Погляд на кримінальні правопорушення, пов’язані з тероризмом

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

«Європейський університет»

Погляд на кримінальні правопорушення, пов'язані з тероризмом

М. О. Мілевський,

здобувач ПВНЗ

У статті проаналізовано наукові підходи до визначення кримінальних правопорушень, пов 'язаних з тероризмом, представлено їх авторське визначення, визначена їх криміналістична характеристика, об 'єктивні та суб 'єктивні ознаки. Приділено увагу значенню цієї категорії в кримінальному провадженні, зокрема при розслідуванні суспільно небезпечних діянь із терористичними проявами. тероризм кримінальний правопорушення

Ключові слова: терористичні прояви, криміналістична характеристика, ознаки тероризму, суспільно небезпечні діяння, кримінальний процес.

В статье проанализированы научные подходы к определению уголовных правонарушений, связанных с терроризмом, представлено их авторское определение, определенна их криминалистическая характеристика, объективные и субъективные признаки. Уделено внимание значению этой категории в уголовном производстве, в частности, при расследовании общественно опасных деяний с террористическими проявлениями.

Ключевые слова: террористические проявления, криминалистическая

характеристика, признаки терроризма, общественно опасные деяния, уголовный процесс.

The article analyses the scientific approaches to the definition of criminal offenses related to terrorism, the author presents their definition of criminological characteristics defined, objective and subjective symptoms. Attention is paid to the value of this category in the criminal proceedings, including the investigation of socially dangerous acts of terrorist acts.

Keywords: terrorist acts, criminological characteristics, characteristics of terrorism socially dangerous acts, the criminal process.

Різноманітні підходи у науці та практиці щодо розуміння тероризму, терористичних проявів, криміналістичній характеристиці цих кримінальних правопорушень зумовлені як складністю цього небезпечного соціально-політичного явища, так і суперечливими інтересами, що на разі зберігаються, з боку представників різноманітних міжнародних організацій, соціальних груп, окремих держав загалом та законодавчою невизначеністю. Тероризм є багатогранним, багатоаспектним і полікаузальним явищем зі складною структурою та широкими мотиваційними компонентами. Тероризм ніби відокремлений від кримінальної діяльності, оскільки спрямований на примушення і придушення суперника найрадикальнішими заходами та засобами. Тим самим він стає досить близьким до такого явища, як локальна війна або диверсія. Але практичні труднощі в ідентифікації терактів та відокремленні їх від воєнних ідиверсійних дій, з одного боку, та від звичайного криміналу - з іншого, - не так вже й легко перебороти, що й визначає актуальність статті.

Терористичні акти приносять масові людські жертви, здійснюють сильний психологічний тиск на великі маси людей, призводять до руйнування матеріальних і духовних цінностей, що не піддаються відновленню, сіють ворожнечу між державами, провокують війни, недовіру і ненависть між соціальними і національними групами, які інколи неможливо подолати впродовж життя цілого покоління.

Незважаючи на незначну частку від загальної кількості вчинених суспільно-небезпечних діянь, велика потенційна небезпека терористичних проявів зумовлена тим, що навіть один терористичний акт може завдати відчутної шкоди нашій країні у будь-якій сфері - від економічної до екологічної.

Особливості досудового провадження щодо тієї чи іншої групи кримінальних правопорушень, злочинів напряму пов'язані з їх криміналістичною характеристикою, що відображає специфічні риси цих видів. Вони, на нашу думку, проявляються у виділенні: ознак, за якими злочин пов'язаний із тероризмом, обставин предмета доказування, своєрідності слідів злочинів.

