Слідчі ситуації на початковому етапі розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з підробленням нотаріальних документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слідчі ситуації на початковому етапі розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з підробленням нотаріальних документів

Розслідування кримінального правопорушення відбувається під впливом багатьох факторів, таких як місця, часу його проведення, поведінки учасників кримінального процесу та інших, які впливають на діяльність органу досудового розслідування. Сукупність цих факторів утворює ту конкретну динамічну обстановку, в якій діють слідчі, здійснюється конкретний акт розслідування. Аналіз робіт з методики розслідування злочинів окремих видів показує, що типові слідчі ситуації використовуються в межах початкового і наступного етапів досудового розслідування. Але тут є складнощі, які обумовлюються тим, що визначення суттєвості етапів розслідування та їхніх меж нині є спірним. І це не відірвана від реалій теоретична полеміка, а принципова проблема, від вирішення якої залежить вирішення багатьох інших питань досудового розслідування, що мають як теоретичне, так і практичне значення.

Тривалий час сучасна кримінальна процесуальна наука на монографічному рівні не зверталась до загальних теоретичних засад побудови кримінального процесу, обговорюючи здебільшого наукові досягнення у цьому напрямі відомих вчених: С.А. Альперта, Р.С. Бєлкіна, В.П. Бож'єва, А.Я. Вишинського, А.Ф. Волобуєва, М.М. Гродзинського, Ю.М. Грошевого, П.С. Елькінд, М.В. Жогіна, В.С. Зеленецького, Л.Д. Кокорева, Є. Д. Лукьянчикова, О.М. Ларіна, П.А. Лупинської, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, В.О. Попелюшка, Р.Д. Рахунова, М.С. Строговича, Ф.Н. Фаткулліна, І. Я. Фойницького, В.Ю. Шепітька, М. Є. Шумила, Ю.К. Якимовича та ін., - здобутки, властиві існуючій до 2012 року формі кримінального провадження. Активізація досліджень відбулась у 2013 році після прийняття нового кримінального процесуального закону: захищено дисертаційні роботи Л.О. Максимовою «Структура кримінального процесу» [7], Г В. Москаленко «Етапи розслідування злочинів: криміналістичний аналіз» [10], Ю.Ю. Бражником «Стадії кримінального процесу» [2], останнім разом із професором Д.С. Сліньком у 2015 році видано монографію «Теоретико-правова парадигма кримінального процесу» [14], початку досудового розслідування у цьому ж році присвячено дисертацію О.А. Вакулік [3].

Зважаючи на обрану тематику, авторами проведено історичний екскурс до проблематики, проаналізовано думки провідних вчених, висловлено власні позиції, окремі з яких викликають деякі заперечення, наприклад, щодо: побудови новим КПК України (тобто нормативноправового врегулювання) структури стадій, етапів, слідчих ситуацій, окреслення їхньої функціональної послідовності та визначення кримінального процесу як лише «процесуальної та процедурної діяльності, яка здійснюється стороною обвинувачення слідчим, прокурором, оперативними підрозділами, для виконання завдань кримінального провадження, встановлення обставин злочину та особи, яка його вчинила, чітко регламентована правом галузь державної діяльності, спрямована на захист прав і свобод людини та громадянина», виокремлення правових інститутів «функцій», «обвинувачення» і «сторін провадження» за вертикаллю побудови кримінального процесу (Л.О. Максимова [7, с. 1; с. 11]) або існування двох етапів досудового розслідування (Г.В. Москаленко [10, с. 16]) чи «закріплення функцій процесу за процесуальними правами та обов'язками сторін» і визначення лише трьох кримінальних процесуальних стадій: досудове розслідування, судовий розгляд, апеляційний розгляд (Ю.Ю. Бражник [1, с. 56; 2, с. 7]). Отже, теоретичні питання стадійності й етапності кримінального провадження за відсутності їхнього законодавчого закріплення (визначення досудового розслідування і притягнення до кримінальної відповідальності як стадій кримінального провадження (п. 5, п. 14 ст. 3 КПК України), а судового провадження - черезкримінальне провадження (п. 24 ст. 3 КПК України) не може вважатися нормативно-правовим урегулюванням поняття «стадія»; термін «етап» використано в КПК України лише один раз стосовно руху кореспонденції в суді (ст. 35) не втрачають своєї актуальності.

