Роль спеціальних знань у кримінальному судочинстві України

Размещено на http://www.allbest.ru

РОЛЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ

У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

А.М. Лазебний,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального

процесу та криміналістики

Університету державної

фіскальної служби України

У статті на основі зіставлення, порівняння, узагальнення наукової інформації щодо понять «експерт», «спеціаліст», «спеціальні знання», «кримінальне судочинство» автором уточнено сутність використовуваних дефініцій. Надано оцінку сучасному законодавству у сфері використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві.

Ключові слова: спеціальні знання, експерт, спеціаліст, кримінальне провадження, доказування.

експерт кримінальний судочинство законодавство

В статье на основе сопоставления, сравнения, обобщения научной информации по понятиям «эксперт», «специалист», «специальные знания», «уголовное судопроизводство» автором уточнено сущность используемых дефиниций. Дана оценка современному законодательству в сфере использования специальных знаний в уголовном судопроизводстве.

Ключевые слова: специальные знания, эксперт, специалист, уголовное производство, доказывание.

In the article on the basis of the comparison, generalization of scientific information on the concepts «expert», «specialist», «special knowledge», «criminal justice» author specified entity definitions used. Provided estimates of current legislation on the using the special knowledge in criminal proceeding.

Keywords: special knowledge, expert, specialist, criminal proceeding, proving.

Спеціальні знання - це категорія, що означає таку сукупність знань, з якою учасники процесу доказування, як правило, не знайомі. У тлумачному словнику української мови «спеціальний» визначено як «призначений винятково для кого, чого-небудь; який має особливе призначення» [2].

На сучасному етапі розвитку криміналістики до таких знань належать наукові, технічні й інші, серед іншого й криміналістичні, професійні знання, які можуть бути отримані лише під час навчання, або ж навички, набуті у процесі роботи у певних галузях практичної діяльності. Варто зазначити, що спеціальні знання - це не обов'язково знання, якими не володіє слідчий, але це обов'язково професійні знання. Так, В. Д. Арсеньєв і В. Г. Заблоцький, досліджуючи зміст спеціальних знань, у категоричній формі висловлюють думку про те, що «юридичні знання у галузі криміналістики, які використовуються як спеціальні під час проведення експертиз, так само, як і правові знання у певних спеціальних сферах (правила дорожнього руху, техніки безпеки, бухгалтерського обліку тощо), належать до предмета відповідних експертиз - автотехнічної, з техніки безпеки, бухгалтерської тощо» [3].

Наразі метою використання спеціальних знань є: отримання за їхньою допомогою доказів, іншої інформації, що має значення для вирішення кримінального провадження. Це може бути: допомога у збиранні та дослідженні доказів (зокрема, слідів, речових доказів), побудова версій, планування розслідування, перевірка доказів, обрання тактики слідчих (розшукових) дій.

Суб'єктами застосування таких знань є слідчий, спеціаліст і експерт. Існує чітка вимога щодо незацікавленості цих осіб у результатах кримінального провадження. Це також слугує гарантією об'єктивності їхньої діяльності та вірогідності отриманих даних щодо певного конкретного кримінального провадження.

Під час проведення слідчих (розшукових) дій слідчий повинен вирішити певні проблемні питання, які виникають у процесі розслідування кожного конкретного кримінального провадження, а саме: що шукати, де шукати, як фіксувати та вилучати, який інформаційно- доказовий потенціал містять у собі знайдені докази і яким чином їх використовувати у процесі доказування. Найчастіше слідчий не знає про інформаційно-доказовий потенціал слідів, які на перший погляд здаються йому абсолютно звичними у певній обстановці, а також не має достатніх знань про джерела, що містять інформацію про злочинну подію й особу злочинця. Спеціаліст, який бере участь у слідчих (розшукових) діях, може іноді виявити предмети, сліди, що мають значення для розслідування, але залишилися поза увагою слідчого .