Криміналістична характеристика, на думку вчених, будучи вихідною для науки категорією, являє собою абстракцію, значення якої обумовлюється закладеними в ній можливостями змістовної інтерпретації охопленого класу явищ [3, с. 5]. На філософському рівні криміналістична характеристика трактується як «абстрактна інформаційна структура кримінально-релевантної події певного виду, закономірно й детерміновано відображеної в реальному світі, а звідси з правових позицій - як ідеальна модель типових зв'язків і закономірно сформованих джерел доказової інформації, що дозволяє прогнозувати оптимальний шлях і найбільш ефективні засоби розслідування окремих категорій злочинів» [3, с. 5].

Ключовою особливістю досліджуваних злочинів є зв'язок із правовою категорією «тероризм». І хоча такі злочини не виокремлено на законодавчому рівні, кримінально- правовій та кримінологічній їх характеристиці приділено значну увагу в науці такими вченими, як: О. В. Бантишев, А. А. Бова, М. М. Васлін, А. О. Данилевський, В. В. Драний, О. В. Епель, В. П. Ємельянов, А. Ю. Журавльов, В. С. Зеленецький, А. Е. Ізетов, В. Н. Кубальський, А. М. Лисенко, В. А. Ліпкан, С. М. Мохончук, Р. І. Мукоіда, Л. В. Новікова, М. В. Рибачук, М. В. Семикін, О. В. Шамара та ін.

Метою цієї статті обрано висвітлення криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, пов'язаних з тероризмом її значення для кримінального провадження, розробки методики розслідування злочинів, пов'язаних із тероризмом.

Для розуміння особливостей тих чи інших різновидів злочинів, зокрема не виділених нормативно, важливою є практична складова. Але нині відсутні й узагальнюючі статистичні дані щодо злочинів, пов'язаних із тероризмом. При звітуванні ж Генеральної прокуратури України щодо таких злочинів зазначаються показники за стст. 258-258-5 КК України: якщо в 2013 р. в Україні зареєстровано 10 «терористичних злочинів», то в 2014 р. - 2 053, в 2015 р. - 2 294, в 2016 р. - 2 314 (у розрізі статей КК України, відповідно, 2014-2016 рр.: ст. 258 - 1 499, 1 295, 1 297; ст. 258-1 - 7, 1, 5; ст. 258-2 - 4, 4, 5; ст. 258-3 - 478, 849, 654; ст. 258-4 - 11, 7, 3; ст. 258-5 - 54, 138, 144). Такий підхід до розуміння терористичних злочинів не дозволяє відобразити повну картину терористичної злочинності, оскільки інші злочини також можуть переслідувати терористичні цілі: наприклад, за ст. 112 КК України (посягання на державногочи громадського діяча) у 2014-2016 рр. зареєстровано 11 кримінальних правопорушень, за ст. 147 (захоплення заручників) - 84, а за ст. 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань) - 1 431. Тому в цьому напрямі повинен застосовуватись розширений підхід щодо аналізу таких злочинів і практики їх виявлення та розслідування. У силу підвищеної небезпеки і резонансу в суспільстві видається доцільним будувати звітність відповідальних правоохоронних і судових структур не лише за відповідними статтями КК України, а й за окремими категоріями кримінальних правопорушень, зокрема корупційних і пов'язаних із тероризмом.

Після ратифікації Українською державою Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо запобігання тероризму» від 21 вересня 2006 р., яким чинний КК України був доповнений статтями 258-1 («Втягнення у вчинення терористичного акту»), 258-2 («Публічні заклики до вчинення терористичного акту»), 258-3 («Створення терористичної групи чи терористичної організації») та 258-4 («Сприяння вчиненню терористичного акту»). В. П. Ємельянов, Л. В. Новікова і М. В. Семикін стверджують, що ознайомлення із зазначеними вище законодавчими новелами показує, що вони не відповідають повною мірою ні Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ні іншим конвенціям. До того ж із прийняттям цього закону протиріччя, які існували раніше в антитерористичному законодавстві, не тільки не усуваються, але й породжуються нові [4; 11; 13].

Нині в науці кримінального права продовжується вживання різних терміносистем, що охоплюють ті чи інші різновиди злочинів, передбачених кримінальним законом. Якщо сприйняти підхід В. П. Ємельянова (до якого, як вже зазначалося, приєднується більшість дослідників), то представляється така схема від ширшого до вужчого: терористична діяльність^- терористичні злочини ^ злочини терористичної спрямованості ^інші злочини, які забезпечують, сприяють вчиненню останніх. Така концепція будується на тому, що дослідники вважають не усі діяння, які підпадають під терористичну діяльність, криміналізованими. Однак останнім часом зустрічаються й такі думки: «Розуміння терористичної діяльності як частини підривної й у більш широкому розумінні - протиправної має важливе наукове й практичне значення. Воно дозволяє звільнитися від уявлення, що існувало багато десятиліть, про те, що тільки частина терористичної діяльності утворює склади злочинів. Причому ніколи не ставиться проблема з'ясування, що ж являє собою інша частина, що не є злочинною» [5, с. 74]. Разом з тим автор цих висловлювань не розвиває далі своїх сумнівів, а лише розглядає види терористичної діяльності залежно від ряду чинників (засобів, які використовуються при терористичних актах, способів впливу на об'єкт, цілей, тощо [5, с. 75]).

Варто зауважити, що для позначення тероризму саме як злочинів також відсутня одностайність, оскільки кримінальний закон не врегульовує це питання. У міжнародних актах вживаються терміносистеми «терористичний злочин» і «супутні злочини» [6]. У наукових публікаціях - «злочини терористичного характеру» [14], «злочини терористичної спрямованості» (більшість дослідників), «злочини, пов'язані із терористичною діяльністю» [9; 10]. При цьому до них належать різні склади злочинів, передбачені КК України.

Так, наприклад, поняття «злочин терористичного характеру» визначають як збірне, об'єднуюче загальну категорію злочинів. І. Р. Серкевич стверджує, що злочини терористичного спрямування і злочини терористичного характеру необхідно розглядати водній площині, оскільки «незважаючи на існуючі відмінності, у них кримінологічно однорідний феномен» [14]. На цій позиції настоює й В. П. Ємельянов, який вважає, що «тероризм (акт тероризму) слід розглядати як складову частину в системі злочинів терористичного характеру (терористичної спрямованості). До категорії цих злочинів належить тероризм, терористичний акт і інші злочини, якщо ці діяння відбуваються привселюдно, спрямовані на залякування населення з метою впливу на прийняття будь-якого рішення або відмови від нього [4, с. 45]. Роздумуючи над значенням слів «характер» і «спрямованість» та зважаючи на терористичні цілі, науковці схиляються до терміносистеми «злочини терористичної спрямованості». Сутність таких злочинів, - зазначає М. В. Семикін, - полягає в залякувальному впливі на населення, у створенні обстановки страху на соціальному рівні, щоб на цьому тлі добитися певних поступлень від тих організацій чи осіб, які можуть приймати вигідні для терористів рішення: «У реальній дійсності, крім терористичного акту, до поняття «інші злочини терористичної спрямованості» належать, наприклад, захоплення заручників, викрадення людини, захоплення будинків, споруд, водного або повітряного судна, залізничного рухомого складу та ін., якщо означені діяння вчиняються публічно, спрямовані на виникнення у населення почуття страху, напруженості і мають за мету вплив на прийняття якогось рішення або відмову від нього з боку держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб» [13].

Дослідник Р. І. Мукоїда пропонує замість аналізованих термінів вести мову про злочини, пов'язані із терористичною діяльністю, під якими автор розуміє злочини, що містять у собі деякі ознаки тероризму [10, с. 18]. Цей підхід розкритикований у літературі [14], однак саме до злочинів, пов'язаних із терористичною діяльністю, інший автор - А. М. Лисенко - відносить злочини, передбачені стст. 112, 147, 258-260, 261, 266 (ч. 1), 349, 443, 444 КК України, за умови наявності у діях винного спеціальної мети, передбаченої ст. 258 КК України, а також статтями

1, 258-2, 258-3, 258-4 КК України [9]. А М. В. Рибачук пропонує доповнити КК України «статтею, яка б об'єднала злочини, що охоплюються поняттям тероризм, тим самим відмежовуючи їх від суміжних злочинів, та положеннями щодо збільшення мінімального строку покарання за злочини терористичного спрямування (статті 112, 113, 146, 147, 258-258-4,

261, 266, 277-280, 292, 341, 345, 346, 348-350, 439-441, 443, 444 КК України) [12, с. 7].

У навчальному посібнику з кримінального права йдеться про злочини, пов'язані з тероризмом, до яких віднесено авторами діяння, передбачені стст. 258-258-2, 258-4, 258-5, 259 і 266 КК України [7].

Як вбачається, одні вчені пропонують вичерпні різновиди злочинів, що підпадають під терористичні, інші зауважують на неможливості такої вичерпності; одні включають до їх системи ті чи інші склади злочинів, інші - ні: наприклад, суперечливими є злочини, передбачені стст. 259, 261, 349 КК України. Переліки одних авторів налічують до 30 складів злочинів, інших - до 7.

Приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом» також є неоднозначними. Оскільки закріплено, що у випадках «коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених стст. 112, 147, 258-260, 443,444, а також іншими статтями КК України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до КК України» (ст. 1), то уявляється, що, по- перше, терористична діяльність може й не супроводжуватись такими злочинами, по-друге, перелік злочинів є не вичерпним. Також законодавець згадує злочини терористичноїспрямованості (ст. 25 закону), не пояснюючи їх розуміння і не відносячи до них терористичний акт (оскільки вживається частка «чи»).

Вузьке значення надається терористичній діяльності і в підзаконних нормативно-правових актах. Наприклад, у Порядку формування переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. №9 966), така діяльність пов'язується лише із злочинами, передбаченими стст. 258-258-5 КК України. Тобто якщо особа визнана винною у вчиненні іншого злочину, що переслідував терористичну мету, то вона не включається в перелік осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності, який доводиться до відома суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Не співпадаючими є і обсяг діяльності з фінансування тероризму, визначений ч. 1 ст. 258-5 КК України та п. 50 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Отже, законодавча невизначеність і хаотичність оперування термінами та супутніми мовними частками в означенні тих чи інших суспільно небезпечних діянь спонукає дослідників до виокремлення зазвичай терористичного акту (оскільки він має чітку криміналізацію в ст. 258 КК України) і дискусії щодо назви та переліку інших злочинів, які мають однакову із цим актом мету. Спільне, що об'єднує віднесення діянь до терористичних злочинів, злочинів терористичного характеру, терористичної спрямованості чи пов'язаних із терористичною діяльністю, - це є цілі їх вчинення, які співпадають з метою тероризму як кримінальної правової категорії.

