Кластеризація як механізм інноваційного розвитку вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

І.Р. Будько,

здобувач кафедри обліку, аудиту та управління фінансово-економічною безпекою,

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Кластеризація як механізм інноваційного розвитку вищого навчального закладу

Означено актуальність дослідження питання інноваційного розвитку вищого навчального закладу на основі кластеризації. Розглянуто процес кластеризації як механізм інноваційного розвитку вищого навчального закладу. Сформульовано нові можливості, що відкриваються для ВНЗ, що стають учасниками кластерів. Визначено інструментарій державного управління кластеризації соціально-економічного простору регіону, що застосовується для активізації такого процесу.

The urgency of the research questions of innovative development of the higher education institution on the basis of clustering. Considered the clustering process as a mechanism of innovative development of higher education development. Formulated new opportunities for universities to become cluster members. Defined instruments of public administration clustering of socio-economic space in the region, is used to activate this process.

Ключові слова: вищий навчальний заклад, державне управління, інновації, інноваційний розвиток, кластеризація, механізм.

Key words: institution of higher education, governance, innovation, innovative development, clustering, mechanism.

інноваційний навчальний кластеризація заклад

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. Інноваційна діяльність вищих навчальних закладів є однією з головних завдань в області конкурентного розвитку, оскільки без впровадження інновацій не можливо отримати таких результатів, що могли б конкурувати на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Упродовж останніх років вітчизняними та зарубіжними вченими значна увага приділяється інноваційному розвитку вищих навчальних закладів, який може забезпечити подальший розвиток вітчизняної системи вищої освіти з одночасним  підвищенням  її  конкурентоспроможності  та  якості. Практично усі науковці погоджуються з тим, що інноваційний розвиток навчального закладу сприятиме забезпеченню його стійкої позиції в умовах конкурентоспроможності завдяки отриманню вищим навчальним закладом низки переваг, а саме: можливості впровадження в навчальний та науковий процеси новітніх форм і технологій підготовки фахівців, забезпеченню високого рівня кваліфікації  науково-педагогічних працівників в умовах обмеженого  державного  фінансування. Стратегічними пріоритетами розвитку вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні [4].

Аналіз сучасної української практики соціально-економічного розвитку регіонів свідчить про появу і широке поширення в просторовій економіці країни кластерів, як перспективної форми просторової організації бізнесу.

Відмітимо, що кластерний підхід можна застосовувати на державному, регіональному та мікрорівнях (рівень окремих міст). Успішно кластерний підхід регіонального рівня широко застосовують у таких розвинених країнах світу як Австрія, Італія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Канада, США, Китай, Індія, Японія та інших. В Україні цей підхід застосовують доволі давно - з 1998 року, створено чимало кластерів - близько 35 діючих і зареєстровано до 100 кластерних ініціатив [2].

ВНЗ мають виконувати освітню функцію безпосередньо для всіх учасників кластера, зокрема щодо обміну знаннями, досвідом, успішними новими методиками та моделями управління  для  підвищення стійкості функціонування кластерного утворення, зростання кадрового потенціалу учасників кластера. Науково-трансфертна функція ВНЗ сприятиме формуванню можливостей для розробки об'єктів інтелектуальної власності та їх комерціалізації  у  рамках  кластера,  в  тому  числі  шляхом  посилення підприємницької інноваційної активності серед працівників ВНЗ та його студентів, розвитку малого та середнього бізнесу, зростання самозайнятості в регіоні. Кластерний підхід в управлінні дозволяє усім учасникам кластера швидше отримувати та обмінюватись науково-технологічною і маркетинговою інформацією щодо якісних змін у потребах споживачів, а це знижує трансакційні витрати [6, 7].

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ПУБЛІКАЦІЙ. Вагомий внесок у дослідження проблем кластеризації як механізму інноваційного розвитку національної економіки, в тому числі й вищих навчальних закладів, внесли вітчизняні вчені, такі як Л.М. Васільєва, І.О. Дегтярьова, І.В. Литвин, Є.Л. Рюміна та інші науковців. Проте, проблеми активізації такого процесу, вивчені недостатньо глибоко, тому вимагають додаткових наукових досліджень, що і зумовило вибір теми наукової статті.

МЕТА СТАТТІ. Метою статті є розгляд процесу кластеризації як механізму інноваційного розвитку вищого навчального розвитку та визначити інструментарій державного управління кластеризації соціально-економічного простору регіону, що застосовується для активізації такого процесу.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ. Для успішної реалізації стратегії розвитку регіону та стратегії розвитку кластерних систем вони повинні бути взаємно погоджені. Влада та бізнес грають різні, але взаємодоповнюючі ролі. Адаптацією кластерного підходу може слугувати створення кластерної системи за сприяння вертикально-інтегрованих бізнес-груп, тобто розвиток кластерної системи і розвиток вертикальноінтегрованих підприємств доповнюють один одного. Кластерний підхід не вступає в конфлікт із завданнями розвитку вертикальних корпорацій, що і являє собою головну мотивацію для об'єднання підприємств у кластер [1].

Ефективний кластер має функціонувати за принципом «потрійної спіралі» - «наука-бізнес-громада». Чикаренко І. [8], дослідивши відмінності сучасних типів інтеграційних утворень або об'єднань організацій, виявила, що кластери, організовані для інтеграції знань, є ефективним кластероутворювальним інструментом для розвитку інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності усіх учасників кластера. Як відомо, ВНЗ найбільше підходять на роль інтегратора науково-технологічних, виробничих, управлінських знань і формування на цій основі кластера. Крім того, роль ВНЗ у формуванні мереживної організаційної структури управління кластера теж видається обґрунтованою [3].

Згідно М. Портеру, який є одним з розробників кластерного підходу до організації сучасної економіки, кластер - це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (університетів, агентств щодо стандартизації тощо), в певних областях, що конкурують, але разом з тим і ведуть спільну роботу [5].

Звернемо увагу на два важливих моменти в наведеному вище визначенні кластера, запропонованому названим автором.

Перший момент - включення університетів до складу учасників кластерів.

Другий - здійснення учасниками кластерів спільної діяльності.

М. Портер в числі переваг кластерів виділяє [5]:

- більш широкий доступ до інформації;

- взаємодоповнюваність видів діяльності учасників;

- ініціювання створення нового бізнесу, висока швидкість появи нових ділових структур.

З огляду на зазначене М. Портером, вважаємо, що включення ВНЗ до складу кластерів здатне:

1. Розширити доступ, з одного боку, вищих навчальних закладів до інформації про реальні потреби бізнесу в оновленні його технічної бази, технологій, організації управління, з іншого, бізнесу про нові НДДКР, що ведуться, або вже завершені у ВНЗ.

2. Забезпечити взаємодоповнюваність різних видів діяльності, що представляють різні фази інноваційного процесу (дослідження - розробки - дослідне впровадження - промислова серія).

3. Прискорити створення нового бізнесу, що використовує, в тому числі, вузівські інновації. Як представники такого бізнесу можуть виступати малі інноваційні підприємства.

Для більш розгорнутої характеристики ролі кластерів у розвитку інноваційної діяльності вищих навчальних закладів звернемо увагу і на інші їх ознаки, відмічені дослідниками:

- принциповою характеристикою кластера є його початкова орієнтація на реалізацію інтересів території (територій), на відміну від інших типів об'єднань, що створюються виходячи з інтересів їх учасників;

- однією з цілей кластера є або створення, або освоєння нових технологій, продуктів, послуг. Об'єднання іншого типу також можуть мати таку мету, але вона не є обов'язковою;

- переваги кластера для його учасників носять об'єктивний характер, тобто вони не залежать конкретно від жодного з них. Тому потенційно кластери більш стійкі, ніж об'єднання іншого типу;

- кластер завжди використовується для реалізації стратегій. У зв'язку з цим, а також з об'єктивністю переваг кластер має спочатку заданий тривалий життєвий цикл.

