Спрощений порядок видачі (екстрадиції) особи запитуючій державі

Размещено на http://www.allbest.ru

СПРОЩЕНИЙ ПОРЯДОК ВИДАЧІ (ЕКСТРАДИЦІЇ) ОСОБИ ЗАПИТУЮЧІЙ ДЕРЖАВІ

А.Б. Антонюк,

асистент кафедри кримінального

процесу та криміналістики

Національного університету

державної податкової служби України

Статтю присвячено аналізу спрощеного порядку видачі особи (екстрадиції). Розглянуто питання щодо судового розгляду за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку особи, щодо якої прийнято рішення про екстрадицію.

Ключові слова: екстрадиція, запит, спрощений порядок, міжнародні договори, кримінальне правопорушення.

екстрадиція видача судовий прокурор

Статья посвящена анализу упрощенного порядка выдачи лица (экстрадиции). Рассмотрены вопросы судебного разбирательства с участием прокурора, проводившего экстрадиционную проверку лица, в отношении которого принято решение об экстрадиции.

Ключевые слова: экстрадиция, запрос, упрощенный порядок, международные договоры, уголовное преступление.

The article is devoted to analysis of simplified procedure for issuance person (extradition). It is considered single questions of regarding the trial involving the prosecutor who conducted the inspection extradition of a person against whom a decision on extradition.

Keywords: extradition, request, simplified procedure, international treaties, criminal offense.

Інститут видачі особи (екстрадиції) спрямований на забезпечення принципу невідворотності покарання винних у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Він відіграє важливу роль у зміцненні та розвитку міжнародного співробітництва держав у сфері кримінального судочинства.

Під видачею особи (екстрадиції), яка вчинила кримінальне правопорушення, розуміють видачу такої особи державі компетентними органами, якщо вона розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, а гарантом виконання видачі особи запитуваній державі слугує укладення договору про екстрадицію між країнами. Проте, незважаючи на укладені договори та конкретно обумовлені процесуальні строки, не можливо уникнути збирання для цього паперів, якого вимагає екстрадиційна перевірка та ряд інших процесуальних заходів.

У міжнародній екстрадиційній практиці досить часто намагаються прискорити саму процедуру екстрадиції, у тому числі першу підготовчу стадію - затримання та арешт особи [7].

Таку процедуру екстрадиції застосовують у державах Європейського Союзу, що отримала назву «Європейський ордер на арешт» [6].

Відповідно до статті 588 КПК України спрощений порядок видачі осіб з України здійснюється у такій послідовності:

- особу, щодо якої надійшов запит про її видачу, повідомляють про право звертатися з проханням згідно з цією статтею про застосування спрощеного порядку видачі і роз'яснюють порядок надання відповідної заяви;

- спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі;

- прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, що підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов'язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому;

- у разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її затвердження ухвалою слідчого судді прокурор передає заяву на розгляд центральному органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі;

- якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовують звичайний порядок розгляду запиту про видачу;

- після затвердження слідчим суддею згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана [5].

Щодо клопотання про затвердження згоди особи на видачу, то вона повинна містити:

1) у вступній частині:

- назву суду першої інстанції, до юрисдикції якого входить розгляд питання про затвердження згоди особи на видачу;

- назву клопотання («Клопотання про затвердження згоди особи на видачу»);

- місце та час складення клопотання;

- посаду, класний чин, прізвище, ім'я та по батькові прокурора, який розглядає матеріали;

- прізвище, ім'я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопотання;

- відомості про запитуючу сторону, яка направила запит (назва держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);

- відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;

2) в описово-мотивувальній частині:

- прізвище, ім'я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопотання, дата та місце народження; громадянство;

- відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (назва держави та компетентного органу або назва міжнародної організації);

- відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони; дата оголошення затриманої особи в розшук та відомості про компетентний орган іноземної держави або міжнародну організацію, яка оголосила в розшук;

- відомості про кримінальне провадження запитуючої сторони щодо затриманої особи (початок провадження, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, оголошення в розшук, відомості про рішення суду про взяття особи під варту) із зазначенням дат та назв відповідних процесуальних документів, назва компетентних органів, які їх винесли;

- час та місце затримання особи;

- назва (номер) норми КПК України, у порядку якої було особу затримано;

- назва уповноваженого органу, який здійснював затримання особи;

- відомості про застосування до особи тимчасового арешту (із зазначенням реквізитів ухвали слідчого судді та строків тимчасового арешту);

- відомості щодо запиту про видачу особи (із зазначенням дати отримання залиту центральним органом України та назва компетентного органу запитуючої сторони);

- відомості про застосування до особи запобіжних заходів (із зазначенням реквізитів ухвали слідчого судді та назви запобіжних заходів);

- відомості про проведення екстрадиційної' перевірки, якщо вона мала місце (із зазначенням назви органу, який її проводив);

- відомості про результати проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце;

- відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення за законодавством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;

- відомості про стан строків давності за вчинені особою кримінальні правопорушення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;

- посилання на добровільність особи при прийнятті рішення про свою видачу й усвідомлення особою всіх наслідків цієї видачі;

- посилання на відповідні норми КПК України, законодавства України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, якими обґрунтовується клопотання про затвердження згоди особи на видачу;

3) у резолютивній частині повинні міститися:

- прохання про затвердження згоди особи на видачу (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, громадянства особи, дати та місця народження; громадянства);

- підпис прокурора із зазначенням посади, класного чину, ініціалів та прізвища;

- кількість документів-додатків та кількість аркушів кожного;

4) додатки:

- копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;

- документи про громадянство особи;

- наявні матеріали екстрадиційної перевірки;

- інші документи, якими обґрунтовується клопотання про затвердження згоди особи.

При цьому матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною

мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 588 КПК України доцільно поставити собі питання: як компетентний орган може всебічно встановити, що особа виражає свою згоду та добровільно погодилася на екстрадицію, а також чи усвідомлює усі її наслідки? Чи повинен компетентний орган, незалежно від згоди особи, враховувати такі питання, як наявність можливого тиску на особу або політичного контексту екстрадиції; існування серйозної загрози того, що вона може бути засуджена до смертної кари або піддана катуванню. Не потрібно забувати і про нелюдське поводження або таке, що принижує людську гідність, відсутність у особи певних знань кримінального та кримінального процесуального законодавства держави, яка затребувала її екстрадицію.

На сьогодні в Україні відсутній такий компетентний орган, який може провести перевірку особи, яка чекає на видачу з України, а також важко прослідкувати чи пояснили такій особі про національне законодавство запитуючої країни, яка надіслала запит. Багато питань щодо спрощеного порядку видачі особи залишаються невирішеними та потребують глибокого дослідження.

Розглянемо, наприклад, Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників від 04.11.2003 року (ратифіковано Законом України від 12.05.2004 N° 1716 ). Він містить статтю 10 «Спрощений порядок видачі», в якій вказано, що запитувана сторона може, якщо це не суперечить її законодавству, здійснити видачу одразу після отримання прохання про тимчасове затримання або взяття під варту за умови, якщо відповідна особа чітко висловить свою згоду на таку видачу перед суддею або компетентним органом запитуваної сторони. Згода такої особи на видачу оформлюється документом, підписаним нею перед суддею або компетентним органом [4]. Виходячи зі змісту вказаних норм, обов'язковою умовою спрощеної процедури є наявність згоди особи на екстрадицію. У такому разі вивчати підстави для відмови в екстрадиції не потрібно.

У деяких країнах (Австрія, Німеччина, Бельгія, Швеція, Франція, Фінляндія) прийняті окремі закони про екстрадицію, які є частиною не тільки кримінального процесуального, а й суміжних галузей законодавства. Проте в більшості держав правова основа екстрадиції встановлюється виключно нормами кримінального та кримінального процесуального права.

Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не повґязаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України. Розгляд такої скарги здійснює слідчий суддя упродовж пґяти днів з дня її надходження до суду.

Судовий розгляд проводять за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання. Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором у випадку, коли суд неправильно застосував норми міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою [4].

У такому випадку доцільно було б перед винесенням рішення щодо спрощеної процедури екстрадиції ознайомити особу з існуючими підставами відмови в екстрадиції та кримінальним законодавством держави, яка затребувала екстрадицію. Березняк В.С.,вважає що перед вирішенням питання щодо спрощеної процедури екстрадиції необхідно перевірити особу на причетність до вчинення нею злочину проти прав і свобод громадян України або інтересів України [1], хоча й стаття 588 КПК України передбачає екстрадицію без проведення у повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для передачі особи.

У деяких державах особлива увага приділяється наданню пов'язаних з екстрадицією доказів і здебільшого така процедура є досить обтяжливою. Так, у інформаційному листі представника МВС України в Посольстві України в Державі Ізраїль «Щодо стану розгляду компетентними органами Ізраїлю клопотань про екстрадицію в Україну осіб для притягнення їх до кримінальної відповідальності» від 05.03.2004 № 2004/20-219 викладено, що основна відмінність між процедурою екстрадиції в Державі Ізраїль та інших державах - учасницях конвенції полягає у вимозі Держави Ізраїль, що бере свій початок в його юридичних традиціях, вимагати надання доказів prima facie до затвердження екстрадиції. Оскільки більшість європейських країн не ставлять такої вимоги, це створює певні складнощі та перешкоди, особливо в тих випадках, коли запит на екстрадицію відносять до складних злочинів [2].

Отже, у процесі проведеного дослідження, було виявлено, спрощену процедуру екстрадиції широко використовують у світовій практиці. На сьогодні більш активно вона застосовується в державах Європейського Союзу, а в державах-членах СНД така процедура ще не набула належного практичного застосування. Спрощений порядок видачі особи полягає в тому, що при ньому не проводиться екстрадиційна перевірка та встановлені короткі строки для вирішення судом та уповноваженим органом питання щодо видачі особи.

Список використаних джерел

1. Березняк В. С. Сучасні тенденції розвитку та застосування екстрадиції: європейський ордер на арешт / В. С. Березняк // Право України. - 2006. - № 11. - С. 149-152.

2. Березняк В. С. Спрощена процедура екстрадиції в Україні: проблеми та перспективи / В. С. Березняк // Право і суспільство. - 2011. - № 2. - С. 213-218.

3. Актуальні питання кримінального процесу України [текст]: навч. посіб. / [Є. М. Блажівський, I. M. Козьяков, О. М. Толочко та ін.]; за заг. ред. Є. М. Блажівського. - Національна академія прокуратури України; Центр учбової літератури, 2013. - 304 с.

4. Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників від 04.11.2003 року [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http : //www. rada. gov.ua.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI / [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 4651-17.

6. О европейском ордере на арест и процедурах передачи лиц между государствами- членами: Рамочное решение Совета Европы от 13.06.2002 года / Совет Европы [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://eulaw.edu.ru/index.htm.

Родионов К. С. Интерпол: вчера, сегодня, завтра / К. С. Родионов // Москва: Международные отношения, 1990. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru