11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

Закономірності взаємодії власності, праці і капіталу

Р.В. Овчаренко,

к. держ. упр., доцент кафедри екологічного менеджменту

Обґрунтовано проблему соціальної справедливості в сучасному контексті. Досліджено генезис поняття соціальної справедливості та природу державної влади, проаналізовано домінуючу роль держави як суб'єкта встановлення соціальної справедливості. Обґрунтовано принципи реалізації соціальної справедливості в рамках постнеклассического етапу розвитку науки. Досліджено закономірності взаємодії власності, праці і капіталу та розроблено модель взаємодії власності, праці і капіталу в період становлення економіки знань. Сформовано методичний підхід до вибору суб'єктів господарювання для впровадження моделі інноваційного народного підприємства у галузевому аспекті. Розроблено методичний підхід до вибору суб'єктів господарювання для впровадження моделі інноваційного народного підприємства в індивідуальному аспекті. Обґрунтовано законодавче забезпечення різноманіття форм власності в Україні і місце народного підприємства в ньому. Досліджено динаміку форм власності в Україні в контексті ефективності господарського механізму. Розроблено рекомендації щодо впровадження механізму в галузевому та регіональному аспектах.

Ключові слова: розвиток, механізм державного регулювання, соціальна справедливість, власність, засоби виробництва, економіка знань, інноваційне народне підприємство.

Постановка проблеми. Вирішення проблеми соціальної справедливості в сучасному контексті потребує трансформації відносин власності, що враховують як тенденцію становлення інформаційного суспільства у вигляді загально цивілізаційної мети розвитку, так і - збільшення чисельності населення планети як об'єктивного обмеження на її досягнення.

Будь-яка ідея про соціально справедливе суспільство потребує не тільки теоретичного обґрунтування, але й методичного забезпечення. В протилежному випадку вона ризикує перетворитися у черговий приклад утопічних представлень (при відсутності механізмів її забезпечення) чи невдалого історичного досвіду (при наявності цих механізмів, але їх порівняній неефективності). Актуальність формування механізмів забезпечення соціальної справедливості в суспільстві на дійсному етапі розвитку обумовлена кризою ліберальної моделі капіталізму, що стала в останні десятиліття домінуючою для економічно розвинених країн світу. Істотне зростання нерівності за рівнем доходів та формування розривів у забезпеченні суспільства базовими ресурсами життєдіяльності, що є побічним ефектом становлення ліберальної моделі економічного розвитку, стимулює збільшення соціальної напруженості та суттєво стримує прогрес суспільства, генеруючи ризики для стійкого суспільного розвитку. Одним з вагомих запобіжників збільшення соціальної нерівності є регулювання відносин власності, що стосується переважно власності на засоби виробництва, які є фундаментом формування соціально-економічних відносин.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема відносин власності та оптимальної структури власності в економіці ринкового типу докладно вивчена в економічній теорії та практиці державного регулювання. Серед провідних вчених, роботи яких відображують відповідні закономірності, слід відзначити труди К. Маркса, О. Герцена, М. Туган-Барановського, Г. Плеханова, А. Чаянова, Н. Алексеєва, а також сучасних дослідників - В. Іноземцева, А. Глинчикової, О. Шаффа, Ю. Плетникова, О. Бутенка, В. Ейсмонта.

Проблема забезпечення залученості працівників до процесу розвитку організації вирішувалась в історичній ретроспективі шляхом регулювання відносин власності на засоби виробництва, в результаті чого з'явився вид колективної власності. Ідеологічно, визначена проблема розглядалась в рамках соціалістичних теорій суспільного розвитку, що обумовлено використанням колективної власності в якості інструменту їх впровадження. Найбільшого успіху на шляху розробки колективної форми власності досягли Д. Мід та Л. Келсо.

власність праця капітал україна

Важливе значення для розвитку механізмів державного управління мають сучасні методи і підходи до його організації з погляду теорії і практики менеджменту, відображені в роботах Г. Атаманчука, Л. Беззубко, В. Воротіна, Л. Гордієнко, А. Дегтяра, В. Ільяшенко, В. Ляшенка, Д. Карамишева, С. Марової, А. Мельник, О. Оболенського, С. Пивоварова, О. Поважного, С. Поважного, Ф. Поклонського.

Концептуальне визначення державного механізму реалізації принципу соціальної справедливості неможливо без врахування низки концепцій і методичних підходів, що забезпечують реалізацію принципу соціальної справедливості, серед яких: ліберальні підходи Д. Роулза, Р. Нозіка, Р. Дворкіна, Ф. Хайєка, їх опонентів - А. Макинтайр, Ч. Тейлор, а також представників функціоналістського підходу в соціальній теорії М. Нассбаума ат А. Сена.

Незважаючи на наявність визначених досліджень проблему соціальної справедливості на сучасному етапі соціально-економічного розвитку неможливо вирішити без трансформації відносин власності в цілому, і власності на засоби виробництва, зокрема.

Формування цілей статті (постановка завдання). Метою статті є формулювання основних результати дослідження закономірностей взаємодії власності, праці і капіталу в рамках державного механізму встановлення соціальної справедливості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Базовими детермінантами поняття "соціальна справедливість" є домінуючий спосіб виробництва як матеріальний чинник та ціннісний чинник, який включає світогляд, систему цінностей та цілей членів соціальної системи, що розглядається. На тлі формування постіндустріального суспільства реалізується трансформація представлень про справедливість з погляду розвитку сучасної філософії та науки:

матеріальний чинник формування нового поняття про соціальну справедливість визначається розвитком технологій: нових, більш ефективних способів трансформації речовини, енергії й інформації. Ці тенденції реалізуються в період кризи глобальної економіки, обумовленою серед іншого неадекватністю ліберальної доктрини цілям виживання соціальних систем у сформованих умовах зовнішнього середовища;

ціннісний чинник здійснює корекцію в деталях, що полягають у доступі до інформації, знань й технологій, у рівності можливостей забезпечення якості життя населення, як домінуючої потреби постіндустріального суспільства.

З точки зору системного підходу, що функції держави як системи управління передбачають встановлення та підтримку балансу позитивних і негативних зворотних зв'язків у суспільстві як об'єкті управління. Доти, доки держава як система буде включати людину як невід'ємний компонент, і бути певною мірою органічною системою (в термінології Л. Фон Берталанфі [3]), актуальним буде прагнення системи до концентрації влади й авторизації управління. Обмеження процесу концентрації влади реалізується з розвитком механізмів державного устрою, заснованих на динаміці державного апарату й громадянському контролі його діяльності. Аргументовано, що природа держави як підсистеми забезпечення стійкості суспільства, що базується на монопольній реалізації функції застосування сили, чи придушення, не дозволяє розглядати цей соціальний інститут як систему встановлення соціальної справедливості, стійку в довгостроковій перспективі. Механізм забезпечення соціальної справедливості потребує філософського обґрунтування і методологічної розробки з урахуванням історично доведеного обмеження - виключення домінуючої ролі держави як суб'єкта встановлення соціальної справедливості.

Концептуальну основу механізму реалізації принципу соціальної справедливості складають принципи реалізації соціальної справедливості, сформульовані в рамках постнекласичного етапу розвитку науки, що включають:

принцип необхідної розмаїтості форм власності (обумовлений не тільки багатоукладністю економіки, але й різною природою галузей економіки, що потребує адекватного підходу до формування виробничих відносин, а, отже, розмаїтості форм власності);

принцип формування параметра порядку в саморегульованій системі, що постулірує наступне: будь-яка складна відкрита динамічна система в процесі становлення проходить шлях від еквіфінальності до ієрархічності, що обумовлено процесом формування її параметрів порядку;

принцип розмаїтості напрямків еволюції, який передбачає, що соціальний прогрес не є імперативом, і тому еволюційний прорив у формуванні відносин власності, досягнутий на визначеному етапі розвитку суспільства, далеко не завжди є стійким і заданим (рис.1).

Трансформація соціально-економічних відносин, що відбувається у відповідь на зміну технологічних укладів, складається, у тому числі, у необхідній зміні системи мотивації праці. З переходом виду діяльності від репродуктивного до творчого збільшується частка внутрішньої мотивації працівника у порівнянні з зовнішнім стимулюванням. Існує залежність структури мотивації персоналу від виду діяльності в рамках технологій заданого технологічного укладу: виробництва третього укладу потребують від персоналу переважно репродуктивних видів діяльності, що досягається на основі домінування зовнішніх стимулів; виробництва четвертого укладу - продуктивних видів діяльності, що мотивується як зовнішніми стимулами, так і внутрішньою залученістю співробітника; виробництва п'ятого і шостого укладів засновані на творчих видах діяльності, мотивація яких неможлива без домінування внутрішньої залученості співробітників у процес діяльності. Цей факт потребує розробки і впровадження механізмів, що забезпечують постійне залучення співробітника в процеси досягнення результатів діяльності компанії, найбільш ефективним та дієвим з яких є наявність права власності на засоби виробництва.

Рис. 1. Принципи реалізації соціальної справедливості

Чинники впливу на формування структури власності включають: зміну технологічних укладів; циклічність процесів "націоналізація-приватизація"; процеси, що характеризують ступінь концентрації капіталу; а також суб'єктивні чинники впливу (цілі, цінності, мода, зовнішній вплив).

Основним чинником, що визначає трансформацію відносин власності при становленні економіки знань, є зміна характеру праці, значне збільшення частки творчої складовий діяльності працівників, що визначає якісно відмінні підходи до мотивації праці. Ефективність діяльності може бути досягнута тільки при адекватній системі мотивації праці, що відповідає потребам працівників. У свою чергу потреби в значній мірі визначаються характером праці при розглянутому рівні розвитку продуктивних сил.

Методичній підхід до аналізу динаміки форм власності в контексті ефективності господарського механізму включає наступні основні етапи: визначення якісно відмінних етапів розвитку національної економіки у вигляді часових інтервалів, що відрізняються різними цілями розвитку; характеристика основних структурних змін національної економіки на кожному з часових інтервалів; аналіз рівня розвитку національної економіки, досягнутого в результаті реалізованих змін: оцінка динаміки ВВП, конкурентоспроможності національної економіки, рівня технологічного розвитку.

Модель інноваційного народного підприємства передбачає виняткову можливість придбання власності на основі трудової діяльності працівників. В рамках моделі капітал дає можливість отримання прибутку на вкладені інвестиції, але не право власності. Таким чином, капітал відокремлюється від власності. Сформульовано, що інноваційне народне підприємство є організаційно-правовою формою, відмінною від існуючих в цей час в Україні, яке має загальні риси з повним товариством і підприємствами колективної форми власності. Найближче з юридичної точки зору поняттю "народне інноваційне підприємство" відповідає юридична форма "народне підприємство", що офіційно існує в Російській Федерації. Незважаючи не подібність цієї моделі запропонованій, вона не є тотожною і запозиченою, тому що причини формування, принципи створення підприємства і режими функціонування мають істотні відмінності.

Поняття "народного інноваційного підприємства" відрізняється від інших близьких юридичних форм по наступним ознаках:

галузевий аспект - народне інноваційне підприємство створюється в галузях 5 і 6 технологічних укладів і є інноваційним по основному виду своєї діяльності. Це не виключає можливості застосування цієї організаційно-правової форми до підприємств 3 і 4 укладів, однак воно потребує конкретизації форм участі працівників у прийнятті рішень. В цілому, дотримується наступний принцип: чим більш творчої є діяльність в цілому, тим більш адекватною є форма "інноваційне народне підприємство". При цьому ефективність цієї форми буде вище серед підприємств одного технологічного укладу, що обумовлено реалізованим у ній правом власності працівника на засоби виробництва;

господарський аспект - підприємство знаходиться в першій фазі життєвого циклу, яка називається "підйом" (відповідно до моделі І. Адізеса) [2];

юридичний аспект - рівноправним власником підприємства може виступати держава (у вигляді центральних, регіональних органів влади), а також - органи місцевого самоврядування, що визначається необхідністю контролю інноваційних розробок у ряді випадків, контролю з боку місцевих органів влади у випадку, якщо підприємство є "точкою зростання" на заданій території, або - має статус містоутворюючого;

