Інструменти реформування системи надання державних і муніципальних послуг в Білорусі та Молдові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інструменти реформування системи надання державних і муніципальних послуг в Білорусі та Молдові

Після розпаду Радянського Союзу виникла потреба в осмислені ролі виконавчої влади в державі, нерозривно пов'язаної з інтересами суспільства та спрямованої на максимальне задоволення потреб різних верств населення. Кожна республіка колишнього СРСР має власний досвід у сфері здійснення адміністративних реформ, що обумовлено місцевими політичними, історичними, правовими та культурними особливостями країни. Питання «надання державних (адміністративних, публічних) послуг» в багатьох країнах вирішено в процесі проведення адміністративної реформи, тому що є однією з основних форм відносин громадян, організацій та влади, за якої держава є постачальником послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Законодавчому регулюванню процесу надання адміністративних послуг присвячено увагу у працях таких провідних вітчизняних і зарубіжних науковців, як В. Авер'янов, С. Вільямс, А. Данилин, В. Долечек, І. Коліушко, Р. Калюжний, В. Маматова, А. Матесон, К. Ніколаєнко, В. Сороко, Д. Сухінін, Г. Труєн, Ю. Шаров та інші.

Мета статті полягає в аналізі інструментів реформування системи надання державних і муніципальних послуг у Білорусі та Молдові.

Виклад основного матеріалу. В Республіці Білорусь проголошений принцип «держава для народу», що припускає вільний доступ до високоякісних державних послуг для громадян та юридичних осіб. Сучасні стандарти ефективного державного управління закликають забезпечити відсутність дискримінації, рівні умови, легкий доступ і максимально можливу зручність у наданні послуг соціально вразливим верствам населення тощо.

Сьогодні в країні значну увагу приділяють впровадженню технологій інформаційного суспільства в сферу функціонування владних структур. Звернення громадян та організацій є одним з основних й найбільш активно використаних джерел демократичного зв'язку суспільства, окремих громадян і державних структур. Це сприяє не лише збільшенню індексу електронної готовності держави, а й зменшенню різниці з середнім показником в Європі. Рівень проникнення Інтернету в державі наближається до 50 %, що свідчить про те, що задача організації ефективної електронної взаємодії громадян і державних структур стає більш актуальною [11, с. 2].

Роботі зі зверненнями громадян та юридичних осіб присвячені директиви Президента Республіки Білорусь «Про заходи з подальшої дебюрократизації державного апарату» від 27.12.2006 р. № 2, «Про розвиток підприємницької ініціативи та стимулювання ділової активності в Республіці Білорусь» від 31.12.2010 р. № 4, Указ Президента Республіки Білорусь «Про додаткові заходи з роботи зі зверненнями громадян та юридичних осіб» від 15.10.2007 р. № 498, Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь «Про деякі питання роботи із зверненнями громадян та юридичних осіб» від 23.07.2012 р. № 667 і низки інших актів. Вищезазначене сприяло тому, що держава з позиції «послідовника» в 2008 р. перемістилася на позицію «тої, що наздоганяє» у 2010 р. (табл. 1) [3; 9, с. 30].

Таблиця 1. Стратегічні позиції держав колишнього СРСР за рівнем розвитку електронного урядування в 2008 і 2010 роках

Законом Республіки Білорусь «Про основні засади адміністративних процедур» від 28.10.2008 р. № 433-З встановлений єдиний порядок роботи із зверненнями громадян до державних органів та організацій. Він є єдиним, комплексним і системним актом, що встановлює уніфіковані правила здійснення адміністративних процедур. Забезпечення роботи по принципу «єдиного вікна» здійснюється в двох формах: шляхом утворення універсальної структурної одиниці або в межах кожного конкретного відділу. Інша є більш ефективною, оскільки всі адміністративні процедури носять вузькоспеціалізований характер і не можуть бути ефективно здійсненими (навіть на стадії прийому документів) особою, яка не володіє спеціальними знаннями в цій сфері.

Указ Президента Республіки Білорусь «Про адміністративні процедури, що здійснюються державними органами й іншими організаціями за заявами громадян» від 26.04.2010 р. № 200 передбачає затвердження нового переліку адміністративних процедур, що покращить правове регулювання відносин, пов'язаних із їх здійсненням, оптимізує перелік документів, розміри плати, строки процедур з метою максимального полегшення вирішення громадянами своїх повсякденних питань. Наприклад, кількість адміністративних процедур, пов'язаних з державною реєстрацією нерухомості та прав на нього, скорочено з 165 до 21, у сфері охорони здоров'я 31 адміністративна процедура поєднана в 2 процедури.

Крім того, скорочений перелік документів, надаваних громадянам по адміністративним процедурам. Зокрема, для видачі окремих довідок виключена необхідність надання заяв, свідоцтв про народження дитини тощо. Зменшені строки вчинення деяких процедур (наприклад, для видачі довідок про стан на обліку житлових умов, що потребують поліпшення, довідок про нараховану житлову квоту). Зменшений розмір або відмінена плата за проведення окремих процедур. Передбачена можливість безоплатної реєстрації, видачі(обміну) виду на проживання в Республіці Білорусь, проїзного документу, дозволу на постійне проживання по відношенню до неповнолітніх. Скорочені незатребувані на практиці процедури, уточнені уповноважені органи, до яких необхідно звернутися громадянам для здійснення адміністративних процедур.

У відносинах юридичних і фізичних осіб та громадян діє принцип «єдиного вікна», згідно з яким для здійснення конкретної адміністративної процедури звернена особа має звернутися лише в один державний орган чи організацію та надати документи або данні, які можуть бути надані лише їм. Усі інші документи, які є наявними в інших органах, має запитувати сам орган, що здійснює адміністративну процедуру.

Державна програма інформатизації Республіки Білорусь на 2003-2005 рр. і перспективу до 2010 р. «Електронна Білорусь» є важливим кроком у впровадженні електронного урядування в країні: розвиток телекомунікаційної інфраструктури, створення важливих державних інформаційних систем і ресурсів, прийняття законодавчих актів та інших нормативних документів. Розробка цілісної концепції з акцентом на надання державних послуг населенню, організація публічного контролю як ефективного моніторингу на основі міжнародних методик тощо дозволяє створити умови для подолання інерції інформатизації та, відповідно, розробки й впровадження ефективних проектів.

Пріоритетними напрямами розвитку інформаційного суспільства визначені: національна інформаційно-комунікаційна інфраструктура, електронне урядування, електронні охорона здоров'я, освіта, зайнятість і соціальний захист населення, економіка, а також система масових комунікацій та електронний контент [6]. Тому Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Республіці Білорусь на період до 2015 р. лише формально адаптує напрями діяльності Туніської програми, прийнятої на другому етапі Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства у 2005 р.

Програмою соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на період 2011-2015 рр. передбачене суттєве розширення використання інформаційно-комунікаційних технологій у різних сферах суспільства. В режимі on-line відбуваються реєстрація власності, сплата податків, а також здійснюються адміністративні процедури, у т.ч. за допомогою принципу «єдиного вікна». У березні 2011 р. Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь затверджена Національна програма прискорення розвитку послуг у сфері інформаційно-комунікаційних технологій на 2011-2015 рр., яка містить підпрограму «Електронний уряд». В країні відбувається перехід державних органів з паперового документообігу на електронний. Надбані, розроблені та модернізовані системи електронного документообігу мають сприяти взаємодії з системою міжвідомчого документообігу та використовувати цифровий підпис у якості засобів захисту. Державні органи мають застосувати заходи зі зменшення до 2016 р. обігу документів на паперових носіях.

Основною характеристикою великих проектів є орієнтація державних закладів на власні потреби. На Єдиному порталі державних послуг і сайтах міністерств і відомств громадяни зіштовхуються з переліками адміністративних процедур - дій повноваженого органу, що чиняться на підставі заяви зацікавленої особи та закінчується видачею довідки або іншого документа, або реєстрацією чи урахуванням зацікавленої особи, її майна, наданням грошових сум, іншого майна та(або)послуг за рахунок коштів республіканського або місцевих бюджетів, позабюджетних фондів тощо.

