11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурування механізмів державного регулювання стійким регіональним розвитком

В.С. Продивус,

аспірант Академії муніципального управління

У статті визначено основні складові державного регулювання сталим розвитком регіону. Визначено структурування механізмів державного регулювання регіональним розвитком. Наведено трактовки основних понять статті в інтерпретації відомих українських та зарубіжних вчених. Державне регулювання конкурентоспроможним розвитком регіону являє собою комплексну та складну систему. Визначено, що сталий розвиток регіону - це позитивні зміни регіональної економіки, коли економічні процеси розвиваються від простих до складних. В роботі визначено, що до основних складових державного регулювання сталим розвитком регіону входять: регіональна політика, регіональний потенціал та механізми регіонального розвитку.

Ключові слова: механізми державне регулювання, регіон, сталий розвиток регіону.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Важливим завданням державного регулювання є осмислення теоретико-методологічних засад розвитку регіонів та узгодження регіональних тенденцій із загальнонаціональними завданнями. На сьогодні у європейській регіональній політиці, на яку орієнтується й Україна, на зміну гаслу “Європа країн" прийшло гасло “Європа регіонів”, що відображає посилення їх ролі. Особливого значення це набуває в умовах глобалізації, коли інтенсивно розвивається міжнародне співробітництво, поглиблюється міжрегіональна інтеграція.

Кожна держава приділяє особливу увагу удосконаленню регулювання регіональним розвитком. Це пояснюється тим, що поява внутрішніх негативних тенденцій у багатьох випадках спричинена проблемами регіонального спрямування. Дуже часто державам не вдається знайти ефективної моделі управління і тому баланс влади у регіонах порушується. Підґрунтям цього є перекоси у особливостях державного управління регіональним розвитком, коли одним регіонам надається пріоритет, а інші - не отримують належної державної підтримки, відстають у розвитку, а то й стають депресивними. Небезпечним наслідком функціонування такої системи державного регулювання регіональним розвитком може стати загроза розпаду держави.

Сучасна ситуація ускладнюється світовою економічною кризою і, особливо, її негативними проявами в Україні. Все очевиднішою стає недосконалість управлінських відносин центр-регіони. Про це свідчать глибокі диспропорції у соціально-економічному розвиткові українських регіонів, а також регіональні сепаратистські тенденції, що підриває основи державного устрою України та системи державного управління. Виникнення негативних явищ зумовлено також низькою ефективністю реалізації регіональної політики, помилковістю підходів до вирішення її проблем, невиконанням або неналежним виконання органами державної влади прийнятих регіональних програм розвитку. Необґрунтовані зміни законодавства, непослідовність у реалізації проектів та програм соціально-економічного розвитку регіонів перешкоджають підвищенню ефективності системи державного управління, гальмують комплексний розвиток регіонів. Це не лише ставить під сумнів запровадження європейських стандартів регіонального розвитку, але й віддаляє євроінтеграційні перспективи України загалом.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Теоретико-методологічним засадам здійснення державного управління як суспільного явища та складного процесу, в тому числі із розвитку регіональних та субрегіональних соціально-економічних систем різних рівнів, присвятили свої фундаментальні праці В. Авер'янов, Б. Адамов, О. Амосов, Г. Атаманчук, В. Бабаєв, В. Бакуменко, С. Біла, В. Дзюндзюк, В. Керецман, В. Князєв, В. Козбаненко, І. Коліушко, С. Коломийцев, В. Куйбіда, О. Лазор, О. Лазор, Г. Леліков, В. Мамонова, В. Мартиненко, О. Машков, А. Мельник, С. Мосов, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Одінцова, С. Саханенко, В. Селіванов, О. Скрипнюк, Ю. Сурмін, В. Токовенко, В. Тертичка, В. Цвєтков, Ю. Чернецький, Ф. Шамхалов, Ю. Шаров та інші відомі вчені.

