Еволюція змісту державної соціальної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція змісту державної соціальної політики

І.С. Бандура,

аспірант Академії муніципального управління, м. Київ

Визначено, що вихідним положенням концепцій, яку ми підтримуємо є визнання того, що в конкурентній ринковій економіці закладені функції саморегулювання і саморозвитку, які визначають ефективність системи. Однак межі саморегулювання в наукові теорії визначають по-різному. Соціальні ефекти конкурентного ринку, елементи якого мають поширення в цивілізованому світі, за словами автора концепції соціального ринкового господарства. Під політикою взагалі розуміється діяльність органів державної влади та державного управління, що відображає суспільний лад і економічну структуру країни, а також діяльність суспільних класів, партій та інших класових організацій, громадських угруповань, що визначається їх інтересами і цілями.

Ключові слова: інструменти соціальної політики, соціальні функції, концепції соціального ринкового господарства, державна соціальна політика, моделі соціальної політики.

Determined that the starting point concepts, which we support is the recognition that in a competitive market economy inherent self-regulation and self-determining system performance. However, the limits of self-regulation in the scientific theories define differently. The social effects of the competitive market, whose elements are common in the civilized world, according to the author of the concept of social market economy. Under the policy generally refers to activities of public authorities and public administration, reflecting the social system and economic structure of the country and the activities of social classes, class parties and other organizations, community groups, determined by their interests and goals.

Keywords: instruments of social policy, social functions, the concept of social market economy, state social policy, social policy model.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. У світовій економічній літературі накопичено великий досвід дослідження змісту, методів та інструментів економічної політики і тісно пов'язаної з нею державною соціальною політикою, їх співвідношення з ринковими саморегулюванням з точки зору ефективності. Основні теоретичні підходи, розрізняються визначенням меж участі держави і масштабами виконання соціальних функцій, які відображають еволюцію концептуальних основ державної соціальної політики.

Вихідним положенням концепцій, яку ми підтримуємо є визнання того, що в конкурентній ринковій економіці закладені функції саморегулювання і саморозвитку, які визначають ефективність системи. Однак межі саморегулювання в наукові теорії визначають по-різному. Соціальні ефекти конкурентного ринку, елементи якого мають поширення в цивілізованому світі, за словами автора концепції соціального ринкового господарства А. Мюллера-Армака, «завжди викликали здивування», унаслідок здатності ринку, як нейтрального до соціальних цінностей механізму, сприяти балансу інтересів розрізнених економічних суб'єктів, що відносяться до різних соціальних груп, і приводити до зростання добробуту суспільства в цілому. Вперше ця особливість конкурентного ринку була описана в економічній науці А. Смітом у вигляді гіпотези «невидимої руки ринку», коли економічний суб'єкт, прагнучи лише до мети збільшення власного матеріального благополуччя, і «в цьому випадку він «невидимою рукою» прямує до мети, яка зовсім і не входила в його наміри, переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійсним чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне дати це».

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Питання дослідження змісту соціальної політики та вплив її на розвиток територій, побудови їх соціальної політики неодноразово порушувались у працях зарубіжних та вітчизняних науковців, зокрема, для цілей дослідження були проаналізовані праці Захарова М.А., Богуславської С.І., Потапенко Л.В., Жаворонкова В.О., Холоднюка З.В., Вишиванюка М.В., Прохорової В.М., Садової У.Я., Варналія С.Ф., Реутова В.Є.. У проаналізованих наукових працях зустрічаємо різні підходи до визначення складових державної соціальної політики та оцінки передумов їх формування в Україні, що обумовлює необхідність систематизації проведених досліджень та пошуку найбільш ефективних способів їх реалізації в Україні.

Мета статті полягає в визначення складових еволюції змісту державної соціальної політики та оцінки передумов їх формування в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Ліберальна концепція стала першим підґрунтям до формування соціальної політики, система поглядів, яка визначає мінімальну роль держави і мінімальні масштаби виконання соціальних функцій, оскільки з точки зору представників ліберальної концепції ринок є ідеальною системою формування індивідуального добробуту. Згідно ліберальної концепції, держава не повинна. втручатися в ринкові процеси формування добробуту і зобов'язана створювати рамкові правові умови для їх функціонування. Такий підхід базується на здобутках англійської класичної школи політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль) і характеризує початковий етап еволюції змісту державної соціальної політики.

У процесі суспільного розвитку з'явилося кілька модифікацій концепції, що лежить в основі сучасних моделей соціальної політики ліберальної держави: ордоліберальної, монетаристської і австрійської, що відображають подальшу еволюцію змісту державної соціальної політики. Ордоліберальна концепція економічних порядків, створена німецькими вченими Фрайбургскої школи Ф. Бемом та В. Ойкеном, виходить з того, що ринкова модель реалізації соціально-економічної політики краще в порівнянні з централізованою, але вона не утворюється природним шляхом, як вважали класики. Більш того, ринкова свобода не обмежує прагнення до концентрації ринкової влади монополій, що призводить до несвободи і бідності там, де були закладені основи свободи і добробуту [1].

«Соціальна політика, - писав В. Ойкен, - ідентична політиці економічного конструювання або економічного порядку <...> [2]. В умовах конкурентної економіки це означає, перш за все, реалізацію її основного принципу, а саме створення функціонуючого механізму цін повної конкуренції». Тому завданням держави є конструювання конкурентного порядку через створення правових норм, які виключали б можливість концентрації економічної влади окремими групами і тиску, на Уряд з метою перерозподілу суспільного добробуту в їх користь.

Монетаристи на чолі з М. Фрідманом вважали, що зростання добробуту визначається попитом на гроші. При зростанні доходів збільшується попит на гроші, ростуть грошові активи, які стимулюють економічне зростання, а, отже, зростання доходів і благосостоянія. Держава, на їхню думку, має лише стежити за змінами грошової маси, а вільна ринкова економіка сама буде забезпечувати процес розширеного відтворення добробуту. Таким чином, монетаристи відстоюють ідею обмеженого непрямого втручання у вирішення соціальних проблем: державою, регулюється тільки грошова маса, а через неї доходи населення і добробут. соціальний концепція конкурентний економіка

Австрійська неоліберальна школа (Л. Мізес, Ф. Хайєк) найбільш яскраво виражає ліберальний дух, оскільки вважає, що держава взагалі не повинна втручатися в спонтанні природні процеси формування добробуту, яке розвивається еволюційним шляхом за законами, аналогічним природним. «Для розуміння нашої цивілізації необхідно усвідомити, що цей порядок склався не в результаті втілення свідомого задуму або наміри людини, а спонтанно: він виник з ненавмисного слідування традиційним і головним чином моральним практикам», - писав Ф. Хайек. Тому ні індивід, ні держава, не можуть в силу обмеженості свого знання пізнати цей «спонтанний порядок», а значить і керувати ним. Держава не повинна займатися ні соціальним страхуванням, ні організацією освіти, ні регулюванням ставок плати за житло. Єдиною областю державної соціальної політики можуть бути пенсії по старості і допомоги по безробіттю. Держава не зможе сприяти і досягненню в економіці оптимуму, де максимізується добробут, оскільки саме питання про існування такого оптимуму не дозволили в силу непізнаваності ринкового процесу ззовні. «Завдання держави, як бачить її ліберал, - пише Л. Мізес, - полягає виключно в гарантуванні захисту життя, здоров'я, свободи і приватної власності від насильницьких нападів» [3, C. 4]. Макроекономічне регулювання в цих умовах мало корисно, оскільки, намагаючись координувати господарську діяльність, держава порушує ціновий механізм передачі інформації і сам процес ринкової координації, який встановлює єдино вірний і справедливий спонтанний порядок. Будь-яка форма розподілу при такому порядку є справедливою, навіть якщо веде до зростання соціальної нерівності, оскільки вона виникає в ході конкурентної боротьби, що ведеться по певним правилам і нормам ринку.

