Риси юридичної практичної, соціальної та правової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Одеський державний університет внутрішніх справ

Херсонський факультет

Реферат

по предмету: Деонтологічні основи правоохоронної діяльності

на тему: Риси юридичної практичної, соціальної та правової діяльності

Виконав:

Кельбас К.А.

Херсон 2017

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика юридичної практичної діяльності

2. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Будь-яка діяльність, що здійснюється в соціальному середовищі та має певну спрямованість, повинна розглядатися не тільки з погляду її змістовності або середовища, в якому здійснюється, а й з інших боків -- наскільки це може її охарактеризувати як соціальне явище та визначити практичну цінність для певної групи суб'єктів (суспільства в цілому). Тому, характеризуючи діяльність юридичну, необхідно мати на увазі, що вона здійснюється в досить специфічному соціальному середовищі, спрямована лише на ті об'єкти, що перебувають під захистом права як певна система соціальних цінностей.

У ході вивчення юридичної діяльності слід приділити увагу й тому, що серед усіх інших форм соціальної діяльності" юридична форма набула цілої низки ознак, які дають змогу виділити її в окремий напрям або вид соціальної діяльності. При цьому необхідно встановити взаємодію та причинні зв'язки між окремими видами соціальної діяльності, де юридична форма має особливості прояву. Юридична діяльність, крім того, є явищем, що має правову природу. Тому поряд із визначенням її взаємозв'язків з іншими соціальними явищами необхідно особливу увагу приділити зв'язкам зі складовими правової системи (правові відносини, законність, система законодавства тощо).

Не менш важливим у цьому аспекті залишається питання про напрям впливу юридичної діяльності на окремі сфери соціального середовища, в яких виявляються сутність, практична цінність та спрямованість юридичної роботи. Такі напрями впливу прийнято називати функціями. Справді, якщо вивчається соціальне явище динамічного походження, то одним із важливих аспектів його вивчення буде аспект функціонування, тобто функції.

1. Загальна характеристика юридичної практичної діяльності

В юридичній літературі викладені різноманітні підходи до дослідження юридичної практичної діяльності, визначення її поняття, ознак, структурних елементів, призначення, функцій і т.д.

В одному випадку:

Ё юридична практична діяльність пов'язується з постійною роботою над юридичними текстами (законами, судовими рішеннями, літературою), подоланням юристами особистих установок, їх надпартійністю та об'єктивністю у професійній діяльності, використанням при її здійсненні таких професійних категорій, як винність, причинність, відповідальність, давнина, компетентність, правова сила і ін.;

Ё відзначається, що для неї повинні бути притаманні: правовий захист безпеки і суспільного порядку, повага до договорів, самоконтроль за критеріями законності, рівності, справедливості і практичності, дотримання принципу культури стосунків і поваги;

Ё підкреслюється, що діяльність юристів повинна проходити в рамках і на основі упорядкованих процедур і методично коректної поведінки, а їх рішення -- ґрунтуватися на вільній від протиріч і логічно точної аргументації.

В інших - акцентується увага на взаємозв'язку юридичної практичної діяльності і права, підкреслюється, що:

Ё в її основі лежить право, створене цивілізацією для установлення відповідних меж поведінки членів суспільства, держави;

Ё вона здійснюється як в формі правової урегульованості, так й поза правовою регламентацією, причому правова форма діяльності пов'язана з розглядом і вирішенням по суті юридичної справи - правопорушення, спору про право, скарги і т.д." з не врегульована правом юридична діяльність базується на таких соціальних нормах, як норми моралі, звичаї, традиції, канонічні, церковні норми, норми громадських організацій;

Ё вона забезпечує досягнення в суспільстві і державі правової і загальної культури, що сприяє створенню цивілізованого правопорядку.

Основою методології пізнання юридичної практичної діяльності є діяльністний підхід, який має статус загальнонаукового і використовується багатьма гуманітарними науками - філософією, соціологією, психологією та іншими. Це дає підстави вивчати юридичну практичну діяльності як вигляд або форму соціальної діяльності взагалі, а серед характеристик виділяти ознаки, які притаманні усім видам соціальної діяльності, та ознаки, що є специфічними та унікальними для юридичної практичної діяльності. У вивченні особливостей юридичної практичної діяльності може бути використаний не тільки діяльністний підхід, але й контент-аналіз правових документів національного та іноземного права, міжнародних вимог, їх порівняльно-правовий (порівняльно-логічний і порівняльно-історичний) аналіз, а також думки практикуючих юристів, які безпосередньо здійснюють цю діяльність, а не тільки правові наукові поняття, конструкції та формально-логічні правила їх виведення.