Вагомий внесок у формування уявлення про підходи до управління регіонами країни, регіональний розвиток, засади розробки та здійснення регіональної політики, виявлення особливостей державної регіональної політики та політик регіонів, окреслення їх суб'єктів та об'єктів було зроблено такими провідними науковцями, як Е. Алаєв, О. Амоша, Г. Балабанов, П. Бубенко, З. Варналій, С. Галуза, З. Герасимчук, А. Голіков, Г. Губерна, М. Долішній, Л. Зайцева, Ю. Іпатов, Б. Кліяненко, В. Кравців, О. Крайник, Н. Кузнецов, А. Мазур, Т. Максимова, А. Маршалова, С. Мельник, І. Михасюк, Н. Мікула, Ю. Наврузов, О. Новоселов, В. Нудельман, Н. Павліха, В. Павлов, В. Поповкін, С. Романюк, В. Симоненко, Д. Стеченко, Г. Столбов, Л. Тарангул, С. Тяглов, В. Ходачек, М. Чумаченко, Б. Штульберг, М. Янків та ін. Тим не менше багато проблем щодо теоретико-методологічного забезпечення державного управління регіональним розвитком та побудови відповідних державних механізмів лишилися невирішеними або недостатньо розробленими, що свідчило про актуальність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.

Метою статті є представлення структурування механізмів державного регулювання регіональним розвитком, теоретико-методологічних і науково-прикладних засад удосконалення комплексного механізму його реалізації.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Забезпечення досягнення сталого розвитку регіону вимагає активних дій з боку державного регулювання влади як суб'єкта управління. Державне регулювання регіонального розвитку повинно направляти процеси в сторону досягнення встановлених їм орієнтирів, в якості яких виступають цілі сталого розвитку з визначеними заздалегідь певними індикаторами. Аналіз категорії "регулювання" виходить за рамки нашого дослідження, вважаємо достатнім зупинитися на визначенні регулювання як "процесу впливу суб'єкта на об'єкт, спрямованого на впорядкування, збереження, руйнування і зміну системи об'єкта відповідно до поставленої мети". Регулювання передбачає виділення в будь-якій системі в якості окремих елементів, по-перше, керуючої підсистеми (суб'єкта регулювання), по-друге, керованої системи (об'єкта регулювання) і, по-третє, процесу їх взаємодії [3, С.68].

Відштовхуючись від базових характеристик регіону: "багаторівневості" і "динамічності", вибудуємо двовимірну систему координат і визначимо структуру державного регулювання регіональним розвитком.

По-перше, ґрунтуючись на "багаторівневості" регіону і, як наслідок, наявності "зовнішньої" і "внутрішнього середовища", державного регулювання регіональним розвитком слід розділяти на внутрісистемне і зовнішнє, іншими словами, державне регулювання внутрішнього середовища регіону і державне регулювання регіоном у зовнішньому середовищі (рис. 1.1). Особливий акцент на державного регулювання регіональним розвитком у зовнішньому середовищі робить В.В. Дорофієнко. Вона вважає, що будь-яка система повинна розглядатися з двох позицій: як з точки зору внутрішніх зв'язків між її елементами.

Рис. 1. Структурування державного регулювання сталим регіональним розвитком

Відштовхуючись від базових характеристик регіону як системи, поетапно розглянемо зміст механізму державного регулювання регіональним розвитком.

Перше. Характеристика регіону "структурованість" визначає механізм державного регулювання регіональним розвитком як взаємодія якоїсь сукупності елементів. Досліджуємо питання про те, які саме частини взаємодіють. Відзначимо, що термін "механізм" в громадські науки ввів Ф. Гегель: "Механічний характер полягає в тому, що, яким би не було співвідношення з'єднуються [об'єктів], воно чуже їм, не стосується їх природи, і хоча б воно і було пов'язане з видимістю чогось єдиного, воно все ж залишається тільки складанням, сумішшю, купою та тощо". Таким чином, механізм - це сукупність частин, не має значення, якої саме.

Тим часом, для конкретних цілей необхідно встановити саме склад "частин". В ході визначення складових і взаємодіючих в процесі реалізації механізму елементів системи доречно згадати висловлювання У. Ешбі: "Самим фундаментальним поняттям кібернетики є поняття" відмінності", що означає, що або дві речі відчутно різні, або одна річ змінилася з плином часу. Те, що відчуває вплив, називається операнд; діючий фактор - оператор; а те, у що перетворився операнд - образ. Те, що відбувається при цьому зміна - перехід. Безліч переходів для деякого безлічі операндів є перетворення". Тобто, найважливішими взаємодіючими компонентами механізму є: об'єкт (операнд) і суб'єкт (оператор). У нашому випадку операнд (об'єкт управління) - фактори регіонального розвитку, оператор (суб'єкт управління) має складну структуру і включає регіональну владу, суспільство, бізнес [2, C.12].