Головним орієнтиром програми залишається реалізація повноважень держави в електронному вигляді, оскільки в ній відсутнє визначення понять «державна електронна послуга», «інформаційна послуга», «адміністративна процедура», тому вони використовуються безсистемно. Жодних свідчень про те, що зручність і потреби громадян є визначальними у формуванні послуг на основі принципу «життєвих ситуацій», а не автоматизація існуючих адміністративних процедур [11, с. 10]. Ефект реалізації програми визначається в кількісних параметрах (зменшення навантаження на населення і бізнес, зниження кількості звернень до органів з метою отримання послуг, скорочення часу очікування тощо).

Таким чином, електронний уряд, з одного боку, спрямований на розробку та продаж програмних продуктів, надання послуг, пов'язаних з консалтингом,впровадженням і підтримкою інформаційних технологій, а з іншого - на створення системи надання електронних послуг в сфері соціального захисту, електронних медичних ресурсів, заходи щодо підвищення рівня комп'ютерної грамотності державних службовців і населення в цілому, вдосконалення системи взаємодії держави та бізнесу в сфері інформатизації.

Технократичний підхід, орієнтація на потреби держави, відсутність комплексної концепції визначають специфіку стратегічного планування в сфері електронного уряду в Білорусі. Електронне урядування радикально змінює відношення між державою і громадянами, які розглядаються як клієнти, що заслуговують поваги та довіри; встановлює рівноправні партнерські відносини.

Орієнтована на громадян Концепція електронного уряду потребує чіткого визначення понять «електронний уряд» і «державна послуга», розробки проекту закону про забезпечення доступу до інформації про діяльність державних органів, підписання Конвенції Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці персональних даних». Зазначені заходи дозволяють сформувати систему послуг, засновану на класифікації користувачів, загальних принципах і вимогах. Головним завданням є створення відкритого, регулярно поповнюваного й адаптованого до потреб тематичного ресурсу, що включає термінологію, основні напрями моніторингу й оцінки, аналіз результатів, обговорення перспектив, позначення ключових факторів успіху тощо [11, с. 14-15].

Відповідно до постанови Ради міністрів Республіки Білорусь від 31.05.2012 р. № 509 усі державні заклади до 01.01.2016 р. мають надавати електронні послуги, визначені на порталі. Протягом 2011 р. до єдиного порталу електронних послуг звернулося понад 250 тис. користувачів. Сьогодні в реєстрі електронних послуг на єдиному порталі (http://portal.gov.by/) розміщена інформація про 117 послуг. Вони структуровані за ознаками (відомства, життєві події) та наведені на головній сторінці порталу у вигляді каталогу із посиланням на інші портали (сайти).

До 01.01.2015 р. усі адміністративні процедури в електронному вигляді мають працювати через програмний комплекс «єдине вікно», систему міжвідомчої взаємодії, інтегрованої з Загальнодержавною автоматизованою інформаційною системою. Оператором електронних державних послуг є створений Національний центр електронних послуг, який до 2015 р. через єдиний портал послуг повинен надавати 24 базові послуги та розвивати нові.

Економічний розвиток Республіки Молдова залежить від швидкого інтегрування у конкурентоспроможну регіональну та глобальну економіки. Перехід до глобальної економіки, заснованої на знаннях, є національним пріоритетом. Інформаційне суспільство є новою сучасною формою людської цивілізації, де рівноправний та універсальний доступ до інформації, пов'язаний з розвитком інформаційно-комунікаційної інфраструктури, сприяє стабільному соціально-економічному розвитку, зниженню рівня бідності, підвищення якості життя населення. Розвинена інформаційно-комунікаційна інфраструктура сприяє розширенню доступу до ресурсів у всіх сферах людського розвитку: уряд, економіка, комерція, освіта, культура, медицина тощо, а також підвищенню рівня зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць.

Державний сектор Молдови відстає в прийнятті технологій з модернізації публічних послуг і підвищення ефективності управління. Громадяни та ділове середовище отримують державні послуги, створюючи черги в органах влади для отримання сертифікатів, бланків та іншої інформацій. Такий спосіб взаємодії вимагає витрат коштів і часу, що викликає невдоволення та створює можливості для розвитку корупції. В Молдові є всі необхідні для побудови інформаційного суспільства умови: освічене населення, соціальна злагода, розвинута інфраструктура, високий науковий потенціал, система освіти й дослідна база в галузі ІКТ,міжнародне співробітництво, сприйнятливість державного і приватного секторів до нових технологічних розробок [4].

Відсоток звернень громадян з метою одержання державних послуг у країні становить приблизно 70 %. Близько 90 % мешканців вважають, що головною проблемою для Молдови є корупція, а приблизно 50 % - дають хабар за вирішення проблем у державних установах. У більш ніж 80 % випадків хабарництво є звичайним шляхом у вирішенні питань громадян при взаємодії з державними установами. Рівень розвитку державних послуг, доступних в Інтернеті, є низьким, а якість змісту багатьох веб-сторінок державного сектора є незадовільним, що перешкоджає швидкому доступу громадян до інформації. Тривале очікування,неадекватні умови, неефективне надання послуг у деяких установах не відповідають стандартам ЄС та очікуванням громадян. Використання ІТ-ресурсів у сфері публічного управління характеризується непостійністю та неузгодженістю, що знижує ефективність і гнучкість управління.

У червні 2002 р. уряд Молдови підписав Заяву про наміри та взяв на себе зобов'язання побудувати інформаційне суспільство, засноване на викладених у Статуті ООН, Всесвітній декларації прав людини та Окинавській хартії 2000 р. принципах побудови глобального інформаційного суспільства. Указ Президента «Про створення інформаційного суспільства в Республіці Молдова» від 19.03.2004 р. № 1743-III і Постанова Уряду «Про затвердження Політики створення інформаційного суспільства в Республіці Молдова» від 08.06.2004 р. № 632 стали концептуальною основою у розробці Національної стратегії створення інформаційного суспільства «Електронна Молдова» (далі - Стратегія). Вона розроблена в рамках спеціального проекту Уряду за підтримки Програми розвитку ООН [5].

Електроні послуги являють собою ефективну та придатну за ціною альтернативу, дозволяють уряду стати ближче до громадян й адаптуватися до їх потреб. Залучення громадян до процесу прийняття рішень створює нову соціально-економічну ситуацію. У зв'язку з тим, що даний процес є інтерактивним, а прийняття рішення - децентралізованим, з'являються нові можливості, однак, разом з тим, і нова відповідальність. Одна з головних проблем пов'язана з тим, що в умовах мережевої інтерактивної структури як громадяни, так і державні, муніципальні службовці змушені змінювати професійну діяльність, підвищувати рівень комп'ютерної підготовки, здійснювати безперервне навчання протягом усього життя.

Учасники процесу електронного управління розподіляються на: публічні установи місцевого і центрального рівня, громадяни та приватний сектор (бізнес). Таким чином, електронне управління складається з трьох компонентів: «уряд - громадянин», «уряд - бізнес», «уряд - уряд».

Послуги категорії «уряд - громадянин» надаються за допомогою електронних засобів. З 2009 р. Міністерство інформаційного розвитку Молдови впроваджує понад 20 нових видів електронних послуг різного змісту. Відповідно до рекомендацій Європейського суспільства в межах «Електронної Молдови» виділено 12 послуг: оплата громадянами податків і зборів, пошук робочих місць через біржі праці, допомога у вигляді соціальних послуг, розробка персональних документів (посвідчення особистості, водія тощо), реєстрація автотранспорту, видача дозволів на будівництво, клопотання та позови до поліції, забезпечення доступу до публічної бібліотеки (онлайн-каталоги, інструменти пошуку, електронні книги та інші), запит й отримання свідоцтв (про народження, шлюб, смерть тощо), зарахування в університети, повідомлення про зміну міста проживання, послуги охорони здоров'я.