Таким чином, представники ліберальної концепції вважали, що зміст соціальної політики має зводитися до виконання державою окремих заходів або реалізації окремих соціальних програм (регулювання грошової маси; програми пенсійного забезпечення і страхування від безробіття).

Наступним етапом в еволюції змісту соціальної політики стала неокласична теорія, в якій значно розширено ліберальні уявлення про функції держави до створення правового порядку, що захищає приватну власність і ринкові свободи, підтримки вільної добросовісної конкуренції, проведення антимонопольної політики, інтерналізації зовнішніх ефектів, не спотворює перерозподілу доходів як реалізації принципу соціальної справедливості. У разі виконання державою всіх названих функцій ринкові умови будуть наближені до умов досконалої конкуренції, і ефективність системи буде нібито найвищою. Неокласики менш категорично в порівнянні з лібералами відносяться до макроекономічного регулювання. Вважають за можливе обережне використання деяких інструментів грошово-кредитної і бюджетно-фінансової політики, щоб контролювати основні макроекономічні показники, створюючи умови для поліпшення в соціальній сфері.

У розвиток змісту соціальної політики внесли свій вклад представники неокейнсіанської концепції, які відстоювали необхідність максимального втручання держави в ринкові механізми виробництва і розподілу з метою підвищення рівня життя, максимальні масштаби, виконання соціальних функцій. Дана теорія заклала основу комплексного підходу до вирішення соціальних проблем, який закріпився як явище державної соціальної політики, і пов'язана з реалізацією, моделі «держави добробуту» в країнах Заходу. Функції «держави добробуту» поширювалися від простого забезпечення внутрішнього порядку, зовнішньої безпеки, створення суспільних благ в державному секторі до відповідальності суспільства за добробут громадян. Зусилля докладалися на надання не просто мінімального рівня споживання найбільш уразливим групам населення, а оптимального, здатного задовольнити потреби зазначеної категорії населення.

Масштабні зусилля «держав добробуту» в результаті реалізації мільярдних соціальних програм помітно поліпшили умови життя мільйонів людей в 50-60-і роки XX століття. Однак значний перерозподіл доходів, що послаблює стимули до праці та інвестування, знизило ефективність роботи ринкових механізмів.

Накопичений позитивний і негативний досвід реалізації заснованих на різних концепціях моделей соціальної політики зумовив появу теорії соціального ринкового господарства, яка несуперечливо поєднувала в собі ідеї ордоліберальної, неокласичної та неокейнсіанської теорій щодо забезпечення високого рівня життя громадян, оптимізувала масштаби виконання державою соціальних функцій. В умовах соціального ринкового господарства держава підтримує конкуренцію, забезпечуючи прояв соціальних переваг ринку, усуває «провали ринку» і проводить активну соціальну політику. «Політика соціального ринкового господарства довела всьому світу, що її принципи - вільна конкуренція, вільний вибір предметів споживання, як і взагалі свобода розкриття і процвітання особистості призвели до кращих економічних і соціальних успіхів, ніж будь-який вид регулюючий владою або примусового господарства». Функції держави в даній концепції виходять за рамки обмежених функцій ордоліберальної держави, не переступаючи меж руйнування ринкової ефективності надмірними соціальними гарантіями «держави добробуту».

Таким чином, дослідження еволюції теоретичних поглядів на роль держави в економіці, яка "визначала особливості соціального регулювання, показало, що вміст державної соціальної політики розвивалися від розрізнених заходів і окремих соціальних програм, які в залежності від концептуальних основ обмежувалися мінімальними масштабами виконання державою соціальних функцій у ліберальній концепції або максимально розширювалися в теорії «держави добробуту», до створення системи комплементарних заходів, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища індивідів, що призвело до їх інституційного закріплення як феномена соціальної політики [4, C. 89].

Поняття соціальної рівності, і справедливості є одним з ключових понять, що також впливає на зміст і вибір моделі державної соціальної політики. «Концепція соціальної справедливості, - пише Дж. Ролз, - забезпечує в першому наближенні стандарт, за допомогою якого повинні оцінюватися розподільні аспекти базисної структури суспільства».

Ідея соціальної рівності як одного з найважливіших принципів організації суспільства в різні історичні епохи розумілася по-різному. В епоху феодалізма і становлення капіталістичного способу виробництва були висунуті егалітарістські концепції, згідно з якими пропонувалося наділити всіх людей рівними частками приватної власності. Це вчення отримало обґрунтування у Ж.-Ж. Руссо і його послідовників, які вимагали встановлення рівності не в сфері майнових відносин, а рівності людей перед законом. Направлене проти феодально-станових привілеїв юридичну рівність було значним кроком вперед у розвитку прогресивної для своєї епохи буржуазної демократії.

Ці мерітократичні ідеї відбилися в «Декларації прав людини і громадянина» у Франції і в петровської «Табелі про ранги» в Україні. Ідея соціальної рівності поступово набувала форму принципу «кожному по його капіталу». Капітал, володіння їм стає одночасно і головною умовою нерівності. У XIX столітті багато філософів, починаючи з А. Сен-Симона, А. Токвіля з його знаменитої книгою «Демократія в Америці», стали вказувати на явну тенденцію до значного зростання рівності на більш високих рівнях індустріального розвитку [5]. Так, А. Токвіль писав, що процес рівняння йде в Європі вже 700 років і досягнення політичної рівності є першою фазою всесвітньої демократичної революції, за яким настане і економічна революція, коли постане питання про власність. Він першим звернув увагу на такі дилеми демократії, як рівність і свобода, рівність і справедливість: «Ми не можемо завадити рівності, які від нас не залежить, до чого воно призведе - до свободи або рабству, до варварства або освіті, до злиднів або процвітанню». Цю ж тенденцію відзначав і П.А. Сорокін, вказуючи, що процес рівняння йде в світовому масштабі два останніх століття, хоча він далеко ще не закінчений, і XX століття висунув політичні, економічні і соціальні теорії, що проходять під знаком «трудових», де ідея соціальної рівності втілюється у формулі «кожному по ступеня його особистого соціально корисної праці» [6].

Сучасні концепції, що зачіпають проблему соціальної рівності і нерівності, досить умовно можна розділити на два напрямки: 1) соціологічні концепції, які відстоюють тезу, що нерівність - природний спосіб виживання суспільства (теорії функціоналізму Е. Дюркгейма, К. Девіса, В. Мура і ін .; теорія статусних груп М. Вебера та ін.); 2) соціально-економічні концепції, в яких стверджується, що можливо встановити соціальну рівність і знищити або звести до мінімуму економічну нерівність шляхом соціальних революцій (К. Маркс, В. Ленін) або на основі реорганізації економічної та соціальних систем [демократичний, етичний, кооперативний соціалізм та тощо; теорії «соціальної держави» (О. Ланге, В. Ріпці)].

У багатьох країнах Європи і Америки історично закріпилися принципи так званої «протестантської етики»: від людини була потрібна самодисципліна, ощадливість і працьовитість, залежатиме від інших вважалося непристойним. Незаможні, які користувалися послугами притулків для бідних, в США і Великобританії позбавлялися виборчих прав, свобода їх пересування обмежувалася та тощо.

У 1798 р Т. Мальтус опублікував книгу «Есе про принципи народонаселення», де зокрема доводив, що населення планети зростає швидше, ніж виробництво товарів, необхідних для задоволення потреб людства ". Погляди Т. Мальтуса мали значний вплив на формування підходів до соціального забезпечення: вони вельми специфічним чином були з'єднані з теорією еволюції Ч. Дарвіна і, привели до появи «соціал-дарвінізму». Найбільш відомим вченим, адаптувати ідеї Т. Мальтуса і Ч. Дарвіна до області соціальної політики, був Г. Спенсер. Він доводив, що бідність є проявом процесу природного відбору, допомога бідним лише примножує бідність і лінь ( «Система синтетичної філософії», 1862 г.) [7].

Якщо в основу моделі соціальної політики буде покладено егалітарний принцип економічної рівності, то завдання політики будуть вважатися вирішеними при досягненні даного рівності. Ліберальний принцип рівності тільки перед законом апріорно передбачає: по-перше, виникнення економічної нерівності, в силу того, що кожна людина має різними здібностями; а по-друге, існування приватної власності. В. суспільстві, де діє цей принцип, неминуче починає розвиватися процес розшарування. Бідність стає однією з актуальних проблем, що визначається, з одного боку, її масштабами, а з іншого - негативним впливом на що протікають в суспільстві соціально-економічні та демографічні процеси, а саме: продуктивність і мотивацію праці, зниження здоров'я, погіршення освіти, соціальну поведінку і моральні цінності [8, C. 129].

Проте, як показало дослідження еволюції змісту соціальної політики, в світі запанувала ідея гуманістичного підходу до боротьби з бідністю. У багатьох європейських державах були прийняті закони, спрямовані на боротьбу з причинами бідності - неписьменністю, хворобами, незахищеністю найманих працівників перед діями роботодавців та ін. З'явилися соціальні програми з подолання бідності. Згодом з'явилися теорії, згідно. яким державні соціальні трансферти розглядалися як ефективний спосіб підтримки економіки. Подібних поглядів дотримується, наприклад, Дж. Стігліц, який стверджує: «Дайте безробітним і пенсіонерам гроші - і ці кошти швидко повернутися назад, розкрутивши колеса економіки».

Аналіз еволюції теоретичних підходів до змісту державної, соціальної політики підтверджує дві сформовані дослідницькі традиції. Одна з них існує в рамках культуроцентрістської науково-дослідницької програми, для якої характерний акцент на суб'єкті, і яка бачить мету соціальної політики в спробі досягнення соціального поліпшення, як постановку бажаних соціальних завдань і організацію механізмів соціальних змін для їх досягнення [9]. В даному випадку увагу вчених звернено на гуманістичні цінності: рівність, справедливість, моральність, мораль, терпимість, соціальна солідарність і соціальна відповідальність, що відображають якісні аспекти соціальної політики.

Висновок

Відповідно до іншої традиції, що відображають натуралістичну програму і економічні основи державної соціальної політики, акцент робиться на обмеженості ресурсів, в той час як попит на послуги-і необхідність пере рас поділ завжди перевищує можливості суспільства, в їх здійсненні. Передбачається, що існують два конкуруючих попиту - попит на економічну рівність і на ефективність. Тому центральним завданням соціальної політики стає досягнення балансу між ними. Представники натуралістичної науково-дослідницької програми аналізують кількісні аспекти соціальної політики, особливо проблеми ефективності, і співвідносять їх з якісними досягненнями минулих років, намагаючись знайти компроміс.

Узагальнюючи результати еволюційного аналізу, визначимо зміст державної соціальної політики. Під політикою взагалі розуміється діяльність органів державної влади та державного управління, що відображає суспільний лад і економічну структуру країни, а також діяльність суспільних класів, партій та інших класових організацій, громадських угруповань, що визначається їх інтересами і цілями. Як наукова категорія термін «політика» означає сукупність цілей, завдань і заходів стратегічного і тактичного характеру, а також механізм їх реалізації в якій-небудь сфері суспільного розвитку. Політика як явище суспільного життя налічує кілька тисячоліть. А історія соціальної політики в ринковій економіці в її сучасному розумінні обчислюється кількома десятиліттями. За цей час в ряді стан Західної і Східної Європи, Північної Америки, а також Південно-Східної Азії сформувалися економічні системи, які називають «змішаною економікою», «соціальною ринковою економікою»,«державою загального добробуту» та тощо.

Список використаних джерел

1. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Губар О.Є. Соціальне страхування у забезпеченні соціального добробуту / О.Є. Губар // Фінанси України. - 2002. - № 8. - С. 130-136.

3. Папієв М. Соціальна політика та її вплив на доходи і рівень життя населення / М. Папієв // Україна: аспекти праці. - 2004. - № 7. - С. 3-9.

4. Скуратівський В.А. Основи соціальної політики : навч. посіб. / В.А. Скуратівський, О.М. Палій. - К. : МАУП, 2002. - 200 с.

5. Давидюк О.О. Соціальна безпека: проблеми теоретичного аналізу та побудови системи показників [Електронний ресурс] / О.О. Давидюк. - Режим доступу : http://www.cpsr.org. Ua

6. World Day of Social Justice [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org.ua/ en/information-centre/news/864-2009-02-20

7. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV, Ст. 8 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ T030964.html

8. Волгин Н.А. Социальная политика. Энциклопедия / Н.А. Волгин ; под ред. Н.А. Волгина и Т.С. Сулимовой. - М. : Альфа-Пресс, 2006. - 416 с.

9. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3/5/1996. European Social Charter (revised) CETS No. 163 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.conventions.coe.int/ Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=163&CM=7&DF=26/10/2008&CL=ENG

1. Konstytutsіya Ukrainy [Constitution of Ukraine], available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian]

2. Gubar O.Ye. Sotsіal'ne strakhuvannya u zabezpechennі sotsіal'nogo dobrobutu [Social security in providing social welfare]. Fіnansy Ukrainy - Finance of Ukraine, 2002, No. 8, pp. 130-136 [in Ukrainian]

3. Papіev M. Sotsіal'na polіtyka ta ii vplyv na dokhody і rіven' zhyttya naselennya [Social policy and its impact on income and standard of living]. Ukraina: aspekty pratsі - Ukraine: work aspects, 2004, No. 7, pp. 3-9 [in Ukrainian]

4. Skuratіvs'kyi V.A., Palіi O.M. Osnovy sotsіal'noi polіtyky: navch. posіb [Fundamentals of social policy: textbook.]. Kyiv, MAUP, 2002, 200 p. [in Ukrainian]

5. Davydyuk O.O. Sotsіal'na bezpeka: problemy teoretychnogo analіzu ta pobudovy sistemy pokaznykіv [Social security: issues of theoretical analysis and indicators deelopment], available at: http:// www.cpsr.org.ua [in Ukrainian]

6. World Day of Social Justice, available at: http://www.un.org.ua/en/information-centre/news/864- 2009-02-20

7. Pro osnovy natsіonal'noi bezpeky Ukrainy: Zakon Ukrainy vіd 19.06.2003 r. № 964-IV, St.8 [On National Security of Ukraine: Law of Ukraine dated 19.06.2003, No. 964-IV, Art. 8], available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030964.html [in Ukrainian]

8. Volgin N.A. Sotsial'naya politika. Entsiklopediya; pod red. N.A. Volgina i T.S. Sulimovoi [Social Policy. Encyclopedia; ed. N.А. Volgina and Т.S. Sulimova]. Moscow, Al'fa-Press, 2006, 416 p. [in Russian]

9. Yevropeis'ka sotsial'na khartiya (pereglyanuta) vid 03.05.1996 [European Social Charter (revised) dated 03.05.1996]. European Social Charter (revised) CETS No. 163, available at: http://www. conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=163&CM=7&DF=26/10/2008 &CL=ENG

Размещено на Allbest.ru