Склад адміністративного правопорушення: поняття, види

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад адміністративного правопорушення: поняття, види



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВ-НОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.1 Поняття складу адміністративного правопорушення та його елементи

1.2 Види і структура складу адміністративного правопорушення 7

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУ-ШЕННЯ

2.1 Об'єкт та об'єктивна сторона адміністративного правопорушення

2.2 Суб'єкт та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

адміністративний правопорушення об'єктивний суб'єктивний

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що в сучасних умовах реформування органів державної влади, розвитку системи забезпечення і захисту прав громадян, а також в умовах вдосконалення національного законодавства, що закріплює за органами державної влади певний обсяг компетенції і механізми її реалізації, важливе теоретичне та практичне значення набуває дослідження проблематики адміністративного процедурного права.

Адміністративне право надає великого значення складові адміністративного правопорушення. Його необхідно відрізняти від ознак адміністративного правопорушення. Це питання має не стільки теоретичне, скільки практичне значення. Адже за наявності всіх ознак адміністративного правопорушення може бути відсутнім склад адміністративного правопорушення, що тягне за собою протизаконність притягнення до адміністративної відповідальності правопорушника.

Вивчення правопорушень та інших правових явищ, які з ними пов'язані, належить до найважливіших завдань будь-якої правової галузі. Не є винятком щодо цього й адміністративне право, більше того, тільки адміністративне й кримінальне законодавство містять статті, в яких закріплене поняття відповідного правопорушення. У Кримінальному кодексі України це ст. 11, в Кодексі України про адміністративні правопорушення -- ст. 9 "Поняття адміністративного правопорушення". У законодавстві інших галузей права подібних статей немає. Тому визначення відповідних видів правопорушень можна знайти лише в науковій літературі.

Все вище сказане і важливість даної теми дослідження в адміністративному праві і зумовило актуальність курсової роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідити та проаналізувати склад адміністративного правопорушення його поняття та види.

Для досягнення вказаної мети при написанні роботи були поставленні такі завдання:

- дослідити поняття складу адміністративного правопорушення та його ознаки;

- проаналізувати види і структуру складу адміністративного правопорушення;

- дослідити об'єкт адміністративного правопорушення та охарактеризувати об'єктивну сторону АП;

- надати повну характеристику суб'єкту та суб'єктивній стороні адміністративного правопорушення.

Об'єктом дослідження є правові відносини щодо адміністративних правопорушень у адміністративному права.

Предметом дослідження є склад та види адміністративних правопорушень.

Науково-теоретичною базою курсової роботи є наукові праці Шабуров А.С., Денисов Ю.А., Макуєв Р.Х., В. Кудрявцев та інших нуаковців.

Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. В основу методологічного підходу до дослідження теоретичних підвалин адміністративного правопорушення було покладено принципи об'єктивізму. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи системного аналізу та синтезу при вивченні існуючих теоретичних розробок інституту адміністративного правопорушення і нормативного регулювання відповідних суспільних відносин, а також діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів розвитку інституту адміністративни правопорушень в Україні.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновку та списку використаних джерел який включає в себе 29 наукових видань та нормативно-правових актів.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.1 Поняття складу адміністративного правопорушення та його елементи

Щоб розкрити в повній мірі поняття «склад адміністративного правопорушення» нам спочатку потрібно дослідити поняття «адміністративного правопорушення» та, що відноситься до нього. Поняття адміністративного правопорушення в законодавстві України визначено ст.9 КУпАП, яка розкриває його сутність, юридичну природу, зміст та найважливіші ознаки [2].

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність [2, ст. 9]. У цьому визначенні названо три характерні ознаки правопорушення (проступку): протиправність, винність та адміністративна караність. У теорії адміністративного права крім цих трьох ознак визнається ще й суспільна шкідливість (суспільна небезпечність, антигромадська спрямованість).

Тобто, наявність цих чотирьох ознак і складає фактичні підстави адміністративної відповідальності.

Як зазначає Шабуров А.С., правопорушення - це суспільно шкідливе винне діяння дієздатного суб'єкта, яке протирічить вимо- гам правових норм [3, с. 408]. Правопорушення - це винна поведінка право- дієздатного індивіда, яка протирічить приписам норм права, спричиняє шкоду іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність [4, с. 329]. Правопорушення - це неправомірне (протиправне), суспільно шкідливе, винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке в чинному праві передбачена юридична відповідальність [5, с. 517]. Денисов Ю.А. під правопорушенням розуміє суспільно небезпечне, винне діяння, що протирі- чить нормам права, за вчинення якого передбачена правова відповідальність. Макуєв Р.Х. вважає, що правопорушення - це винна протиправна дія чи безді яльність деліктоздатної особи, яка спричинила шкоду суспільству, державі чи окремим особам, яка тягне юридичну відповідальність [6, с. 245].

Під протиправністю проступку необхідна розуміти заборону дій, яка передбачена конкретною адміністративною нормою. Тобто проступок спрямований проти норм права, у нашому випадку проти норм, які врегульовуються адміністративною відповідальністю.

Винність означає, що адміністративним проступком може бути тільки дія, яка вчинена особою умисно або з необережності, в межах порушеної норми [7, c. 92].

Адміністративна караність проступку, як його ознака полягає в тому, що за його вчинення особа повинна нести лише адміністративну відповідальність. Наслідком вчинення проступку повинна бути негативна реакція з боку державних органів у вигляді застосування до винної особи стягнення, передбаченого адміністративним законодавством. Необхідно зауважити, що з цього правила існують деякі винятки.

Наприклад, якщо встановлені правила порушила особа, на яку поширюється дія дисциплінарних статутів (військовослужбовець, працівник органів внутрішніх справ), або неповнолітній віком від 16 до 18 років, до них застосовується не адміністративне стягнення, а інші заходи впливу. Тобто в цих випадках адміністративна караність проступку відсутня, хоча він і не перестає бути адміністративним [7, c. 92-93].

Суспільно шкідлива (наприклад, прогул) або суспільно небезпечна (зазіхання на життя людини) поведінка. Суспільна шкідливість (вина) і суспільна небезпека (злочин) -- об'єктивна основна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб'єктивних прав і юридичних обов'язків або в протидії їх виконанню. Матеріальний аспект шкідливості полягає в заподіянні учаснику правовідносин матеріального або морального збитку [8, c. 230].

Переходячи до основного поняття, то складом адміністративного правопорушення є сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику [9, c. 146].

За загальним правилом, прийнято розрізняти наступні види ознак складів адміністративного правопорушення:

- загальні (це такі, які притаманні всім складам, напри- клад, вина);

- родові (це такі, які властиві групі складів правопору- шення);

- конкретні ( характеризують окремо кожен склад право- порушення) [10].

Загальні властиві всім складам (вина, діяння тощо).

Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення у галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об'єкт зазіхань - суспільні відносини, що складаються в цій сфері.

Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади. Наприклад, "безпека польотів" [2, ст. 111], "безквитковий проїзд пасажирів" [2, ст. 135], "ворожіння" [2, ст. 181], "виклик спеціальних служб" [2, ст. 183], "злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця" [2, ст. 185], [11].



1.2 Види і структура складу адміністративного правопорушення

Види складів адміністративних правопорушень. Вивчення складів адміністративних правопорушень неможливе без класифікації, без виділення однопорядкових груп, які прийнято називати видами. Найбільш вдалими рекомендуються такі класифікації:

1. Залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють склади основні і кваліфіковані [12, c. 255].

2. Залежно від характеру шкоди їх поділяють на матеріальні і формальні.

3. Залежно від суб'єкта проступку -- на особисті і службові (посадові).

4. Залежно від структури склади можуть бути однозначними й альтернативними.

5. За особливостями конструкції вони поділяються на описові і бланкетні (відсильні).

Коротко зупинимося на характеристиці кожного з перелічених видів складів адміністративних правопорушень [12, c. 255].

Основні і кваліфіковані склади. Визнаючи те чи інше діяння адміністративним правопорушенням і встановлюючи за його вчинення санкцію, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. Наприклад, порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів характеризується більшою громадською небезпекою, якщо при цьому виникла аварійна обстановка [2, ст. 123].

Внаслідок цієї обставини законодавець у ряді випадків конструює кілька складів адміністративних проступків, належних до одного типу діянь. Такі склади різняться ступенем громадської небезпеки. На більш високий ступінь небезпеки вказують додаткові ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими.

Таким чином, ознаки можуть бути основними, тобто такими, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і кваліфікуючими, тобто такими, що доповнюють основні.

Основні ознаки утворюють так званий основний склад. Якщо необхідно законодавець доповнює склад кваліфікуючими ознаками, за наявності яких діяння може кваліфікуватися за статтею, що передбачає суворіше покарання. Склади з такими ознаками називають кваліфікованими.

Частіше в КУпАП трапляються такі кваліфікуючі ознаки, як повторність (статті 130, 186-3, 164-4, 154, 181-1, 187 та ін.), наявність або можливість настання шкідливих наслідків (статті 123, 126, 127, 128-1 та ін.), стан сп'яніння (ст. 127 та ін.), аварійна ситуація (статті 123, 127, 128-1 та ін.), залишення місця події (ст. 127), грубе порушення правил (статті 85 і 108). [13, c. 232-233]

До матеріальних належить склади, у яких:

А) Міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72 КУпАП ), знищення лісу в результаті підпалу (ст.. 77 КУпАП).

Б) Описується дія, що обов'язково спричиняє шкідливі і наслідки, хоча останні законом і не названі: потрава посівів (ст. 104 КУпАП), свідомо неправдивий виклик аварійних служб (ст. 183 КУпАП).

В) Причинний зв'язок між дією та наслідками, які стали внаслідок цієї дії чи бездіяльності.

До формальних відносять склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197 КУпАП), прийняття паспорту в заставу (ст. 201 КУпАП). Необхідно підкреслити, що вчинення проступку, передбаченого статтею КУпАП, що містить формальний склад, нерідко тягне настання майнового збитку [13, c. 250]. Наявність збитку в таких випадках не є конструктивною ознакою складу, але враховується при визначенні розміру стягнення (Наприклад, ст. 103, 101, 96, 93 КУпАП України) [14].

Склади адміністративних правопорушень поділяються на особисті і службові (посадові) залежно від того, хто є суб'єктом проступку -- просто громадянин чи посадова особа (статті 86, 93, 96, 201). Для посадового проступку характерно, що протиправне діяння повинно бути скоєне через дію по службі. Посадові особи, зазначено в ст. 14 КпАП, підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків [15, c. 302].

Однозначні й альтернативні склади. Велике практичне значення має поділ складів на однозначні й альтернативні. Перших -- більшість. У цих складах чітко й однозначно вказується ознака правопорушення. Наприклад, доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180), порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів (ст. 123), порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187), заняття проституцією (ст. 181?), торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160) [16].

У альтернативних складах називаються кілька (два або більше) варіантів ознак. Закон досить часто передбачає кілька варіантів дій, учинення яких визнається проступком. При цьому проступком вважається вчинення як однієї з описаних дій, так і кількох (або навіть усіх). Наприклад, ст. 189 КпАП установлює відповідальність за порушення правил відкриття поліграфічних і штемпельних підприємств, придбання, збут, використання, облік, зберігання розмножувальної техніки, шрифтів і матриць особами, відповідальними за дотримання цих правил.

Проступком буде і порушення тільки правил обліку або тільки правил збереження, і тільки правил використання розмножувальної техніки, і порушення всіх названих правил разом. У цій статті ми зустрічаємося, крім того, з альтернативою предметів проступку: у ній йдеться про норми, що регламентують дії щодо поліграфічного устаткування, розмножувальних апаратів, шрифтів, матриць.

Таким чином, якщо однозначний склад називає ті єдині ознаки, сукупність яких його утворює, то в альтернативному перелічується кілька варіантів ознак. Найчастіше ця особливість в описі ознак обумовлена прагненням законодавця уникнути загальних формулювань, розкрити зміст ознаки, конкретизувати її. А в ряді випадків конструювання альтернативних складів пов'язано з прагненням нормотворчих органів заощадити нормативний матеріал і замість кількох статей створити єдину, але більш широку за охопленням явищ [17, c. 320].

Описові та бланкетні (відсильні). Описові склади цілком розкривають зміст і суть діяння, що визнається адміністративним правопорушенням. Наприклад, дрібне хуліганство, навмисне псування паспорта або втрата його через необачність.

Бланкетні склади вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах і правилах. Наприклад, порушення правил торгівлі спиртними напоями.

Крім названих, в основу класифікації складів адміністративних правопорушень можуть бути покладені й інші критерії. За такою ознакою суб'єктивні сторони, як форма вини, проступки можуть бути поділені на навмисні і необережні, а за ознакою мотиву поведінки - на корисливі і некорисливі тощо [18, c. 219].



РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

2.1 Об'єкт та об'єктивна сторона адміністративного правопорушення

Структура складу адміністративного правопорушення. Правопорушення як подія, що сталася в реальній дійсності, є ніщо інше, як специфічна поведінка людини або групи людей.

Будь-яка поведінка, зокрема й протиправна, це результат взаємодії людської свідомості (уявлень про навколишній світ і внутрішнього ставлення до подій, які тут відбуваються) і людських діянь (учинків), що спрямовані на зовнішні об'єкти (навколишнє середовище і суспільство).

Отже, поведінка -- це взаємозв'язок і взаємозалежність суб'єктивного (свідомості) і об'єктивного (вчинка, діяння). Виходячи з цього, у будь-якій поведінці, у тому числі й протиправній (правопорушенні), виділяють чотири чинники, які її утворюють: об'єкт, об'єктивний бік, суб'єкт, суб'єктивний бік. У зв'язку з цим і склад проступку конструюють як сукупність чотирьох аналогічних елементів.

Таким чином, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона складають структуру складу адміністративного правопорушення. Зупинимося на характеристиці кожного з названих елементів.

Об'єкт - це те, на що спрямоване посягання. Об'єктом адміністративного проступку, як і будь якого правопорушення, є суспільні відносини.

Об'єктом адміністративного проступку можуть бути лише такі суспільні відносини, які охороняються адміністративною санкцією.

Загальним об'єктом адміністративних проступків є суспільні відносини, що мають дві ознаки:

по-перше, вони регулюються різними галузами права;

по-друге, охороняються адміністративними санкціями. Наведемо приклади юридичного складу окремих груп адміністративних правопорушень у сфері банківської діяльності, визначених КУпАП. Загальним об'єктом адміністративних правопорушень, визначених главою 12 КУпАП, є суспільні відносини, що регулюються та охороняються адміністративним законодавством України. Зазначений загальний об'єкт є єдиним для всіх адміністративних правопорушень.

Родовий об'єкт це однорідна група суспільних відносин, що є невід'ємною і самостійною частиною якогось цілого.

Видовий об'єкт це різновид родового об'єкту. Видовий об'єкт утворюють спільні для ряду проступків суспільні відносини.

Безпосередній об'єкт. Адміністративний проступок завдає шкоди конкретним суспільним відносинам, що охороняються адміністративною санкцією [20, c. 220].

Визначені діяння тому і називаються антигромадськими і забороняються, що заподіюють шкоду існуючим суспільним відносинам. Визнання останніх об'єктом правопорушення допомагає розкрити соціальну суть адміністративного проступку, моральний характер адміністративної відповідальності.

Законодавець забороняє курити у невстановлених місцях (статті 110, 115), управляти транспортом у нетверезому стані (ст. 130), організовувати азартні ігри (ст. 181), їздити в громадському транспорті без квитка (ст. 135), знищувати корисну для лісу фауну (ст. 76), мешкати без паспорта (ст. 197), ушкоджувати телефони-автомати (ст. 148) тощо, тому що такі дії заважають нормальному розвитку схвалюваних державою суспільних зв'язків.

Не всі соціальне корисні відносини урегульовані за допомогою права, і не всі урегульовані правом відносини охороняються юридичними санкціями. Об'єктом адміністративного проступку можуть бути лише такі суспільні відносини, які охороняються адміністративною санкцією.

Цей висновок безпосередньо випливає зі ст. 1 КпАП, у якій зазначено, що завданням законодавства про адміністративні правопорушення є охорона власності, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, установленого порядку управління, державного і суспільного порядку. Стисліший виклад об'єкта проступку міститься в ст. 9 КпАП, що визначає адміністративне правопорушення як діяння, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління [21, c. 828-830].

Об'єктом правопорушення, аналогічно тому, як у науці кримінального права визначається об'єкт злочину, в адміністративному праві визнають суспільні відносини, що охороняються або регульовані правовими нормами, яким унаслідок вчинення правопорушення заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння шкоди.

Як зазначає В. Кудрявцев, саме об'єкт посягання є найважливішою з обставин, що впливає на формування суспільної небезпеки, якою визначають її міру і якість [22, c. 37-38]. В адміністративному праві аналогічно використовуються вертикальна (за збігом ознак об'єкта) і горизонтальна (за ознакою обов'язковості об'єкта) класифікація об'єктів правопорушення, хоча деякі вчені аналізують об'єкт адміністративного порушення у видовому аспекті залежно від змісту глави КУпАП.

Отже, об'єктом адміністративного проступку визнаються суспільні відносини, урегульовані правовими нормами, які охороняються адміністративними санкціями. Коли ми говоримо про об'єкт проступку як елемент (сторону) його складу, то маємо на увазі ознаки об'єкта, названі у відповідній нормі [20, c. 20].

Ознаками адміністративного правопорушення, що випливає з наведеного визначення, є суспільна шкідливість, протиправність, винність і адміністративна караність.

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення означає, що ним заподіюється шкода певним суспільним відносинам, які охороняються правовими нормами: державному і громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. Ця шкода може бути як матеріальною, так й іншою (моральною, організаційною тощо).

Протиправність проступку-- це порушення загальнообов'язкових правил, встановлених державою. Адміністративне правопорушення може виражатися як у протиправній дії, так і в протиправній бездіяльності. У першому випадку вчиняється дія, заборонена законом (наприклад, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях), у другому -- правопорушник не діє, хоча закон вимагає активних дій (наприклад, ухилення свідка від явки в суд) [24, c. 150].

Під винністю адміністративного правопорушення розуміється психічне ставлення особи до вчиненої дії (бездіяльності). Вина може бути умисною або необережною.

Адміністративна караність проступку виражається в тому, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення, хоча реально воно може й не накладатися (наприклад, у випадку звільнення від адміністративної відповідальності [24, c. 150].

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об'єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Відповідно до цього об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення утворюють ознаки, що характеризують зовнішні прояви проступку. Тобто, це система передбачених нормою адміністративного права ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення [25, c. 325].

Обов'язковою з об'єктивної сторони адміністративного правопорушення є ознака, що характеризує саме діяння (розкрадання, торгівля, пияцтво, придбання, збереження, використання, ухиляння, управління, допуск тощо).

Ознака діяння -- провідна, головна ознака об'єктивної сторони, це стрижень, навколо якого групуються інші її ознаки (спосіб, час, місце тощо). Основу кожного діяння становить свідомий рух тіла, а найчастіше -- система елементарних дій бо навіть певна діяльність.

Протиправне діяння може бути простим і складним. Просте являє собою єдину дію або короткочасну бездіяльність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, крадіжка, безквитковий проїзд [25, c. 326].

Складне діяння або складається з декількох самостійних дій, або розтягнуте в часі, або скоюється групою. Розрізняють такі різновиди складних діянь, які караються в адміністративному порядку:

- з двома різними діями;

- які складаються з альтернативних дій;

- збірні;

- які тривають;

- які продовжуються [25, c. 326].

Також до об'єктивної сторони входять наступні ознаки:

- протиправне діяння ( чи дії бездіяльності) - розкрадання, пияцтво, торгівля, придбання, зберігання, використання, ухилення, управління, допуск тощо.

- час і місце його здійснення.

- спосіб здійснення правопорушення .

- результат правопорушення.

- причинний зв'язок між діянням і результатом.

