Зв’язки органів державної влади з громадськістю: інформаційна взаємодія

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВ'ЯЗКИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ: ІНФОРМАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ

А.В. Халецький



Постановка проблеми. Основною проблемою на шляху демократизації національного законодавства в сфері захисту прав людини є участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Європейська конвенція з прав людини передбачає, що держава повинна забезпечувати громадянам право брати участь в управлінні державними справами взагалі з метою створення демократичного та правового суспільства. Розвинена демократія, вільні стосунки між владою та суспільством можливі лише за умов дієвого впливу механізмів стримування і противаг.

Активна взаємодія між урядом і громадянами повинна існувати в усіх сферах суспільного життя, однак вона особливо необхідна у сфері захисту прав людини. Участь громадян у виробленні політичного курсу, управлінні державою на демократичних засадах через встановлені законом форми безпосереднього співробітництва, а також через дозволену законом діяльність громадських організацій, незалежний нагляд за діяльністю органів управління як основи механізмів стримувань і противаг неможлива без забезпечення вільного доступу до інформації та відкритого обговорення рішень влади.

Відкритість органів державного управління, згідно з вимогами нормативних документів Парламентської Асамблеї Ради Європи, у контексті розбудови правової, демократичної, суверенної держави є не лише умовою виконання рекомендацій Ради Європи, а й необхідністю на сучасному етапі державного будівництва.

За роки членства України в Раді Європи почали створюватися і поступово впроваджуватися в життя механізми залучення громадськості до вироблення та реалізації відкритої та прозорої державної політики. Відчувається нагальна потреба наукового дослідження таких механізмів, однак у науковій літературі не спостерігається інтересу до цієї проблеми. Чинна Конституція України гарантує громадянам достатньо широкі права та можливості участі в різних формах у процесі прийняття рішень органами державного управління України (ст. 5, 36, 38, 40, 55, 69). Проте в Конституції України, як і в інших нормативно-правових актах, не виписано чіткі механізми для реального забезпечення проголошених прав.

Аналіз нормативно-правової бази забезпечення правових гарантій участі громадян у виробленні та реалізації управлінських рішень за досліджуваний період свідчить, що не тільки не опрацьовані такі гарантії, а й жоден чинний нормативно-правовий акт не регламентує чітких процедур щодо забезпечення громадян з боку Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, окремих міністерств та інших центральних органів державного управління інформацією стосовно обговорюваних цими органами питань, прийнятих рішень, проектів та механізмів прийняття важливих для суспільства рішень.

Таким чином, існує необхідність прийняття законодавчих норм, які забезпечували б процедури взаємозв'язку органів державного управління та громадян України в сфері вироблення нової суспільної політики, яка містить дієві механізми стримувань і противаг, а також забезпечує основне право громадянина на інформацію про діяльність владних структур. Вироблення таких норм може бути вагомим кроком на шляху лібералізації та демократизації національного законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, мета даного дослідження полягає в аналізі взаємовідносин органів державної влади з громадськістю в умовах виникнення кризових явищ.

Виклад основного матеріалу. Система зв'язків з громадськістю, що є невід'ємною складовою діяльності органів державного управління у демократичних країнах, насамперед, у країнах - членах Ради Європи, забезпечує дієву взаємодію рівноправних і взаємозалежних суб'єктів суспільного життя.

Така система фінансується з державних бюджетів, але жодного року за досліджуваний період у проектах Державного бюджету України не передбачалося коштів на фінансування зв'язків з громадськістю, які сприяли б аналізу та оцінюванню, насамперед, правозахисної діяльності влади, або врахування пропозицій громадян у цій сфері.

Для дослідження (моніторингу) громадської думки та її аналізу органами державного управління передбачено адміністративну структура (Національний інститут стратегічних досліджень), а також певні суб'єкти, які обрано державним замовником.

Крім того, Закон України від 23.09.1997 р. № 539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» передбачає, що аналіз взаємодії громадян та органів державного управління всіх рівнів повинні здійснювати відділи звернень громадян, фінансування діяльності яких забезпечує держава.

В Україні передбачено важливий механізм для організації вивчення громадської думки з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації. Зокрема, органи державного управління можуть, згідно з законодавством, укладати на умовах відкритого конкурсу договори з експертами, окремими фахівцями, дослідницькими організаціями та об'єднаннями громадян на проведення науково обґрунтованих спостережень, опитувань, соціологічних досліджень, експрес-аналізу думок різних соціальних груп.

При Національному інституті стратегічних досліджень існує соціологічна служба, яка забезпечує потреби Президента України в інформації про соціально-політичні та соціально-економічні процеси. Інститут має публікувати щорічні звіти про комплексні соціологічні дослідження. Разом з тим, як саме можуть громадяни України ознайомитися з результатами проведеного аналізу, соціологічних досліджень або своїх звернень, нормативні акти досліджуваного періоду не роз'яснюють.

Аналіз прийнятих Верховною Радою України законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України або актів окремих урядових структур та органів державного управління всіх рівнів засвідчує, що, всупереч рекомендаціям резолюцій Ради Європи, Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи, органи державного управління не забезпечили у досліджуваний період належного рівня громадської участі в процесі вироблення та реалізації державної політики.

Без активного залучення громадськості до керівництва суспільними процесами важко розмежувати й збалансувати функції та обов'язки центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечити їх ефективну діяльність.

Для налагодження соціального партнерства держави і громадських організацій, самих громадян, для активізації участі громадськості в державному управлінні потрібні кардинально нові підходи та ефективні механізми.

Серед них першочерговими є, насамперед, законодавче закріплення прав і визначення механізмів проведення консультацій з громадськими організаціями в процесі вироблення й реалізації політики захисту прав людини, а також проведення громадських експертиз нормативних актів та проектів рішень.

Одним з таких механізмів може бути оперативне реагування органу влади на прийнятні пропозиції або рекомендації громадян, які опубліковано в засобах масової інформації.

Органи державного управління у своїй діяльності повинні всіма засобами демонструвати налаштованість на об'єктивне висвітлення процесів суспільного життя, взаємодію влади й суспільства, можливість обговорення й заохочення пропозицій нових ідей з боку громадськості.

Об'єктивна критика владних рішень, відповідальність за подані рекомендації можуть сприяти налагодженню ефективного співробітництва органів державного управління та громадянського суспільства.

Розвиток зв'язків з громадськістю орієнтується на зворотній зв'язок «суспільство-влада», при якому влада стає принципово залежною від інтересів населення. Вільні засоби масової інформації, що діють у рамках закону, відіграють важливу роль у дієвості зворотного зв'язку, отже - й в активізації процесів демократизації та лібералізації влади, формування її відкритості й прозорості.

Як показав аналіз, існує три моделі взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськістю.

Модель владарювання і підпорядкування. У державі тоталітарного режиму інтеракції держави з суспільством будуються за принципом владарювання і підпорядкування. Громадськістю виступають «піддані», які мають лише одне право, - виражати солідарність з правлячим режимом. Особа та створювані особами суспільні об'єднання розглядаються як потенційне джерело впливу в суспільстві, яке конкурує з державою. Ініціативні дії, які здійснюються населенням, розцінюються державними органами як посягання на державні інтереси.

Перехідна модель. Будівництво в Україні демократії актуалізувало потребу створення діалогу держави і формуючого цивільного суспільства. Цьому сприяли такі основні причини:

держава як політичний інститут демократичного суспільства прагне знайти такий спосіб управління, при якому об'єкт і суб'єкт управління не були б антагоністично розділені, а виступали б як взаємозалежні суб'єкти суспільних стосунків;

цивільне суспільство, яке формується, зі свого боку, також прагне збільшити, за рахунок різних інститутів регулювання, свої прерогативи і потребу в ефективних технологіях взаємодії з державою і з різними групами громадськості - вітчизняною, міжнародною тощо;

у політичній поведінці українських громадян очевидні прояви агресивності і радикалізму, які часом приймають антигромадські форми. Отже, існує високийрівень конфліктності і велика потреба як держави, так і суспільства в корелюючих механізмах взаємодії - таких, як компроміс, переговори, солідарне вирішення конфлікту.

У сучасній українській дійсності РR набуває іншої якості, перш за все, під впливом того, що держава виступає як структура, яка має своєю головною метою не владу, а управління - регулювання впорядкування соціальних, економічних та інших взаємин людей. Тому стратегія комунікацій суспільства і держави ґрунтується на принципово новому понятті - понятті «взаємодія».

У широкому значенні взаємодію держави з суспільними структурами відбито через такі форми, як підтримка, взаємодія, право на інформації, врахування думок і пропозицій, залучення до участі при підготовці рішень, залучення до роботи в державних органах, наділення контрольними повноваженнями. Визначені також такі інститути відкритої демократії, як погоджувальні комісії, суспільні ради і палати, слухання по різних проблемах.

Окрім законодавчо закріплених форм, існують також різні механізми і технології зв'язків з громадськістю, які є необхідними і для громадських організації, і для органів влади.

Стосунки держави і суспільства на перехідному етапі демонструють, поряд з переконливою комунікацією, зрілий РR - з постійним використанням науково-дослідних методів вивчення цільової громадськості, встановленням і підтримкою зворотного зв'язку.

Управлінська модель, у якій громадськість контактує з державою як одержуючий послуги клієнт або сукупність клієнтів. Орієнтація клієнта та його запити, прихильність до активного стилю дій у вирішенні конкретних проблем, простота структури і професіоналізм, відвертість і доступність - це неповний перелік принципів практичної діяльності державних структур.

Зв'язки з громадськістю в цих умовах держава будуватиме на основі найефективніших методів - угод, довгострокових контрактів, інформаційної взаємодії, участі в законотворчому процесі, розробці і здійсненні соціальних програм. Сутність даної моделі полягає у веденні партнерського діалогу між державою і цивільним суспільством при домінуванні інтересів останнього. У зрілій моделі РR держава і суспільство вступають в рівноправні партнерські відносини.

Участь зв'язків з громадськістю в державному управлінні можна охарактеризувати як сприяння державі у вирішенні об'єктивних протиріч між плюралізмом політичної сфери суспільства і цілісністю державної влади. Відповідно до загальнодемократичних тенденцій суспільного розвитку, державні служби повинні удосконалюватися і сприяти формуванню цивільного суспільства, для чого пріоритетним напрямом є налагодження прямих і зворотних зв'язків з громадянами. До основних функціональних завдань РR в системі державного управління можна віднести:

участь в демократизації державного управління;

сприяння становленню суспільства.

У результаті взаємодії відбуваються зміни стану не лише об'єкту взаємодії (наприклад, стану громадської думки громадян), але й того суб'єкта, який вступає у взаємини. Подібна модель - оптимальна модель управління складними комунікативними процесами, які складаються в умовах взаємодії правової демократичної держави і розвиненого цивільного суспільства [1].

Можливості РR можуть бути використані в цілях підвищення відвертості державного управління і наближення до інтересів громадян. Закритість органів управління, недостатня або неефективна взаємодія з громадськістю приводять до відчуження людей від влади, що може стати передумовою соціальних потрясінь.

Існує ціла група причин, які породжують недовіру громадян до органів влади. Перш за все, це так звані «технічні» причини, коли державні органи, привідсутності структур і фахівців у сфері зв'язків з громадськістю, не уміють роз'яснювати громадянам цілі та мотиви своєї діяльності, не дають адекватного уявлення про її характер і ті умови, в яких вони працювати і вирішувати проблеми.

«Організаційні» причини пов'язано з недостатністю кваліфікованих і компетентних професіоналів, що викликане переходом до нової моделі організації суспільства і зміною характеру роботи з громадськістю.

