Організаційні форми реалізації державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

М.В. Білей,

аспірант Інституту законодавства Верховної Ради України

У статті розглядаються державно-управлінські риси організаційних форм реалізації державного управління крізь призму організаційної функції. Обґрунтовується, що організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління є одними із форм управлінської діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вони є обов'язковими компонентами державно-управлінської діяльності, оскільки визначають, яким чином мають прийматися управлінські рішення, що ухвалюються для організації системи державного управління. Організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління поділено на такі види: колективні та індивідуальні; прямі та непрямі; правові та неправові; за сферами нормативно-правового забезпечення. Зроблено висновок, що організаційні форми реалізації державного управління мають важливе значення для державно-управлінських відносин, оскільки займають ту нішу організації системи державного управління, що потребує використання засобів, способів та прийомів як для підготовки управлінського рішення, так і його виконання.

Ключові слова: державне управління, організаційні форми, організаційна функція державного управління, організація, організаційна структура.

M.V. Biley, post-graduate of Legislation Institute of Verkhovna Rada of Ukraine

THE ORGANIZATIONAL FORMS OF REALIZATION OF PUBLIC ADMINISTRATION

In the article the state and administrative lines of organizational forms of realization of public administration through the prism of organizational function are examined. Grounded, that organizational forms of realization of organizational function of public administration are one of forms of administrative activity of public, organs of local self-government, their official servants. They are the obligatory components of state and administrative activity, as determine how it must be accepted administrative decisions that is accepted for organization of the system of public administration. The organizational forms of realization of organizational function of public administration are divided into such kinds: collective and individual; lines and indirect; legal and unlegal; after the spheres of the legal providing. Drawn conclusion, that the organizational forms of realization of public administration have an important value for state and administrative relations, as they occupy the that niche of organization of the system of public administration, that needs the use of facilities, methods and receptions both for preparation of administrative decision and his implementation.

Keywords: public administration, organizational forms, organizational function of public administration, organization, organizational structure.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління є одними із форм управлінської діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вони є обов'язковими компонентами державно-управлінської діяльності, оскільки визначають, яким чином мають прийматися управлінські рішення, що ухвалюються для організації системи державного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання організаційних форм державного управління висвітленні у працях М.М. Білинської, В.Д. Бакуменка, Т.М. Кравцової, Н.Р.Нижник та ін.

Формулювання цілей статті - здійснити характеристику організаційних форм державного управління.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. «Організаційна форма» як окремо взята управлінська категорія передбачає здійснення управлінсько-важливих дій, спрямованих на акумулювання та розподіл організаційних, управлінсько-оперативних та матеріально-технічних засобів і прийомів у сфері державно-управлінської діяльності. Тобто, «організаційна форма» характеризується сукупність чинників (факторів), що визначають порядок прийняття чи ухвалення управлінського рішення, його виконання та контроль.

Враховуючи той факт, що система державного управління здебільшого у наукових джерелах розуміється як сукупність державних органів та установ, на які покладено реалізацію завдань державно-управлінського значення, необхідно виходити з того, що прийняття чи ухвалення відповідного управлінського рішення залежить від рівня конкретного державного органу у державному механізмі публічної влади. Тобто, ми можемо прийняти за основу поділ організаційних форм реалізації організаційної функції державного управління залежно від поширення (управлінської юрисдикції/компетенції) дії відповідного управлінського рішення. Звідси випливає, що слід виділяти організаційні форми, що використовуються в управлінській діяльності центральних, регіональних (територіальних) та місцевих органів державного управління. Окремо слід розмежовувати організаційні форми місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що набуває особливої актуальності та гостроти в умовах децентралізації публічної влади.

Загальнотеоретичний аналіз організаційної функції державного управління дає підстави стверджувати про існування індивідуальних та колективних організаційних форм реалізації функцій державного управління.

Під колективними організаційними формами реалізації організаційної функції державного управління пропонуємо розуміти сукупність державно-управлінських дій, що вчиняються та спрямовані на прийняття чи ухвалення управлінських рішень у межах окремо взятого органу державного управління, однак виробляються неодноосібно його керівником, а колективом публічних службовців. Наприклад, такі організаційні форми використовуються при формуванні штатного розпису державного органу, коли враховуються не лише функціональні повноваження державного органу, але й якість людських ресурсів на публічній службі.

Під індивідуальними організаційними формами реалізації організаційної функції державного управління пропонуємо розуміти сукупність державно-управлінських дій, що вчиняються та спрямовані на прийняття чи ухвалення управлінських рішень у межах окремо взятого органу державного управління, що виробляються одноосібно його керівником або публічним службовцем. Наприклад, прийняття рішення про створення та порядок функціонування структурних підрозділів державного органу. Але навіть за таких умов це не означає повної одноосібності (індивідуальності) організаційних форм реалізації організаційної функції державного управління. Треба мати на увазі використання й інших управлінських комунікативних форм підготовки для прийняття чи ухвалення відповідного управлінського рішення - обговорення, дискусії, наради, опитування тощо. В управлінській діяльності можуть додатково використовуватися такі організаційні форми, як засідання, наради, конференції тощо.

Організаційні форми управлінської діяльності спрямовані на процес державного управління через використання неправових форм і методів реалізації владно-управлінських функцій за допомогою правових та неправових засобів. У зв'язку із цим, форми управлінської діяльності поділяють на правові та неправові. Важливо усвідомлювати, що організаційна функція як напрям управлінської діяльності реалізується із поєднанням правових та неправових форм державного управління, однак такі форми носять вужчий змістовий характер у порівнянні із загальним теоретичним уявленням про управлінські форми діяльності.

При реалізації організаційної функції державного управління важливо враховувати, що, як правило, реалізація останньої передбачає змішаний державно-управлінський характер, оскільки передбачає не лише видання актів управлінської діяльності (управлінську правотворчість), але й вжиття відповідних заходів організаційного характеру, наявність кадрового, матеріального-технічного й фінансового забезпечення.

Організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління сприяють також втіленню у життя цілей, завдань і функцій державно-управлінської діяльності. Вони, як правило, пов'язані із відповідними завданнями та функціями конкретного державного органу, що в цілому складає сутність державного управління сферами суспільного розвитку. Однак це не означає, що організаційні форми існують поза межами регламентованої діяльності державних органів. Їх використання в управлінській діяльності завжди супроводжується із строгим дотриманням вимог законодавчих та підзаконних правових актів.

У наукових джерелах використовують термін «інституційні практики». Ним прийнято позначати типові, що стали звичними форми діяльності або організації. Можна говорити про інституційні практики місцевого самоврядування, податкову, інвестиційну поведінку та ін. Наприклад, інституційна практика місцевого самоврядування передбачає такі організаційні форми місцевого управління: 1) місцевий референдум, в якому беруть участь всі громадяни, які досягли виборчого віку і проживають на даній території; 2) голосування щодо відкликання депутата або виборного посадової особи органу місцевого самоврядування; 3) вибори депутатів місцевого самоврядування та інших виборних посадових осіб; 4) голосування з приводу перетворення або зміни кордонів адміністративно-територіальної одиниці; 5) сходи жителів територіальної громади; 6) територіальне громадське самоврядування, здійснюване громадянами, які проживають на певній території адміністративно-територіальної одиниці; 7) правотворча ініціатива громадян, виявлена ними у формі внесення та розробки проекту муніципального правового акта; 8) конференція громадян - збори делегатів від населення, яке проводиться для обговорення питань місцевого значення та (або) інформування його про діяльність органів місцевого самоврядування; 9) публічні слухання, тобто обговорення проектів муніципальних законодавчих актів разом з жителями території та представниками місцевої влади; 10) опитування громадян; 11) індивідуальні чи колективні звернення громадян до органів місцевого самоврядування [1].

Поряд із поняттям «інституційні практики» необхідно враховувати інституційні механізми функціонування державної влади та їх взаємозв'язок з організаційними формами реалізації організаційної функції державного управління. Недарма у наукових джерелах говорять про інституційну організацію державного управління, маючи на увазі визначення та побудову структурної і функціональної моделі реалізації державних функцій у системі органів публічної влади. При цьому, саме функціональний компонент інституційної організації державного управління повинен відображати у першу чергу погодження загальнодержавних та загальносуспільних інтересів з урахуванням прав та свобод кожного члена суспільства та громадянина держави. Саме функціональний підхід до здійснення державної влади виробляє правила прийняття управлінських рішень, керуючись інтересами соціуму та враховуючи конкретні умови соціального середовища, на яке чинять вплив суб'єкти державного управління.

У зв'язку із цим, до організаційних форм реалізації організаційної функції державного управління можна віднести діяльність органів державного управління в частині забезпечення реалізації прав громадян, захисту соціальної держави. Для цього, в Україні активно впроваджується інститут управлінських (адміністративних) послуг.

Організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління використовуються на центральному, регіональному та місцевому рівнях державного управління, тому важливим є встановлення параметрів ефективної та чіткої взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади. організаційний реалізація державний управління

Одним із інструментів належної реалізації державної регіональної політики є угоди щодо регіонального розвитку, які укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Одним із актуальних видів організаційних форм реалізації організаційної функції державного управління є делегування владних повноважень, зокрема щодо делегування управлінських повноважень між органами виконавчої влади, між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також передача повноважень підприємствам, установам, організаціям. Крім цього, процес делегування повноважень потребує наявності достатньої кількості ресурсів організаційно-правового та матеріально-технічного характеру.

Законодавством України передбачено право органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування делегувати окремі владні повноваження.

Конституція України закріплює можливість передачі законом органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади (стаття 143).

У статті 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям свої повноваження.

Виконання делегованих повноважень як виду адміністративно-правових зобов'язань органів виконавчої влади залежить від дотримання таких вимог: 1) визначення чітких цілей делегування повноважень (необхідно врахувати поставлену мету делегування та очікувані результати); 2) дотримання письмової форми (надання письмових роз'яснень органом виконавчої влади, який делегував повноваження, делегованій стороні щодо порядку реалізації повноважень та виконання зобов'язань); 3) чіткого розподілу делегованих повноважень у межах органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, невладного суб'єкта; 4) досягнення якості виконання проміжних завдань та дотримання стандартів управлінської діяльності відповідно до встановлених нормативних вимог; 5) врахування можливостей реалізації стороною делегованих повноважень; 6) формування правових засобів, ресурсів для забезпечення належної та ефективної управлінської діяльності суб'єктами, яким делеговані повноваження; 7) визначення обсягу делегованих повноважень, порядок реалізації яких залежатиме від волі сторони, якій такі повноваження делеговані; 8) встановлення правил взаємовідносин між суб'єктами відносин з делегування повноважень; 9) дотримання вимог щодо публічного характеру делегування повноважень; 10) обов'язкового встановлення адміністративно-попереджувальних та адміністративно-контрольних заходів з питань дотримання рішення (договору) про делегування повноважень [2, с. 143-144].

Одним із методів організації державного управління є проведення функціонального обстеження системи виконавчої влади з метою узагальнення даних щодо функціонального навантаження органів виконавчої влади, дублювання та надлишковості функцій.

Ми вважаємо, що «функціональне обстеження» як управлінська категорія у контексті нашого дослідження може додатково розумітися як організаційна форма реалізації організаційної функції державного управління, адже функціональне обстеження може використовуватися як засіб для визначення ефективності системи державного управління загалом та окремих державних органів зокрема.

Організаційні форми організаційної функції державного управління піддаються постійному перегляду у рамках адміністративної реформи, яка розпочата у 1998 році та триває й досі.

Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» постановив, що в основу проведення цієї реформи покладається Концепція адміністративної реформи в Україні, розроблена Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи.

Відповідно до Концепції зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого - у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава. Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління буде підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною. Витрати на утримання управлінського персоналу будуть адекватними фінансово-економічному стану держави.

Висновки. Таким чином, організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління можна поділяти на такі види:

1) організаційні форми, що використовуються в управлінській діяльності центральних, регіональних (територіальних) та місцевих органів державного управління

2) колективні та індивідуальні;

3) прямі та непрямі;

4) правові та неправові;

5) за сферами нормативно-правового забезпечення.

Організаційні форми реалізації державного управління мають важливе значення для державно-управлінських відносин, оскільки займають ту нішу організації системи державного управління, що потребує використання засобів, способів та прийомів як для підготовки управлінського рішення, так і його виконання. Тобто, можна стверджувати, що організаційні форми реалізації організаційної функції державного управління займають своє особливе місце у процесі управлінської діяльності.

Література

1. Інституційні практики організаційних форм управління [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://stud.com.ua/42793/menedzhment/institutsiyni_praktiki_organizatsiynih_form_upravlinnya.

2. Гергелюк Н.Т. Адміністративно-правові зобов'язання органів виконавчої влади України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Гергелюк Наталія Тарасівна. - К., 2015. - 198 с.

References

1. Melshinkova, G.A. and Pruel, N.A. (2015), "Institutional practices of organizational forms of governance", available at:http://stud.com.ua/42793/menedzhment/institutsiyni_praktiki_organizatsiynih_form_upravlinnya (Accessed 20 June 2016).

2. Gergelyuk, N.T. (2015), “Administrative and legal obligations bodies of executive authorities of Ukraine” Abstract of Ph.D. dissertation, Law, Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru