Взаємодія прокурора та слідчого судді під час кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru

ВЗАЄМОДІЯ ПРОКУРОРА ТА СЛІДЧОГО СУДДІ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального процесу

та криміналістики,

В.А. Чекалюк,

Розглянуто особливості повноважень прокурора та слідчого судді відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Проаналізовано випадки їх взаємодії під час розслідування кримінальних правопорушень.

Ключові слова: кримінальне провадження, прокурор, слідчий суддя, повноваження, взаємодія.

прокурор слідчий суддя кримінальний правопорушення

Рассмотрены особенности полномочий прокурора и следственного судьи в соответствии с Уголовным процессуальным кодексом Украины. Проанализированы случаи их взаимодействия при расследовании уголовных преступлений.

Ключевые слова: уголовное производство, прокурор, следственный судья, полномочия, взаимодействие.

Considered peculiarities of powers of the prosecutor and investigating judge under the Criminal Procedural Code of Ukraine. Analyzed cases oftheir interaction during the investigation of criminal offenses.

Keywords: criminal proceedings, the prosecutor, the investigating judge, powers, interaction.

Прийняття Кримінального процесуального кодексу України у 2012 році зумовило зміни у кримінальному судочинстві, спрямовані на новий підхід до визначення статусу та повноважень суб'єктів кримінального процесу та взаємовідносин між ними. У зв'язку з цим було внесено зміни до окремих законів, які регламентують діяльність правоохоронних органів, з метою оптимізації їх діяльності у нових умовах. Крім того, новим Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, систему прокуратури України, а, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2, нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно- розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, визначено однією з функцій прокуратури [1].

Однак щодо повноважень прокурора при здійсненні нагляду на стадії досудового розслідування у статті 25 зазначеного закону зроблено посилання до Кримінального процесуального кодексу України, де визначено, що прокурор у цій сфері користується правами та виконує обов'язки, передбачені КПК України [2]. При цьому додатково акцентовано увагу на тому, що вказівки прокурора підлягають виконанню у разі надання їх у межах повноважень та на відповідальність прокурора за видання розпоряджень поза межами його повноважень. За таких обставин правильне визначення статусу прокурора та слідчого судді, обсягу їх повноважень та форми їх реалізації при здійсненні нагляду, визначення меж компетенції та характер їх взаємодії в умовах реформування українського суспільства є надзвичайно важливим та актуальним.

Дослідженню природи та розмежування повноважень прокурора та слідчого судді під час кримінального провадження присвятили свої праці М. Бортун, О. Василенко, І. Ф. Демидова, О. В. Геселев, П. Каркач, І. Козьяков, М. Косюта, І. Марочкін, В. Пивоваров, Г. Середа, О. Толочко, О. А. Шаповалова, Л. Щербина, М. Якимчук та інші вченні.

Метою статті є визначення статусу прокурора та слідчого судді, обсягу їх повноважень під час взаємодії у кримінальному процесі.

Прокурор та слідчий суддя можуть реалізовувати свої повноваження у кримінальному провадженні залежно від того, як вони будуть здійснювати свою діяльність (самостійно чи у формі взаємодії).

Взаємодія - це напрям діяльності органів прокуратури та досудового розслідування і слідчого судді, незалежних один від одного, що ґрунтується на законі, спрямовується прокурором і здійснюється шляхом максимальної комунікативності та ефективного використання повноважень, методів і форм, характерних для кожного із цих державних органів та їх службових осіб, для розслідування злочинів, припинення злочинного діяння і встановлення обставин, що входять до предмета доказування у кримінальному провадженні.

Поняття взаємодії прокурора зі слідчим суддею на стадіях кримінального провадження охоплює усі важливі характеристики такої спільної діяльності органів сторони обвинувачення та слідчого судді. Особливості взаємодії визначаються їх процесуальним статусом і основним завданням діяльності [3, с. 95].