«Ресурсні» причини пов'язано з недостатнім фінансуванням держслужби, відсутністю необхідної матеріальної і технічної бази, обмеженістю тимчасових ресурсів тощо.

Ці проблеми можуть вирішуватися в таких конкретних напрямах діяльності РR в органах державної влади:

встановлення, підтримка і розширення контактів з громадянами та організаціями;

інформування громадськості про рішення, які приймаються;

вивчення громадської думки;

аналіз суспільної реакції на дії посадових осіб і органу влади в цілому;

прогнозування суспільно-політичних процесів;

забезпечення організації аналітичними розробками;

формування сприятливого іміджу організації.

Налагодження комунікаційних зв'язків украй важливе в системі державного управління та місцевого самоврядування. Відсутність інформації та недосконалість взаємодії є одним з недоліків управління [1].

Координація між РR-відділом та іншими підструктурами державної організації може здійснюватися:

чітким визначенням і розділенням функцій;

за допомогою реалізації принципу «взаємної доповненості», коли РR-служба не дублює дії інших органів, а якісно доповнює її;

узгодженням планування і контролю;

обліком переміщення між відділами, за допомогою навчання і підвищення кваліфікації та професіоналізму співробітників, розробки критеріїв їх атестації;

дотриманням правил «паритетного управління» і арбітражем в міжкорпоративних спорах і координуючим впливом на діяльність різних структур організації [2].

Стрімке залучення сучасних інформаційних засобів до нашого життя створює передумови для появи великої кількості мережевих структур, з якими багато дослідників в області управління пов'язують майбутнє будь-якої організації. Прогрес в області інформаційних технологій дозволяє громадянам поступово «забирати» у держави делеговані раніше повноваження, тобто з'являється можливість найбільш повної реалізації їх прав на участь в управлінні. У такій ситуації стрімко зростає роль місцевого самоврядування.

Розвиток інформаційних технологій значно впливає на можливості реалізації тих прав громадян, які безпосередньо пов'язано із засобами комунікації (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика можливості реалізації деяких прав громадян на різних етапах розвитку людства

Права громадян	Ринкова епоха	Індустріальна епоха	Інформаційна епоха
Вільне вираження своїх поглядів і переконань	Збори, друковані видання	Збори, друковані видання, телефон, телеграф, телебачення, радіо	Збори, друковані видання, телефон, телеграф, телебачення, Інтернет, радіо
Вільний збір, зберігання й поширення інформації	Друковані видання	Друковані видання, телефонограми, відео, радіо	Друковані видання, телефонограми, відео, веб-сторінки, бази даних і бази знань, радіо
Вільне об'єднання для здійснення й захисту своїх прав	Дороги, морські шляхи	Дороги, морські шляхи, авіація	Дороги, морські шляхи, авіація, відеоконференції, конференцзв'язок, чати, форуми
Одержання інформації від органів державного й місцевого управління	Збори, друковані видання	Збори, друковані видання, телефон, телеграф, телебачення, радіо	Збори, друковані видання, телефон, телеграф, телебачення, Інтернет
Доступ до ресурсів органів державного й місцевого управління	Друковані видання, особистий візит	Друковані видання, особистий візит, телефон	Друковані видання, особистий візит, телефон, комп'ютер, термінал доступу
Звернення до органів державного й місцевого управління	Особистий візит, лист	Особистий візит, лист, телефон	Особистий візит, лист, телефон, електронний спосіб



Наведені права виступають сполучним елементом всієї системи основних прав громадян. Тільки за умови їх дотримання можна говорити про фактичну реалізацію особистих, політичних, соціальних, економічних, екологічних і культурних прав громадян.

Узагальнення досвіду розвинених країн дозволяє виділити основну особливість територіального управління розвинених країн: наявність цілого ряду організаційних, правових та інформаційних механізмів реалізації громадянами своїх прав.

Більшу ефективність децентралізація місцевого самоврядування показує в країнах, де вона історично формувалася протягом тривалого часу й уже є певна межах однієї окремо взятої країни ступінь участі громадян в управлінні більше для невеликих територіальних утворень, де можна одержати найбільш представницькі колегіальні збори при вирішенні важливих питань.