- суспільна небезпека (шкідливість), що визначається виходячи з всіх ознак об'єктивної сторони шляхом їхнього синтезу [26, c. 230].

2.2 Суб'єкт та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення

Суб'єкт адміністративного правопорушення - є осудна особа, яка досягла певного віку і вчинила описаний у законі склад адміністративного проступку.

Таким чином, суб'єктом адміністративного проступку є той, хто його вчинив.

Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб'єкта, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні.

Загальними визнаються такі, які повинна мати будь - яка особа, що піддається адміністративному стягненню. У першу чергу до них належать вік і осудність [26].

Спеціальними визнаються такі, що вказують на особливості правового становища суб'єктів і дозволяють диференціювати відповідальність різних категорій осіб, забезпечуючи тим самим справедливу правову оцінку вчиненого діяння.

Спеціальні ознаки можна поділити на три групи, що визначають:

- особливості трудової діяльності та службового становища;

- протиправну поведінку в минулому;

- інші особливості суб'єкта.

Правове положення суб'єктів не однакове. Вони різняться за видами трудової діяльності, займаними посадами, відношенням до військового обов'язку тощо. Посадовим обов'язком службовця може бути забезпечення дотримання визначених загальнообов'язкових правил. Наприклад, виконання санітарних, протипожежних норм -- обов'язок усіх громадян, а для службовців -- ще і трудовий обов'язок. Тому при порушенні таких норм вони повинні каратися більш суворо.

Деякі обов'язки стосуються не усіх, виконувати їх повинні визначені категорії осіб (військовозобов'язані, іноземці, батьки неповнолітніх дітей, особи, що знаходяться під адміністративним наглядом) і, звичайно, тільки вони можуть відповідати за невиконання подібних обов'язків. Більш суворі заходи стягнення передбачаються стосовно їх, хто раніше притягався до адміністративної відповідальності, тобто при наявності рецидиву адміністративного проступку.

У всіх названих випадках йдеться про специфічний правовий статус тих або інших осіб, що виникає звичайно на основі індивідуальних актів компетентних органів управління. Ці особливості правових статусів і обумовили закріплення спеціальних ознак суб'єктів, їх поява в законі відбиває прагнення законодавця диференціювати відповідальність різних категорій громадян, а отже, створити умови для індивідуального, справедливого впливу на правопорушників. Спеціальні ознаки не стосуються будь-яких розходжень національного, класового характеру, ставлення до релігії, статі, віку, освіти.

За загальним правилом спеціальні ознаки мають тимчасовий характер, вони мобільніші,особа може мати їх відразу кілька, одержувати нові, втрачати старі.

Особливості спеціальних ознак:

- властиві лише окремим групам громадян;

- відображають специфіку їх правового статусу;

- виникають на основі індивідуальних актів управління або інших юридично значущих дій повноважних органів;

- динамічніші ніж загальні ознаки. містяться у статтях Особливої частини КУпАП;

- закріплюються законодавцем з метою диференціації відповідальності різних категорій осіб, забезпечення справедливої правової оцінки їх неправомірних дій.

Адміністративному праву відомі загальні, спеціальні та особливі суб'єкти адміністративного правопорушення [26].

Питання про необхідність закріплення юридичної особи як суб'єкта адміністративної відповідальності ставлять В. Авер'янов, Ю. Битяк, І. Голосніченко, В. Іванцов, О. Зима, В. Колпаков, І. Коліушко, М. Михеєнко, І. Слубський та інші науковці. Вони пропонують визначити підстави та порядок притягнення юридичної особи до відповідальності, види правопорушень, за які вона може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Найбільш Грунтовно позиції науковців підсумував М. Удод, зробивши такий висновок: в адміністративному законодавстві поряд із фізичними особами потрібно передбачити і юридичну особу як суб'єкта правопорушення, до КУпАП доцільно включити принцип вини юридичної особи у вчиненні адміністративного правопорушення як обов'язкову умову притягнення її до адміністративної відповідальності [27].

Вважаємо, що КУпАП повинен включати загальні засади адміністративної відповідальності юридичних осіб із конкретною вказівкою на її підстави; перелік правопорушень, за які юридичних осіб може бути притягнено до юридичної відповідальності; перелік стягнень, які можуть бути застосовані.

Наступним елементом складу адміністративного проступку є суб'єктивна сторона, під якою необхідно розуміти психічну діяльність особи, пов'язану із вчиненням ним суспільне шкідливого діяння. Суб'єктивна сторона - це внутрішній бік проступку, це психічні процеси, які відбуваються в свідомості суб'єкта, що характеризують йоговолю, викривають думки, наміри.

Суб'єктивна сторона включає з себе:

- вину (основна ознака);

- мету вчинення проступку;

- мотив.

Вина, як основна ознака і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, виражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків. Виявляється вина у формі умислу та необережності.

Л. Лук'янцем пропонується додати до вже відомих зазначених форм вини такі форми, як намір і необачність. На його думку, намір має місце тоді, «коли особа усвідомлювала характер (або зміст) вчинюваного протиправного діяння й бажала його вчинення», необачність має місце, коли особа не бажала вчинення протиправного діяння, але вчинила його за умов, коли могла йі повинна була уникнути його вчинення» [29, с. 4].