Акцент на процесній складовій механізму державного регулювання регіональним розвитком зустрічається у багатьох роботах.О. Дерев'янко наділяє механізм ознаками процесу і представляє його як "спосіб функціонування господарської системи (незалежно від її розміру), в основі якого лежить певна сукупність виробничих відносин" [1, C.96].

В. Авер'янов відзначає, що механізм характеризує можливість руху, отримання позитивного ефекту шляхом реалізації сукупності станів і процесів, з яких складається будь-яке явище, або за рахунок функціонування системи, пристрої, що визначають порядок якого-небудь виду діяльності або процесу.

Д. Лафта вказує: "Механізм являє собою апарат або порядок, рушійний або перетворює систему в цілому і її елементи (підсистеми)".

Б. Райзберг під "господарським механізмом" розуміє "сукупність процесів, організаційних структур, конкретних форм і методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються діючі в конкретних умовах економічні закони, процес відтворення" [4, C.97].

Акцент на процесній складовій державного регулювання регіональним розвитком робиться С. Біла, В. Дзюндзюк.

Друге. Характеристики регіону "багаторівневість" і "часткова відкритість" вимагають угруповання факторів розвитку регіону за критерієм "контрольованість" на три види "неконтрольовані", "частково контрольовані" і "контрольовані" деталізації об'єкта державного регулювання регіональним розвитком. Оскільки неконтрольовані чинники не підконтрольні суб'єкту регіонального регулювання, то об'єкт регулювання представлений сукупністю двох видів чинників - частково контрольованих і контрольованих. Неконтрольовані необхідно просто брати до уваги.

Третє. Характеристика регіону "багатовимірність" визначає наявність поряд зі скоординованим механізмом державного регулювання регіональним розвитком в цілому також ще і механізмів регулювання в кожному ідентифікаційному просторі.

Четверте. Характеристики регіону "багаторівневість" і "наявність кордонів", що відокремлюють внутрішнє середовище регіону від його зовнішнього середовища, вносять уточнення в визначення поля взаємодії суб'єкта та об'єкта. Воно може бути як всередині системи, тобто внутрішнє середовище, так і в зовнішньому середовищі - зовнішнє середовище і, зокрема, в процесі впливу на частково контрольовані чинники.

П'яте. Характеристика регіону "множинність цілей" розкриває сутність результату впливу суб'єкта на об'єкт в процесі взаємодії. Мета як окремий елемент механізму поряд з об'єктом і суб'єктом.У. Ешбі акцентує увагу на тому, що операнд в процесі дії оператора на операнд перетворюється в образ. В результаті державного регулювання регіональним розвитком оператор перетворює об'єкт і формує "образ" - стосовно до регіону - індикатори цілей його розвитку в кожному ідентифікаційному просторі.

Шосте. Характеристика регіону "асинхронність", обумовлена ??різною швидкістю реакції елементів регіону на зміни у внутрішній і в зовнішньому середовищі, визначає в якості проміжного результату впливу оператора на операнд координацію швидкості реакції елементів. Координація полягає в забезпеченні регіону факторами в необхідний момент часу з урахуванням часу їх "поставки" в регіон або "вирощування" у внутрішньо регіональному середовищі.

Сьоме. Оскільки регіон - складна система з різноспрямованими процесами, зумовленими рядом його характеристик, то слід особливу увагу приділити проблемі вирішення протиріч, детально представлених в першому розділі цієї роботи. Дозвіл даних протиріч досягається в процесі реалізації механізму державного регулювання стійким регіональним розвитком через використання методів та інструментів.

Восьме. Характеристика регіону "структурованість" з усіма пов'язаними з неї складною внутрішньою структурою регіону (підсистеми, елементна база і зв'язку) диктує необхідність координації зв'язків і структурних процесів, представлених в першому і другому розділах цієї роботи.

З урахуванням вищесказаного нами визначено, що механізм державного регулювання сталим регіональним розвитком являє собою сукупність послідовних дій оператора (регіональної влади, бізнесу, суспільства), спрямованих на контрольовані і частково контрольовані чинники регіонального розвитку в зовнішньому і у внутрішньому середовищі для досягнення цільового стану, що визначається індикаторами цілей в кожному ідентифікаційному просторі, які забезпечують координацію зв'язків між елементами, структурними процесами, способами вирішення протиріч в просторовому, тимчасовому і функціональному аспектах.

