- злочини;

- фінансові правопорушення.

б) у сфері колективних правовідносин:

- адміністративні проступки;

- злочини;

- дисциплінарні проступки.

3. За ступенем небезпеки:

а) не значний:

- дисциплінарні проступки;

- трудове майнове правопорушення.

б) середній:

- адміністративні проступки;

- фінансові правопорушення.

в) значний:

- злочин

4. За ступенем втручання держави:

а) не втручається:

- дисциплінарні проступки;

- трудове майнове правопорушення.

б) втручається:

- злочин;

- фінансові правопорушення;

- адміністративні проступки [5, с. 219].

Отже, всю багатогранну сукупність деліктів у трудових правовідносинах можна систематизувати, здійснивши їх класифікацію за такими критеріями: за суб'єктним складом, за сферою вчинення, за ступенем небезпеки та за ступенем втручання держави в сферу приватно-правових відносин.

Список використаних джерел

1. Процевський О.І. Особливості юридичної відповідальності у сфері трудового права / О.І. Процевський // Право: збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. - 2014. - Вип. 21. - С. 13-25. Лихова С. Кримінально-правова охорона права на працю: проблеми вдосконалення / С.Ё. Лихова // Право України . - 2004. - N° 7. - С. 102-106.

2. Шемелинець І. І. Перспективи вдосконалення нормативно-правового регулювання відповідальності за порушення трудового законодавства / І.І. Шемелинець // Актуальні проблеми держави і права. - 2012. - № 64. - С. 239-245.

3. Ровинський Ю. О. Поняття та види державного примусу / Ю.О. Ровинський // Держава і право. - 2010. - Вип. 49. - С. 35-41.

Шемелинець І.І. Система деліктів у сфері трудових правовідносин: проблеми класифікації / І.І. Шемелинець //Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез Міжнародної наукової конференції - Чотирнадцяті осінні юридичні читання (м. Хмельницький, 23- 24 жовтня 2015 року): [у 2-х част.]. - Частина перша. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2015. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru