Прогнозування слідчого в кримінально-процесуальній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозування слідчого в кримінально-процесуальній діяльності

У науковій літературі, присвяченій правовідносинам і організації діяльності слідчого, певне місце належить прогнозуванню як процесу наукового передбачення майбутнього стану злочинності на основі аналізу його характеристик у теперішній час [1]. Вирішення розумових задач покладається в основу організації будь-якого виду діяльності, у тому числі й організації діяльності слідчого. У першу чергу, це твердження відноситься до прогнозування під час розслідування кримінальних справ. Однак у літературі питання прогностичної діяльності слідчого висвітлені недостатньою мірою. Наукові узагальнення наявного передового досвіду

слідчої діяльності, як і практичні рекомендації, дозволяють визначити найбільш загальне коло методів прогнозування, принципів і способів планування розслідування, висування слідчих версій, проведення окремих слідчих та інших процесуальних дій. У зв'язку з цим метою цієї роботи є необхідність з'ясування загального поняття прогнозування в діяльності слідчого під час розслідування і визначення, які саме методи при цьому використовуються. слідчий процесуальний кримінальний злочинність

Для вітчизняної правової науки розробка заходів і методів прогнозування з метою належної організації протидії злочинності є новим напрямом. У юридичній літературі прогнозуванню слідчого приділялася належна увага. Проблемам розробки практичних аспектів прогнозування не приділялось уваги з боку вчених процесуалістів та криміналістів. Більше шестидесяти років тому першим на необхідність наукової розробки вказаних аспектів вказав Б. М. Шавер [2]. У подальшому теорію криміналістичного прогнозування розвинули Р. С. Бєлкін [3], Г Г Зуйков [4], І. Я. Фрідман [5], Г Ф. Горський [6], Г Л. Грановський [7] та інші вчені. Перше фундаментальне дослідження сутності та змісту теорії криміналістичного прогнозування сьогодні здійснив Л. Г. Горшенін [8]. Вагомий внесок у розробку правових аспектів прогнозування внесли також О. М. Бандурка, Ю. Булатов, В. О. Коновалова, О. М. Ларін, А. І. Михайлов, М. І. Порубов, А. Р. Ратінов, М. П. Селіванов, Л. Соя-Сєрко, С. Яні та інші теоретики і практики. В Україні на рівні дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук проблему криміналістичного прогнозування розробив В. А. Журавель [19].

Водночас, незважаючи на наявність глибоких та змістовних наукових досліджень, які мають практичну спрямованість, правоохоронні органи в Україні на сьогодні не мають достатньо ефективної організаційно-правової та практичної концепції, яка б кардинально вирішувала проблеми протидії злочинності, особливо її організованим формам, за допомогою прогнозування як форми діяльності слідчого. Існує потреба належного регулювання в чинному законодавстві порядку застосування наявних рекомендацій щодо прогнозування у практичній діяльності слідчих.

Результати творчої діяльності виступають у декількох аспектах: ідея; наукове, культурне надбання суспільства; інформація; матеріальний носій; майнові та немайнові права, що виникають через факт їх створення, використання та розповсюдження [9, с. 215]. На відміну від інших виробничих форм людської діяльності вся розумова та практична діяльність слідчого, яка пов'язана з розслідуванням злочинів, знаходиться у сфері правового регулювання, тобто трудові операції слідчих організовані та регламентовані законами. І будь-які дії слідчого можуть здійснюватися лише таким чином, щоб під час розслідування не було протиріч з нормами КПК України, що суттєво відрізняють їх від інших видів суспільно корисної праці.

