Екологічна етика в системі еколого-правової культури: проблеми формування правового екологічного імперативу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА В СИСТЕМІ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ІМПЕРАТИВУ В УКРАЇНІ

Позняк Е.В., к. ю. н.,

доцент, доцент кафедри екологічного права юридичного факультету, психолог

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Досліджено науково-теоретичні та правові підходи до розуміння змісту й перспектив розвитку екологічного права в Україні на етико-моральних засадах та в рамках правового екологічного імперативу як елемента еколого-правової культури. Внесено пропозиції з удосконалення чинного законодавства з метою підвищення рівня екологічної культури в суспільстві, еколого-правової культури як її різновиду, ефективності регулювання екологічних правовідносин.

Ключові слова: екологічна етика, екологічна культура, екологічне законодавство, екологічне право, еколого-етичний принцип, еколого-правова культура, правовий екологічний імператив.

екологічний право імператив законодавство

Исследованы научно-теоретические и правовые подходы к пониманию содержания и перспектив развития экологического права в Украине на этико-моральных основаниях и в пределах правового экологического императива как элемента эколого-правовой культуры. Внесены предложения по улучшению действующего законодательства с целью повышения уровня экологической культуры в обществе, эколого-правовой культуры как ее разновидности, эффективности регулирования экологических отношений.

Ключевые слова: правовой экологический императив, экологическая культура, экологическая этика, экологическое законодательство, экологическое право, эколого-правовая культура, эколого-этический принцип.

Pozniak E.V. ECOETHICS IN THE SYSTEM OF ENVIRONMENTAL AND LEGAL CULTURE: FORMATION PROBLEMS OF LEGAL ECOLOGICAL IMPERATIVE IN UKRAINE

Scientific, theoretical and legal approaches to the understanding of the essense and development prospect of environmental law based on the ethical and moral foundations within the framework of legal ecological imperative as the part of environmental and legal culture have been investigated. Suggestions to improve current legislation on purpose to increase the level of environmental culture in society, environmental legal culture as its type and regulatory efficiency of environmental relations have been proposed.

Key words: ecoethics, environmental culture, environmental law, environmental legal culture, environmental legislation, ethical and environmental principle, legal ecological imperative.

У сучасних умовах формування й розвитку правової системи України важливу роль відіграють морально-етичні підвалини життєдіяльності суспільства та розвитку його правової культури, адже етичні регулятори суспільного життя є універсальними, усталеними, зрозумілими для суспільства та окремих громадян.

Загалом вектори удосконалення чинного екологічного законодавства нашої держави є співзвучними напрямам національної екологічної політики, основні засади якої відображені в Конституції України, у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., у Стратегії державної екологічної політики України, затвердженої Законом України «Про основні напрями (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 р., зрештою - в Угоді проасоціацію між Україною з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами з іншого боку, ратифікованій Законом України від 16 вересня 2014 р. [1], у багатьох інших джерелах екологічного права. Однак перевірка еколого-правових норм на етичність, моральність, гуманність щодо природи, людини в ній, усього живого - цілковито реальна проблема, яка потребує свого вирішення за допомогою правових та інших засобів. У процесі екологізації суспільного життя урахування міжнародних та європейських підходів до регулювання екологічних відносин і вирішення глобальних проблем сучасності виключної актуальності набувають проблеми формування правового екологічного імперативу.

Наразі проблемам співвідношення екологічної етики, екологічної культури та екологічного права в науковій літературі приділяється достатньо уваги, однак поза межами продовжують залишатись питання ефективності правового регулювання екологічних відносин з огляду на новітні підходи в етиці загалом та в екологічній етиці зокрема. Зазначеній проблематиці приділили увагу такі вчені у сфері юридичних (у тому числі еколого-правових) наук, як В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, С.О. Боголюбов, 1.1. Каракаш, В.В. Костицький, М.В. Костицький, С.М. Кравченко, М.В. Краснова, Лю Хунянь, В.І. Темченко, В.В. Шеховцов, О.М. Шуміло та багато інших. Сучасні філософські, етичні й культурологічні аспекти екологічної етики досліджують такі вчені, як В.С. Крисаченко, О.Ю. Павлова, Л.І. Сидоренко, С.В. Сторожук, М.І. Хилько, Л.А. Чекаль, М.Ф. Юрій та ін. Проблеми екологічної етики також потрапили в поле зору вчених-екологів, таких як В.Є. Борейко, М.А. Голубець, М.Ф. Реймерс, Б.С. Соколов та ін.

