Роль прокуратури в координації взаємодії правоохоронних органів України щодо виявлення кримінальних правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль прокуратури в координації взаємодії правоохоронних органів України щодо виялення кримінальних правопорушень

Прокуратура України виконує провідну роль у виявленні, розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень, що проявляється в різних формах і забезпечується при виконанні всіх функцій, покладених на органи прокуратури. Особливого значення в цій сфері набуває координаційна діяльність, яка, з огляду на її специфічну правову природу і недостатню нормативну урегульованість, потребує визначення основоположних засад, що свідчать про актуальність обраної теми.

Пошук оптимальних форм координації завжди був одним із першочергових завдань як науковців, так і практиків. Цією проблематикою переймалися І. Голосніченко, Ю. Грошевий,

І. Гуткін Л. Давиденко, В. Долежан, Д. Заброда, П Каркач, Т. Корнякова, М. Косюта, М. Мичко, Є. Моісеєв, О. Поліщук, Є. Попович, М. Руденко, В. Рябцев, В. Синчук, С. Слинько, В. Тертишник, М. Якимчук, В. Ястребов та інші.

Будь-яка взаємоузгоджена діяльність для досягнення спільної мети вимагає узгодженості зусиль її учасників. Тобто координація є об'єктивною потребою, необхідною в системі суспільних, державних і господарських відносин. В юридичній літературі під координацією розуміють взаємоузгоджену діяльність різних учасників для досягнення спільної мети, що, крім того, є опосередкованою як окрема функція прокуратури [1, с. 3].

Наказом Генерального прокурора України, а саме п. 2, чітко визначено, що з метою забезпечення належної організації діяльності органів прокуратури у сфері виявлення, запобігання і протидії злочинності, підвищення її ефективності, потрібно забезпечити координацію діяльності правоохоронних органів у цій сфері в порядку, визначеному чинним законодавством [2].

Погоджуючись з думкою Л. Прінь [3, с. 28], вважаємо, що під координацією діяльності правоохоронних органів доцільно розуміти спрямовану на зміцнення законності та правопорядку спільну розробку та практичну реалізацію узгоджених заходів щодо своєчасного виявлення, розкриття, припинення та попередження кримінальних правопорушень, усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню.

У юридичній літературі термін «координація» використовують тоді, коли мова йде про погоджені спільні дії різних органів, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю. Значення координації дій правоохоронних органів полягає в тому, що вона дозволяє об'єднувати їх зусилля при виконанні основних функцій боротьби зі злочинністю та зміцнення законності.

Прокуратура України - це єдина централізована система державних органів. Предметом уваги прокуратури є не відомчі інтереси, а захист прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави на основі законності. Саме цим визначається зміст основних цілей і завдань функціонування прокурорської системи, в тому числі у сфері виявлення, протидії та попередження злочинності та корупції. Адже прокурори координують дії саме тих правоохоронних органів, для яких виявлення, протидія та попередження злочинності є пріоритетним і повсякденним завданням.

Включення до сфери діяльності прокуратури функції координації прокурором діяльності правоохоронних органів, безумовно, - необхідний крок, враховуючи високий потенціал консолідації їхніх зусиль у боротьбі з найнебезпечнішими формами посягань на ці інтереси - кримінальними правопорушеннями [4, с. 27].

Координація покликана забезпечити всебічний аналіз стану злочинності, її структури і динаміки, прогнозування тенденцій, а також аналіз роботи з виявлення, розслідування, розкриття, попередження та припинення злочинів, для визначення основних напрямів боротьби зі злочинністю. Узгодженість зусиль правоохоронних органів дозволяє комплексно узагальнювати практику застосування законів з протидії злочинним проявам і готувати обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення правоохоронної діяльності, вдосконалення її правового регулювання [5, с. 43]. Крім того, Положенням «Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією» виділено такі завдання: визначення основних напрямів запобігання і протидії злочинності та корупції на основі аналізу їх структури, динаміки та прогнозування тенденцій розвитку цих негативних явищ; розробка, узгодження і виконання спільних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, розкриття, припинення та попередження злочинних і корупційних проявів, усунення причин та умов, що їм сприяли; підготовка пропозицій з удосконалення законодавства, спрямованих на підвищення ефективності правоохоронної діяльності, протидії злочинності та корупції [6].

Доцільно зазначити, що координація здійснюється на основі: результатів аналізу зібраної всіма правоохоронними органами інформації про стан, структуру, динаміку злочинності, про обставини, які сприяють злочинним проявам, а також про результативність заходів боротьби з ними; даних статистичного і оперативного обліків (у тому числі про розкриття злочинів, термінах слідства); додаткових відомо стей, якими володіють інші державні органи та недержавні організації [7].

Координаційна діяльність правоохоронних органів здійснюється в різних формах. Вибір конкретних форм координації визначається її учасниками з урахуванням завдань і повноважень кожного з них. За декілька років здійснення прокуратурою координації дій у боротьбі зі злочинністю набуто значного досвіду, напрацьовано різні її форми, які допомагають об'єднати зусилля правоохоронних органів [8, с. 305].

Прокурорською практикою (п. 3 Наказу Генерального прокурора України від 14.01.2002 № 3 «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю») напрацьовано і законодавчо закріплено такі основні форми координаційної діяльності правоохоронних органів: проведення координаційних та міжвідомчих нарад перших керівників правоохоронних органів або виконуючих їх обов'язки; спільні засідання колегій цих органів; прийняття узгоджених рішень щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю та корупцією; обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю; видання спільних наказів, вказівок, підготовки інформаційних листів та інших організаційно-розпорядчих документів; спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю; створення слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних злочинів; проведення спільних цільових заходів з метою виявлення і припинення злочинів, а також усунення причин і умов, що сприяли їх вчиненню; взаємне використання можливостей правоохоронних органів для підвищення кваліфікації працівників, проведення спільних семінарів, конференцій; розроблення і затвердження узгоджених планів координаційної діяльності; надання взаємної допомоги у забезпеченні власної безпеки в процесі діяльності у боротьбі зі злочинністю; випуск спільних бюлетенів (збірників) та інших інформаційних видань; спільна підготовка пропозицій органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо оздоровлення криміно-генної ситуації та інші форми, які визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи із ситуації [9, с. 190-191].

Отже, ініціатива на скликання координаційної наради може належати особам, наділеним координаційними повноваженнями відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Такими особами можуть бути прокурор та перші керівники правоохоронних органів, для яких діяльність із протидії злочинності і корупції є основною [10]. Роль прокурора у підготовці та проведенні координаційних нарад полягає в тому, що він: спільно з керівниками інших правоохоронних органів визначає коло питань, які потребують розгляду на нараді; організовує роботу постійно діючої робочої групи з представників правоохоронних органів для підготовки наради; за потреби особисто керує роботою з підготовки проектів постанов у кожному з питань, що виносяться на розгляд наради; витребовує інформацію, необхідну для проведення наради; скликає нараду та керує її роботою, в тому числі визначає місце, дату і час її проведення, затверджує порядок денний; підбиває підсумки роботи наради; спільно з керівниками інших правоохоронних органів формулює рекомендації до підсумкових документів наради (резолютивної частини постанови); здійснює контроль за виконанням напрацьованих нарадою заходів [10].

Отже, не додають авторитету учасникам координаційної діяльності й рішення нарад, в яких зазначаються та повторюються їх повсякденні обов'язки, передбачені законами України та підзаконними нормативно-правовими актами відомчого характеру. Наприклад, щодо перевірок додержання конституційних прав і свобод людини, громадянина, іноземців та осіб без громадянства на стадіях досудового розслідування та судового провадження, під час їх перебування у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув'язнення, виконання покарань.

Водночас при визначенні проблем, що потребують об'єднання зусиль правоохоронних органів, першочергову увагу потрібно приділяти діяльності з протидії бандитизму, тероризму, торгівлі людьми, навмисним убивствам, іншим тяжким і особливо тяжким кримінальним порушенням, а також тим, які вчиняються організованими злочинними групами та організаціями насамперед у сфері економіки та високих технологій; незаконному обігу наркотиків, зброї та боєприпасів; кримінально-караним та іншим проявам корупції; попередженню злочинності. Обираючи актуальні для координації питання, потрібно враховувати не суто відомчі позиції, а здійснювати ґрунтовний аналіз та облік правозастосовної практики в масштабах країни та окремих регіонів [11].

З огляду на це, як першочерговий напрям, можна розглядати стан протидії кримінальним правопорушенням у містах, районах, мікрорайонах відповідних адміністративно- територіальних утворень із несприятливою криміногенною ситуацією. Цю пропозицію можна вважати дійсно перспективною, якщо взяти до уваги феномен сучасної злочинності, зокрема такі її прояви, як наркоманія, кримінальні правопорушення у сфері економіки та в молодіжному середовищі.

Крім того, доведено, що кожна організована злочинна група має власний базовий «анклав», тобто дислокується і має фінансову підтримку на певній території конкретного регіону. У юридичній літературі подібна ситуація вже висвітлювалася [12].

У зв'язку з введенням у дію в листопаді 2012 року Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України) доцільно, на нашу думку, виносити на координаційні наради розгляд питань, пов'язаних із веденням Єдиного реєстру досудових розслідувань, практикою досудового розслідування та іншими важливими аспектами застосування нового процесуального закону. Важливо, щоб обговорення цих питань не перетворювалося на своєрідні звіти про виконану роботу, а мали конструктивний, діловий характер і стосувалося проблем, які потребують спільних узгоджених дій різних правоохоронних структур.

Не можна не зазначити той факт, що у період визначення готовності матеріалів до реалізації виникають проблеми взаємодії слідчих і оперативних працівників. До цих проблем можна віднести такі: обсяг і важливість матеріалів оперативно-розшукової діяльності, які надаються слідчому для ознайомлення; момент, з якого доцільно ознайомити з матеріалами, отриманими у результаті проведення оперативно-розшукових заходів; усунення або узгодження різних думок, що виникають між слідчим і оперативним підрозділом податкової міліції; вибір слідчих дій і оперативно-розшукових заходів при складанні плану оперативно-розшукових заходів; матеріально-технічне та фінансове забезпечення [13, с. 129].

У зв'язку з цим під координацією органами прокуратури діяльності щодо протидії злочинності пропонуємо розуміти діяльність прокурорів, наділених відповідними організаційними повноваженнями, що спрямована на узгодження погодження функціонування самостійних суб'єктів за наявності рівноправних зв'язків між ними та спільної загальної мети.

Отже, підсумовуючи, зазначимо, що підтримуємо думку тих науковців, які вважають, що такі питання повинні бути вирішені на законодавчому рівні внаслідок прийняття спеціального Закону України «Про координацію діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями»[13, с. 135], у якому необхідно: подати вичерпний перелік правоохоронних органів України, на яких буде поширюватися зазначений Закон; визначити поняття координації' діяльності правоохоронних органів; принципи, мету та завдання такої координації, а також правовий статус координуючого органу його завдання, функції, повноваження та напрями і форми координації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Каркач П. М. Координаційна функція прокуратури України: навч.-метод. посіб. / П. М. Каркач, В. Л. Синчук. - Х.: Право, 2005. - 96 с.

2. Прінь Л. Організація координаційної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю / Л. Прінь // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 1. - 33 с.

3. Козьяков І. М. Координація протидії злочинності та корупції в системі функціональної діяльності прокуратури / І. М. Козьяков // Митна справа. - 2013. - № 5(89). - 42 с.

4. Князева Е. Г. Координация деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью / Е. Г. Князева / 2009. - № 6. - 60 с.

5. Курочка М. Й. Прокурорський нагляд в Україні: підр. / М. Й Курочка, П. М. Каркач; за ред. проф. Е. О. Дідоренка. - Луганськ, 2004. - 424 с.

6. Корнякова Т С. Прокуратура і органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Корнякова Т С. - К., 2003. - 215 с.

7. Гриценко В. Деякі організаційні проблеми взаємодії оперативних працівників та слідчих податкової міліції у боротьбі зі злочинністю у сфері оподаткування / В. Гриценко // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Львів, 1999. - №9 2 (10). - 157 с.

Размещено на Allbest.ru