З огляду на ці ознаки, звернемо увагу на нові можливості, що відкриваються для ВНЗ, що стають учасниками кластерів:

1. Оскільки кластери орієнтовані на реалізацію інтересів територій (регіону), то природно, що вони стають пріоритетним об'єктом державної підтримки. Отже, у ВНЗ, в разі їх входження до складу кластерів, з'являться реальні можливості додаткового фінансування їх інноваційної діяльності.

2. Оскільки кластери з самого початку орієнтовані на створення, або освоєння інновацій, введення до їх складу ВНЗ, які мають суттєвий потенціал, які провадять результативну інноваційну діяльність, є об'єктивною детермінантою їх розвитку.

3. Оскільки кластери мають підвищену стійкість та використовуються для реалізації регіональних стратегій, то ВНЗ, стаючи їх учасниками, здатні будуть планувати свою інноваційну діяльність, її ресурсну базу і очікувані результати, по-перше, виходячи із замовлень підприємств реального сектора економіки, які є учасниками кластерів, по-друге, розробляючи і реалізуючи плани на середньострокову і довгострокову перспективу.

Резюмуючи, можна стверджувати, що включення вищих навчальних закладів до складу діючих, або кластерів, що формуються, здатне помітно позначитися на стані та результатах їх інноваційної діяльності.

Для забезпечення стабільної діяльності та можливості розвиватися в довгостроковій перспективі кластеру необхідна підтримка з боку місцевих органів влади через механізми державного регулювання або шляхом прямої участі державних структур у складі інтегрованого формування. Такими суб'єктами, на наш погляд, є органи державного управління.

Роль державних органів влади вже не є визначальною та єдино утворювальною у створенні кластерів, ініціативи повинні виходити з боку приватних структур залежно від їх зрілості та готовності до створення якісно нових форм співпраці та взаємодії [2, 6-8].

Для активізації процесу кластеризації вважаємо за необхідне комплексно використовувати інструментарій державного управління кластеризації соціально-економічного простору регіону. Пропоновані нами заходи доцільно представити у вигляді двох самостійних, але взаємопов'язаних «блоків».

Перший «блок» включає заходи, що забезпечують модернізацію алгоритмів використання інструментів, які вже застосовуються органами державної влади. Другий - включає заходи щодо оновлення цього інструментарію.

У складі заходів, що відносяться до першого «блоку», виділимо такі:

1. Включити до переліку пріоритетних критеріїв вибору проектів, що фінансуються Інвестиційним фондом регіону, інноваційного характеру технологій, освоюваних виробничими підприємствами, які є учасниками кластерів.

2. Зорієнтувати регіональний Фонд венчурного фінансування на пріоритетну підтримку НДДКР, що виконуються за цільовим замовленнями підприємств реального сектора економіки, які є учасниками кластерів.

3. Забезпечити пріоритетне розміщення грантів органів публічної влади на НДДКР, що виконуються вищими навчальними закладами, які є учасниками кластерів.

Пропоновані нами заходи, що відносяться до другого «блоку», полягають у наступному:

1. Створити в регіоні державний цільовий фонд реалізації кластерних проектів, як необхідний елемент інфраструктури підтримки процесів впровадження та розвитку названої перспективної форми просторової організації бізнесу. У складі завдань, вирішення яких доцільно покласти на ВНЗ та забезпечити їх фінансову підтримку (в повному об'єкті, або на пайовій основі) цим фондом;

- розробка механізму організації кластера (відповідно до специфіки кожного кластера такий механізм повинен бути вибірковим, в силу чого результат її розробки є організаційною інновацією);

- проведення маркетингових досліджень для оцінки ринків ресурсів та продукції, що випускається підприємствами кластера;

- розробка стратегії формування та розвитку кластера (відповідно до специфіки кожного кластера така стратегія буде вибірковою, в силу чого результат її розробки є організаційною інновацією);

- організація підготовки та підвищення кваліфікації управлінського персоналу кластера;

- розробка нових технологій та нових видів продукції, освоюваних учасниками кластеру.

Зауважимо, що перелік названих завдань орієнтує вищі навчальні заклади на розробку різних видів інновацій: технологічних, продуктових, маркетингових тощо.