Зазвичай до питання проведення слідчих (розшукових) дій звертаються усі науковці, хто розглядає ті чи інші інститути, категорії, поняття досудового кримінального процесу, організацію і тактику розслідування тих чи інших злочинів (кримінальних правопорушень).

Не є винятком і нотаріальна сфера: в 2010 році О. І. Поповченком [12] захищено дисертацію, присвячену проведенню кримінально-процесуальних дій за участі осіб, які виконують нотаріальні функції, а в 2014 році О. Є. Остапенко [11] на монографічному рівні підняв питання забезпечення охорони нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві. До захисту прав нотаріуса у сфері кримінального судочинства звертався й професор В. Тертишник [15], а до способів отримання інформації, що становить нотаріальну таємницю, - професор В. Шепітько [16].

Разом з тим оскільки нині існує значна кількість різних визначень стадій кримінального провадження, які доволі часто цитуються дослідниками, а полеміка з цього приводу не перебуває в площині визначених цією статтею завдань, слід лише вказати, що найбільше імпонує усталена точка зору, згідно з якою під стадіями розуміють самостійні, пов'язані між собою кримінальними процесуальними нормами частини кримінального провадження, розмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань кримінального судочинства, колом органів і осіб, учасників у провадженні у справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінальних процесуальних відносин [4, с. 287; 9].

Питання визначення слідчих ситуацій висвітлені фрагментарно, що не позбавляє доцільності дослідження інституту слідчих ситуацій у контексті організації досудового розслідування злочинів, пов'язаних з підробленням нотаріальних документів. Також потрібно зважати на внесені зміни до кримінального процесуального закону та спеціального закону в нотаріальній сфері, які напряму стосуються і слідчої діяльності в кримінальному провадженні, а в силу обраної тематики дослідження дослідники звертають увагу лише на окремі процесуальні дії, наприклад, у роботі О. Є. Остапенка розглянуто лише допит нотаріуса і тимчасовий доступ до нотаріальних документів та їх вилучення [11, с. 6-8].

Актуалізує пропоноване дослідження і той факт, що злочини у сфері нотаріальної діяльності, злочини, пов'язані з підробленням нотаріальних документів, законодавцем не виділені. Однак практика засвідчує наявність таких злочинів і можливість їхнього об'єднання за предметом злочинного посягання.

Метою цієї статті визначено виокремлення слідчих ситуацій, що дозволяють вирішити завдання кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, пов'язаних з підробленням нотаріальних документів.

Під етапом досудового розслідування нами розуміється певний період процедури вирішення кримінально-правового конфлікту в межах передбаченої кримінальним процесуальним законом форми, зумовлений наявністю доказової інформації, побудовою слідчих версій, процесуальними можливостями особи, що проводить розслідування, та спрямований на виконання завдань цієї стадії кримінального провадження.

Етапність саме стадії досудового розслідування найбільше привертає увагу дослідників, які виділяють від двох до десяти таких елементів (детальна характеристика класифікації етапів наведена в сучасних роботах О.О. Мілевського та Г.В. Москаленко). Єдиного усталеного підходу до їх кількості і назв не існує й досі. Це пояснюється наявністю безлічі критеріїв теоретичного виділення в системі кримінального процесу самостійних елементів того чи іншого порядку [17, с. 204]. Але варто зауважити, що якщо раніше більшість вчених схилялись до виокремлення трьох етапів досудового розслідування із певними варіаціями у назвах - початкового (первинного), подальшого (проміжного) і завершального (заключного, підсумкового) (пропозиції Р.С. Бєлкіна, Н.П. Яблокова та ін.), то у зв'язку із оновленням кримінального процесуального закону прослідковується наголошення на двохетапності цієї стадії. Так, основним висновком у роботі Г.В. Москаленко є твердження про існування у структурі криміналістичної методики розслідування кримінальних правопорушень лише початкового та подальшого етапів [10, с. 12], що, як вказувалось вище, викликає певні заперечення. Перед початковим етапом досудового розслідування автор, спираючись, зокрема, на тактичні дії слідчого, ставить сім завдань, що починаються із побудови слідчих версій і закінчуються виявленням (розшуком) усіх винних осіб та їхнім затриманням. Етап подальшого розслідування характеризується, на її думку, чотирма завданнями: від «з'ясування й оцінки слідчої ситуації, що утворилася після проведення первинних слідчих і оперативно-розшукових дій» до «вивчення особистості кожного обвинуваченого» і притягнення до кримінальної відповідальності. Наявність третього етапу (без назви) пов'язується лише з випадками «призупинення досудового розслідування чи повернення справи на додаткове розслідування» [10]. Такі висновки автора зроблені без урахування оновлених положень кримінального процесуального закону стосовно можливих варіантів завершення досудового розслідування та виконання дій з відкриття матеріалів сторонами кримінального провадження (ст. 290 КПК України). Та чи інша слідча ситуація не може, на наше переконання, бути межею початкового і подальшого етапів досудового розслідування, оскільки вона зумовлена обставинами кримінального правопорушення і є спонукаючим чинником до визначення напрямів діяльності особи, що проводить розслідування.

Стосовно змістовного наповнення перевірочної діяльності чітко висловили свою позицію відомі процесуалісти Л.М. Лобойко [5], Є. Д. Лук'янчиков та Б. Є. Лук'янчиков [6], акцентувавши увагу на тому, що реєстрація заяв про кримінальні правопорушення і реєстрація кримінальних правопорушень є різними поняттями. За Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, оперативний черговий, отримавши таку заяву чи повідомлення, зобов'язаний зареєструвати її в журналі Єдиного обліку та направити на місце події слідчо-оперативну групу чи оперативну групу. Після перевірки (за необхідності) інформації щодо кримінального правопорушення відомості передаються начальникові слідчого підрозділу для внесення їх слідчими до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Щодо заяв і повідомлень, у яких відсутні відомості про кримінальне правопорушення, після реєстрації у журналі Єдиного обліку оперативний черговий доповідає начальникові органу Національної поліції для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У будь-якому випадку для того, щоб внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, потрібно мати заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення або виявити його ознаки безпосередньо. З теоретичної усталеної точки зору наявність вказаних фактів може називатися приводом до початкукримінальних процесуальних правовідносин, підставою для початку досудового розслідування слугуватимуть внесені відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З урахуванням специфіки досліджуваних кримінальних правопорушень можна зазначити, що найбільш типовими джерелами інформації про вчинені або підготовлювані кримінальні правопорушення у сфері нотаріальної діяльності є:

а) виявлення нотаріусом ознак підроблення того чи іншого документа, на підставі якого мають вчинятись нотаріальні дії, і заявлення про це (такий обов'язок нотаріуса передбачений ч. 1 ст. 51 Закону України «Про нотаріат», а відповідно до п. 1.3. Інструкції про призначення та проведення експертиз й експертних досліджень нотаріус є серед суб'єктів, які мають право також звертатися про призначення експертизи [13], що також узгоджується із приписами ч. 2 ст. 51 Закону України «Про нотаріат»);

б) заява (повідомлення) особи (потерпілого чи заявника) про наявність підробленого документа, пропозицію щодо вчинення протиправних дій, пов'язаних з підробленням нотаріального документа. При цьому, з одного боку, недостатня правова обізнаність населення щодо підстав та порядку вчинення нотаріальних дій, а також щодо права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріусів призводить до того, що не кожна особа, яка зазнала шкоди від незаконної нотаріальної дії, здатна адекватно оцінити її характер та ступінь, особливо з огляду на встановлену законом презумпцію законності та обгрунтованості нотаріальної дії; а з іншого - для вчинення протиправних дій з підроблення нотаріальних документів зазвичай задіяна група заінтересованих осіб, які перебувають у змові, що виключає наявність заявника і потерпілого (останній може з'явитись уже під час розпочатого кримінального провадження);

в) самостійне виявлення уповноваженими особами: ознак підроблення нотаріального документа; поліграфічної або іншої техніки, яка використовувалась для виготовлення підробок; особи, що пропонувала послуги із виготовлення чи збуту таких документів. Безпосереднє виявлення уповноваженими особами правоохоронних органів підроблених нотаріальних документів чи діяльності, пов'язаної з таким підробленням, можливе зазвичай при розслідуванні інших кримінальних правопорушень (наприклад, шахрайств, зловживань повноваженнями, фіктивного підприємництва тощо) або в результаті надходження оперативної інформації і проведення оперативно-розшукових заходів щодо, наприклад, затримання особи, яка збуває підроблені нотаріальні бланки, печатки, чи самого нотаріуса при вчиненні ним протиправних дій (отриманні неправомірної вигоди).

Отримавши достатню інформацію про вчинення злочину, пов'язаного з підробленням нотаріальних документів, і розпочавши досудове розслідування, слідчий, залежно від наявних відомостей (обсягу інформації), моделює ситуацію і визначає процесуальні дії, що якомога швидше приведуть до повідомлення особі про підозру. При цьому можна визначити такі слідчі ситуації: 1) нотаріус заявляє про виявлене ним під час виконання своїх професійних обов'язків підроблення поданого особою документа; надає пояснення і представляє підроблений документ, звернення до експерта, висновок останнього тощо; 2) факт підроблення документа (у широкому значенні) встановлено при розслідуванні: заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайства) чи привласнення (розтрати) чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; фіктивного підприємництва або іншого злочину; 3) про підроблений нотаріальний документ заявляє фізична або юридична особа, щодо яких він був використаний шляхом обману у тихчи інших правовідносинах (цивільних, господарських та ін.); 4) підроблення нотаріального документа виявлено судом при розгляді цивільної, господарської, адміністративної справи або державною чи іншою установою, організацією, підприємством при виконанні ними своїх професійних функцій; 5) особу затримано під час виготовлення підробленого нотаріального документа (бланка, печатки) або його збуту, під час передачі нотаріусом спеціального бланка сторонній особі або передачі нотаріусу коштів чи іншої неправомірної вигоди за вчинення ним нотаріальної діяльності всупереч закону; 6) виявлено спеціальну техніку, ознаки якої можуть вказувати на несанкціоноване виготовлення нотаріальних бланків або печаток нотаріуса.

Основним завданням початкового етапу є з'ясування необхідної доказової і тактичної інформації та її носіїв (джерел). Під час такої діяльності отримується первинна, «сигнальна» інформація в результаті відповідної вихідної слідчої ситуації, будуються версії, збираються докази й інформація перетворюється на базову, яка відображає обставини предмета доказування в кримінальному провадженні. Залежно від обробки первинної інформації, її практичної перевірки і логічної оцінки орган досудового розслідування планує першочергові завдання, виробляє його стратегію і скеровує увесь хід подальшого розслідування [8, с. 13].

Акцент у досліджуваних кримінальних правопорушеннях припадає на достовірність документа (печатки, штампа, бланка), тобто вірогідність його підробки може виявлятися завдяки первинному огляду, при якому увага приділяється вивченню зовнішнього вигляду, змісту, реквізитів, видимих пошкоджень, матеріалу виготовлення. При цьому характерним є проведення опитування особи, у якої виявили ймовірний предмет кримінального правопорушення.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє констатувати, що початковий етап досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з підробленням нотаріальних документів, характеризується відповідною слідчою ситуацією, зумовленою перш за все приводом до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та наявністю підробленого нотаріального документа. Первинні дії особи, що почала досудове розслідування таких кримінальних правопорушень, спрямовані перш за все на встановлення достовірності виявленого документа (бланка, печатки), способу його підроблення шляхом призначення експертизи (за відсутності висновку експерта за можливими зверненнями інших осіб до початку кримінального провадження).

Також доцільним вбачається опитування нотаріуса (звернення до нього із запитом), яким підписано (чи замість якого підписано) відповідний документ (бланк) або чия печатка використана; отримання інформації із Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; огляд (різновид залежить від наявної інформації щодо злочину); отримання пояснень заявника (потерпілого), особи, чий підпис є на документі (наприклад, на статуті юридичної особи); вилучення виявлених документів (із дотриманням вимог щодо нотаріальної таємниці та гарантій нотаріальної діяльності) і спеціальної техніки, за допомогою якої виготовлено документ (печатку, бланк); встановлення фактів використання підроблених документів та осіб, причетних до такої «ланцюгової» протиправної діяльності (перевірка за криміналістичними обліками підроблених документів та обставин подібних нерозкритих кримінальних правопорушень).

