Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра економіки підприємства

Опорний конспект лекцій

з дисциплін «Інтелектуальна власність», «Право інтелектуальної власності»

Полтава 2010

Конспект лекцій із дисципліни «Інтелектуальна власність» для студентів 5 курсу денної форми навчання. - Полтава: ПолтНТУ, 2010. - 79 с.

Укладачі: А.В. Слатвицька, старший викладач кафедри економіки підприємства;

І.О. Кульчій, асистент кафедри економіки підприємства

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри економіки підприємства В.Я. Чевганова, професор, кандидат економічних наук

Затверджено науково-методичною радою університету.

Протокол № ___ від ___ ____________2010 р.

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ ТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Мета та завдання курсу «Інтелектуальна власність»

1.2 Нормативно-правові джерела та література з дисципліни

1.3 Інтелектуальна власність як правова категорія

2. СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності

2.2 Суб'єкти права інтелектуальної власності

2.3 Державна система правової охорони інтелектуальної власності

3. ОХОРОНА ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1 Мета і принципи правової охорони

3.2 Охорона прав на об'єкти промислової власності

3.3 Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

3.4 Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав

4. ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

4.1 Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар

4.2 Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності

4.3 Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності

5. ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

5.1 Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності

5.2 Категорії спорів

5.3 Форми захисту права інтелектуальної власності

5.4 Способи захисту права інтелектуальної власності

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ ТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Мета та завдання курсу «Інтелектуальна власність»

Ефективність економічних, політичних, соціальних перетворень, що відбуваються в Україні, значною мірою залежить від всебічного використання творчого інтелектуального потенціалу держави та успішного функціонування системи державної охорони та захисту інтелектуальної власності.

Конституція України гарантує громадянам свободу художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних інтересів творців, що пов'язані з різними видами творчої інтелектуальної діяльності. Світовий рівень розвитку інформаційних технологій зумовлює необхідність посилення в Україні державного захисту творчого, наукового, технічного потенціалу за допомогою різних судових та несудових процесуальних форм, а також забезпечення найефективнішого їх застосування.

Нині в Україні формується національна система законодавства у сфері інтелектуальної власності, відбувається процес імплементації норм міжнародного права в законодавство України, проводиться цілеспрямована робота з підготовки вступу України у міжнародні союзи із захисту об'єктів інтелектуальної власності.

Практика діяльності судових, правоохоронних та митних органів, комерційних структур свідчить про необхідність опанування спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності.

Основна наша мета - сформувати в процесі вивчення необхідні правові знання у сфері охорони та захисту інтелектуальної власності. Відповідно, в процесі вивчення курсу необхідно проаналізувати:

- зміст поняття «інтелектуальна власність», місце інституту права інтелектуальної власності в системі права України;

- міжнародно-правову систему захисту інтелектуальної власності;

- систему та повноваження органів державного управління у сфері інтелектуальної власності;

- зміст способів захисту прав авторів творів літератури, науки, мистецтва; умови і межі надання правової охорони об'єктам промислової власності;

- правову природу і зміст авторських та ліцензійних договорів.

А також навчитися:

- тлумачити і застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності;

- аналізувати суспільні відносини, що регулюються правом інтелектуальної власності, давати їм правову кваліфікацію.

1.2 Нормативно-правові джерела та література з дисципліни

Нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення таких правових механізмів, які б дозволили максимально захистити національного виробника та іноземного інвестора від правопорушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає. До основних нормативно-правових джерел можна віднести:

– Конституцію України;

– Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р.

Книга четверта ЦК України «Право інтелектуальної власності» складається з 12 глав, що об'єднують 90 статей (ст. ст. 418-508). Усі вони умовно можуть бути поділені на чотири блоки. Перші три з них складають главу 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» із 14 статей. У цій главі містяться норми, що в тій чи іншій мірі стосуються усіх видів права інтелектуальної власності (поняття, види прав інтелектуальної власності, об'єкти, суб'єкти, строки чинності, виникнення та здійснення прав інтелектуальної власності, їх захист тощо). Другий блок «Авторське право і суміжні права» складається з двох глав (36, 37), що містять 24 статті (16 - авторське право, 8 - суміжні права).

Третій блок «Патентне право» або, як його зараз називають, «Право промислової власності», складається з чотирьох глав: 1) глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» - 12 статей; 2) глава 40 «Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми» - 10 статей; 3) глава 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» - 4 статті; 4) глава 42 «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин» - 4 статті.

Четвертий блок у спеціальній літературі називають «Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг». Він складається з трьох глав (43, 44, 45); глава 43 - «Право інтелектуальної власності на комерційне найменування» - 3 статті; глава 44 - «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» - 9 статей; глава 45 - «Право інтелектуальної власності на географічне зазначення» - 4 статті.

Окремими є дві глави книги четвертої: глава 38 - «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття» - 2 статті; глава 46 - «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» - 4 статті.

– Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;

– Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»;

– Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

– Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

– Закон України «Про племінне тваринництво»;

– Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

– Закон України «Про видавничу справу»;

– Закон України « Про телебачення і радіомовлення»;

– Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

– Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».

Окреслені нормативно-правові акти постійно оновлюються, тому найновішу інформацію про зміни в законодавстві можна отримати на веб-сайті Верховної Ради України - http://zakon.rada.gov.ua/.

Міжнародні договори:

– Бернська конвеція по охороні літературних та художних творів (1886 p.);

– Всесвітня (Женевська) конвенція по авторському праву (1952р);

– Римська конвенція по охороні прав артистів-виконавців, виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961 p.);

– Стокгольмська конвенція про створення всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.);

– Женевська конвенція по охороні інтересів виготовлювачів фонограм (1971 p.).

Підручники та посібники:

– Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. - К.: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. - 296 с.

– Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. - К.: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. - 64 с.

– Крижна В.М. Право інтелектуальної власності України: конспект лекцій. Х.: Право, 2008. - 111 с.

– Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності: навчальний посібник для студентів вузів К.: Ліра-К, 2008. - 231 с.

– Право інтелектуальної власності: академічний курс / О.П. Орлюк, О.Д. Святоцький - К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2007. - 696 с.

– Право інтелектуальної власності: Академічний курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.А. Підопригора, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Дроб'язко та ін.; За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького - К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2004. - 672 с.

– Право інтелектуальної власності: навчальний посібник / В.С. Дроб'язко, Р.В. Дроб'язко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 511 с.

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Творчість характерна для всіх видів діяльності людини: технічної, художньої, літературної, наукової, виробничої.

Умовно ми можемо виділити два види творчості: духовну (література, мистецтво, наука, виконавська майстерність, звукозапис, радіо, телебачення) та науково-технічну (корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, селекційні досягнення, знаки обслуговування, інформаційна продукція).

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям інтелектуальної власності. З цього загального поняття інтелектуальної власності міжнародно-правові документи окремо виділяють промислову власність, до якої відносяться винаходи, корисні моделі тощо. Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися поза межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом.

Отже, інтелектуальну власність за нормами європейського законодавства поділяють на авторське право і суміжні права та патентне право.

Спільною ознакою авторських та патентних прав є те, що їх об'єктами виступають результати творчої діяльності людини.

Авторське право і суміжні права.

Авторським правом регулюються відносини, які виникають в процесі створення та використання літературних, музичних і художніх творів, витворів кінематографії, наукових праць, серед яких необхідно виділити комп'ютерні програми та бази даних.

Інститутом суміжних прав регулюються відносини, пов'язані зі створенням та використанням результатів творчої діяльності (наприклад, виконавська діяльність артистів, фонограми, відеограми тощо).

Патентне право - це сукупність правових норм, що виникають у зв'язку зі створенням та використанням об'єктів наукової-технічної творчості - раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, корисних моделей тощо. Промислова власність - збиральний термін, характерний для законодавства ряду країн і міжнародних угод.

Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини, як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.

За законодавством України також можливо простежити поділ на дві групи:

1.3 Інтелектуальна власність як правова категорія

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджалися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то немайнове право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо)

Отже, поняття права інтелектуальної власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у процесі створення і використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності. В суб'єктивному розумінні - особисті немайнові та майнові права особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності, визначені Цивільним кодексом та іншим законом.

Особисті немайнові права невіддільно пов'язані з тією людиною, яка створила твір. Така людина має право, щоб його ім'я зазначалося на примірниках твору, який він створив. А якщо автор хоче залишитися невідомим, він може заборонити згадувати своє ім'я під час використання твору. Автор твору має право обрати псевдонім та вимагати зазначення його на творі. Також автор може вимагати, щоб твір залишався без змін - у тому вигляді, як його написав автор. Такі особисті немайнові права зберігаються за автором твору все життя і не можуть бути продані іншим людям. Усі ці права належать людині з того моменту, коли створено твір чи винахід.

Що таке майнові права автора твору?

Майнові права автора твору - це права на використання твору; а також право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Тобто Ви можете дозволити або заборонити іншим людям передруковувати результати дослідження, яке проведено, а також переробляти його якимось чином. Маєте право повністю володіти та розпоряджатись своїми авторським твором з 14 років.

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність.

Право інтелектуальної власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Кваліфікуючими ознаками поняття інтелектуальна власність є:

– об'єктом інтелектуальної власності визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону;

– надання результату інтелектуальної діяльності правової охорони відповідно до чинного законодавства;

– право інтелектуальної власності є абсолютним (виключним), обмежене певним строком.

Отже, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншими законами.

Право інтелектуальної власності як підгалузь цивільного права надає широкі можливості для охорони таких об'єктів інтелектуальної діяльності як твори науки, літератури і мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, комерційні таємниці (ноу-хау), торговельні марки, зазначення походження товарів, комерційні найменування.

2. СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності

Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». З урахуванням цього конституційного положення усі результати інтелектуальної, творчої діяльності людини отримали назву «об'єкти інтелектуальної власності» або «інтелектуальна власність», а правовий інститут, що їм присвячено - «право інтелектуальної власності».

Разом з тим, результатами інтелектуальної, творчої діяльності людини вважаються не предмети матеріального світу - речі, а ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, тобто нематеріальні об'єкти. Матеріальні носії, у яких містяться результати інтелектуальної, творчої діяльності не є об'єктами права інтелектуальної власності, вони є об'єктами речових прав, зокрема права власності.

Так, ст. 419. Цивільного кодексу розрізняє право інтелектуальної власності та право власності:

1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Спільні ознаки:

– права інтелектуальної власності як і право власності є абсолютними (Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом - ч.3 ст. 418 ЦК);

– суб'єкт права інтелектуальної власності, як і суб'єкт права власності, має право вчиняти щодо належних йому результатів інтелектуальної, творчої діяльності будь-які дії, не заборонені законом; в той же час він може заборонити усім іншим особам вчиняти ці дії без його дозволу.

Відмінності між правом інтелектуальної власності та правом власності:

– зміст права інтелектуальної власності складають майнові та особисті немайнові права, зміст права власності полягає лише в майнових правомочностях;

– неможливість застосування правомочності володіння до об'єктів права інтелектуальної власності;

– можливість перебування об'єктів права інтелектуальної власності в користуванні одразу великої або невизначеної кількості осіб;

– збереження змісту права інтелектуальної власності (можливість використання) після відчуження цих прав.

Тому, об'єктом права інтелектуальної власності може бути тільки той творчий результат, що відповідає вимогам чинного законодавства. Поняття «результати інтелектуальної діяльності» охоплює ряд конкретних результатів: твори у галузі науки, літератури і мистецтва, об'єкти суміжних прав; виконання фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, об'єкти промислової власності, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, інформація, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційні найменування, торговельні марки, географічне походження товарів та інші результати інтелектуальної діяльності, що можуть приносити користь людям.

Перераховані об'єкти уже є об'єктами правової охорони, оскільки вони визнані державою такими. Але далеко не всі результати інтелектуальної діяльності є об'єктами права інтелектуальної власності. Останніми можуть бути лише ті результати, що одержали правову охорону.

Дослідники в сфері права інтелектуальної власності неоднозначні щодо класифікації об'єктів.

В енциклопедичних довідниках знаходимо поділ на чотири види, зокрема:

Об'єкти авторського права	Об'єкти права промислової власності
Літературний твір	Результати винахідницької та раціоналізаторської роботи:
Музичний твір
Твір зображувального мистецтва	Винахід
Твір декоративно-прикладного мистецтва	Корисна модель
	Промисловий зразок
Твір архітектури	Раціоналізаторська пропозиція
Твір картографії	Топографія інтегральної мікросхеми
Фотографічний твір	Засоби індивідуалізації товарів та учасників господарського обігу:
Складений твір
База даних	Доменне ім'я
Комп'ютерна програма	Знак для товарів та послуг
Аудіо-візуальний твір	Зазначення походження товару
Сценічний твір	Комерційне найменування
Твір у сфері науки	Промисловий зразок
Твір у перекладі
Твір у переробці
Об'єкти суміжних прав	Особливі об'єкти ІВ
Виконання твору	Наукове відкриття
Фонограма, відеограма	Сорт рослин
Передача організації мовлення	Порода тварин
	Комерційна таємниця

Безперечно, підходи до класифікацій є досить різними, тим паче, що Цивільний кодекс України містить перелік об'єктів та їх загальну характеристику без поділу на групи. Тому погоджуючись із думкою Цибульова П.М., здійснимо умовний поділ на три групи, зображені на рис.

Об'єкти авторського права і суміжних прав.

Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Твір - це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його ураження. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований, - важливо, щоб він був виражений у певній об'єктивній формі. Форма вираження твору може бути усна, письмова, звуко- чи відеозапис, зображення, об'ємно-просторова тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.

Отже, об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп'ютері чужого твору або навіть його літературна обробка - Редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але так, щоб його можна., було відтворювати, сприймати. Сама об'єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника, композитора чи будь-якого іншого автора, який уже склався у його свідомості в закінчену певну форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений у будь-якій об'єктивній формі, не визнається об'єктом авторського права.

Твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, в який втілено твір. Тому не слід підміняти твір як об'єкт авторського права рукописом, картиною, примірником книги. На матеріальний носій, в який втілено твір, може існувати окреме право власності, право користування (оренди) тощо, але не авторське право. Між тим, продаж своєї книги не позбавляє письменника його авторського права.

Певна категорія творів не визнається об'єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, судові рішення тощо), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних документів мають право авторства. Не визнаються об'єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени і медалі, грошові знаки тощо), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про події, що мають характер звичайної прес-інформації. Не визнаються об'єктами авторського права твори народної творчості, а також результати, одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду - без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору. Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.

Види об'єктів авторського права. Відповідно до ЦК України (ст. 433), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) об'єктами авторського права є:

а) літературні та художні твори, зокрема:

– романи, поеми, статті та інші письмові твори;

– лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

– драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;

– твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

– фотографічні твори;

– твори ужиткового мистецтва;

– ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

– переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів (похідні твори);

– збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;

б) комп'ютерні програми;

в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

г) інші твори.

Відповідно до ЦК України (ст. 449), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 35) об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення.

Виконання - це представлення творів, фонограм, відеограм, виконань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельного телебачення та інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом або без супроводу звуком).

Фонограма - це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків.

Відеограма - це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у| вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Програма (передача) організації мовлення - програма (передача), створена самою організацією мовлення, а також на її замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.

Об'єкти права промислової власності.

Винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в ст. 6 п. 2 визначає об'єкти винаходу. Ними можуть бути:

– Продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо); (До поняття «продукт» можна віднести: пристрій, речовину, штам мікроорганізму або культуру клітин. Наприклад, пристроєм може бути пристосування для відкорковування пляшок. Прикладом речовини можуть бути які-небудь компоненти прального порошку, харчові добавки тощо. Штамом мікроорганізмів може бути, наприклад, нова вакцина від грипу).

– Спосіб - це, по суті, технологія, тобто послідовність дій. Наприклад, спосіб визначення точки роси в природному газі, або спосіб очистки трансформаторного масла.

– Застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. А прикладом нового використання відомого продукту може бути, скажімо, використання медузи як в'яжучого елементу у складі будівельної суміші. (Незважаючи на комічність, такий винахід був справді зареєстрований в СРСР).