У великих містах підвищення ступеня участі громадян в управлінні здійснюється за допомогою сучасних інформаційних технологій, які є каталізатором змін, що відбуваються.

Вони уможливлюють сьогодні застосування принципів «прямої демократії» у складних ієрархічних утвореннях, в яких ще порівняно недавно було технічно утруднене одержання представницької думки від проживаючих у ньому громадян.

Для реалізації громадянами своїх прав на управління через механізм місцевого самоврядування необхідно:

виявити основні фактори, які впливають на інформаційну складову взаємодії громадян та органів управління;

розробити механізм використання оперативного обміну громадян та органів місцевого самоврядування для підвищення ефективності прийнятих рішень;

визначити напрямки інтенсифікації взаємодії громадян з органами управління (табл. 2).

Безпосередньо у сфері місцевого самоврядування основні сучасні інформаційні технології набули такої конфігурації:

1. Технології надання інформації (веб-сторінки) дають широкі можливості для розповсюдження інформації з використанням зручної навігації, пошуку й безкоштовного тиражування у великих обсягах. Інформація з'являється оперативно й доступна цілодобово для миттєвого пред'явлення - ідеальне середовище для моніторингу законодавчих актів, рішень органів самоврядування й забезпечення населення або спеціальних органів можливістю швидкого одержання різної статистичної, аналітичної або методичної інформації. Для цього існують спеціальні «Методичні рекомендації щодо порядку розміщення, надання й поновлення інформації на веб-серверах територіальних органів виконавчої влади України».

Таблиця 2. Основні особливості механізму місцевого управління розвинених країн

Країна	Схеми територіального управління	Участь громадян в управлінні
США	1. Мер-рада 2. Рада-адміністратор 3. Збори громадян 4. Комісії	1. Безпосереднє голосування з важливих питань 2. Вивчення думки через консультаційний комітет 3. Через представницькі органи
Франція	1. Асамблеї 2. Ради 3. Комітети (представники бізнес-структур, профспілок, різних громадських організацій, приватні особи)	Через представницькі органи
Велика Британія	1. Рада 2. Рада-комітет	Через представницькі органи
Німеччина	1. Бургомістр-рада 2. Рада-бургомістр 3. Колегія	Через представницькі органи
Швейцарія	Рада	1. Право народної законодавчої ініціативи 2. Особиста участь в управлінні 3. Через представницькі органи
Швеція	Рада	Через представницькі органи

2. Технології поширення інформації (групи новин, списки розсилки) дозволяють швидко й з мінімальними витратами поширювати певну інформацію серед гігантської аудиторії - ідеальне середовище для адресного доведення рішень органів місцевого самоврядування до громадян з метою ознайомлення. державний влада громадськість інформація

3. Технології обміну інформацією (електронна пошта, форуми, чати, відео- й аудіоконференції) забезпечують постійний інформаційний швидкісний канал, який передбачає двосторонній обмін інформацією між більшою кількістю учасників - ідеальне середовище як для міжвідомчого обговорення прийнятих місцевими органами рішень, так і для всебічного їх обговорення.

Сьогодні всі сучасні інформаційні технології об'єдналися під однією загальною ідеєю Електронного уряду, поява якого стала закономірним підсумком розвитку сучасних інформаційних технологій у сфері державного й місцевого управління.

У класичному вигляді модель побудови Електронного уряду можна представити у вигляді чотирьох послідовних етапів:

1. Створення єдиного порталу, який містить різні інформаційні ресурси, доступні на певному сервері для цілодобового ознайомлення громадян.

2. Забезпечення зворотного зв'язку, який може виступати у вигляді надання громадянам можливості одержання різних довідок та інформації, а також вивчення різних аналітичних матеріалів і новин про діяльність того або іншого органу управління. На даному етапі передбачається надання громадянам можливості заповнення різних електронних документів для полегшення процедур сплати податків, одержання ліцензії, реєстрації та ін.