В українському законодавстві повноваження прокурора як процесуального керівника у кримінальному проваджені наведено у ч. 2 ст. 36 КПК України та у статтях, що регламентують прийняття процесуальних рішень та проведення конкретних слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій. При цьому законодавець у названій статті розмежував компетенцію залежно від стадії кримінального процесу. Частиною 2 цієї статті окреслено повноваження при здійсненні нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва, а у частині 4 - регламентовано повноваження керівників органів прокуратури та апаратів прокуратур під час судового розгляду кримінальних правопорушень та перегляду судових рішень. Частиною 5 статті окреслено права керівників органів прокуратури на зміну органу досудового розслідування, а у частині 6 - право керівників органів прокуратури на скасування постанов слідчих та підпорядкованих прокурорів. Деякі повноваження прокурора під час досудового розслідування регламентовано й ст. 37 КПК України щодо визначення прокурора, групи прокурорів та старшого прокурора групи у конкретному кримінальному провадженні, зміні процесуального керівника. Різноманітні права прокурора з різним статусом містяться в інших статтях КПК, що вказує на необхідність ретельного вивчення, визначення та систематизації повноважень прокурора у кримінальному провадженні [4].

Крім того, до повноважень прокурора можна віднести: забезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки (ч. 2 ст. 28 КПК); продовження строку проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НС(Р)Д) у випадках, коли така дія проводиться за його рішенням (ч 5 ст. 246 КПК); вживання заходів до збереження речей та документів, одержаних під час проведення НС(Р)Д (ч. 4 ст. 252 КПК); повідомлення про обмеження конституційних прав громадян, стосовно яких проводилися НС(Р)Д (ст. 253 КПК); погодження у прийнятті рішення про знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення НС(Р)Д (ст. 255 КПК); повідомлення про нову підозру чи зміна раніше повідомленої підозри у випадках, коли повідомлення про підозру здійснювалося прокурором (ст. 279 КПК); відновлення зупиненого досудового розслідування (ст. 282 КПК); прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, визначених ч. 1 ст. 284 КПК (ч. 4 ст. 284 КПК), та скасування незаконних постанов слідчих про закриття; прийняття участі у судовому розгляді скарги на рішення про видачу особи (екстрадицію) та оскарження рішення суду в апеляційному та касаційному порядку (ст. 591 КПК) тощо [4].

Щодо терміна «слідчий суддя» та його процесуального статусу, то вони визначені у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з яким ним є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого входить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Крім того, зазначено, що слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду [4].

Усі повноваження слідчого судді в кримінальному процесі можна поділити на три основні групи:

1. Повноваження при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування кримінального провадження. Ця група повноважень слідчого судді стосується прийняття рішення при розгляді подання слідчого та прокурора про застосування заходів процесуального примусу до підозрюваного чи обвинуваченого. Як зазначено в українському законодавстві, це виключна компетенція слідчого судді, оскільки вони тією чи іншою мірою обмежують конституційні права та свободи людини.

2. Повноваження слідчого судді при розгляді скарг на дії та рішення слідчого чи прокурора. Відповідно до глави 26 КПК України передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування. Обов'язок розгляду таких скарг також покладається на слідчого суддю (ст. 303, 304 КПК).

Повноваження слідчого судді при проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права людини і громадянина [5]. Взаємодію прокурора та слідчого судді у кримінальному провадженні можна прослідкувати в застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні надати слідчому судді або суду докази наявності обставин, на які вони посилаються. Слідчий суддя також повинен розглянути клопотання слідчого, прокурора у передбачені законом строки. Наприклад, клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу розглядається слідчим суддею у день його надходження до суду, а клопотання про тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом - слідчим суддею не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду. Клопотання про арешт майна розглядається не пізніше двох днів з дня його надходження, а клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу - слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання [3, с. 99].