2. Використовувати в практиці управління процесами реалізації кластерних проектів організаційно-економічного потенціалу спеціального інвестиційного контракту. Такий контракт, на нашу думку, повинен встановлювати:

- термін реалізації контракту на розробку і освоєння нових технологій та видів продукції, що становить не менше 10 років;

- характеристики технології, виду продукції, що ідентифікують їх, як інноваційні;

- обсяг інвестицій, що фінансуються органами державної влади.

ВИСНОВКИ

Отже, ефективний кластер має функціонувати за принципом «потрійної спіралі» - «наука-бізнес-громада». Кластерний підхід у розвитку вищих навчальних закладів передбачає розроблення та впровадження інтеграційних процесів взаємодії ВНЗ з іншими підприємствами (організаціями, установами тощо) за активної підтримки місцевих органів влади. В числі затребуваних інструментів для цього процесу доцільно використовувати: проекти кластеризації, розроблені та реалізовані спільно органами держави та бізнесом; часткове фінансування державою й бізнесом інноваційних проектів, що реалізуються вищими навчальними закладами в кластерах.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Васільєва Л. М. Кластеризація як інструмент модернізації регіональної економіки / Л. М. Васільєва // Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. - 2015. - № 1 (35). - С.172 - 175.

2. Дегтярьова І.О. Наукові та практичні аспекти застосування кластерного підходу в управлінні конкурентоспроможністю регіонів України [Електронний ресурс] / І.О. Дегтярьова. - Режим доступу: academy.gov.ua/ej/ej13/txts/Degtyaryova.pdf.

3. Литвин І.В. Кластерний підхід до підвищення ефективності функціонування вищих навчальних закладів / І.В. Литвин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.http://ena.lp.edu.ua.

4. Пірус В.О. Формування інноваційного розвитку вищого навчального закладу: теоретичні аспекти / В.О. Пірус // Вісник Хмельницького національного університету. - 2014. - №3. - С.13-16.

5. Портер М. Конкуренция : [пер. з англ.] / М. Портер. - М., 2005. - 608 с.

6. Пятак І.В. Кластерний підхід в управлінні регіональним економічним розвитком / І.В. Пятак // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2013. - № 3 (23). - С. 107-110.

7. Рюміна Є.Л. Кластерний підхід як конкурентна перевага регіонального розвитку / Є.Л. Рюміна // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу.- 2012. - № 4 (20). - С. 117 - 120.

8. Чикаренко І. Кластерний підхід в управлінні економічним розвитком муніципального управління [Електронний ресурс] /І. Чикаренко. - Публічне адміністрування: теорія та практика. - 2010. - №4(7). - Режим доступу: dbuapa.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010_04%287%29/10ciarmu.pdf

References.

1. Vasilieva, L. M. (2015), "Clustering as a tool for modernization of the regional economy", Visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho ahrarno-ekonomichnoho universytetu, vol. 1 (35), pp.172 - 175.

2. Dehtiarova, I.O. "Scientific and practical aspects of the cluster approach in the management of regional competitiveness Ukraine", [Online], available at:  academy.gov.ua/ej/ej13/txts/Degtyaryova.pdf.

3. Lytvyn, I.V. "The cluster approach to improve the efficiency of higher education institutions", [Online], available at:  www.http://ena.lp.edu.ua.

4. Pirus, V.O. (2014), "Formation of innovative development of higher education: the theoretical aspects", Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu, vol.3, pp.13-16.

5. Porter, M. (2005), Konkurentsyia [Competition], Porter, Moscow, Russia, p. 608.

6. Piatak, I.V. (2013), "The cluster approach in the management of regional economic development", Visnyk Berdianskoho universytetu menedzhmentu i biznesu, vol. 3 (23), pp. 107-110.

7. Riumina, Ye.L. (2012), "Кластерний підхід як конкурентна перевага регіонального розвитку", Visnyk Berdianskoho universytetu menedzhmentu i biznesu, vol. 4 (20), pp. 117 - 120.

8. Chykarenko, I. (2010), "The cluster approach in managing economic development of municipal government", Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka, vol. 4(7), [Online], available at: dbuapa.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010_04%287%29/10ciarmu.pdf

Размещено на Allbest.ru