Вину правопорушника визначають державно-владні органи, які мають відповідну компетенцію, вона може встановлюватися як у судовому, так і в позасудовому порядку. У разі невизнання своєї вини особа має право звернутися з позовом до суду, у разі погодження з правопорушенням - сплачує штраф.

Умисел - це необхідне для притягнення до адміністративної відповідальності відношення пізнавальної спроможності й волі суб'єкта до діяння, яке ним здійснюється. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП) [28].

Згідно зі ст. 10 КУпАП, проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила:

а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків.

б) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, закон називає два елементи умислу:

по-перше, прямий (dolus directus), коли особа усвідомлює протиправ-ність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків;

по-друге, непрямий (dolus indirectus), коли особа усвідомлює проти-правність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

У цьому зв'язку необхідно підкреслити, що багато складів адміністративних проступків є формальними і в них не описується така ознака, як настання шкідливих наслідків чи заподіяння правопорушником збитку.

Це положення обумовлене різними обставинами:

- в одних випадках збиток очевидний (незаконна порубка, ушкодження і знищення лісових культур -- ст. 65; знищення зелених насаджень -ст. 153);

- у других його складно визначити (обчислити) і законодавець не вважає за потрібне обтяжувати правозастосувачів установленням ще однієї ознаки складу (марнотратне використання електричної і теплової енергії - ст. 98);

- у третіх існування шкідливих наслідків конкретного діяння взагалі проблематично, хоч шкода від маси аналогічних правопорушень очевидна (проживання за недійсним паспортом -- ст. 197).

У формальних складах обсяг об'єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й обставин його здійснення. Виходить, і від винного можна вимагати усвідомлення, розуміння лише тих обставин, що названі у складі, але не передбачення шкідливих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

При виконанні формальних складів умисел полягає в усвідомленні протиправності дій і бажанні їх вчинити (у навмисності протиправного поводження) [16].

Лише у деяких статтях КУпАП (41-1, 46-1, 116, 121, 164-3, 198, 211) умисел прямо зазначається як ознака складу проступку. У багатьох же інших статтях умисел як необхідна ознака складу мається на увазі, хоч у тексті цього слова немає.

При вчиненні таких правопорушень, як підпал лісу (ст. 77), дрібне розкрадання (ст. 51), ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння (ст. 131) питання про форму вини вирішується шляхом тлумачення цих статей (теорія і практика тлумачить їх однозначно: у названих випадках вина може бути тільки умисною).

З урахуванням зазначеного, можна стверджувати, що кількість адмі-ністративних проступків, що вчиняються тільки навмисно, досить велика. Крім того, значна кількість проступків може вчинятися навмисно або необережно (порушення санітарно-гігієнічних правил), а деякі -- найчастіше навмисно (безквитковий проїзд) [16, c. 250].

Поняття необережної форми вини розкривається в ст.11 КУпАП. Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

У ст. 11 КУпАП дано визначення необережності.

У ній говориться, що проступок визнається необережним, якщо особа, яка його вчинила:

а) передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення;

б) не передбачала настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Необережність може виступати як необачність, самовпевненість, легкодумство, недбалість, неощадливість, необдуманість і т. ін.

Опис психічної діяльності за необережної форми вини, сформульований у КУпАП, запозичено з кримінального законодавства (ст. 25 КК).

У кримінальному праві розрізняють два види необережної вини: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість.

За аналогією можна розрізняти два види необережної вини і в адміністративному праві -- легковажну самовпевненість і недбалість.

Самовпевненість характеризується законодавцем як передбачення можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і легковажний розрахунок на їх запобігання.

Недбалість полягає в тому, що винний не передбачав шкідливих наслідків, але був зобов'язаний і міг їх передбачити.

З тексту ст. 11 КУпАП видно, що поняття необережності пов'язується законодавцем із психічним ставленням до шкідливих наслідків.

Будучи придатним для матеріальних складів проступків, таке визначення необережності не цілком підходить для формальних складів.

Наприклад, громадянин, якому виповнилося 25 років, через недбалість не звернувся до РВВС з проханням про вклеювання в паспорт нової фотографії. Внаслідок цього він живе за недійсним паспортом, тобто вчинив проступок, передбачений ст. 197 КУпАП. Які суспільне шкідливі наслідки він міг і повинен був передбачити? Очевидно, ніяких.

Якщо при виконанні формальних складів умисел характеризується як навмисність дій, то необережність можна розуміти як відсутність належної обачності, недбалість.

Необережна форма вини як конструктивна ознака складу використовується в Особливій частині КУпАП рідко. Так, ст. 198 КУпАП передбачає відповідальність за втрату паспорта через недбалість, а ст. 211 -- відповідальність за втрату через недбалість обліково-військових документів.

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення. Як така вона є у текстах статей 42 , 103-1, 132, 157, 160-2, 164-3, 181-2, 185-7 та ін. Ціль -- це уявний образ результату, до якого прагне винний, його уявлення про ті бажані наслідки, що мають настати в результаті здійснення проступку [16, c. 251].

Як конструктивна ознака складу ціль називається тільки в тих ситуаціях, коли діяння вчиняється умисно.

Наприклад, використання засобів зв'язку з метою порушення громадського порядку (148-3); використання з корисливою метою транспортних засобів (132); використання комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації (164-3) та ін.

У ряді статей КУпАП ознаку мети прямо не названо, але вона все одно є у складах таких проступків, як дрібне розкрадання (ст. 51), проституція (ст. 181-1), організація азартних ігор (ст. 181) та ін.

У цьому зв'язку слід зазначити, що там, де є умисел, обов'язково виникає питання про мету, хоч вона може бути і не включена до конструктивних ознак складу.

На закінчення необхідно відзначити, що психічний стан правопорушника значно більший, об'ємніший за своїм змістом порівняно з тими компонентами, що включені до суб'єктивної сторони складу, і становлять зміст умислу, необережності, мети.

У психіці винної особи в період підготовки і вчинення адміністративного проступку істотне місце посідають настрій і емоції, спонукання, різного роду переживання.

Ці явища не включаються до конструктивних ознак складів, але у ряді випадків мають юридичне значення. Так, здійснення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу важких особистих чи сімейних обставин визнається обставинами, що пом'якшують відповідальність (п. З ст. 34 КУпАП) [16, c. 251-252].

Мотив і мета невіддільні від вольової поведінки, вони допомагають розкрити її психологічну природу. Якщо метою виступає нажива, то мотивом протиправних дій є особиста корисливість або жадоба [28].

Мотив і мета є самостійними психологічними ознаками суб'єктивної сторони, але вони взаємозалежні, взаємопов'язані між собою і лише у своїй єдності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи, наприклад, корисливий мотив і корислива мета в таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство.



ВИСНОВКИ

Дослідивши дану тему курсової роботи можна сказати, що юридичні склади адміністративних правопорушення мають типові складові, характерні для будь-якого правопорушення: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Адміністративне правопорушення характеризується сукупністю певних притаманних йому ознак. Ці загальні ознаки знаходять своє відображення у відповідних стат- тях КУпАП. Загалом, діяння може бути визнане як адміністративний делікт, за наявності в ньому чотирьох ознак:

- суспільної шкідливості;

- протиправності;

- винності;

- Адміністративної караності.

В курсовій роботі було досліджено поняття «склад адміністративного правопорушення». Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.

Було досліджено поділ на види складів адміністративних правопорушень, а саме:

1. Залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють склади основні і кваліфіковані [12, c. 255].

2. Залежно від характеру шкоди їх поділяють на матеріальні і формальні.

3. Залежно від суб'єкта проступку -- на особисті і службові (посадові).

4. Залежно від структури склади можуть бути однозначними й альтернативними.

5. За особливостями конструкції вони поділяються на описові і бланкетні (відсильні).

Основні і кваліфіковані склади. Визнаючи те чи інше діяння адміністративним правопорушенням і встановлюючи за його вчинення санкцію, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. Наприклад, порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів характеризується більшою громадською небезпекою, якщо при цьому виникла аварійна обстановка [2, ст. 123].

Внаслідок цієї обставини законодавець у ряді випадків конструює кілька складів адміністративних проступків, належних до одного типу діянь. Такі склади різняться ступенем громадської небезпеки. На більш високий ступінь небезпеки вказують додаткові ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими.

Таким чином, ознаки можуть бути основними, тобто такими, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і кваліфікуючими, тобто такими, що доповнюють основні.

До матеріальних належить склади, у яких:

А) Міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72 КУпАП ), знищення лісу в результаті підпалу (ст.. 77 КУпАП).

Б) Описується дія, що обов'язково спричиняє шкідливі і наслідки, хоча останні законом і не названі: потрава посівів (ст. 104 КУпАП), свідомо неправдивий виклик аварійних служб (ст. 183 КУпАП).

В) Причинний зв'язок між дією та наслідками, які стали внаслідок цієї дії чи бездіяльності.

До формальних відносять склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, наявність збитку в таких випадках не є конструктивною ознакою складу, але враховується при визначенні розміру стягнення (Наприклад, ст. 103, 101, 96, 93 КУпАП України) [14].

Склади адміністративних правопорушень поділяються на особисті і службові (посадові) залежно від того, хто є суб'єктом проступку -- просто громадянин чи посадова особа (статті 86, 93, 96, 201). Для посадового проступку характерно, що протиправне діяння повинно бути скоєне через дію по службі [15, c. 302].

Однозначні й альтернативні склади. Велике практичне значення має поділ складів на однозначні й альтернативні. У альтернативних складах називаються кілька (два або більше) варіантів ознак. Закон досить часто передбачає кілька варіантів дій, учинення яких визнається проступком. При цьому проступком вважається вчинення як однієї з описаних дій, так і кількох (або навіть усіх).

Проступком буде і порушення тільки правил обліку або тільки правил збереження, і тільки правил використання розмножувальної техніки, і порушення всіх названих правил разом. А в ряді випадків конструювання альтернативних складів пов'язано з прагненням нормотворчих органів заощадити нормативний матеріал і замість кількох статей створити єдину, але більш широку за охопленням явищ [17, c. 320].

Описові та бланкетні (відсильні). Описові склади цілком розкривають зміст і суть діяння, що визнається адміністративним правопорушенням. Наприклад, дрібне хуліганство, навмисне псування паспорта або втрата його через необачність.

Бланкетні склади вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах і правилах. Наприклад, порушення правил торгівлі спиртними напоями [18, c. 219].

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III -ВР. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/-laws/show/254к/96-вр

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) [Електронний ресурс] : Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X -ВР. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

3. Теория государства и права: Учебник для юрид. ВУЗов и фак. / [С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.М. Корельский и др.]; под ред. В.М. Корельс кого и В.Д. Перевалова. - М.: Издательская группа ИНФРА М - НОРМА, 1997. - 570 с.

4. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебник для высших учебных заведений/ под ред. В.Г. Стрекозова. - М. : Издательство «Интерстиль», «Омега-Л». 2008. - 384 с.

5. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юридичес- ких ВУЗов и факультетов. - М. : Издательская группа НОРМА - ИНФРА М, 2000. - 552 с.

6. Хачатуров Р.Л. Общая теория юридической ответственности: Монография / Р.Л. Хачатуров, Д.А. Липинский. - СПб. : Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. - 950 с.

7. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 216 с.

8. О.В. Задорожній. Правопорушення міжнародне // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. - К.:Знання України, 2004 - Т.2 812с.

9. Стеценко С. Г. / Адміністративне право України Навчальний посібник-К Атіка, 2007 - 624 с

10. Кириленко Є. В. Поняття та склад адміністративних правопорушень: запрошення до дискусії. Порівняльно-атлантичне право № 3-1 2013р. [Електронний ресурс] Електронне наукове фахове видання. - Режим доступу: http://www.pap.in.ua/3-1_2013/7/Kyrylenko%20Ye.V..pdf

11. Курс адміністративного права України: підручник / В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко, І.Д.Пастух, В.Д.Сущенко [та ін.] / за ред. В.В.Коваленка. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 808 с.

12. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 2012. - 544 с.

13. Курс адміністративного права України [Текст] : підручник / [Колпаков В. К. та ін. ; спец. ред.: Колпаков В. К. та ін.] ; Нац. акад. внутр. справ. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 869 с.

14. Загальне адміністративне право [Текст] : підручник / [Гриценко І. С. та ін.] ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Юрид. ф-т. - Київ : Юрінком Інтер, 2015. - 565 с.

15. Адміністративне право : [підручник] / [Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.), В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.] ; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. - 2-ге вид., переробл. та допов. - X. : Право, 2012. - 656 є.

16. Колпаков В.К. Адміністративне право України : [підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. - К. : Юринком Інтер, 2003. - 544 є.

17. Гуржій Т.О. Адміністративне право України : [навчальний посібник] / Т.О. Гуржій. - К. : КНТ, 2011,- 680 є

18. Кириленко Є.С. Поняття та склад адміністративних правопорушень: запрошення до дискусії / Є.С. Кириленко // Порівняльно-аналітичне право. -2013. - № 1-3.

19. Сидоренко В.В. Об'єкти адміністративних проступків у сфері економічної діяльності/В.В. Сидоренко// Форум права. - 2011. -№2.- С. 828-832.

20. Стеценко С. Г. / Адміністративне право України Навчальний посібник-К Атіка, 2007 - 624 с

21. Сидоренко В.В. Об'єкти адміністративних проступків у сфері економічної діяльності/В.В. Сидоренко// Форум права. - 2011. -№2.-

22. Кудрявцев В. Н. Избранные труды (сборник) / В. Н. Кудрявцев. - СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2003. - 567 с. 9. Адміністративна відповідальність: курс лекцій / [Колпаков В. К. і ін.; за ред. О. В. Кузьменко]; Нац. акад. внутр. справ. - К.: Юрінком Інтер, 2016. - 567 с.

23. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Адміністративне право” для студентів 2 курсу денної форми навчання / уклад.: Ю. П. Битяк, В. М. Га- ращук та ін. - Харків: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2016. - 101 с.

24. Правознавство: Навчальний посібник. -- К.: «ВД «Професіонал», 2007. -- 400 с.

25. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України : підручник. - Вид. 2, змін. і доп. / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. - К. : Істина, 2012. - 528 с.

26. Адміністративне право: навч. посів. - 3-те вид. - К. Алерта; ЦУЛ, 2011.-696 с.

27. Удод М.В. Адміністративна відповідальність юридичних осіб / М.В. Удод, О.Г. Літує // Вісник Академії митної служби України. Серія «Право». -2010. -№ 1.-С. 90-95.

28. . Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. - 2004. - 401 с. [Електронний ресурс]: Підручник. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/component/option,com_j-downloads/Itemid,999999/cat-pid,556/task,view.annotation/

29. Лук'янець Д.М. Вина як суб'єктивна підстава адміністративної відповідальності та проблеми її визначення / Д.М. Лук'янець // Адвокат. - 2004. -№7,- С. 3-6.

Размещено на Allbest.ru

...