У загальнонауковому аспекті соціальна практична діяльність розглядається як форма свідомого та активного відношення людини, соціуму до навколишнього світу, що є домінантою та фактором розвитку суспільства, умовою його існування, складовою частиною його культури, зміст якої складає його доцільна зміна та перетворення в інтересах людей і яка містить в собі мету, засоби, результат і власне самий процес діяльності. Всі ці характеристики в тій чи іншій мірі притаманні й правовій практичній діяльності (правовій поведінці), складають її загально соціальні властивості. Проте, правова практична діяльність має властивості, які відрізняють її від інших видів соціальної та правової духовної (наукової, освітянської) діяльності. Основною відмінністю від інших видів соціальної практичної діяльності є те, що правова практична діяльність тим або іншим чином пов'язана з правом, загалом її сутністю є втілення норм права в соціальні взаємодії. Найчастіше правова діяльність може розглядатися як правова форма соціальної діяльності тому, що основні дії та зв'язки останньої, так би мовити її "каркас" чи структура, визначені у нормах права. Значні відміни є у тих видах соціальної діяльності, в яких право виступає не тільки як форма (засіб), але .й як об'єкт та результат діяльності. Зокрема, це стосується правотворчості та правозастосування, в процесі здійснення яких видаються нові нормативно-правові та індивідуально-правові акти, що містять в собі нормативні або індивідуальні правила поведінки інших суб'єктів, невиконання яких тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності.

Діяльність у правовій сфері суспільства існує як методологічний, пояснювальний принцип, засіб, підхід за допомогою яких вивчаються правові явища і результатом використання яких є поняття та теоретичні конструкції, зокрема правової діяльності, правопорушення, правомірної поведінки, так й процес правового життя, реально існуючі наукова юридична діяльність, навчальна діяльність у юридичних закладах, практична діяльність судців, прокурорів, слідчих, адвокатів та інших юристів або правотворча, правозастосовча діяльність, реалізація суб'єктивних прав та юридичних обов'язків тощо.

Основні складові та характеристики правової практичної діяльності містять:

Ё зміст, який включає її суб'єкти, учасники, правові дії, засоби, завдання, цілі, мотиви, результати тощо;

Ё внутрішня організація (форма, структура), яка розкривається через поняття правових процесів, режимів, процедур, стадій, процесуальних проваджень тощо;

Ё зовнішня форма, що виявляється і визначається у поняттях правотворчих та правозастосовчих актів, судових рішень, подань прокурорів, угод, актів тлумачення чи інтерпретації нормативно-правових актів, промов адвокатів у судах, скарг, заяв і т. ін.;

Ё види правової діяльності, зокрема правотворчої, правозастосовчої, правореалізуючої, контрольної, наглядової, установчої або слідчої, адвокатської, суддівської, прокурорської, арбітражної, нотаріальної або нормативної, конкретизаційної, інтерпретаційної, інтерпретаційної правової діяльності;

Ё зовнішні зв'язки з оточуючим середовищем, тобто її функції, соціальна цінність, призначення, результативність, ефективність.

Проте не будь-яка правова практична діяльність є юридичною діяльністю, так само як і не будь-яка юридична діяльність є практичною. Юридичну практичну діяльність необхідно відрізняти як від юридичної наукової та освітянської діяльності, так й від правової практичної діяльності, правової поведінки, правовідносин, реалізації суб'єктивних прав та обов'язків, правової активності, правових форм соціальної діяльності тощо.

Унікальною та універсальною властивістю, яка притаманна лише юридичній діяльності, є її юридичність.

Юридичність, як якісна особливість професійної діяльності юриста, на сутнісному рівні відбиває її природу, місце, роль і призначення в правовій сфері, відрізняє її від інших видів соціальної, професійної, правової діяльності і правової поведінки або правових форм соціальної діяльності.