Пошук нових форм організації слідчої діяльності спрямований на найефективніше здійснення досудового розслідування та удосконалення його форм, закріплених у КПК України. Водночас законодавча уніфікація форм слідчої діяльності зовсім не виключає елементів творчості. З одного боку, вона акумулює наукові основи правового регулювання процесу розслідування, з іншого визначає обов'язкові форми організації діяльності слідчого. Серед таких загальних засад досудового розслідування, що сприяють кращій організації щоденної діяльності слідчого, виділяють основні положення наукової організації слідства: 1) науково обгрунтоване планування та прогнозування (виділено нами) діяльності слідчого; 2) координацію слідчих та оперативно-розшукових дій; 3) використання науково-технічних засобів; 4) економію процесуальних засобів; 5) різноманітність форм комунікативних правовідносин; 6) оптимальне вирішення розумових (мисленнєвих) завдань [1, с. 9-10].Як бачимо, у науковій організації діяльності слідчого певне місце належить прогнозуванню як процесу наукового передбачення майбутнього стану злочинності (на слідчій дільниці, окремих об'єктах тощо) на основі аналізу його характерних ознак на сьогодні. Для з'ясування, що собою являє прогнозувальна діяльність слідчого під час розслідування та які методи для цього використовуються, необхідно встановити: що собою взагалі являє прогнозування як вид розумової, творчої діяльності людини, а також які ж методи для цієї діяльності придатні.

Словники визначають: прогноз (від грецьк. prognosis передбачення) як передбачення про розвиток будь-чого, засноване на певних даних; науково обґрунтована гіпотеза про вірогідне в майбутньому перебування системи і об'єктів та показники, що характеризуватимуть цей стан [10, с. 401]. В. А. Журавель визначив прогноз як аргументоване судження про якісні та кількісні характеристики (параметри) певного об'єкта криміналістичного прогнозування в майбутньому, строки настання і шляхи досягнення [19, с. 5]. Прогнозування складання прогнозу розвитку, становлення, розповсюдження будьчого (наприклад, науки, окремої галузі виробництва, процесу, відносин та ін.) на основі ретельно відібраних даних [10, с. 401]. Таким чином, розробку та складання прогнозу називають прогнозуванням [9, с. 508]. Прогнозування широко використовується на перших стадіях розробки планів і програм як інструмент наукового передбачення, отримання додаткової інформації у ході розробки рішень. Прогнози використовуються як плани-орієнтири. У ринковій економіці розповсюджено прогнозування попиту, ринкової кон'юнктури [9, с. 508]. Тобто під науковим передбаченням розуміють обґрунтоване припущення про необхідність або вірогідність настання подій, процесів, які ще не відбулися або існують, але ще не спостерігаються [11].

Можна зробити висновок, що прогнозування у діяльності слідчого являє собою передбачення про стан і розвиток тих об 'єктів, процесів та відносин між суб 'єктами розслідування, а також показники, що характеризуватимуть цей стан у майбутньому. Прогнозування слідчими використовується для планування власної кримінальнопроцесуальної та профілактичної діяльності у взаємодії з іншими учасниками судочинства та ОРД. Які ж методи використовуються при цьому?

Сукупність методів складання і визначення прогнозу у довідковій літературі прийнято називати прогностикою (від грецьк.prognostike) [10, с. 401]. За твердженням В. А. Журавля, прогностика це самостійне вчення, що становить собою систему наукових положень про загальні закономірності будови і перевірки прогнозів, які відображають перспективи і напрями розвитку науки криміналістики та об'єктів її пізнання в майбутньому [19, с. 7].

Метод (від грецьк. methodos шлях, дослідження, відстеження) спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного опанування дійсністю.

Намагання знайти єдиний метод, який можна було б застосовувати скрізь (ідеал «методологічного монізму»), показали, що «універсального методу» не існує і більш того кожний предмет і кожна проблема потребують на власний метод. Метод і система є основними напрямами науки [12]. Методи криміналістики способи вивчення, дослідження, що застосовуються в криміналістиці для пізнання предмета криміналістики і об'єктів реальної дійсності [13]. Вчення про методи криміналістики розділ загальної теорії криміналістики, суттєвий елемент її методологічних основ.

Розвиток наукових уявлень про методи криміналістики пов'язаний, з одного боку, з розвитком самої криміналістики, а з іншого з формуванням філософських поглядів на методинауки взагалі. У 1970 р. Р. С. Бєлкін на основі розроблених попередниками філософських положень запропонував власну концепцію і структуру методів криміналістики, яка згодом була ним уточнена. Система методів криміналістики, на думку Р. С. Бєлкіна, складається з трьох рівнів методів. Перший, базовий рівень, утворює матеріалістична діалектика, його зміст складають діалектична та формальна логіки. Другий рівень загальнонаукові методи, тобто методи, які використовуються у всіх науках. Чисельність таких методів у кожний такий момент розвитку науки та практики обмежена, у сучасний період є підстави відносити до них спостереження, описання, порівняння, вимірювання, формалізацію, ідеалізацію, експеримент, моделювання, ексіоматичний метод, історичні та математичні методи. Не змінюючи своєї гносеологічної природи, ці методи набувають певні специфічні особливості залежно від сфери їхнього застосування. Третій рівень складають спеціальні методи криміналістики, які підрозділяються на дві групи: 1) власно криміналістичні методи та 2) методи інших наук, які застосовуються криміналістикою (фізичні, хімічні, медикобіологічні тощо). Власно криміналістичні методи розроблені в криміналістиці спеціально для вирішення її завдань. Серед них можуть бути і такі, що являють собою результат певної трансформації методів інших наук, яка суттєво змінює зміст, умови, цілі та результати їх використання.

Методи криміналістики використовуються для вирішення завдань цієї науки: розробки засобів і методів роботи з доказами; методів запобігання злочинності та ін. Виконуючи ці завдання, криміналістика створює та удосконалює засоби і методи практичної діяльності, ті засоби і методи, які й прийнято називати криміналістичними, і являють собою «продукт» криміналістики. У цьому розумінні між методами криміналістики як методами науки криміналістики і криміналістичними методами як методами практики існує принципове розмежування. Це відноситься до спеціальних методів криміналістичної науки. Що стосується загальних (загальнонаукових) методів, то їхнє найменування свідчить про можливості їхнього застосування в практичній діяльності, але ж з урахуванням їхньої специфіки [13, с. 115-116].

Серед методів прогнозування потреб майбутнього (як об'єктивні знання про майбутнє людства) Ю. Іщенко називає такі потужні методи, як метод часових рядів; методи регресійного аналізу як одномірного, так і множинного, імітаційного моделювання; економетричні моделі та ін. Так, починаючи з середини 60-х років ХХ століття, широко використовувалися метод Делфі (відомий як метод експертних оцінок), метод Сааті (базується на результатах у галузі «неструктурованого прийняття рішень»), метод морфологічного аналізу, метод застосування моделі Байєса [14]. При цьому Ю. Іщенко зауважує, що за допомогою цих методів, незважаючи на широке їх використання в суспільній практиці, не вдалося спрогнозувати світову нафтову кризу у середині 70-х років з її руйнівними наслідками, а також вибухоподібний розвиток інформаційних технологій у 90-х роках [15]. Жоден з них самостійно не розв'язує проблем передбачення. Вони можуть розглядатися лише як складові системної методології, а всі названі методи ґрунтуються на використанні висновків експертів у конкретній сфері знань і тому відносяться до групи методів якісного аналізу [14].

У юридичній літературі питання прогнозування у сфері протидії злочинності найповніше розроблені у джерелах кримінології. Кримінологічне прогнозування (англ. criminology situation/forecast) передбачення вірогідності вчинення злочинів у майбутньому, в тому числі повторних (прогноз рецидивізму), або вірогідності для особи бути жертвою злочину (прогноз вірогідності стати жертвою). Поряд з іншими чинниками, кримінологічне прогнозування злочинної поведінки має значення для визначення міри покарання,встановлення режиму утримання і застосування умовного засудження або умовнодострокового звільнення, а також для перевірки підстав арешту при небезпеці повторного вчинення злочину та необхідності процедур, пов'язаних з пред'явленням особи для впізнання. Під кримінологічним прогнозуванням у більш широкому смислі прийнято розуміти передбачення вірогідних наслідків для суспільства законодавчих заходів, судової практики та управління у сфері кримінального судочинства. Питанням прогнозування в кримінології приділили увагу Н. Н. Кондрашов, В. Н. Кудрявцев, С. Є. Віцин, Ю. Д. Блувштейн, Ю. М. Антонян та інші.

Юридичні довідники надають визначення кримінологічного планування, яке певною мірою має спільні риси з визначеннями планування, що використовуються у криміналістичній літературі. Кримінологічне планування (англ. criminology planning) розробка на основі прогнозу злочинності цілей та завдань боротьби зі злочинами, напрямів, шляхів та засобів їх вирішення [16].

У кримінології до числа найвикористовуваних методів прогнозування відносять екстраполяцію, моделювання та експертні оцінки [17]. З цього приводу Г. Л. Грановський справедливо зауважив, що будь-яке прогнозування здійснюється шляхом екстраполяції: «Закономірності, яким підкоряється у прогнозі явище тепер і в майбутньому часі, розповсюджуються з певними поправками на майбутнє цього явища» [7].

Аналіз стану і руху злочинних проявів на слідчій дільниці та на його окремих об'єктах дозволяє скласти уявлення, за допомогою якого можна одержати підстави для прогностичних висновків, які необхідні для науково обґрунтованого планування слідчої діяльності. Прогнозування слідчого може бути короткочасним (на незначний, малий відрізок часу) або оперативне (передбачає прогноз на один або декілька днів). Прогнозування слідчого охоплює періоди, пов'язані з планами його діяльності, і визначається місячним терміном. Прогнозувальна діяльність слідчих, на думку В. О. Коновалової, не підпорядкована науковій методиці (через відсутність такої), а має емпіричний характер. З цієї причини прогнози недостатньо чітко визначені тому, що не включають у себе перелік багатьох показників, що можуть привести до точних та обґрунтованих висновків. Крім того, у районних та міських органах правопорядку не існує штатних посад спеціальних прогнозувальників, які були б здатні здійснювати цю складну роботу [1, с. 11]. Водночас вчені-криміналісти наголошують, що прогнозування є необхідною передумовою для планування організації певних етапів розслідування та слідчої роботи в цілому. Підставами для прогнозування слідчого є результати аналітичної діяльності на дільниці: вивчення стану злочинності; причин та умов вчинення злочинів; вивчення ефективності здійснюваної профілактики. Одержані дані дозволяють визначати та коригувати плани майбутньої слідчої діяльності. Прогнози слідчого впливають при складанні планів розслідування окремих злочинів для раціонального розподілу часу і майбутніх зусиль.

Прогнозування і планування в роботі слідчого це тісно взаємопов'язані процеси, де перше визначає друге. Прогноз це передбачення того, що за своїми об'єктивними показниками може співпасти з бажаним. Саме тому науково обґрунтоване планування має здійснюватися на основі прогнозування. До числа найбільш використовуваних методів прогнозування у діяльності слідчого у кримінальних справах слід віднести спостереження, описання, порівняння, вимірювання, формалізацію, ідеалізацію, експеримент, моделювання,ексіоматичний метод, історичні та математичні методи, екстраполяцію, моделювання та метод експертних оцінок.

Потреба у криміналістичних прогнозах відчувається практично у всіх сферах правоохоронної діяльності на місцях, у тому числі й під час розкриття та розслідування злочинів. Криміналістичні прогнози суттєво допомагають у встановленні та розшуку осіб, які вчинили злочини, розшуку викрадених речей, виявленні слідів злочинної діяльності, визначенні подальшої поведінки злочинців у процесі досудового слідства, встановленні свідків та очевидців злочину і передбаченні їхньої поведінки на допитах і під час проведення інших слідчих дій (пред'явлення для впізнання, очних ставок та ін.). Зокрема, описання огляду місця події та обробка отриманих даних дозволяють розробляти відповідні прогнозні моделі можливої поведінки злочинця, шляхи його підходів та відходів з місця події, час, витрачений на вчинення злочину, і можливу відстань, на яку він міг просунутися після здійснення протиправних дій. Програми алгоритмів на основі аналізу вихідних даних, що наявні в матеріалах кримінальних справ, можуть використовуватися для перевірок алібі та пошуку осіб, що вчинили злочини. Прогнозна інформація слідчим може з успіхом використовуватися для висування слідчих версій; у складанні слідчих планів розслідування та спільних планів щодо взаємодії з іншими органами для проведення взаємопов'язаних та узгоджених слідчих і оперативно-розшукових дій, а також узгоджених у часі та просторі тактичних комбінацій і спільних операцій. Більш узагальнені криміналістичні прогнози можуть використовуватися для розслідування конкретної справи або групи справ [8].

На думку відомого криміналіста Р. С. Бєлкіна, розвиток теорії криміналістичного прогнозування потягне за собою такі дослідження [18]. Проблематика критеріїв і методів оцінки прогнозів, шляхів і форм їхньої реалізації потребує ретельних та широких досліджень. Безумовно, ці питання безпосередньо пов'язані з плануванням як наукових досліджень, так і заходів щодо удосконалення засобів, прийомів і методів судового дослідження, діяльності наукових та практичних (експертних) криміналістичних установ, з питаннями організації та управління наукою і практикою.

Список використаних джерел

1. Коновалова В. Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя [Текст] / В. Е. Коновалова. К.: РИО МВД УССР, 1973. С. 11.

2. Шавер Б. М. Предмет и метод криминалистики / Б. М. Шавер // Соц. законность. 1938. № 6. С. 74; Шавер Б. М. Криминалистика: учеб. для юрид. школ / Б. М. Шавер, А. И. Винберг. 1-ое изд. М., 1940. С. 131; Шавер Б. М. Криминалистика: учеб. для юрид. школ / Б. М. Шавер, А. И. Винберг. 2-ое изд. М., 1949. С. 138.

3. Белкин Р. С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики [Текст] / Р. С. Белкин. М., 1970. Гл. 8.

4. Зуйков Г. Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: автореф. и дисс. на соиск. науч. степени д-ра юрид. наук / Г. Г. Зуйков. М., 1970.

5. Фридман И. Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений / И. Я. Фридман. К., 1972.

6. Горский Г. Ф. Научные основы организации и деятельности следственного аппарата в СССР: автореф. и дисс. на соиск. науч. степени д-ра юрид. наук / Г. Ф. Горский. М., 1973.Грановский Г Л. О криминалистическом прогнозировании: Тезисы / Г. Л. Грановский. М., 1976.

7. Горшенин Л. Г. Основы теории криминалистического прогнозирования: монография / Л. Г. Горшенин. М., 1993; Горшенин Л. Г. Теория криминалистического прогнозирования: автореф. дисс. на соиск. науч. степени д-ра юрид. наук / Л. Г. Горшенин. Минск, 1994.

8. Барихин А. Б. Большой энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. М.: Книжный мир, 2002.

9. Словарь иностранных слов. 14-ое изд., испр. М.: Рус. яз., 1987. С. 401.

10. Никитина А. Г Сила научного предвидения [Текст] / А. Г. Никитина. М., 1963. С. 10; Пилипенко Н. В. Необходимость и случайность / Н. В. Пилипенко. М., 1965. С. 180; Виноградов В. Г. Законы общества и научное предвидение / В. Г. Виноградов, Н. И. Гончарук. М., 1972. С. 31; Природа научного открытия / под ред. В. С. Готт. М., 1986.

11. Философский энциклопедический словарь [Текст]. М.: ИНФРА-М, 2003. С. 266.

12. Белкин Р. С. Методы криминалистики / Р. С. Белкин // Криминалистическая энциклопедия. 2-ое доп. изд. М.: Мегатрон XXI, 2000. С. 115.

13. Іщенко Ю. Аналіз деяких методів передбачення / Ю. Іщенко // Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. [Текст]. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. С. 35; 36.

14. Іщенко Ю. Прогнозування майбутньої потреби / Ю. Іщенко // Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. [Текст]. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. С. 899; 900.

15. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия. 5-ое изд., доп. и перераб. / Л. В. Тихомирова, М. Ю. Тихомиров; под ред. М. Ю. Тихомирова. М., 2002. С. 449.

16. Остроумов С. С. Советская судебная статистика [Текст] / С. С. Остроумов. М., 1976. С. 53; 55.

17. Белкин Р. С. Курс криминалистики: учеб. пособ. для вузов / Р. С. Белкин. 3-е изд., дополн. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. С. 534.

18. Журавель В. А. Теорія і методологія криміналістичного прогнозування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук / В. А. Журавель. Х., 1999. 36 с.

Размещено на Allbest.ru