Зважаючи на комплексний характер цієї проблеми, метою проведеного дослідження є виявлення науково-теоретичних і правових підходів до розуміння змісту та перспектив розвитку й удосконалення екологічного законодавства на етико-моральних засадах у рамках правового екологічного імперативу як елемента еколого-правової культури, а також екологічної культури загалом. Розкриттю мети дослідження сприяло вирішення таких завдань, як аналіз міжгалузевих наукових, політико-концептуальних та нормативно-правових підходів стосовно спрямованості екологічної етики на розвиток екологічного права й законодавства, духовної і матеріальної еколого-правової та екологічної культури, поступу еколого-правової думки.

Оскільки екологічна культура є непересічною соціальною цінністю та об'єктом дослідження вчених крізь призму екології, філософії, психології, соціології, педагогіки, етики, естетики, політології, права та законодавства, це дає змогу вченим застосовувати різногалузеві підходи й методи, визначати напрями підвищення її рівня та значимості для регулювання суспільних відносин у майбутньому [2, с. 24-25].

Екологічні інтереси людей, як зазначає В.І. Андрейцев, покладені в основу передумов і факторів, спрямованих на виникнення, становлення й розвиток екологічного права, визначають механізм його формування. Задоволення екологічних інтересів людей крізь призму окремих форм взаємодії людини й навколишнього природного середовища зумовлюють специфіку розвитку екологічних відносин. У свою чергу, розвиток екологічних відносин приводить до трансформації таких соціальних регуляторів, як наука, освіта, культура, свідомість, психологія, ідеологія, право, мораль, звичаї та ін. [3, с. 9].

Обговорення моральних проблем, співвідношення моралі та права, моралі й культури, науки і практики мають перманентний характер та є однією з вічних й завжди актуальних тем і питань [4, с. 358]. Це ставить перед вченими завдання з пошуку нових інструментів попередження екологічної кризи, для чого актуальним є об'єднання міжгалузевих підходів у дослідженні проблем у системі «людина - природа», перевірки на моральність новітніх технічних та технологічних розробок, управлінських рішень, напрямів державної екологічної політики й законодавства.

Г.І. Балюк зазначає про досвід гармонізованого сталого розвитку суспільства, у якому добробут людей, навколишнє середовище, природні ресурси, людський капітал, втілений у досягненнях науки, освіти, передових технологіях, високих моральних цінностях, є категоріями нероздільними, що доповнюють і збагачують одна одну [5, с. 91]. Нині людина стоїть перед вибором: або полюбити природу як саму себе, або зникнути з планети як вид. Іншої альтернативи, на думку фахівців багатьох галузей знань, не існує. Саме на цій теоретичній базі побудовані найбільш прийнятні теорії розвитку людства, які не ведуть до катастрофи. Наприклад, на Заході розроблена теорія виживання, у якій перше місце займає висновок щодо необхідності екологічної етики глобальної свідомості людства [6, с. 180]. Формування й дотримання норм сучасної глобальної етики як умови поступального розвитку В.В. Костицьким розглядається як найважливіший і найвиразніший із глобалізаційних викликів, зумовлених швидким формуванням світового інформаційного суспільства [7, с. 20].

Таким чином, пошук етичних засад ставлення людини до природи репрезентований розробкою екологічної етики. Розділи з екологічної етики в курсах філософії у вищих навчальних закладах на Заході з'явилися на початку 70-х років ХХ ст., коли її почали викладати на філософських і природничих факультетах вищих навчальних закладів. Із середини 70-х рр. екологічна етика відокремилась як самостійна філософська дисципліна. Особливо активно ця наука почала розвиватися в США, Англії, Австралії, Норвегії, Канаді, маючи значну кількість різних напрямів (визволення тварин, екоцентризм, екоцентричний холізм, екофемінізм, глибинна екологія та ін.) [8, с. 43-44; 9, с. 80]. Засновниками екологічної етики вчені називають американського еколога і природоохоронця Олдо Леопольда («Календар піщаного графства», видано в 1949 р.; «Кругова ріка», видано в 1953 р.) і німецького лікаря та філософа Альберта Швейцера («Культура і етика», видано в 1923 р.; «Філософія і рух на захист тварин» та «Вчення про благоговіння перед життям», видані в 1963 р.) [10, с. 36-37].

На основі аналізу сучасних визначень екологічної етики зазначимо, що екологічна етика розглядається як вчення про належне у відносинах людини з природою, тобто ставлення людини до природи, яке ґрунтується на сприйнятті природи як члена морального співтовариства (морального партнера, суб'єкта), та яке основане на визнанні морального статусу природи, рівноправності й рівноцінності всього живого, на високому оцінюванні внутрішньої і нематеріальної цінності природи, повазі прав природи й обмеженні прав і потреб людини [11, с. 15; 12, с. 257].

Мораль або моральність розглядається як сукупність норм, цінностей, ідеалів, установок, які регулюють людську поведінку і є найважливішими складниками культури [13, с. 6]. Екологічна етика розробляє та обґрунтовує певні моральні норми, принципи й правила, які варто застосовувати у своїх відносинах із природою, а також використовує внутрішні спонукальні мотиви емоційної, психологічної властивості (співчуття, радість, любов), акцентуючи на них увагу людини [14, с. 16].

Моральні, правові та інші соціальні норми, які регулюють ставлення суспільства до природи, є результатами суспільно-історичної діяльності людства, тому в поняття екологічної культури входить також процес засвоєння уявлень, ідей з приводу відношення людини (суспільства) до природи [15, с. 48]. У динамічному процесі функціонування культури відбувається формування «духовного обличчя» людини, її світогляду, політичних, правових, моральних, художніх, релігійних поглядів, виробляються певні ціннісні орієнтації, моральні установки, культурні смаки, формується багатогранний духовний світ людини [16, с. 58]. М.Ф. Реймерс зазначає про екологію духу, яка досліджує середовище моралі, поглядів, важко вловимої духовності людини [17, с. 11]. Предметом екологічної етики є моральні вимоги до людей у процесі взаємодії з природою і щодо неї (належне) та реальна поведінка в цій сфері: суспільні звичаї, засади (існуюче, суще) [18, с. 53].

Основним завданням екологічної етики постає, по-перше, формування етичних норм взаємодії системи «людина - природа», по-друге, обґрунтування об'єкта моральної відповідальності, по-третє, теоретичне обґрунтування відповідальності людини перед природою [19, с. 257]. Оскільки екологічна етика є складовою частиною етики - однієї з форм суспільної свідомості, вона залежить від суспільного буття, економічного базису суспільства. Зміни, які відбуваються в базисі, економічних відносинах, віддзеркалюються в етичних нормах [20,, с. 53].

Загалом у науці відмічається спрямованість екологічної етики на формування екоетичного ідеалу, під яким розуміють формування такого суспільства, де благо живих істот та екосистем може бути досягнуте одночасно із задоволенням людських потреб [21, с. 259]. У площині екологічної етики розглядається навіть урятування сучасної цивілізації, формування міжнародно-правового екологічного імперативу (морального імперативу добра) як ідеалу, до якого ми хотіли би всі разом прагнути, щоб зберегти Землю для наших дітей і онуків [22, с. 30].

Із філософської позиції моральна регуляція має оціночно-імперативний характер, це означає, що мораль завжди оцінює і спонукає. Вона спонукає чинити відповідно до законів добра й забороняє наслідувати злу, заохочує до добра, справедливої поведінки й світлих доброзичливих думок, а засуджує злодіяння [23, с. 6-7]. Формування екологічного імперативу сучасності, на думку вчених-філософів, відбувається в межах екологічної етики, яка пропонує й захищає систематичну та всебічну концепцію моральних взаємовідносин між людьми й природою, вона припускає, щолюдська поведінка стосовно природи може спрямовуватись і спрямовується моральними нормами [24, с. 257].

Формування морально-екологічного імперативу вченими розглядається як одна з ознак екологізації як засобу відновлення екологічної культури, воно пов'язане з існуванням морально-етичних принципів, властивих представникам будь-яких етносів, рас чи конфесій, або зі спільнотними (внутрішніми) регулятивами (об'єктом застосування моральних принципів є інша людина) [25, с. 281]. Саме етика може сформулювати уявлення про «екологічний імператив» - заборонену межу, переступати яку людство не має права ні за яких обставин, оскільки це означало б загибель і деградацію [26, с. 50] Право, на наш погляд, забезпечує форму існування, обов'язковість і гарантованість упровадження, спрямованість на загально-правові цінності, зрештою - забезпеченість примусовою силою держави в площині юридичної відповідальності.

Екологізація моралі й формування екологічного імперативу постають унаслідок цього могутнім чинником унормування та гармонізації людиною своїх взаємин з довкіллям, чинником коеволюційного розвитку системи «людина - біосфера» [27, с. 281], адже, як зазначав М.А. Голубець, у нас і в світі загалом криза довкілля - це наслідок духовної деградації й девальвації моральних цінностей [28]. З огляду на зазначене, варто вести мову про формування системи еколого-етичних принципів, покладених в основу формування правового екологічного імперативу.

Як перший еколого-етичний принцип учені пропонують розглядати основну ціннісну функцію природи, яка полягає в тому, що вона є необхідною умовою життя і здоров'я людей [29, с. 57]. Етична цінність природи полягає в тому, що природа є джерелом нашої до неї любові, поваги, а також смиренності й доброти. Етична цінність полягає в можливості транслювати на природу свою прихильність і турботу, відчуваючи таким чином етичну відповідальність за благополуччя природи, захищати природу ради неї самої [30, с. 58].

Звідси випливає другий еколого-етичний принцип - необхідність зміни технократичного мислення на екологічне - як обов'язкова умова розробки й впровадження природозберігаючої технології. Наступним еколого-етичним принципом пропонується вважати право громадян на здорове, чисте навколишнє середовище [31, с. 57], відображене в екологічному законодавстві України як право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (навколишнє природне середовище). Принцип раціонального природокористування як один з основних принципів взаємодії суспільства з природою, врахування громадської думки під час обговорення проектів, які мають екологічне значення, екологічні наслідки також розглядаються в контексті еколого-етичних принципів. Еколого-етичним принципом є збереження видової різноманітності природи, адже людство несе моральну відповідальність за збереження видової різноманітності планети перед нащадками [32, с. 58-60].

Наголошується увага ще на одному принципі екологічної етики - необхідності екологічної освіти, екологічного виховання, формування екологічного стилю мислення в кожної людини, підвищення рівня екологічної культури, свідомості, без чого не можна вирішити екологічні проблеми [33, с. 60]. Природа виховує в нас почуття відповідальності, самосвідомості, терпіння, у чому вбачається її виховна цінність, у ній прихована величезна освітня цінність, завдяки якій людина отримує інформацію про своє місце у світі і свою роль у ньому. Природа загострює наше сприйняття, стимулює уяву, розвиває розумові й художні здібності [34, с. 59].

Відповідно, основними функціями сучасної екологічної етики є, по-перше, руйнування старого споживацько-утилітарного стереотипу відносин людини й природи, по-друге, формування нового, екологічного світогляду, що дає змогу успішно співіснувати людині й природі [35, с. 259]. Додамо, що, по-третє, важливою функцією екологічної етики можна вважати регулятивність суспільних екологічних відносин шляхом упровадження екологічного імперативу. В.І. Темченко відмічає, що принципи та норми моралі нерідко ототожнювались із нормами звичаєвого чи позитивного права, тоді як етичні норми та норми права мають іншу психологічну й наукову теоретичну змістовно-сутнісну основу [36, с. 24].

Цілковито погоджуємось із тим, що і право, і мораль покликані брати участь у формуванні екологічної культури як складової частини культури суспільства [37, с. 48]. Деякі з етичних загальнолюдських принципів сформульовані в міжнародних договорах, деклараціях. На рівні низки держав норми екологічної етики визнаються принципами екологічної політики всередині держави і зовні, містять основні вимоги у сфері взаємодії з природою [38, с. 75]. В.І. Андрейцев наголошує на тому, що гуманістична спрямованість, її визнання суспільством і перетворює певний законодавчий чи нормативно-правовий припис (табу) у правову норму як регулятор правовідносин і встановлення правопорядку [39, с. 18].

У рамках концепту природи в екологічному праві як ідеології, сформованої на основі суджень та критеріїв для використання природи [40, с. 90], зазначається про те, що поява екологічного права деякою мірою відродила елементи традицій поклоніння життю [4і, с. 96]. На думку М.В. Краснової, сучасне екологічне право є найбільшим виразником уявлень та поглядів про природу, у якому зведені до стандартів правила поведінки й ідеологія дій людей у взаєминах з природою. Така характеристика екологічного права робить його кардинально відмінним від усієї системи сучасного права та значною мірою впливає на розроблення філософсько-правової ідеології - концепту природи в екологічному праві, яка формується на засадах суджень і критеріїв для використання природи в суспільному виробництві [42, с. 7]. Людину та її складові елементи, такі як життя і здоров'я пропонується вважати складовою частиною природи, зважаючи на її біологічне походження та неможливість існування без природи [43, с. 12].

Традиційний моральний постулат - «чини щодо інших людей так, як ти хотів би, щоб діяли стосовно тебе» - трансформується згідно з розширенням множини об'єктів застосування цього принципу. Тепер і рослина, і тварина стає (чи може стати) не лише прагматичним ресурсом або предметом естетичної насолоди, а й морально-ціннісним утворенням, яке може розраховувати на людяність у ставленні до себе так само, як це мало би бути і між людьми [44, с. 281]. Цікавою є позиція вчених про необхідність визнання правоздатності тварин, а потім рослин та екосистем, встановлення в законодавчих актах положення про те, що права природи мають пріоритет перед ринковими відносинами [45, с. 97]. Однак ці ідеї ще потребують свого наукового осмислення, сприйняття суспільством і громадянами.

Тваринний світ займав і займає значне місце не тільки в створенні матеріальної культури, а й у формуванні морального світогляду людини [46, с. 257], що випливає з аналізу ст. 37 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. у частині забезпечення охорони тваринного світу, зокрема, шляхом надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій; виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин; пропаганди важливості охорони тваринного світу та ін.

Крім цього, саме в системі джерел фауністичного права є спеціальний нормативний акт - Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р., який спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства (Преамбула). Гуманне ставлення до тварин, поводження з тваринами ґрунтується на такому принципі: жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині (ст. 4). Загальна спрямованість виховання гуманного ставлення до тварин розкривається через зміст ст. 6 цього Закону, де виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою частиною етичного, культурного та екологічного виховання громадян і передбачає формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури громадян, забезпечується шляхом викладання курсів з екологічної етики та гуманного ставлення до тварин у дошкільних навчальних закладах, у системі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

Зазначені норми фауністичного права відповідають принципам Всесвітньої хартії природи (1982 р.), Декларації Ріо (1992 р.), положенням Конвенцій: про охорону біологічного різноманіття (1992 р.), про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (1979 р.), про збереження мігруючих видів диких тварин (1979 р.) та ін.

Підсумовуючи викладене, пропонуємо розглядати правовий екологічний імператив як всезагальний принцип морально-етичного регулювання екологічних правовідносин, який проявляється у впровадженні етичних засад взаємодії суспільства й природи, насамперед, в екологічне право й законодавство, та який проявляється на двох рівнях соціально значимого впливу: національному й міжнародному (у тому числі в рамках європейського простору).

В основу формування правового екологічного імперативу як морального імперативу добра мають бути покладені найбільш важливі, ключові ідеї екології, екологічної філософії та етики - з їх відображенням у нормах чинного законодавства, у джерелах національної екологічної політики. Екологічний імператив, на нашу думку, має враховуватись як під час здійснення систематизації екологічного законодавства нашої держави, так і під час імплементації міжнародних еколого-правових принципів і норм, конвергенції національної та європейської правових систем, запозичення позитивного досвіду зарубіжних країн у сфері права.

Окреслена вище проблематика перебуває також у площині екології як меганауки, вчені-представники якої ще за радянських часів вели мову про необхідність розробки дієвої біосферно-екологічної програми, в основу якої закладено фундаментальні знання про функціонування усіх природних систем плюс розвиток екологічної свідомості, екологічної моральності [47, с. 81]. Вважаємо, що назріла необхідність розпочати роботу над таким концептуальним документом, в основу якого доцільно було б покласти загальнонаукові принципи (гуманності, екологічної безпеки, екосистемності, ноосферності, сталого розвитку та ін.), - своєрідного етичного кодексу про форми взаємодії суспільства й природи.

Література

1. Нормативно-правові акти наведено відповідно до офіційного сайту Верховної Ради України www.rada.gov.ua.

2. Позняк Е.В. Теоретико-правові засади екологічної культури в Україні / Е.В. Позняк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2012. - Вип. 92. - С. 24-28.

3. Андрейцев В.І. Екологічне право: курс лекцій : [навч. посібник для юрид. фак. вузів] / В.І. Андрейцев. - К. : Венту- рі, 1996. - 208 с.

4. Боголюбов С.А. Актуальные проблемы экологического права : [учебник для магистров] / С.А. Боголюбов. - М. : Юрайт, 2011. - 607 с.

5. Балюк Г.І. Проблеми законодавчої регламентації та реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку / ГІ. Балюк // Право України. - 2011. - № 2. - С. 85-94.

6. Балюк Г.І. Екологічне право України: передумови і особливості його подальшого розвитку / Г.І. Балюк, О.В. Ко- хановська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2009. - Вип. 81. - С. 179-186.

7. Костицький В.В. Міжнародно-правовий етичний імператив як основа теоретико-методологічного забезпечення розвитку екологічного права / В.В. Костицький // Право України. - 2011. - № 2. - С. 20-33.

8. Борейко В.Є. Введення в екологічну етику / В.Є. Борейко // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко, О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 15-53.

9. Сидоренко Л.І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси : [навчальний посібник] / Л.І. Сидоренко. - К. : ПАРАПАН, 2002. - 152 с.

10. Борейко В.Є. Введення в екологічну етику / В.Є. Борейко // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко,

11. О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред.

12. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 15-53.

13. Борейко В.Є. Введення в екологічну етику / В.Є. Борейко // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко, О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 15-53.

14. Чекаль Л.А. Філософія науки та інноваційного розвитку / Л.А. Чекаль, О.Ю. Павлова, С.В. Сторожук / за наук. ред. проф. Л.А. Чекаля. - К. : Міленіум, 2010. - 340 с.

15. Юрій М.Ф. Етика : [підручник] / М.Ф. Юрій. - 2-е вид., стереотип. - К. : Дакор, 2008. - 320 с.

16. Борейко В.Є. Введення в екологічну етику / В.Є. Борейко // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко, О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 15-53.

17. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды / С.Н. Кравченко. - Львов : Выща школа, 1988. - 156 с.

18. Закович М.М. Теоретичні аспекти культури / М.М. Закович // Культурологія: українська та зарубіжна культура : [навч. посіб.] / [М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.Л. Шевнюк та ін.] ; за ред. М.М. Заковича. - 5-те вид., стер. - К. : Знання, 2010. - С. 15-59.

19. Реймерс Н.Ф. Экология (теория, законы, правила, принципы и гипотезы) / Н.Ф. Реймерс. - М. : Журнал «Россия Молодая», 1994. - 367 с.

20. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

21. Чекаль Л.А. Філософія науки та інноваційного розвитку / Л.А. Чекаль, О.Ю. Павлова, С.В. Сторожук / за наук. ред. проф. Л.А. Чекаля. - К. : Міленіум, 2010. - 340 с.

22. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

23. Чекаль Л.А. Філософія науки та інноваційного розвитку / Л.А. Чекаль, О.Ю. Павлова, С.В. Сторожук / за наук. ред. проф. Л.А. Чекаля. - К. : Міленіум, 2010. - 340 с.

24. Костицький В.В. Міжнародно-правовий етичний імператив як основа теоретико-методологічного забезпечення розвитку екологічного права / В.В. Костицький // Право України. - 2011. - № 2. - С. 20-33.

25. Юрій М.Ф. Етика : [підручник] / М.Ф. Юрій. - 2-е вид., стереотип. - К. : Дакор, 2008. - 320 с.

26. Чекаль Л.А. Філософія науки та інноваційного розвитку / Л.А. Чекаль, О.Ю. Павлова, С.В. Сторожук / за наук. ред. проф. Л.А. Чекаля. - К. : Міленіум, 2010. - 340 с.

27. Крисаченко В.С. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку / В.С. Крисаченко, М.І. Хилько. - К. : Знання України, 2002. - 598 с.

28. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

29. Крисаченко В.С. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку / В.С. Крисаченко, М.І. Хилько. - К. : Знання України, 2002. - 598 с.

30. Голубець М. Криза довкілля - наслідок духовної деградації і девальвації моральних цінностей / М.А. Голубець [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.xic.com. ua/z-zhyttja/11-mteryju/39-myhajlo-golubec-lkryza-dovkШja- naslidok-duhovnoji-degradaciji-i-devalvaciji-moralnyh- cinnostejr.

31. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

32. Борейко В.Є. Обґрунтування екологічної етики /

33. Є. Борейко // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко, О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 54-81.

34. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини /

35. М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

36. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

37. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

38. Борейко В.Є. Обґрунтування екологічної етики / В.Є. Борейко // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко, О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 54-81.

39. Чекаль Л.А. Філософія науки та інноваційного розвитку / Л.А. Чекаль, О.Ю. Павлова, С.В. Сторожук / за наук. ред. проф. Л.А. Чекаля. - К. : Міленіум, 2010. - 340 с.

40. Темченко В.І. Етика та право: теоретичні аспекти співвідношення / В.І. Темченко // Право України. - 2002. - № 9. - С. 24-26.

41. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды / С.Н. Кравченко. - Львов : Выща школа, 1988. - 156 с.

42. Кравченко С.М. Екологічна етика і психологія людини / С.М. Кравченко, М.В. Костицький. - Л. : Світ, 1991. - 104 с.

43. Андрейцев В.І. Екологічне право України: розвиток наукових доктрин / В.І. Андрейцев // Конституційні засади аграрного, земельного та екологічного права: 20 років розвитку : матеріали «круглого столу» (м. Київ, 27 травня 2016 року) / за ред. М.В. Красновой ТО. Коваленко ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Чернівці : Кондратьєв А.В., 2016. - С. 9-27.

44. Лю Хунянь. Концепт и взгляды на природу в экологическом праве / Лю Хунянь // Государство и право. - 2010. - № 3. - С. 90-99.

45. Лю Хунянь. Концепт и взгляды на природу в экологическом праве / Лю Хунянь // Государство и право. - 2010. - № 3. - С. 90-99.

46. Краснова М.В. Методологічні засади сучасного екологічного права / М.В. Краснова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2012. - Вип. 92. - С. 5-8.

47. Краснова М.В. Правові основи сучасної екологічної політики України: науково-методологічні питання / М.В. Краснова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2016. - Вип. 1(102). - С. 9-13.

48. Крисаченко В.С. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку / В.С. Крисаченко, М.І. Хилько. - К. : Знання України, 2002. - 598 с.

49. Каракаш І.І. Еколого-правова освіта і формування еколого-правової культури / І.І. Каракаш // Екологічне право України : [підруч. для студ. вищих навч. закладів] / за ред. І.І. Каркаша. - Одеса : Фенікс, 2012. - С. 255-272.

50. Соколов Б.С. Плюс экологическое сознание / Б.С. Соколов // Знание - сила. - 1988. - № 4. - С. 10-13, 81.

51. Борейко В.Є. Екологічна етика і законодавство / В.Є. Борейко, О.М. Шуміло // Екологічна етика : [навч. посіб.] / [В.Є. Борейко, О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло] ; за заг. ред. О.М. Шуміла. - Х. : Право, 2015. - С. 92-98.

Размещено на Allbest.ru