Діяльність слідчого щодо доказування кримінальних правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність слідчого щодо доказування кримінальних правопорушень

Л. С. Козак

Останні роки в Україні значного поширення набувають кримінальні правопорушення, вчинені шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій. Для таких правопорушень характерними є приховування величини прибутків, несплата податків; шахрайство з фінансовими ресурсами тощо. Найбільш поширеними можна визначити такі правопорушення, як корисливі діяння, вчинювані особами, які виконують певні функції у сфері виробництва, товарообігу чи фінансової діяльності, і спрямовані на отримання незаконного прибутку. Зазначені правопорушення мають високий ступінь поширення, тривалий і системний розвиток під прикриттям економічної діяльності; здатність до швидких змін на ґрунті професійної діяльності з використанням необхідних фахівців; енергійний перехід до нових організаційних і структурних перетворень та активну протидію правоохоронним органам [9, с. 299].

У зв'язку з цим встановлення в процесі доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, складу злочину забезпечує реалізацію завдання щодо захисту економічної безпеки держави, прав і свобод людини, невідворотності покарання за вчинене кримінальне правопорушення, справедливості призначеної судом міри покарання, забезпечення відшкодування збитків, завданих вчиненим кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України (тобто обставин, які входять до загального предмета), покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, на потерпілого.

Отже, доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, під час досудового розслідування це насамперед діяльність спеціальних суб'єктів, спрямована на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин кримінального правопорушення, що входять до предмета доказування, шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів.

Особлива роль у процесі доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, відведена слідчому, обов'язок доказування в якого виникає з моменту внесення визначених у ч. 5 ст. 214 КПК України відомостей до ЄРДР та виражається у конкретних діях, спрямованих на збирання, оцінку та фіксацію доказів. слідчий кримінальний правопорушення фінансовий

Проте не можна забувати, що кримінальна процесуальна діяльність є одним із видів соціальної діяльності і має пізнавальний характер. Розслідуючи кримінальні провадження, органи досудового розслідування для прийняття правильного і обґрунтованого рішення прагнуть відновити достовірну картину минулої події, визначити усі її обставини та факти, встановити істину. Досягнення останньої здійснюється за допомогою кримінального процесуального доказування. Це свідчить про те, що за своєю суттю доказування, яке пронизує усю кримінальну процесуальну діяльність, також має пізнавальний характер. Діяльність у широкому значенні слова це усякого роду практична активність, спрямована на досягнення певної мети [10, с. 236].

Під час пізнавальної діяльності слідчого встановлюється факт наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження. Пізнання спрямоване на встановлення об'єктивної істини, у процесі якого відбувається збирання, дослідження, оцінка й використання доказів.

Пізнавальна діяльність слідчого має такі особливості: 1) ретроспективний характер діяльності (здійснюється після вчинення злочинної події); 2) пізнання проводиться у формі доказування (за допомогою кримінально-процесуальних засобів); 3) така діяльність здійснюється спеціальним суб'єктом; 4) пізнання має на меті одержання інформації, що є важливою для встановлення істини у справі; 5) засоби здійснення діяльності, визначені у кримінально-процесуальному законі [12, с. 25].

Суть пізнавальної діяльності слідчого в процесі досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, полягає в отриманні встановленим законним шляхом інформації щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, які найчастіше знаходять своє відображення у документах про результати господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи).

Пізнавальна діяльність слідчого у поєднанні з умілим використанням відповідних методів дослідження первинних, податкових та бухгалтерських документів, а також перевірки даних, відображених у них, сприяє швидкому розумінню способу вчинення кримінального правопорушення та, як наслідок, доказуванню обставин у кримінальному провадженні.

Водночас пізнавальній та оціночній діяльності слідчого передує ряд першочергових слідчих (розшукових) дій та заходів забезпечення кримінального провадження, результатами яких буде отримання доказової бази для подальшої перевірки та оцінки збереженої інформації. Серед таких, в контексті доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, можна виділити:

1) тимчасовий доступ до речей та документів, у тому числі й до тих, що містять охоронювану законом таємницю;

2) обшуки помешкань, робочих місць службових осіб, співробітників та представників юридичної особи з метою вилучення документів, зразків готової продукції, сировини, матеріалів та збереження їх для подальшої експертизи;

3) накладення арешту на банківські рахунки та майно;

4) призначення судово-економічної та комп'ютерно-технічної експертиз;

5) допити свідків, перевірка свідчень, слідчий експеримент тощо.

Надалі пізнавальна діяльність слідчого під час виконання обов'язку доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансовогосподарських операцій, виражається в аналізі первинних, податкових та бухгалтерських документів, отриманих за результатами проведення слідчих (розшукових) дій та застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Дослідження окремого документа може здійснюватися слідчим за допомогою таких прийомів, як аналіз документів по формі, нормативний та арифметичний аналіз.

При аналізі документів по формі слідчий визначає повноту і правильність заповнення реквізитів, які характеризують кількісний та якісний бік господарської операції. Крім того, перевіряються наявність незастережних виправлень, підчисток та дописувань тексту, достовірність підписів відповідних службових та матеріально відповідальних осіб. Нормативний аналіз документів слідчим полягає у зіставленні фактичних даних з установленими нормативами, кошторисами, які містяться у цьому документі. Арифметичний аналіз дозволяє слідчому виявити зловживання, приховані неправильними діями відповідальних за ведення господарської діяльності осіб.

Щодо оцінки виявленої інформації в процесі виконання обов'язку доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансовогосподарських операцій, то слідчий вправі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ стосовно належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -стосовно достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). Внутрішнє переконання впевненість, яка склалася у слідчого про те, що ним дано правильну оцінку всім засобам доказування, що є, а також усім встановленим у провадженні фактам, і що правильним є отриманий висновок щодо всіх питань, які виникли у провадженні, щодо якого триває досудове розслідування.

Внутрішнє переконання це непідсвідоме почуття названих вище осіб. Воно формується в процесі дослідження доказів і тому повинно бути обґрунтованим, бути результатом ретельного, критичного розгляду джерел доказів, що є у справі, таких фактичних даних, які містяться в них. При цьому внутрішнє переконання повинно спиратися на дослідження кожного доказу окремо і всіх доказів в їх сукупності та взаємозв'язку. Внутрішнє переконання в цьому своєму значенні виступає як метод, який використовують органи, що ведуть процес, вирішуючи питання стосовно достовірності доказів, що є [5].

Здійснення пізнавальної, оціночної діяльності слідчим та виконання обов'язку доказування передбачає й те, що слідчий має бути процесуально незалежним при прийнятті рішень. При провадженні досудового розслідування всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих (розшукових) дій він приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від слідчого судді, суду або процесуального керівника, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Слідчий, здійснюючи розслідування у кримінальному провадженні, є самостійним у своїй діяльності, втручання в яку, крім керівника органу досудового розслідування, прокурора і судді, є незаконним і тягне за собою кримінальну відповідальність згідно зі ст. 343 КК України. Елементами процесуальної самостійності слідчого є його право починати досудове розслідування, приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням. Гарантією забезпечення процесуальної самостійності слідчого є встановлена кримінальним процесуальним законом процедура досудового розслідування; заборона втручання в діяльність слідчого осіб, які не мають на те повноважень; особливий порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади.

Водночас у процесі досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, особливу увагу потрібно приділити вивченню незаконного впливу на слідчого зацікавлених осіб як своєрідної форми протидії такій діяльності. Так, науковці підкреслюють, що, крім «телефонного права», органи досудового розслідування останнім часом гостро відчувають незаконний тиск з боку представників численних громадських організацій, асоціацій, профспілок, фондів, які вважають за право втручатися у діяльність слідчих, отримувати від них звіти про свої дії і рішення, вимагати ознайомлення їх з матеріалами кримінальних правопорушень (зокрема, ст. 221 КПК України наділяє правом витребувати для ознайомлення матеріали досудового розслідування навіть у представників юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ст. 221 КПК України) і брати участь у вирішенні процесуальних питань [2, с. 5].

У зв'язку з викладеним пізнавальний процес отримання доказової інформації під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій відбувається у ситуації постійного конфлікту та зіткнення протилежних інтересів. Р. С. Бєлкін зазначав, що протидія розслідуванню передбачає ту або іншу форму спілкування суб'єкта протидії зі слідчим [6, с. 696].

У певних випадках стан процесуальної самостійності слідчого пов'язують з якістю досудового розслідування. Зокрема, необґрунтоване обмеження самостійності слідчого при прийнятті рішення про проведення окремих слідчих (процесуальних) дій розцінюється як нерозумне використання людських та технічних ресурсів [4, с. 2]. Отже, внутрішнє переконання розглядається в сучасній теорії доказів у кримінальному процесі і як метод, принцип оцінки доказів, і як результат оцінки. Як метод оцінки, внутрішнє переконання означає, що кожний суб'єкт під час оцінки доказів вільний, не залежить від будьяких вказівок, не пов'язаний будь-якими формальними вимогами закону [1, с. 151].

На підставі викладеного можна стверджувати, що слідчий має право не лише збирати та перевіряти, а й оцінювати фактичні дані, за результатами чого робити висновок про те, чи є вони доказами. За наслідками такої оціночної діяльності слідчий зобов'язаний сформулювати той чи інший висновок та відобразити його в процесуальному рішенні, зміст якого залежить від етапу розслідування.

Важлива особливість діяльності слідчого в процесі доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, полягає в тому, що предметом таких кримінальних правопорушень виступають як конкретні факти минулого, так і теперішнього. Крім того, такі факти не мають безпосередніх аналогів, зокрема і серед інших кримінальних проваджень, навіть із тим самим складом та за участю тих самих суб'єктів. Водночас доцільно зазначити, що пізнавальна діяльність слідчого і під час досудового розслідування виходить за межі кримінального процесу, поширюється на події й факти, пов'язані з кримінальним правопорушенням і відбивають досить різноманітні, навіть не пов'язані з його вчиненням, обставини [11, с. 3].

Складність та багатогранність пізнавальної діяльності встановлюють певні вимоги й до особи слідчого. Процесуальне становище слідчого, його соціально-рольова функція передбачають необхідність відповідати його особистостям певним психологічним якостям (організаторські здібності, самоорганізація, гнучкість мислення, самостійність, спостережливість, відповідальність, акуратність, пунктуальність, тактовність, емоційна стійкість та ін.) [12, с. 26].

Результатом пізнавальної та оціночної діяльності слідчого є встановлення фактів, що стосуютьсь кримінального правопорушення, вчиненого шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій. Відповідно, встановлення та обґрунтування значущості таких фактів ще не є доказом у кримінальному провадженні, оскільки об'єктивно вони існують виключно у свідомості самого слідчого. Тому виникає необхідність закріпити їх у певній процесуальній формі внаслідок засвідчення. А документ, в якому будуть відображені такі факти діяльності слідчого, слугуватиме джерелом доказів [7, с. 150].

Отже, у досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, вагому роль відведено посвідчувальній діяльності слідчого, як сукупності дій, спрямованих на фіксування, тобто закріплення проведених процесуальних дій у встановленому законом порядку.

Посвідчувальна діяльність слідчого разом із пізнавальною розглядається як невід'ємна складова слідчої [6, с. 145-147], сутність якої полягає у відображенні, згідно зі встановленими законом формами, фактичних даних, що мають значення у кримінальному провадженні, а також умов, засобів і способів їх виявлення і закріплення.

Посвідчувальна діяльність має вагоме функціональне призначення, оскільки результати виконання будь-яких інших видів слідчої діяльності втрачають своє доказове значення за відсутності їх посвідчення (фіксації). Фіксація доказової інформації, на думку більшості процесуалістів та криміналістів, це також самостійний етап процесу доказування разом із виявленням, вилученням, збереженням та оцінкою доказів [8, с. 6].

Законодавець передбачив дві форми фіксування процесуальних дій, які можуть використовуватися під час досудового розслідування при проведенні слідчих (розшукових) дій: у протоколі та на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії (ст. 103 КПК України).

Можливість засвідчення слідчих (розшукових) дій, що стали результатом пізнавальної та оціночної діяльності слідчого в іншій матеріальній формі, відповідно до чинного КПК України, не допускається, оскільки не буде слугувати джерелом доказів.

Щодо сучасного стану реалізації такої форми посвідчувальної діяльності слідчого, як протоколювання (ст. 104 КПК України), то треба зазначити, що протоколам окремих слідчих (розшукових) дій, що найчастіше використовують під час виконання обов'язку доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансовогосподарських операцій, присвячені самостійні статті сучасного КПК України: допит (ст. 224); пред'явлення особи для впізнання (ст. 228), пред'явлення речей для впізнання (ст. 229). Деякі статті визначають порядок складання протоколу не однієї, а декількох слідчих дій: протокол обшуку та огляду (ст. 234 та ст. 237); протокол огляду і слідчий експеримент (ст. 240), в яких відображені загальні вимоги до складання таких протоколів.

В ажливе значення у документуванні слідчих (розшукових) дій, під час виконання обов 'язку доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, має застосування сучасних технічних засобів фіксації та, на жаль, низький рівень їх забезпечення. Зазначене явище є неприпустимим з огляду на швидкий прогрес, що спостерігається в процесі розвитку технологій вчинення кримінальних правопорушень, шляхом укладання фінансово-господарських операцій. Використання засобів фіксації доказової інформації потребує певних коштів, які, на жаль, слідчій додатково не отримує, а тому змушений вкладати власні або знаходити інші шляхи чи взагалі відмовлятися від таких засобів фіксації доказової інформації. Такий стан речей навряд чи можна визнати задовільним, а тому треба знаходити варіанти його поліпшення.

Підводячи підсумки щодо співвідношення видів діяльності слідчого під час виконання обов'язку доказування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом документального оформлення фінансово-господарських операцій, можна зазначати, що такі види діяльності тісно пов'язані. Пізнавальна діяльність являє собою розумовий процес, що складається з таких елементів, як отримання інформації про подію кримінального правопорушення (при цьому здійснюються перевірочні дії); отримання криміналістично значимої інформації, встановлення явних та замаскованих джерел інформації-- попередня систематизація інформації, підсумкова оцінка розслідування, прийняття слідчого рішення.

Посвідчувальний процес доказування передбачає, що його результати мають бути задокументовані й відображати об'єктивність отриманих даних і правильність прийнятих рішень. Засвідчені факти можуть бути використані й у тактичних цілях, з метою переконання тих чи інших осіб у їхньому існуванні. У процесі проведення слідчих (розшукових) дій засвідчені факти можуть використовуватися як психологічний вплив на їх учасників для одержання необхідної інформації щодо кримінального правопорушення, вчиненого шляхом укладання фінансово-господарських операцій (наприклад, оголошення показань свідків чи потерпілих, пред'явлення доказів тощо). Результати доказування, що містяться в процесуальних документах, адресуються широкому колу учасників, використовуються на різних стадіях кримінального процесу, оцінюються і перевіряються.

Список використаних джерел

1. Аленін А. П. Ще раз до питання про самостійність і незалежність слідчого / А. П. Аденін // Актуальні проблеми держави і права. 2008. С. 149-164.

2. Баулін О. В., Карпов Н. С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: монографія / О. В. Баулін, Н. С. Карпов. К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. 232 с.

3. Белкин Р. С. Противодействие расследованию и пути его преодоления криминалистическими и оперативно-розыскными средствами и методами // Криминалистика: учеб. для вузов / Т В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская; под ред. Р. С. Белкина. 2-е изд., перераб. и доп. М., 2003. 965 с.

4. Головинская И. В. Практические проблемы возбуждения уголовных дел / И. В. Головинская // Российский следователь. 2007. N° 10. С. 2-5.

5. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грощевой. Х., 1975. 144 с.

6. Коновалова В. О. Юридична психологія: Академічний курс: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. К.: Ін Юре, 2004. 414 с.

7. Король В. В. Пізнавальна та посвідчувальна діяльність слідчого як структурні елементи кримінально-процесуального доказування // Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Вип. 33. Том 2. С. 148-152.

8. Лысов Н. Н. Криминалистическое учение о фиксации доказательственной информации в деятельности по выявлению и раскрытию преступлений: автореф. дис... на здоб. наук. ст. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Н. Н. Лысов М., 1995. 63 с.

9. Мочкош Я. В. Проблеми боротьби з економічною злочинністю / Я. В. Мочкош // Часопис Київського університету права. 2012. № 2. С. 299-303.

10. Стратонов В. М. Поняття та зміст пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів в контексті етстемологічних знань / В. М. Стратонов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Том 21 (60). 2008. № 2. С. 235-240. Серия «Юридические науки».

11. Халупенко Д. М. Сутність пізнавальної діяльності слідчого й прокурора в досудовому розслідуванні / Д. М. Халупенко // Часопис Академії адвокатури України. 2013. № 20. С. 1-4.

12. Шепітько В. Ю. Пізавальна функція слідчої діяльності та її інтерпретація в криміналістиці /В. Ю. Шепітько // Актуальні проблеми держави і права. 2008. № 44 С. 25-28.

Размещено на Allbest.ru