Невизначеність характеристик юридичності обумовлює виникнення ряду практичних проблем і питань, зокрема, які посади повинні заміщуватися тільки юристами, які види робіт є юридичними, що означає визнання роботи юридичною, які сподівання з цим пов'язані, які вимоги до неї пред'являються і є основою для підготовки юристів, які професійні знання, уміння і навички треба формувати в процесі їхнього навчання;

Юридичність доцільно розглядати як особливий прояв правової форми соціальної діяльності, в якій правова форма стає об'єктом діяльності, проте й сама ця діяльність має правову форму, іншими словами юридичність - ця властивість особливої соціальної діяльності:

Ё для якої право є основним об'єктом діяльності;

Ё суб'єкти якої володіють правовими знаннями, вміннями і навичками;

Ё в процесі якої вплив на об'єкт здійснюється переважно з використанням правових засобів;

Ё що особливо суворо регламентується правовими нормами;

Ё здійснюється тільки для досягнення правової мети;

Ё результати якої мають правове значення.

Юридичність як властивість соціальної діяльності, у викладеній вище інтерпретації, притаманна тільки професійній діяльності юриста, а всім іншим, хоча і близьким за характеристиками видам соціальної або правової діяльності, властиві окремі прояви юридичності, а не весь комплекс її ознак, і тому вони не можуть бути віднесені до юридичної практичної діяльності, як наприклад, не може бути віднесена до неї діяльність народних депутатів, більшість видів службової діяльності працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки, керівників і посадових осіб міністерств, відомств, установ та організацій, для яких право, правові засоби, правові наслідки результатів діяльності -- тільки засіб для вирішення інших цілей - політичних, економічних, управлінських тощо.

Таким чином, юридична практична діяльність може розглядатися як вид соціальної діяльності - правова діяльність, поряд з іншими формами нормативно регламентованої діяльності моральною, релігійною, корпоративною, традиційною або звичаєвою, а також один із видів правової діяльності чи правової форми соціальної діяльності -- юридична діяльність, і наостаннє -- як вид юридичної діяльності -- юридична практична діяльність. Тому необхідно виділяти її загальні риси та відрізняти від інших видів соціальної і правової діяльності, правової поведінки, правовідносин, реалізації суб'єктивних прав та обов'язків, правової активності, правових форм соціальної діяльності тощо.

Як вид соціальної, правової та юридичної діяльності юридична практична діяльність характеризується:

Ё загальними ознаками, які притаманні усім видам відповідно соціальної, правової та юридичної діяльності;

Ё особливими ознаками, які відбивають своєрідність трансформування цих загальних ознак у властивостях юридичної практичної діяльності;

Ё унікальними ознаками, які притаманні лише юридичній практичній діяльності;

Ё як й будь-які інші види соціальної діяльності юридична практична діяльність містить мотив, мету, планування дій, опрацювання поточної інформації, створення моделі діяльності, прийняття рішення, безпосередні діяння, перевірку результатів, корекцію результатів та подальших діянь або окремі рухи, операції, діяння, діяльність в цілому;

Ё юридична практична діяльність здійснюється у прямій або опосередкованій взаємодії, спілкуванні з іншими суб'єктами права, здійснюється для і в законних інтересах інших суб'єктів права, спрямована на їх правову поведінку;

Ё особливість її визначається зв'язком з правом, врегульованістю ним, спрямованістю на правові явища, використанням правових засобів;

Ё унікальною властивістю, тобто притаманною лише юридичній діяльності, є її юридичність.

2. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності

Соціальне походження та соціальна зумовленість юридичної роботи дають можливість говорити про її об'єктивну необхідність та практичне значення, завдяки чому суспільство задовольняє цілу низку специфічних потреб та інтересів, які безпосередньо ґрунтуються на праві. Цікаво, що саме право за ознаками походження, розвитку, існування та реалізації також має об'єктивний характер і з такою самою об'єктивністю, з якою існує в системі соціальних зв'язків, передбачає існування цілої армії фахівців права, які стоять на захисті його нормативів і створюють всі можливі умови для їх ефективної реалізації. Таким чином, складається відокремлена сфера діяльності суспільства, зумовлена фактором об'єктивного існування засобів регламентації суспільного життя, в тому числі правових. Цю ситуацію слід розглядати як потребу суспільства, життєво важливий інтерес, на реалізацію якого воно спрямовує свій юридичний потенціал.

Виходячи із зазначеного вище і використовуючи рівень філософського осмислення проблеми, юридичну діяльність слід розглянути як різновид соціальної діяльності, яка є більш узагальнюючим поняттям щодо юридичної.

Соціальна діяльність визначається як спосіб організації та існування соціального організму, в процесі чого шляхом перетворення та осягнення навколишнього світу задовольняються життєві потреби та інтереси соціальних суб'єктів.

Слід ураховувати, що життєві потреби та інтереси суспільства досить різноманітні, виходячи з його багаторівневої структурної організації та неоднорідності складу, а це, у свою чергу, передбачає відповідну кількість різноманітних засобів та дій, які б задовольняли соціальний інтерес.

Тому поряд з юридичною діяльністю є виробнича, духовна, культурно-виховна, політична, організаційно-управлінська, дослідницька та інші види соціальної діяльності. Спробуємо пояснити деякі з названих видів. Соціальний організм -- дуже складна система, яка не може функціонувати без наявності системоутворюючого фактора, тому організаційно-управлінська робота як вид соціальної діяльності набуває в цій потребі своє обґрунтування. Не може обійтись суспільство і без фактора матеріального забезпечення, що є життєво важливою потребою, для задоволення якої здійснюється виробнича діяльність. Так, у процесі матеріального виробництва створюють предмети одягу, продукти харчування, технічні прилади, знаряддя праці, які задовольняють відповідну категорію потреб.

Інтерес суспільства в організації і забезпеченні більш високого рівня життя вимагає від його членів поглибленого вивчення факторів, що допомагають досягти поставленої мети, визначення тенденцій та закономірностей розвитку суспільства, прогнозування шляхів його розвитку на майбутнє. Такі соціальні потреби зумовили наявність дослідницького виду соціальної діяльності, а разом із нею і відповідну категорію людей -- вчених, які здійснюють науково-дослідницьку роботу.

Але є ще одна важлива потреба суспільного існування, яка передбачає наявність фактора регламентації діяльності всіх учасників суспільних відносин виходячи з їх соціального стану, можливостей забезпечення інтересу тощо. Така потреба соціального життя об'єктивно зумовлює необхідність існування права, а разом із ним і всієї системи супутніх механізмів засобів та явищ, які забезпечують функціонування та розвиток права. Це означає, що без діяльності юридичних установ, юристів, без запровадження правових інститутів та процедур право в умовах суспільства функціонувати не може. Юридична діяльність, таким чином, націлюється на об'єкт права, чим і забезпечує його функціонування, регулятивний вплив на суспільні відносини, задовольняє соціальну потребу регламентації (нормування, узгодження, впорядкування).

Отже, не вдаючись до глибокого аналізу наявних думок, у межах яких юридичну діяльність порівнюють із правовою діяльністю, правовою активністю, правовою поведінкою тощо, видається можливим на підставі викладеного вище визначити юридичну діяльність як різновид соціальної діяльності, що здійснюється юристами-фахівцями з метою отримання правового результату, задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів відповідно до вимог права.

Правові дії та юридична діяльність.

Нами вже було зазначено, що в сфері юридичної, а також і не юридичної діяльності використовуються одночасно правові та неправові засоби, що являється природною потребою здійснення всякого роду діяльності. На цій підставі окремі операції з правовими засобами називають правовими діями або правовою діяльністю, що ставить деякі проблеми термінологічного характеру. Використовуються дуже схожі за змістом юридичні терміни. Виходить, що і юристи і не юристи можуть вчиняти правові дії, використовуючи правові засоби, викликати правові наслідки. Наприклад, право посвідчувати документи, факти, копії документів надається нотаріусу,4 але відповідні дії в обмеженому обсязі здійснюють і відділи кадрів, адміністрація підприємств. Це випадки, коли необхідно офіційно підтвердити оригінал підпису, посвідчити дійсність факту перебування особи в даному місці вданий час, згідно плану відрядження, підтвердити дійсність правових відносин, що виходять з трудового договору або договору купівлі-продажу. Інший приклад - в системі МВС існують спеціальні органи, які здійснюють досудову підготовку матеріалів у формі дізнання та слідства. Однак, право на дізнання мають й інші органи, які не являються юридичними установами5.

В чому ж полягає різниця, якщо правовими засобами користується таке широке коло субґєктів, і в чому тоді полягає юридизм правових форм діяльності? юридична практична діяльність соціальна

В результаті аналізу використання правових форм в юридичній та неюридичній сферах можна зробити деякі висновки:

В неюридичній сфері діяльності правові засоби та процедури використовуються як допоміжні для забезпечення інших. завдань і функцій (виховної, виробничої, культурно-освітньої, організаційної, політичної тощо). В межах юридичної діяльності здійснення правових дій є основним завданням і функцією органу або установи, які повинні здійснюватись особливо професійно на високому якісному рівні. Водночас інформаційні, виховні та інші засоби являються допоміжними по відношенню до правових дій.