3. Налагодження взаємодії представників органів державного й місцевого самоврядування з громадянами в режимі реального часу, поява сервісу здійснення оплати різних послуг державним структурам і регіональним порталам, які поєднують державні послуги й послуги недержавного сектору.

4. Трансформація уряду, що передбачає створення електронної інфраструктури державного управління на основі єдиних стандартів і додання урядовому порталу статусу єдиного пункту доступу до всіх послуг - як для громадян, так і для бізнесу. Даний етап передбачає значне збільшення інтерактивності інформаційних ресурсів, що дозволить у більшій мірі залучити громадян до процесу прийняття державних рішень.

Аналіз місцевих особливостей дозволяє говорити про необхідність самобутньої української моделі розвитку, в основі якої може лежати принцип децентралізованої інтеграції (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняння двох підходів до побудови Електронного уряду

Централізована інтеграція (підходить для країн з високим рівнем інформатизації)	Децентралізована інтеграція (підходить для країн з початковою стадією розвитку інформаційної сфери)
Створення загальнодержавних порталів подання інформації	Створення локальних проектів «електронне місто», що зв'язує органи місцевого самоврядування й громадян за допомогою пунктів колективного доступу з метою збору інформації для прийняття управлінських рішень
Наповнення інформаційних ресурсів державних органів (основні нормативні документи, звіти про діяльність та ін.)	Введення додаткових сервісів - створення експертної системи
Введення додаткових сервісів (електронне оформлення документів, оплата послуг і т. д.)	Налагодження регіональних систем
Залучення громадян до обговорення питань державного управління	Об'єднання регіональних систем у загальнодержавну

Високий ступінь інформатизації суспільства, в якому не останню роль відіграє ступінь розвитку саме Інтернету, є дуже важливою, але не єдиною передумовою успішної реалізації громадянами своїх прав. В Україні існує також проблема відсутності діючого механізму відновлення своїх прав.

Будь-яке звернення громадян в органи місцевого самоврядування вимагає витрат великої кількості часу й завдає багато незручностей (довгі черги, постійно зайнятий телефон, як правило, велика кількість інстанцій, які потрібно відвідати для вирішення одного питання, відсутність упевненості, що питання буде вирішуватися в потрібному напрямку й у потрібний термін тощо).

Все це - «бар'єри», які повинен подолати громадянин для реалізації свого конституційного права.

Це тільки перша стадія реалізації громадян свого права. Для правильного вирішення проблеми необхідне дотримання таких умов:

проблема повинна бути правильно зафіксована;

проблема повинна бути доведена в потрібний термін до компетентної особи;

у встановлений термін проблема має бути розглянута й в результаті її розглядання повинно бути винесене обґрунтоване рішення;

з рішенням повинен бути оперативно ознайомлений громадянин (або група громадян), який звернувся до органу місцевого самоврядування;

рішення має бути доведене до конкретних виконавців, які повинні його реалізувати;

за результатами виконання рішення повинен бути підготовлений звіт (має бути включений механізм зворотного зв'язку й гарантована відповідальність за неналежне виконання).

Основні проблеми, які мають бути вирішені:

1. Полегшення процедури звернень громадян.

2. Забезпечення обробки великого потоку скарг і пропозицій органам місцевого самоврядування.

3. Створення інформаційної основи для прийняття управлінських рішень.

4. Налагодження ефективного зворотного зв'язку - органи місцевого самоврядування-громадянин.

Наступна важлива проблема, яку необхідно вирішити, - інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень. Існуючі технології подачі інформації керівникові можуть не впоратися з великим потоком інформації від громадян, яку у стані дати сучасні інформаційні технології.

Для вирішення аналогічних проблем, можна використовувати геоінформаційну карту міста. Геоінформаційні системи (ГІС) - сучасні комп'ютерні технології, які дають можливість з'єднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники і т. ін.).

Геоінформаційна система - це комплекс апаратно-програмних засобів і діяльності людини зі зберігання, маніпулювання й відображення географічних (просторово співвіднесених) даних.

До типових завдань геоінформаційної системи відносяться такі:

1. Інтеграція інформаційних систем різних організацій із прив'язкою до електронної карти.

2. Забезпечення збору, нагромадження та інтеграції інформації для виконання інформаційно-аналітичних функцій в органах місцевого самоврядування.

3. Забезпечення доступу, необхідного для управління існуючими інформаційними системами.

4. Збір, нагромадження, систематизація й обробка необхідної інформації.

5. Наочне, швидке надання інформації.

6. Правовий, організаційно-фінансовий, програмно-технічний супровід інформаційних систем.

7. Забезпечення доступу адміністрації до необхідних інформаційних ресурсів шляхом виділення відомчих (доступних тільки для даної організації) і територіальних регістрів баз даних.

8. Розробка й презентація проектів і звітів.

9. Організація й проведення досліджень економіки на місцях.

10. Забезпечення стандартизації при виконанні розробок ГІС підприємств і відомств органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Найважливішим пунктом у цьому переліку може стати створення на базі ГІС системи забезпечення прийняття управлінських рішень. Для цього є всі підстави. Достатньо глянути на еволюцію ГІС у військовій сфері, звідки вони і почали свій прихід у сферу місцевого самоврядування.

Сьогодні центральним ядром військової системи (Combat Terrain Information Systems) є цифрова топографічна система підтримки прийняття рішень (Digital Topographic Support System), яка поєднує функції ГІС і системи обробки даних дистанційного зондування. Така система дозволяє передати складні математичні обчислення й пошук юридичних підстав електронно-обчислювальній техніці, надавши на виході дані, які служать наочною основою для прийняття рішень.

Виходячи з цього, більш точним є таке визначення ГІС - це система, яка включає базу даних, апаратуру, спеціалізоване математичне забезпечення й пакети програм, призначених для розширення бази даних, маніпулювання даними, їхньої візуалізації у вигляді карт або таблиць і, в остаточному підсумку, для прийняття рішень про той або інший варіант подальших дій [3].

ГІС-технологія в класичному вигляді поєднує в собі цифрову обробку графічної інформації з технологією баз даних. ГІС місцевих органів самоврядування повинна об'єднати в собі електронно-обчислювальну обробку даних, які надходять, і машинну графіку з технологією баз даних.



Висновки

На сучасному етапі для ефективної взаємодії органів державної влади з громадськістю доцільно використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Тому актуальним є розробка пропозицій щодо вдосконалення механізму інформаційного забезпечення взаємодії органів державного управління та громадянського суспільства. Це є одним із напрямів подальших наукових досліджень.



Література

1. Татаринова Г.Н. Современная пресс-служба: учеб. пособ. / Г.Н. Татаринова. - Омск: Б.и., 2007. - 79 с.

2.Основні засади діяльності прес-служб органів державної влади та місцевого самоврядування: світовий та український досвід: наук.-метод. видання / Під наук. керівн. О.С. Поважного. - Донецьк: Донецький держ. ун-т управління, 2011. - 107 с.



Анотація

Розглянуто взаємовідносини органів державної влади з громадськістю в умовах виникнення кризових явищ, механізми організації щодо вивчення громадської думки з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації.

Ключові слова: громадянське суспільство, органи державної влади, зв'язки з громадськістю, інформаційна складові взаємодії.

Рассмотрены взаимоотношения органов государственной власти с общественностью в условиях возникновения кризисных явлений, механизмы организации по изучению общественного мнения с целью получения объективной и достоверной информации.

Ключевые слова: гражданское общество, органы государственной власти, связи с общественностью, информационная составляющая взаимодействия.

It has been examined the relationship of the government with the public in the conditions of the crisis, as well as the mechanisms of the organization for the study of public opinion in order to obtain objective and reliable information.

Keywords: civil society, public authorities, public relations, information component interaction.

Размещено на Allbest.ru

...