Корисна модель - це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоздатності, тобто є новим і промислово придатним.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, що має характеризуватися явно вираженими просторовими формами. Така форма має характеризуватися не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розташуванням. Якщо винахід містить сутність заявленої пропозиції, то корисна модель - викладення цієї сутності у просторі. Корисна модель може стосуватися лише пристрою. Якщо порівняти корисну модель з промисловим зразком, то не важко помітити, що промисловий зразок - це зовнішня форма промислового виробу (пристрою). Корисна модель - е внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними.

Промисловий зразок - це форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Об'єктом промислового зразка може бути:

– форма (зовнішній контур, вид промислового виробу);

– малюнок (зображення, контур на площині, який виконується за допомогою контурних ліній, штрихів, світлотіньових плям в одному або декількох кольорах переважно на папері, тканині та інших матеріалах);

– розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначення для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Це може бути, скажімо, зовнішній вигляд якого-небудь приладу, комп'ютера, автомобіля, автобуса, конфігурація протектора на колесі, форма хліба, тістечка, дивана, столу або стільця. В принципі, чого завгодно, тієї ж чашки, етикетки, пляшки. Наприклад, пляшка Coca-Cola - всім відомий приклад. Надання пляшці саме цієї форми стало результатом роботи дизайнера. Але вона не є винаходом. На неї виданий патент на промисловий зразок.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою , від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Прикладом останньої може служити зазначення «Switzerland» («Швейцарія») або «Swiss» («швейцарський»), що у багатьох країнах сприймається як географічне зазначення товарів, виготовлених у Швейцарії, і зокрема, у відношенні годинників.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Інтегральна мікросхема - це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми. Таке просторово-геометричне розташування утворюється в результаті послідовного нанесення численних шарів.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект. Виключенням є відомості, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Об'єкти відкриттів:

– Закономірність матеріального світу - це невідомий раніше, але об'єктивно існуючи і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу. Повніше цей зв'язок характеризує те, що він є суттєвим, внутрішньо притаманним явищам або їх властивостям і не повинен мати випадкового характеру. Закономірність стає об'єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована.

– Властивість (явище) матеріального світу - це невідома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його в цілому від інших об'єктів і виражає те спільне, що характеризує весь склад однорідних об'єктів. Виявити нову істотну властивість об'єктів - означає встановити існуючу (незалежну від волі і свідомості людини) невідому раніше якісну визначеність об'єктів стосовно до інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію.

– Явище матеріального світу - це невідома раніше об'єктивно існуюча і така що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форми прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Явище і сутність перебувають в органічній єдності. Проте єдність не означає їх збігу, сутність зазвичай прихована за явищем. У результаті розкриття сутності явища стає можливим його наукове пояснення.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути:

– Матеріальний об'єкт. Ним може бути пристрій (конструкція чи виріб) або речовина. Пристрій - це система розташованих у просторі елементів, які взаємодіють між собою. Речовина - матеріальне утворення, яке є сукупністю взаємопов'язаних елементів.

– Процес у будь-якій сфері технології чи організації. Процес - це будь-які дії, виконані у певній послідовності та з додержанням певних правил. Він може бути технологічним, тобто таким, що здійснюється над матеріальними об'єктами, або організаційним.

2.2 Суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові га (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського права відносяться:

– автори творів;

– спадкоємці й інші правонаступники;

– організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавчо воно не врегульовано.

2.3 Державна система правової охорони інтелектуальної власності

За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Верховна Рада України, у складі якої функціонує Комісія з науки і техніки
Кабінет Міністрів України	Міністерство освіти і науки України	Міністерства та відомства, що діють у сфері охорони ІВ
Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об'єкти ІВ	Державний департамент ІВ	Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики
Державний департамент інтелектуальної власності
Український інститут промислової власності (Укрпатент)	Українське агентство з авторських і суміжних прав	Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг
Фонд патентної документації громадського користування	Інститут інтелектуальної власності і права	Консультативна рада, Апеляційна палата, Державне підприємство «Інтелзахист»

Державний департамент інтелектуальної власності.

Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується. Основними завданнями Департаменту є: участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Державне підприємство «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»).

Український інститут промислової власності є державним підприємством, яке знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Головні завдання Укрпатенту: приймання заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності, проведення експертизи заявок на об'єкти промислової власності на відповідність їх умовам надання правової охорони, забезпечення здійснення державної реєстрації об'єктів промислової власності і змін їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей.

Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав».

УААСП є державним підприємством, яке знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Головними завданнями Агентства є: забезпечення колективного управління майновими правами, переданих Агентству, суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав України та інших країн, на території України та за її межами відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав; участь у здійсненні державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також реєстрації договорів, які стосуються права авторів на твори.

Інститут інтелектуальної власності і права.

Інститут є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності, головним завданням якого є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, а також установ, організацій і підприємств усіх форм власності. Діяльність інституту безпосередньо координується Державним департаментом інтелектуальної власності. Міністерством освіти і науки України Інститут акредитовано за ІV рівнем протокол засідання ДАК № 46 від 15.07.2003 р.

Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності.

Для забезпечення захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в адміністративному порядку на підставі Закону України «Про внесення змін у деякі закони України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 року № 2188-III була створена Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності. Регламент Апеляційної палати Департаменту, затверджений наказом МОН України від 15.09.2003 № 622 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2003 за № 877/8198. На підставі Регламенту Апеляційної палати Держдепартаменту наказом Держдепартаменту 24 жовтня 2003 рік № 99 затверджено склад Апеляційної палати. Апеляційна палата сформована з найбільш кваліфікованих співробітників Держдепартаменту й Укрпатенту. Організаційною формою роботи Апеляційної палати є засідання її колегій.

Державне підприємство «Інтелзахист»

Державне підприємство «Інтелзахист» створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 року № 449 і підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти i науки України. Підприємство створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Основними завданнями підприємства є:

– організація і забезпечення ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

– забезпечення процесу видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

– участь у реалізації Департаментом державної політики щодо легалізації програмного забезпечення;

– здійснення інших заходів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності.

Фонд патентної документації громадського користування.

Фонд патентної документації громадського користування (ФГК) відкритий у жовтні 1999 р. ФГК призначений для забезпечення поточною та ретроспективною патентною інформацією всіх осіб, які зацікавлені в створенні, правовій охороні та використанні об'єктів промислової власності. ФГК єдиний в Україні налічує патентну інформацію патентних відомств 55 держав світу та 3 міжнародних і регіональних організацій промислової власності. У його складі - бюлетені таких промислово розвинутих держав, як США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Японія, Австрія, а також Європейського патентного відомства, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, всіх держав СНД та Балтії загальною кількістю понад 12000 примірників. З квітня 2001 року ФГК увійшов до складу Філії Українського інституту промислової власності «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг».

Громадські організації

1. Всеукраїнська громадська організація «Антипіратський союз України».

2. Агентство захисту прав України.

3. Авторсько-правове товариство.

4. Українська асоціація власників товарних знаків.

5. Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності (ВАІВ). Головна мета створення ВАІВ є захист прав власників інтелектуальної власності.

6. Українська асоціація патентних повірених.

7. Творчі громадські об'єднання України.

Організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління, що створені і працюють в Україні:

1. Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав».

2. Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг».

3. Громадська організація «Об'єднання правоволодарів у сфері образотворчого мистецтва та архітектурної діяльності «Статус».

4. Об'єднання підприємств «Український музичний альянс».

5. Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав».

6. Громадська організація «Агентство охорони прав виконавців».

7. Всеукраїнська громадська організація Гільдія кінорежисерів «24/1».

8. Асоціація «Дім авторів музики в Україні».

9. Громадська організація «Спілка авторів України».

10. Всеукраїнська громадська організація «Автор».

3. ОХОРОНА ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1 Мета і принципи правової охорони

Будь-яка власність має потребу в охороні, інтелектуальна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під «замок» чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів інтелектуальної власності такі засоби непридатні. Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права об'єкта інтелектуальної власності охоронного документа; патенту чи свідоцтва.

Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення культурного рівня громадян.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад, патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити даний винахід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об'єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном «захист прав інтелектуальної власності». Ми будемо розрізняти поняття і «правова охорона» і «правовий захист». Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займають-патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття «правовий захист» у цьому контексті є складовою більш широкого поняття «правова охорона».

Можна назвати, принаймні, чотири принципи правової охорони.

По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

...