Для уникнення спорів щодо обсягу змістовного наповнення розглядуваних і суміжних понять, зважаючи на узагальнене розуміння тероризму в науці кримінального циклу із ключовими його ознаками суспільної небезпечності (важливими для виникнення кримінальних процесуальних правовідносин), вважаємо за доцільне в кримінальному процесі оперувати терміносистемою «злочини, пов'язані із тероризмом». Під такими злочинами пропонується розуміти суспільно небезпечні діяння, які переслідують терористичні цілі (зокрема, й сприяють їх реалізації), а саме: порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів терориста(-ів). Теоретично, це - безпосередньо терористичні злочини у розумінні вітчизняного законодавця (передбачені стст. 258-258-5, 260, 266, 443, 444 КК України) і злочини із терористичними проявами (за своєю природою можуть переслідувати терористичну мету, наприклад, стст. 112, 147, 259, 261, 349 КК України та ін.; перелік таких злочинів не може бути вичерпним). Нами використано терміносистему «злочини із терористичними проявами» тому, що саме лексема «прояв» видається найбільш вдалою, оскільки означає «дію, процес, що робить явним, помітним будь-чий стан, чиїсь почуття, наміри та ін.» [2], тобто відображає не лише спрямованість (як зосередженість на досягненні, напрям), а публічний процес досягнення цілей, намірів тероризму як злочину, об'єктом якого необов'язково виступає громадська безпека.Вчені схиляються до думки, що досліджувані злочини є багатооб'єктними, оскільки посягають на декілька безпосередніх об'єктів: громадську безпеку, міжнародні відносини, життя та здоров'я людини, її волю, честь та гідність, власність, довкілля, нормальне функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій тощо: «вони здатні дестабілізувати соціально-політичну обстановку в державі чи в окремих регіонах, викликати у населення почуття напруги, незахищеності, тривоги, страху, занепокоєння і навіть паніку», - відмічає А. М. Лисенко [9]. Отже, заподіюється шкода широкому колу суспільних відносин, що дозволяє дослідникам стверджувати про існування якісно нового об'єкта - суспільної безпеки [9] або про необхідність розгляду таких злочинів у межах злочинів проти основ національної безпеки [1; 15]. При цьому слід зазначити, що важливість охорони громадської безпеки випливає і із приписів Конституції України (ст. 138), і із завдань Кримінального кодексу України, в Особливій частині якого вперше виділено в самостійний розділ злочини, які посягають на цей об'єкт. Із розуміння громадської безпеки вбачається зв'язок цього стану захищеності громадянського суспільства і з небезпекою для життя та здоров'я людей, для їх спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження матеріальних цінностей. Адже як зауважується в коментарях до Кримінального кодексу України, суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що вони порушують безпечні умови життєдіяльності - загальну безпеку, безпеку життя, здоров'я, власності широкого та невизначеного кола осіб і безпеку інших цінностей суспільства, створюють небезпеку настання тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки. Крім того, порушення саме громадської безпеки виділено законодавцем як одну із цілей терористичного акту, що є визначальним при віднесенні інших злочинів до терористичних (пов'язаних із тероризмом). Тероризм є джерелом підвищеної небезпеки для багатьох об'єктів навколишнього середовища, і суспільно небезпечні діяння, пов'язані з ним, тією чи іншою мірою впливають на відносини, що складаються навколо них. Тому в узагальненому вигляді така безпека підлягає кримінально- правовій охороні.

Мета тероризму не має чіткого закріплення в Законі України «Про боротьбу з тероризмом», а мета терористичного акту представлена як: порушення громадської безпеки, залякування населення, провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або вчинення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста). Загальновизнаною є думка, що саме наявність цієї мети відокремлює суспільно небезпечні діяння від інших злочинів, зокрема й від злочинів проти життя, здоров'я та власності.

Змістовний аналіз усіх напрямів вказаної мети засвідчує таке. Порушення громадської безпеки розцінюється як прагнення дестабілізувати стан захищеності життєво важливих інтересів невизначеного кола людей, суспільства і держави шляхом посягання на життя і здоров'я людей, власність або інші цінності суспільства чи погрози такого посягання, що створює реальні та потенційні загрози національним інтересам, розвитку суспільства у цілому. Залякування населення - це штучне створення обстановки в суспільстві, яка викликає в населення відчуття занепокоєння, страху за власну безпеку та безпеку оточуючих людей, відчуття незахищеності, недовіру до органів влади, що обумовлено формування думки проможливість учинення терористами не контрольованих державою злочинних дій. Провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення - вчинення злочину стосовно посадових осіб, громадян своєї або іншої держави, яке може дискредитувати одну зі сторін міжнародних відносин перед іншою та викликати настання таких подій. Вплив на прийняття рішення чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами виражається в спонуканні, підштовхуванні відповідних органів чи осіб до вчинення або невчинення дій, необхідних та вигідних для терористів, заради яких вони застосовують такі витончені способи, для створення ситуації, коли відповідні органи чи особи вимушені приймати незаконні рішення для забезпечення безпеки громадян та суспільства. Привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів терориста - це прагнення зробити свої погляди об'єктом уваги суспільства [9] і, на нашу думку, тим самим домогтися урахування цих поглядів у розвитку суспільства.