Зважаючи на особливі характеристики кримінальних правопорушень, пов'язаних з підробленням нотаріальних документів, зокрема на їх суб'єктний склад, організованість талатентність, найбільш типовим джерелом отримання інформації про їхнє вчинення є безпосереднє виявлення ознак злочину під час розслідування інших кримінальних правопорушень, проведення оперативно-розшукових заходів. Широке використання підроблених нотаріальних документів у цивільно-правовому обороті й аналіз закріплених цивільним законодавством можливостей суду при виявленні фальшивих доказів окреслили проблему, пов'язану із обмеженістю суддів реагувати на такі факти, у зв'язку з чим запропоновані нормативно-правові зміни щодо: окремої ухвали суду в цивільній справі (повідомлення суду); закріплення поняття «повідомлення про кримінальне правопорушення» в кримінальному процесуальному законі; розробки Порядку надсилання органам прокуратури (органам поліції) інформації про виявлені судами ознаки кримінальних правопорушень під час здійснення цивільного, адміністративного, господарського проваджень.

Список використаних джерел

кримінальний нотаріальний злочин слідчий

1. Бражник Ю.Ю. Генезис, поняття, завдання та структура стадії у кримінальному процесі / Ю.Ю. Бражник // Форум права. - 2012. - №3.

2. Бражник Ю.Ю. Стадії кримінального процесу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Ю.Ю. Бражник. - Запоріжжя: Класичн. приват. ун-т, 2014. - 16 с.

3. Вакулік О.А. Початок досудового розслідування в кримінальному провадженні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О.А. Вакулік. - К.: НАВС, 2015. - 20 с.

4. Єні О.В. Підготовче провадження як елемент судового провадження в суді першої інстанції / О.В. Єні, Л.Г. Матієк // Часопис Київського університету права. - 2013. - №2. -

С. 286-289.

5. Лобойко Л.М. Реалізація норм чинного КПК України щодо досудового провадження: окремі аспекти / Л.М. Лобойко // Право України. - 2013. - №11. - С. 22-31.

6. Лук'янчиков Є. Д. Початковий етап досудового провадження / Є. Д. Лук'янчиков, Б. Є. Лук'янчиков // Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі: зб. наук. ст. за матеріалами ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 10 квіт. 2014 р. - Житомир: ЖНАЕУ, 2014. -

С. 248-250.

7. Максимова Л.О. Структура кримінального процесу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л.О. Максимова. - К.: Відкрит. міжнарод. ун-т розвитку людини «Україна», 2013. - 20 с.

8. Мілевський О.О. Особливості розслідування злочинів, вчинених у Чорнобильській зоні відчуження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О.О. Мілевський. - Ірпінь: НУДПСУ 2013. - 20 с.

9. Мілевський О.П. Початковий етап досудового провадження у кримінальних справах про ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів): дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О.П. Мілевський. - К.: Акад. упр. МВС, 2010. - 208 с. Москаленко Г.В. Етапи розслідування злочинів: криміналістичний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А.В. Москаленко. - Одеса: Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.», 2013. - 19 с.

10. Остапенко О. Є. Охорона нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. Є. Остапенко. - К.: НАВС, 2014. - 16 с.

11. Поповченко О. І. Проведення кримінально-процесуальних дій за участі осіб, які виконують нотаріальні функції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно - розшукова діяльність» / О. І. Поповченко. - К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2010. - 16 с.

12. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: наказ Міністерства юстиції України: від 08.10.1998 №53/5 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. zakon2rada. gov.ua.

13. Слінько Д.С. Теоретико-правова парадигма кримінального процесу: монографія / Д.С. Слінько, Ю.Ю. Бражник. - Х.: НікаНова, 2015. - 218 с.

14. Тертишник В. Захист прав нотаріуса у сфері кримінального судочинства / В. Тертишник // МЕН. - К.: ДП «ПРЕСА», 2005. - №9 5.

15. Шепитько В. Нотариальная тайна: уголовно-процессуальные способы получения информации [Электронный ресурс] / В. Шепитько. - Режим доступа: yurradnik.com.ua.

16. Якимович Ю.К. Дифференциация уголовного судопроизводства: проблемы и перспективы / Ю.К. Якимович // Вестник Удмуртского ун-та. - 2013. - №9 1. - С. 203-208.

Размещено на Allbest.ru