З визначення механізму управління сталим розвитком регіону випливають його складові елементи [5, C.121]:

"Хто" впливає: суб'єкт - оператор - регіональна влада, бізнес, суспільство;

"На що" впливає: об'єкт - операнд - контрольовані і частково контрольовані чинники регіонального розвитку;

"З якою метою" впливає: образ - індикатори цілей в кожному ідентифікаційному просторі;

"Що вирішується" в процесі впливу: розв'язання суперечностей, координація: зв'язків між елементами і структурних процесів.

Для того щоб механізм державного регулювання регіональним розвитком працював, необхідно його доповнити двома елементами: методами та інструментами.

Нами зазначено, що методи - це інструментарій, способи, технології процесів досягнення цілей; інструменти - конкретні дії їх однорідні сукупності. Схематично механізм управління сталим розвитком регіону представлений на рис.2. Зміст механізму державного регулювання регіональним розвитком проявляється в його принципах, функціях і в цілях, на досягнення яких він спрямований. Досить часто в економічній літературі мети управління сталим розвитком регіону приймаються тотожними цілям розвитку регіону, між ними не проводиться чітка грань. Відмінності цілей державного регулювання регіональним розвитком від цілей розвитку регіону проявляється в їх особливостях [6, C.130]:

державне регулювання регіон конкурентоспроможний

Мета розвитку регіону - 1) образ, фінальний стан, до якого регіон прагне;

2) має як сутнісне уявлення (формулювання, визначення), так і кількісне вираження в прив'язці до певного часового інтервалу (індикатор);

Мета державного регулювання регіональним розвитком - визначення доцільної структури механізму управління, що забезпечує досягнення цілей розвитку регіону.

Рис. 2. Механізм державного регулювання стійким регіональним розвитком

Висновок. Такими чином, нами визначені характеристики регіону, які впливають на формування програми цілей державного регулювання регіональним розвитком:

Перше. Характеристики регіону "динамічність", "здатність до розвитку" в сукупності з характеристикою "стійкість до зовнішніх і внутрішніх збурень" визначають метою державного регулювання регіональним розвитком розв'язання суперечностей між розвитком і стійкістю (чого в більшому ступені віддати перевагу) з використанням тих чи інших методів та інструментів регулювання, а також з урахуванням перспективних напрямів регіонального розвитку.

Друге. Характеристика регіону "Багатоконтурне управління", що випливає з "багаторівневості", "наявності кордонів", "часткову відкритість", "динамічність" і обумовлена взаємним зв'язком регіону із зовнішнім середовищем в кожному ідентифікаційному просторі, де канали відкриті, визначається метою державного регулювання регіональним розвитком розв'язання суперечностей між внутрішнім і зовнішнім середовищем регіону в процесі обміну факторами з використанням методів та інструментів управління, а також з урахуванням перспективних напрямків розвитку.

Третє. Характеристика регіону "багатовимірність" в сукупності з характеристикою "множинність цілей" визначає необхідність, по-перше, досягнення цілей сталого розвитку в рамках кожного з шести ідентифікаційних просторів і, по-друге, вирішення протиріч між цілями в рамках кожного ідентифікаційного простору за допомогою реалізації методів і інструментів і з урахуванням перспективних напрямів регіонального розвитку.

Четверте. Характеристики регіону "багаторівневість", "наявність кордонів, що відокремлюють регіон як систему від зовнішнього середовища", "часткова відкритість", "Багатоконтурні управління" в сукупності з характеристикою "структурованість" обумовлюють необхідність, з одного боку, скоординованості розвитку регіону, а з іншого боку, скоординованості входять до його складу підсистем, елементів:

взаємообумовлений вплив одних елементів і факторів системи на інші;

переміщенні елементів і чинників регіонального розвитку: в рамках кожного ідентифікаційного простору, між різними ідентифікаційними просторами, внутрішнім і зовнішнім середовищем регіону.

П'яте. Характеристика регіону "структурованість" вимагає від регіональної влади роботи по скоординованості процесів, які відбуваються в них, а саме: комплексність територіального розвитку, оптимізація галузевого розвитку, збалансованість ринків, узгодженість дій влади і інтересів суспільства.

Література