Вбачається, що законодавець закріпив усі вказані цілі як рівнопорядкові. Однак такі цілі, як залякування населення і органів влади, в Законі України «Про боротьбу з корупцією» викладені як способи злочинної терористичної діяльності (ст. 1). Дійсно, як показує практика, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокація воєнного конфлікту чи міжнародного ускладнення виявляються більш проміжними цілями, які вказують на наявність ознак тероризму, характеризують його сутність і допомагають досягнути: 1) впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; 2) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (з метою посилення злочинного ухилу привернення уваги громадськості до поглядів терориста (оскільки акцентування уваги на тих чи інших поглядах зазвичай не є кінцевою метою), вважаємо за доцільне уточнити це положення ч. 1 ст. 258 КК України таким чином: «привернення уваги й урахування громадськістю політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста)»). І першій, і другій із виокремлених цілей (їх сукупності) можуть передувати і порушення громадської безпеки, і залякування населення, і різні провокації.

Підсумовуючи вивчення характеристики злочинів, пов'язаних із тероризмом, слід констатувати, що, попри відсутність їхнього групування, розташування в різних розділах Особливої частини КК України, вони мають спільні ознаки і схожі елементи як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Ключовою в об'єднанні цих злочинів виступає загальна мета тероризму.

Список використаних джерел

Антипенко В. Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. Ф. Антипенко. - К.: Інст. держ. і права ім. В. М. Корецького, 1997. - 20 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / голов. ред. В. Т Бусел, редактори-лексикографи: В. Т Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г В. Латник, Г В. Степенко. - 2-е вид. - К.: Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

Динту В. А. Обстановка злочину як елемент криміналістичної характеристики злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процеста криміналістика; судова експертиза» / В. А. Динту. - О.: Нац. ун-т «Одеська юридична академія», 2014. - 18 с.

Емельянов В. П. Т ерроризм - как явление и как состав преступления / В. П. Емельянов. - Х.: Право, 1999. - 269 с.

Журавльов А. Ю. Поняття та сутність злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю / А. Ю. Журавльов // Митна справа. - 2014. - N° 3(2). - С. 70-76.

Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму: від 16 травня 2005 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

Кримінальне право: навч. посіб. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/.

Кримінальний кодекс України: Закон України: від 05.04.2001 № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

Лисенко А. М. Кримінально-правова характеристика злочинів, пов'язаних із терористичною діяльністю / А. М. Лисенко // Право і безпека. - 2011. - № 1. - С. 195-199.

Мукоіда Р. В. Організаційно-тактичні засади протидії злочинам, пов'язаним з терористичною діяльністю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 21.07.04 «Оперативно-розшукова діяльність» / Р. В. Мукоіда. - О., 2008. - 18 с.

Новікова Л. В. Кримінальна відповідальність за фінансування тероризму: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Л. В. Новікова. - К.: Інст. держ і права ім. В. М. Корецького, 2007. - 20 с.

Рибачук М. В. Запобігання тероризму органами внутрішніх справ України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. В. Рибачук. - К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2010. - 20 с.

Семикін М. В. Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи або терористичної організації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. В. Семикін. - О.: НУВС, 2004. - 20 с.

Серкевич І. Р. Визначення поняття «тероризм» та його генезис / І. Р. Серкевич // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 4. - С. 331-335.

Чорний Р. Л. Система злочинів проти безпеки держави за Кримінальним кодексом України / Р. Л. Чорний // Університетські наукові записки. - 2013. - № 1(45). - С. 261-272.

Размещено на Allbest.ru