Участь спеціаліста підлягає повній, неухильній та точній фіксації у протоколі слідчої (розшукової) дії: вказується зміст його діяльності, застосовувані матеріально-технічні засоби й методи, результати їхнього застосування. Такий варіант фіксації виконаного спеціалістом обсягу роботи регламентовано чинним законодавством України, у першу чергу, КПК України [1].

Особливе місце в опосередкованому застосуванні спеціальних знань відведене консультаціям довідкового характеру. Довідкові дані - відомості про факти, які містяться у спеціальній літературі, довідниках, інструкціях, положеннях, статутах, номенклатурних документах тощо. До таких даних віднесено: посадові інструкції щодо прав та обов'язків посадових осіб, відомості про вартість товарно-матеріальних цінностей, правила техніки безпеки на виробництві, дані про технологію виробництва певних промислових товарів, стосовно схеми реалізації товарів тощо.

Відповідно до ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначені вид і розмір шкоди, які були завдані кримінальним правопорушенням. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Як відомо, процес збирання доказів передбачає здійснення сторонами кримінального провадження певних дій, серед яких: пошук і виявлення доказів, фіксація доказової інформації, вилучення та збереження доказів для їхнього подальшого дослідження, оцінка й використання отриманих доказів у ході доказування у кримінальному провадженні та інші. Серед шляхів збирання доказів сторонами кримінального провадження, перелічених у ст. 93 КПК України, є й такі, що передбачають участь спеціаліста і потребують використання спеціальних знань, а саме: витребування та отримання висновків експертів, проведення окремих необхідних слідчих дій, таких як обшук, огляд, слідчий експеримент тощо. За сучасною юридичною доктриною, спеціальні знання - це знання, що не мають масового поширення та якими володіє обмежене коло фахівців (фахівець - загальне поняття для позначення особи, яка володіє спеціальним знаннями), тому застосування спеціальних знань у досудовому розслідуванні базується насамперед на залученні до процесу розслідування спеціаліста й експерта, тобто осіб, які володіють такими спеціальними знаннями та навичками. Коло питань, які вирішуються кожним з них у кримінальному провадженні, обумовлюється їхнім процесуальним статусом [1].

Залучення спеціалістів - це не лише доцільна форма застосування спеціальних знань і технічних засобів під час провадження слідчих (розшукових) дій, але й гарантія якісного та ефективного виконання слідчим усього спектра своїх професійних обов'язків у конкретних умовах. Особиста участь спеціаліста в підготовці та проведенні слідчих (розшукових) дій - це не перекладання слідчим частини своїх обов'язків, а необхідність грамотного використання спеціальних знань із різних галузей науки й техніки з метою якісного розкриття та розслідування злочину.

Під час досудового розслідування кримінальних правопорушень слідчі мають справу як із традиційними для криміналістики, так і з нетрадиційними слідами злочинної діяльності та речовими доказами. У таких випадках для правильної підготовки та організації слідчої (розшукової) дії, виявлення й оцінки всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, правильного відбору тих об'єктів, які пов'язані з підготовкою та вчиненням злочину, лише базової юридичної підготовки слідчого може бути не достатньо. З метою забезпечення належної ефективності окремих слідчих (розшукових) дій бажаною, а то й обов'язковою, слід вважати участь спеціаліста у проведенні відповідної дії. Завдання спеціаліста полягає в тому, щоб на підставі своїх знань він сприяв слідчому у виявленні та вилученні слідів злочину, предметів і документів, що можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, і з цією метою брав активну участь у процесуальній дії. Уже на етапі проведення слідчої дії спеціаліст допомагає слідчому здійснити попереднє дослідження виявлених об ' єктів з метою визначення в них ознак і властивостей, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, водночас не завдаючи шкоди їм, не змінюючи їхнього стану та маючи на увазі, що в майбутньому для поглибленого дослідження таких об'єктів може бути призначено судову експертизу.

Найчастіше до участі в слідчих (розшукових) діях залучаються спеціалісти-криміналісти - співробітники експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, які мають відповідну криміналістичну підготовку, з метою використання їх спеціальних знань у збиранні та фіксації слідів на місті скоєння злочину.