В неюридичній сфері головною метою здійснення правових дій є вплив на поведінку або свідомість людей, створення належних умов для забезпечення інтересів індивіда, колективу або організації. В більшості випадків це виявляється в актах фіксації владних розпоряджень або формальному закріпленні стану учасників правовідносин (створення нормативних актів, видання актів індивідуально-владного характеру, винесення рішення контрольно-ревізійної комісії, підписання договору, видача свідоцтва про шлюб або диплому про освіту тощо). В сфері юридичної діяльності головною метою здійснення правових дій є забезпечення відповідності стану суспільних відносин вимогам права, охорона відносин від протиправних посягань і їх відновлення в разі порушення. Так, індивідуально-владні приписи рішень суду забезпечують відновлення порушеного права, відшкодування збитків, притягнення до відповідальності винних осіб, подолання перепон на шляху реалізації права або законного інтересу. В іншому випадку, наприклад, якщо у ході підписання трудового договору адміністрація або власник підприємства мають на меті забезпечення робочою силою процесу виробництва, то головне завдання юрисконсульта - це забезпечення законності даної процедури та взаємних прав і обовґязків сторін.

Юридизм правових форм ще проявляється в тому, що в сфері юридичної діяльності вони здійснюються на досить кваліфікованому рівні, набагато ефективніше, з використанням спеціальних знань та умінь, із знанням всіх тонкощів юридичної процедури та правових механізмів. Таким чином передбачається, що в юридичній діяльності правові засоби використовуються на професійній основі. В межах неюридичної діяльності правові дії вчиняються або взагалі далекими від цієї справи людьми, або тими, хто має первинну правову підготовку як необхідного кваліфікаційного мінімуму у відповідності до посадових обовґязків.

Якщо порівняти юридичну та неюридичну діяльність за кількістю правових форм, які використовуються в ході їх здійснення, то виявляється, що в сфері юридичної діяльності їх набагато більше як офіційно визнаних форм здійснення юристами своїх повноважень. Наприклад, давати розґяснення окремих положень закону може і робітник підприємства, але лише для юридичної діяльності консультування з правових питань являється офіційною формою виконання професійного обовґязку. Теж саме стосується правової допомоги у захисті законного інтересу громадян, складанні документів, виступів в суді, розслідування в суді, розслідування правопорушень, а також виконанні значного переліку юридично значущих дій, які виконуються суддями, прокурорами, нотаріусами та іншими юристами-фахівцями.

Висновки

Отже, юридичну діяльність можна охарактеризувати не тільки як особливий вид соціальної діяльності, а й як певну професію. Вже зазначалося, що виходячи з особливої відповідальності, складності юридичної процедури, значущості правових наслідків, юридична робота повинна здійснюватись кваліфіковано і на професійній основі. Це, у свою чергу, потребує спеціальної підготовки фахівців різного профілю правової роботи, формування цілісної системи професійних знань, а отже і установ, які б виробляли та поширювали ці знання, готували висококласних спеціалістів певного профілю -- юристів-професіоналів.

Список використаної літератури

1. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія: (Стислий курс лекцій)/ І.В.Бризгалов; Міжрегіональна Академія управління персоналом. - К.: Б.в., 1998.

2. Гусарєв С. Юридична деонтологія: Навчальний посібник/ Станіслав Гусарєв, Олександр Тихомиров,. - К.: Знання.

3. Гусарєв С. Юридична деонтологія: Основи юридичної діяльності: Навчальний посібник/ Станіслав Гусарєв, Олександр Тихомиров,. - 2-ге вид., перероблене. - К.: Знання , 2006.

4. Сливка С. Юридична деонтологія: Підручник для вищ. навч. закл./ Степан Сливка,; Львів. ін-т внутр. справ. - 3-є вид., перероб. і доп.. - К.: Атіка, 2006.

5. Юридична деонтологія: Підручник/ За ред. В. Д. Ткаченка; М-во освіти і науки України, Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Харків: Одіссей, 2006.

Размещено на Allbest.ru