Крім того, стосовно повноваження прокурора погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання, то зазначене повноваження пов'язане з необхідністю проводити під час досудового розслідування слідчих та процесуальних дій, що певною мірою обмежують або втручаються у конституційні права та свободи учасників кримінального провадження, або пов'язані із застосуванням до них визначених КПК України примусових заходів. Зокрема, це стосується проведення обшуків, огляду житла чи іншого володіння особи, втручання у приватне спілкування тощо. Аналогічні клопотання складаються у разі, коли потрібно застосувати заходи забезпечення кримінального провадження, наприклад відсторонити від посади, арешту майна, тимчасового доступу до речей і документів, інших видів цих заходів, а також застосувати запобіжні заходи та затримати за ухвалою слідчого судді (ст. 131 КПК України). Прокурор, або самостійно складаючи клопотання, або вирішуючи питання про погодження чи відмову у погодженні клопотання слідчого, має з'ясувати існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення особою, щодо якої застосовуються зазначені заходи, наявність достатніх підстав для проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, наявність потреби у здійсненні саме таких дій для виконання завдань кримінального провадження тощо. Під час розгляду клопотання слідчим суддею прокурор у змагальному процесі з боку захисту наводить доводи, обґрунтовуючи свою правову позицію [6].

Під час досудового розслідування прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування. Він вправі призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, в тому числі щодо закриття кримінального провадження, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання. Отже, можна зробити висновок, слідчий суддя фактично у кримінальному провадженні виступає гарантом дотримання і захисту прав, свобод та інтересів підозрюваних і обвинувачених осіб. Перевага інституту слідчого судді полягає в тому, що він не належить до системи правоохоронних органів, які безпосередньо проводять розслідування, він є об'єктивною і незалежною, неупередженою фігурою, яка може приймати самостійні рішення [3, с. 96-97].

Також доцільно зазначити, що слідчий суддя не є стороною кримінально-процесуальних відносин і не розглядає провадження по суті. Його завдання полягає в забезпеченні визначених законом прав і свобод громадян при проведенні слідчих дій чи застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Прокурор повинен обґрунтувати перед слідчим суддею необхідність та наявність законних підстав для проведення слідчих дій чи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, нормативну базу, на основі якої ним було прийнято рішення, наявність допустимих ризиків, які можуть настати при відхиленні клопотання слідчого і прокурора про надання дозволу на проведення зазначених дій чи застосування цих заходів [3, с. 98].

Отже, можна зробити висновок, слідчий суддя фактично у кримінальному провадженні виступає гарантом дотримання і захисту прав, свобод та інтересів підозрюваних і обвинувачених осіб. Перевага інституту слідчого судді полягає в тому, що він не належить до системи правоохоронних органів, які безпосередньо проводять розслідування, він є об'єктивною і незалежною, неупередженою фігурою, яка може приймати самостійні рішення. Водночас його взаємодія з прокурором є чітко визначеною КПК України, хоча, на думку більшості науковців, не досліджена в повному обсязі. Крім того, законодавець, передбачаючи механізм взаємодії слідчого та слідчого судді у кримінальному провадженні, визначив не тільки права кожної зі сторін, але й обов'язки, недотримання яких призводить до певних правових наслідків (наприклад, відмови в задоволенні клопотання або оскарження дій сторони тощо).

Список використаних джерел

1. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 року [Електронний ресурс]. / Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1697-18

2. Бабіков О. Проблемні питання у визначенні повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержання законів при проведенні досудового розслідування / О. Бібіков [Електронний ресурс]. / Сайт прокуратури Харківської області. - Режим доступу ±йр:// khar.gp.gov.ua/ua/intervu_ta_ komentari?_m=publications&_t=rec&id= 157625

3. Бортун М. Взаємодія прокурора зі слідчим, слідчим суддею на стадії досудового розслідування / М. Бортун // Вісник національної академії прокуратури України. - 2013. - № 4. - С. 95-100. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року [Електронний ресурс]. / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

4. Шаповал О. А. Повноваження слідчого судді у новому КПК України [Електронний ресурс]. / О. А. Шаповал. - Режим доступу: http://uajudges.org. ua/wp-content/ themes/

Геселев О. В. Процесуальний статус та повноваження прокурора за новим КПК України [Електронний ресурс]. / О. В. Геселев. - Режим доступу: http://www.nsj.gov.ua/training/judjes/ kpk6/.

Размещено на Allbest.ru