Довідково-консультативна форма використання спеціальних знань може застосовуватися сторонами та їхніми представниками у ході збирання доказів. Так, спеціаліст може вказати захиснику чи слідчому на об'єкти, які в майбутньому можуть набути статусу речових або документальних доказів. Частиною 2 ст.71 КПК України передбачена можливість залучення спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження і судом під час судового розгляду. Як відомо, процес збирання доказів передбачає здійснення сторонами кримінального провадження певних дій, зокрема: пошук і виявлення доказів, фіксацію доказової інформації вилучення і збереження доказів для їхнього наступного дослідження, всебічне дослідження різноманітних боків та властивостей доказів, оцінювання й використання отриманих доказів під час доказування за кримінальним провадженням. Проте, як слушно зазначає В.Т Нор, сторона захисту фактично позбавлена рівної можливості щодо збирання та подання доказів. Захисник може лише ініціювати перед слідчим, прокурором, слідчим суддею проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій для одержання сприятливої для захисту доказової інформації. Враховуючи те, що під час досудового розслідування захисник перебуває у нерівному становищі порівняно зі стороною обвинувачення, оскільки позбавлений права вчиняти слідчі (розшукові) дії, суд під час підготовчого провадження та слідчий суддя під час досудового розслідування сприяють захиснику у реалізації його права на збирання і подання доказів. Сторона захисту може заявляти клопотання щодо залучення до проведення слідчої (розшукової) дії спеціаліста певного профілю. До початку слідчої (розшукової) дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий має особисто пересвідчитися в його особі, з'ясувати його ставлення до підозрюваного або потерпілого. Якщо як спеціаліста запрошено співробітника державного експертного закладу, то питання щодо його компетенції вирішує керівник цього закладу. Поради спеціаліста, висловлені слідчому під час проведення слідчої (розшукової) дії, можуть стосуватися визначення порядку виявлення й дослідження різноманітних об'єктів, фіксації їх стану, можливості та доцільності вилучення об'єктів, а в разі здійснення таких дій - належного пакування та створення умов для надійного зберігання для забезпечення цілісності й недоступності для сторонніх осіб збереженої інформації. Також спеціаліст допомагає правильно описати дії слідчого з виявлення комп'ютерних об'єктів, вказати їхні правильні назви, які надають змогу в подальшому їх ідентифікувати [1].

Особливо важливо, щоб спеціаліст мав не лише спеціальні знання в певній галузі, але й достатні навички їхнього застосування на практиці. На етапі вилучення або відібрання зразків може бути використана допомога спеціаліста у створенні обставин та умов отримання зразків, застосуванні інструментів і приладів, визначенні якості та достатньої кількості отриманих зразків, роз'ясненні правил і способів їх вилучення або одержання, пакування та зберігання до часу передачі експерту тощо. Під час складання протоколу спеціаліст допомагає слідчому правильно вказати назву зразків, описати їх якість, особливості упаковки та інші обставини, які повинні бути в ньому відображені. При отриманні окремих зразків важливо дотримуватися й специфічних правил, які випливають з їхніх особливостей, а також існуючих технічних, санітарних та інших нормативів. Допомога спеціаліста має важливе значення не тільки під час відбору зразків, а й при оцінці їх достатності та придатності для дослідження. Спеціаліст, який знає технологічні умови й вимоги Держстандарту, може визначити та вказати на відповідність отриманих зразків пред'явленим вимогам. У разі їхньої невідповідності він з'ясовує причину, повідомляє про це особу, яка в подальшому призначатиме експертизу чи залучатиме експерта, і надає необхідну допомогу в повторному або додатковому їх відборі згідно з існуючими правилами та інструкціями. Експертиза теж є формою застосування суб'єктами судово-експертної діяльності спеціальних знань у судочинстві. У практичній діяльності захисника в конкретному кримінальному провадженні виникають питання щодо необхідності проведення експертного дослідження та з'ясування того, що тягне за собою призначення експертизи в цьому випадку, чи можливої доцільності рішення обмежитись лише консультацією спеціаліста. Залучена обізнана особа в першому випадку констатує необхідність призначення експертизи, в другому - надає необхідну консультацію. Якщо проведення експертного дослідження є необхідним, але відсутня методика, яка дозволила б дати відповіді на питання, що цікавлять сторону захисту, обізнаний у цій частині спеціаліст вкаже на таку обставину. Отже, приречена на безрезультативність експертиза не буде призначена, що надасть змогу зекономити доволі значні кошти й час. У тому випадку, якщо необхідні для проведення експертних досліджень методики й технічні засоби об'єктивно існують, спеціалістом буде визначено клас, рід і вид експертизи, яку необхідно призначити, питання, які можуть бути поставлені перед експертом, що ще раз підтверджує думку про те, що як спеціаліста, бажано обирати атестованого експерта.