Послуги категорії «уряд - бізнес» розвиваються в залежності від їх пріоритетності: державні закупівлі (дозволяє знизити ціни та зробити послугу прозорою для суспільства), соціальні внески працівників, реєстрація нового підприємства, екологічні та інші дозволи, оплата податків (ПДВ, декларування, повідомлення), заповнення митних декларацій, надання статистичних даних. Послуги категорії «уряд-уряд» сприяють спілкуванню та взаємодії державних установ через електронні засоби зв'язку, дозволяють ефективніше вирішувати комплекс проблем, пов'язаних з обробкою даних, що знаходяться у віданні центральних та/або місцевих державних органів [10, с. 11].

З 2008 р. у низці державних структур електроні послуги є виконанням різних видів транзакцій - передача інформації, прийняття рішень і надання послуг, у т.ч. здійснення платежів за допомогою електронних засобів, реінжиніринг процесу управління. Ключовою складовою е-управління є портал державних послуг і центральний урядовий портал. Відомча та корпоративна практика впровадження інформаційних технологій в Молдові спрямована на підтримку реального сектору національної економіки - інформаційного виробництва та подальшого розвитку електронних послуг.

Процес відбору послуг, що здійснювався у 2011 р., дозволив міністерствам та урядовим агентствам перевести у цифровий формат 70 публічних послуг. Зокрема, надання електронних звітів є обов'язковим і безоплатним для платників ПДВ шляхом впровадження Головною державною податковою інспекцією послуги «Електронна декларація» [1]. З урахуванням аналізу таких критеріїв, як важливість, ефективність, тривалість і сума витрат для впровадження, був підготовлений короткий перелік e-послуг, пріоритетних на 2012 р. Проект «Урядова служба електронних платежів» дозволяє здійснювати он-лайн оплату послуг, що надаються державою, а послуга «мобільної електронної ідентичності» робить можливим ідентифікацію та застосування цифрового підпису в контексті використання електронних послуг.

З травня 2012 р. працює урядовий портал громадських послуг (www.servicii.gov.md), в якому представлений електронний каталог послуг, що надаються громадянам та юридичним особам. Платформа інформує та взаємодіє між урядом і громадянами. Відвідувачі отримують інформацію про публічні послуги,роздруковують необхідні для подачі в державні установи бланки. Сьогодні з 500 пропонованих послуг доступними є 246, 13 з яких надаються в електронному форматі [2]. Крім того, портал дозволяє організувати пошук за низкою критеріїв і взаємодіяти з модератором через форму зворотнього зв'язку. Уряд за сприяння державного підприємства «Центр спеціальних телекомунікацій» і в партнерстві з операторами мобільного телефонного зв'язку «Moldcell» та «Orange» 14.09.2012 р. запустили послугу «Мобільний підпис». Пріоритетними напрямками впровадження електронних послуг у 2012 р. виступають «он-лайн ліцензія», «електронна звітність до Національної каси медичного страхування» й «он-лайн запит у сфері будівництва» [1].

Молдова є 8 країною в світі, яка впровадила послугу мобільної електронної ідентифікації Mobile-ID, завдяки обміну досвідом між Moldcell і компанією групи TeliaSonera з Естонії, мобільного оператору EMT, яка успішно використовувала цю послугу на виборах. TeliaSonera обслуговує понад 175 млн. клієнтів у 20 країнах світу, має достатній досвід у реалізації цієї технології у Фінляндії, Естонії, Литві й Туреччини.

Згідно з даними репрезентативного опитування на національному рівні 83 % підприємств використовують комп'ютери і програмні продукти в області виробництва, надання послуг та управління, а 12 % - планують у найближчому майбутньому здійснити їх закупівлі. Близько 10 % усіх робочих місць оснащені персональними комп'ютерами, 56 % підприємств, що мають комп'ютери, використовують у повсякденній роботі локальні мережі, 37 % використовують інформаційні технології для організації роботи на відстані для співробітників, що перебувають на робочому місці менше половини робочого часу на тиждень. Питома вага підприємств, що використовують комп'ютер як робочий інструмент або засіб виробництва послуг, залишається досить низьким (10 %) [5, с. 24].

Однією з причин, що ускладнює широке впровадження ІКТ у бізнес, є низький рівень безпеки ліній передачі даних, комп'ютерів і програмних продуктів, що використовуються для розробки, обробки, отримання і передачі електронних документів. Стратегічна програма [8] надає підтримку державному сектору в прийомі звернень, і забезпечує громадянам можливість вибору найбільш зручного способу доступу до публічних послуг: Інтернет, мобільний зв'язок, інтерактивні кіоски та інші. Єдиний урядовий портал спрощує доступ та їх використання в електронному форматі. Громадяни мають персоніфікований досвід взаємодії з органами місцевої влади, користуючись перевагами інноваційних технологій.

реформування державний муніципальний

Висновки

У XXI ст. інформаційні технології є невід'ємною частиною повсякденного життя. Уряди всіх країн широко використовують їх у своїй діяльності. На наш погляд, створення і розвиток електронного урядування є безперервним процесом удосконалення державного управління. Особливого значення набуває оцінка та моніторинг, що дозволяють відслідковувати тенденції й оцінювати ефективність тих чи інших проектів. Багатоаспектний моніторинг реалізації проектів електронного уряду можливий завдяки активному залученню ресурсів неурядових організацій. Технології сприяють підвищенню якості державних послуг, роблять управлінську діяльність більш ефективною та полегшують здійснення демократичної участі, що веде до поліпшення взаємодії урядів, громадян і бізнесу.

Список використаних джерел

1. Грищук-Бучка С. Ф. Центр электронного управления (e-government) и его роль в правовой информатизации Республики Молдова / С. Ф. Грищук-Бучка[Электронный ресурс]. - 2012. - Режим доступа : pravo.by/Conf2012/reports/Grisciuc-Bucica.doc

2. Единый правительственный портал публичных услуг [Электронный ресурс]. - Режим доступа.

3. Забродская К. Анализ развития государственных е-услуг / К. Забродская, А. Кононов, О. Секлицкий [Электронный ресурс] // Вестник связи.

4. Национальная программа ускоренного развития услуг в сфере информационно-коммуникационных технологий : Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 2011 г. № 384. // Национальный правовой Интернет-портал РеспубликиБеларусь.

5. Национальная стратегия создания информационного общества “Электронная Молдова“ - Кишенэу, 2005. - 80 с.

6. О стратегии развития информационного общества в Республике Беларусь на период до 2015 года : Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 2010 г. № 1174 // Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь.

7. Об основах административных процедур : Закон Республики Беларусь от 2008 г. №433-з // Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь.

8. Об утверждении Стратегической программы технологической модернизации управления (электронное преобразование) : Постановление Правительства Республики Молдова от 20.09.2011 г. № 710 // MonitorulOficialNr. 156-159, статья № 780

9. Охрименко А. А. Режим on-line - эффективная форма взаимодействия народа и власти в Беларуси / А. А. Охрименко, И. П. Сидорчук // Дніінформаційногосуспільства - 2013 : матер. щорічної наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 20-21.05.2013 р. / упоряд М. М. Малюга ; за заг. ред. д.держ.упр., проф. Н. В. Грицяк. - К. : Вид-во НАДУ, 2013. - С. 29-31.

10. Попович В. И. Реализация концепции электронного правительства в Молдове / В. И. Попович // Электросвязь. - № 9. - 2009. - С. 11-12.

11. Соколова М. Электронное правительство в Беларуси: преодолеть инерцию информатизации / М. Соколова // e-belarus.org - 28 с.

Размещено на Allbest.ru