аспект розподілу власності - учасником підприємства може стати претендент, що відповідає професійним критеріям і зробивший внесок у фінансовий капітал в сумі, адекватній займаній посаді відповідно до класифікації посад; при звільненні з підприємства працівник одержує фінансовий еквівалент вартості, не зберігаючи за собою право володіння і розпорядження власністю в будь-яких формах;

аспект управління - в залежності від розміру підприємства (фірма "пацієнт", або фірма "експлерент"), управління може здійснюватися як шляхом самоврядування (по типу кооперативу), так і шляхом делегування повноважень органам управління (по типу акціонерного товариства).

Отже, "народне інноваційне підприємство" зберігає тип демократичного управління і призначено для здійснення інноваційної діяльності, що потребує = творчого підходу більшості працівників.

Методичний підхід до визначення галузей економіки, підприємства яких можуть бути реформовані відповідно до запропонованої моделі управління власністю, передбачає аналіз галузей та їх класифікацію за технологічним рівнем розвитку. Відносини власності як частина економічних відносин змінюється у відповідь на зміну характеру і рівня розвитку продуктивних сил. Крім того, глобальна економічна система знаходиться на етапі зміни технологічного укладу, що незмінно приведе до трансформації відносин власності. Отже, модель народного підприємства, що пропонується, може бути впроваджена в галузях, які є інноваційними по суті, а також у тих галузях економіки, технології яких істотно трансформуються у відповідь на технологічний розвиток економіки в цілому.

Методичний підхід до вибору суб'єктів господарювання для впровадження моделі інноваційного народного підприємства в індивідуальному аспекті передбачає наступне. У фінансовому аспекті вибір підприємства для впровадження запропонованої моделі заснований на можливості віддачі кредитів, узятих співробітниками при прийомі на роботу. Отже, підприємство повинне бути прибутковим, а галузь - зростаючою, що визначається необхідністю довгострокової тенденції до зростання. З огляду на те, що кредит може бути середньо - і довгостроковим (від 5 до 20 років, в залежності від капіталомісткості підприємства), мова йде про підприємства 5 і 6 технологічних укладів, що є основою довгострокового циклу розвитку, або - "точок зростання", заснованих на іманентних характеристиках території.

Рекомендацій щодо впровадження державного механізму реалізації принципу соціальної справедливості через здійснення відносин власності на засоби виробництва в Україні включають такі базові положення:

галузевий аспект дає можливість застосування запропонованої моделі відносин власності на засоби виробництва до підприємств галузі машинобудування, що виробляє електричне, електронне й оптичне устаткування. Крім того, визначено галузі, які традиційно є "сильними сторонами" української економіки, що включають розвиток АПК і використання транзитного потенціалу;

регіональний аспект дозволив виділити регіони, в яких розвинені високотехнологічні галузі промисловості: Київська, Харківська і Львівська області України. Для інших регіонів доцільне впровадження моделей формування точок зростання, реалізоване переважно дирижистським способом у промислових регіонах країни, і інфраструктурним - у сільськогосподарських.

Фінансову інфраструктуру для впровадження механізму реалізації принципу соціальної справедливості складає науково-практичний підхід до визначення функцій муніципального банку. Муніципальний банк визначено як банк, що знаходиться у власності муніципального утворення. Діяльність муніципального банку рекомендовано погоджувати зі стратегією соціально-економічного розвитку муніципалітету і стратегіями розвитку інноваційних народних підприємств на його території. Муніципальний банк складає фінансову інфраструктуру для впровадження запропонованого механізму реалізації принципу соціальної справедливості через здійснення відносин власності на засоби виробництва, надаючи кредити членам територіальної громади при прийомі на роботу з метою викупу частки акцій, адекватній займаній посаді.

Висновки. Таким чином, закономірності взаємодії власності, праці і капіталу, покладені в основу концептуальної, методологічної та організаційної складових державного механізму встановлення соціальної справедливості, спрямовані на відділення капіталу від власності на засоби виробництва, що втілено в конкретній організаційній формі - інноваційне народне підприємство.

Література