Єдиних критеріїв залучення спеціалістів для участі у слідчих діях не існує. Безперечно, запрошуючи спеціаліста, необхідно керуватися принципом практичної доцільності, під яким слід розуміти оптимальне використання спеціальних знань і практичних навичок для отримання максимально доказової та орієнтувальної інформації з матеріальних та ідеальних слідів злочину. Як спеціаліст, може бути залучена будь-яка обізнана особа, до якої закон висуває дві основні вимоги: незацікавленість у результаті справи і компетентність, тобто володіння спеціальними знаннями у певній галузі знань або практичній діяльності. Слідчий має право залучити спеціаліста до участі у підготовці до проведення слідчих дій, отримувати роз'яснення зі спеціальних питань, що виникають під час їхнього проведення, фіксації їхнього перебігу та отримання результатів. Спеціаліст залишається незалежним у межах своєї компетенції, але погоджує свої дії зі слідчим та іншими особами, що беруть участь у слідчій дії. Проте основною формою використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень є судова експертиза, яка призначається тільки після відкриття кримінального провадження, коли інші засоби доведення не дозволяють встановити окремих обставин злочину, що розслідується. Призначення і проведення судових експертиз детально регламентовано чинним кримінальним процесуальним законодавством і Законом України «Про судову експертизу» [4].

Спеціаліст і експерт не мають права брати участь у кримінальному провадженні, якщо вони проводили перевірку, ревізію тощо, матеріали яких використовуються в цьому провадженні. Таким чином, наприклад, працівники органів ДФС України, фінансової інспекції тощо, які проводили перевірку чи ревізію, не можуть бути в кримінальному провадженні ні спеціалістами, ні експертами. Для експертів існує ще одне обмеження щодо участі їх у провадженні, зазначене в п. 2 ст. 69 КПК України: експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження чи потерпілого. Особа, яка виконувала експертизу, може з вищенаведених правових підстав бути залучена як спеціаліст у подальшому судовому розгляді справи, наприклад, у тому випадку, коли суд опитав експерта в судовому засіданні стосовно його висновку, і водночас при дослідженні речових доказів, документів така особа на підставі стст. 3 57, 358, 360 КПК України може бути залучена судом для отримання роз'яснень спеціаліста щодо тих документів, які не досліджувалися в процесі експертизи та на підставі яких особа як експерт не надавала висновку [1].

КПК України, на жаль, не відповідає на питання стосовно участі в провадженні спеціалістів, а саме не визначає процесуальне оформлення взаємовідносин спеціаліста зі сторонами провадження. Не визначено, яким чином захисник може залучити спеціаліста на договірних умовах. КПК України передбачає, що слідчий може запросити спеціаліста для проведення слідчої (розшукової) дії, однак у якій формі повинно бути це запрошення, законом не визначено. За аналогією можна зазначити, що оскільки процесуальне рішення слідчого повинно бути оформлене постановою, то обґрунтування необхідності такого запрошення певного спеціаліста й питання, на які він повинен дати відповідь або надати консультації чи роз'яснення,повинні бути зазначені саме в постанові про проведення певної слідчої (розшукової) дії [1]. Процесуальний закон містить тільки одне посилання на п. 2 ч. 2 ст. 105 КПК України про те, що письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної дії, можуть бути додатками до протоколу, причому за приписами ст. 71 КПК України спеціаліст зобов'язаний надавати пояснення з поставлених питань, однак статтею не зазначено форми їхнього викладення та фіксування.

Щодо участі спеціаліста в суді, то він, згідно з приписами ст. 360 КПК України, надає усні консультації чи письмові роз'яснення на етапі дослідження доказів, і учасниками процесу йому можуть бути поставлені запитання щодо наданих ним консультацій у процесі дослідження доказів, а тому в процесуальному законі повинно бути визначено, що ці консультації заносяться (у разі усної форми) або приєднуються (у разі письмової форми) до матеріалів провадження судом.

Допит експерта на стадії досудового розслідування також не передбачений нормами процесуального закону. Так, п. 3 ст. 95 КПК України визначає, що експерт зобов'язаний надавати пояснення слідчому в порядку, визначеному процесуальним законом, а закон цього порядку не встановив, оскільки кодекс містить лише норми стосовно допиту експерта в суді. Частиною 7 ст. 101, ст. 356 КПК України визначено, що кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.

Кримінальним процесуальним законом введено сукупність нових негласних слідчих (розшукових) дій (глава 21 КПК України). Проведення деяких із таких дій, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) і з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України), здійснення аудіо-, відеоконтролю особи (ст. 260 КПК України), місця (ст. 270 КПК України) та інших - неможливе без застосування технічних засобів і залучення відповідних обізнаних осіб. Хто повинен здійснювати такі складні технічні операції, законом не визначено [1].

Важливим з точки зору перевірки достовірності висновків експертів є питання щодо публікації експертних методик та їх обговорення науковою спільнотою. Проведення судових експертиз лише на основі знань у галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла без посилання на опубліковані методичні праці в галузі судово-експертного дослідження є серйозною підставою для сумнівів у вірогідності отриманих результатів. Знання сторонами кримінального провадження основ методики проведення й тактики призначення судових експертиз має важливе значення не лише для правильного оцінювання висновку експерта в експертизі, що проведена за ініціативою сторони обвинувачення, а й для вияву власної ініціативи з призначення експертизи за угодою або клопотання перед слідчим суддею про необхідність призначення експертизи [5].

Таким чином, допомога експерта (спеціаліста) в досудовому розслідуванні й судовому розгляді кримінального провадження забезпечує його об'єктивність, конкретність, повноту і чіткість. Саме прогнозування розвитку ситуації в межах правового аналізу разом з висновком експерта та допомогою спеціаліста з конкретної процесуальної проблематики дають той ефект, який дозволяє прийняти своєчасні та ефективні заходи для обрання правильної й обґрунтованої позиції усіх сторін кримінального судочинства, отримання якісного доказу, яким обґрунтовується прийняття правильного, неупередженого та об'єктивного процесуального рішення.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Г Гончаренка, В. Т Нора, М. Є. Шумила. - К.: Юстініан, 2012. - 1224 с.

2. Гончаренко В. Г. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні / В. Г Гончаренко, В. В. Курдюков, К. В. Легких // Вісник Академії адвокатури. - 2007. - Вип. 9. - С. 22-32.

3. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела : учеб. пособ. / В. Д. Арсеньєв, В. Г. Заблоцкий. - Красноярск: Красноярский ун-т, 1986. - 152 с.

4. Про судову експертизу : Закон України: від 25 лютого 1994 року N° 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 28. - С. 232 (зі змінами : Закон України: від 9 вересня 2004 року № 1992-ІУ). - 2005.

5. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений / В. Н. Махов. - М. : Изд-во Российского ун-та дружбы народов, 2000. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru